Визначення поняття "Т-групи", стуктура та класифікація

Визначення поняття "Т-групи", стуктура та класифiкацiя кафедра психологiї та педагогiки Контрольна робота з дисциплiни «Основи психологiчного тренiнгу» Житомир 2009 до групової динамiки. Основним психотерапевтичним прийомом виступає груповий аналiз, що виробляється учасниками (10-15 чоловiк), якi один з одним не знайомi. Теми для обговорення вибираються довiльно, головним є ретельний аналiз власної поведiнки й поведiнки iнших учасникiв групи й вiльне обговорення їх. Лiтература: (Eds.) Brandford L., Gibb J., Benne K. T-Group Theory and Laboratory Method. N. Y., 1964. У вiтчизнянiй психологiї заложилася традицiя позначати тi види тренiнгу, об'єктом впливу в якi є якостi, властивостi, умiння, здатностi й установки, що проявляються в спiлкуваннi, соцiально-психологiчним тренiнгом. Це поняття узвичаїв М. Форверг. Вважається, що першi тренiнговi групи, спрямованi на пiдвищення компетентностi в спiлкуваннi, були проведенi учнями К. Левiна в Бетелi (США) i одержали назву Т-груп. У їхнiй основi лежала наступна iдея: бiльшiсть людей живуть i працюють у групах, але найчастiше вони не вiддають собi звiту в тiм, як вони в них беруть участь, якими їх бачать iншi люди, якi реакцiї, якi викликає їхнє поводження в iнших людей.. Левiн стверджував, що бiльшiсть ефективних змiн в установках i поведiнцi людей вiдбувається в груповому, а не в iндивiдуальному контекстi, тому, щоб виявити й змiнити свої установки, виробити новi форми поведiнки, людина повинна перебороти свою автентичнiсть i навчитися бачити себе так, як її бачать iншi. Т-група визначалася як збори гетерогенних iндивiдiв, що зустрiлися з метою дослiджувати мiжособистiснi вiдносини й групову динамiку, що вони самi породжують своєю взаємодiєю. Успiшна робота учнiв К. Левiна в майстернi мiжгрупових вiдносин привела до створення в США Нацiональної лабораторiї тренiнгу. У цiй лабораторiї була створена група тренiнгу базових умiнь. Згодом результати її роботи враховувалися в практицi Т-груп. У Т-групах навчали управлiнський персонал, менеджерiв, полiтичних лiдерiв ефективнiй мiжособистiснiй взаємодiї, умiнню керувати, дозволяти конфлiкти в органiзацiях, змiцнювати групову згуртованiсть. Деякi Т-групи були орiєнтованi на з'ясування життєвих цiнностей людини, посилення почуття його самоiдентичностi. Вони виникли в 1954 р. i одержали назву груп сензитивностi. вчителiв, консультантiв, менеджерiв з метою психологiчної пiдтримки й розвитку. У тренiнгу життєвих умiнь використовувалися три основнi моделi, що визначають своєрiднiсть пiдходу до учасникiв тренiнгу. Перша модель опирається на сiм категорiй життєвих умiнь: рiшення проблем, спiлкування, наполегливостi, упевненостi в собi, критичностi мислення, умiння самоврядування й розвитку Я- Концепцiї. Друга модель класифiкує життєвi вмiння, що є метою тренiнгу, на чотири категорiї: мiжособистiсне спiлкування, пiдтримка здоров'я, розвиток iдентичностi, рiшення проблем i прийняття рiшень. Третя модель включає тренiнг емоцiйного самоконтролю, мiжособистiсних вiдносин, саморозумiння, фiнансового самозахисту, самопiдтримки й концептуалiзацiї досвiду. В 70- i рр. у Лейпцiгському i Йєнському унiверситетах пiд керiвництвом М. Форверга був розроблений метод, названий соцiально-психологiчним тренiнгом. Засобами тренiнгу виступали рольовi iгри з елементами драматизацiї, створюючi умови для формування ефективних комунiкативних навичок. Практичною областю додатка розроблених М. Форвергом методiв стала