ВЕЛИКИЙ ВІТЧИЗНЯНИЙ ПЕДАГОГ К. Д. УШИНСЬКИЙ
Життя i педагогiчна дiяльнiсть. Великий вiтчизняний педагог, один з основоположникiв педагогiчної науки i народної школи в Росiї Костянтин Дмитрович Ушинський (1824—1870) народився в м. Тулi. Його батько багато рокiв перебував на вiйськовiй службi, брав участь у Вiтчизнянiй вiйнi 1812 року, вийшовши у вiдставку i здобувши дворянське звання за багаторiчну службу в армiї, працював службовцем у рiзних установах Тули, Полтави. Олонця, Вологди, Петербурга та повiтовим суддею в м. Новгородi-Сiверському Чернiгiвської губернiї. Мати його була родичкою Капнiстiв. Дитячi роки Ушинський провiв у м. Новгородi-Сiверському, де вчився в гiмназiї, потiм закiнчив юридичний факультет Московського унiверситету i був залишений там на два роки для пiдготовки до професорської дiяльностi. У 1846 роцi вiн був призначений виконуючим обов'язки професора юридичних наук Ярославського юридичного лiцею, звiдки був звiльнений як «неблагонадiйний» i довгиii час не мiг знайти роботи. У 1849—1854 рр. вiн працював дрiбним службовцем у Мiнiстерствi внутрiшнiх справ, але ця робота його не задовольняла нi матерiально, нi морально. Деяке задоволення давало йому в цей перiод спiвробiтництво в журналах «Современник», «Библиотека для чтения», в яких вiн публiкував реферати статей та переклади з iноземних мов.
У 1854 роцi УШИ
у 1857—1858 рр. в «Журнале для воспитаїїня» Ушiїнський опублiкував статтi: «Про користь педагогiчної лiтератури», «Три елементи школи», «Про народнiсть у суспiльному вихованнi» (1858), «Шкiльна реформа в Пiвиiчнiii Америцi» та \н. У 1860—1862 рр. опублiкував статтi: «Праця в її психiчному i виховному значеннi» (1860), «Недiльнi школи», «Питання про народнi школи», «Рiдне слово» (1861), «Проект учительської семiнарiї». У Смольному iнститутi вiн намагався лiквiдувати занадто суворий режим для вихованцiв та полiпшити їх навчання й виховання.
Разом з Ушинським в Смольному iнститутi працювали вiдомi росiйськi педагоги В. І. Водочозов, Д. Д. Семенов, Л.>. Несправедливе ставлення з боку начальства пiдiрвало й без того поганий стан його здоров'я. Вiн тяжко захворiв, але їхати лiкуватися за кордон в нього не було коштiв. Побоюючись громадського осуду за погане ставлення до Унiннського, Мiнiстерство освiти вiдрядило ного за кордон для вивчення досвiду жiночої освiти, а насправдi це «вiдрядження» було замаскованим полiтичним засланням. За кор доном уiiiiиiськии зустрiвся i подружився з М. І. Пироговим, який дявав йому порали в лiкуваннi. Там пiн пробув п'я-iii рокiв. Лiкуючись, баї ато працював, вивчав досвiд жiночої освiти в рядi країн, дослiджував стан початковою навчання. написав свої педагогiчнi твори: «Педаюгiчна подорож до Швейцарiї-» (1862), «Рiдне слово», два томи книiи «Людина як предмет виховання» та iи Перебуваючiї за кордоном, Унiннськии дуже сумував за Росiєю. вiн писав-«Страшно стає, як подумаю, що через рiк чи два мої зв'язки з Росiєю порву-чi,си i залишусь я десь у Женевi, як острiвець, що заiубився серед океану».
У 1867 роцi Ушiїнськиii повернувся в Росiю, але був вже зовсiм хвориii. Проте навiть i в такому станi вiн багато працював: закiнчував деякi свої твори, збирав матерiал для нових, зустрiчався з учителями, давав їм поради. Вiн збирався iiранговаги професором педагогiки Новоросiйського (Одеською) унiверситету, куди його запрошували, але ця мрiя не здiйснилася. Номер К Д. Ущинський у 1870 роцi в Одесi, де вiн тяжко захворiв но дорозi в Крим на лiкування. Поховано його в Києвi на територiї Вплубицького монастиря.
