Віктор Ющенко: об'єктивний погляд

Вступ Ще недавно про Вiктора Ющенка говорили i писали переважно негативно. Ним, якщо можна так висловитися, лякали пересiчного обивателя. Причому у свiдомостi того ж таки обивателя вiн поставав то українським буржуазним нацiоналiстом, то агентом американської розвiдки. Засоби масової iнформацiї подавали про нього переважно негативну iнформацiю. Вона, ця iнформацiя, була переважно замовною i навряд чи вiдображала реальний стан справ. Проте на того ж таки пересiчного обивателя дiяла досить iнтригуючи. Тому й зрозумiло, що навiть сьогоднi, через майже рiк пiсля його перемоги на президентських виборах, дискусiя про його особу не припиняється. Однi, переважно жителi Центральної, Правобережної та Захiдної України, його ледве не обожнюють. Іншi, а це жителi Пiвдня та сходу України, нерiдко й досi не можуть змиритися з його перемогою. Проте об’єктивний погляд на Ющенка дає пiдстави бачити в його особi звичайного чоловiка з властивими йому не лише превагами, але й вадами. Ющенко i сам часто стає жертвою декларованої ним самим свободи слова. Незважаючи на всi труднощi, якi пiдготувала йому доля, Ющенко залишається людиною незлою, щирою, вiдвертою, доброзичливою, вiдкритою для преси. У данiй роботi ми спробували зробити максимально вiдвертий i об’єктивний полiтичний портрет третього в iсторiї України Президента, що посiв на цю посаду внаслiдок подiй рiчної давнини. Ми не ставили собi за мету iдеалiзувати особу Вiктора Ющенка. Тому подаємо i критичнi думки про нього i його дiяльнiсть на цiй посадi. У роботi використанi переважно матерiали з мережi Інтернет. Вони унiкальнi тим, що є надзвичайно оперативними, актуальними. Оскiльки мережа Інтернет має величезну архiвну базу, то ми зверталися i до матерiалiв, що побачили свiт ще у 2003 – 2004 рр. i навiть ранiше. Ми працювали з офiцiйним сайтом самого Ющенка та сайтом фракцiї у Верховнiй Радi «Наша Україна». Дуже оперативно реагує на подiї в Українi сайт «Українська правда», вiдомий тим, що його керiвником був покiйний Георгiй Гонгадзе. Ми заходили також на сайти газет «Бульвар Гордона», «День», «Гранi», «Обозреватель», «Донецкие новости», «2000», «Комсомольская правда в Украине», «Киевские ведомости». Крiм того, мали можливiсть працювати з сайтом Президента України, а також його головного опонента пiд час президентських виборiв Вiктора Януковича. Як бачимо, iнформацiя на цих сайтах є доволi рiзноманiтною. Вiд повного схвалювання полiтики Президента України до вiдвертого неприйняття його дiй. Робота складається зi вступу, трьох роздiлiв та висновкiв. У першому роздiлi подається бiографiя В. А. Ющенка. Аналiзується його шлях до обрання на найвищу державну посаду. У другiй главi подається характеристика рiзних сторiн життя Президента. У третiй заключнiй главi подаються критичнi зауваження до його окремих вчинкiв i дiй. 1. Історичнi обставини обрання В. Ющенка на посаду Президента України Розповiдь про Президента України буде неповною без принаймнi стислого огляду його бiографiї. З офiцiйного сайту Президента України дiзнаємось таке: «Ющенко Вiктор Андрiйович народився 23 лютого 1954 року в селi Хоружiвка Сумської областi у родинi вчителiв. Закiнчив Тернопiльський фiнансово-економiчний iнститут. Пiсля iнституту служив в армiї, службу проходив у прикордонних вiйськах на радянсько-турецькому кордонi. акцiонерного комерцiйного агропромислового банку «Україна». Вiд сiчня 1993 до грудня 1999 року – Голова правлiння Нацiонального банку України. Пiд керiвництвом Вiктора Ющенка в Українi було успiшно проведено грошову реформу, створено Державну скарбницю, розпочато будiвництво Банкнотно-монетного двору. У 1997 роцi за рейтингом впливового фiнансового журналу «Global Finance» Вiктор Ющенко увiйшов до шiстки найкращих банкiрiв свiту. Вiд грудня 1999 до квiтня 2001 року – Прем’єр-мiнiстр України. Реалiзацiя урядової програми «Реформи заради добробуту» дозволила Кабiнету Мiнiстрiв В. Ющенка домогтися позитивної динамiки в економiцi. Вперше за роки незалежностi Україна отримала прирiст ВВП. Вдалося радикально змiнити механiзм розрахункiв i платежiв у центральний та мiсцевi бюджети, вiдмовитися вiд бартеру i запозичень, оздоровити ситуацiю на енергоринку, суттєво збiльшити надходження в бюджет, витрати на соцiальнi потреби. За рiк у країнi була лiквiдована бюджетна заборгованiсть iз зарплатнi, пенсiй та стипендiй. багатомандатному окрузi блок отримав 24,7% голосiв виборцiв. В. Ющенко став головою найбiльшої парламентської фракцiї «Наша Україна». 