Вимоги до викладача вищої школи

Вимоги до викладача вищої школи 1. Вимоги до викладача вищої школи за умов сьогодення, його психологiчний профiль. Розумiння того, що якiсна освiта є одним з основних ресурсiв розвитку суспiльства, породжує потребу змiн у вiдношеннi до освiти. Оскiльки ключовою фiгурою, що формує якiсть освiта, безумовно, є вчитель, оцiнка якостi професiйної дiяльностi педагога в свiтлi нових уявлень i вимог висувається на перший план. Сьогоднi як нiколи зросла потреба у вчителевi, здатному удосконалювати змiст своєї дiяльностi за допомогою критичного, творчого осмислення i застосування передових педагогiчних i iнформацiйних технологiй. Орiєнтуючись на процеси гуманiзацiї навчання, на цiлiсне формування особи що вчиться, визнання її цiнностi i необхiдностi для сучасного суспiльства, ми, перш за все, повиннi пам'ятати, що вона формується особою вчителя, педагога. орiєнтацiйну, компенсаторну, функцiю соцiалiзацiї. [1] Розглянемо їх детальнiше. Реалiзацiя пропедевтической функцiї пов'язана iз здiйсненням педагогiчної пiдтримки людини в освiтньому процесi, направлена на становлення людини як iндивiдуальностi i представляє процес сумiсного визначення з вихованцем його власних iнтересiв i шляхiв подолання проблем, що заважають йому самостiйно досягати бажаних результатiв в рiзних сферах, шляхом вибору педагогом найбiльш ефективних технологiй з урахуванням iндивiдуальних можливостей вихованцiв i забезпечення їм дозованої педагогiчної допомоги. Реабiлiтацiйна функцiя педагогiв полягає у вiдновленнi у студентiв упевненостi в своїх силах i можливостях за допомогою створення ситуацiй успiху. У сферi реалiзацiї пiзнавальних iнтересiв особистостi студента педагоги повиннi забезпечити вiльний вибiр рiзної значущої для учня дiяльностi. Реабiлiтацiйна функцiя забезпечується диференцiйованим пiдходом до навчання i виховання, включенням вихованцiв в освiтнiй процес як активних учасникiв i творчих спiвробiтникiв. В результатi цього вiдбувається зняття «психологiчних затискiв», «комплексiв неповноцiнностi» у дiтей чи студентiв. побудови професiйних перспектив свого розвитку, в практичнiй пiдготовцi до життя i професiйної кар'єри в умовах соцiальних змiн. Педагоги створюють умови для розвитку у учнiв усвiдомленого i вiдповiдального вiдношення до свого майбутнього на основi реальної оцiнки всiєї сукупностi iнформацiї. Компенсаторна функцiя полягає в створеннi можливостей для формування кожною дитиною власних уявлень про саму себе i навколишньому свiтi, свобода вибору форми освiти доповнюється свободою ухвалення рiшення, самостiйнiстю в самоздiйсненнi завдяки тiй справi, яку кожен робить сам. Педагоги виконують також функцiю соцiального захисту дiтей, пiдсилюючи стартовi можливостi особи на ринку працi i професiйної освiти. Деякi автори, аналiзуючи вимоги до викладача, кажуть, щ повинна бути готовнiсть до виконання цiєї дiяльностi, розвинутись певнi якостi, умiння. Наприклад, автор розкриває значення готовностi, подiляючи її на теоретичну та практичну. Теоретична готовнiсть складається з наступних умiнь : - визначати найбiльш рацiональнi види дiяльностi учнiв по оволодiнню учбовим матерiалом i передбачати складнощi в його освоєннi учнями; - визначати найбiльш ефективнi методи i прийоми ведення лекцiї чи практичного заняття; - розробляти дiагностичний iнструментарiй; - дiагностувати i аналiзувати труднощi, визначати причини i шляхи їх подолання; - проектувати на основi результатiв дiагностики особистостi учнiв освiтнiй процес, направлений на максимальну iндивiдуалiзацiю навчання, розвиток дослiдницької дiяльностi учнiв, посилення творчого, самостiйного початку в дiяльностi учнiв; - будувати логiку викладання предмету, витiкаючу з потреб i можливостей учнiв конкретного профiлю навчання; - систематично поповнювати свої знання шляхом самоосвiти; - систематично розширювати свої знання шляхом вивчення досвiду колег; Практична готовнiсть припускає наявнiсть умiнь : - аналiзувати i практично оцiнювати учбовий матерiал, навчальнi i методичнi посiбники, програми курсiв, засоби навчання i творчо їх використовувати. - не стiльки транслювати знання, викладенi в пiдручнику, скiльки органiзовувати учбовий-пiзнавальну дiяльнiсть учнiв; - адекватно iнтерпретувати результати дiагностики особистостi учнiв; - органiзовувати спiльну творчу дiяльнiсть, направлену на розвиток