Своїми роботами iз проблем психiчної спадковостi й iндивiдуальних розходжень людських здатностей Гальтон привнiс у психологiю дух еволюцiйної теорiї. До нього питання про iндивiдуальнi розходження як гiдний предмет психологiчних дослiджень не розглядався. Нам вiдомо тiльки про розрiзненi спроби, початих у цьому напрямку головним чином Вебером, Фехнером i Гельмгольцем, що залишив вiдомостi про експерименти по вивченню iндивiдуальних розходжень, результати яких до того ж так i не були систематизованi. Що ж стосується Вундта й Титченера, то вони взагалi не розглядали цi питання в якостi стосовних до психологiї.
Сторiнки життя
навiть такi: дактилоскопiя (результати цих робiт були згодом використанi кримiналiстами), мода, вплив географiчних факторiв на зовнiшнi данi населення, важка атлетика й ефективнiсть молитов. Вiн також винайшов друкувальний пристрiй для телетайпа, пристосування для вiдкривання замкiв i перископ, що дозволяв йому при знаходженнi в щiльнiй юрбi спостерiгати парад поверх голiв iнших глядачiв.
Гальтон народився в 1822 роцi в Англiї, недалеко вiд Бирмингема, i був самим молодшим у родинi з дев'яти дiтей. Його батько був процвiтаючим банкiром, що належав до багатого й вiдомого роду, що дали багатьох вiдомих державних дiячiв, священнослужителiв i воєначальникiв. У вiцi 16 рокiв на настiйну вимогу батька Френсис почав вивчати медицину в Бирмингемської мiськiй лiкарнi. Вiн працював асистентом лiкаря, роздавав хворим лiкiв, вивчав медичну лiтературу, лiкував переломи, ампутував ушкодженi пальцi, видаляв зуби, робив щеплення дiтям i розважав себе читанням класичної лiтератури. Однак, у загальному-те робота в лiкарнi не була для нього таким вуж приємним заняттям, i вiн продовжував залишатися там тiльки пiд тиском батька.
Один випадок, що вiдбувся з Гальтоном у перiод учнiвства, добре iлюструє допитливiсть його розуму. Бажаючи з'ясувати вплив рiзних лiкiв, вiн почав приймати малi дози кожного з них i вiдзначати, який ефект зробило на нього лiки. Гальтон почав свiй досвiд iз препаратiв, назва яких починалося з букви А, i закiнчив свої дослiдження на буквi З - послу того, як спробував кретонового масла, що використовувалося в той час як проносне.
Пiсля рiчної роботи в бирмингемскої лiкарнi Гальтон продовжив своє медичне утворення в Лондонському королiвському коледжi. Через рiк його плани змiнилися, i вiн перейшов у Тринитi коледж Кембриджського унiверситету, де почав вивчати математиковi. У цей час його кумиром став Ісак Ньютон, погруддя якого незмiнно стояв у Гальтона на коминковiй полицi. Хоча його навчання було перервано серйозною депресiєю, йому все-таки вдалося одержати унiверситетський диплом. Пiзнiше вiн вiдновив вивчення медицини, що на той час буквально зненавидiв, однак тiльки смерть батька дозволила йому вiдмовитися вiд занять нелюбимою справою.
Увага Гальтона залучали науковi експедицiї. Вiн зробив подорож по Африцi й написав по його пiдсумках звiт, вiдзначена медалi Королiвського географiчного суспiльства. В 50-е роки минулого столiття вiн змушений був припинити свою участь в експедицiях. Сам Гальтон пояснював цей крок своїм одруженням i погiршенням стану здоров'я. Все-таки тема дослiджень невiдомих земель продовжувала викликати в нього винятковий iнтерес, i вiн навiть написав книгу за назвою «Мистецтво подорожей». Гальтон брав участь в органiзацiї ряду наукових експедицiй, а також читав лекцiї про життя в польових умовах для солдатiв, що готуються до служби в заморських колонiях.
У своєму невичерпному прагненнi пiзнання природи вiн звернувся до метеорологiї й сконструював прилад для автоматичного запису даних про стан атмосфери. Гальтон пiдсумував свої вiдкриття в цiй областi, написавши книгу, що вважається першою науковою спробою дати широкомасштабне подання про свiтовi погоднi процеси.