Пiсля Великої Жовтневої соцiалiстичноi революцiї в нашiй країнi зроблено багаю для того, щоб увiчнити пам'ять великого вiтчизняної о не-дйiоiа- широко вiдзначаються його ювiлеї, видано великим тиражем йою твори в одинадцяти "-омах, ного iм'я присвоєно Ярославському i Одеському педагогiчним iнститутам, встановлено студентськi стипендiї його iменi, кращих представникiв гародиої освiти i педагогiчної науки нагороджують медалями К. Д. Ушинсьхого.
У розвитку сгюго свiтогляду Ушписький пройшов складний шлях: вiн був добре обiзнаний з рiзними фiлософськими системами, сприймав їх критично, намагався створити свою точку зору, але так i залишився на шляху вiд iдеалiзму до матерiалiзму, хоч у багатьох питаннях дуже близько пiдходив до матерiалiстичних позицiй, виступав на захист матерiалiстичної фiлософiї. У питаннях розвитку природознавства вiн стояв на позицiях дарвiнiзму, в теорiї пiзнання i психологiї додержувався фiзiологiчних основ, у питаннях соцiологiї вважав, що розум є рушiйною сплою суспiльного розвитку.
Виходячи з позицiй матерiалiстичного сенсуалiзму, Ушии-ськнй твердив, що єдиним критерiєм для речi є сама рiч, а не наше поняття про неї. У багатьох своїх творах вiн виступав проти iдеалiстичних основ педагогiки i психологiї Канта, Геїеля, Гербарта, Спенсера; негативно ставився до вульгарного матерiалiзму Фогта, Молсшопа, Бюхпсра. Вiн визнавав матерiю, яi, таку, що iснує об'єктивно, а також її рух. Шукаючи нових нiляхiп розвитку фiлософiї, покладаючп великi надiї на розвиток науки i 1СХПІКИ, вiн писав: «Сила людини—її паровi машини, iиви;'-кiсть її—паровози i пароплави, а крила вже ростуїь у людини i розгорнуться iодi, коли вона навчиться вiльно керувати аеростатом».
суспiльствi (конкуренцiя в промисловостi, сксилуаiацiя людини людиною, перетворення робiї-иiiкiп промпслопосii па придаток до машин), але через клас(ж\ обмеженiсть свою свiтогляду ис прийшов до висновку про необхiднiсть класової боротьби, революцiйного перетворення суспiльства Засуджуючiї залишки крiпосництва, Ушинський разом з тим не пiднявся вище буржуазного демократизму, вiн вважав, що дальший розвиток Росiї може вiдбуватися мирним шляхом, без революцiї. Ідеалiстичнi погляди особливо проявилися в перший перiод його життя в ставленнi до релiгiї та в iдеалiзацiї патрiархального селянства (християнську релiгiю вiн вважав основою моралi й виховання) Пiзнiше, особливо в останнi роки свого життя, Ушинський, залишаючись релiгiйною людиною, виступав проти втручання церкви та духовенства в свiтське життя i шкiльнi справи, вiн писав' «Усяка фактична наука — iншої науки ми й не знаємо — стоїть поза всякою релiгiєю, бо спирається на факти, а не на вiрування». У статтi «Загальний погляд на виникнення наших народних шкiл» (1870) вiн констатував той факт, що iдея церковної школи не знайшла пiдтримки в наоодi, що самi селяни виступали проти того, щоб у школах працювали попи. Релiгiйнiсгь людей, на його думку, повинна проявлятися в їх гуманностi, у взаємнiй повазi i дружбi.
Педагогiчна наука i мистецтво виховання.
Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що науку про навчання та виховання—педагогiку—вiн розглядав у тiсному взаємозв'язку з такими науками, як фiлософiя, iсторiя, психологiя, анатомiя i фiзiологiя людини та iн., а також з педагогiчною практикою. Педагогiчна наука може розвиватись тiльки тодi, вказував Ушинський, коли вона збагачуватиметься передовим педагогiчним досвiдом.