соцiально-психологiчна пiдготовка керiвникiв промислового виробництва. Л. А. Петровською в 1982 р. Сьогоднi цей метод активно використовується в роботi з дiтьми, батьками, професiоналами соцiономiчної (робота з людьми) групи, керiвниками пiдприємств i органiзацiй. Основна мета соцiально-психологiчного тренiнгу - пiдвищення компетентностi в спiлкуваннi - може бути конкретизована в рядi завдань iз рiзним формулюванням, але обов'язково пов'язаних iз придбанням знань, формуванням умiнь, навичок, розвитком установок, що визначають поведiнку в спiлкуваннi, перцептивних здатностей людини, корекцiєю й розвитком системи вiдносин особистостi, оскiльки особистiсна своєрiднiсть є тим тлом, що офарблює в рiзнi кольори дiї людини, всi її вербальнi й невербальнi прояви. Однiєю з умов успiшної роботи тренiнгової групи є рефлексiя провiдного того завдання, що вирiшується в ходi занять. Вплив може здiйснюватися на рiвнi установок або вмiнь i навичок, або перцептивних здатностей i т. д. Змiшувати рiзнi завдання в ходi роботи однiєї тренiнгової групи недоцiльно, тому що це може, з одного боку, знизити ефективнiсть впливу, а з iнший, - викликати появу етичної проблеми, оскiльки змiнювати завдання в процесi тренiнгу можна тiльки за згодою групи. Робота тренiнгової групи вiдрiзняється рядом специфiчних принципiв. Дамо їм коротку характеристику. дiї. Це може бути програвання тiєї або iншої ситуацiї, виконання вправ, спостереження за поведiнкою iнших за спецiальною схемою. Активнiсть зростає в тому випадку, якщо ми даємо учасникам установку на готовнiсть увiмкнутися в чиненi дiї в будь-який момент. Особливо ефективними в досягненнi цiлей тренiнгу через усвiдомлення, апробування й тренування прийомiв, способiв поводження, iдей, запропонованих тренером, є тi ситуацiї й вправи, якi дозволяють брати активну участь у них всiм членам групи одночасно. Принцип активностi, зокрема , опирається на вiдому з областi експериментальної психологiї iдею: людина засвоює десять вiдсоткiв того, що вона чує, п'ятдесят вiдсоткiв того, що вона знає, сiмдесят вiдсоткiв того, що проговорює, i дев'яносто вiдсоткiв того, що робить сама. Принцип дослiдницької творчої позицiї. Суть цього принципу полягає в тiм, що в ходi тренiнгу учасники групи усвiдомлюють, виявляють, вiдкривають iдеї, закономiрностi, уже вiдомi в психологiї, а також, що особливо важливо, свої особистi ресурси, можливi особливостi. Виходячи iз цього принципу, робота тренера полягає в тiм, щоб придумати, сконструювати й органiзувати тi ситуацiї, якi давали б можливiсть членам групи усвiдомити, спробувати й тренувати новi способи поведiнки, експериментувати з ними. У тренiнговiй групi створюється креативне середовище, основними характеристиками якої є проблемнiсть, невизначенiсть, прийняття, безоцiночнiсть. Реалiзацiя цього принципу часом зустрiчає досить сильний опiр з боку учасникiв. Люди, якi приходять у групу тренiнгу, мають певний досвiд спiлкування в школi, в iнститутi, де, як правило, їм пропонувалися iншi правила, моделi, якi треба було вивчити й випливати їм надалi. Зiштовхуючись iз iншим, незвичним, для них способом навчання, люди проявляють невдоволення, iнодi в досить сильнiй, навiть агресивнiй формi. Перебороти такий опiр допомагають ситуацiї, що дозволяють учасникам тренiнгу усвiдомити важливiсть i необхiднiсть формування в них готовностi й надалi, пiсля закiнчення тренiнгу, експериментувати зi своєю поведiнкою, творчо вiдноситися до життя, до самого себе. Принцип об'єктивацiї (усвiдомлення) поведiнки. У