почав дослiдження результатiв переливання кровi кроликам з метою з'ясувати, чи дiйсно можуть бути успадкованi придбанi ознаки. Хоча генетичнi проблеми еволюцiйних процесiв протягом довгого часу не залучали уваги Гальтона, соцiальний пiдтекст був присутнiй у його наступних роботах, що й визначило його вплив на сучасну психологiю.
Психiчна спадковiсть
Перша книга Гальтона по психологiї «Спадкоємний генiй» (Hereditary Genius) була опублiкована в 1869 роцi. (Коли з нею познайомився Дарвiн, вiн написав своєму кузеновi, що нiколи ранiше не читав нiчого бiльше цiкавого й оригiнального.) У цiй роботi Гальтон намагався показати, що народження в родинах генiальних дiтей вiдбувається значно частiше, нiж це можна було б пояснити винятково впливом навколишнiх умов. Основна думка цiєї книги полягала в тому, що у видатних батькiв народжуються видатнi сини. (Доньки в той час мали мало можливостей зайняти високе положення крiм шлюбу з видатною людиною).
Бiльшiсть бiографiчних даних, на якi посилався у своїй книзi Гальтон, ставилися до родоводiв вiдомих учених i лiкарiв. Його дослiдження показували, що кожна знаменита людина успадковує не тiльки генiальнiсть, але й особливу форму її прояву. Так, наприклад, великий учений народжується в родинi, що досягла популярностi саме в науцi.
якi могли полiпшити наслiдуванi якостi людей. Вiн затверджував, що людський рiд, подiбно свiйською твариною, може бути полiпшений шляхом штучної селекцiї. Якби талановитi люди вибиралися iз загальної маси й сполучалися шлюбом тiльки один з одним протягом багатьох поколiнь, то в результатi виникла б нова високообдарована людська раса. Гальтон пропонував розробити спецiальнi iнтелектуальнi тести для вiдбору високообдарованих чоловiкiв i жiнок для подальшої селекцiйної роботи. Вiн також рекомендував створювати матерiальнi стимули для заохочення вступу в шлюб i обзаведення дiтьми тих, хто успiшно пройде тестування. (Нi сам Гальтон, нi його брати не мали дiтей. Очевидно, це була проблема генетичного характеру.)
дарування. Його данi показали, що видатнi люди з бiльшою ймовiрнiстю мають видатних синiв у порiвняннi з людьми iз середнiми здатностями. Так у своїй роботi Гальтон з'ясував, що з 4000 дiтей обдарованих батькiв 977 чоловiкiв згодом стали знаменитими. Коли ж група батькiв вибиралася на випадковiй основi, те обдарованих дiтей налiчувалося, як i очiкувалося, менше, тiльки 332.
На думку Гальтона, iмовiрнiсть народження генiїв у деяких родинах була недостатньо висока, щоб всерйоз розглядати її залежнiсть вiд кращих умов життя, можливостей одержання утворення або якихось iнших соцiальних переваг. Тому його висновок полягав у тому, що генiальнiсть або її вiдсутнiсть залежать вiд спадковостi, а не вiд наданих можливостей.
журнал «Бiометрика», в 1904 роцi заснував лабораторiю євгенiки при Лондонському унiверситетському коледжi й органiзував суспiльство сприяння поширенню iдей расового вдосконалювання.
Статистичнi методи
У продовження всiєї своєї наукової кар'єри Гальтон нiколи не бував повнiстю вдоволений дослiдженням проблеми, якщо не мiг одержати кiлькiсних даних i провести їхню статистичну обробку. Для цього йому iнодi доводилося використовувати їм же розробленi методи. Бельгiйський математик Адольф Кетле був першим, хто застосував статистичнi методи й закон нормального розподiлу випадкових величин до аналiзу бiологiчних i соцiальних процесiв. Ранiше цей закон звичайно використовувався при визначеннi помилок вимiрiв при спостереженнях i експериментах у природничих науках. Кетле був першим, хто показав, що величина росту, обмiрюваного в 10 тисяч чоловiк, приблизно пiдкоряється нормальному розподiлу. Вiн використовував вираження середня людина, щоб вiдбити той факт, що бiльшiсть результатiв фiзичних вимiрiв групуються навколо їхнього середнього значення або центра розподiлу, а кiлькiсть iнших даних зменшується в мiру їхнього вiдхилення вiд цiєї величини.
