Комунізм як ідеологія

Комунiзм як iдеологiя Змiст Комунiзм як iдеологiя Комунiстична партiя України Ідеологiя Висновок щодо iдеологiї комунiстiв «Суд над комунiстами» Висновок Використана лiтература Передмова Комунiзм вiд лат. communis - "спiльний". Ознака комунiзму найбiльш точно, з точки зору самих комунiстiв, охарактеризовано у програмi КПРС: "Комунiзм - це безкласовий суспiльний лад з єдиною загальнонародною власнiстю на засоби виробництва, цiлковитою соцiальною рiвнiстю всiх членiв суспiльства, де разом з всебiчним розвитком людей виростуть i продуктивнi сили на основi науки i технiки, що постiйно розвиваються, всi джерела суспiльного багатства поллються повним потоком i здiйсниться великий принцип "Вiд кожного по здiбностях - кожному за потребами". Комунiзм - це високоорганiзоване суспiльство вiльних i свiдомих трудiвникiв, в якому утвердиться суспiльне самоврядування, праця на благо суспiльства стане для всiх першою життєвою потребою, усвiдомленою необхiднiстю, здiбностi кожного будуть застосовуватися з найбiльшою користю для народу". Ф. Енгельс у своїй працi "Принципи комунiзму" (1847 р.) писав - "Що таке комунiзм? Комунiзм є вчення про умови звiльнення пролетарiату". В. Медведчук у книзi "Дух i принципи соцiал-демократiї: українська перспектива" (2000 р.) оцiнює цю iдеологiчну течiю так: "Комунiзм як iдейна течiя є свого роду екстремiстським вiдхиленням вiд основної течiї соцiал-демократичної думки." До характерних рис комунiзму як iдеологiї вiдносять: планування - регламентацiю з боку держави процесiв виробництва i розподiлу продукцiї; публiчну власнiсть - iснування лише колективної (державної, колгоспно-кооперативної) форми власностi, заборону приватної власностi, рiвнiсть умов - декларування рiвного права громадян на одержання матерiальних i духовних благ. Комунiсти абсолютують рiвнiсть, вважаючи, що з тiєї обставини, що люди народжуються рiвними, випливає й рiвнiсть результатiв працi. Ще однiєю характерною рисою комунiстiв є експорт iдеологiї за межi країни. Джерела комунiзму як полiтичної iдеологiї виходять з "Утопiї" Т. Мора i "утопiчного соцiалiзму" Р. Оуена. Класичне формування i цiлiсне викладення iдеологiї наукового комунiзму було дано К. Марксом i Ф. Енгельсом у "Манiфестi Комунiстичної партiї"(1848 р.): "Комунiсти вважають огидною справою приховувати свої погляди i намiри. Вони вiдкрито заявляють, що їхнi цiлi можуть бути досягнутi лише шляхом насильницького повалення всього суспiльного ладу. Нехай панiвнi класи здригаються перед Комунiстичною Революцiєю. Пролетарям нiчого в нiй втрачати, крiм своїх кайданiв. Придбають же вони весь свiт". З точки зору апологетики , комунiзм – це суспiльно – економiчна формацiя, що ґрунтується на усуспiльненi засобiв виробництва; це одна з крайнiх форм колективiзму, що веде до пригнiчення та деградацiї соцiального суб'єкту – людської особистостi. приватних iнтересiв особи в комунiзму починається iз Перенос комунiстичних iдей у сферу полiтики , прийняття комунiстичної доктрини – як правило призводить до встановлення в країнi влади тоталiтарного типу полiтичнi режими. Комунiзм як iдеологiя Комунiзм як суспiльна iдея набув популярностi по перше в країнах Захiдної Європи в серединi ХІХ ст.. у колах iнтелiгенцiї та декласованої мiської бiдноти пiд час так званих «буржуазних революцiй». Ідея комунiзму як полiтичного руху була сформульована К. Марксом i Ф. Енгельсом у «Манiфестi Комунiстичної партiї» в 1848 роцi та пiзнiших працях. У прогнознiй складовiй «Теорiї комунiзму» пiд комунiзмом розумiють такий iдеальний стан «суспiльства майбутнього» , коли всi люди, члени суспiльства будуть ставити суспiльнi iнтереси вище