ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
iм. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО
Іванова Лариса СергІЇвна
ГУМАНІЗАЦІЯ СУБ'ЄКТ-СУБ'ЄКТНИХ ВІДНОСИН
В
Е
КОНОМ
І
Ч
Н
ИХ
СТРУКТУРАХ
ТЕХНОКРАТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА
09. 00. 04 – фiлософська антропологiя, фiлософiя культури
АВТОРЕФЕРАТ
кандидата фiлософських наук
Сiмферополь − 2008
Дисертацiєю є рукопис.
Науковий керiвник
Лазарєв Фелiкс Васильович
,
Таврiйський нацiональний унiверситет
iм. В.І. Вернадського,
завiдувач кафедри фiлософiї.
Офiцiйнi опоненти
:
доктор фiлософських наук, професор
,
Схiдноукраїнський нацiональний унiверситетiм. В. Даля,завiдувач кафедри фiлософiї культурита культурологiї;
кандидат фiлософських наук, доцент
,
Нацiональна академiя природоохоронного
та курортного будiвництва, завiдувач
кафедри фiлософiї та права.
Захист вiдбудеться "25"червня 2008 р. о 15 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради К 52. 051. 01 Таврiйського нацiонального унiверситету iм. В.І. Вернадського за адресою: 95043, м. Сiмферополь, вул. Київська, 116-а.
З дисертацiєю можна ознайомитися в бiблiотецi Таврiйського нацiонального унiверситету iм. В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сiмферополь, проспект Вернадського, 4.
"23" травня 2008 року.
Вчений секретар
спецiалiзованої вченої ради Зарапiн О. В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальнiсть дисертацiйного дослiдження.
На початку третього тисячолiття людство опинилося у небезпечному й складному становищi. Руйнування навколишнього середовища наближається до критичної межi, зростає споживацьке ставлення до людини й природи, загострюється протирiччя мiж людиною й технiкою. Виникає новий клас загроз i небезпек, пов'язаний з формуванням iнформацiйного суспiльства.
колишнього СРСР зазначенi процеси виявилися з особливою силою на тлi явищ, що вiдбуваються одночасно, − глобалiзацiї й вiртуалiзацiї свiтового господарства.
Стали помiтними радикальнi суб'єктивно-людськi змiни, що посилюють вiдчуженiсть людини, руйнують iндивiдуальну цiннiсну матрицю, яка лежить в основi етнiчної, громадянської й цивiлiзацiйної iдентичностi. Цi змiни проявляються в усiх без винятку сферах iснування людини, серед яких головною залишається виробнича дiяльнiсть в економiчнiй сферi.
господарської, комерцiйної дiяльностi, i потенцiйними можливостями людини як самостiйного суб'єкта соцiальної дiяльностi.
Людство вперше виявилося в пограничнiй ситуацiї, зонi бiфуркацiї, вихiд з якої можливий за умови перебудови цiннiсних орiєнтирiв економiчної органiзацiї на основi реалiзацiї гуманiстичних принципiв, життєстверджуючих начал. Основою економiчного розвитку повинна стати категорiя якостi життя
, переорiєнтацiя з монетаристських макроекономiчних показникiв на дiйсне вирiшення проблем свiтового спiвтовариства. Кiнцевою метою виробництва як сфери дiяльностi людини має стати не тiльки подолання вiдчуження, що виникає в процесi протистояння працi й капiталу, але й вiдтворення в суб'єкт-суб'єктних вiдносинах в економiчних структурах тих людських екзистенцiй, якi становлять родову сутнiсть людини.
Таким чином, фiлософсько-антропологiчний аналiз протирiч мiж практикою технократичного управлiння виробництвом в умовах, коли людина використовується лише як засiб
, i гуманiстичною перспективою, в якiй людина розглядається як кiнцева мета
виробництва, стає життєво важливим. У процесi такого аналiзу виникає низка питань: чи iснує зв'язок мiж органiзацiйно-правовим видом господарської дiяльностi економiчної структури i мiрою зняття феномена вiдчуження? Чи забезпечує корпоративна культура усунення вiдчуження чи є лише його iмiтацiєю? Чи можливе повне розкриття творчих здiбностей людини i її самореалiзацiя в умовах домiнування в економiчнiй сферi технократичного стилюмислення? Чи гарантує самореалiзацiю творчих здiбностей людини перехiд вiд iндустрiального суспiльства до iнформацiйного? Якi гуманiстичнi цiнностi мають бути покладенi в основу ефективної культури управлiння? Досвiд України, як i решти країн на пострадянському просторi, багаторазово актуалiзує проблеми гуманiзацiї економiчного розвитку. Процеси приватизацiї, поява нових органiзацiйно-правових форм господарювання, запозичення закордонних управлiнських парадигм, орiєнтованих на розкриття iнтелектуального потенцiалу працiвникiв, потребують фiлософського осмислення людини в процесi трудової дiяльностi в сучасних умовах.