26 грудня 2004 року Вiктор Ющенко обраний на пост Президента України. Одружений, має п'ятьох дiтей та двох онукiв: синiв Андрiя i Тараса, дочок Вiталiну, Софiю та Христину, онукiв Яринку та Вiктора. До цiєї бiографiї мало що можна додати. Проте акцентуємо увагу читача на тому, що всi сторiнки цiєї бiографiї недостатньо характеризують Президента як людину у всiй багатоманiтностi його дiй. Наприклад, нагадаємо ще раз, що Ющенко син вчителiв. Мати Варвара Тимофiївна вчителька математики померла на початку 2005 року невдовзi пiсля всiх вiдомих подiй. Батька не стало ранiше. Сам Вiктор Андрiйович завжди дуже люб’язно вiдгукується про своїх батькiв, якi заклали у його свiдомiсть всi найкращi людськi чесноти. вдруге обраний на посаду Президента України, Ющенка було призначено Прем’єр-Мiнiстром. Вже тодi вiн мав репутацiю реформатора, досвiдченого фiнансиста. Перiод прем’єрства Ющенка був вiдзначений зростанням економiки, скороченням боргiв перед iноземними країнами. Разом з тим не без його зусиль було зменшено кiлькiсть категорiй громадян, що мають право на пiльги. Зокрема, їх втратило чимало осiб, що ними користувалися. Пiльги залишилися практично у невеликої кiлькостi людей: учасникiв бойових дiй, пенсiонерiв за вiком, лiквiдаторiв наслiдкiв аварiї на ЧАЕС тощо. Проте список осiб, що мали право на пiльги, скоротився значно. Уряд, очолюваний Ющенком, вiдчував на собi тиск з боку рiзних фiнансово-промислових груп. Деякi з них не приховували бажання позбавитись його на посадi прем’єра. свого власного батька. Проте стосунки дiйсно не складалися. Треба вiдзначити, що другий строк президентства Кучми супроводжувався доволi великою кiлькiстю скандалiв. Цей перiод найчастiше називають «кучмiзмом». Сам Президент iгнорував демократичнi норми про свободу слова, право людини на плюралiзм думок тощо. У редакцiї газет та журналiв почали приходити так званi «темники», якi змушували журналiстiв писати лише дозволену й фiльтровану iнформацiю. Проти лiдерiв опозицiйних полiтичних партiй запроваджувався так званий адмiнресурс. Репутацiю Кучмi дуже пошкодили плiвки майора його охорони М. Мельниченка, який оприлюднив їх. Вони були записанi у кабiнетi Президента. На цих плiвках Кучма виглядав як грубий i невихований чоловiк, що чинив всякi неподобства, зокрема, тиснув на пiдлеглих, органiзовував «дах» вiд правоохоронних органiв своїм знайомим. І, головне, Кучму почали пiдозрювати у причетностi до вбивства вiдомого опозицiйного журналiста Г. Гонгадзе. Опозицiйно налаштованi до Кучми полiтики, зокрема Ю. Луценко, О. Мороз, Т. Чорновiл, Ю. Тимошенко, яка тодi вже побувала пiд слiдством, органiзували акцiю «Україна без Кучми!» Проте акцiя не вдалася. 26 квiтня 2001 року уряд Ющенка Верховна Рада вiдправила у вiдставку. Це був перший (i єдиний) випадок, коли уряд був вiдправлений у вiдставку парламентом. У парламентi на той час вже склалася доволi стала прокучмiвська бiльшiсть, контрольована з його адмiнiстрацiї. Ющенко, промовляючи свою останню прощальну промову, сказав, що йде, щоб повернутися. Уряд очолив А. Кiнах. Через деякий час на посадi Прем’єра став В. Янукович. Власне саме цей представник донецької команди став основним опонентом Ющенка у боротьбi за посаду Президента неминуче йшли до виборiв Президента. Влада застосовувала проти Ющенка всi можливi засоби його дискредитацiї. Зокрема, навiть такi, як рекламнi ролики на ТБ, де Ющенко зображався у ковбойському одязi на конi. Натяк був на нiбито проамериканську орiєнтацiю Ющенка. Профiль коня дуже нагадував карту України. У вереснi 2004 року Ющенко був отруєний. Лише швидке реагування на цей замах на життя врятувало його вiд неминучої смертi. «Українська правда» мiстить iнтерв’ю Б. Володарського, розвiдника, що живе у Вiднi. Вiн, зокрема говорить: «Нет ни малейших сомнений в том, что кандидат в президенты Украины был умышленно отравлен. И дело не только в том, что я верю Виктору Андреевичу Ющенко (вспомните его речь в Верховной Раде 21 сентября 2004 г.) и министру внутренних дел Украины Юрию Луценко, который 11 февраля заявил "Известиям": "Мне известно, кто перевозил через границу отраву, какой депутат ее сопровождал, какой чиновник переносил к месту преступления, кто ее подмешивал в еду". спецслужбами за годы советской власти и в постсоветское время.» 31 жовтня 2004 року вiдбувся 1-й тур виборiв. Ющенко у ньому набрав 39,26% голосiв. Янукович – 39,11%. Незважаючи навiть на чисельнi фальсифiкацiї, владi не вдалося забезпечити перемогу Януковича. 21 листопада пройшов другий тур цих виборiв. Голосування супроводжувалося масовими фальсифiкацiями на користь Януковича. Зокрема, iснувала цiла програма «вiдбирання» голосiв у Ющенка i «додавання» голосiв Януковичу. Центральна Виборча комiсiя (ЦВК) на чолi з С. Кiваловим теж демонструвала свою заангажованiсть i причетнiсть до фальсифiкацiй. Результати незалежних екзит-полiв дуже вiдрiзнялися вiд офiцiйних заяв ЦВК. 24 листопада ЦВК на своєму засiданнi поспiшно заявила про перемогу Януковича. Вона власне почалася ще в нiч з 21 на 22 листопада 2004 року i тривала приблизно по 8 грудня. На Хрещатику i Майданi Незалежностi зiбралося дуже багато людей. Ющенко навiть змушений був скласти присягу президента України у залi Верховної Ради 2. Президент України Вiктор Андрiйович Ющенко дуже сильно вiдрiзняється вiд двох своїх попередникiв. Його орiєнтацiя на iнтеграцiю України у європейськi i мiжнароднi структури очевидна. Вiн не приховує, що майбутнє України у Європейському союзi (ЄС) та НАТО. Вiн має великий авторитет серед вiдомих iноземних