процесi занять поведiнка учасникiв переводиться з iмпульсивного на об‘єктивiрований рiвень, що дозволяє робити змiни в тренiнгу. Унiверсальним засобом об'єктивацiї поведiнки є зворотний зв'язок. Створення умов для ефективного зворотного зв'язку в групi - важливе завдання тренерської роботи. У тих видах тренiнгу, якi спрямованi на формування вмiнь, навичок, установок, використовуються додатковi засоби об'єктивацiї поведiнки. Одним з них є вiдеозапис поведiнки учасникiв групи в тих або iнших ситуацiях з наступним переглядом i обговоренням. Треба враховувати, що вiдеозапис є дуже сильним засобом впливу, здатним вплинути, тому ним варто користуватися з великою обережнiстю, i що найважливiше - професiйно. переживання. Реалiзацiя цього принципу створює в групi атмосферу безпеки, довiри, вiдкритостi, що дозволяє учасникам групи експериментувати зi своєю поведiнкою, не соромлячись помилок. Цей принцип тiсно пов'язаний iз принципом творчої, дослiдницької позицiї учасникiв групи. Послiдовна реалiзацiя названих принципiв - одне з умов ефективної роботи групи соцiально-психологiчного тренiнгу. Вона вiдрiзняє цю роботу вiд iнших методiв навчання й психологiчного впливу. Крiм специфiчних принципiв роботи тренiнгових груп, можна говорити й про специфiчний принцип роботи тренера, що полягає в постiйнiй рефлексiї всього того, що вiдбувається в групi. Ця рефлексiя здiйснюється за рахунок того, що тренер увесь час - приступаючи до проведення тренiнгу, плануючи роботу на день, безпосередньо в процесi роботи - задає собi три питання: - Якої мети я хочу досягти? - Якими засобами я збираюся її досягти? - стан кожного учасника групи, його вiдношення до себе, до iнших, до тренiнгу. Ефективнiсть тренiнгу багато в чому залежить не тiльки вiд адекватностi здiйснюваної тренером дiагностики, але й вiд того, наскiльки бiльшим арсеналом засобiв вiн володiє для досягнення тiєї або iншої мети. Перший крок у рiшеннi завдання вибору засобiв - це вибiр методичного прийому. До найбiльш часто застосовуваного ставляться: груповi дискусiї, рольовi iгри, психодрама i її модифiкацiї, психогiмнастика. Вибiр того або iншого методичного прийому, а також конкретного засобу в рамках цього прийому визначається наступними факторами: 2) особливостями групи, 3) особливостями ситуацiї, 4) можливостями тренера. Джерело: С. І. Макшанов, Н. Ю. Хрящева. Психогiмнастика в тренiнгу. Спб. 1993 Тренiнговi групи (Т-групи) пронизують, по сутi, всi типи групового навчання. У вiдомому змiстi Т-група - це душу всiєї системи активної соцiально-психологiчної пiдготовки в США. У вiтчизнянiй лiтературi цей досвiд добре вiдбитий у публiкацiях Н. Н. Богомолової, Ю. Н. Ємельянової, Л. А. Петровскої i iн. Хоча ситуацiї, що виникають при навчаннi в Т-групi, досить рiзноманiтнi, кiлькiсть загальних ознак, що стимулюють потенцiал навчання, може бути зведене до 4 основним: 1) акцент на взаєминах мiж учасниками групи, що розвиваються й аналiзуються в ситуацiї "тут i тепер"; 2) об'єктивацiя суб'єктивних почуттiв i емоцiй учасникiв групи по вiдношенню один до одного, що виступають як матерiал для аналiзу; 3) атмосфера розкутостi й волi спiлкування мiж учасниками, що створюється для того, щоб можна було щиро й правдиво виражати свої почуття й вiдчуття по вiдношенню один до одного, а також одержувати зворотний зв'язок у вiдповiдь на це вiд iнших членiв групи; 4) клiмат психологiчної безпеки, при якому забезпечується iндивiдуальний вибiр як ступеня включення в груповий процес, так i змiн, що вiдбуваються в ходi