Проблеми ядерної енергетики

Проблеми ядерної енергетики ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ТА НАУКИ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ СЕКЦІЯ: ФІЗИКА ТЕМА РОБОТИ: ПРОБЛЕМИ ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ Київ 2003 Проблеми ядерної енергетики План. 1. Вступ. Енергетика сьогоднi. 2. Атом. Атомне ядро. Ланцюгова реакцiя. 3. Атомнi електростанцiї. 4. Проблеми ядерної енергетики. - радiоактивнi вiдходи; - ядерна енергетика - для створення ядерної зброї; - техногеннi викиди; - санiтарна зона; - „людський” фактор; - необхiднiсть реконструкцiї ядерних блокiв”; - Чорнобильська проблема. 1. Вступ. Енергетика сьогоднi. величезна рiзноманiтнiсть товарiв, рiзний за швидкiстю i комфортом транспорт, космiчнi польоти i т. д. - можливi завдяки тiй величезнiй кiлькостi штучної енергiї, яку виробляє людство. В основi виробництва теплової та електричної енергiї лежить процес спалювання копалин енергоресурсiв –вугiлля, нафти, газу. проблема швидкого вичерпування запасiв органiчних природних енергоресурсiв, так як бiльшiсть ресурсiв не вiдновлюється, по крайнiй мiрi, в помiтнiй кiлькостi. В iсторiї людства не було наукової подiї, бiльш видатної за своїми наслiдками, нiж вiдкриття дiлення ядер урану. Цей винахiд прибавив до запасiв енергетичних копалин палива iстотний вклад ядерного палива. Запаси урану у земнiй корi оцiнюються величезним числом 1014 тонн. Але основна маса цього багатства знаходиться у розсiяному станi – у гранiтах, базальтах. У водах свiтового океану кiлькiсть урану досягає 4*1098 тонн. Людина отримала у своє розпорядження величезну, нi з чим незрiвнянну силу, нове могутнє джерело енергiї, закладене в ядрах атомiв, - ядерну енергiю. Науково - технiчний прогрес визначається розвитком енергетики країни. Енергетика - найважливiша галузь народного господарства, яка охоплює енергетичнi ресурси, вироблення, перетворення, передачу та використання рiзноманiтних видiв енергiї. Це основа економiки країни. До складу енергетичної галузi України входять 5 атомних електричних станцiй (АЕС) встановленою потужнiстю 12. 818 млн. КВт, 8 гiдроелектростанцiй (ГЕС) встановленою потужнiстю 4. 7 млн. КВт, тепловi електростанцiї (ТЕС), встановленою потужнiстю 36. 5 млн. КВт, а також системоутворююча та розподiльча мережi довжиною понад 1 млн. км. Всi електростанцiї України дiляться на 4 види: -тепловi електростанцiї, якi працюють на твердому, рiдкому та газоподiбному паливi. -гiдравлiчнi, якi використовують гiдроресурси та подiляються на гiдроелектростанцiї , гiдростимуляцiйнi та припливнi ; - атомнi, якi в видi палива використовують збагачений уран або iншi радiоактивнi елементи; -електростанцiї, якi використовують нетрадицiйнi джерела енергiї. Серед них перспективними є вiтровi та сонячнi. До складу енергетичної галузi України входять 5 атомних електростанцiй (АЕС) встановленою потужнiстю 12. 818 млн. КВт: - Запорiзька АЕС; - Чорнобильська АЕС; - Хмельницька АЕС; - Пiвденно – Українська АЕС. Пiд тиском суспiльства зупинено будiвництво Кримської, Чигиринської, Харкiвської АЕС та Одеської ТЕЦ; На 5 атомних станцiях України знаходиться 17 енергоблокiв, у т. ч.: - дiючих - 14; - знятих з експлуатацiї - 2 (№ 1, 2 Чорнобильської АЕС); - зруйнований -1 (внаслiдок аварiї 4 блок ЧАЕС). Розвиток атомної енергетики за останнi роки значно забарився. Головна причина - широко розповсюджене переконання в „шкiдливостi” атомної енергетики, сумнiви в можливостях досягнення припустимого рiвня безпеки АЕС на базi сучасної технологiї. Великий вплив на вiдношення людства до атомної енергетики