КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
iменi ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
АРТЕМ’ЄВА Ольга Олександрiвна
УДК 167+165. 12:396
Спецiальнiсть 09. 00. 09 — фiлософiя науки
АВТОРЕФЕРАТ
дисертацiї на здобуття наукового ступеня
кандидата фiлософських наук
Київ-2008
Дисертацiєю є рукопис.
Робота виконана на кафедрi фiлософiї та методологiї науки фiлософського факультету Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка.
СИДОРЕНКО Лiдiя Іванiвна,
Київський нацiональний унiверситет iменi Тараса
Шевченка, професор кафедри фiлософiї та
Офiцiйнi опоненти: доктор фiлософських наук, старший науковий
Інститут фiлософiї iменi Г. С. Сковороди НАН
України, старший науковий спiвробiтник вiддiлу фiлософських проблем природознавства та екологiї;
кандидат фiлософських наук, доцент
СУХОДУБ Тетяна Дмитрiвна,
Центр гуманiтарної освiти НАН України,
професор кафедри фiлософiї науки та культурологiї.
вул. Володимирська, 60, ауд. 330.
З дисертацiєю можна ознайомитись у бiблiотецi iменi М. О. Максимовича Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.
Автореферат розiсланий “14” лютого 2008 р.
Учений секретар
спецiалiзованої вченої ради Л. О. Шашкова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальнiсть теми дослiдження. У ХХІ столiття людство ввiйшло з вантажем складних проблем буття та цивiлiзацiйних викликiв, якi необхiдно осмислити та якнайскорiше розв’язати. Переважна бiльшiсть цих проблем спровокована самою людиною, її ставленням до природи та, власне, до самої себе. Змiна ситуацiї на краще потребує нового щабля самопiзнання та iншого типу рацiональностi як основи свiтовiдношення людини. Для цього необхiдне творення цiлiсного образу людини, в якому враховано багатоманiтнiсть виявiв людського. Помiж них традицiйно визнанi (соцiокультурнi, цивiлiзацiйнi, пiзнавальнi та iншi), а також такi, що ще потребують пошуку свого мiсця в загальнiй картинi людини.
Серед останнiх слiд назвати гендерну визначенiсть людини. У фiлософськiй лiтературi останнього десятилiття особливо наголошується на важливостi гендерних дослiджень i необхiдностi їхнього введення в сферу фiлософсько-методологiчного осмислення (С. Л. Бем, Г. А. Брандт, О. О. Воронiна, І. А. Жеребкiна, Е. А. Здравомислова, А. А. Тьомкiна).
З появою гендерних дослiджень як нової галузi знання було багато дискусiй з приводу їхнього статусу (Дж. Батлер, А. Оеклi, Г. Рубiн), зв’язку з новiтнiми тенденцiями науки та потенцiалу для оновлення методологiчної та епiстемологiчної бази науки (Е. М. Джаггар, Х. Ф. Келлер, Л. Коуд, Х. Лонгiно, С. Хардiнг, Д. Харавей). На наш погляд, обговорювати цi проблеми необхiдно в тiсному зв’язку з тими змiнами та трансформацiями, що вiдбуваються в сучаснiй науцi, де намiтилась тенденцiя вiдмови вiд принципiв класичного мислення — в бiнарних опозицiях, формування постнекласичної рацiональностi, введення аксiологiчних вимiрiв у наукове пiзнання, розробки апарату дослiджень, який би слугував вивченню складних систем, що самоорганiзуються та саморозвиваються (живе, екологiчнi системи, соцiум, людина).
дослiджень дозволяє подолати абстрактне розумiння людини — як позастатевої iстоти — у головних виявах її суспiльного життя та сформувати толерантне ставлення до свiту як чоловiчого, так i жiночого. Саме тому осмислення специфiки гендерних дослiджень у контекстi постнекласичної науки актуальне.
в багатьох аспектах, основнi з них наведено нижче.
По-перше, гендернi дослiдження вивчаються у мiждисциплiнарному аспектi, тому останнiм часом з’явилось багато робiт, в яких предмет обговорення стосується одночасно рiзних галузей науки — лiнгвiстики, економiки, соцiологiї, полiтологiї, iсторiї та багатьох iнших (О. А. Здравомислова, А. А. Тьомкiна, Н. Л. Пушкарьова, Т. М. Мельник, І. С. Кон). Втiм, у контекстi нових зв’язкiв, що утворюються мiж дисциплiнами в сучаснiй науцi, мiждисциплiнарнiсть не дослiджувалась.
суб’єкта та об’єкта пiзнання та потреби врахування цiннiсних складових у процесi наукового пiзнання (В. А. Гайденко, Л. Коуд, Х. Лонгiно, Д. Харавей, С. Хардiнг). У той же час, гендернi дослiдження не вивчались як система, що об’єднує рiзноманiтнi епiстемологiчнi практики, якi потребують адекватних методологiчних засобiв дослiдження власного об’єкта — гендерних вимiрiв людини — як складної системи, що самоорганiзується.
По-третє, аналiзуються соцiокультурнi проблеми гендерної визначеностi — питання продукування гендерної нерiвностi та гендерних вiдмiнностей у суспiльствi, вiдтворення уявлень про чоловiче та жiноче в культурi, пiдкреслюється роль етики, заснованої на турботi та вiдповiдальностi (Дж. Батлер, С. Бенхабiб, О. О. Воронiна, К. Гiллiган, Л. Ірiгарей, Дж. Б. Елштайн, М. С. Кiммел, Ш. Муфф, Г. Рубiн, С. А. Ушакiн, Н. Фрезер). Поза вивченням залишився цiннiсний потенцiал гендерного мислення з точки зору можливостi його впливу на процес трансформацiї цiнностей техногенного суспiльства та перспектива формування на цiй основi розумiння людини в контекстi постнекласичної рацiональностi.