соцiально значущих якостей особистостi; - формувати у студентiв досвiд вiдповiдального вибору i вiдповiдальної дiяльностi, досвiд самоорганiзацiї; - вивчати достоїнства i недолiки власної особистостi i дiяльностi i перебудовувати свою дiяльнiсть вiдповiдно до цiлей i умов її протiкання. - у наявностi стiйкої мотивацiї професiйного зростання; - у розумiннi необхiдностi оновлювати професiйнi знання i удосконалювати педагогiчнi умiння; - в наявностi бажання переносити отриманi знання в новi умови педагогiчної дiяльностi; - у прагненнi творчо вирiшувати педагогiчнi задачi; - у умiннi адекватно оцiнювати результати своєї професiйної дiяльностi з урахуванням умов їх отримання; - у визнаннi освiтнього процесу, вчащегося суб'єктом, i бажаннi вибудовувати з ним взаємодiю на паритетних початках. [1] До важливих професiйних якостей, по А. К. Маркової [6] вiдносяться: педагогiчна ерудицiя, педагогiчне цiлеполагання, педагогiчне (практичне i дiагностичне) мислення, педагогiчна iнтуїцiя, педагогiчна iмпровiзацiя, педагогiчна спостережливiсть, педагогiчний оптимiзм, педагогiчна винахiдливiсть, педагогiчне передбачення i педагогiчна рефлексiя. У дослiдженнi Л. М. Мiтiной були видiленi бiльше п'ятдесяти особових властивостей вчителя, викладача (як професiйно-значущих якостей, так i власне особових характеристик). Цей загальний перелiк властивостей складає психологiчний портрет iдеального вчителя. Стрижнем, серцевиною цього портрета є власне особистiснi якостi: спрямованiсть, рiвень домагань, самооцiнка, образ «Я» У загальнопсихологiчному сенсi спрямованiсть особи визначається як «сукупнiсть стiйких мотивiв, орiєнтуючих дiяльнiсть особи i щодо незалежних вiд наявних ситуацiй. Особова спрямованiсть характеризується iнтересами, схильностями, переконаннями, iдеалами, в яких виражається свiтогляд людини». Розширюючи понятiйний змiст цього визначення стосовно педагогiчної дiяльностi, Н. В. Кузьмiна [6] включає в нього ще i iнтерес до самих учнiв, до творчостi, до педагогiчної професiї, схильнiсть займатися нею, усвiдомлення своїх здiбностей. Основним мотивом iстинно педагогiчнiй спрямованостi є iнтерес до змiсту педагогiчної дiяльностi. У педагогiчну спрямованiсть як вищий її рiвень включається покликання, яке спiввiдноситься в процесi свого розвитку з потребою у вибранiй дiяльностi. На цьому вищому ступенi розвитку — покликання — «педагог не мислить себе без школи, без життя i дiяльностi своїх учнiв» (Н. В. Кузьмiна). Я вважаю, що це також актуально i для викладача вищої школи. У найбiльш узагальненому виглядi педагогiчнi здiбностi були представленi В. А. Крутецким [5] який i дав їм вiдповiднi загальнi визначення. у учнiв активну самостiйну думку. 2. Академiчнi здiбностi — здiбностi до вiдповiдної областi наук (до математики, фiзики, бiологiї, лiтератури i т. д.). 4. Мовнi здiбностi — здатностi ясно i чiтко виражати свої думки i вiдчуття за допомогою мови, а також мiмiки i пантомiмiки. Мова здатного вчителя на уроцi завжди звернена до учнiв. 5. Органiзаторськi здiбностi — це, по-перше, здатностi органiзувати учнiвський колектив, згуртувати його, надихнути на рiшення важливих задач i, по-друге, здiбностi правильно органiзувати свою власну роботу. 6. Авторитарнi здiбностi — здатнiсть безпосереднього емоцiйно-вольового впливу на учнях i умiння на цiй основi добиватися у них авторитету (хоча, звичайно, авторитет створюється не тiльки на цiй основi, а, наприклад, i на основi прекрасного знання предмету, чуйностi i такту вчителя i т. д.). 7. Комунiкативнi здiбностi — здiбностi до спiлкування зi студентами, умiння знайти правильний пiдхiд до учнiв, встановити з ними доцiльнi, з педагогiчної точки зору, взаємини, наявнiсть педагогiчного такту. 8. Педагогiчна уява (або, як би їх назвали зараз, прогностичнi здiбностi) — це спецiальна здатнiсть, що виражається в передбаченнi наслiдкiв своїх дiй, у виховному проектуваннi особистостi учня, пов'язаному з уявленням про те, що з учня вийде в майбутньому, в умiннi прогнозувати розвиток тих або iнших якостей вихованця. 9. Здiбнiсть до розподiлу уваги одночасно мiж декiлькома видами дiяльностi має особливе значення для роботи вчителя. в професiйному стандартi педагогiчної дiяльностi (Пiд редакцiєю Я.