Азiйсько-Тихоокеанський регiон
Реферат на тему:
Азiйсько-Тихоокеанський регiон
Загальна обстановка в АТР характеризується суперечливими процесами перегрупування рiзних сил у перiод пiсля закiнчення "холодної вiйни", доволi складними взаємовiдносинами країн регiону, якi на перше мiсце у своїх стратегiях висувають економiчнi iнтереси та багатостороннє спiвробiтництво. Нацiональнi iнтереси країн АТР загалом переважають регiональне прагнення до стабiльностi. Зберiгаються проблеми у взаєминах країн регiону, в тому числi й з територiальних питань. Змiни стратегiчного характеру значною мiрою пов'язанi зi зростанням могутностi Китаю, а також побоюваннями з приводу можливого послаблення вiйськового впливу США в регiонi.
Полiтика США спрямована на протидiю тим країнам АТР, що прагнуть посiсти провiдне становище в регiонi, запобiгання будь-яким конфлiктам, рiшуче припинення розповсюдження ядерної зброї, залучення колишнiх соцiалiстичних країн до свiтової економiки. Вирiшенню цих питань сприяє збереження воєнних союзiв з Японiєю, Пiвденною Кореєю та розвиток вiйськових зв'язкiв з країнами АСЕАН. Вашингтон прагне використати у своїх iнтересах процес формування регiональних економiчних структур.
Президент США Б. Клiнтон неодноразово наголошував, що нацiональна безпека США залежить вiд їхньої економiчної сили, i жоден регiон у свiтi не є таким важливим для США, як АТР, з точки зору перспективи ХХI столiття. Для США країни цього регiону становлять найбiльший ринок, на них припадає 54% зовнiшньої торгiвлi США.
З точки зору американської адмiнiстрацiї перспективи розвитку економiки та iнтереси безпеки США вимагають довгострокової вiйськової присутностi в АТР. Нинi збройнi сили США в регiонi складають 5,6% загальної кiлькостi. Планується збiльшити цю пропорцiю до 7,1%, а також забезпечити вiйська новими видами зброї та бойової технiки.
Розвиваються торгово-економiчнi зв'язки США з країнами регiону. За пiдсумками 1997 року обсяг торгiвлi мiж США та державами АТР наблизився до пiвмiльярдної позначки. Водночас слiд зазначити, що темпи збiльшення обсягiв торгiвлi країн АТР та Європи є вищими (при їхнiх менших абсолютних показниках: 220 млрд дол. у 1996 роцi).
Керiвництво Китаю вбачає у США єдину в свiтi наддержаву та свого головного зовнiшньополiтичного суперника, але водночас докладає зусиль для розвитку багатогалузевого економiчного спiвробiтництва з цiєю країною. Пекiн намагається використати змiни в загальносвiтовiй розстановцi сил для стимулювання iнтересу Вашингтона до стратегiчного значення Китаю, пiдштовхнути США до покращання та розвитку двостороннiх вiдносин на бiльш високому рiвнi.
Головною проблемою Росiї в АТР на сьогоднi є те, що неминуче зменшення її вiйськової присутностi на Далекому Сходi дуже важко компенсувати нарощуванням економiчної взаємодiї, полiтичного та iншого спiвробiтництва з країнами АТР. Важливо зазначити, що фактичний вiйськовий вихiд Росiї з регiону сприйнятий країнами АТР неоднозначно, оскiльки вакуум, що створився, заповнюється Китаєм (i навiть Японiя намагається активнiше брати участь у цьому процесi).
Зростаюче значення економiчної складової вiдповiдає загальнiй тенденцiї формування в АТР системи регiональної безпеки. Створення економiчного спiвтовариства у межах регiону сприятиме її забезпеченню не стiльки вiйськовими засобами, скiльки завдяки зацiкавленостi кожної країни в благополуччi своїх економiчних партнерiв.
На сучасному етапi Китай є найактивнiшим партнером України в Азiйсько-Тихоокеанському регiонi.
Прiоритетнiсть китайського напрямку для зовнiшньої полiтики нашої держави визначається передусiм:
Ї великою полiтичною й економiчною вагою Китаю у свiтi, i передусiм в АТР;
Ї можливiстю впливу КНР на мiжнароднi подiї в глобальному та регiональному масштабах;
Ї перспективнiстю китайського ринку для широкого асортименту вiтчизняних товарiв.
Слiд вiдзначити, що КНР традицiйно здiйснює прагматичну зовнiшню полiтику з добре вiдпрацьованими методами гри на протилежностi iнтересiв iнших держав. Визнаючи зростаючий розрив мiж розвинутими країнами i тими, що розвиваються, Китай домагається консолiдацiї на своїй платформi країн так званого "третього свiту", зокрема тих, що ранiше орiєнтувались на Радянський Союз.
