Власнiсть у суспiльствi
Введення
Власнiсть – основа, становий хребет будь-якого суспiльного устрою i суспiльства. Вона виникла на зорi розвитку людства, виражаючись на початку в iндивiдуальному привласненнi стародавнiми людьми своєї здобичi, а потiм i в колективному привласненнi.
Там, де є економiчна дiяльнiсть, завжди присутня проблема власностi. Вiдносини власностi пронизують всю систему економiчних вiдносин i супроводжують людину з моменту його народження до смертi.
Людина живе, проводить i використовує результати працi в тiснiй взаємодiї з iншими людьми. Через це можна затверджувати, що власнiсть - це вiдносини мiж людьми, виражаючi певну форму привласнення матерiальних благ, i особливо форму привласнення засобiв виробництва.
Пiд час переходу до ринкової економiки в Росiї, як, втiм, i в iнших постсоцiалiстичних країнах, здiйснення реформ зiткнулося з рядом об'єктивних труднощiв, першочерговий серед яких, безумовно, можна назвати проблему власностi.
[1]
.
" вiн виступає як супротивник великого землеволодiння. Вiн писав: там є i велика нерiвнiсть. На одного - “Де є велика власнiсть, багатої людини доводиться як мiнiмум п'ятисот бiдних, i багатство небагатьох передбачає бiднiсть багато кого”[2]
.
мають велике значення; це сприятиме розвитку ринкових вiдносин, нових видiв господарювання, завдяки чому з'явиться можливiсть подолати ту економiчну кризу, в якiй знаходиться Росiя.
В умовах переходу до ринкових вiдносин в економiцi Росiї i економiчної i полiтичної ситуацiї вiдношення форм власностi, що склалася в даний момент, грають далеко не останню з ролей в стабiлiзацiї економiчного стану в країнi.
Виникла проблема роздержавлення i приватизацiї (переходу вiд державної до недержавної форми власностi) бiльшостi пiдприємств Росiї, складностi, витiкаючi з ситуацiї, що склалася, вимагає ретельного розгляду таких предметiв, як:
· нацiональнi особливостi економiки Росiї.
Економiчна наука також завжди надавала особливу увагу цiй проблемi, по цьому тема власностi ставати все бiльш i бiльш актуальною.
І, проте, ця проблема залишається дискусiйною i недостатньо розробленої.
В данiй роботi поставимо перед собою ряд задач:
· Розкрити основнi поняття власностi;
· Описати види i форми власностi;
· Написати про трансформацiю власностi в Росiї;
· Подальшi перспективи розвитку власностi.
1. Теорiя власностi
Для бiльш повного розкриття визначення власностi слiд розглянути її економiчний i юридичний аспекти, а також врахувати мiсце власностi в законодавствi РФ.
що право власностi (тобто право привласнення продуктiв природи i продуктiв їх трансформацiї в процесi виробництва) розподiлено по всiх суспiльних вiдносинах, а не зосереджено тiльки i виключно в майновому правi.
Юридичне визначення власностi мiстить вказiвку на винятковiсть i абсолютнiсть прав власника вiдносно свого майна. З цього зовсiм не витiкає, що, коли йдеться про власнiсть на засоби виробництва, права приватного (або державного) власника, насправдi, неограниченны. При всiй абсолютностi своїх прав власник не може ними користуватися за межами, якi обмеженi законами i навiть адмiнiстративними розпорядженнями поняття прав власностi воно включає всi суспiльнi вiдносини, а не тiльки економiчнi i соцiальнi.
Право власностi, - невiд'ємна частина цивiльного законодавства будь-якої розвинутої держави.
Найважливiший крок у вивченнi власностi зробила економiчна думка минулого столiття. П. -Ж. Прудону (1809-1865) належить знаменита фраза: "Власнiсть - це крадiжка". Таке визначення не отримало загального визнання i було пiддане обгрунтованiй критицi, але у позицiї Прудона була вельми цiнна деталь - якщо одна особа володiє рiччю, то iнша особа позбавлена можливостi її мати. Значить, не природа, а суспiльнi вiдносини лежать в основi власностi.
Для уявлення про власнiсть слiд визначити те мiсце, яке належить їй в системi суспiльних вiдносин.
По-перше, власнiсть - це основа, фундамент всiєї системи суспiльних вiдносин. Вiд характеру форм власностi, що затвердилися, залежать i форми розподiлу, обмiну, споживання. Так, в ринковiй економiцi переважає приватна власнiсть.
По-друге, вiд власностi залежить положення певних груп, класiв, шарiв в суспiльствi, можливостi їх доступу до використовування всiх чинникiв виробництва.
По-третє, власнiсть є результат iсторичного розвитку. Її форми мiняються iз змiною способiв виробництва. Причому, головною рушiйною силою цiєї змiни є розвиток продуктивних сил.
