Ідейнi витоки тероризму
ІДЕЙНІ ВИТОКИ ТЕРОРИЗМУ
План
Вступ
1. Тероризм: визначення i iдеологiчнi основи
2. Рiзновиди тероризму
2. 1 Соцiальний тероризм
2. 2 Правий тероризм
2. 3 Нацiоналiстичний тероризм
2. 4 Релiгiйний тероризм
Висновок
Список використаної лiтератури
Вступ
Вибiр теми обумовлений виходом проблеми тероризму на поверхню життя суспiльства на сучасному свiтi. На жаль, потрiбно було 11 вересня 2001 року, щоб кожна країна зрозумiла, що терористичний акт може статися i на її територiї i цю проблему необхiдно вирiшувати всiєю свiтовою спiльнотою разом.
деяких настiльки, що люди просто мiняють своє життя (перестають лiтати на лiтаках або вiдвiдувати певнi країни). Будь-який з нас може стати жертвою терористичного акту.
У цьому рефератi я постарався виявити схожiсть i вiдмiнностi в iснуючих iдеологiях сучасного тероризму.
При написаннi роботи використовується порiвняльний метод i метод аналiзу.
Завданнями даного є ознайомлення з iдеологiєю соцiального, нацiоналiстичного i релiгiйного тероризму як теоретичного обґрунтування дiяльностi терористичних органiзацiй.
Вузловими проблемами виступають цiлi, завдання, мотиви сучасних терористiв, якi спонукають їх здiйснювати акти iз застосуванням насильства.
При написаннi реферату використовується рiзнi джерела: статтi в наукових журналах i газетах, монографiї, публiкацiї в Інтернетi.
Як i будь-яке явище в сучасному суспiльствi тероризм має безлiч визначень, жодне їх яких не є повним i точним. Кожне з них мiстить характернi особливостi даного явища. Тероризм визначають таким чином:
· як стратегiю дiй, засновану на принципах насильства, репресiй, фiзичного знищення;
· залякування стратами, вбивствами i всiма жахами шаленства (словник Даля);
· полiтика i практики терору (словник Ожогова);
їх апеляцiю до противника, що має на метi припинення по вiдношенню до ним терору цiною задоволення вимог терористiв;
· метод, за допомогою якого органiзована група або партiя прагне досягти проголошених нею цiлей переважно через систематичне використання насильства (енциклопедiя КММ);
· найбiльш небезпечний спосiб полiтичної дестабiлiзацiї суспiльства;
· найбiльш суспiльно-небезпечне зi всiх злочинiв, що описуються кримiнальним законодавством;
"прихильникiв системи", корениться в надрах традицiйного суспiльства;
· свiдоме використання нелегiтимного насильства з боку групи людей або iндивiдуума, для досягнення певної мети, свiдомо недосяжної легiтимним шляхом.
Зi всiх визначень можна зробити висновок, що основною i змiстовною стороною тероризму виступає залякування полiтичних або iнших противникiв, застосування або загроза застосування насильства. Саме залякування, деморалiзацiя супротивної сторони є центральною особливiстю насильницького тиску, званого тероризмом.
Існує думка, що терористи використовують iдеологiю лише для виправдання вже здiйснених терористичних актiв. Пiдтвердженням цьому служить те, що багато терористiв не хвилює iдеологiя, вони не мають чiтких i побудованих планiв i цiлей, одним словом дiють iмпульсний, а не розумно. «Нове поколiння терористiв нерiдко складається з молодi, що не замислюється про iдейнi мотиви своєї поведiнки i прилучилася до терористичної дiяльностi з цiкавостi, по випадковому захопленню»
Інколи iдеологiя виступає лише обрамленням терористичних груп. У такiй якостi iдеї змiнюються, забуваються первиннi цiлi. В даному випадку iдеологiя змiнюється залежно вiд середи, в якiй вона iснує.
тероризму.
У терористичних групах тих, що володiють iдеологiєю найбiльш сильнi iдеї - це iдеї ґрунту i кровi, оскiльки вони самi древнi i хвилюють. «Член ІРА, палестинець, франко-канадець, моллуканець або баск, корсиканський автономiст або тiрольський сепаратист можуть зрозумiло виразити свої мотиви», - писав Функе. Можна зробити вивiд, що самi iдеологiчно обґрунтованi дiї бiля нацiоналiстичних i сепаратистських терористичних угрупувань, що робить їх знищення набагато бiльш важко здiйснимим завданням.