Пiдвищеному iнтересу китайської сторони до України сприяють:
Ї перманентнi протирiччя мiж Сходом i Заходом, що примушують Пекiн шукати союзникiв у Європi, якi мають змогу зменшити ступiнь протистояння;
Ї можливiсть координацiї дiй у мiжнародних органiзацiях i зокрема в ООН з метою досягнення спiльних зовнiшньополiтич них цiлей;
"українську карту" в двостороннiх вiдносинах з Росiєю. Існування суверенної України розглядається Пекiном як перешкода реставрацiї Росiйської iмперiї, а також як можливiсть здiйснювати певний полiтичний тиск на Москву;
Ї перспектива ефективного використання значного економiчного потенцiалу України, насамперед у таких важливих галузях як машинобудування, вiйськово-промисловий комплекс, високi технологiї, зокрема космiчна технiка, матерiалознавство, радiацiйна безпека тощо;
Ї пошуки нових ринкiв збуту продукцiї китайських пiдприємств, яка поки що не знаходить достатнього попиту в економiчно розвинених країнах.
Нинi Китай залишається одним з найбiльших зовнiшньоекономiч них партнерiв України. Ми об'єктивно зацiкавленi в розширеннi торгово-економiчного спiвробiтництва з КНР, що зумовлено наявнiстю в Китаї великого ринку збуту продукцiї машинобудування, металургiйної, хiмiчної, авiа-, суднобудiвної та iнших галузей.
Зi свого боку, Китай також вбачає в Українi перспективного й важливого економiчного партнера. Пекiн виходить з тези про взаємодоповнюванiсть економiчних iнтересiв Китаю та України, що дає можливiсть, з одного боку, заповнити український ринок товарами народного споживання китайського виробництва, а з другого - використати українськi передовi технологiї вiдповiдно до тих програм, якi сьогоднi розробляються в Китаї (ракетно-космiчна, авiа- та суднобудiвна тощо).
Україна розглядається Пекiном як важлива європейська держава, яка не прагнутиме до домiнування або до вiйськово-стратегiчної переваги в регiонi. Китай планує використати спiвробiтництво з Україною для забезпечення економiчного й полiтичного проникнення КНР до регiону Схiдної та Центральної Європи.
Пекiнської декларацiї про поглиблення вiдносин дружби i спiвробiтництва (грудень 1995 року), у яких закладенi основнi принципи двостороннiх вiдносин у полiтичнiй, економiчнiй та гуманiтарнiй сферах.
Україною позицiї КНР в Комiсiї ООН з прав людини в 1996 роцi. Незважаючи на тиск з боку США та деяких країн ЄС, при вирiшеннi цього питання наша країна виходила з iнтересiв довгостро кового українсько-китайського спiвробiтництва, що вiдповiдає нацiональним iнтересам Української держави.
Китайська сторона також вдячна Українi за розумiння й тверде додержання принципу "одного Китаю" та визнання уряду КНР єдиним законним урядом Китаю.
Слiд зазначити, що ми мали нагоду переконатися у принциповiй пiдтримцi України урядом Китаю. Зокрема йдеться про пiдтримку територiальної цiлiсностi України (так зване "кримське питання"), пiдтримку зусиль України в мiжнародних органiзацiях. У 1996 р. КНР пiдтримала переведення України з групи країн В до групи С по миротворчих операцiях ООН, що значною мiрою полегшило фiнансовий тягар для нашої держави. Принципове значення має надання Китайською Народною Республiкою гарантiй ядерної безпеки Українi в груднi 1994 року.
Втiм, важливо звернути увагу на те, що розвиток українсько -китайського торговельно-економiчного та науково-технiчного спiвробiтництва останнiм часом викликає помiтне незадоволення двох сторiн. Триває спад обсягiв двосторонньої торгiвлi (за даними китайської сторони, у 1994 р. - 837 млн ам. дол., 1995 р. - 613 млн ам. дол., 1996 р. - 566 млн ам. дол., за перший квартал 1997 р. - 105,8 млн ам. дол.).
Високий рiвень полiтичних взаємин керiвництва двох країн, грунтовна договiрно-правова база, атмосфера взаємодовiри та взаємного тяжiння двох народiв дедалi бiльше вступають у протирiччя з нереалiзованими можливостями взаємовигiдного українсько-китайського спiвробiтництва у багатьох галузях. Реалiї сьогодення є такими, що розвиток спiвробiтництва здебiльшого декларується, а прибуток вiд iснуючого мiж двома країнами товарообiгу одержується третiми країнами, що виступають у ролi зайвих посередникiв.
