Внутрiшня гармонiя та психiчне здоровя
“
Внутрiшня гармонiя та психiчне здоров’я
”
План
Вступ
1. Вплив негативного психоемоцiйного стану на рiзнi сфери життя людини.
2. Внутрiшня гармонiя – шлях до психiчного здоров’я людини.
3. Формування нових життєвих стратегiй як умова психосоцiального благополуччя.
Вступ.
спостерiгали за роздратованим касиром у касi, коли стояли у черзi, або водiєм, який нервово сигналить, або кричить на пiшоходiв, а можливо й самi потрапляли пiд вплив негативних емоцiй. І ця тенденцiя не є випадковiстю, тому, що за даними ВОЗ кожен третiй мешканець України має вiдхилення саме у станi психiчного здоров'я. Це виражається у появi таких патологiчних станiв, як астенiчнi та невротичнi стани, депресiя, вегето-судинна дистонiя тощо. Такi хворобливi психоемоцiйнi стани не можуть не впливати на фiзичне здоров'я i можуть привести до серйозних серцево-судинних захворювань i рiзноманiтних розладiв у функцiонуваннi органiв та систем всього органiзму.
1. Вплив негативного психоемоцiйного стану на рiзнi сфери
життя людини.
роду конфлiкти та iн.). У побутовiй та сiмейнiй сферi: погiршення взаєморозумiння з членами родини, близькими та рiдними людьми, порушення статевих вiдносин тощо. Науково обґрунтованим є той факт, що фiзичне, психiчне й духовне здоров'я взаємопов'язанi мiж собою, тобто якщо людина має певнi вiдхилення у психiцi, то це безумовно вiдобразиться на iнших гранях, якi й складають iндивiдуальне здоров'я людини.
Пiдходячи до цього питання з позицiї системного пiдходу, правомiрно стверджувати, що вiдновлення здоров'я людини повинно складатися з певного комплексу дiй, якi будуть позитивно та всебiчно впливати на органiзм людини.
По-перше, треба звернути увагу на те, який ви ведете спосiб життя. Встановiть для себе оптимальний режим дня. Визначте для себе час коли б ви могли харчуватися, працювати й вiдпочивати. Включiть до своєї життєдiяльностi певне фiзичне навантаження, що спричиняє посилене видiлення ендорфiнiв у кров. Ендорфiни викликають стан своєрiдної ейфорiї, вiдчуття радостi, фiзичного i психiчного комфорту, затамовують почуття голоду, болю, невпевненостi у собi, отже, значно покращують психоемоцiйний фон людини. Рекомендовано застосовувати фiзичне навантаження такого об'єму й iнтенсивностi, вiд якого б ви не вiдчували гострого виснаження, а навпаки, щоб це сприяло гарному самопочуттю. До активних занять фiзичними вправами можна включати: прогулянки на свiжому повiтрi, бажано на територiї паркiв й озеленених мiсць, бiг пiдтюпцем, а також використання комплексiв ранкової гiмнастики та iншi доступнi й нескладнi види та форми фiзичної активностi.
По-друге, намагайтеся не пiддаватися впливу негативних емоцiй, а налаштовувати себе на оптимiстичний лад. Позитивнi емоцiї сприяють створенню т. з. "ланцюгової реакцiї" доброзичливостi, яка позитивно впливає на стосунки з оточуючими вас людьми. Ще стародавнi схiднi фiлософи говорили "Не дозволяйте нiколи незадоволеностi, презирству, жадiбностi, ревнощам та iншим низьким iнстинктам торкнутися вашого розуму. Такi емоцiї створюють негативнi струми, отруюють розум i тiло, результатом чого буде хвороба. Дисциплiнуйте вашi емоцiї, будьте щасливими i не дозволяйте зовнiшнiм обставинам впливати на вас!" І дiйсно поведiнка й вчинки людини в значнiй мiрi обумовленi її життєвою фiлософiєю, складом думок i особистими якостями. Не випадково винуватцями конфлiктних ситуацiй частiше за все є егоїстичнi, надмiрно честолюбнi, зарозумiлi, заздрiснi, злопам'ятнi, мстивi люди. Для попередження конфлiктiв психологи та психогiгiєнiсти рекомендують кожнiй людинi постiйно прагнути до подолання негативних якостей свого характеру, виховуючи позитивнi, до них належать: повага до людей, ввiчливiсть, скромнiсть, тактовнiсть, благороднiсть тощо. І взагалi не шкодуйте казати людям просто добрi, позитивнi слова, адже це набагато краще та кориснiше як для вас так i для оточуючих вас людей.