Вiн вимагав єдностi педагогiчної теорiї i практики, взаємногоїх збагачення, оскiльки~в педагогiчнiй справi немає нiчого гiршого, як вiдрив школи вiд життя, теорiї вiд практики i практики вiд теорiї. Щоб правильно навчати i виховувати людей, треба знати iсторiю людства та iсторiю виховання (iсторiю педагогiки), всебiчно знати їх самих, їх природу, задатки i психiку. Тiльки при додержаннi таких умов педагогiка буде наукою, а вихователi оволодiють мистецтвом виховання. «Якщо педагогiка,— писав Ушинський,— хоче виховувати людину в усiх вiдношеннях, то вона повинна насамперед знати, її також у всiх вiдношеннях».
Велика заслуга Ушинського полягає в тому, що педагогiку вiн розглядав у тiсному зв'язку з психологiєю, часто пiдводив психологiчнi основи у розв'язаннi педагогiчних проблем Це мало особливо велике значення, оскiльки за тих часiв панували iдеї метафiзичної та емпiричної психологiї.
У розвитку педагогiки i психологiї велике значення мала праця Ушинського «Людина як предмет виховання», в якiй докладно розглянуто багато важливих питань: розвиток почуттiв, .. спринмания, пам'ятi, уваги, уявлення, мислення, емоцiй, мови тощо Виступаючи протiї представникiв буржуазної психологiї 1 педагогiки (Гербарта, Бенеке та iн), якi однобiчно, абстрактно, з метафiзичних позицiй трактували психiку людини, вiн, навпаки, психiчне життя людини, зокрема дитини, розглядав у русi, в зв'язку з розвитком суспiльства.
Як педагог i психолог Ушинський великого значення надавав розвитку активностi дiтей у процесi навчання та виховання, вказував на методи i способи психiчного їх розвитку: правильний режим життя, виховання волi та iнтересiв, набування трудових навичок, умiнь i звичок, подолання труднощiв тощо Високо оцiнюючи значення трудового народу в iсторiї суспiльства, вiн вважав, що й виховання пiдростаючого поколiння повинно вiдбуватися в його Інтересах з обов'язковим врахуванням специфiчних особливостей кожного народу. Тiльки з сукупностi практики i теорiї виховання в рiзних народiв може створитись загальнолюдська педагогiчна система виховання, яй наука i мистецтво.
Ушинський зазначав, що всяка практична дiяльнiсть, спрямована на задоволення духовних потреб людини, є великим мистецтвом, а педагогiка як наука є вищим, мистецтвом, оскiльки вона задовольняє найбiльшу з потреб людини i людства в цiлому — їх прагнення до вдосконалення.
розумове i моральне її вдосконалення.
Ідея його iсгорианий розвиток, географiчнi й природнi умови/в яких живе народ, економiчнi, соцiальнi, культурнi, нацiональнi та iншi особливостi народiв Спiльною особливiстю всiх народiв Ушинський вважав виховання людей У статтi «Про народнiсть у суспiльному вихованнi» вiн дав високу оцiнку всiм народам Ро сiї, народнiсть вважав основою виховання пiдростаючого поколiння в дусi патрiотизму, любовi до батькiвщини та свого народу.
Народнiсть виховання в Ушинського не має нiчого спiльного з поняттям народностi як прояву великоросiйського шовiнiзму, патрiархальностi й релiгiйностi; у нього це важливий засiб всебiчного вивчення iсторiї своєї батькiвщини, засiб патрiотичного виховання пiдростаючого поколiння.
У виховуваннi патрiотичних почуттiв дiтей i молодi велике значення, на думку Ушинського, мають традицiї з iсторiї боротьби росiйського народу проти його зовнiшнiх ворогiв у перiод Вiтчизняної вiйни 1812 року, Кримської вiйни 1853—1856 рр. та iн. Але треба, зауважував вiн, щоб цi традицiї послiдовно використовувалися в процесi виховання i повсякденному життi, а не тодi тiльки, коли батькiвщинi загрожує небезпека.
Ідея народностi виховання в Ушннського свiдчить про його боротьбу за розвиток росiйської нацiональної педагогiки i школи, а також про критичне використання позитивного досвiду зарубiжної педагогiки. Розвиток освiти i виховання на основi народностi повинен сприяти пiдготовцi патрiотiв Росiї, якi б сумлiнно виконували свої громадськi обов'язки i поважали iншi народи.