за власнi, розумiючи вирiшальну роль суспiльства у їхньому життi. У цьому аспектi комунiстичне вчення є також окремою формою утопiчного свiтогляду. o Безкласовий стан суспiльства соцiалiзму Соцiалiзм – Соцiально полiтична система, основнi особливостi якої – процес виробництва i розподiлу доходiв знаходиться пiд контролем суспiльства. Одна з основних позицiй соцiалiстичного руху є суспiльна власнiсть на засоби виробництва, яка змiнює собою приватну власнiсть. o Скасування приватної власностi o Замiна капiталiстичних пiдприємств кооперативами o Створення державної системи соцiального забезпечення. Соцiалiсти утопiсти вважали, що для переходу до соцiалiзму достатньо придумати правильний устрiй суспiльства, i люди самi її приймуть, коли зрозумiють його переваги. Марксисти навпаки, вважали що i отже, перехiд до соцiалiзму можливий лише шляхом революцiї. Дiйсно, ну хто захоче лишитись своїх привiлеїв, i стати таким як всi, Ця iдея робить з людей отару овець, а на тлi нинiшнiх проблем в Українi , ще революцiї не вистачало. Отже: iдея соцiалiзму («суспiльство майбутнього» ) бiльше нагадує сюжет з казочки, де всi живуть щасливо та їдять мед з дiжки. Комунiстична партiя України (КПУ) – Лiва полiтична партiя України, є найстарiшою партiєю сьогоденної України. До 1991 була однiєю з найбiльших партiйних органiзацiй Комунiстичної партiї Радянського Союзу на територiї УРСР, будучи формально незалежною, окремою партiєю. КПУ - стара полiтична партiя сучасної України. До 1991 року була однiєю з найбiльших партiйних органiзацiй Комунiстичної Партiї Радянського Союзу на територiї Української Радянської Соцiалiстичної Республiки, будучи формально незалежною, окремою партiєю. КПУ виникла з бiльшовицьких осередкiв Росiйської соцiал-демократичної робочої партiї (РСДРП). Формально установлена 18 квiтня 1918 року на радi представникiв бiльшовицьких органiзацiй України, що проходила в Таганрозi, називалася КП(б) У - Комунiстичною партiєю (бiльшовикiв) України. На І з’їздi КП(б) У, який вiдбувся в липнi 1918 року в Москвi, було ухвалено рiшення про входження партiї до складу РКП(б) (згодом - ВКП(б), КПРС) iз збереженням власної назви. Історiя партiї нерозривно пов’язана з радянським перiодом в iсторiї України. Всi першi секретарi ЦК (Центрального Комiтету) КПУ систематично обиралися членами Президiї ЦК КПРС, на вiдмiну вiд перших секретарiв ЦК компартiй iнших республiк СРСР. Всi другi секретарi були не кандидатами в члени (як ЦК КП iнших республiк), а членами ЦК КПРС. У КПУ було своє полiтбюро. Дiяльнiсть КПУ була заборонена 30 серпня по звинуваченню в органiзацiї державного перевороту. 26 жовтня 1991 року Олександр Мороз зiбрав з’їзд , який призвав членiв забороненої КПУ вступити до СПУ. 19 червня 1993року у Донецьку пройшов перший з’їзд КПУ, на якому партiя була вiдновлена. Очолив партiю Петро Симоненко. Вiдроджувана Компартiя України є iдейною, органiзацiйною, правовою наступницею партiї, яка дiяла до заборони. Домогтися скасування антиконституцiйних указiв про заборону КПУ, вiдновлення честi i справедливостi вiдносно комунiстiв — одне з важливiших завдань КПУ. Компартiя України — це партiя робiтничого класу, селянства, iнтелiгенцiї, всiх — хто своєю працею i талантом створює матерiальнi та духовнi багатства. (принаймнi так вважають комунiсти ) Ідеологiя Проаналiзуємо доповiдь Першого секретаря ЦК Компартiї України П. М. Симоненка на об’єднаному Пленумi ЦК i ЦКК Компартiї України 15 квiтня 1993 року. В цiй доповiдi було визначено що, Комунiсти — проти реставрацiї капiталiзму, Народу не потрiбнi «реформи», якi штовхають мiльйони людей у безодню, а країну — до катастрофи. Також не можливо не