Основою iдеологiчних доктрин тероризму виступає екстремiзм радикально-революцiйного i радикально-консервативного характеру. До такої думки прийшла безлiч дослiдникiв даної проблеми. Саме екстремiзм, живлячи тероризм iдейно i духовно, сприяє його розвитку. Проте невiрно стверджувати, що тероризм виступає соцiальною практикою екстремiзму, у нього є своя соцiальна практика. Вiдзнака цiєї практики вiд терористичної дiяльностi полягає в тому, що терорист доводить до завершення свою справу, а екстремiст зупиняє на серединi. «Там, де екстремiст кидає каменi, терорист починає кидати бомби. Там, де екстремiст блокує вулицi, залiзничнi лiнiї, автостради i злiтно-посадочнi смуги, терорист бере заручникiв. Там, де екстремiст загрожує смертю, терорист сiє смерть». Таким чином, екстремiзм з'являється з крайнощiв сприйняття життя суспiльства, а тероризм походить з крайнощiв екстремiзму.
Є схильнiсть змiшувати тероризм з радикалiзмом. Необхiдно провести чiтку грань мiж цими поняттями. Радикалiзм можна визначити як прагнення до корiнних i рiшучих заходiв. «Радикал втiлює високий ступiнь iнтенсивностi критики системи, проте, не приводить свої аргументи у виглядi пострiлiв... не бере участь практично в полiтичнiй боротьбi. Його вiдношення з народом пробивається через «стiнки» книг», - М. Функе. Таким чином, радикалiзм як соцiальна позицiя не має нiчого спiльного з тероризмом.
нелегiтимнiй основi для досягнення полiтичних цiлей терористичних органiзацiй.
Звернення до iдеологiї необхiдне тому, що допомагає розкрити деякi нез'ясовнi з iнших позицiй явища, наприклад, такi нелюдянi, як трiумфально радiсна реакцiя палестинських дiтей на терористичнi акти в США. Адже не випадково в доповiдi Єрмекбаєв П. А. (начальника вiйськово-наукового центру Мiнiстерства оборони РК) «Заходи по запобiганню тероризму i спiвпрацю з мiжнародними органiзацiями» вiн затверджує, перше, що необхiдно зробити для запобiгання тероризму – присiкти розповсюдження його iдеологiї.
Класифiкацiй тероризму iснує безлiч:
· залежно вiд iдентичностi суб'єкта – етнiчний i релiгiйний;
· по засобах протiкання терористичних актiв – наземний, морський, повiтря, космiчний, комп'ютерний;
· за соцiальною спрямованiстю – соцiальний, нацiоналiстичний, релiгiйний.
Остання класифiкацiя є найпоширенiшою серед дослiдникiв, оскiльки пiдстави для тероризму безпосередньо пов'язанi з великими «утопiями» останнiм часом - соцiальною справедливiстю i соцiалiзмом, нацiєю i нацiональною незалежнiстю, поверненням релiгiї до чистоти в її фундаменталiстських формах. Таким чином, розгледимо тероризм саме по соцiальнiй спрямованостi.
2. 1 Соцiальний тероризм
i правий тероризм.
Лiвий тероризм.
Даному рiзновиду тероризму властиво прагнення до руйнування iснуючої державної системи i змiнi сталих суспiльних стосункiв за допомогою фiзичного знищення влади i залякування населення. Необхiдно видiлити чинники, сприяючi появi лiвого тероризму в суспiльствi:
· економiчна криза, що пригнiчує iнтереси дрiбних пiдприємцiв, iнтелiгенцiї i осiб вiльних професiй;
· iзоляцiя або репресiї з боку правлячої елiти по вiдношенню до неугодних опозицiйних рухiв, нав'язування нею нетрадицiйних для даного суспiльства соцiально-полiтичних нововведень;
· досвiд звитяжних промарксистських озброєних рухiв в країнах третього свiту;
· знайомство з концепцiями озброєної боротьби Марiгели, Че Гевари, Мао Цзедуна.
Сучасний лiвий тероризм зародився в Латинськiй Америцi, де першими угрупуваннями були уругвайськi «Тупамарос», венесуельськi ФАЛН, МИР, що використали терор з 1963 року. На цьому континентi зiграло роль бажання кубинських спецслужб розповсюдити революцiю. Частка студентiв, настроєних радикально узяли в руки транспаранти i прапори, i пiшли вiдстоювати свої iнтереси на вулицi. Вони вважали, що проти влади треба боротися iз зброєю в руках iнакше вона їх просто не почує. Так сформувалося перше поколiння лiвих терористiв.
Знаковою фiгурою лiвого тероризму був Марiгелла – автор книги «Короткий посiбник з органiзацiї мiської герильи», вважав, що «якi б не були обставини, борг революцiонера – робити революцiю». Вiн розробив свою концепцiю, яка полягає в наступному. Полiтичну кризу необхiдно перетворити на озброєний конфлiкт, за допомогою насильства. Властi будуть вимушенi трансформувати полiтичну ситуацiю у вiйськову, що змусить маси збунтуватися проти армiї i полiцiї. Марiгелла сформулював цiлi герильї:
· провокацiя репресiй з боку уряду, зробивши життя мас нестерпним, що змусить їх обуритися i повстати проти уряду.
i лiвих католикiв, полягало воно в основному з iнтелiгенцiї.
