Аналiз бiографiї Гiтлера за неофрейдистськими теорiями та теорiями Фройда
План
Вступ
І. Теоретична частина
1. 1 Едiпiв комплекс за теорiєю З. Фройда
1. 2 Нарцисизм за теорiєю З. Фройда
2. 1 Едiпiв комплекс у А. Гiтлера за теорiєю З. Фройда
2. 2 Прояви нарцисизму в А. Гiтлера за теорiєю З. Фройда
2. 3 Прояви некрофiлiї в Адольфа Гiтлера згiдно з теорiєю Е. Фромма
Висновок
Вступ
Постать Адольфа Гiтлера є дуже суперечливою в свiтовiй iсторiї. Але, якщо розглядати його, як просту людину, на рiвнi з iншими, то може виникнути не менше питань. Бiографiя Гiтлера є дуже цiкавою, адже не всi знають про його мистецькi навички, про його важке дитинство, про його сiм’ю, про його поразки ще у юнацькому вiцi. Все це створювало пiдґрунтя до формування його як особистостi. Невдачi Гiтлера у особистому життi почалися, можливо, ще через те, що у його сiм’ї поширеним було кровозмiшення, тобто його батьки були кровними родичами. Це проявилося згодом у його стосунках з Гелi Раубаль, його племiнницею, яка була молодша за нього на 19 рокiв. Жорстокiсть, яка зародилася у нього ще з дитинства, почала проявлятися поступово i згодом набула жахливого характеру, який яскраво виражався його прагненням завоювати свiт, встановивши над ним необмежену владу. Варто задуматися, яким могло б бути життя Адольфа, якби вiн мав нормальну сiм’ю, мiг вiльно навчатися малюнку та архiтектурi, жив у власному домi, а не у притулку для бездомних. Хоча зараз ми маємо те, що маємо, Гiтлер принiс багато горя та нещастя людям, i багатьом цiкаво, що ж саме спонукало його до таких дiй. Без сумнiву, що у нього є безлiч психологiчних проблем, i я зараз спробую зрозумiти i певним чином пояснити деякi з них.
І. Теоретична частина
1. 1 Едiпiв комплекс за теорiєю З. Фройда
Едiпiв комплекс
- це поняття у теорiї З. Фройда, яке описує стосунки, потяги i почуття, якi з'являються у дитини пiд час входження у фалiчну (iстеричну) стадiю психосексуального розвитку у вiцi вiд 3 до 5 рокiв. Фаза характеризується закрiпленням впливу трiангуляцiї - етапу, який розпочався на попереднiй анальнiй фазi - входження батька у дiаду стосункiв "матiр - дитя". Сам комплекс полягає у скеровуваннi нiжних, любовних i примiтивно еротичних почуттiв сина до матерi в поєднаннi з агресивними, конкурентними почуттями, якi скеровуються на батькiвську постать, мiсце якої прагне зайняти дитина у стосунках.
Здобутком успiшного проходження едiпового комплексу є завершення процесу формування Супер-Его або соцiального i морального стрижня особистостi, через iнтроекцiю набору рамок i заборон, з якими стикається дитина у конкуренцiї зi своїми батьками (протилежної статi). Агресiя i бажання до виконання ролi батька стає рушiйною силою iдентифiкацiї, через яку розпочинається засвоєння чоловiчої соцiальної ролi i системи моральних цiнностей i iнструкцiй, що, власне, i формує Супер-Его.
Фiксацiя на цiй стадiї розвитку чи вiдсутнiсть вирiшення едiпового комплексу призводить до формування iстеричного типу особистостi i вiдбивається на дорослiй поведiнцi, у конфлiктах i сценарiях поведiнки з партнерами.
Нарцисизм
- риса характеру, яка полягає у виключнiй самозакоханостi. Термiн походить з грецького мiфу про Нарцис, прекрасному молоду людину, яка вiдкинув любов нiмфи Ехо. У покарання за це вiн був приречений закохатися у власне вiдображення у водi озера, i помер вiд цiєї любовi.
"нарцисизм", "нарцисичної" i "нарцис" зазвичай використовуються як негативно забарвленi, що вказують на марнославство, зарозумiлiсть, егоїзм або просто самозакоханiсть. Стосовно до соцiальної групи вони можуть iнодi означати елiтарнiсть або байдужiсть до проблем iнших людей.