І. Кузьмiнова, В. Л. Матросова, В. Д. Шадрiкова) [9]. Спочатку, звичайно, треба розкрити змiст термiнiв, що вживаються. Компетентнiсть – новоутворення суб'єкта дiяльностi, що формується в процесi професiйної пiдготовки, є системним проявом знань, умiнь, здiбностей i особових якостей, що дозволяють успiшно вирiшувати функцiональнi задачi, складовi суть професiйної дiяльностi. Компетенцiї – опредмеченi в дiяльностi компетентностi працiвника; круг питань, в яких хто-небудь добре поiнформований, круг чиїх-небудь повноважень, прав. i особовi якостi можуть розглядатися з позицiй професiйної компетентностi. Ключовi компетенцiї, що видiляються в європейських дослiдженнях (У роботi взяли участь бiльше 100 унiверситетiв з 16 країн-пiдписантiв Болонской декларацiї, в консультацiях i опитах були задiянi 5183 випускники вузiв, 998 професорiв, 944 працедавцi.) - Інструментальнi - мiжособистiснi - Системнi; 2. Спецiальнi компетенцiї. Інструментальнi - здiбнiсть до аналiзу i синтезу; - базовi знання по професiї; - комунiкативнi навики в рiднiй мовi; - елементарнi комп’ютернi навики; - навики управлiння iнформацiєю (здатнiсть витягувати i аналiзувати iнформацiю з рiзних джерел); - здатнiсть вирiшувати проблеми; Мiжособистiснi - здатнiсть працювати в командi; - мiжособистiснi навики; - здатнiсть працювати в мiждисциплiнарнiй командi; - здатнiсть взаємодiяти з експертами в iнших предметних областях; - здатнiсть сприймати рiзноманiтнiсть i мiжкультурнi вiдмiнностi; - здатнiсть працювати в мiжнародному контекстi; Системнi - здатнiсть застосовувати знання з практики; - дослiдницькi здiбностi; - здiбнiсть до адаптацiї до нових ситуацiй; - здiбнiсть до генерацiї нових iдей (творчостi); - здiбнiсть до лiдерства; - здатнiсть працювати автономно; - здiбнiсть до розробки проектiв i їх управлiння; - здiбнiсть до iнiцiативи i пiдприємництва; - вiдповiдальнiсть за якiсть; Висновки Проаналiзувавши лiтературу з питання якостей викладача вищої школи, я дiйшла певних висновкiв. Педагог повинен мати великий об’єм уваги, стiйкiсть та роздiлення бо вiн працює з великою кiлькiстю людей одночасно, повинен охоплювати увагою усе, що вiдбувається пiд час заняття. Також вiн вiдразу повинен аналiзувати велику кiлькiсть iнформацiї i утримувати її не тiльки в увазi, але i в пам’ятi. Можна казати, що короткочасна та довгочасна пам’ять, їх добра розвинутiсть є також необхiдною складовою для успiшної дiяльностi педагога. Оскiльки педагог аналiзує велику кiлькiсть iнформацiї, то повинна бути розвинена, може не iдеально, але певною мiрою, зорова, слухова, моторна пам’ять. Для того, щоб, проаналiзувавши iнформацiю викладач мiг адекватно донести її до учнiв, йому потрiбне не тiльки репродуктивне мислення, але й багато що залежить вiд розвину тостi творчого, образного, логiчного мислення. Теоретичне i практичне мислення також виграють важливу роль, особливо теоретичне. Тому що багато викладачiв вищої школи є науковцями, тому теоретичне мислення повинно бути дуже розвинутим. Це є необхiдною складовою для аналiзу iнформацiї. для успiшної працi педагогом, тому що вiн постiйно спiлкується з людьми, студентами i для взаєморозумiння та збереження власного спокою i здоров’я йому потрiбно бути спокiйним. Чеснiсть, справедливiсть повиннi бути невiд’ємними характеристиками педагога, iнакше вiн не зможе повноцiнно працювати, мати добру репутацiю (а це дуже важливо), не зможе бути авторитетом для студентiв. Слiд також вiдзначити врiвноваженiсть, самоконтроль, психiчну стiйкiсть, якими повинен володiти педагог. 2. Особистiсно-професiйна характеристика магiстра Визначення спрямованостi особистостi Ця орiєнтацiйна анкета використовується для визначення спрямованостi особи. За допомогою методики ми виявляли наступнi спрямованостi особи: спрямованiсть на себе, на спiлкування, на справу. У загальнопсихологiчному сенсi спрямованiсть особи визначається як «сукупнiсть стiйких мотивiв, орiєнтуючих дiяльнiсть особи i вiдносно незалежних вiд наявних ситуацiй. Особистiсна спрямованiсть характеризується iнтересами, схильностями, переконаннями, iдеалами, в яких виражається свiтогляд людини».