· пряма боротьба з режимом;
· операцiї пропагандистського характеру;
Але їх дiї супроводилися не якими-небудь вимогами, а демонстрацiєю своїх можливостей.
влади. Їх дiї, як i бiльшостi лiвих, були направленi проти жорстокостi режиму.
Європа опинилася також уразлива для тероризму, хоча положення здавалося стабiльним в цьому вiдношеннi, та i населення було соцiально захищене. І в 70-х роках лiвий тероризм все-таки прийшов в Старе свiтло.
Найкрупнiшi терористичнi акти були здiйсненi органiзацiєю «Фракцiя червоної армiї» (РАФ) iнколи її ще називали «банда Баадер-майнхоф» по iменi активiстiв цього руху. У 1970 роцi група проголосила своєю метою розгортання в країнi пролетарської комунiстичної революцiї, засобом пiдготовки якої є мiська герилья.
Найбiльш важливим документом, що обґрунтував перехiд до методiв терору, був даний одним з лiдерiв РАФ У. Майнхоф в «Концепцiї мiської герильї», опублiкованої в квiтнi 1972 року. «Мiська герилья i класова боротьба», брошура «Заповнити пропуски революцiйної теорiї — створювати Червону Армiю» - також теоретичнi напрацювання даної органiзацiї.
У «Концепцiї мiський герильї» група пiдкреслювала факт створення озброєної органiзацiї, яка є складовою частиною «свiтової революцiйної армiї». Лiвi терористи пояснювали свою дiяльнiсть наявнiстю глобальної революцiйної ситуацiї, яку необхiдно перетворити на революцiю.
• зруйнувати мiф про всемогутнiсть i невразливiсть правлячого режиму;
· за допомогою терору змусити режим «показати свою дiйсну особу», викрити «фашистiв» у владних структурах;
· пропагандою i насильством призвати трудящих до боротьби, розбудити їх вiд полiтичної сплячки: «бомби проти апарату управлiння ми кидаємо в свiдомiсть мас»;
· зробити Червону Армiю органiзованою i масовою.
РАФ не була єдиною терористичною органiзацiєю в Германiї, в 1968 роцi було створено «Рух 2 червня» (Д-2). Засновник – Ф. Тойфель не був теоретиком, вiн просто закликав до пiдпалiв, за що вельми скоро опинився у в'язницi.
Цiкаво, що їх теракти носили характер, що театралiзувався, – в день народження президента Верховного суду вони подзвонили в дверi його будинку, вручили йому квiти i розстрiляли.
В Італiї в жовтнi 1970 року було опублiковано про створення органiзацiї «Червонi бригади» («бригадi россi»). Дiяльнiсть їх була вельми стандартна, а розвернули її на пiвночi Італiї. Подiбно багатьом БР оголосили ареною битви – мiста, а головними противниками – режим i його дiячiв.
Італiйськi лiвi професiйно личили до пiдготовки i здiйснення терактiв, ретельно їх розробляли, володiли добре продуманою структурою, мали свою розвiдку i контррозвiдку – все це, безумовно, їх сильна сторона, але їм це не допомогло. На початок 90-х однi припинили своє iснування, а iншi опинилися сильно ослабленi.
Лiвий тероризм не обмежується присутнiстю тiльки в Германiї i Італiї, органiзацiї iснували i iснують практично у всiх країнах, тiльки масштаб їх дiяльностi не такий, як в країнах, що розгледiли. Так у Францiї найбiльшу популярнiсть здобула органiзацiя «Аксьон дарект» («Пряма дiя»), в Бельгiї «Бойовi комунiстичнi групи», в Нiдерландах «Пiвнiчний фронт територiї», в Грецiї «Революцiйнi органiзацiї – жовтень-80» i «Рух 17 листопада». Жоден член цiєї органiзацiї не був арештований i навiть обчислений, не вiдомi вони i жоднiй контррозвiдцi, мiжнароднiй органiзацiї, Інтерполу. Чисельнiсть руху гранично мала – всього 10-15 чоловiк. Ідеологiя – марксизм. Мають антиамериканську i антинатовську спрямованiсть, виступають проти об'єднаної Європи, в теж час проти середнього i вищого класу «експлуататорiв», тобто буржуазiї. США стали мiшенню iз-за їх пiдтримки грецької диктатури. Тактику вони використовують, таку ж, як i багато – залякування. Деякi дослiдники вважають, що iнформацiю їм надають спецслужби. Таким чином, хороша пiдготовка висококласних фахiвцiв допомогла цiй органiзацiї уникнути помилок, якi зробили лiвi терористи в Європi.
