Інтерес-збудження: активацiя, вираження, переживання
Вiдповiдно до теорiї диференцiальних емоцiй, iнтерес є домiнуючим мотивацiйним станом у повсякденнiй дiяльностi нормальної людини. Найчастiше емоцiя iнтересу виступає в комбiнацiї, а iнодi в конфлiктi з однiєї або декiлькома iншими емоцiями, i при цьому постiйно взаємодiє з перцептивно-когнiтивними процесами. Інтеракцiї «iнтерес - когнiтивний процес» обумовленi афективно-когнiтивними орiєнтацiями, або структурами, що характеризують конструктивну, творчу дiяльнiсть здорового iндивiда. Якщо всi життєвi потреби людини задоволенi й вiн не випробовує негативних емоцiй, то вiн здатний дiяти вiдповiдно до позитивного мотивацiйного спонукання, що виходить вiд афективно-когнiтивних структур, афективна частина яких представлена емоцiєю iнтересу-збудження. Інша позитивна емоцiя - радiсть - грає в цьому випадку другорядну роль, вона пiдтримує конструктивне, творче поводження.
Інтерес - позитивна емоцiя, вона переживається людиною частiше, нiж iншi емоцiї. Інтерес грає винятково важливу мотивацiйну роль у формуваннi й розвитку навичок, умiнь i iнтелекту. Інтерес - єдина мотивацiя, що забезпечує працездатнiсть людини. Крiм того, вiн насущне необхiдний для творчостi.
Варто розрiзняти емоцiю iнтересу й орiєнтовний рефлекс. Якщо до щоки голодної дитини доторкається сосок материнських грудей, дитина рефлекторно потягнеться до нього губами. Слуховi подразники викликають орiєнтовну реакцiю в дитини уже в 5-й днi життя. Якщо ж говорити про зорову систему, то будь-який яскравий об'єкт звичайно викликає орiєнтовну реакцiю як у дитини, так i в дорослого. Існують також мимовiльнi орiєнтовнi рефлекси на слуховi й тактильнi подразники. Всi цi рефлекси можуть запускати емоцiю iнтересу й сприяти їй. Інтерес у сполученнi з орiєнтовними рефлексами «дозволяє iндивiдовi втримувати увагу на складних об'єктах».
Уже в першi тижнi й мiсяцi життя дитина реагує на людськi обличчя й на людський голос, i цей iнтерес, очевидно, має вроджену природу. Людська особа, навiть незнайома, викликає у двомiсячної дитини бiльший iнтерес, чим особа мистецьки зробленого манекена, але вiн довше затримає погляд на особi манекена, чим на будь-якому iншому неживому об'єктi, що не має особи, i цей факт свiдчить про те, що людська особа будить у дитини зародковий iнтерес. Таким чином, iнтерес - це щось iнше або щось бiльше, нiж увага.
У деяких випадках орiєнтовний рефлекс iнiцiюється емоцiєю iнтересу, роль якого в цьому випадку зводиться до того, щоб спонукати дитину повернути голову або направити погляд на об'єкт, що викликав iнтерес. Але емоцiя iнтересу вiдрiзняється вiд орiєнтовного рефлексу хоча б тим, що вона може активуватися процесами уяви й пам'ятi, якi не залежать вiд зовнiшньої стимуляцiї. Крiм того, iнтенсивна емоцiя iнтересу може викликати навiть зворотну реакцiю - iнодi вона змушує людину вiдвести погляд вiд його об'єкта, що зацiкавив, тому що зорова iнформацiя заважає представляти об'єкт i осмислювати його. І нарештi, iнтерес людини до iдеї може й не супроводжуватися специфiчними поворотами голови.
її.
вiдрiзняти емоцiю вiд факторiв, що сприяють її появi й посиленню, тобто вiдрiзняти емоцiю вiд активацiї центральної нервової системи.
У тих випадках, коли емоцiя iнтересу задiє зорову систему, погляд людини або фiксується на об'єктi, або швидко перемiщається, дослiджуючи об'єкт. Фiксацiя погляду вказує на те, що людина цiлком поглинена, заворожений об'єктом, а погляд, що швидко оглядає об'єкт, свiдчить про те, що людина активно працює, прагнучи зрозумiти й вiдчути об'єкт. У принципi, така ж закономiрнiсть справедлива й для iнших сенсорних систем, задiяних емоцiєю iнтересу.