цього процесу. Однак було б помилкою думати, що Т-група є єдиною моделлю групового навчання. Існують i iншi форми групового досвiду. Групи навчання (study groups) сформувалися як пряма альтернатива досвiду Т-груп, хоча основнi цiлi й тих i iнших загальнi - вивчення й розумiння детермiнант i моделей групового й iндивiдуального поведiнки в ситуацiї "тут i тепер". Разом з тим є й принциповi розходження. Т-групи - це американський продукт, i основа їхньої iдеологiї криється у вiдносинах, що iснують в американськiй культурi. Так, у Т-групах робиться акцент на рiвностi й взаємозалежностi її учасникiв. Це положення зiзнається вирiшальної й допомагає учасникам групи прийти до самоусвiдомлення, стати вмiлими, обiзнаними про рушiйнi сили групового й iндивiдуального життя. Подiбна орiєнтацiя проглядається й у вимогах до керiвника Т-групи. Наприклад, вiн повинен дiяти в демократичнiй манерi - як зразок поведiнки "гарного члена" групи, безпосередньо реалiзуючи основнi цiлi групи (зокрема , скорочення захисних форм поведiнкових реакцiй); вiн дає пряму, але не оцiнний зворотний зв'язок; вiн вiдкритий для вираження й прийняття як своїх власних почуттiв, так i почуттiв iнших. Хоча рiзнi керiвники опираються на власнi теорiї групового й iндивiдуального розвитку, що веде концептуальною основою є психологiчна теорiя Левiна (Lewin K.) з її акцентом на взаємозалежностi. З моменту своєї появи Т-групи ефективно використовуються при пiдготовцi менеджерiв всiлякого рангу, для виховання демократичного лiдера й керiвника. Група навчання є британською по своєму джерелу й вiдбиває iншi концептуальнi й структуроутворюючi положення. Так, на вiдмiну вiд Т-груп, в S-групах однiєї iз центральних є проблема авторитету, влади. Питання iндивiдуального вiдношення до авторитету тут виявляються бiльше значимi й складними, чим питання взаємозалежностi. Стиль i мети тренерiв Т-груп змiнюються залежно вiд обставин, їхнi теоретичнi позицiї бiльше рiзноманiтнi. Консультанти з Тавiстокського iнституту, де виникли S-групи, дотримуються єдиної теоретичної схеми; мети, стиль i методи їхньої практичної роботи бiльше консервативнi, як i багато чого iншого в культурних традицiях Англiї. Разом з тим не можна не вiдзначити й деякi загальнi моменти в цих двох видах соцiально-психологiчного навчання. Люди, що займалися й у тiєї й в iншiй групi, вiдзначали подiбнi суб'єктивнi наслiдки пiсля закiнчення навчання. Неправильно було б затверджувати, що вплив S-груп обмежується тiльки Англiєю, а Т-групи популярнi тiльки в Америцi; вони широко представленi майже у всiх захiдних країнах i впливають один на одного. 2. Розробити приклад структурованої вправи, правила Структурованi вправи важливi у двох вiдносинах: вони допомагають груповому розвитку й досягненню шуканого вчення; активно сприяють реалiзацiї групових i iндивiдуальних цiлей. Стимульоване вправами вчення є залежним вiд того, якi з них, коли i як використовувалися. У членiв групи виникають новi проблеми в результатi участi в практичних заняттях, часто народжуються й дослiджуються новi почуття, iнодi спрацьовується або моделюється нове поводження. Крiм того, гарнi практичнi вправи можуть сприяти змiцненню групи, зменшуючи перешкоди для емоцiйної вiдкритостi й пiдштовхуючи учасникiв далi до саморозкриття. Широкий дiапазон застосування структурованих вправ у психокорекцiйних групах - вiд традицiйної Т- групи, у якiй керiвник (тренер) звичайно не використовує структурованi вправи, до групи тренiнгу вмiнь, що може повнiстю складатися iз