Осмислюючи гендернi дослiдження в постнекласичному контекстi, ми спиралися на роботи В. І. Аршинова, В. Г. Буданова, Гардашук Т. В., І. С. Добронравової, Л. П. Киященко, Є. Н. Князєвої, С. П. Курдюмова, І. Пригожина, Л. І. Сидоренко, В. С. Стьопiна, Суходуб Т. Д., Г. Хакена та iнших, в яких наводяться суттєвi вiдмiнностi постнекласичної рацiональностi вiд класичної та некласичної, головнi риси постнекласичної рацiональностi. Специфiка гендерних дослiджень як сфери постнекласичної рацiональностi в зазначених роботах не вивчалась.
Таким чином, хоча важливi проблеми епiстемологiчного, методологiчного та соцiокультурного характеру в предметi гендерних дослiджень вивчались, загальна приналежнiсть їх до постнекласичної рацiональностi, їх специфiка в означеному аспектi, що виявляється в пiзнавальному, методологiчному та аксiологiчному вимiрах, не дослiджувалась.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацiя виконувалась в межах дослiджень, якi проводить кафедра фiлософiї та методологiї науки фiлософського факультету в рамках комплексної наукової програми Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка „Науковi проблеми сталого державного розвитку України” НДР № 06БФ041-01 „Фiлософiя та полiтологiя в структурi сучасного соцiогуманiтарного знання”.
Мета i завдання дослiдження: мета полягає в осмисленнi гендерних дослiджень у контекстi постнекласичної рацiональностi як системи знань, епiстемологiчних i методологiчних практик та сукупностi цiннiсних настанов.
Для досягнення мети було сформульовано такi завдання:
проаналiзувати змiстовну багатоманiтнiсть гендерних дослiджень з точки зору контекстуальної визначеностi розумiння людини;
дослiдити особливостi гендерних дослiджень з точки зору їх вiдповiдностi постнекласичнiй рацiональностi;
вивчити специфiку структурної органiзацiї гендерних дослiджень як постнекласичної мiждисциплiнарної галузi та властивi їй методологiї;
розкрити соцiокультурнi можливостi гендерних дослiджень в утвердженнi цiннiсних настанов постнекласичної рацiональностi.
Об’єкт дослiдження — гендернi дослiдження.
Методологiчна основа дослiдження. Для реалiзацiї мети базовою стала концепцiя постнекласичної рацiональностi, яка дозволила проаналiзувати гендернi дослiдження як складну систему з урахуванням нелiнiйних процесiв, якi притаманнi як суспiльству, так i власне гендерним дослiдженням. З урахуванням мети, специфiки об’єкта та предмета використовувалися такi методи та пiдходи. Порiвняльний метод застосовувався при спiвставленнi рiзноманiтних течiй та напрямiв гендерних дослiджень. Системний метод дозволив розглянути формування гендерних дослiджень як систему взаємопов’язаних рiвнiв. Історичний пiдхiд використовувався при розглядi цiннiсних аспектiв гендерних дослiджень.
Наукова новизна отриманих результатiв. У дисертацiйному дослiдженнi обґрунтовано концепцiю, в якiй специфiка гендерних дослiджень, що виявлена в епiстемологiчному, методологiчному та цiннiсному аспектах, дозволяє репрезентувати їх як галузь постнекласичної рацiональностi, необхiдної для формування сучасного фiлософського образу людини як багатовимiрної сутностi. Серед одержаних у дисертацiйному дослiдженнi нових наукових результатiв наступнi виносяться на захист:
показано, що гендернi дослiдження багатовекторнi та представленi сукупнiстю вiдносно самостiйних напрямiв. Основнi характеристики означених дослiджень, такi як варiативнiсть предметної сфери, розумiння гендеру в багатьох контекстах, якi залежать вiд норм i правил соцiокультурної визначеностi людської статi, усвiдомлення значущостi гендеру в осмисленнi сутностi людини — це вияви постнекласичної рацiональностi;
встановлено, що особливостi органiзацiї та розвитку гендерних дослiджень як наукової галузi дозволяють говорити про їх вiдповiднiсть саме постнекласичному типу наукової рацiональностi. Виокремлено такi постнекласичнi характеристики галузi: по-перше, їх об’єкт — складнi людиновимiрнi системи та складнi суспiльнi взаємодiї (враховуються не лише статевi характеристики людини, а й культурнi, релiгiйнi етнонацiональнi); по-друге, суб’єкт iстотно впливає на об’єкт дослiдження, обидва є складними системами, що самоорганiзуються; по-третє, цiннiснi складовi, моральнi принципи впливають на розумiння майже всiх характеристик людини в гендерних дослiдженнях;
виявлено мiждисциплiнарнiсть гендерних дослiджень, що характеризує їх як постнекласичнi. Вона здiйснюється на трьох взаємопов’язаних рiвнях: на практико-емпiричному встановлюється варiативнiсть предмета та фiксується iдеологiчна спрямованiсть дослiджень, яка впливає i на iншi рiвнi. Теоретичний рiвень не усталений, оскiльки мiждисциплiнарнiсть гендерних дослiджень потребує побудови багатовимiрної теорiї–моделi для опису суспiльства. Методологiчний рiвень, що є своєрiдною рефлексiєю над практико-емпiричним i теоретичним, репрезентує багатоманiтнiсть методологiчних схем i пiдходiв, яка пов’язана з варiативнiстю предмета, понятiйного апарату та норм дослiдження;
та особливого, суспiльного та особистiсно-iндивiдуального. Потреба в модифiкацiї цiнностей техногенного суспiльства призводить до введення в смисловi контексти загальнолюдських орiєнтацiй ґрунтовних цiнностей гендерного мислення. Так, етика турботи, перетворюється з власне „жiночої етики” в етику загальнолюдських взаємин, яка включає вимогу вiдповiдальностi, турботи, толерантностi в спектр моральних iмперативiв, що дiють на практицi.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатiв. Теоретичне та практичне значення дослiдження розкривається через новизну одержаних результатiв. Зокрема, аналiз мiждисциплiнарної органiзацiї гендерних дослiджень показує шляхи до iнтеграцiї рiзних галузей гуманiтарних наук, до комплексного вивчення людини та збагачення методологiї сучасної науки новими пiдходами. Матерiал дослiдження може бути використаний для пiдготовки спецкурсiв i нормативних курсiв iз гендерних дослiджень, фiлософiї науки та методологiї соцiальних дослiджень.