економiку, мову, лiтературу, мистецтво та iншi науки. Народна. творчiсть (поезiя, пiснi, музика, образотворче мистецтво та iн.)— джерело культури народу. Однiєю з ознак народностi є i мова, ' найкращий виразник духовно'} Культури кожного народу. У своїй статтi «Рiдне слово» Ушинський у барвистих i хвилюючих тонах писав про значення рiдної мови: «Мова народу — кращий, що нiколи не в'яне i вiчно знову розпускається, цвiт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами iсторiї. У мовi одухотворяється весь народ i вся його батькiвщина; в нiй втiлюється творчою силою народного духу в думку, в картину i звук, небо вiтчизни, Її повiтря, її фiзичнi явища, її клiмат, її поля, гори, долини, її лiси й рiки, її бурi i грози — весь той глибокий, повний думки й почуття, голос рiдної природи, який лунає так гучно в любовi людини до її iнодi суворої батькiвщини, який вiдбивається так виразно в рiднiй пiснi, в рiдних мелодiях, в устах народних поетiв. Проте в свiтлих, прозорих глибинах народної мови вiдбивається не тiльки природа рiдної країни, але й уся iсторiя духовного життя народу. Поколiння народу проходять одне за одним, але результати життя кожного поколiння залишаються в мовi—в спадщину потомкам. У скарбницю рiдного слова складає одне поколiння за другим плоди глибоких сердечних рухiв, плоди iсторичних подiй, вiрування, погляди, слiди пережитого горя i пережитої радостi,— одним словом, весь слiд свого духовного життя народ дбайливо зберiгає в народному словi. Мова є найважливiший, найбагатший i наймiцнiший зв'язок, що з'єднує вiджилi, живущi та майбутнi поколiння народу в одне велике, iсторично живе цiле. Вона не тiльки виявляє собою життєвiсть народу, але є якраз саме це життя. Коли зникає. народна мова,— народу нема бiльше» '.
Висока оцiнка Ушинським рiдної, зокрема росiйської, мови i його боротьба за створення шкiл, де б навчання проводилося рiдною мовою народiв Росiї, мала не тiльки велике педагогiчо-методичне значення, але й полiтичне. Його виступи в цьому питаннi були використанi прогресивними силами Росiї для боротьби проти русифiкаторської полiтики царського уряду щодо народiв, якi жили на окраїнах Росiї.
' «Хрестоматiя з iсторiї пiтчизняноi педагогiки». К., «Радянська школа'», 1961, с. 282.
Моральне виховання. питання морального виховання дiтей i молодi мали особливо велике значення, павi i ь бiльше за фiзичне i розумове, оскiльки в ньому було найбiльше хиб i здiйснювалося воно не в iнтересах народу.
чеснiсть i правдивiсть, почуття обов'язку i вiдповiдальностi, власної гiдностi І громадського обов'язку, скромнiсть, твердiсть волi i характеру та iн. Найважливiшим завданням морального'виховання дiтей i молодi, на його думку, має бути виховання у них палкої любовi до батькiвщини i народу.
виховання учнiв, вiн гостро критикував такий «засiб» дисциплiнування, як залякування i фiзичнi покарання, водночас вказував на необхiднiсть посилити вимоги до них щодо дисциплiни i поведiнки, але застосовувати при цьому правильнi педагогiчнi методи.
Основними методами i способами морального виховання дiтей i молодi Ушинський вважав переконання, запобiгання неправильнiй поведiнцi, педагогiчний такт.. учителя та заохочення i покарання, але не тiлеснi, особистий приклад учителя, а також батькiв "i старших, правильний режим, навчання тощо. Але. най-кращим засобом морального виховання, на його думку, є фiзична праця, за допомогою якої формуються кращi моральнi якостi дiтей i молодi, але з умовою правильного поєднування її з працею розумовою.