завдали аварiї на атомних електростанцiях, особливо аварiя на 4-му блоцi Чорнобильської АЕС, яка сталася 26 квiтня 1986р. Пiд впливом цiєї аварiї в деяких країнах пiднялась широка хвиля суспiльного опору використанню атомних електростанцiй, викликана страхами про небезпеку впливу атомної радiацiї на навколишнє середовище i населення. Пiсля цих подiй рiзко зросла iнтенсивнiсть наукових дослiджень в областi забезпечення безпеки об’єктiв атомної енергетики. Однак, велика кiлькiсть дослiджень проблем безпеки АЕС хоч i виявили недолiки, упущення, навiть помилки в мiрах забезпечення безпеки АЕС, лише пiдтвердили впевненiсть спецiалiстiв в тому, що високий рiвень безпеки АЕС може бути досягнуто на основi сучасних знань та технологiй. 2. Атом. Атомне ядро. Ланцюгова реакцiя. Все в свiтi складається з молекул, якi представляють собою складнi комплекси взаємодiючих атомiв. Молекули це найменшi частки речовини, якi зберiгають його властивостi. В склад молекул входять атоми рiзних хiмiчних елементiв. Атом - будiвельний матерiал природи. Якщо покласти сто мiльйонiв атомiв рядом, то довжина такого рядка становитиме 1 дюйм (2,54 см). Атоми складаються переважно з порожнього простору. Центр атома - це протони i нейтрони, якi разом утворюють ядро, а в ядрi зосереджена бiльша частина ваги атома. Якби речовина складалася тiльки iз самих щiльно спресованих атомних ядер, то монета завбiльшки з пеннi важила б сорок мiльйонiв тонн. Однак ядро займає всього одну стотисячну частину об’єму атома. Решта об’єму - простiр i крихiтнi електрони, якi кружляють довкола ядра так само, як планети кружляють довкола сонця. Матерiя складається з атомiв, але не всi атоми однаковi. Головна рiзниця полягає в кiлькостi протонiв i нейтронiв, якi утворюють ядро. Наприклад, атом водню завжди має один протон, кисню -вiсiм, а урану - дев’яносто два протони. В кожному атомi кiлькiсть електронiв, що кружляють довкола ядра, i кiлькiсть протонiв однакова. Однак кiлькiсть нейтронiв у атомах одного i того самого елемента може бути рiзна. Наприклад, тодi як уран має дев’яносто два протони, один тип атома урану має 143 нейтрони, а ще один - 146. Цi iзотопи (так називаються рiзнi типи одного i того самого елемента) вiдомi як уран 235 i уран 238 (92 протони плюс 143 нейтрони дорiвнює 235, а 92 протони плюс 146 нейтронiв дорiвнює 238). - що спершу бог створив речовину у виглядi твердих мас - непроникних рухомих частинок, таких твердих, що їх неможливо розбити на шматки, звичайна сила нездатна зруйнувати, розiрвати те, що створив сам бог”. Ньютон, ясна рiч, не мав справи з фiзикою на атомному рiвнi, але все ж його погляд домiнував над усiма iншими протягом сторiч. Фiзики ХІХ сторiччя, виходячи з його логiки, розвинули теорiю, згiдно з якою маса i енергiя являють собою окремi закритi системи, причому нi маса, нi енергiя не можуть бути створенi чи зруйнованi. У 1905 роцi Альберт Ейнштейн опублiкував свої погляди на це питання. Дослiджуючи властивостi маси, часу та простору, вiн висунув думку про те, що iнертна маса мiстiть велику кiлькiсть потенцiйної енергiї, яку можна звiльнити, зруйнувавши структуру, тобто розщепивши основнi структурнi одиницi. Далi вiн висунув думку про те, що протягом цього процесу певна кiлькiсть речовини перетворюється на енергiю i що утворена кiлькiсть енергiї дорiвнює кiлькостi втраченої маси, помноженої на квадрат швидкостi свiтла: Е = mc 2 . Енергiю можна створити: речовину можна зруйнувати. Однак на початку то була всього-на-всього теорiя. Нiхто, в тому числi i сам Ейнштейн, не мiг тодi втiлити її в життя. Тiльки у 1938 роцi фiзики