оцiнок, отриманих на унiверситетських iспитах, пiдкоряється закону нормального розподiлу. Через простоту нормального закону й зручностi його застосування до опису рiзноманiтних характеристик Гальтон припустив, що досить велика кiлькiсть оцiнок людських характеристик можуть бути описанi двома основними величинами: середньою оцiнкою розподiлу (математичне очiкування) i дiапазоном розкиду навколо середньої оцiнки (стандартне вiдхилення).
Роботи Гальтона в областi статистики привели до вiдкриття однiєї з найважливiших величин - кореляцiї, перше згадування про яку з'явилося в 1888 роцi. Сучаснi метод визначення обґрунтованостi й надiйностi тестiв так само, як i методи факторного аналiзу, прямо пов'язанi з гальтоновським вiдкриттям кореляцiї, що стало результатом спостережень Гальтона за тим, як кiлькiснi характеристики спадкоємних ознак регресують до свого середнього значення. Примiром, вiн вiдзначав, що сини дуже високих людей, у середньому, бувають нижче своїх батькiв, у той час як сини дуже низькорослих чоловiкiв виявляються, у середньому, вище своїх батькiв. Гальтон розробив графiчнi методи для вiдбиття основних властивостей коефiцiєнта кореляцiї й знайшов формулу для його розрахунку (заради об'єктивностi слiд зазначити, що в наш час вона вже не використовується).
За пiдтримкою Гальтона його студент Карл Пирсон вивiв що використовується й донинi формулу визначення коефiцiєнта кореляцiї - коефiцiєнта, що одержав назву, кореляцiї Пирсона. Для символiчного позначення коефiцiєнта кореляцiї використовується буква r - перша буква англiйського слова regression - регресiя, як факт визнання важливостi гальтоновського вiдкриття тенденцiї регресiя спадкоємних ознак до середнього значення. Кореляцiя стала основним iнструментом дослiджень у соцiальних, природних i iнженерних науках. Згодом на пiдставi новаторських робiт Гальтона були розробленi багато iнших методик статистичних оцiнок.
Тести розумових здатностей
Гальтон першим розробив тести розумових здатностей, Хоча появi цього термiна ми зобов'язанi Джеймсу Маккину Кеттелу, його американському учневi й колишньому студентовi Вундта. Основне припущення Гальтона полягало в тому, що iнтелект може бути обмiрюваний у термiнах сенсорних здатностей людини - причому чим вище рiвень iнтелекту iндивiдуума, тим вище повинен бути рiвень його сенсорного функцiонування. Вiн вивiв це припущення з емпiричних поглядiв Джона Локка про те, що знання дається нам через вiдчуття. Якщо це припущення вiрно, затверджував Гальтон, то з нього треба, що «у найбiльш обдарованих iндивiдуумiв з'являються бiльше тонкi вiдчуття. Той факт, що розумово вiдсталi люди нерiдко мають нерозвиненi почуття, очевидно, пiдтверджує цю думку».
Для виконання своїх дослiджень Гальтону було необхiдно винайти пристрої, за допомогою яких можна було б робити швидкi й точнi сенсорнi вимiри у великої кiлькостi людей. Наприклад, для визначення найвищої помiтної частоти звуку вiн придумав спецiальний свисток, що використовував при експериментах i з людьми, i iз тваринами. (Гальтон любив прогулюватися по лондонському зоопарку з порожньою тростиною, до якої був прикрiплений його свисток iз приробленої до нього гумовою грушею. Стискаючи грушу, вiн спостерiгав реакцiю тварин на зроблений звук.) Гальтоновський свисток був обов'язковим елементом устаткування будь-якої психологiчної лабораторiї до 30-х рокiв, коли вiн був замiнений бiльше зробленими електронними приладами.
Серед iнших його приладiв слiд зазначити фотометр для вимiру точностi, з якої людина може розрiзняти два рiзних колiрних тони, калiбрований маятник для визначення часу реакцiї на звук i свiтло, i пристосування, що складається з набору вантажiв, розмiщення яких дозволяло порiвнювати кiнетичну або. мускульну чутливiсть. Вiн придумав спецiальну рейку зi змiнною шкалою вiдстаней для перевiрки оцiнки довжини й набiр пляшок, що мiстять рiзнi речовини для перевiрки нюху. Бiльшiсть гальтоновських тестiв послужили вiдправною крапкою для розробки встаткування, що десятилiттями використовувалося в психологiчних лабораторiях.