полiтикiв. У нього багато добрих знайомих у цьому середовищi. Особиста дружба поєднує його з такими людьми, як Хав’єр Солана, Олександр Квасьневський, Лех Валенса, Президент Грузiї Михаїл Саакашвiлi. Чималий iнтерес Ющенка до iсторiї України. Вiн вважає себе нащадком останнього кошового отамана Запорозької Сiчi Петра Калнишевського. Спостерiгається iнтерес Президента до музейної справи. Так, зокрема вiн виступає за вiдродження нацiональних святинь України, таких як палац останнього гетьмана України Кирила Розумовського в Батуринi чи нацiонального комплексу Кам’яна Могила. Президент причетний також до створення величезного музейного комплексу на базi київського заводу «Арсенал». Велика дружба пов’язує Ющенка з вiдомими митцями, художниками, поетами. Зокрема, вiдомий український художник Іван Марчук подарував Ющенковi створений ним портрет Президента. І портрет цей є вельми цiкавим. Вiн передає внутрiшнiй свiт самого художника. Цiкавим є i особисте та сiмейне життя Вiктора Андрiйовича. Вiн виховувався у сiм’ї сiльських вчителiв. Своїх батькiв дуже шанував. Взагалi дуже лагiдно вiдноситься до старшого поколiння. У всiх своїх виступах постiйно нагадує людям старшого поколiння, що воно за своїм внеском у справу українського вiдродження дуже унiкальне. Що воно пережило трагiчну долю i заслуговує на краще життя. Пишається своїм батьком Андрiєм Ющенком, який був в’язнем нiмецьких концтаборiв Освенцiма i Дахау. Одружений вдруге. Про перший свiй шлюб багато говорити не любить. Просить журналiстiв не торкатись цiєї теми. Вiд цього шлюбу у нього двоє дiтей, син Андрiй та донька Вiталiна. Друга його дружина – донька українських емiгрантiв в США Катерина Чумаченко. Не так давно вона стала громадянкою України. Ющенко дуже пишається своєю дружиною. Вони познайомилися випадково у лiтаку. Сидiли поруч i вiдразу знайшли порозумiння i спiльну мову. Вона вiдразу вiдзначила високий розум i ерудицiю свого майбутнього чоловiка. Опоненти Ющенка дуже активно використовували пiд час виборчої кампанiї деталi цього шлюбу. Головна думка така: через дружину американськi урядовi кола тиснутимуть на нього. Вiд другого шлюбу у Президента України троє дiтей. Це двi доньки Христина i Софiя та син Тарас. Ющенко дуже пишається своєю родиною. Взагалi часто i багато з’являється перед людьми разом з родиною. Президент без сумнiву вважає сiмейне виховання основою формування громадянина України, гiдного свого покликання. Ющенко – вiруюча людина. У своїх виступах i пiд час передвиборчої агiтацiї, i вже на посадi президента, вiн постiйно говорить про релiгiйну толерантнiсть, терпимiсть, необхiднiсть зваженого пiдходу у питаннях розв’язання релiгiйних проблем. Бiльш тiсними є його стосунки з традицiйними українськими церквами. Зокрема, з українською православною церквою Київського патрiархату (УПЦ КП) та українською греко-католицькою церквою (УГКЦ). Разом з тим, Президент спiвпрацює й з iншими релiгiйним конфесiями. Вiн постiйно акцентує увагу на необхiдностi церковного примирення i об’єднання головних християнських конфесiй з метою створення єдиної помiсної церкви. Пiд час передвиборчої агiтацiї Ющенко пiдкреслював, що вiн сповiдався i попросив благословення у храмi УПЦ МП – церкви Московського патрiархату. Бо у його рiднiй Хоружiвцi стоїть храм цiєї конфесiї. Разом х тим, сама УПЦ МП доволi довго працювала на режим Кучми, а пiд час виборiв вiддавала перевагу Януковичу. Що, до речi, не вiдповiдає демократичним нормам. Бо духовнi особи не можуть вiдверто пiдтримувати полiтикiв. Це було помiтно особливо на Донеччинi, де Янукович приймав участь у вiдродженнi реставрацiї важливої православної святинi – Святогiрської лаври. Нинi служителi УПЦ МП намагаються про це не згадувати. Сам Президент виступає iнiцiатором спiльних молебнiв в iм’я незалежної України представникiв рiзних конфесiй. Так, на день незалежностi України 24 серпня 2005 року вiдбувся такий спiльний молебень у Софiйському соборi у Києвi. Своєрiдне вiдношення Ющенка i до такого не вельми простого питання, як вiдзначення пам’ятi участi українцiв у Другiй свiтовiй вiйнi. Зокрема, вiн вiдмовився вiд традицiї проведення у День Перемоги традицiйних вiйськових парадiв. У своєму зверненнi до учасникiв Другої свiтової вiйни, що воювали у Червонiй Армiї та УПА, вiн закликав їх до примирення. Проблема ця не вельми проста. І потребує свого розв’язання на високому державному рiвнi. без жертв! тiльки шляхом ненасильницьких дiй! З нами Бог i Україна, з нами духовна сила – тому ми не можемо уподiбнитися тим, хто будує полiтику на обманi i силi! До речi: неприйняття Ющенком кампанiї "Україна без Кучми", схоже, значною мiрою ґрунтувалася на тому, що певна частина учасникiв цiєї кампанiї була налаштована вкрай радикально. Лишень згадаймо, як Тарас Чорновiл, прорвавшись до пам'ятника Шевченку, зiрвав i топтав жовто-блакитну стрiчку на вiнку, покладеному перед тим Леонiдом Кучмою. Вiктор Ющенко вiддає очевидну перевагу моральним чинникам i моральному осуду перед формально-юридичною судовою процедурою. Згадаймо