встановили, що коли атом урану-238 бомбардувати нейтронами, то їхнi ядра внаслiдок удару розщеплюються, вивiльнюючи при цьому енергiю. Навiть бiльше, пiд час розщеплення ядер їхнi нейтрони вистрiлюються з великою швидкiстю в напрямку найближчих атомiв спричиняючи розщеплення сусiднiх атомiв. Отож фiзики зробили такий висновок: якщо взяти достатню кiлькiсть атомiв урану i спричинити їх розщеплення, то почнеться ланцюгова реакцiя - швидке розщеплення одного за одним атомiв, яке триває доти, доки вичерпається запас урану. Протягом цього процесу вивiльнюється величезна кiлькiсть енергiї i теплота горiння ядерного палива в мiльйони разiв бiльше, нiж звичайного палива. прилади - ядернi ( атомнi ) реактори. Перший в свiтi реактор був збудований у 1942 роцi в США, роботами керував iталiйський фiзик Е. Фермi. Основним компонентом ядерного реактора є його осердя, або активна зона, де розщеплюється паливо i здiйснюється керована ланцюгова реакцiя. Перед розщепленням уранову масу збагачують i перетворюють у покритi керамiчним матерiалом пiгулки. Пiгулки вмiщують у труби зi сплаву, що не боїться iржи i називається циркалоєм. У радiоактивну зону реактора закладають 40-50 тисяч пiгулок. Трубки з пiгулками встановлюються насторч, як сигарети у круглому контейнерi. Усерединi реактора безперервно вiдбувається ядерна реакцiя. Атоми урану в паливних стержнях розщепляються i випускають нейтрони, швидкiсть яких регулюють водянi або графiтовi „сповiльнювачi” таким чином, щоб збiльшити розщеплення атомiв урану в ланцюговiй реакцiї до максимуму. Пiд час розщеплення атомiв утворюється тепло. При цьому трубки весь час зануренi у воду, яка вiдбирає тепло. На одних ядерних електростанцiях вода, що проходить крiзь активну зону реактора, кипить i перетворюється на пару, яку подають безпосередньо до турбiн, а на iнших тепло передається лише на вториннiй системi, i аж тодi вода закипає i перетворюється на пару. Щоб запобiгти цього, використовують контрольнi стрижнi та системи охолодження активної зони реактора. вбирати нейтрони. Швидкiсть вивiльнення енергiї згоряння в реакторi контролюють за допомогою збiльшення або зменшення кiлькостi стрижнiв у реакторi. Якщо мiж паливними стержнями вставити контрольнi, то швидкiсть розщеплення зменшиться, бо нейтрони, якi звичайно розщеплюють iншi урановi ядра, поглинаються контрольними стрижнями, що дiють неначе губка. І навпаки, якщо контрольнi стрижнi витягнути, то швидкiсть розщеплення збiльшується, бо вивiльнюється бiльше нейтронiв, здатних розщеплювати сусiднi атоми урану. Якщо вставити всi контрольнi стрижнi, то розщеплення атомiв припиняється i реактор вимикається. Однак контрольнi стрижнi вбирають нейтрони, а не тепло. Тому, щоб не розтопилася активна зона реактора, потрiбна ще одна система. Вона називається системою охолодження активної зони реактора. У бiльшостi таких систем для охолодження використовується вода. У мiру того, як розщеплюється уранове паливо, утворюється тепло, яке проходить крiзь стiни трубок з паливними пiгулками. Цi трубки зануренi у воду, яка безперервно циркулює в активнiй зонi завдяки дiї охолоджувальних помп. Саме ця вода й охолоджує циркалоєвi трубки, не даючи їм розтопитися. 