Апробацiя результатiв дисертацiї. Основнi положення та висновки дисертацiї обговорювались на науково-теоретичних семiнарах кафедри фiлософiї та методологiї науки Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка, а також були оприлюдненi на щорiчних мiжнародних конференцiях фiлософського факультету Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка “Днi науки —2005”, “Днi науки —2006”, “Днi науки —2007”.
Публiкацiї. Основнi положення дисертацiйного дослiдження вiдображено у 3 статтях у фахових наукових виданнях iз фiлософiї, затверджених ВАК України, та тезах 3 виступiв на наукових конференцiях.
Структура та обсяг дисертацiї. Дисертацiя складається зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерел, що мiстить 157 найменувань (з них 29 iноземною мовою). Обсяг основного тексту дисертацiї становить 163 сторiнки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступi обґрунтовується актуальнiсть теми дослiдження, окреслено його джерельну базу та ступiнь розробки, визначено об’єкт, предмет, мету i завдання дослiдження, сформульовано наукову новизну отриманих результатiв, вiдображено теоретичне та практичне значення роботи, мiстяться вiдомостi про апробацiю результатiв i список тематичних публiкацiй автора дисертацiї.
для окреслення мiсця названих дослiджень серед iнших дисциплiн та їх зв’язку зi становленням постнекласичної рацiональностi. Оскiльки базою для виникнення гендерних дослiджень був фемiнiстський рух та його iдеологiя, то значна увага придiлялася аналiзу його рiзноманiтних течiй. У результатi видiлено основнi iдеї та концепцiї, якi послужили для становлення гендерних дослiджень як окремої наукової галузi. Широке розгалуження гендерних дослiджень поставило, з одного боку, питання про iснування їх як самостiйної галузi, а, з другого, дало пiдстави для вивчення їх у контекстi постнекласичної науки як мiждисциплiнарної галузi знання.
та iншi, а також особливостi вiтчизняного фемiнiзму та гендерних дослiджень. Цей огляд базується на роботах захiдних i вiтчизняних авторiв З. Айзенстайн, Дж. Батлер, М. Гатенс, Дж. Б. Елштайн, К. Клiнгер, К. Маккiннон, К. Мiлет, Л. Нiколсон, Дж. Мiтчелл, І. А. Жеребкiної, О. С. Забужко, С. Д. Павличко та багатьох iнших. Передумовою становлення гендерних дослiджень був фемiнiзм у рiзних своїх виявах — як рух, як iдеологiя та як теорiя. Також значного впливу гендернi дослiдження зазнали завдяки розвитку дисциплiн, в яких вивчались питання i проблеми пов’язанi зi статтю (соцiобiологiя, сексологiя, репродуктивна бiологiя). Становлення теоретичної бази фемiнiзму описується в дисертацiйнiй роботi як шлях вiд соцiально-полiтичного руху через iдеологiю до спроб побудувати єдину теорiю. Основними завданнями кожної з фемiнiстських течiй при переходi до теоретичної структури стали пошук i представлення суб’єкта i об’єкта. Для фемiнiзму, принаймнi на початковому етапi, i суб’єктом, i об’єктом була жiнка.
У роботi було видiлено двi точки зору на суб’єкт i об’єкт у рiзних течiях фемiнiзму. Перша — це погляд на жiнок як на соцiальне цiле, „колективну iдентичнiсть”, де жiнки розглядались як категорiя або група, яка має спiльний досвiд, iнтереси та цiлi. Такий погляд характерний для лiберальної, радикальної та марксистської течiй фемiнiзму й вiдображає iдеологiчну спрямованiсть фемiнiзму.
Вiн стає сумнiвним iз введенням додаткових параметрiв для вивчення людини, таких як раса i клас. Тому в iншому пiдходi, в межах психоаналiтичної та постмодернiстської течiй увага придiляється таким поняттям, як iдентичнiсть i суб’єктивнiсть. Аналiз зазначених концепцiй показав, що проблема з визначенням суб’єкта й об’єкта пов’язана з проблемами унiверсалiзацiї теоретичних конструкцiй фемiнiзму. Це привело до появи нових дослiджень — гей-лесбiйських, квiр, чоловiчих i, врештi-решт, до гендерних, якi об’єднали цi практики. Об’єднувальною ланкою мiж ними стають вивчення гендеру, статi, норм суспiльства, стереотипiв, а не конкретного суб’єкта чи об’єкта. Така початкова розгалуженiсть гендерних дослiджень стала причиною їх мiждисциплiнарностi. У роботi показано, що гендернi дослiдження вже мають вiдношення не лише до конструювання жiночої суб’єктивностi, а й до людини будь-якої статi, до її ролi в суспiльствi та стосунках зi свiтом.