його слова щодо самогубства Юрiя Кравченка – що кожен вибирає свiй шлях i кожного чекає свiй суд. З погляду християнина самогубство – тяжкий грiх. Але вбивство iншої людини – грiх не менший, то ж чи не виглядає самогубство як краща спроба спокути цього грiха, нiж постання перед людським судом, перед формальною процедурою? Вiктор Ющенко, як i належить, надзвичайно вiдданий родинним цiнностям. Це вiдчули на собi журналiсти, котрi зачепили походеньки, скажемо прямо, не надто порядного джиґуна Ющенка-молодшого. Але для Ющенка-старшого замах на родиннi цiнностi, на його ближнє коло, був чимось страшнiшим, анiж замах на власне фiзичне життя. Згадаймо ще одне: чи не головним аргументом Ющенка-батька у полемiцi з журналiстом було: Андрiй – порядний, вiруючий хлопець. Для Вiктора Ющенка те, що називають "кумiвство", має зовсiм iнше значення, нiж для бiльшостi українського населення, яке реально тiльки вдає iз себе щирих християн, кiлька разiв на рiк iдучи до церкви i вiд випадку до випадку хрестячи тобi людина, нiж кревнi рiднi, можливо, ще й бiльш близька. Це той, кому ти можеш i мусиш беззастережно довiряти, це найнадiйнiший друг. Тому цiлком логiчним став вибiр для призначення на високi посади тих, хто є хрещеними батьками i матерями дiтей Вiктора Ющенка. До речi: у когось є повний список Ющенкових кумiв, щоб знати, яких ще персональних призначень слiд очiкувати? Як би там не було, мотивацiя такого кумiвства радикально вiдрiзняється вiд засад iснування кумiвства в його атеїстично-радянському варiантi, чи не так? Інша рiч, що рiзна мотивацiя може виливатися в однаковi наслiдки, але це вже iнша тема. І нарештi. Покликання. Мiсiя. Доля. Вiдповiдальнiсть перед Богом. Моя нацiя, яку я повинен вивести з пiтьми. Це зовсiм не манiя величi i не зарозумiлiсть полiтика. попри всi перешкоди. А ще це i налаштованiсть на служiння українському народовi, також до кiнця. Бога i Його плани? Зрештою, коли Вiктор Ющенко в парламентi пiдкреслював: вiн був урятований вiд отрути завдяки тому, що його янголи-охоронцi не спали, це не була тiльки метафора. Видається, йшлося про точну формулу ситуацiї, як її бачив нинiшнiй президент України. у минуле часи цензури i темникiв. Щоб дiйсно у суспiльствi панували чеснiсть, прозорiсть. Щоб були забезпеченi демократичнi принципи в органiзацiї бiзнесу i полiтики. Схоже, що нинiшнiй Президент у це щиро вiрить. 3. Критичнi зауваження до полiтичної позицiї Ющенка У цьому роздiлi ми спробуємо критично оцiнити полiтику Президента Ющенка. Ми передамо стисло тi роздуми, якi висловлюють з цього приводу опозицiйно налаштованi до нього i його полiтики засоби масової iнформацiї. Справа у тому що, визнавши свою поразку, сили, що перебували до нього в опозицiї, розпочали критику його полiтики. Цьому сприяють i декларованi самим Ющенком принципи свободи слова, невтручання влади у роботу ЗМІ, вiдокремлення бiзнесу вiд полiтики тощо. Популярнiсть Ющенка останнiм часом дещо зменшилася через ряд скандальних справ, що мали мiсце останнiм часом. Скандали негайно освiтлюються у ЗМІ i люди мають змогу аналiзувати їх. Лiвi сили, зокрема Комунiстична партiя України, очолювана Петром Симоненком, i Прогресивна Соцiалiстична партiя України на чолi з Н. Вiтренко, переважно критикують полiтику i дiї В. Ющенка. Їхнi роздуми переважно такi: Ющенко є продовжувачем справи свого попередника Кучми. Кучмiзм триває, але у дещо витонченiшому виглядi. Справа погiршується ще й тому, що попри великi обiцянки, зробленi на Майданi, iстотних якiсних зрушень не спостерiгається. Особливо в економiцi. Так, голова Партiї регiонiв В. Янукович у своїй доповiдi на з’їздi партiї сказав: «Керiвництво держави жваво переконує нас у тому, що для української економiки настав час стабiлiзацiї, кризи залишилися позаду i найближчими мiсяцями ситуацiя вiдчутно полiпшиться. Мав рацiю "залiзний канцлер" Бiсмарк кажучи, що нiколи так багато не брешуть, як пiд час вiйни, пiсля полювання та перед виборами. Статистика – рiч уперта. І що ми маємо в реальностi? Прирiст ВВП за 9 мiсяцiв цього року склав лише 2,8%, а за аналогiчний перiод минулого року – понад 13%. У 5 разiв маємо зниження! Загрозливо стiйким стало й зниження темпiв росту у промисловостi. За 9 мiсяцiв поточного року вони скоротилися майже в 4,5 рази. Пiд час нашого перебування в регiонах ми казали людям: "Пiднiмiть руки тi, кому стало жити краще." Жодної руки ми не побачили. Люди втратили довiру до влади, а разом з нею – вiру в майбутнє.» Багато можна почитати нинi i про те, що полiтика Ющенка призвела до погiршення стосункiв з Росiєю. Знову наведемо слова Януковича: «Ми вважаємо, що вагомою причиною падiння економiки є вiдмова керiвництва держави вiд стратегiчного партнерства з Росiйською Федерацiєю. Коли кажуть, що цього не вiдбулося, ми знаємо, що з такою полiтикою Росiя нiколи не повернеться до України i її проблем так, як це було ще рiк тому. З Росiєю треба розмовляти не з позицiй "молодшого брата", а з великою повагою, – так, як це робив наш уряд. кризу. Дуже ймовiрно, що Українi доведеться