Цю селективнiсть сприйняття й уваги в жодному разi не можна розглядати як надбання винятково дитячого вiку. Вплив емоцiї iнтересу на наше життя величезне. Щоб зрозумiти це, досить представити, як по-рiзному можуть побачити й сприйняти подiї, що вiдбуваються, хоча б два чоловiки, що сидять на одному ослонi в мiському саду. Інтерес у буквальному значеннi визначає нашi думки й спогади, тому що вiн у значнiй мiрi обумовлює змiст нашого сприйняття, уваги й пам'ятi.
компонентiв - фiзiологiчного процесу, експресивного поводження й переживання. Коли ми захопленi цiкавою книгою, розмовою iз приємною людиною або присутнi на нарадi, вiд рiшень якого залежить ваше майбутнє, ми обов'язково переживете емоцiю iнтересу й, можливо, навiть усвiдомлюєте своє переживання. І навпроти, тi процеси сприйняття й уваги, якi пов'язанi з об'єктами або подiями, що не мають особливого значення або емоцiйно не важливими для вас, характеризуються мiнiмальним компонентом. Саме тому когнiтивнi психологи, дослiджуючи в лабораторних умовах рiзнi аспекти сприйняття, використовують у якостi стимульного матерiалу рiзноманiтнi геометричнi форми або окремi букви алфавiту, намагаючись у такий спосiб якщо не виключити зовсiм, те принаймнi мiнiмiзувати можливiсть емоцiйних переживань. Випробувана, приймаюча участь у таких експериментах, напевно, повинен випробовувати деякий iнтерес до що вiдбувається, - iнакше вiн погано впорається iз завданням. Але в цьому випадку iнтерес до спiвробiтництва штучно пiдiгрiвається експериментатором або експериментальним завданням, але не матерiалом як таким.
Активацiя iнтересу
Не буде перебiльшенням сказати, що iснує нескiнченна безлiч причин, або активаторiв, емоцiї iнтересу, але, для того щоб зрозумiти, як викликається, або активується, емоцiя iнтересу, варто пiдроздiлити активатори на декiлькох досить широких класiв.
Змiни
Інодi повсякденне життя починає стомлювати нас своєю монотоннiстю й одноманiтнiстю, i тодi в нас виникає бажання внести в неї якiсь змiни або, як говорять, «перемiнити обстановку». Не обов'язково це прагнення понадить людини в новi, ще не баченi їм, мiсця. Навпроти, вiн може направитися в якесь старе, давно знайоме мiсце, - головне, що при цьому вiн виривається зi звичної обстановки й попадає в iншу, котра забезпечить його органи почуттiв новою стимуляцiєю. Свiже враження можна одержати навiть вiд добре знайомого й звичного мiсця - для цього досить вiдвiдати його iншим часом або прийти туди вiльним вiд тих турбот i обов'язкiв, з якими воно було для вас зв'язане. Такого роду змiна обстановки вiдкриває можливiсть одержати новi типи або рiвнi стимуляцiї, новi активатори емоцiї iнтересу. Змiна обстановки, як активатор або фактор iнтересу, породжує два iнших факторiв - натхненнiсть i новизну об'єкта, кожний з яких якщо й не є рiзновидом першого фактора, те тiсно пов'язаний з ним.
Натхненнiсть
Якщо ми будемо розглядати натхненнiсть як фактор iнтересу, то це дозволить нам зрозумiти, чому вже на перших тижнях життя дитя виявляє бiльше iнтересу й уваги до людської особи, чим до особи мистецьки виконаного манекена. В експериментi Лангсдорфа жiнка, що демонструвала свою особу дитинi, повинна була зберiгати його як можна бiльше нерухливим. Але, зрозумiло, незважаючи на всi її старання, її особа залишалася живим - вона мимоволi повертала голову й, звичайно ж, моргала. Можливо, є й iншi не менш очевиднi ознаки живої людської особи, якi роблять його настiльки привабливим для дитини, але ми зупинимося саме на факторi натхненностi.
природи. Завдяки йому людина формує соцiальнi зв'язки й розвивається як суспiльна iстота.