Зазначене стає ще бiльш актуальним з огляду на те, що свiтосприйняття людини в мiжособистiсних господарських зв'язках може кардинально впливати на ефективнiсть економiчних структур. Саме з цiєї причини сьогоднi зусилля власникiв капiталу i менеджерiв вищої ланки спрямованi на "вичавлювання" з працiвникiв їх творчого потенцiалу шляхом створення "гуманiзованих" виробничих умов, кiнцевою метою яких є отримання додаткової вартостi. В той же час людина, яка задiяна у виробництвi, починає усвiдомлювати необхiднiсть подолання ставлення до себе як до об'єкта манiпулювання, що породжує появу нових особистiсних стратегем виборужиттєвого проекту самого себе.
′єкт-суб′єктних вiдносин в iнтервалi виробничої дiяльностi людини наполегливо вимагають пильної уваги та осмислення з позицiй фiлософської антропологiї. Саме такий пiдхiд визначив основний змiст i структуру цiєї дисертацiйної роботи.
Ступiнь розробленостi теми.
Проблемигуманiзацiї i дегуманiзацiї у технократичному суспiльствi знаходилися у центрi уваги українських фiлософiв О. Г. Бiлоруса, Ю. В. Кам'янскої, В. Г. Табачковського, В.І. Шинкарука, О.І. Яценко, а також росiйських А. П. Дубнова, В. О. Лекторського, А. П. Назаретяна. Висновки щодо необхiдностi трансформацiї домiнуючого у техногеннiй цивiлiзацiї технократичного стилю мислення висловленi в роботах українських фiлософiв І. С. Добронравової, В. П. Іванова, Р. С. Мартинова та iнших. Значний внесок у розробку проблематики гуманiзму й вiдчуження людини зробили видатнi фiлософи ХХ сторiччя: М. О. Бердяєв, М. Вебер, М. Гайдегер, Ж. -П. Сартр, С. Л. Франк, А. Швейцер, К. Ясперс та iншi.
Говорячи про проблеми руйнування iдентичностi людини у перiод кризи техногенної цивiлiзацiї, не можна обiйти увагою оригiнальнi роботи iноземних фiлософiв ХХ столiття Е. Тофлера, Е. Фрома, Ф. Фукуями, С. Хантингтона, К. Ясперса, зокрема росiйських − В. Л. Іноземцев,М. М. Моiсєєва, В. С. Стьопiна. Фiлософськi проблеми iснування людини в технократичному суспiльствi розглядаються у працях вiтчизняних вчених Ф. В. Лазарєва, С. А. Лозницi, В. С. Лук'янця,В. С. Лутая та iнших.
Особливої уваги заслуговує грузинська школа фiлософiв в особi її представникiв Н. Д. Абсава, І. Я. Брачули, Г. М. Малашхия, В. В. Парцванiя. Фiлософсько-антропологiчнi основи аналiзу корпоративної та органiзацiйної культури були закладенi у вiдомих працях Г. А. Саймона, Ф. Тейлора, А. Файоля, Е. Шейна, М. Елвесона та iнших. Теоретичнi та практичнi питання у цьому напряму розглядалися росiйськими дослiдниками С. А. Липатовим, Н. Н. Могутновою, Т. О. Соломанидиною,
І. С. Шаповаловою, вагомий науково-практичний внесок у розробку проблем корпоративної та органiзацiйної культури внесли українськi вченi Н. Ю. Горлач, Д. В. Задихайло, Н. В. Зубрєва, Л. О. Пашко, Л. М. Савчук та iншi.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацiйне дослiдження виконано в межах комплексної теми кафедри фiлософiї Таврiйського нацiонального унiверситету iм. В.І. Вернадського "Антропологiчнi перспективи сучасної фiлософiї" (№ державної реєстрацiї 0105U007018).
Метою дисертацiйного дослiдження є аналiз технократичних i гуманiстичних тенденцiй суб'єкт-суб'єктних вiдносин в економiчних структурах сучасної техногенної цивiлiзацiї. Ця мета може бути конкретизована й реалiзована на основi розкриття таких взаємозалежних завдань:− провести аналiз ґенези й тенденцiй розвитку сучасної техногенної цивiлiзацiї;− розробити концептуальнi основи й категорiальний апарат дослiдження проблем гуманiзацiї й дегуманiзацiї суб'єкт-суб'єктних вiдносин в економiчних структурах; − дослiдити природу й спiввiдношення гуманiзацiї й дегуманiзацiї в економiчнiй сферi;− вивчити ґенезу та сучасний стан технократичної свiдомостi;− розкрити фiлософсько-антропологiчнi вимiри феномену вiдчуження людини як суб'єкта виробничих вiдносин; − окреслити гуманiстичнi аспекти моделей i стилiв управлiння в економiчних структурах;− проаналiзувати iснуючi управлiнськi стратегiї, спрямованi на гармонiзацiю технократичного й гуманiстичного пiдходiв до суб'єкт-суб'єктних вiдносин в економiчних структурах. Об'єкт дисертацiйного дослiдження
− суб'єкт-суб'єктнi вiдносини в економiчних структурах.