вже з наступного року платити свiтову цiну за газ. І що тодi? Це буде катастрофою. Адже цiни на газ для громадян виростуть майже вдвiчi, житлово-комунальнi тарифи – в 1,6 рази. Ще гiршими будуть наслiдки для промисловостi, особливо металургiйної та хiмiчної галузi, якi дають майже 60 вiдсоткiв валютних надходжень країни, стануть нерентабельними. Цих фактiв, гадаю, досить для того, щоб робити висновки.» Особливо прямолiнiйний у своїх висновках щодо бачення полiтики Ющенка перший Президент незалежної України Леонiд Кравчук. Ось його слова: «Нынешняя власть, которая зарабатывала себе очки на противостоянии, сейчас осталась с народом один на один. Ей уже не на кого кивать, и теперь ее авторитет будет зависеть не от плохого Кучмы, а от хороших или плохих действий Ющенко. Увы, сегодня Ющенко и его команде за большинство их действий можно поставить твердую двойку по пятибалльной системе — новой 12-балльной шкалы я не знаю.» в лидеры оппозиция. Авторитет оппозиции был не ее личный, не собственный (многое видя, я могу это утверждать) — он был лишь отражением критического отношения к власти. "Да, — думали люди, — Кучма плохой, но Ющенко — лучше!". Сейчас можно говорить: "Ющенко плохой", а кто лучше? Этой фамилии еще нет, поэтому и реальной оппозиции не имеется.» "Ющенко, геть!", потому что, во-первых, я реалист, а во-вторых, нравится или не нравится мне Виктор Андреевич, его избрал народ, и я с уважением отношусь к воле народа». Ющенка критикують за те, що пiд час акцiї «Україна без Кучми!» в 2001 роцi вiн пiдписав вiдому «Заяву трьох». Її пiдписали тодiшнiй президент Кучма, голова Верховної Ради Плющ i прем’єр-мiнiстр Ющенко. В нiй говорилося про те, що Україна втягується окремими полiтиками у конфронтацiю. Говорилося також про загрозу в Українi фашизму. Ющенко не демонстрував активностi щодо захисту у 2001 роцi Юлiї Тимошенко, яка пiсля вiдставки з посади мiнiсра паливно-енергетичного комплексу навiть деякий час перебувала пiд слiдством i знаходилася у Лук’янiвському слiдчому iзоляторi. І знову звернемося до слiв Кравчука. Леонiд Макарович, чий досвiд у полiтицi є надзвичайно великий, дає ще одну оцiнку Ющенковi. Вiн, зокрема, говорить наступне: «Я абсолютно не сомневаюсь, что он украинский патриот, но судя по некоторым моим наблюдениям Ющенко не чувствует высоты президентской власти. На эту мысль наталкивает его, я бы сказал, легкомысленное отношение к Конституции, к закону, к своему окружению. Виктор Андреевич старался помирить членов своей команды, причем своеобразным способом: "Пожмите друг другу руки", но это возможно в кругу товарищей, за столом, когда все равны. Кто-то ссорится, и, чтобы дружеский ужин не был испорчен, старший в компании говорит: "Ребята, перестаньте, пожмите друг другу руки". Там это логично, нормально, но Президент такого себе позволить не может. У него достаточно полномочий, чтобы тем, кто затеял свару, сказать: "Если не прекратите, уже завтра вас на этих должностях не будет. Обоих «У меня нет никакого сомнения, что Ющенко действительно болеет за Украину. Может, не придает этому значения? Может, считает, что его должность выше Конституции? Может быть, рассуждает: "Да ладно, это жизнь. Сейчас время сложное, есть проблемы поважнее, чем сама Конституция"? Все это небезопасно! Мне кажется, Ющенко должен еще подумать над тем, кто такой Президент Украины и что он для страны значит. Нельзя забывать, что за каждым словом Президента следят, каждую фразу ловят и запоминают». «Знаете, Ющенко нужно забыть, что он оппозиционер. Виктор Андреевич и сейчас часто выступает как лидер оппозиции, хотя это уже история — он глава государства. Также Ющенко нужно отказаться от лекций на моральные темы, перестать всех учить, как жить, потому что иногда это выглядит. Не подберу деликатного слова, а другое не хочу употреблять, но в народе уже говорят: "А сам-то ты кто?". И не нужно демонстрировать чистые руки, потому что, к сожалению, позади у всех нас такая жизнь, что называть руки чистыми можно только тогда, когда ты их помыл с мылом». Оскiльки Кравчука навряд чи можна звинуватити у пересмикуваннi фактiв i реалiй, то наведемо ще деякi його роздуми. «И последнее. В народе сложился стереотип: Ющенко — мужик вежливый, обходительный, незлой, как говорят люди. Хотя, видя политические репрессии, которые зачастую происходят с его участием, и, слыша те ярлыки, которые лично он навешивает, я могу говорить, что какое-то внутреннее ожесточение у него есть». «На его инаугурации и мы с Кучмой присутствовали. Если бы я был на его месте, наверняка обратился бы к предшественникам или по дороге к трибуне сделал бы подобающий жест — в общем, нашел бы слова. Сказал бы: "Я — третий Президент, но в этом зале сидят еще два. Кто из них что совершил, рассудит время, но они здесь, и это уже наша история". Все, больше ничего не нужно, но сделать вид, что нас в зале нет, мог только недальновидный человек, который не думает о будущем. Потому что завтра придет еще кто-то, и в зале будут сидеть, если мы доживем, уже три президента, но