серiй однорiдних вправ. Керiвники груп, що уникають вправ, звичайно переконанi, що структурованi вправи є винаходом, що обмежує живий спонтанний розвиток, i їхнє використання знiмає з учасникiв вiдповiдальнiсть за структурування власного досвiду. У свою чергу прихильники частого використання вправ упевненi в тiм, що структурованi вправи допомагають визначити i яскравiше висвiтити груповi iнтереси, бiльш цiлеспрямовано вирiшити iндивiдуальнi й груповi проблеми. Розходяться думки й щодо того, у який момент розвитку групи вправи найбiльш доречнi. Однi психотерапевти затверджують, що на перших заняттях група повинна "боротися Сама за себе", тому що передчасне введення вправ заважає вираженню важливих iндивiдуальних почуттiв. Однак на наступних заняттях структурованi вправи можуть зробити бiльшу користь при рiшеннi таких проблем, як боротьба за владу, недолiк близькостi й згуртованостi, незадоволенiсть керiвником. Іншi психотерапевти, навпроти, уважають, що структурований пiдхiд особливо важливий на раннiх етапах розвитку групи для мотивацiї учасникiв i орiєнтацiї їх у плiдному для досягнення цiлей напрямку (Bednar & Melnick, 1974). на вправи, ризикує перетворити груповi заняття в нескiнченнi серiї салонних iгор, а себе - у розпорядника на карнавалi. Занадто часто недосвiдченi або непiдготовленi керiвники використовують структурованi вправи для того, щоб замаскувати своє неуцтво в мистецтвi керiвництва. Ця стратегiя особливо небезпечна, якщо керiвник не розумiє змiсту й можливостей вправи. Застосування тiєї або iншої вправи є в значнiй мiрi справою особистої переваги. Досвiдчений керiвник групи менше схильний додержуватися формального плану структурованих вправ, волiючи здiйснювати своєчаснi втручання й вибирати спецiальнi методи для досягнення поставлених цiлей. Керiвник, що намiряється використовувати вправу, повинен колись запитати себе, чи вiдповiдає дана вправа його теорiї групового поводження, що воно буде значити для учасникiв i чи виправдає час, що на нього буде витрачено. У групах з коротким курсом занять, проведених у стислий термiн, використання вправ може бути ефективним. Практичнi заняття здатнi продемонструвати концепцiї групового пiдходу набагато наочнiше, нiж слова. Элизабет Минц (Morris & Cinnamon, 1976) наводить показовий приклад цього. У вправi "розтисни кулака" членам групи пропонують спробувати розтиснути стислого кулака партнера. Тi учасники, хто використовує м'яке переконання, незмiнно одержують кращий результат, чим тi, хто застосовує силу. Оскiльки груповi моделi мають подiбнiсть по певних параметрах, важливо враховувати, що конкретна вправа не обов'язково ставиться винятково до одного групового пiдходу. Автором, однак, була зроблена спроба пiдiбрати вправи, що точно iлюструють концепцiї й практику того або iншого пiдходу. Деякi вправи оригiнальнi, деякi запозиченi з iнших джерел. розвиненого. Кожна вправа мiстить вказiвки на час, необхiдне для його виконання, i спецiальну пiдготовку. Однi керiвники волiють спочатку провести вправу, а потiм концептуалiзують її. Іншi волiють давати обґрунтування вправи до її застосування. У кожному разi дуже важливо, щоб учасники мали можливiсть провести пiсля кожної вправи короткий обмiн думками, подiлитися своїми реакцiями й почуттями. Тi з керiвникiв, хто вiддає перевагу емоцiйнiй виразностi когнiтивної iнтеграцiї, з побоюватися "забовтати" досвiд. Однак у бiльшостi груп керiвники прагнуть, щоб учасники зрозумiли. поточний груповий досвiд Деякi керiвники також вiдводять кiлька