Предмет дослiдження
Методи дослiдження.
Розгляд основних питань дисертацiї здiйснювався на основi таких методiв науково-теоретичного пiзнання: - iсторико-фiлософського (аналiз розвитку фiлософсько-антропологiчних концепцiй щодо людини);- порiвняльного аналiзу проблем присутностi людини в рiзних економiчних структурах;- дiалектичного (зняття вiдчуження людини в економiчних структурах розглядається як процес розв’язання протирiччя мiж гуманiстичним i технократичним пiдходами);- синергетичного (людина й економiчна структура розглядаються як складна система, що самоорганiзується);- iнтервального (аналiз багатомiрностi iснування людини в економiчних структурах). В цiлому дисертацiйне дослiдження виконане у рамках фiлософсько-антропологiчного пiдходу, що дозволяє сконцентрувати увагу на проблемi присутностi людини в iнтервалi її трудової дiяльностi в економiчних органiзацiях.
полягає у наступних положеннях, якi виносяться на захист:
– вперше з метою аналiзу суб'єкт-суб'єктних вiдносин в економiчних структурах обґрунтовано необхiднiсть уточнення та розширення фiлософсько-антропологiчного дискурсу;
творчiсть, почуття власної гiдностi, високий ступiнь вiдповiдальностi та дисциплiна;
− дослiджено ґенезу й сучасний стан технократичного стилю мислення як домiнуючого в економiчнiй сферi;
– виявлено зв'язок мiж дегуманiзацiєю суб'єкт-суб'єктних вiдносин технократичного суспiльства i посиленням феномена вiдчуження людини та руйнуванням її iдентичностi;
хоча й не повною мiрою, подолання феномена вiдчуження людини;
щонайперше, процесний метод та акцiонування на основi принципiв економiчної демократiї (метод ЕСОП).
Теоретичне й практичне значення дисертацiйного дослiдження. культури в економiчних органiзацiях рiзних форм власностi. Теоретичне осмислення кращих зразкiв корпоративної культури й особистiсних стратегем гуманiстичної спрямованостi покликанi сприяти повноцiнному й гармонiйному розвитку особистостi, максимально повнiй реалiзацiї творчого потенцiалу людини. Теоретичнi висновки, запропонованi пiдходи й конкретнi рекомендацiї можуть бути використанi в розробцi й удосконаленнi моделей корпоративної культури при створеннi загальнодержавних i регiональних програм, що забезпечують соцiальну орiєнтацiю економiки, при написаннi програм полiтичних партiй i рухiв, а також у навчальному процесi при вдосконаленнi програм навчальних дисциплiн з фiлософiї, фiлософської антропологiї, аксiологiї, етики й культурологiї, економiчної соцiологiї й економiчної психологiї.Особистий внесок здобувача.
Основнi положення й результати дисертацiйного дослiдження, а також тексти опублiкованих статей розробленi i сформульованi автором самостiйно.Апробацiя роботи. кафедри педагогiки та психологiї Запорiзького нацiонального унiверситету, а також у виступах на чотирьох науково-практичних конференцiях: II Мiжнародна науково-практична конференцiя "Сучаснi проблеми управлiння" (27-28 листопада 2003 р.); Мiжнародна наукова конференцiї "Человек в контексте современного цивилизационного процесса" (15-17 жовтня 2007 р.); IV Мiжнародна науково-практична конференцiя "Сучаснi проблеми управлiння" (29-30 листопада 2007 р.); XXII Мiжнародна науково-практична конференцiя "Роль науки, релiгiї та суспiльства у формуваннi моральної особистостi" (30 листопада 2007 р.). Публiкацiї.
Основнi положення й результати дисертацiйного дослiдження викладенi в дев'яти публiкацiях, серед яких п'ять - статтi у виданнях, якi затвердженi у перелiку ВАК України.
Структура i змiст роботи вiдбиває її концептуальну логiку. Дисертацiя складається зi Вступу, трьох роздiлiв, висновкiв i списку використаних джерел з 226 найменувань. Загальний обсяг дисертацiї 210 сторiнок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступi
обґрунтовується актуальнiсть теми дослiдження, ступiнь її розробленостi, формулюються мета, завдання, об'єкт i предмет дослiдження, наукова новизна, визначаються методологiчнi основи роботи, розкривається теоретичне й практичне значення роботи, особистий внесок автора, публiкацiї й апробацiя отриманих результатiв.
Перший роздiл"Екзистенцiйнi виклики технократичного суспiльства: проблеми гуманiзацiї економiчних вiдносин"
мiстить iсторико-фiлософський аналiз ґенези, розвитку й кризи захiдної техногенної цивiлiзацiї. Демонструється актуальнiсть фiлософсько-антропологiчного осмислення економiчних вiдносин у технократичному суспiльствi. Викладено теоретико-методологiчнi пiдходи до вивчення суб'єкт-суб'єктних вiдносин в економiчних структурах, окреслюється проблемне поле й уточнюється дискурс дослiдження.