По-четверте, хоча в межах кожної економiчної системи iснує якась основна специфiчна для неї форма власностi, це не виключає iснування i iнших її форм, як старих, що перейшли з колишньої економiчної системи, так i нових, своєрiдних паросткiв переходу до нової системи. Переплетення i взаємодiя всiх форм власностi надає позитивну дiю на весь хiд розвитку суспiльства.
По-п'яте, перехiд вiд одних форм власностi до iнших може йти еволюцiйним шляхом, на основi конкурентної боротьби за той, що виживає, поступовим витiсненням всього того, що вiдмирає, i посиленням того, що доводить свою життєздатнiсть у вiдповiдних умовах. В той же час мають мiсце i революцiйнi шляхи змiни форм власностi, коли новi форми насильно затверджують своє панування.
Власнiсть - вельми складне явище, яке з рiзних сторiн вивчається декiлькома суспiльними науками. Економiчна теорiя аналiзує економiчний змiст цього явища, а юриспруденцiя - правове.
Пiд власнiстю в економiчному значеннi мається на увазi що склалися фактично, на дiлi вiдносини мiж людьми по привласненню i господарському використовуванню матерiальних i нематерiальних благ.
А в юридичному розумiннi показує, як реальнi майновi зв'язки оформляються i закрiплюються в правових нормах i законах, якi встановлює держава в обов'язковому порядку для всiх громадян.
В кожному вiдношеннi власностi є двi сторони: суб'єкт (власник) i об'єкт (майно).
· оптимiзацiя i рацiоналiзацiя використовування рiзних економiчних ресурсiв;
· стимулювання господарських процесiв;
· пiдвищення ефективностi економiчних вiдносин.
Види i форми власностi, характер вiдносин власностi служать визначальними ознаками економiчної системи.
Формою власностi називають її вигляд, що характеризується, перш за все тим, хто є власником. Форма власностi визначає приналежнiсть рiзноманiтних об'єктiв власностi суб'єкту якої-небудь однiєю, єдиної, загальної природи, скажемо людинi, сiм'ї, групi, колективу, населенню.
ознак.
Розрiзняють два основнi типи власностi:
· приватну;
· державну.
Приватна - тип власностi, при якому як iнвестор капiталу в економiчнi ресурси не є держава.
Державна - тип власностi, при якому як iнвестор капiталу в економiчнi ресурси виступає держава.
Основними хома власностi є наступнi:
· iндивiдуальна;
· державна.
Кожна з названих груп має свої рiзновиди. Рiзновидами iндивiдуальної власностi є:
· особиста власнiсть на предмети споживання i домашнього побуту;
· iндивiдуальне пiдприємство.
Рiзновидами колективної власностi є:
· колективнi пiдприємства.
Колективнi пiдприємства – пiдприємства, власнiсть яких належить певному числу людей, якi мають право наймати робочу силу; господарськi товариства; акцiонернi суспiльства:
· вiдкритого типу;
· закритого типу.
· федеральна (загальнодержавна);
· регiональна (власнiсть суб'єктiв федерацiї);
· мунiципальна (власнiсть органiв мiсцевого самоврядування).
Приведена класифiкацiя форм власностi є суто економiчною.
3. Трансформацiя вiдносин власностi
Поняття «трансформацiя вiдносин власностi» є достатньо ємким. В перехiднiй економiцi в найзагальнiшому виглядi воно охоплює:
· Радикальне перетворення ранiше iснуючих iнститутiв власностi;
Експансiю вiдносин власностi в сфери господарювання, де вони iснували чисто формально.
Процес трансформацiї вiдносин власностi в перехiднiй економiцi є перш за все процес економiчного обгрунтовування i юридичного оформлення iнститутiв приватної i публiчної (тобто державної i мунiципальної) власностi. По сутi - це процес роздержавлення економiки, який в якнайповнiшому виглядi знайшов вiддзеркалення в процесi приватизацiї державного майна.
Структуру роздержавлення власностi можна визначити через призму трьох аспектiв власностi, про якi було згадане вище.
Перш за все, роздержавлення є процес змiни форм власностi (в перехiднiй економiцi вiдбувається рух вiд державної власностi до рiзноманiття її форм, причому в ходi приватизацiї рух йде переважно вiд державної власностi до приватної). Далi, роздержавлення можна розглянути як перерозподiл прав власностi з їх новою специфiкацiєю (розщеплювання єдиного права державної власностi на окрему правомочнiсть з їх закрiпленням за рiзними власниками). І, нарештi, роздержавлення означає змiну вiдносин соцiально – економiчного привласнення (перехiд вiд соцiалiстичного характеру привласнення до капiталiстичного i вiд суспiльно-регульованої форми привласнення до ринковий - конкурентнiй формi).