помiтити рядки про те , що Розробка конкретних заходiв щодо подолання економiчної кризи, стабiлiзацiї народного господарства i, передусiм, фiнансово-кредитної системи — першочергове завдання вiдроджуваної Компартiї, її Центрального Комiтету. Життя все бiльше переконує, що зруйнування Союзу Радянських Соцiалiстичних Республiк було не лише наругою над волею величезної бiльшостi радянського народу, в тому числi й народу України. Це — трагедiя, масштаби якої нашi люди ще тiльки починають усвiдомлювати. сприяти вiдродженню i змiцненню союзу народiв нових незалежних держав, що утворилися на територiї СРСР, i передусiм, перетворенню Спiвдружностi в ефективно дiючу спiльнiсть. Серйозним кроком на цьому шляху було б утворення Економiчного союзу країн Спiвдружностi, про що домовились глави держав СНД на недавнiй зустрiчi в Москвi. Нажаль, є обґрунтованi побоювання, що й ця домовленiсть залишиться добрим побажанням. Чи не є заява керiвникiв України про участь в Економiчному союзi черговою полiтичною грою для прикриття полiтики т. зв. «економiчного нацiоналiзму»? (Так вважає КПУ) Отже в цiй доповiдi ми чiтко бачимо те, що КПУ проти ринкових реформ (але ж час не стоїть на мiсцi, не можна повернути минуле, без втрати справжнього, КПУ обережно, без прямої на те вказiвки хоче повернути України до часiв УРСР, виглядає це дещо неправильно) Проаналiзуємо програму КПУ. Соцiалiзм - наша мета, як вже згадувалось: Соцiалiзм – Соцiально полiтична система, основнi особливостi якої – процес виробництва i розподiлу доходiв знаходиться пiд контролем суспiльства. Одна з основних позицiй соцiалiстичного руху є суспiльна власнiсть на засоби виробництва, яка змiнює собою приватну власнiсть. o Скасування приватної власностi o Замiна капiталiстичних пiдприємств кооперативами o Створення комун o Важко не помiтити як КПУ проти приватної власностi, але чому, чи не є це бажанням зробити власнiсть державною, i в цей же час мати вiльний доступ до багатств країни (Просто якiсь царськi часи хочуть повернути комунiсти ) але як вже згадувалось, час не стоїть на мiсцi, i треба жити з ногою в часi, i реально оцiнювати можливостi i бажання суспiльства, а не викладати образ утопiчної держави на паперi. Перша в iсторiї країна соцiалiзму — Союз Радянських Соцiалiстичних Республiк — працею i генiєм народу, керованого створеною В.І. Ленiним партiєю, була перетворена на могутню свiтову державу. Склалася нова iсторична спiльнiсть — радянський народ. Братерська сiм’я рiвноправних народiв не знала мiжнацiонального розбрату. без будь-якої допомоги ззовнi, при запеклiй протидiї свiту капiталу, всього за 4—5 рокiв, було вiдбудоване зруйноване в ходi вiйни народне господарство. Наша країна вийшла на передовi рубежi в розвитку iндустрiї, науки i культури. Великий Жовтень став переломним рубежем у долi українського народу, який вперше став господарем своєї країни, справжнiм суб’єктом iсторичного процесу. Важко не помiтити те як КПУ вихваляє СРСР, його дiяльнiсть, i яке прагнення КПУ побудувати щось на кшталт СРСР. Так, перемога над фашизмом це добре, але чи була ця перемога комунiстiв, чи ця перемога належала мiльйонам погублених сiмей, пролитої кровi простих громадян, Важко провести порiвняння мiж комунiзмом i фашизмом ( якщо тiльки вiдданiсть людей при комунiзмi ) Чи був комунiзм краще фашизму важко сказати, оскiльки як вiдомо, скiльки людей – стiльки думок, але злочини СРСР якi зараз так жваво обговорюються Європою, i за якi збираються судити комунiстiв наштовхують на думку, що рiзниця мiж фашизмом i комунiзмом надто не помiтна. Не завжди форми i методи соцiалiстичного будiвництва, що були продиктованi вимушено форсованим