людської природи. Ця здатнiсть була необхiдна не тiльки для виживання людини, але й для еволюцiї людського виду. І вона дотепер має величезне значення для людини, визначаючи його розвиток, його фiзичне й психологiчне здоров'я.
Один дотепний i грамотно проведений експеримент показав, що маленькi дiти вiддають зорову перевагу бiологiчним рухам (наприклад, рухам, чиненим людиною при ходьбi), волiючи їх iншим типам руху. Дослiдники прикрiплювали лампочки до нiг, рукам i тiлу людини, а потiм фотографували його руху в темнiй кiмнатi. Таким чином, на плiвцi були вiдбитi тiльки яскравi крапки свiтла, що рухаються в тiм ритмi, що створює людина при ходьбi. На основi цих знiмкiв дослiдники сконструювали аналогiчну конфiгурацiю лампочок, що, однак, приводилася в рух не людиною, а електродвигуном. Незважаючи на рiвну кiлькiсть рухiв i їхню однакову спрямованiсть, 6-мiсячнi дiти вiддавали явну перевагу тому паттерну лампочок, що рухаються, що був зроблений рухами людини. Таким чином, можна сказати, що ми маємо вроджений iнтерес не тiльки до обрисiв i рухiв людської особи, але й вiдповiдаємо «уродженим» iнтересом на паттерни русi людського тiла, i це служить ще одним свiдченням генетичної детермiнованостi «соцiального iнтересу» - сили, що мотивує нашу соцiальнiсть.
Практично будь-який предмет, будь те розкiшна лялька й набiр лялькового посуду або просто цiпок, здатний викликати в дитинi iнтерес, що мотивує уяву, фантазiю, iгрову дiяльнiсть, якi у свою чергу радують радiсть упрочають афективно-когнiтивний зв'язок мiж дитиною i предметом, з яким вiн грає.
Новизна
Ще одним майже обов'язковим фактором iнтересу є новизна об'єкта. Це настiльки надiйний активатор iнтересу й вiн має таку потужну притягальну силу для наших органiв почуттiв, що психологи, пред'являючи дитинi знайомий, звичний для нього об'єкт у парi з незнайомим, новим об'єктом, по реакцiї на незнайомий об'єкт можуть судити про здатнiсть дитини до дискримiнацiї об'єктiв (до встановлення розходжень мiж об'єктами. Бажаючи з'ясувати, чи здатна дитина вiдрiзнити одна людська особа вiд iншого, ми спочатку пред'являємо йому одне iз цих осiб з певної вiдстанi i протягом певного промiжку часу. Ми робимо це стiльки разiв i доти, поки час, протягом якого погляд дитини прикутий до цiєї особи, не зменшиться вполовину в порiвняннi згодом, протягом якого дитина дивиться на нього пiд час першого пред'явлення. Потiм ми пред'являємо дитинi це, уже знайоме йому. Якщо дитина довше дивиться на незнайому особу, ми можемо укласти, що вiн вiдрiзнив одну особу вiд iншого.
Силу фактора новизни як активатора емоцiї iнтересу можна проiлюструвати безлiччю прикладiв з повсякденного життя. Якщо ви живете у великiй країнi й вирiшили вiдправитися в тi її краї, де нiколи колись не були, ви, безсумнiвно, вiдчуєте iнтерес, i випробуєте його завдяки стимуляцiї, що виходить ззовнi. І це тим бiльше вiрно, якщо цi краї вiдрiзняються по своєму клiматi й рельєфу вiд тiєї мiсцевостi, у якiй ви постiйно проживаєте. Якщо ви живете серед рiвнин i невеликих пагорбiв, то вид Скелястих гiр приведе вас у стан збудженого замилування. Якщо ви живете в мiсцях посушливих, з убогою рослиннiстю, те, виявившись у дельтi Мiссiсiпi, ви будете зачарованi буйством фарб i звукiв. А якщо вам пощастило виявитися в iншiй країнi, що має свiй язик i свою культуру, те ваш iнтерес буде постiйно пiдтримуватися тiєю лавиною нових вражень, якi неминуче обрушаться на вас. Ми переконуємося в цьому, читаючи розповiдь Джессики про зроблений нею в шкiльнi роки закордоннiй подорожi.