«Червона Армiя Японiї» вiдрiзнялася вiд iнших лiвих бiльшою замкнутiстю, авторитарнiстю, «революцiйними iдеями», доведеними до абсурдностi. Вона полягала їх трьох пiдроздiлiв – вiйськового, iдеологiчного i органiзацiйного. У 1971 роцi позицiя КАЯ була викладена в збiрцi пiд назвою «Стрибок в свiтову революцiйну вiйну», в якому проголошувалося:
· встановлення соцiалiзму в Японiї за допомогою безкомпромiсної боротьби;
· здiйснення свiтової революцiйної боротьби;
· необхiднiсть створення «Червоної Армiї» народiв Африки, Латинської Америки, Кореї i Японiї;
· з таких нацiональних армiй скласти «Свiтову Революцiйну Армiю»;
· провiдником свiтової революцiї повинен стати масовий терор проти буржуазної держави, представленої його iнститутами, вважали керiвники КАЯ.
Ще одна органiзацiя «Об'єднана визвольна армiя» згуртувала навколо себе жiнок, педагогiв i психологiв, якi хотiли згуртувати в своїх лавах людей рiзного соцiального статусу, представникiв рiзних рас i народiв, соцiалiстичнi групи i партiї для боротьби проти «фашистської держави».
У США iснувала Комунiстична партiя, але в умовах фактичної двопартiйностi нiхто її не сприймав як серйозну полiтичну силу.
чого з того, що вони мають. Одним словом «комунiзм там дарма не потрiбний, i сприймається як загроза демократiї».
Пiдводячи пiдсумок викладеному вище, можна сказати, що головною iдеєю лiвих була «треба зробити якомога гiрше, щоб потiм стало краще». Рiзке неприйняття негативних сторiн капiталiстичного суспiльства, пануючого в нiм способу життя, максималiзм в оцiнках, крайня нетерпимiсть до iнакодумцiв, жадання негайних дiй з перевлаштування суспiльства споживання – все це спонукало лiвих до здiйснення терористичних актiв.
2. 2 Правий тероризм
Правий тероризм широко вiдомий. Вiн наскрiзь пронизаний iдеями шовiнiзму, антикомунiзму, нацизму, расизму, ґрунтується на куксi сильної особи, перевазi над рештою нацiї, затверджує тоталiтарнi принципи органiзацiї суспiльства.
Найвiдомiшою, але не далеко найсильнiшою американською органiзацiєю є ку-клукс-клан, виступаюча проти негрiв i євреїв. Створена вона ще в XIX столiттi в 1865 роцi, а вiдтворена на початку 1920-х рокiв. ККК складається з невеликих незалежних груп, члени яких люди фiзичної працi, дрiбнi торговцi.
Ку-клукс-клан не єдиний представник правого тероризму в США. Практично у всiх штатах iснують вiддiлення «Цивiльної мiлiцiї», чисельнiсть яких росте з кожним днем. Ця органiзацiя напiвлегальна i воєнiзована. Члени Цивiльної мiлiцiї по вiросповiданню рiзняться, але їх об'єднують виступи:
· за прiоритет право осiб перед iнтересами держав;
· за перевагу бiлої раси над кольоровими;
· проти ООН, в якiй бачать загрозу незалежностi США, оскiльки в цiй органiзацiї керiвники – кольоровi, мусульмани, євреї;
· проти мерiв по посилюванню контролю над оборотом зброї;
Представники Цивiльної мiлiцiї є ярими прихильниками другої статтi Конституцiї США, яка передбачає органiзацiю цивiльної мiлiцiї, зберiгає за громадянами право на носiння зброї. Багато хто роздiляє бунтарськi, антисемiтськi, расистськi погляди, такi ж, як i рух американських патрiотiв (прихильникiв бiлого панування). У цiй органiзацiї багато прихильникiв уявлення про фантастичнi теорiї змови. Члени цiєї групи не є «професiйними» терористами, на зразок тих, що належать до iрландських, баскських, близькосхiдних терористичних i украй лiвим європейським екстремiстським групам останнiх десятилiть, вважають себе за звичайних громадян i патрiотiв, готових негайно узятися за зброю, щоб захищати свої права. «Кожен здоровий чоловiк, кожен патрiот зобов'язаний захищати свою свободу. Як i солдати народної мiлiцiї часiв революцiї».
Рух ГМ з'явилося порiвняно недавно, але воно має попередникiв: “PosseComitatus” («Потужнiсть країни»), i пiзнiший варiант «Патрiоти Арiзони». Цi групи:
· iгнорують iснування федерального прибуткового податку i податку штату;
· не визнають iснування федеральної резервної системи;
Було б помилкою розглядувати цi органiзацiї як рухи по вiдмовi вiд сплати податкiв. Цiлi i мотиви їх набагато ширше. Їм всiм властивi риси рухiв християнських патрiотiв, а саме:
· неприйняття будь-якої форми правлiння вище окружної влади;
· визначення євреїв, представникiв неєвропейських рас «дiтьми сатани»;
· iдея релiгiйного i етичного очищення США;
· заклик до скидання американського уряду.
Таким чином, можна сказати, що всiм цим угрупуванням властивi антифедеральнi, бунтарськi погляди, разом з релiгiйною ненавистю i расистською нетерпимiстю.