Українському експорту до КНР притаманний яскраво виражений напiвсировинний характер. У 1996 р. вiн був таким:
Ї продукцiя металургiї та металообробки - 66%;
Ї продукцiя хiмiчної промисловостi (мiндобрива) - 28%.
практично вiдсутня.
Слiд зазначити, що останнiм часом Китай помiтно скоротив закупки за кордоном таких товарiв як сталевий прокат та хiмiчнi добрива, якi складають основну статтю українського експорту до КНР, i передбачається, що тенденцiя зменшення iмпорту української металопродукцiї спостерiгатиметься й далi. Директивами поточного IХ п'ятирiчного плану розвитку Китаю визначається необхiднiсть запобiгання "перегрiву" економiки шляхом зменшення обсягiв промислового будiвництва (зменшення iмпорту будiвельних конструкцiйних металовиробiв, арматури, катанки тощо), орiєнтацiї на використання власних можливостей, максимального залучення iноземних iнвестицiй та негласна заборона експорту капiталiв за кордон.
Китай, маючи непогане уявлення про можливiсть українських машинобудiвних пiдприємств, неодноразово висловлював намiри встановити прямi зв'язки з українськими пiдприємствами, обминаючи посередництво Росiї, i придбати гiдроенергетичне устаткування, технологiї електрозварювання, нафтопереробки, металообробки, машинобудування, хiмiчної продукцiї та iнше.
Разом з тим слiд враховувати, що досить часто китайська сторона обмежується закупками декiлькох зразкiв високотехнологiчної або передової машинобудiвної продукцiї та технологiй, використовуючи вiдпрацьовану практику копiювання та налагодження власного випуску цiєї продукцiї (серед українських виробiв: лiтаки АН, верстати з числовим програмним управлiнням, вагони, вiйськова технiка тощо).
"ноу-хау". Інтерес також виявляється до досягнень у галузi надтвердих i композитних матерiалiв, електрозва рювання та порошкової металургiї. Перспективи отримання розробок українських учених - чи не найголовнiший запобiжник згортання Китаєм економiчних вiдносин з Україною.
Водночас слiд зазначити, що резерви нарощування двосторонньої спiвпрацi є у т. зв. чутливих галузях - ракетно-космiчнiй, авiацiйнiй, суднобудiвнiй, нових матерiалiв, високих технологiй, у т. ч. подвiйного використання, а також у галузi вiйськово-технiчного спiвробiтництва (ВТС). Розвиток українсько-китайського спiвробiтництва саме на цих напрямках викликає найбiльший опiр зацiкавлених третiх країн, якi використовують всi можливостi для обмеження або нереалiзацiї досягнутих на найвищому рiвнi домовленостей про взаємодiю у цих сферах.
дiяльностi України всiх форм власностi на китайському ринку товарiв, послуг i капiталiв.
Сьогоднi ми маємо реальний шанс використати можливостi для якiсного i кiлькiсного покращення взаємовигiдного широкомасштаб ного спiвробiтництва з Китаєм, яке повинне базуватись на взаємному доповненнi економiчних структур i врахуваннi нацiональних iнтересiв обох країн.
Україна та Японiя. Останнiми роками зовнiшньополiтична стратегiя Японiї зазнала суттєвих змiн. Ускладнення вiдносин з європейсь кими країнами та зi Сполученими Штатами привели до перегляду прiоритетiв японської економiки та дипломатiї.
зовсiм невiдповiдне мiсце як суб'єкт мiжнародних вiдносин у суто дипломатичному планi. Існуюче становище аж нiяк не може задовольнити Японiю, i вона докладатиме дедалi бiльше зусиль для змiцнення своєї полiтичної ваги у мiжнародному спiвтовариствi.
Саме цiєю метою продиктованi дипломатичнi зусилля Японiї домогтися постiйного мiсця в Радi Безпеки ООН. На сьогоднi це є провiдною метою японської дипломатичної машини. Можливо, саме це й зумовило поступки, на якi змушена була пiти Японiя пiд час останнiх японо-росiйських переговорiв щодо укладання мирної угоди. Японiя вiдмовилася вiд тези, що тiльки повернення пiвденної частини Курильських островiв може бути базою для розробки й подальшого укладання мирної угоди мiж Японiєю та Росiєю. Можна припустити, що взамiн Японiя отримала вiд Росiї певнi обiцянки, якщо не гарантiї, про пiдтримку позицiї Японiї у Радi безпеки ООН. Можливо обговорювалися також варiанти, за яких Росiя спробує вплинути на позицiю Китаю, який, безумовно, є провiдним опонентом постiйного японського членства в Радi Безпеки ООН.