Аналiз становлення та розвитку гендерних дослiджень показав, що вони являють собою складну багаторiвневу структуру. Рiзнi напрями цих дослiджень складнi, внаслiдок чого виникає варiативнiсть предметної сфери. У пiдроздiлi було показано складнiсть визначення таких дослiджень в межах класичної науки. Крiм того, таке широке розгалуження гендерних дослiджень, з одного боку, поставило питання про їх самостiйний статус, а, з iншого, — дало пiдстави для вивчення їх у контекстi постнекласичної науки як мiждисциплiнарної галузi знання.
Теоретичною базою такого аналiзу була концепцiя постнекласичної рацiональностi, розроблена зарубiжними та вiтчизняними авторами В. І. Аршиновим, В. Г. Будановим, І. С. Добронравовою, Л. П. Киященко, Є. Н. Князєвою, С. П. Курдюмовим, І. Пригожиним, Л. І. Сидоренко, В. С. Стьопiним, Г. Хакеном та iншими. Розглядається процес становлення постнекласичної рацiональностi та розкриваються тi її особливостi, якi, на наш погляд, пов’язанi з гендерними дослiдженнями. У ходi аналiзу було показано кiлька причин, згiдно з якими можемо класифiкувати гендернi дослiдження як постнекласичну галузь. Зокрема, проблеми спостереження i введення цiнностей в наукове дослiдження. У гендерних дослiдженнях увага спрямована на цiнностi суспiльного життя, розподiл ролей мiж чоловiками i жiнками, на взаємозв’язок мiж соцiальними iнститутами, а також на уявлення про iдеали чоловiка i жiнки в окремих суспiльствах. Об’єктами розгляду гендерних дослiджень є, в першу чергу, цiннiснi аспекти. У гендерних дослiдженнях введення цiнностей в наукове дослiдження зумовлене необхiднiстю врахування позицiї дослiдника.
для таких систем, а саме такi його поняття, як нелiнiйнiсть, складнiсть, самоорганiзацiя, хаос, бiфуркацiя тощо, i можливiсть його застосування для суспiльних процесiв. Гендернi дослiдження в усiх своїх проявах налаштованi на побудову нового знання, нового образу людини, критику iснуючих класичних позицiй науки. Тому мiсце, в якому вони могли б iснувати в науцi, загалом повинно бути особливим, нацiленим на нове знання, на змiни, на руйнування стереотипiв та усталених норм. Саме таким вимогам вiдповiдає постнекласична наука. Вона характеризується нелiнiйним стилем мислення, який для опису суспiльства використовує iдеї становлення, цiлiсностi, вiдкритостi. Саме в контекстi постнекласичної науки гендернi дослiдження вийшли на iнституцiональний рiвень. Можна сказати, що мiждисциплiнарнiсть як особлива характеристика органiзацiї сучасної науки, послужила поштовхом для цього. Для гендерних дослiджень було неприйнятним iснування в межах класичних понять i вимог до дисциплiни. Мiждисциплiнарнiсть дозволила вихiд за межi iснуючих дисциплiнарних устоїв у пiзнаннi i органiзацiї знання, що було заборонено в умовах класичної науки i критикувалось в межах гендерних дослiджень i практик, що до них належать.
Гендернi дослiдження також становлять iнтерес як нова дисциплiна, яка знаходиться на етапi свого формування, в якiй iснують специфiчна методологiя i пiдходи. Означене робить актуальним їх розгляд в контекстi постнекласичної науки як такої, що ставить питання про появу нових методологiй i засобiв, якi б узгоджувались з цiннiсною базою. Гендернi дослiдження також є спробою додати у глобальний масив знань про людину, якi вже iснують в таких галузях, як антропологiя, соцiологiя, психологiя та iншi, iнформацiю про статевi вiдмiнностi, про їх роль для опису людини, з’ясувати питання чи дiйсно цi вiдмiнностi важливi для такого опису, чи можливо в деяких сферах життя людини вони зовсiм не мають значення.
цих особливостей маємо на увазi такi: 1) iнтеграцiя; 2) зближення методологiї гуманiтарних i природничих наук; 3) введення цiннiсних орiєнтирiв (наукових i позанаукових) у процес наукового дослiдження та iншi. У зв’язку з цим розглядається структурна органiзацiя гендерних дослiджень, аналiзуються етапи їхнього становлення як наукової галузi та їх мiждисциплiнарнiсть. Увага також придiляється формуванню їх понятiйного апарату та методiв, основним методологiчним вимогам щодо статусу дослiдника i взаємодiї суб’єкт-об’єкт.
У пiдроздiлi 2. 1 — “Структура гендерних дослiджень та їх мiждисциплiнарнiсть
” — гендернi дослiдження розглядаються як галузь, що стає i розвиває свiй дослiдницький апарат. Висновок про мiждисциплiнарнiсть гендерних дослiджень отримується на основi таких факторiв: 1) аналiзу структури гендерних дослiджень; 2) специфiки їх iсторичного розвитку; 3) на основi їх зв’язку з рiзноманiтними галузями, такими як психологiя, iсторiя, соцiологiя та iншими. Базою для такого аналiзу стали роботи, де було зроблено спроби класифiкацiї гендерних дослiджень. Помiж них слiд назвати роботи Л. Аусландер, Р. Кемпебелл, С. Васко, Л. Косгров, Л. Коуд, Дж. Роуза, С. М. Шакiрової та iнших. Аналiз структури гендерних дослiджень та їх iсторичний розвиток репрезентує несприйняття гендерних дослiджень як наукової дисциплiни впродовж великого промiжку часу, особливо на етапi їх iнституалiзацiї. Таке несприйняття пояснюється, у першу чергу, класичним пiдходом до визначення дисциплiни, а також значним впливом соцiокультурних чинникiв на розвиток науки.