характером становлення нового суспiльного ладу, необхiднiстю змiцнення обороноздатностi країни, вiдповiдали природi соцiалiзму. Не обiйшлося при цьому без помилок i прорахункiв, проявiв суб’єктивiзму i волюнтаризму. Партiя комунiстiв об’єктивно оцiнює i велич, i трагiзм пройденого шляху. КПРС за своєю iнiцiативою засудила явища, що суперечать сутi соцiалiзму. Найважливiше завдання ми бачимо у створеннi умов, котрi виключають їх надалi. КПУ у свої програмi визначила також, що Саме при соцiалiзмi вiдбувається докорiнна змiна характеру продуктивної працi, послiдовне перетворення її у працю здебiльшого iнтелектуальну. Головною умовою та метою виробництва стає всебiчний розвиток особи, забезпечення рiвня її освiти, виховання, соцiального захисту, що вiдповiдає сучасним вимогам, тощо. Змiнюються мотиви та стимули до працi — iз способу здобування засобiв до iснування праця поступово перетворюється на природний спосiб iснування людини, стає його життєвою потребою. Замiсть неекономного виробництва та споживання, притаманного капiталiзму, утверджується принцип заощадження та рацiонального використання ресурсiв. Хотiлося б вiдзначити i те, що КПУ бореться проти будь-яких форм експлуатацiї людини людиною, нацiонального гноблення, сприймає комунiзм як природно-iсторичний процес розвитку свiтової цивiлiзацiї i об’єктивну умову соцiального прогресу, як прийдешнє всього людства. (Але iсторiя людства не знає часу, коли не було експлуатацiї людини людиною, людина живе в природному свiтi…) Дуже цiкавий абзац, де КПУ визначила, що вона є партiя авангардного типу, що прагне бути силою, котра завжди спонукає до руху вперед, застосовує рiзноманiтнi форми i методи полiтичної боротьби. Роботу партiя веде, як i вчив В.І. Ленiн, там, де є маси, — у трудових колективах, територiальних та iнших об’єднаннях трудящих. Запоруку своєї перемоги вона бачить в органiзованих дiях мас. Тобто ми бачимо неузгодженiсть iдеї до тексту програми. КПУ весь час нагадує про СРСР, i цей же час спонукає до руху вперед, але який може бути рух вперед з «повернутою назад головою» Але при цьому КПУ визначає, що Комунiсти дають собi звiт у тому, що було б утопiєю намагатися реанiмувати систему соцiально-економiчних та iнших вiдносин, що iснували в iнших умовах, при iнших принципах i рiвнi органiзацiї виробництва та розподiлу, iншiй соцiально-класовiй структурi суспiльства, iншому рiвнi свiдомостi. Явна неузгодженiсть. Важливого значення Компартiя надає широкому використанню досягнень науково-технiчного прогресу, новiтнiх технологiй, iнформатики, розвитку сучасної сфери обслуговування. В центрi її уваги постiйно перебуватимуть питання пiдвищення добробуту трудящих, розвитку їх творчих здiбностей. Компартiя добиватиметься: У полiтичнiй сферi: вирiшальної участi в управлiннi справами держави i суспiльства робiтникiв, селян, трудової iнтелiгенцiї, вiйськовослужбовцiв, молодi, ветеранiв, жiнок, фактично вiдлучених зараз вiд цього; прийняття з цiєю метою нових виборчих законiв, що нададуть полiтичнi i виборчi права трудовим колективам, а також правових актiв, якi передбачатимуть передачу Радам депутатiв трудящих вирiшення всiх питань життя суспiльства в центрi i на мiсцях, скликання при необхiдностi З’їзду Рад депутатiв трудящих усiх рiвнiв, надання радам робiтникiв на пiдприємствах статусу основи формування системи Радянської влади, чiткий розподiл компетенцiї i вiдповiдальностi центральних i регiональних органiв у здiйсненнi функцiй державної влади при безумовному збереженнi єдностi i цiлiсностi країни, недопущеннi протиставлення одних регiонiв iншим; скасування iнституту президентства; усунення бюрократизму iз апарату