У пiдроздiлi 1. 1
"Актуальнiсть фiлософсько-антропологiчного аналiзу економiчних вiдносин
в умовах кризи технократичного суспiльства"
увага концентрується на актуальностi фiлософського осмислення кризи сучасної цивiлiзацiї, розглядається техногенний виклик людству, який загрожує втратою iдентичностi й руйнуванням людського в людинi. Проблема загроз полягає в тому, що сучасна техногенна цивiлiзацiя, породивши небачений розвиток науки, технiки, iнформацiйних i телекомунiкацiйних технологiй, не створила мiцної духовно-цiннiсної основи планетарної життєдiяльностi людини.
У рамках парадигми техногенної цивiлiзацiї людина являє собою передусiм дiяльну iстоту, з її пануванням над природою, використанням ресурсiв останньої для забезпечення своїх егоїстичних прагнень, спрямованих на досягнення комфортностi проживання шляхом реалiзацiї економiчного iнтересу та влади. Система цiнностей i життєвих смислiв людини спричинилася до формування нової парадигми розвитку суспiльства на основi прогресу.
"розумної" й "умiлої" на "машину бажання". Людина опинилася в екзистенцiально-граничному станi, що викликає, з одного боку, загрозу руйнування родових характеристик людини та iдентичностi, а з iншого − нагальну потребу осмислення власної межi. Факт вiдставання духовно-морального компонента стратегiї людства вiд її науково-технологiчної складової став поштовхом до створення проектiв власного виживання на основi нових культурних парадигм.
У пiдроздiлi 1. 2
"Теоретико-методологiчнi пiдходи до вивчення суб'єкт-суб'єктних вiдносин в економiчних структурах"
подається скорочений iсторико-фiлософський аналiз напруженого осмислення проблеми людини. Викладаються основнi результати глобальних фiлософсько-антропологiчних проектiв, якi мали на метi створення цiлiсного уявлення про людину. Висвiтлюються етапи розвитку фiлософсько-антропологiчних iдей у рамках класичної, некласичної й постнекласичної наукових парадигм. Сьогоднiшня постнекласична (синергетична) парадигма розглядає об'єкти сучасних мiждисциплiнарних дослiджень як унiкальнi системи, якi характеризуються вiдкритiстю й саморозвитком. До таких систем цiлком можна вiднести й людину. З цим пiдходом, зокрема, суголосна й методологiя iнтервальної антропологiї, згiдно з якою в рiзноманiтному свiтi людина не може розглядатися iнакше як багатомiрний i багаторiвневий феномен, що проявляється або виявляє свою присутнiсть у рiзних iнтервалах буття.
Пiдроздiл 1. 3 "Проблемне поле дослiдження й уточнення дискурсу" постановки завдання.
як суто фiлософську або окрему наукову проблему. Значну частину пiдроздiлу присвячено проблемам поняттєво-категорiального апарату. У пiдроздiлi обґрунтовується теза щодо необхiдностi розширення фiлософсько-антропологiчного дискурсу шляхом залучення до нього понять, категорiй i концептiв сумiжних наук. Розглядається фiлософсько-антропологiчний змiст основних понять, категорiй i концептiв, що використовуються у роботi: "суб'єкт-суб'єктнi вiдносини", "гуманiзм", "технократiя", "вiдчуження", "зняття", "економiчна структура" тощо.
У роздiлi 2
"Фiлософсько-антропологiчнi аспекти гуманiзацiї й технократизацiї в економiчних вiдносинах"
простежується iсторико-фiлософський контекст розвитку технократичних i гуманiстичних iдей у сферi економiчних вiдносин.
У пiдроздiлi 2. 1 "Історико-фiлософський контекст проблеми "homo economicus"
розглянуто проблематику розробки моделей людини в умовах рiзних типiв економiк.
до людини як до певного ресурсу не завжди було домiнуючим. У дисертацiї з фiлософсько-антропологiчних позицiй розглядаються вiдомi дослiдження економiчних вiдносин у первiсних, а також у докапiталiстичних суспiльствах. Пiдтверджено, що поведiнка "людини господарюючої" ранiше визначалася переважно позаекономiчними факторами, насамперед, збереженням i самовiдтворенням локального суспiльства у фiзичному й культурному сенсi.
У капiталiстичному суспiльствi економiчна сфера, яка функцiонує незалежно вiд волi й свiдомостi людей, протистоїть всiм iншим сферам. На пiдставi порiвняльного аналiзу пiдходiв до проблеми людини як такої й "людини економiчної" показано, що в європейськiй цивiлiзацiї паралельно розвивалися два напрями: гуманiстичний i технократичний. У роботi розглянуто моделi людини, що є учасником економiчних вiдносин, ретельний аналiз яких дозволяє зробити висновок про поступове посилення гуманiстичної складової. Зокрема, показано вiдмiннiсть моделей людини в класичнiй ("смiтовськiй") та iнституцiональнiй економiках.