б їй стомлюючими, будь вона в iншому настрої.
Приїхавши в аеропорт Кеннедi, ми встали в чергу для перевiрки багажу. Черга була жахливо довгої, i нам довелося стояти дуже довго. Можливо, iншим пасажирам це стояння здалося стомлюючим, але тiльки не нам.
Поки ми чекали оголошення посадки, ми фотографувалися й без угаву бовтали про майбутнi пригоди. Нам було дуже важко повiрити в те, що через яких-небудь пiвгодини ми вiдiрвемося вiд американської землi й виявимося в повiтрi, на шляху у Францiю.
У станi сильного збудження ми сприймаємо навколишнiй свiт зовсiм iнакше, чим у звичайному станi. Це збудження може магiчним образом змiнити сприйняття людини, як це вiдбулося iз Джессикою.
в автобус, що повинен був вiдвезти нас у готель. Поки ми чекали вiдправлення, менi здавалося, що повiтря в автобусi заряджений електрикою, - так сильно ми були порушенi.
Емоцiя iнтересу пiдвищує здатнiсть людини до сприйняття й обробки вступник iз зовнiшнього миру iнформацiї. Інтерес стимулює людини до дослiдницької й пiзнавальної активностi. Саме емоцiя iнтересу обумовила той стан загостреної сприйнятливостi, у якому перебувала Джессика в перший день своєї подорожi.
Ми вийшли з метро на залиту сонцем вулицю, на якiй було повно людей i магазинчикiв. На вершинi пагорба стояв собор Сакре-Кер. Вiн був чудовий у своєму бiлому сяйвi. У мене перехопило подих, коли я побачила його. Заворожена його красою, я бiгла нагору по мармурових щаблях, бажаючи скорiше побачити його зсередини.
Інодi, зробивши якийсь незвичайний для себе вчинок, сполучений з тiєю або iншою часткою ризику, ми потiм запитуємо себе - як я наважився це зробити, звiдки узялася в менi ця смiливiсть? Напевно, у деяких випадках справедливо припустити, що ця смiливiсть породжується емоцiєю iнтересу-збудження. По-справжньому хвилююча пригода завжди кидає людинi виклик, спонукує його випробувати себе в таких ситуацiях, яких вiн колись уникав, побоюючись виявитися неспроможним. Наступний уривок з розповiдi Джессики, у якому описується один з епiзодiв її знайомства iз французькою культурою й французькою мовою, демонструє нам, як емоцiя iнтересу бере гору над iншими емоцiями, як цiкавiсть перемагає страх.
Потiм нас вiдвезли в Латинський квартал, що розташований на левом бережу Сени, i вiдпустили прогулятися. Ми були вiльнi робити все, що нам прийде у голову. Менi й моїм подругам схотiлося перевiрити, наскiльки добре ми знаємо французьку мову, нам було цiкаво, чи зможемо ми порозумiтися iз продавцем у магазинi. Ми заходили в рiзнi магазини й примiряли одяг. Спочатку я жахливо боялася сказати що-небудь не так, боялася, що ненароком скривджу спiврозмовника, боялася викликати смiх. Але нарештi, я зiбрала всю свою мужнiсть i в одному з магазинiв запитала продавця, чи можу я примiрити туфлi, що сподобалися менi. Я випробувала якесь дивне, хвилююче почуття тому, що розмовляю по-французькому iз французом, i ще - подив тому, що це виходить не так вуж погано. Я була жахливо горда собою.
Працює людина або грає, творить вiн або просто розважається, вiн не в змозi нескiнченно довго зберiгати той стрiмкий темп дiяльностi, що припускає емоцiя iнтересу-збудження. Усвiдомлення того, що ти багато чого пережив, багато чого пiзнав або виконав щось важливе, приводить до почуття задоволення, полегшення й радостi. Саме це почуття випробувала Джессика наприкiнцi першого дня перебування в Парижу.
Ми не помiтили, як пролетiло час i настала година, коли нам потрiбно було бути в призначеному мiсцi, звiдки вiдправлявся автобус. Для всiх нас це був дуже довгий i хвилюючий день. Менi не вiрилося, що це тiльки перший з тих одинадцяти днiв, якi нам стояло провести у Францiї, i хоча я страшно утомилася, я iз тривогою чекала наступного дня, що, як менi здавалося, повинен був бути ще бiльш цiкавим i насиченим.