Саме тому нинiшнiй iсторичний перiод можна вважати найсприят ливiшим для активiзацiї українсько-японських вiдносин. Це набуває ще бiльшої ваги у свiтлi досить помiтної позицiї України як одного iз засновникiв ООН. Слiд також взяти до уваги такий суто дипломатичний нюанс: Україна у складi СРСР також вела вiйну проти Японiї (до речi, бойовi дiї Радянська Армiя розпочала всупереч iснуючiй угодi про нейтралiтет) i теж досi не має з нею мирної угоди.
регiонi.
Зараз все бiльше i бiльше полiтологiв звертаються до тези про протистояння "Схiд - Захiд" та "Пiвдень - Пiвнiч". І це небезпiдставно, бо традицiйнi економiко-торговельнi регiони планети все iстотнiше вiдчувають вплив, а часом i тиск, нових - тих, що починають лише формуватися, але дуже швидко захоплюють територiї та капiтал. Одним iз провiдних таких регiонiв є Азiйсько-Тихоокеанський.
Слiд зазначити, що остання економiчна криза, яка спiткала провiднi iндустрiальнi країни регiону i яка, як вважають японськi економiчнi експерти, в Японiї ще попереду, розглядається спецiалiстами країн АТР як штучно спровокована захiдними країнами. Ця версiя розвитку подiй має своїх прихильникiв i в Європi та США. При детальному розглядi ситуацiї ця думка вважається не такою вже й химерною.
За цих умов Японiя повинна вжити заходiв для зменшення наслiдкiв можливої економiчної кризи. Тому потрiбнi пошуки альтернативних ринкiв збуту, альтернативних джерел сировини та альтернативних партнерiв у сумiсному виробництвi. Саме цiєю ситуацiєю повинна скористатися Україна. Слiд згадати, що єдиною значною пропозицiєю про iнвестування за минулий час була пропозицiя вiд концерну "Мiцуї" - одного з наймогутнiших у Японiї. До речi, подiбну економiчну полiтику японський уряд почав давно. Японiя вкладає величезнi кошти в економiку країн Пiвденно-Схiдної Азiї, Китаю i навiть, хоча це не афiшується i робиться дуже складним шляхом, - Пiвнiчної Кореї. Тим самим японцi, по-перше, поширюють, а в разi кризи забезпечують запаснi позицiї для власної економiчної машини, а по-друге, посилюють свою полiтичну вагу в регiонi, яка була дуже серйозно пiдiрвана пiд час Другої свiтової вiйни.
Все це пiдтверджує дуже сприятливi умови i для економiчного спiвробiтництва мiж Україною та Японiєю. Однак слiд зазначити, що японське економiчне партнерство можливе тiльки за умов сучасної та ефективної правничої бази, хоча б такої, як у Китаї та В'єтнамi.
Україна та Корея. Останнiм часом ситуацiя на Корейському пiвостровi характеризується економiчними та полiтичними кризами, якi, слiд зазначити, керiвникам цього району вдається долати досить вдало. Як на Пiвночi, так i на Пiвднi дала себе знати економiчна криза. На Пiвночi - голод, що виник через поганi природнi умови та економiчнi прорахунки керiвництва країни. На Пiвднi криза була, на думку корейських експертiв, спровокована захiдними країнами, але офiцiйний Сеул цiєї тези не декларував. Обидвi частини Корейського пiвострова долають кризу за допомогою мiжнародного спiвтовари ства. Цiкаво, що цього разу як КНДР, так i Корейська Республiка не використовували економiчнi проблеми у пропагандистських кампанiях одна проти одної. Навпаки, Пiвденна Корея надала iстотну допомогу Пiвночi. КНДР у свою чергу пiшла на поступки полiтичного характеру - кораблям з гуманiтарною допомогою дозволено заходити до портiв Пiвнiчної Кореї пiд прапором Республiки Корея. Пхеньян також офiцiйно заявив, що сприятиме пошуку родичiв сiмей, якi були роз'єднанi.
Все вищезазначене наочно iлюструє перспективнiсть мiжкорейсь кого дiалогу. Уряди обох частин Корейського пiвострова одним iз своїх полiтичних прiоритетiв проголосили об'єднання країни. До речi, саме це й зумовило досить спокiйне правлiння Кiм Чен Іра пiсля смертi влiтку 1994 року лiдера КНДР Кiм Ір Сена. Президент Республiки Корея Кiм Те Чжун також одним iз своїх передвиборчих аргументiв назвав зусилля для мирного об'єднання батькiвщини.