[10] Вiдповiвши на питання анкети, я отримала наступнi результати. Бiльше всього виражена спрямованiсть на себе (31 бал, що складає 38,3%). Можна говорити, що я орiєнтуюся на пряму винагороду i задоволення безвiдносно роботи i спiвробiтникiв, може спостерiгатися агресивнiсть в досягненнi статусу, владнiсть, схильнiсть до суперництва, дратiвливiсть, тривожнiсть, интровертованность. Але, оскiльки по кiлькостi балiв у мене спрямованiсть на себе i на справу не сильно вiдрiзняються (3 бали, що складає 3,7%) i цими вiдмiнностями можна нехтувати, а також пiсля якiсного аналiзу вiдповiдей на питання анкети, можна говорити, що також досить виражена спрямованiсть на справу(28 балiв, що складає 34,6%). Тобто, я майже в рiвнiй мiрi орiєнтована i на дiлову спiвпрацю, зацiкавлена в тому, щоб виконувати роботу якнайкраще, зацiкавлена у вирiшеннi дiлових проблем. Здатна вiдстоювати свою думку, якщо знаю, що вона пiде на користь загальнiй справi. Реактивна тривожнiсть – тривожнiсть як стан, характеризується напругою, неспокоєм, нервознiстю. Пiсля проходження даного тесту у мене були отриманi наступнi результати. Рiвень особової тривожностi (ЛТ) – 66 балiв, що також вiдповiдає високому рiвню тривожностi. Тест «Провiдна пiвкуля» Пiсля виконань завдань тесту я отримала наступнi результати. У мене вийшов варiант 9 – ЛЛПП, що говорить про те, що менi властивi дружелюбнiсть, простота, деяка розкиданiсть iнтересiв, схильнiсть до самоаналiзу. Тести на визначення право- i лiворукостi За наслiдками даного тесту у мене провiдна рука права, тiльки в двох з шести вправ я дiяла лiвою рукою. Тест-опитувальник Айзенка Аналiз результатiв тесту показав, що у мене 10 балiв за шкалою iнтроверсiї – екстраверсiї i 21 бал за шкалою нейротизма, що вiдповiдає меланхолiйному типу темпераменту. Темперамент - сукупнiсть типологiчних особливостей людини, що виявляються в динамiцi його психологiчних процесiв: у швидкостi i силi його реакцiї, в емоцiйному тонусi його життєдiяльностi. Темперамент - це прояв в психiцi людини природженого типу нервової дiяльностi. На вiдмiну вiд iнших типiв темпераменту, у меланхолiка висока сензитiвнiсть, що виявляється в хворобливiй чуттєвостi, в образливостi. Мала реактивнiсть i знижена активнiсть виявляються у меланхолiка в тому, що вiн рiдко смiється, не упевнений в собi, часто i легко втрачається, не доводить роботу до кiнця. Вiдрiзняється повiльним психiчним темпом - його рухи млявi, слабкi, говорить поволi. Швидко стомлюється вiд людей i нової обстановки, вiдчуття поволi виникають, але виявляється завглибшки. Цi люди легко уразливi, хоча зовнi цього не показують. Тактовнi, м'якi, сором'язливi. Їм властива недовiрливiсть i песимiзм. У меланхолiкiв поволi протiкають психiчнi процеси, вони насилу реагують на сильнi подразники; тривала i сильна напруга викликає у людей цього темпераменту сповiльнену дiяльнiсть, а потiм i припинення її. У роботi меланхолiки зазвичай пасивнi, часто мало зацiкавленi (адже зацiкавленiсть завжди пов'язана з сильною нервовою напругою). Вiдчуття i емоцiйнi стани у людей меланхолiйного темпераменту виникають поволi, але вiдрiзняються завглибшки, великою силою i тривалiстю; меланхолiки легко уразливi, важко переносять образи, засмучення, хоча зовнi всi цi переживання у них виражаються слабо. Представники меланхолiйного темпераменту схильнi до замкнутостi i самоти, уникають спiлкування з малознайомими, новими людьми, часто бентежаться, проявляють велику незручнiсть в новiй обстановцi. Все нове, незвичайне викликає у меланхолiкiв гальмiвний стан. Але в звичнiй i спокiйнiй обстановцi люди з таким темпераментом вiдчувають себе спокiйно i працюють дуже продуктивно. У меланхолiкiв легко розвивати i удосконалювати властиву ним глибину i стiйкiсть вiдчуттiв, пiдвищену сприйнятливiсть до зовнiшнiх дiй. Психологи встановили, що слабкiсть нервової системи не є негативною властивiстю. Сильна нервова система успiшнiше справляється з одними життєвими завданнями, а слабка - з iншими. Слабка нервова система - нервова система високої чутливостi, i в цьому її вiдома перевага. [8] Тест «Вибiр фiгури» У цьому тестi я вибрала круг, що говорить про те, що я володiю високою чутливiстю, розвиненою емпатiєю. Я щаслива, коли всi ладнають один з одним, тому в спору швидше за все поступлюся першою. Менi властиво прагнення знайти загальне навiть в протилежних точках зору. Тест «Вибiр символiв» За наслiдками цього тесту я набрала 26 балiв, що може говорити про те, що я вважаю себе непогрiшимою, але все таки схильна до зовнiшнього впливу. Менi властиво прагнення знайти «золоту середину» мiж власними поглядами, переконаннями i тими ситуацiями, якi ставить передi мною життя. Швидше за все я iнстинктивно вибираю вiрний шлях. Бiльше всього уваги в дитинствi я