4. Проблеми ядерної енергетики. Коли первiсна людина почала користуватися вогнем, вона наражала себе й своє оточення на величезну небезпеку: вогонь мiг знищити лiс довкола, який для людини становив цiлий свiт. Минули тисячолiття, i нашi знання про розмiри Землi стали глибшими, але зважаючи на сучасну технiку i технологiю, свiт, у якому ми живемо, залишається досить малим. Людське суспiльство, паразитує на тiлi нашої Землi, поступово почало перетворювати середу свого iснування. Створюючи знаряддя працi, технологiю виробництва, використовуючи сировину, нарештi, оволодiвши атомною енергiєю, людство мимоволi поставило пiд загрозу сам факт свого iснування, так як розщеплення атомного ядра - це найнебезпечнiший з процесiв, вiдомих людинi. З його допомогою можна обернути Землю на пустелю, але й можна примусити пустелю зацвiсти буйним цвiтом. Людина - в природi i з природи, а не над нею, наш вид смертний. Історiя життя на Землi - це iсторiя взаємодiї мiж живими iстотами i їхнiм оточенням. Великою мiрою фiзична форма тварин i форма їхнього життя на Землi зумовленi оточуючим середовищем. Лише протягом теперiшнього сторiччя один з видiв - а саме людина - набув такої могутностi, яка здатна змiнити природу свiту. Можна зробити висновок про те, що людство створило цивiлiзацiю, яка стала матерiальним бар’єром мiж собою i природою. Цей бар’єр настiльки складний i громiздкий, що вже перешкоджає подальшому розвитку. Іншими словами, людина вiддiлилась, вiдгородилася вiд природи, стала рабом своєї цивiлiзацiї, технiки. Ії зарозумiлiсть i жадоба влади над природою - найбiльша небезпека для неї самої. Проте найпалкiшi прихильники ядерної енергетики визнають, що з її виробництвом пов’язано чимало проблем. Проблема 1. Пiд час роботи реакторiв в паливних стрижнях накопичуються радiоактивнi вiдходи . Розпадаючись, цi вiдходи видiляють тепло, i тому їх треба охолоджувати ще довго пiсля закiнчення керованого процесу розщеплення. На сьогоднi не iснує поки що загальноприйнятого способу зберiгати вiдходи, якi залишаються високорадiоактивними протягом дуже довгого часу. Високорадiоактивнi вiдходи неможливо знищити: їх треба iзолювати вiд навколишнього середовища на десятки тисяч рокiв – лише тодi вони стануть нешкiдливi. Але ми не знаємо як це зробити. Людське суспiльство ще не iснувало десятки тисяч рокiв. Тому необхiдно створити систему знешкодження ядерних вiдходiв, яка була б незалежна вiд людини. Досi жоден технiчний процес нiколи не був безпомилковим i вiчним, а саме це й потрiбно для iзоляцiї ядерних матерiалiв. Поки що бiльшiсть вiдходiв ядерного палива “тимчасово” зберiгають в облицьованих сталевими плитами басейнах бiля атомних електростанцiй, i небезпека забруднення навколишнього середовища дедалi зростає. Тепер у всьому свiтi працює приблизно чотириста атомних реакторiв , а системи тривалого зберiгання ядерних вiдходiв не iснує. Люди, вiдповiдальнi за ядернi програми ,вiрять що нарештi буде створено довiчно закриту систему. Але таку систему треба ще створити. Проблема 2 . Крiм проблеми ядерних вiдходiв, iснує ще набагато поважнiша проблема, а саме: проблема витоку радiацiї з ядерного реактора. Ядерний реактор через цiлу низку причин не може вибухнути, як ядерна бомба. Однак один середнiй реактор мiстить у собi таку кiлькiсть радiоактивних матерiалiв, яка в тисячу разiв перевищує кiлькiсть радiоактивних матерiалiв, вивiльнених над Хiросiмою, отже вивiльнення навiть незначної частинi цих матерiалiв споруди. І все ж сильнi вибухи пари або дiя зовнiшнiх сил (вибухи бомб, урагани) можуть за екстремальних обставин призвести до аварiї, незважаючи на зазначенi запобiжнi засоби. Крiм того реактор може розтопитися чи внаслiдок виходу з ладу помпи або магiстралi подачi води, - починають працювати запаснi охолоджувальнi системи. Проте як що всi цi системи вийдуть з ладу, реактор може розтопитися. Звичайна активна зона реактора занурена у воду. Але якщо потiк охолоджувальної води припиниться, то вода, яка вже надiйшла до активної