Слiд пам'ятати, що критика уряду КНДР дуже часто сприймається Пiвденною Кореєю як втручання у внутрiшнi справи корейського народу.
Говорячи про економiчну кризу в Корейськiй республiцi, треба вiдзначити, що на вiдмiну вiд минулих подiбних випадкiв вона не спричинила значних полiтичних заворушень. Можливо, корейськi економiчнi експерти передбачали такий розвиток подiй i вжили заходiв, що пом'якшили загальну ситуацiю в економiцi. Далася взнаки i допомога МФВ. Але всi цi подiї змушуватимуть Пiвденну Корею шукати новi вектори для власної економiчної активностi. Це повиннi бути альтернативнi iснуючим на сьогоднi ринки збуту, iнвестицiйнi проекти та економiчнi партнери у широкому розумiннi. Це i повинна використовувати Україна. Вже є позитивний приклад практичної спiвпрацi - проект "АвтоЗАЗ-ДЕУ" (можливо, саме передбачаючи економiчну кризу, корейськi пiдприємцi були так зацiкавленi якнайшвидше реалiзувати цей проект).
включаючи АТР. Значною перешкодою на цьому шляху залишається автаркiя, фактична окремiшнiсть української економiки вiд мiжнародних ринкiв товарiв, послуг, капiталiв i технологiй, що вже склалися в АТР.
Сучасний переважно сировинний чи напiвсировинний характер експорту України до АТР не може дати вiдчутного результату, оскiльки тут скорочується питома вага торгiвлi сировиною та традицiйними товарами, а натомiсть зростає частка торгiвлi послугами та технологiями.
Потрiбно також враховувати, що з багатьох видiв ресурсiв країни регiону, особливо Японiя, вже досягли високого ступеня забезпече ностi. Це вiдбулося, зокрема, за рахунок iнтенсифiкацiї розробки корисних копалин у малоосвоєних районах Австралiї, Канади, Аляски, окремих країн Пiвденно-Схiдної Азiї. Одночасно США, Японiя та Пiвденна Корея взяли курс на диверсифiкацiю джерел надходжен ня стратегiчної сировини, включаючи енергоносiї, з метою гарантування безпечного розвитку нацiональних економiк.
Так, кам'яне вугiлля Японiя стабiльно одержує з Австралiї, Канади, Китаю, Індонезiї, Нової Зеландiї та iнших країн АТР. Австралiя, експортуючи 180 млн т вугiлля та 75 млн т залiзної руди щорiчно, поступово перетворюється на "японський кар'єр".
Країни АСЕАН - Малайзiя, Таїланд та Індонезiя дають 43 вiдсотки свiтового виробництва олова. Великим виробником олова є також Китай. До країн ПСА експортується понад 60% мiдi та мiдного концентрату, що видобувається в чилiйських родовищах. За обсягом експорту вольфраму провiднi позицiї в свiтi посiдає Китай. На нього припадає також близько 80% свiтових запасiв рiдкоземельних елементiв. Японiя покриває третину своїх потреб у цьому видi сировини за рахунок iмпорту з КНР.
Приблизно половину японського iмпорту первiсного алюмiнiю, нафти, концентратiв металiчних руд забезпечують компанiї, розташованi в країнах АСЕАН, якi по сутi стали "бар'єрами екологiчної очистки". Завдяки цьому японськi компанiї заощаджують неминучi втрати на захист навколишнього середовища. Потреби Японiї в лiсоматерiалах майже повнiстю задовольняються за рахунок країн АТР.
За прогнозами японського науково-дослiдного центру з проблем економiки, на межi XXI столiття значною мiрою посилиться перепад мiж рiвнями розвитку економiк країн тихоокеанського кiльця та iнших регiонiв свiту. Обсяг зовнiшньоторгового обiгу країн АТР вже перевищив 500 млрд дол. за рiк.
Суттєву роль у розвитку економiки країн АТР вiдiграють iноземнi iнвестицiї. Варто також враховувати, що можливому прилученню України до мiжнародного подiлу працi в АТР має передувати створення сприятливого iнвестицiйного режиму для заохочення iноземних iнвестицiй з Японiї, Пiвденної Кореї та Китаю.
Для успiшного входження в торгово-економiчний простiр АТР Українi необхiдно створити ринкову економiку, провести реструкту ризацiю промисловостi та оновити основнi фонди. Потрiбна система захисту вiтчизняного виробника, щоб вiн не розорився при напливi товарiв з країн АТР. Неминуче постане й проблема пiдвищення якостi та зниження собiвартостi й цiни українських товарiв для досягнення їхньої конкурентноспроможностi на ринках АТР.
| 