придiляла фарбам i пластилiну. Тому про мiй характер i особовi особливостi можна сказати наступне. Я сприйнятлива людина, здатна уловлювати якнайтоншi вiдтiнки вiдносин. Але, проте, реакцiя на них може бути рiзною. Я тонка, душевна людина, з якою завжди затишно. Я вiдкрита свiту у всiх його проявах i радiю повнотi життя. Сподiваюся, що менi вдасться реалiзувати свiй творчий потенцiал i я не реагуватиму на невдачi агресiєю i депресiєю. Оцiнка творчого потенцiалу особистостi. високий, це дає менi можливiсть розвиватися, проявляти свої здiбностi. Пiсля побудови профiлю творчих якостей я визначила тип творчої особи. У мене вийшла трiада: енергiйний, незалежний, принциповий (це якостi, якi я оцiнила максимальною кiлькiстю балiв). Мiнiмальною кiлькiстю балiв я оцiнила такi якостi як лiдерство, оптимiзм, авторитет, гнучкiсть. Висновки Проаналiзувавши результати, отриманi по всiх тестах, я прийшла до наступних висновкiв. Маючи меланхолiчний темперамент, тобто слабку нервову систему, я маю i всi тi недолiки, якi з цим пов'язанi. Тобто, я часто песимiстично вiдношусь до рiзних речей, погано пристосовуюсь до умов, що змiнюються, бентежусь у новiй обстановцi. Але менi притаманнi i тi сильнi сторони, що є у меланхолiка. Я дуже чутлива, вразлива людина, здатна вiдчувати людей, їх вiдносини. Головне в цьому, що над недолiками, якi я виявила є можливiсть працювати i виправляти їх, а також ще бiльше розвивати свої сильнi сторони. Головне, що я про них знаю тепер, а це вже дає менi можливiсть працювати над собою. Дуже добре, що я маю досить високий творчий потенцiал, це дає менi можливiсть для самовдосконалення, продуктивної роботи з учнями, до виработки гнучкостi, пристосування до нових ситуацiй, обставин. Я маю високу тривожнiсть, що є насторожливим знаком, бо з цим треба працювати, я усвiдомлюю, що це може заважати менi, як в роботi, так i у життi. Цей показник ще раз пiдтверджує, що я погано пристосовуюсь до змiнюющихся обставин. Також менi притаманна iнтровертованiсть, я не схильна вiдразу приймати людину, довiряти їй, менi не дуже легко вступати в контакти з незнайомими людьми. Не дивлячись на поступливiсть та бажання уникати конфлiктiв – все це зовнi, я досить принципова людина, здатна вiдстояти свою думку, якщо це треба для справи. Але звичайно ця принциповiсть може бути лише зовнiшнiм проявом того, що я важко пристосовуюсь до змiн, це може бути лише пiдмiна гнучкостi принциповiстю, такий собi захист вiд реалiй життя. Проходження тестiв та виявлення рiзних рис свого характеру, особистостi дуже, з моєї точки зору, корисна рiч. Бо пiсля того як ти про щось дiзнався, з цим можна працювати i щось робити, а це важливо, якщо хочеш розвиватися, самовдосконалюватися, змiнювати життя, пiзнавати та покращувати себе. 3. Стратегiя i тактика iндивiдуального особистiсно-професiйного розвитку та самовдосконалення 3. 1. Метод релаксацiї Бенсона. У iснуючiй технiцi медитацiї Бенсон[2] видiлив 4 основних елемента: 1. Спокiйна обстановка. 2. Об'єкт зосередження. Їм може бути слово, звук, вiдчуття (наприклад, iнструктор кожному "дає" iндивiдуальне слово для медитацiї - мантру). Це слово не слiд нiкому повiдомляти. Дiєвим є i послiдовне зосередження на вiдчуттях напруги i розслаблення м'язiв, на вдиху i видиху. 3. Пасивне вiдношення. Звiльнення розуму вiд думок, цiлей, спустошенiсть без напруги. 4. Зручна поза. Рекомендується сидяча, щоб не заснути. Головне - комфорт i можливiсть розслабитися. Ґрунтуючись на цих елементах, Бенсон сформулював свою iнструкцiю релаксацiї, що не вимагає нi вчителя, нi якихось особливих тренувань. 1. Сядьте спокiйно, в зручнiй позi. 3. Розслабте всi м'язи, починаючи з м'язiв нiг i кiнчаючи м'язами обличчя. Зберiгайте стан розслаблення. 4. Дихаєте через нiс. Усвiдомте своє дихання. Пiсля видиху вимовляєте про себе слово "один". Наприклад, вдих. .. видих - "один", вдих. .. видих - "один", i т. д. Дихайте легко i природно. 5. Зберiгайте прийняту позу вiд 10 до 20 хвилин. Ви можете розплющити очi, щоб подивитися на годинник, але, не турбуючись при цьому. Коли ви закiнчите, посидите декiлька хвилин - спочатку iз закритими, а потiм з розплющеними очима. Не вставайте ще декiлька хвилин. 