зони, нагрiється i випарується, оголивши активну зону. Температура всерединi реактора пiднiметься, i циркалоєвi оболонки на паливних пiгулках розтопляться. Незабаром уранове паливо розтопиться i активна зона перетвориться на розтоплену радiоактивну масу металу. Врештi-решт активна зона стане калюжею на днi реактора. Вiдтак, досягнувши температури 5000 градусiв за Фаренгейтом, метал розтопить дно реактора i виллється на зовнiшню захисну споруду. Ця захисна споруда призначена для того, щоб вiдвернути витiк радiацiї в разi вибуху або пошкодження реактора, але вiд розтоплення вона не захищає. Вступаючи в хiмiчну реакцiю iз залiзобетоном, розтоплене паливо проходить крiзь дно захисної споруди i далi вниз. Колись вважали, що розтоплене ядерне паливо проходитиме крiзь землю все далi i далi. Однак тепер вважають, що розтоплене паливо почне взаємодiяти з елементами ґрунту пiд електростанцiєю i спричинить паровi вибухи перед тим, як зупинитись на глибинi приблизно двадцяти метрiв у склянiй оболонцi, утворенiй внаслiдок дiї високої температури на ґрунт. Радiацiя це продукт нестiйкостi атомного ядра . Бiльшiсть iзотопiв, що трапляються в природi (рiзнi форми того самого елемента), стiйкi, тобто не виявляють тенденцiї до розподiлу. Але що до ядра стiйкого атома додати нейтронiв або вiдняти їх вiд нього, то його енергетична рiвновага порушиться, i для того, щоб вiдновити її, з ядра треба щось виштовхнути. Наприклад, плутонiй-239 це штучний елемент, створений додаванням нейтрона до урану-238. Плутонiй-239, як i бiльшiсть штучних iзотопiв, нестiйкий. Вiн по сутi, прагне стати чимось iншим i, виштовхнувши два протони i два нейтрони, стає ураном-235. Радiацiя складається з частинок або хвиль, що їх випускає нестiйкий атом. Радiоактивнiсть це спонтанний розпад або руйнування нестiйкого атома внаслiдок випромiнення частинок або хвиль. Сама радiацiя - явище досить звичайне. Земля виникла як результат радiоактивного вибуху. Ми живимо в радiоактивному свiтi. Кожний чоловiк i кожна жiнка трошки радiоактивнi, оскiльки вся жива тканина зберiгає слiди радiоактивностi. І все ж радiацiя дуже небезпечна, бо випромiнюванi частинки й хвилi можуть викликати змiни в iнших атомах, дуже важливих для живих органiзмiв. Наприклад, коли два протони й два нейтрони випускаються разом iз ядра, то їх називають альфа-частинкою . Альфа частинки порiвняно важкi й великi. Вони, зустрiчаючись з атомом, взаємодiють iз ним, змiщуючи його електрони i порушуючи рiвновагу ядра. Проте альфа частинки мають невисоку проникальну силу i не можуть подолати навiть таки перешкоди, як аркуш паперу чи людська шкiра. Отже, серйозної шкоди атом, що випускає альфа-частинки, може завдати лише тодi, коли його ковтнути разом iз їжею або вдихнути. - це електрони, якi з великою швидкiстю викидаються з нестiйких атомiв. Шкода, якої вони завдають атомам, стикаючися з ними, менша, нiж вiд альфа-частинок. Однак бета-частинки здатнi проходити як крiзь папiр, так i крiзь живу тканину. Отже, бета-радiацiя може спричинити поважнi опiки шкiри. Інодi нестiйкi ядра випромiнюють вибухи енергiї у формi хвиль, швидкiсть яких дорiвнює швидкостi свiтла. Це гамма-променi Радiацiя нечутна, невидима й немає запаху. Вона неприступна для наших органiв чуття, а якби й фiксувалася ними, то людина однаково беззахисна перед нею. Радiацiя може вражати людський органiзм трьома способами: 1) зовнiшньою дiєю; 2) внутрiшньою - через органи травлення, якщо туди з їжею чи водою потрапляє радiоактивний пил; 3) внутрiшньою дiєю через легенi, якщо людина вдихає цей пил. й ознаки променевої хвороби виявляються протягом