Збройний новими методами, Гальтон приступився до масового збору досвiдчених даних. В 1884 роцi вiн заснував антропометричну лабораторiю, що спочатку дiяла на Лондонськiй мiжнароднiй медичнiй виставцi, а потiм була переведена в лондонський Южно Кенсингтонський музей. Ця лабораторiя функцiонувала шiсть рокiв, протягом яких Гальтон зiбрав результати обстеження бiльш нiж дев'яти тисяч людей. У цiй лабораторiї були рiзнi прилади для антропометричних i психометричних вимiрiв. За невелику вхiдну плату кожний вiдвiдувач мiг пройти всi обстеження, результати яких асистенти лабораторiї заносили в картотеку.
дослiджень було - не бiльше не менше - визначення дiапазону людських можливостей населення Великобританiї з метою з'ясування iнтелектуального потенцiалу нацiї.
Сто рокiв через група психологiв зi Сполучених Штатiв проаналiзувала данi обстежень, отриманi Гальтоном. Їм удалося з'ясувати iстотну кореляцiю мiж результатами сучасних тестiв i дослiджень, проведених у минулому столiттi. Це дозволило зробити висновок про статистичну надiйнiсть даних Гальтона. Крiм того, цi вiдомостi мiстили корисну iнформацiю про тенденцiї розвитку обстежених дiтей, пiдлiткiв i дорослих. Показники ваги, розмаху рук, обсягу легенiв i сили стиску кистi виявилися близькими до тих, якi приводилися в бiльше сучаснiй лiтературi. Виключення склали темпи розвитку, якi в тi часи були бiльше вповiльненими. Таким чином, психологи зробили висновок про те, що данi Гальтона безсумнiвно продовжують являти наукову цiннiсть.
Гальтон працював над двома проблемами в областi вивчення асоцiацiй: дослiдженням рiзноманiття асоцiацiй iдей i визначенням часу, необхiдного для виникнення асоцiацiй (часу реакцiї).
Один з його методiв вивчення рiзноманiття асоцiацiй полягав у тiм, що випробуваний повинен був пройти 450 ярдiв по лондонськiй вулицi Полл Молл, що перебуває мiж Трафальгарською площею й Палацом Сент-Джеймс, обертаючи свою увагу на рiзнi предмети доти, поки вони асоцiативно не пiдкажуть йому одну або двi iдеї. У перший раз, коли Гальтон сам спробував на собi цей метод, вiн був уражений кiлькiстю асоцiацiй, якi викликали в ньому тi 300 об'єктiв, якi вiн встиг побачити. При цьому вiн виявив, що багато хто з асоцiацiй були спогадами про минулi переживання, включаючи й давно вже забутi. Повторюючи цей експеримент декiлькома днями пiзнiше, вiн з'ясував, що багато хто з асоцiацiй, що виникли пiд час першої прогулянки, з'явилися знову. Цей результат вiдразу остудив його iнтерес до цiєї проблеми, i вiн зайнявся експериментами по вимiрi часу реакцiї, якi виявилися набагато бiльше успiшними.
Для проведення цих досвiдiв Гальтон приготував список з 75 слiв, кожне з яких було написано на окремому аркушi паперу. Тиждень через вiн став розглядати їх по одному й за допомогою хронометра фiксувати час виникнення двох асоцiацiй, викликаних кожним словом. Багато асоцiацiй складалися з одного слова, але деякi являли собою образи або уявнi картини, що вимагають багатослiвного опису. Наступне завдання складалося у визначеннi природи цих асоцiацiй. Гальтон установив, що приблизно 40 вiдсоткiв вiд їхнього загального числа йдуть корiннями до часiв дитинства й отроцтва. Цей факт став однiєї з перших наукових iлюстрацiй впливу дитячих переживань на особистiсть дорослої людини.
Метод, розроблений Гальтопом для вивчення асоцiацiй, мав навiть бiльше значення для науки, чим отриманi їм результати. Асоцiативний тест Гальтона й став першим по-справжньому науковим iнструментом для вивчення асоцiацiй. Як ми знаємо, Вундт використовував цей метод у своїй лабораторiї, обмежуючи реакцiю випробуваного одним словом. Психоаналiтик Карл Юнг також удосконалив методику Гальтона для проведення своїх дослiджень проблем за допомогою словесних асоцiацiй.