6. Не турбуйтеся про те, наскiльки успiшно i глибоко ви досягаєте релаксацiї, не мучтеся i не напружуйтеся - дозвольте виникати релаксацiї в своєму темпi. Коли ви вiдволiкаєтеся, не зупиняючись на вiдволiканнi i повертаючись до повторення слова "один", то поступово, у мiру повторення, релаксацiя виникатиме легше. Треба застосовувати цю технiку 1-2 рази на добу у будь-який час - але не ранiше чим через 2 години пiсля їжi. Замiсть слова "один" можна повторювати будь-яке iнше. Можна також мiняти на свiй розсуд окремi компоненти описаної технiки релаксацiї. Так, однi люди потребують повної тишi, iншi практикують релаксацiю в транспортi. Деякi прагнуть практикувати релаксацiю в один i той же час у визначеному мiсцi. Це не обов'язково. Деякi застосовують описану технiку перед сном, лежачи в лiжку, щоб заснути. Вiдомi випадки, коли таким чином вдавалося припиняти прийом снодiйних. "Проте, - пiдкреслює Бенсон, - засипання i сон - це не те ж саме, що релаксацiя". Вiн розглядає регулярну релаксацiю як необхiдний момент "компенсацiї" безперервних оборонних реакцiй, що виникають у вiдповiдь на стреси. Зниження тривожностi, пiдвищення бадьоростi i енергiї, полiпшення уваги i зосередженостi, успiшнiше рiшення життєвих проблем i творчi успiхи i тому подiбнi позитивнi зрушення наголошуються у людей, що застосовують щоденну релаксацiю по методу Бенсона. Релаксацiя - це вiдключення мозку вiд зовнiшнього свiту i "заклопотаностi", вiд думок про минулому i сьогоденнi. Вона (як вважає Бенсон) дає можливiсть "почути розладнанi внутрiшнi системи, "вiдрегулювати їх i вiдновити рiвновагу". Постiйне застосування релаксацiї (1-2 рази вдень протягом декiлькох мiсяцiв) призводить до того, що зменшується ступiнь напруги в стресових ситуацiях, помiтне "загальне зрушення у бiк спокою". Нерiдко очевиднi i глибшi змiни, людина стає бiльшою мiрою господарем своєї долi: з'являються адекватне вiдношення до навколишньої реальностi i до самого собi, упевненiсть в своїх силах, пiдвищується вiдповiдальнiсть за власне життя. 3. 2. Самомасаж Прийоми самомасажу застосовувалися дуже давно. У Стародавнiй Грецiї i в Стародавньому Римi самомасаж широко застосовувався серед атлетiв i гладiаторiв. Старогрецькi лiкарi радили своїм пацiєнтам використовувати самомасаж при лiкуваннi рiзних захворювань. Самомасаж зручний тим, що його можна застосовувати у вiдсутнiсть професiйного масажиста: удома пiсля уранiшньої гiмнастики, в саунi, в поїздках i турпоходах, при заняттях спортом. [4;11] В ранковi години краще використовувати такi прийоми, як погладжування, розтирання, розминання, поплескування, биття, а увечерi — погладжування i розтирання. Якщо увечерi використовується розминання, воно повинне бути неглибоким, ударнi прийоми у вечiрнi години застосовувати не рекомендується. Перед масажем необхiдно прийняти таке положення, при якому б досягалося максимальне розслаблення м'язiв масажованої областi. Самомасаж, подiбно до масажу, не можна робити при пiдвищенiй температурi тiла, гарячкових, шкiрних i грибкових захворюваннях, а також якщо шкiра забруднена. Не можна масажувати в областi лiмфатичних вузлiв. Не рекомендується масажувати ноги при розширених венах. Живiт можна масажувати тiльки натщесерце або через двi години пiсля їжi. Пiд час менструацiї, при вагiтностi i захворюваннях жовчного мiхура його масажувати не можна. Можна роздiлити самомасаж на загальний i локальний. При загальному масажi послiдовно масажуються всi частини тiла, при локальному — окрема частина тiла, наприклад рука або нога. Локальний масаж слiд проводити протягом 3-5 хвилин, загальний — 5-20 хвилин. Самомасаж за допомогою вiбрацiйного електроприладу Вiбрацiйний масаж — хороше доповнення до ручного. Вiбрацiйним електроприладом можна користуватися при будь-якiй напрузi в електромережi. Технiка масажу досить проста: утримуючи прилад за рукоятку, потрiбно поволi водити насадкою по масажованiй частинi тiла вiд периферiї до центру. Краще всього даний масаж робити вранцi. Вiбрацiйний масаж слiд проводити спецiальними насадками (вони входять в комплект приладу). Починати масаж з сильних i швидких вiбрацiй не слiд. Окрему частину тiла слiд масажувати вiд 5 до 10 хвилин. Водний самомасаж Цей вид самомасажу здiйснюється струменем води за допомогою особливого наконечника або гнучкого шланга. Інший рiзновид водного самомасажу — це погладжування i розтирання тiла пiд час ванни, купання i душу. Масажувати при цьому можна руками або щiткою. Даний вид масажу викликає почервонiння шкiри, яке тим сильнiше, чим нижче температура