четвертый поступит так же, как Ющенко. Или как еще раньше это сделал Кучма, не пригласив на свою инаугурацию Кравчука.» Кравчук дуже скептично вiдноситься тiєї символiчної присяги президента, яку виголосив Ющенко у напiвпустiй залi Верховної Ради пiд час Помаранчевої революцiї, i до перших президентських указiв ще не президента Ющенка, виголошених ним на Майданi. Вони, до речi, так i не набули юридичного оформлення. жестикуляцiї пiд час виступiв. У останнi мiсяцi Ющенко пережив декiлька скандалiв навколо нього, його сiм’ї, його команди. Особливо складною була криза щодо його старшого сина Андрiя. Криза стосується не вельми скромного його способу життя. У рядi Інтернет-видань та ЗМІ пройшла серiя публiкацiй про те, як Андрiй вiдвiдує дорогi ресторани, бари та нiчнi клуби, користується дорогими мобiльними телефонами i їздить на надзвичайно дорогих авто. Батько у розмовi з журналiстами на цю тему був надзвичайно знервованим. Виглядав схвильованим. Схоже, його справдi зачепили за живе. ЗМІ доволi оперативно вiдреагували на все це. Незважаючи на те, що першi сутички з пресою було полагоджено, з’являються новi подробицi з життя Ющенка-молодшого. Вже давно у ЗМІ мусувалася iнформацiя про те, що у командi «помаранчевих» немає єдностi, що її зсередини роздирають конфлiкти i протистояння. Що серед корупцiонерiв фiгурують iмена П. Порошенка, Д. Жванiї, М. Мартиненка, Є. Червоненка та iн. Дещо з’ясувалося у вереснi 2004 року, коли Ющенко вiдправив у вiдставку увесь склад Кабiнету Мiнiстрiв на чолi з Юлею Тимошенко. Остання виголосила дуже гучну заяву на телеканалi «Інтер» з критикою на адресу Президента. Проявилися великi недолiки у дiяльностi нової влади, колишньої опозицiї. Вона, дружно взявши владу, продемонструвала неспроможнiсть працювати командою. Мало того, складається враження, що у влади практично немає людей на лавi запасних. А новi кадровi призначення необхiднi. точку України традицiєю. Проте у той день, 16 липня, рiзко погiршилася погода. Разом з Ющенком на Говерлi було близько 16 000 людей майже з усiєї Захiдної України. 135 чоловiк звернулися за медичною допомогою У 35 з них були травми. Опозицiйнi ЗМІ негайно вiдреагували критично щодо цiєї подiї. Мовляв, хочеш бувати на Говерлi, будь ласка, бувай, проте не перетворюй такi заходи у шоу i не бери з собою невинних людей. Тим бiльше, що Говерла без шкоди для своєї екологiї може витримати на собi одночасно лише 300 чол. Ось таким є наш Президент. Такi його людськi риси. Вiн звичайна людина i чинить властивi йому вчинки. Вiктор Ющенко народився 23 лютого 1954 року у селi Хоружiвка Сумської областi у родинi вчителiв. Батько — Андрiй Андрiйович Ющенко (1919—1992), фронтовик, в'язень нiмецьких концтаборiв, пiсля вiйни викладав англiйську мову у Хоружiвськiй середнiй школi. Мати — Варвара Тимофiївна Ющенко (1918—2005), вчитель фiзики та математики Хоружiвської середньої школи. Вдруге одружений, має двох дiтей вiд першого шлюбу: доньку Вiталiну i сина Андрiя; та трьох вiд другого шлюбу з Катериною Чумаченко: сина Тараса i дочок Софiю та Христину. Має онукiв вiд доньки Вiталiни i Олексiя Хахльова: Яринку та Вiктора. [1] 1975 року закiнчив Тернопiльський фiнансово-економiчний iнститут. Пiсля iнституту рiк вiдслужив у лавах Радянської армiї, строкову службу проходив у прикордонних вiйськах на радянсько-турецькому кордонi недалеко вiд Ленiнакана (Гюмрi, Вiрменiя). Колесник. З липня 1985 року працював у вiддiлi кредитування i фiнансування сiльського господарства Держбанку СРСР. У груднi 1987 року на запрошення Вадима Гетьмана перейшов у київське вiддiлення Агропромбанку СРСР. скарбницю, почали будiвництво Банкнотно-монетного двору, було успiшно подолано фiнансову кризу 1998 року. У 1997 роцi за рейтингом впливового фiнансового журналу Global Finance Вiктор Ющенко увiйшов до шiстки найкращих банкiрiв свiту. Вiд 22 грудня 1999 до травня 2001 року — Прем'єр-мiнiстр України. Реалiзацiя урядової програми «Реформи заради добробуту» дозволила Кабiнету Мiнiстрiв Ющенка домогтися позитивної динамiки в економiцi. Вперше за роки незалежностi Україна отримала прирiст ВВП. Вдалося радикально змiнити механiзм розрахункiв i платежiв у центральний та мiсцевi бюджети, вiдмовитися вiд бартеру i запозичень, оздоровити ситуацiю на енергоринку, суттєво збiльшити надходження у бюджет, витрати на соцiальнi цiлi. За рiк у країнi була лiквiдована бюджетна заборгованiсть по зарплатнi, пенсiях та стипендiях. Пiдписав скандальну Заяву трьох з приводу руху Україна без Кучми. Звiльнено з посади прем'єр-мiнiстра 29 травня 2001 року у зв'язку з резолюцiєю Верховної Ради України про недовiру Кабiнетовi мiнiстрiв України. Продовжував виконувати обов'язки прем'єр-мiнiстра до затвердження на цю посаду Анатолiя Кiнаха. У сiчнi 2002 року було сформовано опозицiйний до влади виборчий блок «Наша Україна», який очолив Вiктор Ющенко. До складу блоку увiйшли 10 партiй правоцентристської орiєнтацiї. На парламентських виборах у березнi 2002 року в багатомандатному окрузi блок отримав 24,7 % голосiв виборцiв (1-е мiсце серед партiй i блокiв) i сформував найбiльшу фракцiю у Верховнiй Радi. Був кандидатом вiд опозицiйних сил на посаду Президента України на чергових виборах Президента України 2004 року, хоча формально йшов на вибори як самовисуванець. Визнаний Центральною виборчою комiсiєю переможцем повторного туру голосування 26 грудня 2004 року. Пiсля рiшення Верховного Суду України вiд 20 сiчня 2005 року, офiцiйно оголошений третiм Президентом України. Кандидат економiчних наук, захистив дисертацiю на тему «Розвиток попиту та пропозицiї на грошi в Українi» в 1998 в Української академiї банкiвської справи (Суми) [2]. 