1970-i роки були часом розквiту лiвого тероризму, перш за все в захiдних країнах. Особливою формою соцiального тероризму стала «мiська герилья» в Латинськiй Америцi, iдеологiя якої була розроблена бразильським лiвим комунiстом Хуаном Карлосом Маргелою. Взагалi вважається, що латиноамериканцi i вихiдцi з арабських країн є найбiльш сприйнятливими до iдеологiї соцiального тероризму.
2.
3 Нацiоналiстичний тероризм
Даний вид тероризму широко поширений в свiтi, характеризується терористичними дiями угрупувань, якi прагнуть добитися незалежностi вiд якої-небудь країни або забезпечити перевагу однiєї нацiї над iншою. Понад усе проявляє себе тероризм iрландський, сикхський, курдський, вiрменський, уйгурський, Тамiл, албанський, баскський, а також є багаточисельнi приклади в ходi мiжплемiнної вiйни в африканських країнах.
ІРА iснує з 1905 року, i нiколи не визнавала роздiлу Ірландiї. Пiсля того, як Ірландiя знайшла незалежнiсть, головною метою дiяльностi стало приєднання Ольстера до Ірландської Республiки. Основним засобом досягнення мети завжди був терор.
Головною мiшенню терору була оголошена Британська армiя. Ідеологiя ІРА полягає в iдеях соцiалiзму, нацiоналiзму, возз'єднання Ірландiї. Свою дiяльнiсть представляє як захист "католицьких гетто вiд англiйських солдатiв i протестантськi ультра".
Основнi погляди ІРА зводяться до наступного:
· об'єднання країни можна добитися «шляхом революцiйної партизанської вiйни»;
· необхiдно змусити Англiю пiти з Ольстера;
· ця вiйна має бути вiйною на виснаження;
У вереснi 1994 ІРА оголосила про припинення "вiйськових акцiй" i запропонувала провести переговори, на що британський уряд вiдповiв вiдмовою. Незабаром ІРА знов звернулася до терору, провiвши протягом 1996 - 1997 серiю вибухiв i вбивств.
ЕТА – Еськаудi Та Аськатасуна – (Країна Баскiв i свобода) була створена в 1962 роцi, спочатку поєднувала пiдпiльну роботу з легальною дiяльнiстю, пропаганду i страйки з озброєними виступами. У тому ж роцi ЕТА самовизначилася як «революцiйний рух за нацiональне звiльнення, створене на основi патрiотичного опору i незалежне вiд будь-якої партiї, органiзацiї, установи».
Мета – створення незалежної басконської держави – Ескаудi, яке повинне було виникнути з трьох провiнцiй Іспанiї i пiвденної частки Францiї. Це єдине, що iснує спiльне аж до сьогоднiшнiх днiв. В кiнцi 1970-х рокiв ЕТА займала подвiйну позицiю. З одного боку це пiдтримка руху за демократiю, з iншої – озброєна боротьба як єдиний ефективний засiб.
Найбiльше число терористичних угрупувань знаходиться в Палестинi. Вони ставлять своєю за мету створення незалежної арабської держави на територiї Палестини.
ООП була створена в 1964 роцi, а з 1969 року її очолює Ясир Арафат. Цiлями ООП є:
· вигнання з Палестини всiх євреїв або їх знищення;
· створення на палестинських землях демократичної i свiтської держави.
В кiнцi 1980-х рокiв ця органiзацiя вiдмовилася вiд терористичних методiв боротьби.
На згадку про розгром палестинцiв в Йорданiї в 1971 роцi з'явилася органiзацiя Чорний вересень. Вiдмiтною характеристикою її є крайнiй фанатизм, вищий професiоналiзм.
Ізраїлю на iснування, або що перешкоджають терористам робити свою справу.
В цiлому дiяльнiсть палестинських терористичних органiзацiй негативно впливає на питання створення незалежної Палестинської держави, заважає переговорам мiж Ізраїлем i Арафатом.
КАХ – iзраїльське угрупування, що дiє на територiях, окупованих арабами. Ця група повнiстю терористична i фашистська по своїх цiлях i методах. «Наша кiнцева мета – вигнання всiх арабiв iз землi Ізраїльської... Ми хочемо, щоб уряд зробив їх життя нестерпної... Якщо це не допоможе, ми... бомбами i гранатами вбиватимемо арабiв».
Курдськi терористи. Курдiв налiчується понад 20 мiльйонiв чоловiк, але своєї держави вони не мають. Як наслiдок утворилося в 1978 роцi Курдська робоча партiя на територiї Туреччини на чолi з Абдулою Оджаланом. Головна мета – незалежна курдська держава на землях, де вони проживають вже жодне столiття.