Якщо ж все-таки ви вiдчуваєте, що не спроможнi подолати негативнi емоцiї у тiй чи iншiй ситуацiї, то спробуйте iзолювати себе у безлюдному, спокiйному мiсцi, щоб не завдати шкоди оточуючим вас людям i не намагайтеся приховувати свої емоцiї - звiльнiть їх через плач, тому, що сльози - це захисна реакцiя органiзму i вони виводять iз органiзму токсичнi речовини, якi утворюються внаслiдок стресу. Ще у цих випадках ефективними будуть засоби ароматерапiї, самонавiювання та методики психофiзичної релаксацiї, котрi зараз набувають все бiльшої популярностi.
як прагнення до гармонiї представляє собою цiннiсну перспективу, норму поведiнки, яка реалiзується в певних соцiальних i гносеологiчних обставинах.
У рамках дiалектичної концепцiї єдностi людини i природи гармонiзацiєю буде не зведення людини до природи, не максимально можливе збiльшення функцiональних зв’язкiв мiж людиною та природою, i не чисте споглядання нею природи, а досягнення злагоди мiж розвитком природного середовища i сутнiсних природних потенцiалiв людини.
Людина мусить жити в злагодi з навколишньою природою. Зрозумiло, що це положення не суперечить тому, що людина повинна дотримуватися своєї внутрiшньої природи. Бiльш того, саме вiдповiднiсть людини своїй внутрiшнiй природi веде до її злагоди з зовнiшнiм свiтом. Внутрiшня гармонiя в самiй людинi є суттєвою запорукою гармонiї зовнiшньої.
Розвиток внутрiшньої гармонiї це одне з найважливiших завдань ще й тiєї причини, що лише в станi спокою нормально протiкають усi психiчнi процеси, а коли здорова психiка фiзiологiчний стан органiзму зазвичай теж у нормi.
3 Формування нових життєвих стратегiй як умова психосоцiального
благополуччя
Чим потужнiший життєвий ресурс людини, чим ширшi її соцiальнi можливостi, тим легше їй здолати кризовi настрої, оволодiти конструктивно-перетворювальною позицiєю. Однак на тлi суспiльних негараздiв, нестабiльностi повсякденних умов життя та труднощiв пристосування до них, формування самодостатньої, цiльної та зовнiшньо i внутрiшньо гармонiйної особистостi є вельми складним завданням.
Сучасний свiт через свою складнiсть, динамiчнiсть та суперечливiсть створює рiзноманiтнi проблеми для людини i владно вторгається в її особистiсний простiр. Соцiально-технологiчний прогрес спричиняє зростання негативного впливу на особистiсть iнформацiйних потокiв; збiльшення повсякденних фiзичних та психологiчних навантажень; загострення екзистенцiонального почуття страху, невпевненостi, розгубленостi та розчарування. Усе це негативно позначається на здоров'ї людини загалом i на психiчному здоров'ї зокрема. Ураховуючи те, що людське життя є найвищою суспiльною цiннiстю, перед людством постає ряд важливих завдань, серед яких найважливiшим є вирiшення проблеми збереження здоров'я людини, причому не тiльки фiзичного, а й психiчного.
Державою передбаченi певнi механiзми здiйснення права людини на здоров'я. однак, що стосується психiчного здоров'я, то воно залишається поза увагою. Слiд зазначити, що йдеться не про психiчно хворих людей, а про право психiчно здорової людини зберегти своє психiчне здоров'я у будь-яких умовах життєдiяльностi
Зважаючи на це, сьогоднi вiтчизняна наука починає успiшно iнтегруватися у просторi самовдосконалення людини, орiєнтуючись на гуманiстичнi iдеали. Бiльше того, цей простiр , перш за все у фiлософiї та психологiї, набуває чiтко виражених наукових форм. Свiдченням цього є порушення руху транс персональної психологiї, яка включає все цiнне у сферi досягнення людиною внутрiшньої гармонiї та гармонiї з оточуючим свiтом.