У пiдроздiлi 2. 2 "Протирiччя гуманiзацiї й технократизацiї економiчних вiдносин"
доведено, що абсолютизацiя науково-технiчної парадигми європейської цивiлiзацiї, з одного боку, зумовила технократичнi тенденцiї в управлiннi суспiльством i виробництвом, а з iншого − породила прагнення до гуманiзацiї суб’єкт-суб’єктних вiдносин.
Визнання самоцiнностi людської iндивiдуальностi становить одну з найбiльш важливих характеристик того гуманiстичного iдеалу, який склався в сучаснiй культурi й фiлософiї. Подальше iгнорування в економiчних органiзацiях пiдсистеми "Людина" може стати причиною серйозних локальних або глобальних соцiальних катастроф.
У пiдроздiлi проводиться фiлософсько-антропологiчний аналiз дихотомiї "гуманiзацiя − технократизацiя" економiки. З одного боку, людина є творцем нових речей i послуг, що полiпшують якiсть життя, а з iншого − людина здатна на руйнування свого життя, зокрема шляхом створення таких вiдносин мiж людьми в ринковiй економiцi, якi спричиняються до феномена вiдчуження.
Виникнення глобалiзму в економiчнiй сферi, породженого транснацiональними корпорацiями, змушує людей i держави пристосовуватися до цiєї свiтової вiртуальної системи, багаторазово посилюючи тенденцiї технократизацiї i, як наслiдок, дегуманiзацiї економiки. У результатi людина переживає кризовий стан, гублячись у геополiтичнiй орiєнтацiї, втрачаючи свою соцiальну iдентичнiсть та унiкальнiсть особистiсного буття.
прибутку). Технократичнi тенденцiї в економiцi вiдображаються, насамперед, у технократичних пiдходах до управлiнняперсоналом в економiчних структурах.
Пiдроздiл 2. 3 "Технократизм
як стиль мислення"
присвяченийпроблемi гносеологiї технократичного стилю мислення, позбавленого моральних категорiй, далекого вiд категорiй Розум i Мудрiсть
.
iсторичному досвiдi взаємодiї людини iз природою. На найбiльш раннiх стадiях формування людського спiвтовариства технiчнi нововведення й технологiчнi навички були пов'язанi з усiєю природою людини. Радикальнi змiни в "життєорiєнтованiй економiцi" сталися тодi, коли технiка й технологiї перетворилися на iнструменти посилення влади i збiльшення багатства шляхом систематичної органiзацiї повсякденної господарської дiяльностi.
Збiг за мiсцем та часом таких феноменiв, як вiдкриття античної фiлософiї i науки, збагачених великими винаходами, зумовило домiнування технократичного стилю мислення в економiчнiй сферi.
У пiдроздiлi 2. 4 "Технократизм як практична реалiзацiя дегуманiстичних поглядiв в управлiннi економiчними структурами"
дається аналiз iсторичного розвитку технократичних iдей, якi панували в теорiї й практицi ринкового господарства пiд впливом науково-технiчної парадигми.
У пiдроздiлi робиться висновок про те, що на стадiї зрiлого iндустрiального суспiльства, де основну частину технократiї представляють менеджери, саме технократи здобувають бiльшу й, навiть, вирiшальну владу у сферi виробництва товарiв i надання послуг. Пiдвищення статусу технократiв як провiдної i вирiшальної сили суспiльства, на думку прихильникiв технократизму, є закономiрним результатом переходу до сучасного постiндустрiального суспiльства. Проте, як показує свiтова практика, жоднi iнтелектуальнi технологiї не дозволяють замiнити людину, що володiє здiбностями осягнення складної проблеми у всiй її цiлiсностi.
У пiдроздiлi аналiзуються рiзнi сценарiї подолання антропологiчної кризи технократичного суспiльства. Зокрема, дискусiя мiж гуманiстами й технократами набуває нового сенсу в iдеологiї трансгуманiзму, полiтичним iдеалом якого є полiцентральна система влади, що координує дiяльнiсть людей як автономних агентiв.
У роздiлi 3 "Гармонiзацiя суб'єкт-суб'єктних вiдносин як зняття феномена вiдчуження в рiзних економiчних структурах"
У пiдроздiлi 3. 1
"Феномен "вiдчуження" людини в соцiально-економiчних вiдносинах"
узагальнюється iсторико-фiлософський аналiз феномена "вiдчуження" людини, розкривається його сутнiсть та особливостi прояву в економiчнiй сферi.
Феномен "вiдчуження" у сферi соцiально-економiчних вiдносин у технократичному суспiльствi значною мiрою пронизує сферу суб'єкт-суб'єктних вiдносин, замiнюючи їх суб'єкт-об'єктними, оскiльки працiвник розглядається як об'єкт управлiння з метою одержання максимального прибутку. Упродовж усього iндустрiального етапу розвитку суспiльства було проаналiзовано й запропоновано безлiч стилiв i методiв управлiння. Проте, всi цi методи перебували в рамках кiбернетичного пiдходу, заснованого на розподiлi систем, якi керують, i якими керують та на факторi зворотних зв'язкiв як одного iз ключових атрибутiв.