Одна з причин низької результативностi економiчних перетворень в Росiї, пов'язаних з переходом до ринкової економiки, укладена в недостатньо продуманому i умiлому проведеннi перетворень форм i вiдносин власностi. Вже в початковiй стадiї проведення росiйських економiчних реформ було ясно, що глибокi змiни власницьких структур, що склалися i укорiнених в радянськiй економiцi, неминучi, що без їх трансформацiї не прокласти дорогу до ринкової економiки.
В ходi реформ в Росiї був узятий курс на перехiд до системи, що поєднує державну, приватну i змiшану форми власностi. Це повнiстю спiввiдноситься з курсом переходу до ринку, оскiльки, раз ринок припускає свободу виробникiв i комерцiйної дiяльностi, конкуренцiю мiж виробниками, значить повинна виникнути i конкуренцiя мiж рiзними формами власностi.
Звiдси витiкає основна мета трансформацiї власностi в перехiднiй економiцi - створення передумов для розвитку рiзноманiття форм власностi i господарювання як основи високоефективної конкурентної економiки. Перехiд вiд всеосяжної державної власностi до її рiзноманiття слiд розглядати:
· Як процес зниження прямого державного контролю i управлiння економiкою з вiдповiдним розширенням прав пiдприємств в ухваленнi господарських i iнших рiшень;
· Як перетворення пiдприємств, що знаходяться в державнiй власностi в пiдприємства iнших (недержавних) форм власностi;
· Як перетворення державної i колективної власностi в персонiфiковану приватну власнiсть.
Саме тому процес трансформацiї вiдносин власностi i приватизацiю як вираз цього процесу не варто зводити тiльки до простої змiни юридичної форми власностi пiдприємства. Це набагато бiльш складний i розтягнутий в часi процес.
цiн i створенням iнституцiйної iнфраструктури ринку.
Пiд приватизацiєю в Росiї розумiється рух до приватної власностi, тобто в термiн приватизацiя звичайно включають все, пов'язане з цим рухом. Тому часто виникає деяка плутанина. Наприклад, часто змiшують процеси акцiонування i приватизацiї, прирiвнюючи їх один до одного. Проте це абсолютно рiзнi по своїй економiчнiй природi i наслiдкам для економiки країни процеси.
Акцiонування - це перетворення державного пiдприємства в акцiонерне суспiльство, яке не завжди i не обов'язково веде до переходу пiдприємства з державної власностi в руки приватних власникiв.
Приватизацiя ж є процес передачi пiдприємства цiлком або його акцiй у власнiсть фiзичних осiб i недержавних органiзацiй, тобто цей процес змiнює вiдносини власностi. При цьому єдиного, загального для всiх визначення приватизацiї в економiчнiй лiтературi не iснує. Пiд приватизацiєю може розумiтися:
· перехiд прав власностi вiд держави до приватних осiб або змiну державної власностi на приватну;
· делегування прав по розпорядженню державним майном приватним особам;
· повний продаж державних пiдприємств приватним особам;
· продаж приватним особам частини активiв державних пiдприємств.
І так: приватизацiя означає повну або часткову передачу права власностi на капiтал певного державного пiдприємства акцiонерному суспiльству або приватнiй особi.
При цьому приватизацiя є не тiльки економiчним, але i полiтичним процесом.
В Росiйськiй приватизацiї видiляють два етапи. Перший (переважно ваучерний) довелося на 1992г. - першу половину 1994г. Слiд сказати, що ваучеризация не змогла сприяти зростанню iнвестицiй.
З 1 1994г липня. здiйснюється перехiд до другого етапу приватизацiї, який мав якiсно новий характер (з використанням приватизацiйних чекiв). В новому приватизацiйному етапi закладено два ключовi принципи:
· iнвестицiйна орiєнтацiя продажiв;
· забезпечення iнвестору можливостi придбання пакету акцiй пiдприємства, що приватизовується.
Аналiз органiзацiї приватизацiйного процесу в росiйськiй економiцi показує ряд властивих їй рис, що носять як позитивний, так i негативний характер.
4.
Подальшi перспективи розвитку власностi
На першому етапi приватизацiя була проведена вельми поспiшно. Це зумовило багато її недолiкiв, порушення приватизацiйного законодавства, зловживання i iншi негативнi явища.
В даний час приватизацiя носить поступовий i «точковий характер» в тому значеннi, що у кожному конкретному випадку державнi органи прагнуть вибирати для цього об'єкти в порядку черговостi i народногосподарської доцiльностi в даний момент. При цьому вони намагаються пов'язати її з пошуком «ефективного iнвестора», у тому числi або навiть в першу чергу iноземного (взагалi йдеться про ув'язку приватизацiї iз залученням iноземних iнвестицiй, особливо прямих), який, безумовно, забезпечив би реальне накопичення капiталу, модернiзацiю виробничого апарату, збiльшення або, щонайменше, збереження числа робочих мiсць. На жаль, цi правильнi новi орiєнтири приватизацiї поки що слабо втiлюються в життя.