Зигмунд Фрейд вважав, що деякий нарцисизм є невiд'ємною частиною будь-якої людини з самого його народження, i був першим, хто застосував цей термiн у психологiї.
iнших психiчних вiдхилень (наприклад iстеричного розладу особистостi), акцентуацiї особистостi. Пiдлiтковий нарцисизм властивий дiтям, якi мають творчий характер, якi вiдчувають потребу бути центром загальної уваги i болiсно сприймають негативнi оцiнки з боку оточуючих. Окремi ознаки нарцисизму звичайно проявляються в дитячому та пiдлiтковому вiцi, проте потiм вони в бiльшостi випадкiв зникають. Нарцисизм як сексуальна девiацiя є тяжким i важко коректованi розладом особистостi. Для її корекцiї можуть використовуватися в тому числi методи психоаналiзу.
Некрофiлiя
(вiд грец. Νεκρός - "мертвий" i φιλία - "любов") - сексуальна девiацiя (перверсiя), виражена в статевому потязi до трупiв, а також секс з трупами. Може розглядатися як рiзновид фетишизму або як самостiйний розлад статевого вибору.
Некрофiлiя зустрiчається як серед чоловiкiв, так i серед жiнок. Вiк некрофiлiї також може бути рiзним, починаючи вiд пiдлiткового i закiнчуючи лiтнiм.
реальностi в цiлому.
У деяких джерелах некрофiлiя трактується як любов до неживих предметiв взагалi. Бiльш того, зустрiчаються згадки про те, що слово спочатку мало саме таке значення. При некрофiлiї потяг направлено на осiб, що знаходяться в несвiдомому станi, тому що привабливiсть контактiв визначається для некрофiла вiдсутнiстю опору з боку "партнера", непотрiбнiстю встановлення емоцiйного контакту, можливiстю робити "все, що завгодно".
ІІ. Практична частина
2. 1 Едiпiв комплекс у А. Гiтлера за теорiєю З. Фройда
гiпотезу Фрейда. Дiйсно, маленький Адольф був дуже сильно прив'язаний до матерi i злий на батька, а проте вiн не змiг звiльнитися вiд Едiпового комплексу шляхом iдентифiкацiї з батьком i створення свого Супер-Его. Вiн не зумiв подолати свою прихильнiсть до матерi, але, коли вона народила йому маленького суперника, вiн вiдчув себе обманутим i вiдiйшов вiд неї, вiддалився. Цей антагонiзм виник як реакцiя на вимогливiсть батька, який хотiв бачити в сина слухнянiсть, дисциплiнованiсть i вiдповiдальне ставлення до справи. Зацикленiсть Гiтлера на матерi не носила характеру нiжної i теплої прихильностi; що вiн нiколи не розлучався зi своїм нарцисизмом (тобто був завжди холодний i занурений в себе), мати для нього була не стiльки реальною особистiстю, скiльки грала символiчну роль: вона була уособленням безособової влади Землi, долi i навiть смертi. Незважаючи на свою холоднiсть, Гiтлер, мабуть, був дiйсно пов'язаний сiмбiозними узами з матiр'ю. Такий зв'язок зустрiчається нерiдко, як своєрiдна перевернута форма мiстицизму, коли кiнцевою бажаною метою представляється єднання з матiр'ю в смертi.
2. 2 Прояви нарцисизму в А. Гiтлера за теорiєю З. Фройда
Всi типовi симптоми нарцисичної особистостi були у Гiтлера в наявностi. Вiн цiкавився тiльки собою, своїми бажаннями, своїми думками. Вiн мiг до нескiнченностi мiркувати про свої iдеї, своє минуле, свої плани. Свiт був для нього реальним лише в тiй мiрi, в якiй вiн був об'єктом його теорiй i задумiв. Люди для нього були важливими, тiльки тодi, якщо служили йому або їх можна було використовувати. Вiн завжди знав усе краще за iнших. Така впевненiсть у власних iдеях i побудовах - типова прикмета нарцисизму в його закiнченому виглядi.
У своїх судженнях Гiтлер спирався в основному на емоцiї, а не на аналiз i знання. Замiсть полiтичних, економiчних i соцiальних фактiв для нього iснувала iдеологiя. Вiн вiрив в iдеологiю, оскiльки вона задовольняла його емоцiйно, а тому вiрив i у факти, якi в системi цiєї iдеологiї вважалися вiрними.