управлiння, лiквiдацiї пiльг i привiлеїв, якi вiн встиг собi установити, викорiнення корумпованостi, а також спрощення й iстотного здешевлення управлiнських структур; вiдновлення системи дiйового народного контролю; конституцiйного закрiплення влади трудящих, правових засад радянського соцiалiстичного ладу, соцiально-економiчних прав та свобод громадян, передусiм найбiльших соцiальних завоювань нашого народу — гарантованих прав на працю i на вiдпочинок, охорону материнства i дитинства, на соцiальне забезпечення, безплатну освiту, медичне обслуговування i житло, права вiльно обирати мову навчання i спiлкування, доступу. до багатств культури; придушення злочинностi та корупцiї в усiх їх проявах, змiцнення в iнтересах трудящих правових засад державного i суспiльного життя, здiйснення практичних заходiв для створення високоефективного правосуддя, змiцнення законностi i правопорядку в країнi, гарантування громадянам особистої безпеки, надiйної охорони їх життя, майна, здоров’я, честi i гiдностi. КПУ визначає перед собою також такi завдання : — зупинити капiталiзацiю, вiдновити соцiалiзм та радянську форму народовладдя, зберегти соцiальнi завоювання народу, закласти мiцну основу для вiдродження братерського Союзу народiв. Отже: падiння виробництва i зубожiння народу, а в наступнi 2 роки, при збереженнi регулюючої ролi держави, завершити в основному глибшi економiчнi реформи, забезпечити цивiлiзоване впровадження соцiально орiєнтованих ринкових вiдносин, наступальний розвиток економiки i вийти на основнi показники життєвого рiвня 1990 року ”. Для цього комунiсти пропонують цiлий комплекс економiчних, правових та адмiнiстративних заходiв: · вiдновлення керованостi економiки на основi економiчних методiв; · перехiд на лiмiтований розподiл мiнiмуму товарiв першої необхiдностi; · забезпечення всiм громадянам мiнiмального прожиткового мiнiмуму; · припинення обвальної приватизацiї; · припинення спекулятивно-лихварської дiяльностi посередницьких, комерцiйних структур; · вирiшити гострi проблеми в базових галузях -- енергетицi, вугiльнiй промисловостi, металургiї; · забезпечити на дiлi прiоритетну увагу до розвитку сiльського господарства i всього агропромислового комплексу; · надання росiйськiй мовi (поряд з українською) статусу другої державної мови; · збереження Рад народних депутатiв -- виразника демократичних традицiй нашого народу ”. Також в Платформi зазначається, що “Компартiя послiдовно виступає за здiйснення своєї програмної мети -- вiдродження на принципово нових i виключно добровiльних засадах союзу братнiх народiв незалежних держав, якi утворились на територiї СРСР”. та фермерськi господарства -- без застосування найманої працi, не допустити примусової “деколективiзацiї ” -- розгону колгоспiв i радгоспiв ” 5). З вище наведеного бачимо: керiвництво Компартiї -- це нова генерацiя професiйних полiтикiв, якi не сприймають архаїчних закликiв до класової боротьби, диктатури пролетарiату та соцiальної революцiї. “Новi комунiсти ” є, до певної мiри, респектабельними полiтиками, якi, загалом, вписуються до сучасної української полiтичної системи. Вiд державної власностi КПУ перейшла до “гарантованого рiвноправного функцiонування рiзних форм власностi ”, вiд революцiї та класової боротьби до “мирних революцiйних форм протесту ”. Останнє допомогло комунiстам на виборах. Суть комунiстичного режиму можна описати певним набором характерних рис, однiєю з яких є керiвництво, яке здiйснюється однiєю партiєю, що керується комунiстичною iдеологiєю. Влада зосереджується в руках невеликої групи партiйних лiдерiв, якi за таких умов постають над законом, понад те — вони самi є тим законом. Партiя