У своїй статтi «Праця в її психiчному i виховному значеннi» Ушинський вказував на велике значення фiзичної працi не тiльки у вихованнi дiтей та молодi, а й у розвитку суспiльства взагалi. «Виховання, якщо воно бажає щастя людинi,— писав Ушинський,— повинно виховувати її не для щастя, а готувати до трудового життя». Виховне значення фiзичної працi, в тому числi i для морального виховання дiтей, вiн розумiв конкретно, виходячи з практики завдань школи i сiм'ї: самообслуговування дома i в школi, допомога батькам по господарству, праця в саду i на городi, допомога вчителям у виготовленнi наочного приладдя i т. iн. Привчаючи дiтей до працi, слiд виховувати у них умiння доляти труднощi, водночас стежити за тим, щоб дiти не перевтомлювались, дiставали насолоду вiд фiзичної працi.
Праця людини, писав Ушинський, також необхiдна для її душевного здоров'я, як чисте повiтря для її фiзичного здоров'я.
У питаннях морального виховання людей, зокрема в процесi їх фiзичної працi, Ушинський допускав i помилки, Особливо в перший перiод своєї педагогiчної дiяльностi: деякi ' питання моралi й етики розглядав з точки зору релiгiйностi та iдеалiзацiї патрiархальних вiдносин; вiрив у можливiсть перевиховання i морального вдосконалення людей-в процесi їх трудової дiяльностi, не змiнюючiї при цьому суспiльного ладу. \1
Педагогiчно-дидактичнi принципи. К. Д. Ушинський був видатним педагогом-методистом, який висловив багато цiнних думок про органiзацiю навчання та виховання учнiв у школi. Щоб правильно навчати дiтей, розвивати їх розумовi здiбностi, говорив вiн, треба добре знати їх iндивiдуальнi та психологiчнi особливостi, загальнопедагогiчнi i дидактичнi принципи навчання. У навчаннi треба передбачати: змiст i дозування навчального матерiалу, посильнiсть його для учнiв, послiдовнiсть i систематичнiсть вивчення, розвиток свiдомостi, дiяльностi й активностi учнiв, мiцнiсть засвоєння знань, виховуюче навчання та iн. Усi цi педагогiчно-дидактичнi принципи навчання детально розроблено в його творах.
Велику увагу придiляв Ушинський розвитку пам'ятi у дiтей у процесi навчання, радив всiляко розвивати два види пам'ятi — пасивну • (мимовiльну) i активну (довiльну), а для цього слiд частiше повторювати навчальний матерiал, уникати механiчного «заучування напам'ять», тобто зубрiння. Головну увагу необхiдно придiляти розвитку активного виду пам'ятi, що має велике значення в розумовому розвитку i практичному життi. Навчальний матерiал для запам'ятовування треба пiдбирати вiдповiдно до вiку учнiв, використовуючи при цьому всi попереднi їхнi знання, набутi ще в дошкiльному вiцi. Перевантажувати учнiв заняттями не можна, особливо в молодших класах: перевтома учнiв у процесi навчання — шкiдлива; але навчання не може бути й розвагою. Для засвоювання знань велике значення має наочнiсть. Ушинський пiдкреслював, що дiти,, мислять формами, фарбами, звуками, вiдчуттями, отже, корисно вдаватися до всiх наочних засобiв навчання з тим, щоб органи чуттiв дiтей брали безпосередню участь у сприйманнi навчального матерiалу.
Ушинський писав: «Ви навчаєте дитину яким-небудь п'яти невiдомим їй словам i бачите, що вона мучиться над ними довго i даремно, але зв'яжiть з малюнками двадцять таких слiв i — дитина засвоїть їх швидко». Надаючи великого значення розповiдям педагога по малюнках, вiн водночас застерiгав, що їх треба проводити так, щоб дрiбницi в цих малюнках не затемнювали головного, щоб розповiдi i малюнки були цiкавими для учнiи, легко запам'ятовувались. Предметом таких розповiдей може бути все, що доступне розумiнню учнiв. Умiле використання наочностi на уроцi допомагає учням краще пiзнати навколишнiй свiт—природу i жiптя людей. Проте Ушииський виступав проти надмiрного захоплення наочнiстю в навчаннi, не переоцiнював її значення, радив розумно i в мiру користуватись нею.
Прикладом умiлого використання наочностi в навчаннi можуть бути його книжки для дiтей — «Родное слово» i «Детский мир».