У пiдроздiлi дається ретроспективний аналiз становлення й розвитку рiзних стилiв управлiння в економiчних структурах, а також вiдзначається, що стилi управлiння iндустрiального перiоду не враховували, зокрема, такий фактор як нацiональна трудова культура. Одночасно, наприкiнцi ХХ сторiччя виникла гiпотеза, вiдповiдно до якої основою успiшностi економiчної структури є не методи керiвництва, а культурнi особливостi, у тому числi й ставлення працiвникiв до роботи як складової культури. Врахування цього фактора зумовило появу нових пiдходiв до вирiшення завдань подолання вiдчуження працiвникiв.
Пiдроздiл 3. 2 "Партисипативнi пiдходи до гармонiзацiї соцiально-економiчних вiдносин" Пiдкреслюється, що в кiнцевому рахунку корпоративна культура створюється менеджментом з метою пiдвищення ефективностi корпорацiї. Органiзацiйна культура складається за законами саморозвитку, залежно вiд низки неформальних чинникiв. Взаємодiя зазначених видiв культури забезпечує формування культури органiзацiї.
У центрi аналiзу перебуває людина, її аксiологiчна реакцiя на нав'язування менеджментом корпоративної культури, прагнення в будь-якiй ситуацiї зберiгати свої особистiснi й колективнi цiнностi. Одним з основних напрямiв в антропологiчному вимiрi органiзацiйних структур стає визнання фундаментального значення процесiв транскомунiкацiї культури й поведiнки як джерела розподiлу енергiї на рiзних циклах розвитку органiзацiї як специфiчної системи. Як приклад у пiдроздiлi розглянуто процесний метод управлiння бiзнесом, в основу якого покладено творчiсть, що розумiється як свобода й вiдповiдальнiсть. Змiстом i головною метою процесного управлiння є створення умов для максимального розкриття творчого потенцiалу спiвробiтникiв, їх особистого й професiйного росту.
У роботi вперше зроблено спробу аналiзу практичних технiк гуманiзацiї виробничих вiдносин працюючих у структурах сiтьового маркетингу. У пiдроздiлi показано, що серед iнструментiв впливу на бiзнес-партнерiв часто-густо використовуються елементи манiпулювання свiдомiстю, що може привести до посилення вiдчуження.
Бiльш гармонiзованi виробничi вiдносини можна спостерiгати в так званих народних акцiонерних товариствах, створюваних на принципах демократичного капiталiзму, запропонованого американським економiстом Л. Келсо. Цей пiдхiд розглядається в пiдроздiлi 3. 3
"Подолання вiдчуження через демократизацiю iнституту власностi"
. Суть концепцiї демократичного капiталiзму полягає у поєднаннi iнструментарiю полiтичної демократiї з iнструментарiєм економiчної, що сприяє формуванню виробничих вiдносин, якi вiдповiдають шкалi людських цiнностей. У роботi дається аналiз практичної реалiзацiї iдей Л. Келсо, якi з гуманiстичних позицiй вирiшують проблему зняття вiдчуження працiвникiв у корпорацiях, де впроваджена модель створення акцiонерної власностi.
У пiдроздiлi 3. 4 "Особистiснi стратегеми людини в економiчних структурах"
зроблено спробувирiшення проблеми вибору життєвих стратегiй людини в iнтервалi виробничо-економiчних вiдносин. Якщо виходити iз твердження, що людське життя не має споконвiчної заданостi, то людина може самостiйно вибирати стратегему свого буття. Вона може або пристосуватися до соцiальних ситуацiй i контекстiв, або сформулювати й реалiзувати проект самої себе, свiй власний задум, або знайти новий змiст завдяки внутрiшньому досвiду, через проходження граничних ситуацiй.
Важливим аспектом у цьому контекстi є проблема самоiдентифiкацiї людини i її намiр змiнити щось у своїй долi. У пiдроздiлi розглянутi iснуючi технiки, спрямованi на самовдосконалення особистостi. Доводиться констатувати, що сáме масове бажання великої кiлькостi людей змiнити своє життя, скорегувати свою долю, породило величезний ринок подiбних послуг. У роботi розглядаються технiки на основi нейро-лiнгвiстичного програмування, спрямованi на вирiшення завдань змiни переконань. Показується ризик застосування подiбних методик, поєднаних з можливiстю манiпулювання свiдомiстю людини, що спричиняється до ще бiльшого вiдчуження вiд самої себе.
У Висновках
дисертацiї сформульованi основнi результати дослiдження, що висвiтлюють проблематику та загальну структуру роботи, визначаються перспективи подальшої роботи з цiєї теми.
У процесi дослiдження встановлено:
1. Криза техногенної цивiлiзацiї зумовила вiдставання духовно-етичної компоненти стратегiї людства i зробила проблематичним саме iснування людини.