хвилин кожного заняття пiд роботу учасникiв у мiнi-групах iз трьох чоловiк Мiнi-група включає тих учасникiв, якi не можуть виконувати вправи у великiй групi Тому вони збираються разом, щоб в iнтересах групового досвiду обмiнятися один з одним але звiстками про успiх у досягненнi особистих цiлей, запропонувати й одержати зворотний зв'язок i пiдтримку. - (значення групового досвiду для життя й особистiсного росту). "виходити" iз вправи, не ризикуючи втратити повагу керiвника й членiв групи. Керiвниковi й учасникам необхiдно пам'ятати, що вправа є засобом дослiдження iндивiдуальних i групових проблем, а не самоцiллю. Прикладом структурованих вправ можуть бути рольовi iгри. Наприклад: "На прийомi в психолога" Всi учасники заняття в мiру психологiчної готовностi вибирають зi свого середовища "психолога" - значимого iншого, i, уявивши собi, що прийшли до нього на прийом зi своїми проблемами, якi заважають нормальному спiлкуванню вдома або на роботi, розповiдають йому про це. Психологом може бути й вся група, якщо "психолог" не може дати "квалiфiковану консультацiю". Структурованi вправи можуть також проводитися i в комерцiйних фiрмах. Ось приклад однiєї з таких вправ: «Альтернатива» Ця надзвичайно цiкава гра з обойми тих засобiв, якi використовують психологи для розвитку в учасникiв тренiнгу вмiнь розумiти один одного, ефективно взаємодiяти, зробити крок назустрiч партнеровi. Ця гра володiє крiм того ще й потужним дидактичним потенцiалом, що дозволяє розглядати її як полiгон для випробування моральних установок i здатностi до прориву на бiльше високий рiвень самосвiдомостi. Широко вiдомий варiант цiєї гри за назвою "Дилема в'язня". Н. І. Козлов (1997) описує її модифiкацiю "Червоне й чорне". Я хочу запропонувати, вашiй увазi трохи аналогiчну гру, застосовану до рiзних категорiй учасником тренiнгу. Варiант І. Угода. Уже сама назва пiдказує, що цей варiант призначений для використання в тренiнгу бiзнесменiв, менеджерiв або старшокласникiв, орiєнтованих на комерцiйну дiяльнiсть. Для того, щоб легко усвiдомити суть гри, опишемо найбiльш простий випадок, коли гра проводиться в парах. Розбивку на пари для цiєї гри можна органiзувати, запропонувавши учасникам вибрати собi в партнери найбiльш симпатичну людину. Якщо ведучий хоче уникнути появи аутсайдерiв, тобто знедолених, якi самi не ризикують зробити першими вибiр i яких нiхто до кiнця не вибирає, у результатi чого вони поєднуються мiж собою, але аж нiяк не обов'язково в силу взаємної симпатiї, то ведучий цiлком може створити пари за своїм розсудом. Учасники всiдаються спиною один до одного й попереджуються, що контакти з партнером у процесi гри будуть забороненi. Кожний гравець одержує по двадцять карток: десять бiлих i десять синiх. Збоку вiд кожної пари впритул ставиться ще один стiлець. Інструкцiя звучить приблизно так: непоганий дохiд. Але - ця пропозицiя виходить вiд кримiнальних структур, що, зрозумiло, робить її ризикованою. Ви можете пiти на цю угоду, а можете вiдмовитися. У принципi й те, i iнше рiшення може принести вам прибуток, але це буде залежати вiд вибору вашого партнера-конкурента. Учасникам пропонується от така таблиця, що може або мiститися на плакатi, добре видному всiм, або вручатися на картках кожному гравцевi. 