Вiрменськi терористи представленi органiзацiями Дашнакцутюн i АСАЛА. Дашнакцутюн створена в 1890 роцi для боротьби за незалежнiсть Вiрменiї. Дашнаки рахували терор проти турецьких полiтичних, вiйськових, державних дiячiв основною формою боротьби. У останнiй перiод своєї дiяльностi в 1972-1991 роках вони добивалися:
· офiцiйного визнання геноциду вiрмен турецьким урядом;
· створення незалежної держави Вiрменiя;
Сiкхи – населення штату Пенджаб Індiї, що становить бiльше 50 млн. чоловiк, є послiдовниками релiгiйного учення гуру Нанака, що жив в XVIII столiттi. Радикальна частка сикхiв виступає за:
· вiдокремлення вiд Індiї;
· вiдновлення на територiї Пенджабу незалежної сикхської держави «Халiстан» («Земля чистих»), що iснувала там в 1801-1842 роках;
· масовий вiдтiк iндусiв з Пенджабу для перетворення його на однонацiональний штат.
«Тигри звiльнення Тамiл Елама» (ТОТЕ) – терористична органiзацiя, що дiє в Шрi-Ланка (острiв Цейлон), на пiвночi якого проживає Тамiл, на пiвденному сходi Індiї, штат Тамiлнад. Виникла вона в 1976 роцi, а з 1983 року вони зачали озброєну боротьбу за створення незалежної держави. Вони ведуть бойовi дiї проти урядової армiї, чиновникiв, полiтичних i вiйськових лiдерiв країни.
· боротьба нацiональних меншин за створення власної держави, за надання автономiї або хоч би за рiвнi права з пануючою нацiєю;
· дiяльнiсть нацiональних груп, що пригнiчують виступи меншин або для створення етнiчно однорiдної держави.
Даний вид тероризму iснує вже бiльше 100 рокiв, що вiдносить його до найбiльш довговiчних. Оскiльки нацiоналiзм є однiй з головних сил змiн в свiтовiй спiльнотi, ще рано говорити про зникнення нацiоналiстичного тероризму.
2. 4 Релiгiйний тероризм
Зв'язок мiж релiгiєю i тероризмом - явище не нове. Опiр в Єрусалимi в I столiттi до нашої ери, ритуальнi дiї тагiв в Індiї в VII столiттi, насильство асасинiв - це раннi форми прояву релiгiйного тероризму. У XX столiттi разом з розвитком полiтичних шкiл йому на змiну прийшов тероризм сепаратистський i iдеологiчний. Появу сучасного релiгiйного тероризму пов'язують з революцiйною боротьбою в Іранi в 1980 роцi. Тодi термiн релiгiйний передбачав iсламський. Прийшли 90-i роки i з крахом комунiстичної iдеологiї, утворенням нових незалежних держав скоротилося число сепаратистських терористичних органiзацiй. Одночасно зросла кiлькiсть релiгiйних рухiв, якi вже були не лише iсламськими, а були пов'язанi зi всiма свiтовими релiгiями i багаточисельними сектами i культами.
Розгляд релiгiйного тероризму почнемо з iсламського, оскiльки саме iсламськi терористичнi органiзацiї здiйснили найбiльшу кiлькiсть терористичних актiв за останнє десятилiття. ЗМІ найчастiше розповiдають саме про дiї цих органiзацiй, що, безумовно, сприяє досягненню однiєї з цiлей даних утворень – залякування. Вiдносно цих органiзацiй доречно використовувати визначення «самий» - вони найфанатичнiшi i найактивнiшi, i ним як нiкому удається впливати на мiжнародну полiтику. У основi iсламського тероризму лежить прагнення розповсюдити фундаменталiзм за рахунок iнших країн.
За одне з перших мусульманських об'єднань вважається «Брати-мусульмани», заснованi в 1928 роцi в Єгиптi Хасан Аль-банний. Вiн вважав, що перемога iсламу в однiй країнi може настати мирним шляхом – через розповсюдження iсламських цiнностей, iсламське виховання пiдростаючого поколiння. Кiнцевою метою вiн ставив – iсламiзацiю суспiльства i створення iсламської держави.
У 50-х роках iдеологом братiв стає Сейiд аль-Кутб, що дотримується набагато радикальнiших поглядiв. У 1965 роцi вiн випускає книгу «Вiхи на шляху», яка стає бiблiєю iсламського екстремiзму. Аль-кутб не сподiвався на мирну перемогу iсламських iдей в сучасному арабському суспiльствi, пiд впливом його iдеї органiзацiя стала екстремiстською, широко використовуючи терористичнi методи. Вiн вважав, що воно знаходиться в змозi «джахилийя» (доисламского варварства), будучи слабким в етичному вiдношеннi i уразливим. Істинно вiруючi повиннi об'єднатися i вiдокремитися вiд такого суспiльства. Аль-кутб вважав джихад за громадянську вiйну iстинно вiруючих проти «невiрного суспiльства». Йому належить вiдоме гасло: «Аллах – iдеал, пророк Мухаммед – вождь, джихад – засiб досягнення мети, смерть в iм'я аллаха заповiтна мрiя».