2. Безперспективнiсть спроб фiлософiв i вчених створити iнтеграцiйну науку про людину, а також фiлософсько-антропологiчний редукцiонiзм, що зводить людину до одного з її проявiв, зумовили пошук нових пiдходiв до питань про сутнiсть людини.
3. Новi пiдходи вимагають розширення фiлософського iнструментарiю за рахунок включення у фiлософсько-антропологiчний дискурс понять i концептiв сумiжних галузей знань, зокрема психологiї, соцiологiї i теорiї управлiння.
благ.
5. Ретроспективний аналiз двох зазначених тенденцiй виявив безумовне переважання технократизму не лише в суб'єкт-об'єктних, але й суб'єкт-суб'єктних вiдносинах в економiчних органiзацiях.
6. Технократичне ставлення до людини як до певного виду виробничого ресурсу породило феномен вiдчуження працiвника як вiд результатiв своєї працi, так вiд самої себе як представника людського роду.
7. Глобальнi процеси, орiєнтованi на максимiзацiю прибуткiв економiчними агентами країн "золотого мiльярда", породжують у вiдповiдь реакцiю людини, спрямовану на подолання вiдчуження, на пошук i вiднайдення самої себе.
8. Техносфера, створена людиною, новi iнформацiйнi технологiї, що породжують феномен вiдчуження, через "заперечення заперечення" надають людинi можливiсть самоiдентифiкацiї в сферi, яка не пов'язана з найманою працею: фрiлансерство, сiтьовi технологiї бiзнесу.
9. Одночасно простежується тенденцiя гуманiзацiї суб'єкт-суб'єктних вiдносин в економiчних органiзацiях, що запроваджуються власниками i менеджерами вищої ланки на основi втiлення механiзмiв корпоративної культури.
10. Подолання вiдчуження людини в економiчних органiзацiях можливе також за умов демократизацiї економiки, якщо акцiонерна власнiсть розподiляється мiж всiма працiвниками корпорацiї, а отриманий ними прибуток залежить не лише вiд їх особистого трудового внеску, але й вiд тих часток капiталу, що їм належать.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ
ЗА ТЕМОЮ
ДИСЕРТАЦІЇ
1. Іванова Л. С. Категорiя цiнностей та їх прояв у системi управлiння / Л. С. Іванова // Науковий вiсник пiвденноукраїнського державного педагогiчного унiверситету iм. К. Д. Ушинського. − 2001. − Вип. 1-2. − С. 66-69.
− 2002. − Вип. 15. − С. 13-19.
3. Іванова Л. С. Соцiально-iсторичний погляд на розвиток вiтчизняного стилю управлiння / Л. С. Іванова // Соцiальнi технологiї. Актуальнi проблеми теорiї та практики. − 2002. − Вип. 16. − С. 50-55.
4. І
ванова Л. С. Цiнностi в управлiнськiй дiяльностi керiвника / Л. С. Іванова // Актуальнi проблеми психологiї. – 2002. – Т. 1, частина 3. – С. 208-213.
5. Иванова Л. С. Феномен "отчуждение" человека в экономических организациях / Л. С. Иванова // Ученые записки Таврического Национального университета им. В. И. Вернадского. – 2007. – Том 20(59), № 2. − С. 183-188.
7. Иванова Л. С. Культура организации как интервализация присутствия человека / Л. С. Иванова // Гуманiтарний вiсник Запорiзької державної академiї. − 2008. – Вип. 31. − С. 32-37.
8. Иванова Л. С. Генезис технократического стиля мышления. Философско-антропологический аспект / Л. С. Иванова // Культурологiчний вiсник: Науково-теоретичний щорiчник Нижньої Надднiпрянщини. – 2008. – Вип. 20. – С. 153-158.
9. Иванова Л. С. Снятие отчуждения работников в современных экономических структурах / Л. С. Иванова // Ученые записки Таврического Национального университета им. В. И. Вернадского. – 2008. – Том 21(60), № 2. − С. 106-113.
АНОТАЦІЯ
Іванова Л. С. Гуманiзацiя суб’єкт-суб’єктних вiдносин в економiчних структурах технократичного суспiльства.
−
Рукопис.
Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата фiлософських наук за спецiальнiстю 09. 00. 04 − фiлософська антропологiя, фiлософiя культури. − Таврiйський нацiональний унiверситет iм. В.І. Вернадського. Сiмферополь, 2008.
та пропонуються шляхи його подолання.
Робиться висновок про необхiднiсть пошуку нових пiдходiв щодо питань про людину. Стверджується, що новi пiдходи настiйно вимагають розширення фiлософського iнструментарiю за рахунок включення у фiлософсько-антропологiчний дискурс понять i концептiв сумiжних галузей знань, зокрема психологiї, соцiологiї й теорiї управлiння.
Проаналiзовано дiалектично протилежнi тенденцiї технократичного й гуманiстичного пiдходiв до людини в процесi виробництва матерiальних благ. Показано безумовну перевагу технократизму в суб'єкт-суб'єктних вiдносинах в економiчних структурах.