Заслуга Ушинського полягає в тому, що дидактичнi принципи навчання вiн розглядав у тiсному зв'язку з формами та методами навчання. Будучи представником класно-урочної системи навчання, вiн велику увагу придiляв розробцi методики роботи вчителя на уроцi, радив запроваджувати рiзноманiтнi, найефективнiшi методи i способи навчання: пояснення нового матерiалу, повторення пройденого, вправи, письмовi i графiчнi роботи учнiв, iндивiдуальнi i фронтальнi заняття учнiв, проведення облiку знань учнiв тощо.
Кожний урок, на думку Ушинського, повинен мати. освiтнє i виховне значення. Щоб привчити учнiв до самостiйної роботи i виховати в них iнтерес до навчання, треба багато працювати з учнями, допомагати їм у навчаннi, розвивати мислення, виховувати працездатнiсть. Аналiзуючи двi теорiї освiти, що iснували в той час — «формальну» (розвиток пам'ятi, уваги, мислення, мови) i «матерiальну» (вивчення матерiалу навчальних предметiв), вiн. виступав за розумне поєднання в процесi навчання обох теорiй освiти, надаючи великого значення як визначенню змiсту навчання, iак i розвитку в учнiв мислення, пам'ятi, уваги i мови.
Критикуючи класичний напрям середньої освiти, засилля в них грецької та латинської мов, Ушинський вiдстоював реальний напрям середньої школи (реальнi гiмназiї). Через те великого значення вiн надавав вивченню таких навчальних предметiв, як рiдна мова i лiтература, нова iноземна мова, iсторiя, географiя, природознавство, математика та iн. В його книзi «Детский мир» подано дуже цiкавий матерiал з природознавства.
цiнностями рiдної мови i граматики (пiзнання логiки мови). Для ефективного засвоювання учнями рiдної мови треба розвивати у них дар слова за допомогою усних i письмових вправ, поступово їх ускладнюючи. У вивченнi учнями мови вiн радив використовувати кращi зразки народної творчостi (билини, пiснi, казки, прислiв'я, загадки та iн.), а також кращi твори письменникiв (Пушкiна, Крилова, Лєрмонтова, Кольцова, Шевченка та iн.). Мова вчителя повинна бути зразковою для учнiв, граматично правильною i милозвучною. Для учнiв молодших класiв велике значення мають книжки для читання, зразком яких була ного книга «Родное слово».
лiтературної мови, вмiле застосування усних i письмових вправ. Ушинський високо цiнив проведення бесiд з учнями як важливий засiб розвитку їх мови i мислення. У навчаннi грамоти (читанню) учнiв вiн вiдстоював звуковий (аналiтично-синтетичний) метод, за яким подав першi уроки письма i читання в своїй книжцi «Родное слово»
Елементи природознавства, географiї та iсторiї в початкових класах, на думку Ушннського, треба вивчати в процесi пояснювального читання на уроках. Надаючи великого значення вивченню iноземних мов, Учiинський радив починати вивчати їх тiльки тодi, «коли рiдна мова пустила глибоке корiння в духовну природу дитини». Для вивчення рiдної та iноземної мов велике значення має художня лiтература, але її треба вмiло пiдбирати, вiдповiдно до вiку та iнтересiв учнiв.
У педагогiчних поглядах Ушинського знайшли своє вiдображення i питання фiзичного виховання дiтей, яке розглядалось як складова частина їх гармонiйного розвитку. Органiзм людини, вказував вiн, це єдине цiле, що розвивається в процесi її повсякденної трудової дiяльностi i пiд впливом оточення, в якому вона перебуває (природа, сiм'я, суспiльство). Тому треба створювати такi умови життя, працi i навчання дiтей, якi сприяли б їх фiзичному розвитковi, починаючи з раннього вiку: нормальне харчування i сон, вiдповiдний режим дома i в школi; фiзична праця на свiжому повiтрi; медичний нагляд; гiмнастичнi вправи та iгри; створення гiгiєнiчних умов життя i працi; використання природних факторiв (повiтря, вода) та iн.