об'єднати всiх мусульман i встановити прiоритет релiгiйної влади iсламу. З 1982 року цей рух активно проявляє себе в Лiванi. «Хезболлах» пристосувала доктрину Ісламської Республiки Іран для шиїтiв в Лiванi i присягнулася у вiрностi принципам Хомейнi.
для всiх спосiб вирiшення проблем: «Вирiшення лiванських проблем — в установi Ісламської республiки, оскiльки тiльки цей тип режиму може гарантувати правосуддя i рiвнiсть для всiх лiванських громадян».
З цiєї iдеї можна сформулювати основнi завдання «Хезболлах»:
1. Вiдмiна конфесiйної системи i перетворення Лiвану в iсламську державу, керовану по законах шарiату.
2. Опiр впливу iмперiалiзму i захiдного способу життя, звiльнення вiд них всiх мусульман в Лiванi.
3. Об'єднання прихильникiв iсламу у всьому свiтi на основi фундаменталiзму.
4. Боротьба з Ізраїлем i звiльнення вiд нього Єрусалиму i Палестини.
Для досягнення своєї головної мети – встановлення iсламського панування у всьому свiтi, необхiдно встановити iсламський режим в Лiванi, а це можна досягти, звiльнивши Палестину вiд євреїв. Тому, дана органiзацiя проводить терористичнi акти проти Ізраїлю.
В той же час конфлiкт з євреями США i Ізраїлю виступає наслiдком трьох глобальних свiтових конфлiктiв:
· мiж «володарями миру» i «розтоптаними миру»
· культурної вiйни мiж Заходом i iсламським миром.
· боротьби мiж iудаїзмом i iсламом.
Ізраїль є породженням захiдного iмперiалiзму, i був створений для затвердження впливу заходу на Близькому Сходi i використання ресурсiв арабських країн. Отже, Ізраїль — це нi що iнше, як джерело зла i насильства на Близькому Сходi, головна перешкода iсламському об'єднанню, i вiн має бути знищений. Зображення Ізраїлю як iнструменту Заходу, абсолютно чужого в регiонi, є основою бiльшостi заяв, листiв, мов лiдерiв i представникiв «Хезболлах».
«ХАМАС» означає стараннiсть. Рух виник в 1987 роцi пiд керiвництвом шейха Ахмеда Ясина.
Полiтичною платформою руху ХАМАС є документ «Шлях аллаха». У статтi 6 документа «Шлях аллаха» визначенi цiлi руху: «Ісламський рух опору — це рiзнi палестинськi органiзацiї, вiдданi аллаху i чий життєвий шлях — iслам. Ми прагнемо поставити прапор аллаха на всiй територiї Палестини». Звiльненням Палестини повиннi займатися не лише її жителi, але i кожен мусульманин: «Палестина — iсламська земля. Звiльнення Палестини — священний обов'язок кожного мусульманина, де б вiн не знаходився» (стаття 13).
бiйцiв. І весь iсламський свiт повстане i возопит: «Хай живе джихад!» — i цей крик досягне небес i вибухне у всю потужнiсть, поки звiльнення не настане, поки загарбники не будуть переможенi i перемога аллаха не восторжествує» (стаття 13). Джихад трактується як частка вiри, а той, хто вiдмовляється вiд нього, той вiдмовляється вiд вiри. ХАМАС вiдкидає мирне вирiшення проблеми Палестини.
Євреїв вони закликають вбивати: «Хай євреї ховаються мiж каменiв i дерев. Про, мусульманин! Єврей ззаду! Убий його! ...». Євреї добре пiдготовленi, володiють величезною владою i засобами, їм пiдпорядкованi свiтовi засоби масової iнформацiї, немає жодної вiйни, в якiй би вони не брали участь. Одним словом – вони прагнуть до свiтового панування.
Аль-каїда переводиться як основа. Верховним головнокомандуючим цiєї органiзацiї i терористом № 1 в свiтi є Усама Бенладен. Вiн дотримується ваххабiзму, у вiдповiдностi, з якою вважає:
· своєю кiнцевою метою - створення справедливих iсламських держав, вiльних вiд захiдного впливу;
· пiдготовка усесвiтньої iсламської революцiї;
Рух «Талiбан» зародилося серед пуштунских племен, об'єднавши їх всiх, якi не змирилися з тим, що Кабул в 1992 роцi захопила етнiчна коалiцiя з пiвночi (таджики, узбеки, назарiйцi). Виникнувши на грошi заходу, в даний момент ця органiзацiя повнiстю незалежна i активно виступає проти нього. Талiби не твердять про iсламську революцiю, а мають чiтке уявлення про iсламське суспiльство (вiдособлення жiнок, строге застосування законiв шарiату), фактично проводять курс на «пуштунiзацiю» Афганiстану, пiд прикриттям полiтики iсламу.