кiлькох днiв. Якщо органiзм зазнав надто великої шкоди, людина помирає. Ступiнь хвороби залежить вiд рiвня радiацiї та спроможностi органiзму протидiяти радiацiї. Другий тип радiацiйного ураження має тривалий характер i настає внаслiдок пошкодження окремої клiтини. Пошкоджена клiтина може вижити i залишається в „сонному” станi багато рокiв, однак це вже не та клiтина, що була доти, - вона цiлковито переiнакшена. І згодом починають розвиватися генетичнi мутацiї та рак. Час, упродовж якого та чи та речовина залишається радiоактивною, вимiрюється перiодом її напiврозпаду, тобто термiном, за який половина цiєї речовини перетворюється на стiйкiшу шляхом випромiнювання хвиль i частинок. Наприклад, перiод напiврозпаду йоду-131 дорiвнює восьмi дням. Проте iншi радiоактивнi речовини набагато стiйкiшi. Перiод напiврозпаду стронцiю-90 дорiвнює двадцяти чотирьом рокам, цезiю-137 - тридцяти рокам. Це означає ,що цi речовини залишаються потенцiйно небезпечними дуже довго; їх треба тримати в спецiальних контейнерах цiлi сторiччя. Внаслiдок розщеплення урану пiд час роботи реактора атомної електростанцiї утворюється двадцять сiм видiв радiоактивних речовин. Плутонiй - елемент, що його створила людина. Вiн з’явився лише пiсля того, як було розщеплено уран у процесi виробництва ядерної зброї та атомної енергiї. Перiод напiврозпаду плутонiю - 24000 рокiв. Плутонiй випромiнює альфа-частинки. Атом плутонiю, вивiльнений в атмосферу , може розпастися i стати нешкiдливим того самого дня, коли вiн злетiв у повiтря. Але половина вивiльнених атомiв залишається потенцiйно смертоносними 24 тисячолiття, а чверть аж до 50000 рокiв. доменi печi й турбореактивнi двигуни можна вимкнути будь якої митi. Але розпад вивiльнених радiоактивних речовин зупинити не можна. Атомна енергiя невблаганна: вона не прощає помилок. Проблема 3. Могутнiсть сучасної цивiлiзацiї постiйно зростає, а наука i технiка вiдкривають дедалi новi горизонти для її розвитку. Важко навiть уявити, яким було б наше життя без сучасних наукових знань, та iнженерної майстерностi. Однак могутнiсть цивiлiзацiї не лише дала людям блага, а й створила смертельну загрозу для всього роду homo sapiens. Про неї люди збагнули, мабуть, пiсля винаходу атомної зброї. Адже виробництво ядерної енергiї виросло з виробництва ядерної зброї. З багатьох поглядiв ядерна зброя i ядернi реактори дуже подiбнi . Чорнобиль є суворим нагадуванням про те. Одна з небезпек ядерної енергетики полягає в тому ,що технологiю i сировину мирних атомних програм можна використати для створення ядерної зброї . Необхiдний для цього плутонiй отримують з вiдходiв ядерного палива ,i така операцiя по грошам багатьом країнам третього свiту. Мiжнародне агентство у справах атомної енергiї (МАГАТЕ) зобов’язане унеможливлювати використання ядерної технiки ,технологiї й палива для виробництва ядерної зброї. Однак воно, як i бiльшiсть органiзацiї ООН , не може вживати суворих санкцiй до держав, котрi порушують цi принципи. лiчених годин. Державна безпека в абсолютному значеннi цього слова бiльше не iснує. Цiна миру в ядерну добу - це повсякчасна загроза ядерної вiйни. Ми захищаємо себе за допомогою стратегiї залякування, що ґрунтується на можливостi взаємознищення, ми ставимо мир у залежнiсть вiд зброї, яку всi сторони бояться застосовувати, бо вона страшенно небезпечна. Тим часом загроза знищення людства зростає у мiру того, як ядерна зброя поширюється на всiй земнiй кулi. Крiм того, iснує можливiсть випадкового вибуху, коли навiть одна країна має бойовi ядернi заряди. Неполадки та аварiї трапляються. Не можна накопичувати