ця тривога скорiше пов'язана зi збудженням, нiж зi страхом. Це питання лексики - багато з людей говорять «я так тривожуся», маючи на увазi томляче їхнє нетерпiння. Втiм, якщо Джессика й випробовувала тривогу, те тiльки в тому розумiннi, що це була комбiнацiя збудження, пов'язаного з майбутнiми пригодами, i легенi занепокоєння, боязкого очiкування невiдомостi.
Завершуючи розгляд фактора новизни як активатора iнтересу, вiдзначимо, що за певних умов цей же фактор може стати джерелом негативної емоцiї, наприклад страху, як це було iз Джессикою, коли вона пробувала свої сили в розмовному французькому. Потрiбно визнати, що нам невiдомо, якою ступенем новизни повинен характеризуватися об'єкт або ситуацiя, щоб викликати в людини страх. Ясно, що ця новизна повинна бути надмiрної, i в цих випадках, iмовiрно, буде говорити не стiльки про новизну об'єкта, скiльки про його «стороннiсть», незвичайностi.
Немовля украй сприйнятливе до людської особи й голосу, часом можна подумати, що вiн приходить у цей мир, уже маючи уявлення про те, як повинен звучати голос матерi i як повинне виглядати її особа. Це, iмовiрно, не зовсiм так, однак можна смiло затверджувати, що мозок немовляти вже настроєне для сприйняття найтонших комунiкативних сигналiв. Чотирьохмiсячна дитина вiдрiзняє особу матерi (якщо, звичайно, його опiкує саме мати) вiд iнших осiб i може вiдреагувати негативною емоцiєю, коли мати йде. У перiод мiж чотирма й вiсьма мiсяцями в дитинi розвивається здатнiсть формувати й зберiгати в пам'ятi уявний образ материнської особи. Починаючи з 9-мiсячного вiку вiдсутнiсть матерi, як правило, викликає в дитинi негативну емоцiю, а у вiцi 12-14 мiсяцiв уже 75% дiтей реагують найсильнiшою негативною емоцiєю, якщо мати йде. Цей факт, швидше за все, пояснюється когнiтивною здатнiстю дитини розпiзнавати факт вiдсутностi матерi й нудьгувати по нiй. Дитина навiть пiд час вiдсутностi матерi може викликати в розумi її уявний образ. Коли матерi немає поруч, дитина не знаходить зовнiшнього пiдкрiплення тому образу, що є в його свiдомостi. Дитина пам'ятає мати, i тому її вiдсутнiсть викликає в нього занепокоєння.
Немовля ще не має уявних образiв, i таке положення речей зберiгається, принаймнi, у першi пiвроку життя, але вже приблизно на дев'ятому мiсяцi життя немовля демонструє здатнiсть до формування образiв об'єктiв i хоча б короткочасному втриманню їх у пам'ятi. Пiсля досягнення немовля 9-мiсячного вiку здатнiсть до формування ментальних образiв стрiмко розвивається.
Будь-який дорослий, закривши очi, може викликати в розумi незлiченна кiлькiсть образiв. Спогад про кохану людину, що зараз далеко вiд вас, обов'язково викличе у вас якусь емоцiю, - ви напевно зрадiєте уявнiй зустрiчi з ним, а потiм, швидше за все, вiдчуєте сум вiд того, що його немає поруч iз вами. Якщо ви продовжите це уявне спiлкування, то ви, можливо, випробуєте всi тi емоцiї, якi ви випробовували, реально спiлкуючись iз цiєю людиною. Образи, що зберiгаються в нашiй пам'ятi й нашiй уявi, - це невичерпне джерело емоцiй, i однiєї iз цих емоцiй, звичайно ж, є емоцiя iнтересу, оскiльки вона вiдiграє першорядну роль у процесах мислення й уяви.
Лiтература
2. Василюк Ф. Е. Психологiя переживання: аналiз подолання критичних ситуацiй. - К., 1984
4. Лингарт Й. Процесс и структура человеческого учения. – М., 1970
5. Петренко В. Ф. Психосемантика свiдомостi. - К., 2004
|