Збереження фiзичного i психiчного здоров'я особистостi, зокрема пiдростаючого поколiння – одне з найважливiших завдань нашого суспiльства i, насамперед, системи освiти. Існує значне розходження i вiдносно визначення основних дефiнiцiй „здоров'я". У лiтературi, як зарубiжнiй, так i вiтчизнянiй, пiдкреслюється необхiднiсть розглядати здоров'я не тiльки як категорiю медичну, але й соцiально-психологiчну i фiлософську
Такий пiдхiд, на нашу думку, має сенс, оскiльки людина – iстота не стiльки бiологiчна, скiльки соцiальна. Прояви її здоров'я або нездоров'я пов'язанi не тiльки з нормальним функцiонуванням органiзму, а й обумовленi її психосоцiальним благополуччям, ефективною соцiально-психологiчною адаптацiєю, власною реалiзацiєю в оточуючому свiтi. Тому, на наш погляд, категорiя „здоров'я iндивiда" може i повинна розглядатися у контекстi постановки i вирiшення цiлого ряду питань, що стосуються психологiчних характеристик особистостi, зокрема проблеми її психiчного здоров'я.
Тенденцiя визначення здоров'я з урахування соцiально-психологiчних аспектiв життєдiяльностi та iснування людини простежується у чисельних наукових працях. Багато науковцiв намагалися дати визначення поняттю „здоров'я", серед них можна видiлити Ю. П. Лiсiцина, І.І. Брахмана, Є. Н Кудрявцева, Г. П. Апанасенко, Д. Д. Венедиктова, Т.Є. Бойченко.
i оцiнки означених понять – фiзичного, соматичного, психiчного, психологiчного здоров'я, обговорювались у численних наукових працях.
Беручи до уваги, що психiчне здоров'я є одним iз основних компонентiв здоров'я особистостi, розпочнемо його розгляд з проведення загального аналiзу поняття "здоров'я" та iнших понять, якi з ним пов'язанi.
iншi. Здоров'я людини визначається комплексом бiологiчних (спадкових i набутих) та соцiальних факторiв. Останнi мають настiльки важливе значення в пiдтримцi стану здоров'я, що у преамбулi статуту Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я (ВООЗ) записано, що здоров'я - це стан повного фiзичного, духовного i соцiального благополуччя, а не тiльки вiдсутнiсть хвороб i фiзичних вад. Таке ж саме визначення подається у психологiчному словнику пiд редакцiєю Б. Г. Мєщєрякова та В. П. Зiнченка (автори посилаються на статут ВООЗ). Крiм цього, у словнику вказується, що у широкому розумiннi пiд поняттям "здоров'я" дослiдники розумiють можливiсть органiзму людини адаптуватися до нових умов з мiнiмальними затратами ресурсiв i часу.
Як бачимо у визначеннi, яке подано, у статутi ВООЗ вiдсутнє поняття "душевне благополуччя". Можливо, це упущення випадкове, або ж автори статуту ототожнюють "душевне благополуччя" з "духовним благополуччям", що, у певнiй мiрi, є помилковим. Для пiдтвердження такої думки продовжимо далi розгляд поняття "здоров'я".
У колективнiй працi пiд редакцiєю Г. С. Нiкiфорова окремо видiляються фiзичне, психiчне та соцiальне здоров'я. Цi поняття виносяться в назву роздiлу (роздiл II). Однак сама структура роздiлу, яку розробляли Г. С. Нiкiфоров та В. О. Ананьєв, має дещо хаотичний характер, оскiльки в заголовках пiдроздiлiв, крiм поняття "психiчне здоров'я" (iндивiдуально-типологiчнi аспекти), з'являються ще поняття "гармонiя особистостi" i "душевне здоров'я" та iн. На нашу думку, запропонована дослiдниками структура роздiлу закладає пiд-стави для виникнення поняттєвої плутанини. По-перше, ними порушене правило розподiлу поняття i, як наслiдок цього, роз-дiл не має чiткого подiлу на окремi логiчно спiвпiдпорядкованi частини. По-друге, заголовок роздiлу не вiдображає змiст тексту (вiн набагато ширший i включає лишню смислову iнформацiю). По-третє, через назви пiдроздiлiв складається враження, що автори, крiм поняття "психiчне здоров'я", пропонують видiляти окремо ще такi поняття, як "душевне здоров'я" та "гармонiя особистостi". При цьому не зрозумiло, чи слiд їх ототожнювати.