З нарцисизмом у Гiтлера було тiсно пов'язане повна вiдсутнiсть iнтересу до всього, що особисто йому не могло бути корисним, а також позицiя холодного вiддалення. З людьми вiн завжди був холодний i дотримувався дистанцiї. Його абсолютного нарцисизму вiдповiдала повна вiдсутнiсть любовi, нiжностi або здатностi спiвпереживання. Протягом усього життя поруч з ним не було нiкого, кого вiн мiг би назвати своїм другом. Жiнок Гiтлер використовував лише для задоволення свого сексуального потягу та фiзичних бажань.
2. 3 Прояви некрофiлiї в Адольфа Гiтлера згiдно з теорiєю Е. Фромма
бiльшостi людей. Вiн зазнавав пресингу з боку оточення, перебуваючи в умовах досить обмеженого маленького свiту, який живе за своїми законами. Гiтлер пройшов через постiйнi зiткнення iз батьком, що на тлi пiдбадьорення й обожнювання матiр’ю призвело до важких переживань i суперечливого сприйняття власної ролi, приниження психосексуального характер, початкiв виникнення некрофiлiї. Гiтлера вони привели до пригнiченої сексуальностi та мазохiстського типу стосункiв iз жiнками, вiн жадав показати всiм свої неймовiрнi досягнення.
смерть його збуджувала - вона була пiдтвердженням його непохитної влади i можливостi виконання найбожевiльнiших бажань.
Причини формування некрофiлiї в особистостi Гiтлера проявляються в схильностi до кровозмiшення, яка настiльки характерна для його дитячого враження вiд матерi. Головним символом матерi стала для нього сама Нiмеччина. Його зацикленiсть на матерi (Нiмеччинi) обумовила його ненависть до "отрути" (євреї i сифiлiс), вiд якої вiн повинен був Її врятувати, а проте в бiльш глибоко несвiдомому шарi психiки коренилися витiснене бажання до руйнування матерi (Нiмеччини). І вiн своїми вчинками довiв це i реалiзував це своє бажання починаючих з 1942 р., коли вiн вже знав, що вiйна програна, i до останнього наказу 1945 про повне знищення всiх областей, захопленням супротивником. Вiн отримував насолоду вiд кожного дня вiйни, був задоволеним, коли число жертв збiльшувалося. Коли люди не могли нiяк протидiяти владi Гiтлера, вони повиннi були пiддаватися його бажанням, що його дуже радувало, адже вiн мiг робити з ними все, що завгодно. Жiнок Гiтлер також використовував лише для задоволення фiзичного потягу, i робив вiн це усiма можливими збоченими способами, що було для нього звичним. Саме така поведiнка пiдтверджує гiпотезу про його некрофiлiю.
Висновок
Аналiзуючи життєвий шлях Адольфа Гiтлера, розумiєш, що у цiєї людини було безлiч не тiльки фiзичних хвороб та проблем, а й психологiчних. За допомогою психоаналiтичних теорiй З. Фройда та теорiї Е. Фромма можна певним чином пояснити тi чи iншi його вчинки. Наявнiсть у Адольфа Едипового комплексу пояснюється його сексуальним потягом до матерi та ненавистю до батька у ранньому дитинствi. Також тодi почали закладатись основи нарцисизму. Невдачi при вступi на навчання спричинили його образу на весь свiт та приховане бажання помститися, вiн хотiв довести усiм що є найкращим. Жiнки у його життi нiколи не посiдали особливого мiсця, вони слугували лише для задоволення фiзичних потреб, що вiн робив рiзноманiтними способами, йому подобалося не лише завдавати болю їм, а й коли тi завдавали фiзичного болю йому, хоча iснують також версiї про нетрадицiйну орiєнтацiю Гiтлера. Але через власний нарцисизм вiн нiколи не змiг би полюбити когось так, як любив себе. На рахунок некрофiлiї, то за допомогою теорiї Е. Фромма, зрозумiло, що та i справдi мала мiсце у його життi. Адже жорстоке ведення вiйни, радiсть вiд того що кiлькiсть жертв зростає, часте милування фотокартками вбитих i закатованих, "расова теорiя" свiдчать про її наявнiсть. Дослiдження лише деяких проблем у психiцi А. Гiтлера мене дуже вразило, страшно навiть подумати що ще можна виявити, якщо дослiджувати її бiльш детально.
|