В процесi формування ринкових вiдносин частка державної власностi поступово скорочується, зате розвиваються рiзнi форми iндивiдуальної i колективної власностi: iндивiдуальнi пiдприємства, товариства з повною i з обмеженою вiдповiдальнiстю, акцiонернi суспiльства вiдкритого i закритого типiв, кооперативи, асоцiацiї i iн.
Вiдносини власностi буквально пронизує всi фази господарської дiяльностi. Власнiсть економiчно реалiзується, якщо вона приносить дохiд власнику, який дозволяє не тiльки окупати витрати, але i одержувати прибуток.
i управляє об'єктом власностi. Історiя розвитку вiдносин власностi показує, що той клас i та соцiальна група, яка володiє засобами виробництва, по сутi визначає всю решту системи, тому всяка змiна економiчних вiдносин завжди припускає, перш за все, змiну вiдносин власностi.
Кардинальнi змiни в макроекономiцi виразилися в тому, що до кiнця XX столiття повнiстю втрачено властивiсть класичного капiталiзму бути «чистим капiталiзмом» (участь держави в нацiональнiй економiцi).
В нашiй країнi йде перехiд до ринкової економiки, виробляються специфiчнi для нас риси, а також виявляється загальна тенденцiя синтезу форм власностi.
При величезному значеннi змiни власникiв i розпорядникiв державної власностi перехiд вiд державної форми до колективної i приватної, сам по собi ще не вирiшує проблеми створення ефективної ринкової економiки. Необхiдно, щоб новi власники умiли органiзувати виробництво, управляти ним, володiли компетентнiстю, виявляли зацiкавленiсть.
Висновок
лiтературi, в рамках якої склався ряд напрямiв у вивченнi прав власностi.
Власнiсть як економiчнi вiдносини почали формуватися ще на зорi становлення людського суспiльства. На монополiзацiї рiзних об'єктiв власностi тримаються всi найважливiшi форми внеэкономического i економiчного примушення до працi.
Звiльнення вiд особистої залежностi привело, з одного боку, до юридичної рiвноправностi всiх громадян, а з другого боку, до нового типу вiдносин: економiчної влади одних i економiчної залежностi iнших.
Економiчне стимулювання дрiбного бiзнесу, активно здiйснюване в Росiї сьогоднi, безумовно, лiмiтується украй недостатнiми фiнансовими можливостями держави. У мiру подолання фiнансової кризи стимулювання створення приватного сектора повинне стати однiєю з прiоритетних задач економiчної полiтики держави. Проте вже сьогоднi можна значно полiпшити правовi умови дiяльностi у сферi дрiбного бiзнесу i усунути численнi штучно створенi перешкоди на його шляху. Вiд створення ефективного середнього класу вирiшальним чином залежить майбутнє Росiї.
Отже, подальший економiчний розвиток Росiї у вдосконаленнi форм власностi. Пiсля довгих лiт панування держави i вiдчуження людини вiд власностi, в країнi стало формуватися суспiльство, орiєнтоване на те, що кожний його член має право бути власником.
оптимальнi для економiчно розвинутого суспiльства форми власностi i вiдношення з приводу розпорядження даною власнiстю.
державу в «беззаконнi» по вiдношенню до iндивiдуума економiчної дiяльностi, звiльняють особу вiд постiйного страху перед «апаратом насильства» i встановлюють межi державного втручання у вiдносини власностi.
Список використаних джерел i дослiджень
2. Смiт А. Исследование про природу i причини багатства народiв. М. -Л.: Соцекгиз, т. 2., 1935. -С. 960.
3. Дегтярев А. Приватизация по-российски i проблема її коректування / А. Дегтярев, Р. Малiков // Суспiльство i економiка. - 2008. - N1. - С. 73-89.
5. Мiхєєв А. Про монiторинг розвитку вiдносин власностi в Росiйськiй Федерацiї // Суспiльство i економiка. - 2007. - N1. - С. 115-125
Інтернет-ресурси
1. www.tmn. lib - Інформацiйно-бiблiотечний центр Тюменського державного унiверситету
2. www.refbank.ru/econom/- Приватизацiя державної власностi в Росiї
4. dpr.ru/journal - Власнiсть як економiчна i юридична домiнанта господарських вiдносин
[1]
Мор Т. Утопия. М.: Изд. Академия наук СССР. 1953. -С. 96.
[2]
Смит А. Исследование о природе и причинах богатств народов. М.: Эксмо, 2007. –С. 249.
| 