Виявляється, що мiждисциплiнарнiсть гендерних дослiджень має практико-емпiричнi коренi, тому що базою для їх появи був фемiнiстський рух, який не однаково розвинений в рiзних країнах. Можна сказати, що для кожної країни iснує своя специфiка i коло проблем, що розглядаються. На теоретичному рiвнi формуються фемiнiстськi теорiї опису людини i суспiльства, якi опозицiйнi або трансформацiйнi стосовно iснуючих. Крiм того, на теоретичному рiвнi не iснує єдиного понятiйного апарату для рiзних напрямiв гендерних дослiджень, що пояснюється мiждисциплiнарнiстю гендерних дослiджень. У межах сучасних гендерних дослiджень як мiждисциплiнарних можна видiлити i методологiчний рiвень, який став своєрiдною рефлексiєю над досвiдом, набутим на практико-емпiричному та теоретичному рiвнях. У пiдроздiлi пiдкреслюється, що гендернi дослiдження в своїй структурi реалiзують рiзнi типи мiждисциплiнарностi, пов’язанi з варiативнiстю методiв i пiдходiв або зi змiнами предметностi. Також можна говорити про такi особливостi органiзацiї гендерних дослiджень: 1) формування галузi здiйснюється на трьох взаємопов’язаних рiвнях: практико-емпiричному, теоретичному та методологiчному; 2) їх розвиток вiдбувається пiд значним впливом iдеологiї; 3) їм властива варiативнiсть предмета, норм i понятiйного апарату дослiдження.
розглядається становлення понятiйного апарату. По-третє, аналiзуються методи, якi використовуються в дослiдженнях. Базою для такого вивчення послужили роботи, де показано принципи органiзацiї наукового дослiдження, заснованi на гендерному пiдходi, демонструються методи та понятiйний апарат, що застосовуються при цьому, а саме роботи І. С. Кона, Х. Лонгiно, Дж. Лорбер, А. Оеклi, Г. Рубiн, Дж. Скотт, С. А. Ушакiна, Д. Харавей, С. Хардiнг та багатьох iнших. Постнекласичний погляд дозволяє репрезентувати ситуацiю дослiдження як комплексну взаємодiю суб’єкта й об’єкта, а також пiдкреслити активну позицiю дослiдника.
Показано, що в гендерних дослiдженнях статус науковця набуває особливої ваги, бо саме його позицiя визначає хiд пошукiв, окреслює коло питань тощо. Крiм того, особлива увага надається особистим характеристикам суб’єкта — вiку, статi, расi, здатностi до встановлення контактiв i ролi емоцiйно-чуттєвих характеристик. Таким чином, до уваги беруться не лише професiйнi, але й особистi характеристики дослiдника — його етичнi настанови та орiєнтацiї.
Власне, мова йде про можливiсть побудови нової етики наукового дослiдження, де необхiдними стають вимоги вiдкритостi до нового i незвичного, а також терпимiсть до вiдмiнностей мiж людьми. При цьому об’єктом гендерних дослiджень може бути не просто людина — чоловiк чи жiнка, а й група людей. Досить часто це маргiнальнi або пригнiченi групи, якi потребують специфiчного пiдходу i визнання вiдмiнностей. Виявляється, що вимоги, висунутi до суб’єкта в гендерних дослiдженнях, спiвпадають з постнекласичними настановами. Власне, одне з головних завдань у побудовi постнекласичного типу дослiдження — конструювання нового типу суб’єкта.
Зараз можна говорити про полiтичну та iдеологiчну причини нехтування цiнностями в дослiдженнях, що було вiдзначено в фемiнiстських i гендерних дослiдженнях, а в постнекласичнiй науцi отримало вiдгук у виглядi введення цiнностей в наукову дiяльнiсть. Це дало змогу по-iншому подивитись на питання про маргiналiзацiю досвiду жiнок, людей рiзних рас i релiгiй. У свою чергу це також викликало проблему побудови нової методологiї, пошуку адекватних методiв опису, якi б мали змогу пiдiрвати стереотипнi уявлення i зробили би видимим досвiд будь-якої людини.
З точки зору постнекласичної рацiональностi вiдношення суб’єкт-об’єкт базуються на взаємовпливi, тобто не лише дослiдник впливає на об’єкт свого дослiдження, але й навпаки, об’єкт змiнює дослiдника. Погляд на гендернi дослiдження зсередини висвiтлює проблеми, якi на даний момент актуальнi в iнших дисциплiнарних галузях сучасної науки. Такий погляд обґрунтовує можливiсть подолання дихотомiй суб’єкт-об’єкт, суб’єкт-предмет. У той же час не може бути повного злиття мiж ними. Суб’єкт наукового мислення не знищується, а лише трансформується: в гендерних дослiдженнях ми не можемо уникнути суб’єкта, ми його видiляємо, iншими словами, позицiонуємо. В роботi показано, що гендернi дослiдження є людиновимiрними, тому що насамперед орiєнтованi на пiзнання людини як особистостi, враховуються її переживання, чуттєвий i тiлесний досвiд. Саме тому в них з самого початку наукове пiзнання поєднувалось з етичними поглядами. Згiдно з цими причинами, не потрiбно зосереджуватись на повному подоланнi бар’єрiв мiж дослiдником i тим, кого вiн вивчає, а потрiбно замислитись про складну структуру суб’єкта, про вiдповiдальнiсть, яка покладена на нього. Саме тому в гендерних дослiдженнях увагу звертають на особистi характеристики дослiдника — вони важливi, тому що безпосередньо стосуються результатiв дослiдження i їх iнтерпретацiї. З цих причин, досить часто слiд розглядати ситуацiю дослiдження як цiлiсне поле взаємодiї суб’єкта й об’єкта. Таким чином, в роботi показано, що в гендерних дослiдженнях, якi пов’язанi з етичною сферою, формулюється головна етична вимога до дослiдника — це усвiдомлення вiдповiдальностi.