1-й бiзнесмен 2-й бiзнесмен угода угода – 3 – 3 угода вiдмова + 5 – 5 угода – 5 + 5 вiдмова + 3 + 3 вже значнi грошi). Якщо один з вас здiйснює операцiю, а другий вiдмовляється, то перший заробляє п'ять тисяч, а другий цi ж п'ять тисяч втрачає. І нарештi, якщо обоє бiзнесмена вiдмовляються вiд угоди, то вони одержують але три тисячi. У нашiй грi буде десять ходiв. Через кожнi тридцять секунд (при необхiдностi час, що вiдводиться на кожний хiд, можна збiльшити) по командi ведущею гравцi повиннi одночасно класти на поставлений збоку вiд них стiлець по однiй картцi: синя означає здiйснення угоди, бiла - вiдмова. Побачивши рiшення свого партнера, гравець заповнює свiй бланк доходiв- витрат. Бланк для гри Ім‘я учасника ________ Ім‘я партнера ________ Хiд учасника Хiд партнера Результат ходу 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Завдання гравцiв - дiстати максимальний прибуток. Виграє той, хто зумiє заробити максимальну кiлькiсть грошей. За своїм розсудом ведучий може двiчi протягом гри оголосити, що на наступному ходi грошова сума подвоюється. Учасникам практично iз самого початку очевидно, що, якщо обоє вони вiдмовляться вiд угоди, то зможуть одержати свої "чесно заробленi" три тисячi. Адже тут не менш очевидний i ризик: я вiдмовлюся вiд угоди, а мiй партнер вiзьме та й зв'яжеться iз кримiналом - вiн виявиться у виграшi, а я - в "повному прольотi". Такi мiркування штовхають гравцiв на вибiр "угоди" - i в результатi обоє неухильно скочуються в безодню фiнансової катастрофи. Розрадою, iмовiрно, служить думка, характерна скорiше для люмпенiв самої гiршої користi: нехай я залишусь без штанiв, але й вiн (партнер по грi) костюм вiд Кардена не надягне. цiєї гри має надзвичайно важливе значення - особливо якщо виявиться, що практично нiхто не виграв (а таке цiлком може трапитися!). Подiбна ситуацiя дуже показова: дефiцит бюджету однозначно говорить про помилковiсть обранiй гравцями стратегiї. Якщо найдеться хоча б одна пара, що обрала не шлях обману й недовiри до партнера, а шлях конструктивної взаємодiї, заснованого на доброзичливостi й довiрi, то ведучий повинен обов'язково їм надати можливiсть сказати головнi слова в дискусiї. Чудово, якщо в результатi обговорення учасники прийдуть до бiльш глибокого, вiдчутого розумiння досить тривiальної iстини: крiм гри проти когось, коли мiй виграш - це обов'язково програш iншого, є гра, коли виграти можна тiльки разом. Навiть у бiзнесi, де, здавалося б, панує "закон джунглiв", можна домогтися бiльшого, вибираючи стратегiю на загальний виграш. Ведучий може покаятися в провокацiйностi iнструкцiї й установок, адже й вони можуть бути зрозумiлi iнакше. Крiм того, в умовах гри вже була схована пiдказка: для поважаючого себе бiзнесмена зв'язатися iз кримiналом - це значить порушити не тiльки кримiнальний кодекс, але й кодекс честi. Контраргументи у виглядi посилань на численнi приклади з нинiшньої украйнської дiйсностi не є переконливими: пiна рано або пiзно зiйде, i ми будемо жити в правовому суспiльствi. Зрештою , ведучий може нагадати особливо завзятим учасникам, що вони не на тренiнгу вмiнь i навичок економiчних злочинiв, а зiбралися тут для iншої мети. 1. Бакли Р., Кейпл Д. Теория и практика тренинга. - СПб.: Питер, 2002. - 352 с. 2. Братченко С. Л., Миронова М. Р. Личностный рост и его критерии // Психологические проблемы самореализации личности: Сб. / Под ред. А. А. Крылова, Л. А. Коростелевой. - СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1997. - С. 3-14. 3. Бурнард Ф. Тренинг межличностного взаимодействия. - СПб.: Питер, 2002. - 304 с. 4. Вачков И. В. Введение в тренинговые технологии // Психологическое сопровождение выбора профессии / Под ред. Л. М. Митиной. - М.: Московский психолого-социальный институт, 1998. - с. 66-78.