4. Полiтична хронологiя 1993—2003 роки За час роботи в урядi Вiктор Ющенко, за даними соцiологiчних опитувань, стає найпопулярнiшим полiтиком України, не в останню чергу завдяки образу морального та проукраїнського державного дiяча, який закрiпився за ним [Джерело?]. Разом з тим, лiдерськi якостi Вiктора Ющенка, його неоднозначна або недостатньо артикульована позицiя по деяких питаннях, схильнiсть до м'якої полiтичної гри неодноразово пiддавались критицi як з боку опонентiв, так i з боку прихильникiв. Низка полiтичних iнтриг, яка розгорнулась навколо Кабiнету Мiнiстрiв, Нацiонального банку та персони Президента Леонiда Кучми призвела до вiдставки уряду Ющенка в травнi 2001 року — вперше за резолюцiєю недовiри Верховної Ради України. Вже тодi Ющенко не приховував своїх намiрiв пiти в опозицiю, де бiля нього швидко згуртувались нацiональнi та правоцентричнi полiтичнi сили, якi, сформувавши блок партiй «Наша Україна» здобули переконливу перемогу на виборах у Верховну Раду за партiйними списками, хоча представництво «Нашої України» в органах Верховної Ради було обмежено полiтичними опонентами Ющенка. У 2004 роцi Ющенко бере участь у Президентських виборах i iде на них самовисуванцем. Тиск з боку владиВесь перiод президентської кампанiї характеризується надзвичайно жорстким пресингом[Джерело? ] на Ющенка з боку змобiлiзованого владою адмiнiстративного ресурсу. Це було пiдкрiплено брутальними полiттехнологiчними розробками переважно iноземних спецiалiстiв, якi ставили на метi формування негативної суспiльної думки про Ющенка та загравали з росiйськомовним електоратом , спекулюючи на болiсних проблемах росiйської мови та деяких iсторичних обставинах, перекручували бiографiчнi вiдомостi про Ющенка та його родину, компрометували очолювану ним полiтичну силу.[Джерело? ] Це стало можливим не в останню чергу завдяки пiдконтрольностi владним структурам ключових засобiв масової iнформацiї, журналiстськi колективи яких вимушенi були виконувати полiтичнi замовлення. Тому основна стратегiя передвиборної кампанiї Ющенка в першому турi передбачала безпосереднє спiлкування з виборцями, для чого був здiйснений масштабний передвиборний тур областями України. 6. Отруєння наслiдком отруєння стало спотворене обличчя. Деякi токсикологи називають такi змiни типовими для отруєння дiоксинами, зокрема шкiрянi аномалiї на обличчi Ющенка схожi на хлоракне, яке виникає саме при отруєннi цими токсинами. Деякi полiтичнi експерти, в свою чергу, вважають, що саме спотворення обличчя Вiктора Ющенка, а не його смерть, було метою зловмисникiв. Британцi зняли документальний фiльм про отруєння українського президента Вiктора Ющенка «Ющенко: недосконале вбивство» Проте розслiдування отруєння правоохоронними органами не дало жодного результату, навiть пiсля обрання Вiктора Ющенка президентом. 7. Перший тур голосування 31 жовтня 2004 За результатами першого туру голосування Ющенко набрав 39,90 % проти 39,26 % у свого головного опонента, кандидата вiд провладних сил Вiктора Януковича. Цей тур голосування, за твердженнями низки вiтчизняних та мiжнародних органiзацiй, зокрема Комiтету виборцiв України, ОБСЄ, вiдбувався зi значними порушеннями виборчих прав громадян. Пiсля першого туру Вiктором Ющенко була заключена низка полiтичних угод про пiдтримку його кандидатури важливими полiтичними силами, зокрема соцiалiстичною партiєю Олександра Мороза та Анатолiєм Кiнахом, якi також балотувались у першому турi. До початку кампанiї аналогiчна угода була заключена з Юлiєю Тимошенко 8. Другий тур голосування 21 листопада 2004 Другий тур голосування 21 листопада 2004 року, за твердженням переважної бiльшостi мiжнародних органiзацiй, пройшов з брутальними порушеннями виборчого законодавства та прав людини, з застосуванням технологiй загальнодержавного фальшування результатiв голосування, в тому числi i з втручанням в електронну систему пiдрахунку голосiв в Центральнiй виборчий комiсiї. Цi факти були доведенi у Верховному Судi України у iсторичному судовому процесi «Вiктор Ющенко проти Центральної виборчої комiсiї», в результатi якого було призначене повторне голосування 26 грудня 2004 року . Помаранчева революцiя Зазначенi подiї розгортались на фонi безпрецедентних протестних акцiй українського народу проти фальсифiкацiї виборiв, якi отримали назву Помаранчевої революцiї та мали ключовий вплив на полiтичну ситуацiю мiж другим туром та повторним