Релнке значення у фiзичному вихованнi дiтей має, на ного думку, вивчення природознавства, зокрема анатомiї i фiзiологiї людини. У своїй книзi «Детскнй мир» (роздiл «Про людину») Ушннськнй дуже цiкаво розповiв про будову органiзму людний, на цiкавих прикладах показав роль її фiзичного загартування. У третьому томi «Педаюгiчної антропологiї» (роздiл «Загальнi зауваження про фiзичне виховання») вiн зробив спробу обгрунтувати мету, змiст та форми фiзичного виховання дiтейi, виходячи • з основ анагомii i фiзiологiї людини, медицини, санiтарiї i гiгiєни, придiливши велику увагу змiцненню нервової системи учнiв та вихованню у них волi рiзними засобами фiзичного загартовування.
Навчальнi книги. Серед педагогiчних творiв Ушинського почесне мiсце займають його навчальнi книги для учнiв початкової школи «Родное слово» i «Детский мир», якi витримали багато видань i широко використовувалися в Росiї та iнших слов'янських країнах (у Болгарiї, Чехословаччинi, Польщi), а також були зразком для створення книжок для дiтей iиш;i\ народiв Росiї (Т. Г. Лубенцем на Українi, Я. С. Гогебашпiлi в Грузiї та iн.). Книжка «Родное., слово» Ушииського написана для учнiв І—III класiв початкової школи: для першого класу--письмова i друкована азбука, малюнки, тексти для читання; для другого класу — матерiал для читання, поданий за такими рої-дiлами: в школi i дома, свiйськi тварини, сад i город, на вулигi i на дорозi, пори року (весна, лiто, осiнь, зима); для третьою класу—практична граматика i хрестоматiйнi тексти. До псп частин книжки Ушинський написав «Руков. одство для обучечня по «Родному слову».
Кольцова, Майкова, Нiкiтiиа, Огарьопл, Аксакова, Пекрасова та iнших письменникiв. Сам Ушiпiськпй написав багато маленьких оповiдань виховного значення. Книжка i добре художньо iлюстрована,
Незважаючи на перешкоди, що їх чинило Мiнiстерство народної освiти в розповсюдженнi книги «Родное слово», поча була дуже популярною, перша частина її перевидавалася 150 разiв. У перiод полiтичної реакцiї 70—80-х рокiв XIX сi. ця мiнжка була заборонена царським урядом. Знову її почали пп-давати тiльки на початку XX ст., але Мiнiстерство народної освiти сгежнло, щоб цiєю книжкою не дуже захоплювались учнi i вчителi, всiляко обмежувало її розповсюдження.
що робиться в класi, пори року, про людину); вiдомостi про природу (тварини, птахи, риби, рослини, iрунт, мiнерали, метали, речовини, погода, природнi явища); ознайомлення з батькiвщиною (столиця, губернiї i повiти, мiста i села, господарство, iсторичнi подiї).
Друга частина книжки має такi роздiли: вiдомостi про природу, з iсторiї та географiї Росiї, першi уроки логiки. У цiй частинi книги подано значно ширший i складнiший матерiал, нiж у першiй.
Пiсля кожної частини книжки вмiщено байки, оповiдання, вiршi, статтi з природознавства, iсторiї та географiї. Ця книжкл також багато iлюстрована. В обох її частинах є мегодичш' етапi i матерiали для вчителiв, в яких багато методично-дидактичних порад.
Незважаючи на велику цiннiсть книжок-пiдручникiв Ушпи-ського «Родное слово» i «Детский мир», в них були й недолiки:
деякий матерiал мав релiгiйне спрямування, висвiтлювався з iдеалiстичних позицiй, не мав чiткого класово-полiтичного характеру. Книжка Ушинського «Детский мир» витримала 70 видань, вона, як i «Родное слово», мала велике поширення в Росiї; перевидавалася i в iнших країнах. В наш час в читанках для початкової школи вмiщено ряд оповiдань з пiдручникiв Ушинського.
Про вчителя i його пiдготовку.