Ще один напрям - ваххабiзм бере початок вiд Мохаммеда Бен-абдула аль-Ваххаба, що жив в XVIII столiттi в Саудiвськiй Аравiї. Головнi положення його учення:
· всi мусульмани – брати;
· мусульмани повиннi строго дотримувати iсламськi принципи;
· неробство недопустиме;
· правовiрний мусульманин повинен укрiплювати i поширювати iслам;
· «вiдступникiв» необхiдно повертати в релiгiю;
· з єретиками i iновiрцями слiд вести джихад.
Учення Ваххаба лежить в основi державної релiгiї Саудiвської Аравiї, послiдовники є в багатьох iсламських країнах.
Сучасний ваххабiзм є напрямом iсламського фундаменталiзму.
Ісламськi угрупування контактують один з одним, оскiльки у них спiльний ворог – захiдна цивiлiзацiя i держава Ізраїль, спiльна iдеологiя – iсламський фундаменталiзм. Для того, щоб зрозумiти суть iсламського тероризму необхiдно зрозумiти, що є iсламським фундаменталiзмом – форма радикального iсламу, що затверджує, що для повернення минулої могутностi iсламським країнам необхiдно вiдмовитися вiд «всього захiдного» i повернутися до витокiв, якi проповiдував Мухаммед.
Ісламська думка може умiщатися в однiй пропозицiї: «проти тих, хто не дотримує закони iсламу, необхiдно битися», таким чином, джихад зводиться в ранг шостого стовпа iсламу лiдерами терористичних угрупувань.
людства вiд грiхiв, активно сприяючи поверненню Месiї на Землю. Це учення було розроблене в 1980-х роках.
Секта «Аум Сенрiке» («Вища iстина») була заснована в 1987 роцi Секо Асахарой в Японiї. У 80-х роках його вiдвiдало ведення, що Бог передав йому «звiстку», що вiн вибраний для того, щоб «повiстi армiю божу».
Найяскравiшим же фактом, гуманiстичним принципам iснування, що суперечать, є принцип насильства по вiдношенню до iншого у поєднаннi з проголошеними релiгiйними мотивами цього насильства. «Вбивство допомагає i жертвi i вбивцi знайти порятунок. Тi, хто вiрить в настання судного дня, вважають, що чим ранiше настане царство Антихриста, тим швидше буде зруйнований продажний мир, восторжествують новi небеса... все ставати дозволено, зло перетворюється на добро».
Поява сучасного релiгiйного тероризму представляється найбiльшою загрозою iснуванню людства, що йде вiд терористичних органiзацiй в порiвняннi з «традицiйними» терористичними групами. Причина цього – уявлення про те, що терорист або їх група виступають рятiвниками, яких пiсля смертi чекає рай, а вбиваючи «невiрних», ще бiльшi неземнi блаженства i не на землi.
Висновок
Існування терористичної загрози заперечувати не доводиться. Бiльшою чи меншою мiрою терористичнi органiзацiї спираються на сукупнiсть iдей, за допомогою яких вони обґрунтовують застосування насильства.
Лiвий тероризм, що активно проявляв себе в кiнцi 1960-х початку 1970-х рокiв, на сьогоднiшнiй день вiдiйшов на другий план. Про нього поступово починають забувати, чому немало посприяв розпад СРСР, а разом з ним зменшення числа прихильникiв соцiалiзму i комунiзму.
На жаль, безлiч дослiдникiв говорять, що конфлiкти майбутнього – це конфлiкти за нацiональне звiльнення i за релiгiйну «чистоту». Саме тому на перший план в XXI столiттi виходить тероризм нацiоналiстичний i релiгiйний. Це найнебезпечнiшi прояви тероризму. Якщо ранiше активiсти терористичних рухiв захоплювали заручникiв для досягнення своїх цiлей i далеко не завжди вбивали їх, то релiгiйний тероризм заохочує вбивство, стверджуючи, що чим бiльше вбиваєш «невiрних», тим краще життя тебе чекає на небесах.
органiзацiй, доступнiсть необхiдної iнформацiї, наявнiсть компонентiв для виробництва, i ця небезпека стала цiлком реальною.
Все вищевикладене не повинно лякати людей, а направити їх на пошуки вирiшення цiєї проблеми. Зачати тут необхiдно з iдеологiї, оскiльки вона мало вивчена, щоб зрозумiти цiлi i завдання терористiв.
Список використаної лiтератури
1. Афанасьєв Н. Н. Ідеологiя тероризму // Соцiально-гуманiтарне знання. – 2001. -№6. – С. 205-218.
2. Кожушко Е. Современний тероризм. Аналiз основних напрямiв. – Мн.: Харвест, 2000. – 447с.
3. Ольшанський Д. В. Психологiя тероризму. – Спб.: Пiтер, 2002, - 286 с.
5. Требiн М. П. Тероризм в XXI столiттi. – Мн.: Харвест, 2004. – 811с.
6. Хоффман Брюс. Тероризм. Погляд зсередини. – М: Ультракультура, 2003. – 253 с.
7. www.humanities.edu.ru
8. www.politstudies.ru
9. www.svaboda.org
| 