в будь-якiй роботi, в будь-якiй галузi (психологiї, iсторiї, соцiологiї), яку вiдносять до гендерних дослiджень, — це поняття статi, гендеру та сексуальностi. Було показано, що на даний момент не iснує чiткого визначення для кожного з цих понять. Це пов’язано з iснуючими уявленнями про людину, наприклад, есенцiалiзму i соцiального конструктивiзму, поглядами на походження вiдмiнностей мiж людьми (цi поняття залежать також i вiд мети дослiдження). У силу мiждисциплiнарностi гендерних дослiджень, а також варiативностi предмета вивчення, висуваються певнi вимоги щодо їх понятiйного апарату — це перетин кордонiв дисциплiн та виконання iнтегративної ролi. На основi цього можна зробити висновок, що варiативнiсть понять гендеру, статi i сексуальностi пов’язана, в першу чергу, з рiзноманiтнiстю виявiв людини. Внаслiдок цього виникає необхiднiсть уточнювати i розширювати поняття, якi використовуються в ходi дослiдження.
Постiйного уточнення потребують не лише поняття, але й норми, цiлi та цiнностi кожного окремого дослiдження, що вiдповiдає настановам постнекласичної науки. На нашу думку, формування понятiйного апарату гендерних дослiджень вiдображає складний процес становлення цiєї дисциплiни i набуття нею позитивного змiсту в структурi наукового знання. Аналiз методiв i теоретичних пiдходiв до вивчення людини в гендерних дослiдженнях показав, що цей набiр не усталений, а трансформується залежно вiд мети та об’єкта дослiдження.
Третiй роздiл — “Цiннiснi та соцiокультурнi вимiри гендерних дослiджень
” — присвячений розгляду цiннiсних аспектiв гендерних дослiджень. Такий аналiз зумовлений необхiднiстю становлення нових цiнностей, що вiдрiзняються вiд тих, якi пропонуються в техногеннiй цивiлiзацiї. З цiєю метою в роздiлi було розглянуто основнi теорiї цiнностей в захiднiй та вiтчизнянiй традицiях, а також проаналiзовано шляхи до змiни цiнностей, запропонованi в межах постнекласичної рацiональностi. Вiдзначено, що в гендерних дослiдженнях пропонується свiй шлях до становлення нових цiнностей у суспiльствi. Це шлях, на якому не використовується класичне мислення в дихотомiях, а також бiологiчний детермiнiзм у розумiннi людини. Такi настанови на суспiльному рiвнi вiдношень мiж людьми виявляються у боротьбi проти нерiвностi, результатом якої стало визнання вiдмiнностей мiж людьми.
сучасностi — І. Кант, Ф. Нiцше, Г. Рiккерт, В. Вiндельбанд, М. Вебер, Е. Дюркгейм, А. Швейцер, В. Г. Табачковський, Л. А. Мiкєшина, М. С. Каган, С. Б. Кримський та iншi. При цьому вiдзначається змiна уявлень про цiнностi та їх роль у суспiльствi: вiд розумiння цiнностi в І. Канта та неокантiанцiв як настанов, що є загальнозначущими, як добро, зло й обов’язок, до розумiння цiнностi як корисностi речi та споживчої значущостi речi (у марксизмi), яка на перший план виходить в техногеннiй цивiлiзацiї. У постнекласичнiй рацiональностi фiксується зовсiм iнший статус цiнностей, в її межах вони виступають аналогом параметра порядку (Г. Хакен) i невiддiльнi вiд життєдiяльностi людини.
iнших. У роздiлi вiдзначається, що на початку ХХІ столiття такi цiнностi, як вiдповiдальнiсть за скоєне в свiтi та вiдповiдальнiсть за iншого, турботливе ставлення до iншого, а також усвiдомлення рiвностi та вiдмiнностей мiж людьми, стають унiверсальними i набувають однаково важливого значення для всього людства. Таке усвiдомлення — частково результат згуртованої дiяльностi громадських органiзацiй i рухiв, зокрема руху за екологiчну безпеку, жiночих рухiв, миротворчої дiяльностi тощо. Не дивлячись на це, питання про унiверсальнiсть таких цiнностей було дискусiйним. Цiнностi вiдповiдальностi, турботи, пiклування, толерантностi вважались суто жiночими, їх пов’язували з такими „природними” для жiнки якостями, як народження i виховання дiтей. Слiд наголосити, що в гендерних дослiдженнях було зафiксовано вiдсутнiсть умов в суспiльствi для домiнування таких цiнностей, як вiдповiдальнiсть i турбота, тому що культура носила характер маскулiнної. Отже, виявляється необхiднiсть вiдповiсти на питання, яким чином могла вiдбутись переорiєнтацiя цiнностей в суспiльствi: вiд нацiленостi на прогрес та iнновацiї, прагнення всезагального щастя, до усвiдомлення вiдповiдальностi за свою дiяльнiсть i турботу за iнших. Вiдповiдь на це питання розкривається в наступному пiдроздiлi.