Передова громадськiсть Росiї називала Ушинського вчителем росiйських учителiв. Такої назви i пошани вiн заслужив своєю педагогiчною дiяльнiстю i своїми педагогiчними творами. Вiн високо цiнив роль i значення вчителя в суспiльствi, у вихованнi дiтей i молодi, був глибоко переконаний, що в освiтi, навчаннi i вихованнi учнiв педагог вiдiграє головну роль, що «особа вихователя означає все в справi вихованням. Через те Ушинський ставив до вчителя i великi вимоги
Ушинський був незадоволений системою i практикою пiдго-iовки вчителiв у царськiй Росiї, дбав про її полiпшення, особливо вчителiв початкових шкiл. У своїй статтi «Проект учигель-ської семiнарiї» (1861) вiн накреслив цiкавий i змiстовний план створення в Росiї вчительських семiнарiй у невеликих мiстах i навiть селах, вважаючи, що туди треба приймати насамперед молодь — вихiдцiв iз селян, якi добре знають сiльське життя i охоче готуватимуться до роботи в сiльських школах.
У своєму проектi вчительських семiнарiй Ушинський передбачив вивчення таких навчальних предметiв: росiйська мова i лiтература, iсторiя, географiя, природознавство, арифметика, креслення, малювання, калiграфiя, спiви, ручна праця, психологiя, педагогiка, методика початкового навчання. Для проходження педагогiчної практики семiнаристами при кожнiй учительськiй семiнарiї має бути своя зразкова початкова школа, а в разi потреби педагогiчну практику семiнаристи зможуть проходити i в iнших школах.
Пiсля закiнчення семiнарiї випускники її повиннi пройти рiчне педагогiчне стажування, i тiльки пiсля цього їм присвоюється звання вчителя. Випускники семiнарiї — стажисти повиннi пiдтри-муваїи зв'язки iз своїми викладачами, з якими могли б радитися в деяких педагогiчних питаннях.
Учительськi семiнарiї, на думку Ушинського, повиннi стати педагогiчними центрами в тiй мiсцевостi, для якої вони готують учителiв. В них треба створювати вищi педагогiчнi курси для осiб, якi мають вищу освiту i хочугь працювати вчителями, але яким бракує педагогiчної пiдгоговки.
Для пiдготовки вчителiв середньої школи i викладачiв педагогiки в учительських семiнарiях Ушннський радив вiдкривати педагогiчнi факультети при унiверситетах.
Для пiдвищення педагогiчної i методичної квалiфiкацiї вчителiв, на його думку, велике значення мають учительськi з'їзди та курси, якi вiн радив влаштовувати пiд час лiтнiх шкiльних кл нiкул; вiн сам брав участь у роботi таких з'їздiв, наприклад, у м. Сiмферополi.
вчителiв, реформатором системи пiдготовки нових учителiв. Пiд його благотворним впливом активно працювало багато його послiдовникiв, а саме: І. М. Ульяноп, І. Я. Яковлєв, В. Я Стоюнiн, М. Ф. Бунаков, М О Корф, Д. І. Тихомиров, В. І. Водовозов, Д. Д. Семенов, В. П. Остро-горський, П. П. Вахтеров, Т. Г. Лубенець, X. Д Алчевська, Я. С. Гогебашвiлi i а iн. Вiн мав великий вплив на розвиток освiти, школи i педагогiчної думки народiв Росiї (України, Бiлорусiї, Грузiї, Вiрменiї, Азербайджану, Казахстану, Чувашiї та iн.), а також зарубiжних слов'янських країн (Болгарiї, Польщi, Чехословяччнни).
Л. М. Модзалевський, один з послiдовникiв К. Д. Ушинського, так писав про нього: «К. Д. Ушинський — це наш справдi народний педагог, так само як Ломоносов—наш народний учений, Суворов — наш народний полководець, Пушкiн — наш народний поет, Глiнка — наш народний композитор».
Вiн був не тiльки видатним росiйським педагогом, а й основоположником народної школи в Росiї. Високу оцiнку педагогiчної дiяльностi Ушикського дали Н. К. Крупська, М. І. Калiнiн, А. С. Макаренко.
Пам'ять про К. Д. Ушинського зберiгається в серцях усiх народiв Радянського Союзу, його педагогiчна спадщина вiдiграла i вiдiграє велику роль у розвитку сучасної радянської школи i педагогiчної науки. Виконуючи вказiвки В. І. Ленiна про критичне i творче використання науки i культури минулого, радянська школа, вчительство i педагогiчна наука з успiхом використовують усе те цiнне, що є в педагогiчнiй спадщинi К. Д. Ушiннського.
|