контролює державу такою мiрою, що рiзниця мiж партiєю i державою зникає, власне, партiя i держава стають одним цiлим. Крiм того, партiя-держава повнiстю контролює населення разом з усiма його сферами — i суспiльної, i приватної життєдiяльностi. За таких умов полiтичний плюралiзм постає максимально спрощеним, будь-яка опозицiя, як i всi спроби незалежних само органiзацiй, суворо караються. З iншого боку, всiляко схвалюється масовий вступ до лав партiї, а iнколи навiть вiн здiйснюється насильницьким шляхом. Для посилення свого контролю над суспiльством i попередження будь-яких дiй, що виходять за рамки цього контролю, комунiстичнi режими посилюють штат внутрiшнiх правоохоронних органiв до абсурдних масштабiв, у всi прошарки населення впроваджують розгалужену мережу iнформаторiв i заохочують практику наклепiв. Кiлькiсть правоохоронних структур i секретних iнформаторiв у рiзних країнах була рiзною, але їхня чисельнiсть завжди була набагато бiльшою, нiж у будь-якiй не комунiстичнiй державi. Засоби масової комунiкацiї повнiстю полiтизує i контролює партiя-держава, вона застосовує надзвичайно жорстку цензуру, нiвелює право на доступ до iнформацiї, вiльної преси просто не iснує. Інформацiя про свiт i все, що в ньому вiдбувається, подається лише з позицiй, вигiдних партiї-державi, таким чином, викривляючи свiтогляд переважної бiльшостi народонаселення країни. Здiйснюється нацiоналiзацiя економiки, що є незмiнною рисою комунiстичного керiвництва i результатом iдеологiї, накладається обмеження на приватну власнiсть та iндивiдуальну економiчну дiяльнiсть. У результатi громадяни потрапляють у залежнiсть вiд партiї-держави, яка стає єдиним монополiстом працi i єдиним джерелом прибутку. Суд над комунiзмом «Комунiстичну iдеологiю необхiдно засудити назавжди» У цьому переконанi органiзатори мiжнародної конференцiї «Вiд комунiзму до демократiї – через Мiжнародний суд. щоб уряди країн були готовi розробити нову законодавчу базу. «Потрiбно не допустити повернення комунiстiв, адже ця загроза не зникає. І комунiсти в своїх програмах вiдверто пишуть, що вони пiдуть ленiнським шляхом. А цей шлях пролягає по трупам мiльйонiв людей» , додав Ігор Лiсодiд Голова оргкомiтету. Рональд Расiнскас, виконавчий директор «Мiжнародної комiсiї з оцiнки злочинiв радянського та нацистського окупацiйних режимiв», запропонував визнати iдеологiю комунiстiв злочинною «Історiя завжди була, є i буде сферою манiпуляцiй суб’єктивних оцiнок та iнтерпретацiй». Вiн порiвняв два тоталiтарнi режими – комунiстичний та фашистський – та ставлення до них литовцiв та євреїв. Пан Расiнскас запропонував розширити концепцiю геноциду i прийняти юридичнi рамки, де злочини комунiстичного режиму визначатимуться як злочини мiжнародного масштабу. Самi ж комунiсти на все це вiдповiдають таким чином: Із доповiдi Першого секретаря ЦК Компартiї України П. М. Симоненка на об’єднаному Пленумi ЦК i ЦКК Компартiї України 15 квiтня 1993 року Трудящi повиннi знати: нiчого спiльного з дiйснiстю не мають твердження наших полiтичних противникiв про те, що комунiсти нiбито прагнуть вiдновити так звану командно-адмiнiстративну систему, вiдродити тоталiтарну диктатуру; що вони виступають проти глибоких перетворень в суспiльствi, продиктованих життям; що метою комунiстiв є реанiмацiя «колонiального статусу» України, що вони є ворогами її незалежностi. Нацизм краще вiдомий за комунiзм тому, що союзнi сили широко вiдкрили дверi «схованок iз трупами» i тому, що багато захiдноєвропейських народiв пережили його на власному досвiдi ( тут слiд зауважити, що багато сучасних українських громадян (переважно росiян ) були пересланi в Україну у другiй