Гальтоновськi дослiдження психiчних образiв вiдзначенi першим широким застосуванням психологiчних опитувальникiв. Випробуваним пропонували згадати який-небудь випадок, наприклад, що вiдбувся за снiданком, i постаратися викликати в пам'ятi його образ. Далi треба було вiдзначити, чи був образ неясним або виразним, ясним або темним, кольоровим або бiлим-чорно-бiлим i так далi. На диво Гальтона, серед першої групи випробуваних, що складалася зi знайомих йому вчених, нiхто не змiг повiдомити про виникнення виразного образа! Причому деякi з них навiть не розумiли, що пiд цим розумiє Гальтон.
Звертаючись до бiльше широкого дослiдження рiзних верств населення, Гальтон одержав повiдомлення про яснi й виразнi образи, повних фарб i дрiбних подробиць. Вiн виявив, що образи, що виникають у жiнок i дiтей, бувають особливо конкретнi й детальнi. Крiм цього, Гальтон установив, що статистичнi данi, пов'язанi з людською уявою, подiбно многим iншим характеристикам, також пiдкоряються нормальному закону.
Як i бiльшiсть гальтоновських робiт, дослiдження цiєї проблеми мали пряме вiдношення до спроби продемонструвати спадкоємна подiбнiсть. Зокрема, вiн установив, що близькi образи з бiльшою ймовiрнiстю з'являються в єдинокровних братiв i сестер, чим у людей, не зв'язаних родинними узами.
Іншi дослiдження
Багатограннiсть гальтоновського таланта виявилася в найрiзноманiтнiших дослiдженнях. Один раз вiн спробував поставити себе в положення душевнохворого, що уявляє, що за ним стежать всi живi iстоти, якi зустрiчаються йому на вулицi. «До кiнця ранкової прогулянки йому здавалося, що за ним шпигує кожний кiнь, тому що навiть якщо вона й не дивилася на нього, то вiн думав, що цим вона просто маскує свої дiї».
висновок про тiм. «те, хоча бiльшiсть людей дiйсно дотримується строгих релiгiйних поглядiв, цього зовсiм недостатньо, щоб уважати їхнього переконання обґрунтованими. Вiн дослiджував можливостi молитов вплинути на досягнення яких-небудь результатiв i вирiшив, що вони марнi як для лiкарiв, що лiкують своїх хворих, так i для метеорологiв у їхнiх спробах викликати змiни погоди або навiть для священикiв. Гальтон вiрив, що не iснує помiтної рiзницi мiж людьми, якi дотримуються й не дотримуються релiгiйних поглядiв, - у вiдношеннi того, якi в них виникають проблеми i як складаються вiдносини з навколишнiми. Вiн сподiвався дати людству нову систему переконань, побудовану на основi строгих наукових фактiв. Гальтон думав, що еволюцiйний розвиток бiльше зробленої людської раси, що з'явиться завдяки євгенiцi, є бiльше гiдною метою, чим мiсце в раї.
або спектаклю. Пiд час сеансiв у портретиста вiн пiдрахував кiлькiсть мазкiв, зроблених художником, i визначив, що їх треба було приблизно 20 тисяч. Один раз Гальтон вирiшив вести пiдрахунки за допомогою заходiв, а не чисел. Намагаючись привчити себе забути значення чисел, вiн приписав цифровi значення ароматам i став учитися використовувати цi незвичайнi термiни для додавання й вирахування. У пiдсумку цих iнтелектуальних вправ на свiтло з'явилася оригiнальна робота за назвою «Арифметика заходiв», опублiкована в першому номерi американського журналу «Психологiчний огляд» (Psychological Review).
Просто його обдарованiй натурi було тiсно в рамках однiєї наукової дисциплiни. Перелiк проблем, що цiкавили Гальтона й стали згодом предметами дослiдження iнших учених, мiстить у собi питання адаптацiї, порiвняльного впливу спадковостi й змiн навколишнього середовища, розвитку дiтей, iндивiдуальних розходжень, використання статистичних методiв, застосування опитувальникiв i психологiчних тестiв. Дiапазон його наукових дослiджень i обсяг отриманих їм результатiв дозволяє затверджувати, що вплив Гальтона на розвиток психологiї в Сполучених Штатах був навiть бiльше глибоким, чим у засновника цiєї науки Вiльгельма Вундта.
Лiтература
2. Лiхi Т. Історiя сучасної психологiї. - К., 2003.
4. Ярошевский М. Г., Анцыферова Л. И. Развитие и современное состояние зарубежной психологии. - М., 1974.
|