другим туром голосування. На чолi цього руху став Вiктор Ющенко, який зумiв здiйснити унiкальну безкровну трансформацiю полiтичної та нацiональної атмосфери в Українi. Ключову роль в цих подiях вiдiграла його полiтична соратниця по коалiцiї «Сила Народу» Юлiя Тимошенко. В той же час, в рядi схiдних та пiвденних регiонiв України, як наслiдок передвиборчих iнформацiйних вiйн та полiтичних iнтриг, а також зрозумiлого небажання виборцiв Вiктора Януковича миритись з призначенням переголосування, набули поширення сепаратистськi настрої. В цi днi країна опинилась на межi повномасштабної полiтичної та економiчної кризи, i лише завдяки обережним та конструктивним дiям основних полiтичних гравцiв, зокрема голови Верховної Ради Володимира Литвина, а також мiжнародних посередникiв Хав'єра Солани, Валдаса Адамкуса, голови ОБСЄ Яна Кубiша та Олександра Кваснєвського, змогла швидко вийти з критичного стану 9. Повторний другий тур голосування 26 грудня 2004 У результатi повторного другого туру голосування, визнаного експертами набагато демократичнiшим нiж два попереднiх, Вiктор Ющенко отримав 51,99 % голосiв, тодi як Вiктор Янукович 44,20 %. Передвиборний штаб Вiктора Януковича, перебравши тактику команди Ющенка з другого туру, розпочав юридичну вiйну, направлену на затягування процедури вступу на посаду нового Президента України. 20 сiчня 2005 року, Верховний Суд України вiдхилив скаргу кандидата в Президенти Вiктора Януковича за вiдсутнiстю доказiв, та розблокував процес офiцiйного вступу Вiктора Ющенка на посаду Президента. при народженнi дитини. Ющенко не змiг припинити розбрат у станi своїх партнерiв по Помаранчевiй Революцiї. залишалися добрими, реально Росiя стала проводити надзвичайно агресивну полiтику економiчного та iнформацiйного пригнiчення України («Газова вiйна», антиукраїнська пропаганда на телебаченнi тощо). На виборах у Верховну Раду 26 березня 2006 року найбiльшу кiлькiсть голосiв отримала Партiя Регiонiв. Пiсля 4-мiсячних переговорiв Ющенко пiдписав 4 серпня 2006 року подання у Верховну Раду на призначення Януковича прем'єр-мiнiстром. 2 квiтня 2007 року президент України Вiктор Ющенко пiдписав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України 5-го скликання. Пiдставою для цього Вiктор Ющенко назвав неконституцiйний спосiб формування конституцiйної бiльшостi у ВР, а саме входження до коалiцiї окремих депутатiв а не цiлих фракцiй. На реверсi пам'ятної монети «На честь вiзиту в Україну Вселенського Патрiарха Варфоломiя І» в колi зображено Президента України Вiктора Ющенка, який тримає вiнок iз запаленою свiчкою, полум'я якої iмiтує голограма, та Вселенського Патрiарха Варфоломiя І Результатом переговорiв стало визнання коалiцiєю розпуску ВР i згода на перевибори. 5 червня 2007 року було пiдписано Третiй указ про про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України 5-го скликання. Пiдставою для нього за взаємною згодою всiх сторiн стало добровiльне складення повноважень депутатами опозицiйних фракцiй. Повторнi вибори призначено на 30 вересня 2007 року [4]. Жорстко проти перевиборiв досi виступають потенцiйнi аутсайдери перегонiв — КПУ та СПУ. 10. Конфлiкт з Юлiєю Тимошенко Останнiми роками свого правлiння Ющенко знаходиться в постiйному конфлiктi з iншим видним полiтиком України — прем'єр-мiнiстром Юлiєю Тимошенко. Зокрема, президент Ющенко звинувачував прем'єр-мiнiстра Тимошенко в «зрадi нацiональних iнтересiв України» пiсля звернення Тимошенко за кредитом до Росiї. [5] 11. Програми Президента України Вiктора ЮщенкВiктор Ющенко на "Конгресi української iнтелiгенцiї", Донецьк 27 листопада 2009 року 8 листопада 2007 року Президент України Вiктор Ющенко пiдписав Указ Щодо заходiв з будови доступного житла в Українi та полiпшення забезпечення громадян України житлом. «Я впевнений, що забезпечення кожної родини доступним житлом — це унiверсальна вiдповiдь на цiлий ряд проблем соцiального характеру. 17 мiльйонiв людей потребують покращення умов проживання. 1,3 млн родин стоять у черзi за житлом. Щорiчно його надають 20 тисячам родин. Соцiально це нестерпно. Головна задача наради — мобiлiзувати всi органи влади для вирiшення цiєї проблеми», — сказав Президент. Згiдно указу, Кабмiн має передбачити на 2009 та наступнi роки кошти на будiвництво доступного житла в об'ємi не менш як 0,5 % вiд ВВП [6] [7]. 11 грудня 2007 року на зустрiчi Президента України Вiктора Ющенка з представниками бiзнесу та влади було започатковано проект «Зiгрiй любов'ю дитину» — благодiйництво на пiдтримку багатодiтних родин. Проект спрямовано на вирiшення найболючiших проблем багатодiтних сiмей, дiтей-сирiт та дiтей, позбавлених батькiвського пiклування. Інiцiативу Президента щодо благодiйної допомоги багатодiтним родинам пiдтримав великий бiзнес: бiзнесмени Вiктор Пiнчук та Рiнат Ахметов зголосилися взяти безпосередню участь в iнiцiативi Президента України Вiктора Ющенка щодо благодiйної допомоги багатодiтним родинам [8]. В Українi понад 100 тисяч дiтей-сирiт. 2008-й рiк Вiктор Ющенко оголосив Роком усиновлення.