Апарат синергетики вiдродив надiю на можливiсть цiлiсного опису свiту в його становленнi. Схема постнекласичної науки демонструє включення у дослiдження цiннiсних складових, як наукових так i позанаукових. Саме усвiдомлення впливу цiннiсних складових на наукову дiяльнiсть i визнання за ними чи не найвирiшальнiших чинникiв привело до зосередження в постнекласичнiй науцi на питаннях: яким чином цiнностi суспiльства вписуються в контекст дослiджень; що потрiбно зробити для їх трансформацiї, тому що цiнностi можуть бути єдиними параметрами, змiна яких дозволить зупинити глобальне руйнування оточуючого середовища.
У пiдроздiлi 3. 2 — “Соцiокультурне значення гендерних дослiджень як ознака постнекласичної рацiональностi” — розглядаються шляхи до трансформацiї цiнностей, що пропонуються в гендерних дослiдженнях. Такi шляхи можна охарактеризувати як вiдмову вiд класичних уявлень про людину i суспiльство та як вiдхiд вiд дихотомiй в описi людини. Проблеми криються в таких питаннях, якi широко дискутувались: 1) роздiлення на публiчне i приватне, 2) подiл подвiйного стандарту; 3) проблема розумiння вiдмiнностi мiж людьми, а саме — чому вiдмiннiсть сприймається як нерiвнiсть та протилежнiсть); 4) проблеми побудови гендерної рiвностi в суспiльствi i, як наслiдок, пошук моделей суспiльства, в яких може iснувати комунiкацiя мiж рiзними групами i верствами населення. Теоретичною базою такого дослiдження стали роботи фемiнiстських теоретикiв, в яких була розроблена концепцiя етики турботи, визнанi вiдмiнностi мiж людьми, якi трактуються як головна умова для побудови толерантного суспiльства, в якому критикуються владнi вiдносини i панування патрiархатних цiнностей: К. Гiллiган, Н. Чодороу, Л. Ірiгарей, Дж. Батлер, С. де Бовуар, М. Мiд, М. Янг, Н. Фрезер, С. Бенхабiб, М. Окiн та багато iнших.
У гендерних дослiдженнях осмислення проблеми становлення нової рацiональностi в першу чергу пов’язане з проблемою людини, її iснуванням у свiтi як особистостi i як громадянина, з проблемою цiнностей суспiльства та потребою їх трансформацiї в зв’язку з тим, що цiннiснi орiєнтацiї техногенної цивiлiзацiї призвели до глобальних проблем людського iснування.
iсторичнi перiоди розумiлась по-рiзному: у класичний перiод — як синонiм нерiвностi; у некласичний — як синонiм рiвностi, в постнекласичний — вона прирiвнюється до рiзноманiтностi. Було показано, що внаслiдок налаштованостi гендерних дослiджень на введення таких конструктiв як вiдмiннiсть та багатоманiтнiсть у розумiннi людини їм внутрiшньо притаманнi цiннiснi орiєнтацiї у описi людини i суспiльства. Таким чином, гендернi дослiдження вiдiграють важливу роль у встановленнi цiнностей постнекласичної рацiональностi як дослiдження, що спрямованi на пiзнання людини в її багатоманiтностi.
як постнекласичнi. Узагальнено висновки можна сформулювати низкою положень.
У результатi аналiзу iдейних, теоретичних, концептуальних основ гендерних дослiджень виявляється, що вони представленi рiзними напрямами i течiями. Водночас спiльне для них те, що об’єктом виступають складнi людиновимiрнi системи та складнi суспiльнi взаємодiї, де враховуються не лише статевi характеристики людини, а також культурнi, релiгiйнi та етнонацiональнi. Суб’єктом — людина певної статi, у фемiнiзмi, перш за все, жiнка. У той же час предмет гендерних дослiджень значно ширший, нiж предмет фемiнiзму: вивчаються не лише статус жiнок i чоловiкiв у суспiльствi, а також їх iндивiдуальнi прояви — тiлеснiсть, сексуальнiсть, iдентичнiсть, крiм того, всi суспiльно-соцiальнi вiдносини розглядаються як гендернi.
Вивчення гендерних дослiджень в епiстемологiчному та методологiчному ракурсах показав, що вони не лише вiдповiдають постнекласичному типу наукової рацiональностi, але й мають потенцiал щодо розширення iснуючих наукових практик. Тут слiд назвати: врахування статусу дослiдника та визнання особливої ролi не лише його професiйних якостей, а також етичних позицiй та його особистих якостей; понятiйний апарат гендерних дослiджень динамiчний та багатозначний, що дозволяє повнiше розкрити всю багатоманiтнiсть людських виявiв, цьому сприяють мiждисциплiнарнi конструкти стать i гендер як з’єднувальнi ланки мiж бiологiчними, тiлесними, статевими, расовими, етнiчними та соцiокультурними, цивiлiзацiйними, релiгiйними характеристиками людини. Методи та теоретичнi конструкцiї, якi використовуються в гендерних дослiдженнях багатовимiрнi. Вони ґрунтуються на конструктах, що були сформованi всерединi галузi, а також на тих, що запозиченi з iнших дисциплiн. Усе це сприяє рiзнобiчному опису людини та її характеристик залежно вiд мети дослiдження.
На основi аналiзу особливостей структурної органiзацiї гендерних дослiджень, їх iдеологiчної спрямованостi та практичних витокiв, варiативностi предмета дослiдження, їх понятiйного апарату та методiв, що застосовуються, був зроблений висновок про їх мiждисциплiнарнiсть та вiдповiднiсть постнекласичному типу дослiджень.