води i чим бiльше її натиск. Даний масаж здiйснюється струменем води, направленої на тiло з тiєю або iншою силою (“душ Шарко”). Дiя душу заснована не тiльки на тиску струменя, але i на температурi води. Чим вище температура i чим сильнiше тиск, тим сильнiше дiя душу. Удома для водного масажу зручно користуватися гнучким шлангом. Для вирiшення своїх особистiсних проблем, для розвитку своєї особистостi важливо вiдвiдувати сеанси психотерапiї як групової, так i iндивiдуальної. В рамках групової терапiї можна вiдвiдувати тренiнги розвитку комунiкативних навикiв, групи особистiсного росту, тренiнг розвитку творчих здiбностей. Бажано, щоб тренiнги були з елементами психогiмнастикi. Психогiмнастика - один з невербальних методiв групової психотерапiї, в основi якого лежить використання рухової експресiї як головний засiб комунiкацiї в групi. Психогимнастiка припускає вираз переживань, емоцiйних станiв, проблем за допомогою рухiв, мiмiки, пантомiми. У основi психогимнастики лежить система прийомiв, розроблених чеським психологом Юновою (Junova H., 1975), i невербальнi методики, використовуванi в групах зустрiчей. Психогимнастiка дозволяє пацiєнтам проявляти себе i спiлкуватися без допомоги слiв; це метод реконструктивної психотерапiї, мета якого — пiзнання i змiна особистостi пацiєнта. [10] Я вважаю, що це необхiдно, оскiльки дозволить менi краще розумiти оточуючих, особливо учнiв, з якими я працюю. Так само психотерапiя необхiдна, щоб особистi проблеми не заважали працювати, оскiльки часто педагог може бути зайнятий рiшенням внутрiшнiх неладiв, а не навчанням i вихованням, тобто своїми прямими обов'язками. Внутрiшня свобода, яку дає усвiдомлення i вирiшення своїх проблем, є могутнiм поштовхом для розвитку власного творчого потенцiалу, своєї особистостi. Окрiм вирiшення особистих проблем психотерапiя може запобiгти професiйним деформацiям особистостi, до яких схильнi викладачi. 3. 4. Правильне харчування. Існує багато думок, як треба правильно харчуватися. На мiй погляд, слiд звертати увагу на специфiку дiяльностi людини, для того, щоб вибрати режим харчування i рацiон. Оскiльки дiяльнiсть педагога є розумовою, з цього витiкає i специфiка його харчування. Який повинен бути режим харчування людей розумової працi? Помiрнiсть - одна з перших рад у всьому керiвництвi по режиму харчування. І глибоко має рацiю академiк Н. М. Амосов, який пише: "Людина з'їдає їжi значно бiльше, чим це потрiбно для життя i роботи. Це починається з дитинства. Органiзм навчився переробляти надлишки їжi, щоб мати можливiсть отримувати задоволення вiд неї. Апетит - це не об'єктивний сигнал тiла, що вимагає енергiї для клiток, а функцiя психiки, звичка. Потрiбно обмежувати їжу до тих пiр, поки вага не знизиться до норми, а далi лише пiдтримувати її постiйною, перевiряючи як можливо частiше. Питання про норму. Всi знають формулу: зрiст мiнус 100. Проте вона була злiчена гiгiєнiстами для працiвникiв фiзичної працi. Для iнших людей потрiбно скинути ще 3-5 кiлограмiв, тiльки тодi буде якраз. Що їсти? Потрiбнi бiлки, вiтамiни, мiкроелементи. Але так, щоб був великий об'єм i мало калорiй. Самий кращий набiр - сирi овочi i фрукти, рiзнi, не менш 0,5 кiлограма в день. Інше - м'ясо, молоко, сир, яйця, чорний хлiб. Не слiд мудрити: просто не наїдатися вволю i дивитися по вазi, скiльки можна собi дозволити. Не менше значення для людей розумової працi має i характер розподiлу їжi в режимi дня. Тут за основу можна узяти iнше народне правило: "Снiданок з'їси сам, обiдом подiлися з другом, а вечерю вiддай вороговi". При напруженiй розумовiй працi необхiдна велика кiлькiсть вiтамiнiв, особливо вiтамiни "А", "В", "С". Можна вказати на важливе значення таких елементiв, як фосфор, глютамiнова кислота i її солi. Багаторiчнi дослiдження нейрофiзiологiв показують, що для нормальної дiяльностi клiтин мозку украй необхiднi полiненасищенi жирнi кислоти. Недолiк їх в рацiонi гальмує обмiннi процеси в мембранах нейронiв. Мозок без "мастила" як би спить. Отже, треба вживати риб'ячий жир, волоськi горiхи, бутерброди з вершковим маслом, салати з рясною заправкою соняшниковою або соєвою олiєю. на дiяльнiсть мозку i зору. Стимулюють розумову дiяльнiсть яйця. Кориснi i багато фруктiв i овочi. Яблука, наприклад, допомагають зосередитися на чомусь одному, найiстотнiшому. Вони гасять мозкову надактивнiсть. Банани мiстять багато