половинi ХХ ст.. Це призвело з одного боку до того, що вони не мають нiякої iсторичної пам'ятi про подiї в Українi, не постраждали вiд комунiзму так сильно, як постраждали українцi. З iншого боку, маючи певну користь вiд комунiстичної системи, вони не можуть скласти антикомунiстичний союз з українцями.) Головним злочинним проявом комунiзму була його iдеологiя та пропагандистська машина, що її створювала. Саме вона пустила найглибшi корiння, призвела до найтрагiчнiшого наслiдку – створила радянську людину, «совка» . Наявнiсть цього нового типу людини в сучаснiй Українi є головним гальмом її суспiльно–полiтичного та культурного розвитку. «Совок» не здатен сприймати нового, ненавидить тих, хто думає iнакше, схильний до отарного iнстинкту, слiпiй покорi вожаку – комунiзму. За приблизними пiдрахунками, кiлькiсть людей, знищених комунiстичними режимами в рiзних країнах, становить: Радянський Союз — 20 млн. жертв, Китай — 65 млн., В’єтнам — 1 млн., Пiвнiчна Корея — 2 млн., Кампучiя — 2 млн., Схiдна Європа — 1 млн., Латинська Америка — 150 тис., Африка — 1,7 млн., Афганiстан — 1,5 млн. Висновок Найпершi комунiсти приймали утопiчний свiтогляд за iдею. Завжди комунiсти мрiяли про безкласовий стан суспiльства, про те як суспiльство буде власником усього майна, але як бачимо це лише прикриття справжнього жорстокого обличчя комунiзму. Марксисти вважали перехiд до соцiалiзму можливим лише через революцiю, думаю це вагомий аргумент, аби намагатись не допустити до влади комунiстiв. Комунiстична партiя України проти реставрацiї капiталiзму. Комунiсти проти приватної власностi, але ж де взяти стимул до роботи у громадян, якщо немає приватної власностi, можна тiльки змусити, а це вже прояви тоталiтаризму . КПУ вважає можливим змiнити мотиви до працi – iз способiв здобування засобiв для iснування на природний спосiб iснування. Не надто вiдчувається рiзниця мiж цими двома способами. Зараз вони здобули владу. Історичнi комунiстичнi лiдери нiколи не приховували своїх поглядiв i цiлей, таких, як диктатура пролетарiату, знищення полiтичних опонентiв i категорiй населення, якi не вiдповiдали новiй моделi суспiльства. Комунiстична iдеологiя, не залежно вiд мiсця i часу застосування, завжди призводила до масового терору, злочинiв i широкомасштабних порушень прав людини. Аналiзуючи наслiдки застосування цiєї iдеологiї, не можна iгнорувати їхню подiбнiсть з наслiдками застосування iншої iдеологiї ХХ столiття — нацизму. Так, звiсно, комунiсти визнають злочини попередникiв, i переконують у тому, що помилки врахованi, i надалi вони будуть намагатись не повторити жахливi злочини, але звiдки гарантiї, що цi злочини не повторяться, якщо комунiсти прямо заявляють, що iдуть шляхом Ленiна, а цей шлях, як вже зазначалось вкритий кров’ю мiльйонiв жертв комунiстичного ладу. Самi ж комунiсти мають таку вiдповiдь: Поразка соцiалiстичних сил, Компартiї, за нашим переконанням, не є свiдченням неспроможностi iдеологiї комунiзму, нездiйсненностi соцiалiстичної iдеї, як це намагаються довести нашi полiтичнi противники, ренегати всiх мастей. Насправдi, краху зазнали вульгаризованi i догматизованi начотниками вiд марксизму уявлення про соцiалiзм, до того ж скомпрометованi тяжкими прорахунками i збоченнями, трагiчними помилками, що мали мiсце при здiйсненнi першої в iсторiї людства спроби побудувати реальне соцiалiстичне суспiльство. Лiтература комунiзм iдеологiя полiтична 2. Лиховид О. М. Полiтичний компас виборця / КВУ. — Херсон, 2003. — 52 с. 3. Полiтичнi партiї в Українi. — К.: ЦВК, 2001. — 360 с. 4.«День» №194 5. Статут Комунiстичної партiї України 7. Програма Комунiстичної партiї України Размещено на http://www.