Доводиться, що побудова постiндустрiального iнформацiйного суспiльства вимагає гармонiзацiї гуманiстичної й технократичної складових у сферi виробництва матерiальних благ i надання послуг.
технократичне суспiльство, суб'єкт-суб'єктнi вiдносини, гуманiзм, технократизм, вiдчуження, економiчнi структури.
ANNOTATION
Ivanova L. S. Humanizing of subject-subject relations in the economic structures of technocratic society. −
Thesis for the application of candidate of philosophical sciences degree speciality 09. 00. 04 − philosophical anthropology, philosophy of culture. Tavrida National V. Vernadsky University. Simpheropol, 2008
The theses are devoted to research of subject-subject relations problems in the economic structures of technocratic society, considered from positions of philosophical anthropology the phenomenon of alienation and way of its overcoming. It is shown that the crisis of teсhnogenic civilization have been conditioned spiritually moral lag components of human strategy and did problematic his existence.
Absence of prospect of creating integrative science about a man provided the necessity of search of the new going near inquiring about a man. It becomes firmly established that new approaches urgently require expansion of philosophical-anthropological discourse by including of definitions and concepts of contiguous fields of knowledges.
The dialectical opposite tendencies of humanism and technocratic attitude toward a man in the process of production of material welfares are analyzed.
The ways of humanizing of subject-subject relations are shown by overcoming of alienation of man from the results of the labour in economic structures. A theory and practical realization of economic and production democracy is analysed from positions of philosophical anthropology. It becomes firmly established that construction of knowledge society needs in harmonization by humanism and technocratic component of sphere of production of material welfares and providing of services.
Keywords:
technocratic society, subject-subject relations, humanism, teсhnokratiism, alienation, economic institutions.
АННОТАЦИЯ
−
Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09. 00. 04. − философская антропология, философия культуры. − Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. Симферополь, 2008.
Диссертация посвящена анализу проблем субъект-субъектных отношений в экономических структурах в условиях кризиса техногенной цивилизации.
усиливающие феномен отчуждения человека, разрушающие индивидуальную ценностную матрицу, лежащую в основе этнической, гражданской и цивилизационной идентичности. Эти изменения проявляются во всех сферах существования человека, среди которых главенствующую роль играет производственная деятельность в экономической сфере.
В управлении экономическими структурами совершенно очевидно проявляются две тенденции, характеризующие субъект-субъектные отношения – технократическая и гуманистическая. Содержанием первой является отношение к человеку как к средству для достижения коммерческого успеха, содержанием второй – признание человека в качестве конечной и единственной цели производства. В связи с этим становится чрезвычайно актуальным анализ противоречий между практикой технократического управления производством и формированием субъект-субъектных отношений на гуманистической основе.
Вследствие бесперспективности попыток создать интегративную антропологию делается вывод о необходимости поиска новых подходов к вопрошанию о человеке. Утверждается, что новые подходы настоятельно требуют расширения философского инструментария за счет включения в философско-антропологический дискурс понятий и концептов смежных отраслей знаний, в частности психологии, социологии и теории управления.
Проанализированы диалектически противоположные тенденции технократического и гуманистического отношения к человеку в процессе производства материальных благ. Показано безусловное преобладание технократического подхода в стилях управления в современных экономических структурах, особенно в условиях переходных экономик, характерных для Украины и других стран СНГ.
Раскрыт и проанализирован генезис и современное состояние технократического стиля мышления как доминирующего в экономической сфере. Рассмотрен с позиций философской антропологии феномен отчуждения человека в экономических структурах технократического общества. Показана связь между технократическим стилем мышления и феноменом отчуждения. В связи с этим рассмотрены пути преодоления феномена отчуждения на основе гуманизации субъект-субъектных отношений.
Раскрывается содержание и особенности корпоративной и организационной культур, а также культуры организации. Подчеркивается, что корпоративная культура создается менеджментом в целях повышения эффективности корпорации, организационная культура складывается по законам саморазвития, в зависимости от ряда неформальных факторов, а культура организации – как синтез корпоративной и организационной культур.
антропологии рассмотрены процессный метод управления, положенный в основу международных стандартов по управлению персоналом, стимулирующие и развивающие технологии в структурах сетевого маркетинга, принципы демократического капитализма, основанные на гармонизации отношений труда и капитала.
Впервые поставлена задача необходимости анализа личностных жизненных стратегий человека в интервале производственно-экономических отношений с позиций философской антропологии.
Ключевые слова:
технократическое общество, субъект-субъектные отношения, гуманизм, технократизм, отчуждение, экономические структуры.
Пiдписано до друку 21. 05. 2008. Ф
ормат 60×90/16. Папiр офсетний.
Друк рiзографiчний. Умовн. друк. арк. 0,7. Тираж 100 прим. Зам. №80.
____________________________________
Запорiзький нацiональний унiверситет
69600, м. Запорiжжя, МСП-41
вул. Жуковського, 66
Свiдоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавцiв, виготiвникiв i розповсюджувачiв видавничої продукцiї
| 