Дослiдник проблем психологiї управлiння О. А. Урбанович при розглядi питань, пов'язаних зi здоров'ям керiвника, веде мову про три види здоров'я: фiзичне, психiчне та духовне. При цьому автор робить висновок, що психiчне здоров'я людини характеризується її можливостями адаптацiї, соцiалiзацiї та iндивiдуалiзацiї. Далi вказує на те, що духовне здоров'я виявляється у зв'язках людини з усiм свiтом i виражається у релiгiйних почуттях, почуттi краси i свiтової гармонiї, почуттi захоплення i благоговiннi перед життям.
перед життям. Зважаючи на сказане, можна припустити, що духовне здоров'я швидше є складовою частиною психiчного здоров'я, а не окремою вiд нього складовою здоров'я загалом.
Р. 3. Поташнюк розрiзняє такi компоненти здоров'я, як соматичне, фiзичне, моральне та психiчне. Пiд соматичним здоров'ям вiн розумiє поточний стан органiв i систем органiзму людини, основу якого складає бiологiчна програма iндивiдуального розвитку, зумовлена основними потребами, якi домiнують на рiзних етапах онтогенетичного розвитку. Цi потреби, по-перше, є пусковим механiзмом розвитку людини, по-друге, вони забезпечують iндивiдуалiзацiю цього процесу. Фiзичне здоров'я автор розумiє як рiвень росту i розвитку органiв та систем органiзму, основу якого становлять морфологiчнi й функцiйнi резерви, що забезпечують адаптацiйнi реакцiї до змiни умов навколишнього середовища.
Однак нас бiльш цiкавить думка дослiдника щодо визначення сутностi таких понять, як "моральне здоров'я" та "психiчне здоров'я", а точнiше те, яким чином вiн їх розрiзняє. Виявляється, що моральне здоров'я, Р. 3. Поташнюк розглядає як комплекс характеристик мотивацiйної i потрiбнiсно-iнформацiйної сфери життєдiяльностi, основу якого визначає система цiнностей, настанов i мотивiв поведiнки iндивiда в суспiльствi. Вiн вважає, що моральним здоров'ям є висока духовнiсть людини, яка пов'язана з загальнолюдськими цiнностями - добром, любов'ю i красою. Щодо психiчного здоров'я, то пiд цим поняттям автор розумiє стан психiчної сфери, основу якого становлять стан загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну психоемоцiйну i поведiнкову реакцiю. Такий стан зумовлюється як бiологiчними, так i соцiальними потребами, а також можливостями їх задоволення.
Як висновок всьому вищевикладеному, можна сказати, що ми не завжди здатнi змiнити оточуюче нас середовище та пристосувати його до себе, а це має означати, що ми повиннi змiнити наше ставлення до цього та використовувати тi доступнi для нас методи та засоби, якi б позитивно впливали на наше здоров'я.
1. Cоцiальна психологiя/За ред. Л.Є. Орбан. -Ів. -Франк.,1994.
2. Абульханова–Славская К. А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности // Психология формирования и развития личности. - М.: Наука, 1981.
3. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика личности.—К.: Здоров’я, 1980.
4. Вилюнас В. К. Психология эмоциональных явлений. изд. МУ. - 1976.
5. Додонов Б. И. В мире эмоций.—К.: 1987. Заброцький М. М. Основи
6. Кон И. С. Социология личности. – М.,1967.
7. Лiфарєва Н. В. Психологiя особистостi.—К.: Центр, 2003.
|