вiтамiну В6 - його недолiк веде до забудькуватостi. У помiдорах багато марганцю, що чудово для пам'ятi. Ананаси багатi серотонiном, який як би "очищає" вiдчуття. Морквина - з її високим вмiстом оксидантiв - уповiльнює процеси старiння. Виноград, як i яблука, сприяє зосередженостi, добре допомагає в навчаннi. Шампiньйони i iншi гриби привносять в мозок вiтамiн ВЗ i пантотенову кислоту, що дуже добре для боротьби з втомою. Паприка мiстить вiтамiну С в три рази бiльше, нiж апельсини. Лук знижує вмiст цукру в кровi, а цукор сприяє неуважностi i агресивностi. Йогурт мiстить кальцiю ще бiльше, нiж молоко, а кальцiй впливає на збереження самовладання. працездатнiсть. У житньому хлiбi, так само як i в хлiбному квасi, що готується з житньої муки, мiститься вiтамiн В1. Вiн тонiзує нервову систему. Його називають "вiтамiном бадьоростi". Японський учений С. Ториви з унiверситету Тохо прийшов до висновку, що запахи деяких квiтiв володiють здатнiстю стимулювати або уповiльнювати дiяльнiсть мозку людини. Запах жасмину, наприклад, додає людинi бадьорiсть сильнiше, нiж кава. Тонiзуюча дiя надає також запах лаванди. А жасминовi компоненти учений рекомендує включати в косметичнi засоби, вживанi вранцi. Якщо виразити в числах все вище сказане, то виходять наступнi результати для людей переважно розумової працi. Енергетична цiннiсть рацiону в межах 2400-2500 ккал, з яких 1200-1400 ккал повиннi забезпечуватися за рахунок вуглеводiв, 720-810 ккал - за рахунок жирiв i 400-460 ккал - за рахунок бiлкiв. Бiлок тваринного походження повинен складати не меншого 50% добової норми. Склад жирової частини рацiону: вершкове масло - 25%, рослинне масло - 25%, далi, жир, що мiститься в самих харчових продуктах, i кухоннi жири, використовуванi з кулiнарною метою. Вiд загальної кiлькостi вуглеводiв на долю цукру повинно доводитися не бiльше 15%. Вуглеводи картоплi, овочiв i фруктiв повиннi складати не менше 25% загальної кiлькостi вуглеводiв (приблизно 80-100 г). У харчуваннi людей розумової працi особливе значення мають такi продукти, як сир, куряче м'ясо, деякi риби (лосось, трiска, оселедець i iн.). Кориснi бiлки бобових i жита (житнiй хлiб). Стимулюють окислювально-вiдновнi реакцiї в тканинах органiзму вiтамiни В2, В6, З, Р, PP. Володiють антисклеротичною дiєю вiтамiни Е, В12, фолiєва кислота. Важливе значення в розвитку викладача має постiйне навчання. Не можна живити iлюзiї з приводу того, що, закiнчивши навчання у ВОЗi, людина вже стала професiоналом i йому вже нiчого не треба. Освiту треба здобувати постiйно. Читання лiтератури, вiдстежування нових дослiджень, вiдвiдини конференцiй, семiнарiв, курсiв пiдвищення квалiфiкацiї – все це повинен постiйно робити викладач, щоб бути професiоналом, квалiфiковано виконувати свої обов'язки. Висновки. повинна самовдосконалюватись, займатись самоосвiтою, але також не повинна забувати про розвиток свого внутрiшнього свiту, своєї особистостi. Важливо володiти технiкою релаксацiї, розслаблення, оскiльки ми випробовуємо в повсякденному життi безлiч стресiв. Вони, накопичуючись, i приводячи до дiстрессу, можуть iстотно пiдiрвати фiзичне i психiчне здоров'я. здоров'я. Тому менi, перш за все, треба оволодiти методами розслаблення, релаксацiї. Крiм того, я маю досить добре розвинену емпатiю, але це така корисна риса, що її треба постiйно розвивати, обов'язково звертати увагу на це. Тому я вважаю за необхiдне займатись психогiмнастикою, щоб полiпшувати вiдносини з людьми, краще розумiти їх. Груповi тренiнги також потрiбнi менi для розвитку здiбностi працювати у колективi. Список лiтератури 1. Бахтиярова В. Ф., доцент кафедры педагогики БИРО./ Современные подходы к качеству образования. Сборник учебно-методических разработок. Серия «В помощь преподавателям ссузов». Уфа: БИРО, 2007. 2. Бенсон Г. Чудо релаксации. – М., АСТ, 2004. 5. Крутецкий В. А. Психология: Учебник: Навчальне видання. - 2-е изд., перераб и доп.. - М.: Просвещение, 1986. 8. Общая психология /Состав. Е. И. Рогов - М. ВЛАДОС, 1995 г. 9. Профессиональный стандарт педагогической деятельности /Под редакцией Я. И. Кузьминова, В. Л. Матросова, В. Д. Шадрикова. Разработан по государственному контракту №П243 от 11. 09. 2006 10. Психология. Словарь/под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – М., Политиздат, 1990 11. Уроки домашнего мас сажа./под ред. Буренок А. – М., Махаон, 2007