атомну зброю, не збiльшуючи ризику випадкового вибуху. У мiру зростання запасiв атомної зброї зростає також ризик навмисного вибуху. Атомнi бомби свого часу виросли з iсторiї, а тепер вони можуть покласти край iсторiї. Їх створили люди, а тепер вони можуть знищити людей. Однак ядерна зброя не тiльки вбиває людей. Вона викликає такi сильнi екологiчнi змiни а навколишньому середовищi, що воно стане непридатним для життя. Смерть усього людства не тiльки покладе край поколiнням, що живуть у даний час, але й i усiм прийдешнiм. Ця смерть означатиме поразку всiх людських надiй, iдеалiв минулих i майбутнiх. Проблема 4 . Забруднення навколишнього середовища в результатi техногенних викидiв речовин, порiвняно з викинутими в атмосферу, водойми i захороненнi, як вiдходи. У результатi техногенних викидiв щiльнiсть радiоактивного забруднення ґрунтiв i води зросла. Спостерiгається незворотнiй процес безперервного розповзання радiонуклiдного забруднення. Ранiше чи пiзнiше воно проникає скрiзь. Вода здiйснює невпинний круговорот через океани, хмари i дощi, через листя рослин та кровоноснi судини тварин i людей. Атмосфернi гази пронизують усi форми життя. Ґрунт покриває тонким шаром-плiвкою кам’яний скелет Землi й одночасно є минулим i майбутнiм життям. Вода, суша, повiтря, живi рослини й тварини ( i ми там) - все перебуває у постiйному обмiнi компонентами. Викиди не повиннi перевищувати обсягу, який може засвоїти, переробити бiосфера без шкоди для себе. Отже, забруднення бiосфери є найважливiшою проблемою тому, що її вирiшення є також вирiшенням iнших проблем - енергiї, ресурсiв, питної води та iн. Забруднення територiї України радiоактивними викидами при катастрофi на Чорнобильськiй АЕС не має аналогiв нi за масштабами, нi за глибиною екологiчних, соцiальних i економiчних наслiдкiв. Внаслiдок аварiї було забруднено близько 12 млн. га, з них 8,4 млн. га сiльськогосподарських угiдь. Проблема 5. Необхiднiсть створення санiтарної зони . бiльших площин земель, придатних для господарчої дiяльностi людини. Проблема 6. „ . надзвичайно високої квалiфiкацiї персоналу ще й нафту. Про те запаси нафти не безмежнi, а її спалювання завдає чималої шкоди навколишньому середовищу. Мабуть, уран - основне паливо для майбутнiх поколiнь людства й потребу в енергiї можна задовольнити шляхом розвитку ядерної промисловостi. Використання персоналу високої квалiфiкацiї дозволить майже уникнути помилок, що можуть привести до аварiї. “Майже” - тому, що люди втомлюються, iнодi в них поганий настрiй: дiючи бездумно, вони припускаються помилок, а це може привести до катастрофи. Крiм цього, потрiбен контроль за психiчним станом операторiв, аби вiдвернути божевiлля i не допустити дiй, спроможних привести до аварiї. Можливiсть вивiльнення радiоактивного матерiалу робить атомну електростанцiю надзвичайно спокусливою для диверсiй i зовнiшнього нападу. Тому атомнi електростанцiї потребують значної охорони. Проблема 7 . Практично всi блоки (крiм блока № 6 Запорiзької АЕС) пiдлягають реконструкцiї , так як 7 блокiв АЕС з 14 експлуатуються вже бiльш 15 рокiв. Необхiдно збiльшувати об’єм та якiсть технiчного обслуговування, ремонтiв та робiт по дiагностуванню обладнання. Є необхiднiсть виконання робiт по модернiзацiї iснуючих и створенню додаткових систем безпеки. Наше суспiльство покладається на технiку й технологiю, але ядерно-енергетичнi системи не зовсiм надiйнi. Вони складаються з тисяч помп, клапанiв, труб, електросхем i двигунiв. До аварiй можуть привести помилки в проектуваннi, будiвництвi, експлуатацiї та ремонтi обладнання, а також зовнiшнi чинники – повенi, пожежi, землетруси й смерчi. Корозiя, вiбрацiя, перенапруження та спрацювання деталей внаслiдок тривалої експлуатацiї можуть спричинити якусь незначну хибу в роботi, а вона призведе до iнших, якi годi передбачити навiть за допомогою комп’ютерiв. Здебiльшого машини працюють доти, доки вони вийдуть з ладу, але в роботi ядерних реакторiв ця засада неприпустима. Насамперед слiд звернути увагу на створення безпечних реакторiв, робота яких ґрунтувалася б на законах фiзики i не потребувала втручання людини з метою вiдвернення ризику. Проблема 8 . . Чорнобильська АЕС являє собою об’єкт атомної енергетики, до складу якої входять обладнання, будови та споруди, якi безпосередньо зв’язанi з виробiтком електроенергiї. В його склад входять: - енергоблок № 2, зупинений в жовтнi 1991 року в зв’язку з займанням турбогенератора; - енергоблок № 3, якiй знаходився в режимi експлуатацiї до 2000року; - енергоблок № 4, на якому в 1986 роцi сталася аварiя з повним зруйнуванням активної зони, на якому виконаннi першочерговi заходи для зменшення наслiдкiв аварiї та продовжуються роботи по забезпеченню контролю його стану, ядерної та радiацiйної безпеки; - сховище рiдких та твердих радiоактивних вiдходiв i вiдпрацьованого ядерного палива та iншi споруди. Чорнобильська проблема потребує виконання наступних задач: - перетворення об’єкта "Укриття" в екологiчно безпечну систему; - створення централiзованого сховища вiдпрацьованого ядерного палива; - створення заводу по переробцi та зберiганню радiоактивних вiдходiв. 5. Закiнчення. Розвиток людського суспiльства нерозривно пов’язаний з споживанням рiзних видiв енергiї. Сьогоднi гостро стоїть проблема швидкого вичерпування запасiв природних енергоресурсiв –вугiлля, нафти, газу. Теоретично ядерна енергiя близька до iдеальної. Вона ефективна i недорога. Проте з виробництвом ядерної енергiї пов’язано чимало проблем. Використання будь якого виду енергiї доводиться оплачувати грошима, людським життям, забрудненням навколишнього середовища. Не iснує якогось унiверсального виду енергiї, також не можна вiдмовитися вiд одного виду енергiї, не замiнивши його iншими видами. Доводиться балансувати мiж вигодами й ризиком, i проблеми ядерної енергетики повиннi розв’язуватися саме в цьому контекстi. перспективi побiчнi продукти атомної енергiї - накопиченi внаслiдок аварiй i спалювання ядерного палива - можуть завдати непоправної шкоди нашiй планетi. Природа буває жорстока i без втручання людини. Але природнi руйнування здебiльшого загладжуються навколишнiм середовищем. Однак катастрофи, якi спричиняє людина, загрожують постiйним спустошенням. Не виключено, що тодi, коли стануть вiдомi всi згубнi наслiдки впливу ядерної енергiї на навколишнє середовище, змiнити щось буде неможливо. Цiлком можливо, що в розв’язаннi ядерних енергетичних проблем ми досягли межi технологiчної компетентностi й питання радiацiї нiколи не будуть розв’язанi. Небезпеки, якi спричиняються розщепленням атома, випливають з фундаментальних законiв фiзики, тому, можливо, проблем пов’язаних з ними, нiколи не вдасться розв’язати. Але хочеться вiрити в людський розум, в те, що на основi сучасних та майбутнiх знань людство вирiшить проблему безпечного використання атому, i тодi воно назавжди буде забезпечено енергiєю. Лiтература. „Ядерна енергетика та навколишнє середовище”, Е. В. Соботович. Київ, 1988 р. „Екологiчна безпека в Українi”, О. В. Яцик. 2001 р. „Радянський екоцид в Українi”, С.І. Васюта. 2000 р. „Останнє попередження”, Р. Гейл, Т. Маузер, 1989 р. „Енциклопедичний словник юного технiка”, 1988 р. Матерiали з Інтернету.