цiнностей в суспiльство, у порiвняннi з тими, якi пропонуються в межах техногенної цивiлiзацiї. Мова йде про те, що головними цiнностями проголошуються вiдповiдальнiсть, турботливе ставлення людини до iнших i толерантнiсть. Це дозволяє говорити про те, що гендернi дослiдження сприяють утвердженню норм постнекласичної рацiональностi в розумiннi людини, що передбачає трансформацiю цiнностей суспiльства, при цьому не лише на рiвнi вiдношень чоловiкiв i жiнок, але й в контекстi загальнолюдських цiннiсних орiєнтацiй.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Артем’єва О. О. Гносеологiчний статус гендерних дослiджень // Фiлософськi проблеми гуманiтарних наук. Альманах. —2006. — № 9 — С. 193-197. (0,5 д. а.).
— К.: ВПЦ “Київський Унiверситет”. — 2006. — Вип. 82. — С. 70-73. (0,5 д. а.).
4. Артем’єва О. О. Історико-фiлософський контекст становлення гендерних дослiджень // Мiжнародна наукова конференцiя “Днi науки фiлософського факультету-2005” (26-27 квiтня 2005 року): Матерiали доповiдей та виступiв. — К.: ВПЦ “Київський Унiверситет”, 2005. — Ч. ІІ. — С. 56-58. (0,2 д. а.).
5. Артем’єва О. О. Проблеми методологiї в гендерних дослiдженнях (постнекласичнi тенденцiї) // Мiжнародна наукова конференцiя “Днi науки фiлософського факультету-2006” (12-13 квiтня 2006 року): Матерiали доповiдей та виступiв. — К.: ВПЦ “Київський Унiверситет”, 2006. — Ч. ІІ. — С. 70-71. (0,2 д. а.).
та виступiв. — К.: ВПЦ “Київський Унiверситет”, 2007. — Ч. ІV. — С. 82-83. (0,2 д. а.).
Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата фiлософських наук за спецiальнiстю 09. 00. 09 — фiлософiя науки. — Київський нацiональний унiверситет iменi Тараса Шевченка. — Київ, 2007.
Дисертацiю присвячено аналiзу гендерних дослiджень в контекстi постнекласичної рацiональностi, в межах якої вони становлять сукупнiсть рiзних напрямiв i течiй. У роботi проаналiзовано витоки та змiстовна багатоманiтнiсть гендерних дослiджень. Вивчення їх в рiзних аспектах епiстемологiчному, методологiчному та аксiологiчному дало можливiсть репрезентувати їх як рiзновид постнекласичної рацiональностi. На основi аналiзу концепцiї постнекласичної рацiональностi, з одного боку, та особливостей органiзацiї гендерних дослiджень та iснуючих в їх межах пiдходiв, методiв, понятiйного апарату, з iншого, було показано, що саме сучасний етап розвитку науки — постнекласичний, дає найширшi можливостi для розвитку гендерних дослiджень як наукової галузi, враховуючи їх людиновимiрнiсть, нацiленiсть на вивчення складних систем, що самоорганiзуються, та врахування цiнностей при здiйсненнi наукових дослiджень.
Ключовi слова: гендернi дослiдження, постнекласична наука, мiждисциплiнарнiсть, методологiя науки, методи дослiдження, цiннiсна навантаженiсть, етика турботи.
Артемьева О. О. Гендерные исследования в контексте постнеклассической рациональности. — Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09. 00. 09 — философия науки. — Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. — Киев, 2007.
показывает необходимость учета разнообразных социальных характеристик, в том числе пола и гендера. В работе были проанализированы истоки и смысловое разнообразие гендерных исследований, показано, что они являются совокупностью различных направлений и течений, базой для которых было феминистское движение. В работе изучена структурная организация гендерных исследований в связи с процессами, происходящими в современной науке, а именно интеграцией научного знания и осознания его аксиологических аспектов, связанных с решением комплексных проблем.
Изучение гендерных исследований в эпистемологическом и методологическом аспектах дало возможность представить их как разновидность постнеклассической рациональности. На основе анализа, с одной стороны, концепции постнеклассической рациональности, предложенной отечественными и зарубежными философами, а с другой, особенностей организации гендерных исследований и существующих в их рамках подходов, методов и понятийного апарата, было показано, что именно современный этап развития науки — постнеклассический, дает наиболее широкие возможности для развития гендерных исследований как научной сферы. При этом учитывались такие их особенности как, человекомерность, нацеленность на изучение сложных саморазвивающихся систем, междисциплинарность и необходимость учета ценностей при проведении научного исследования. Кроме того, гендерные исследования не только отвечают постнеклассическому типу рациональности, но в них кроется потенциал для расширения существующих научных практик.
человека, осознанием равенства и различия между людьми, условиями существования человека в мире, значительно расширяя ценностный мир общества и показывая важность таких ценностей, как ответственность за свою деятельность и забота о других.
Ключевые слова: гендерные исследования, постнеклассическая наука, междисциплинарность, методология науки, методы исследования, ценностная нагруженность, этика заботы.
Artemieva O. A. Gender studies in the context of postnonclassic rationality. — Manuscript.
Thesis for Candidate’s degree in Philosophy in speciality 09. 00. 09 — philosophy of science. — Kyiv National Taras Shevchenko University. — Kyiv, 2007.
The dissertation is devoted to the investigation of the gender studies in the context of postnonclassic rationality. In this work the specific of gender studies was analyzed in different aspects epistemological, methodological and axiological.
The main sources and variety of gender studies were investigated. On the base of this analysis author defined gender studies as totality of different practices and tendencies which forms complex and plural object.
In the result of investigation of gender studies in methodological and epistemological aspects author made the conclusion about its interdisciplinarity. It can be claimed that the main features of gender studies are postnonclassic ones. In work was underlined on alternative methodological basis of gender studies.
The raising of new rationality is bond with the necessity of new values. In work claims that values which performs in gender studies are this new values of which society needs.
|
