Гуцульське народне виховання

Гуцульське народне виховання твоїх дiтей, то нехай i вони будуть святинею тобi”. Пантелеймон Кулiш У державнiй нацiональнiй програмi "Освiта" ("Україна XXI столiття"), серед прiоритетних на­прямiв реформування освiти вiдзначено, що в ос­нову нацiонального виховання мають бути покладенi: принципи єдностi сiм'ї i школи, наступ­ностi та спадкоємностi поколiнь; прищеплення по­ваги до батькiв, жiнки-матерi; органiзацiя родинного виховання та освiти як важливої ланки виховного процесу i забезпечення педагогiчного всеобучу батькiв. Побудувати повноцiнну гуцульську школу без родини по сутi неможливо. "У сiм'ї шлiфуються найтоншi гранi людини-громадянина, людини-трудiвника, людини-куль­турної особистостi. Із сiм'ї починається суспiльне виховання. У сiм'ї, образно кажучи, закладаються корiння, з якого виростають потiм i гiлки, i квiти, i плоди. Сiм'я — це джерело, водами якого живить­ся повноводна рiчка нашої держави. На морально­му здоров'ї сiм'ї будується педагогiчна мудрiсть школи", — вiдзначав В. Сухомлинський. Гуцульська родина — перша школа ук­раїнського патрiотизму, нацiонального єднання та виховання, мiсце прищеплення здорових норм i на­викiв, кузня пошанiвку рiдної мови, звичаїв, тра­дицiй, свят, обрядiв, символiв. Державнi акти, всi засоби соцiального й педагогiчного впливу та захи­сту повиннi бути спрямованi на службу родинi, на збереження й розквiт здорової сiм'ї, змiцнення її педагогiчних позицiй i авторитету, створення спри­ятливих умов для повноцiнного родинного вихо­вання дiтей. всеобучу. Педагогiка повинна стати наукою для всiх — i для вчителiв, i для батькiв. То ж слiд подбати про те, аби дати кожному батьковi й матерi, всiм гуцульським родинам, бодай мiнiмум наукових знань з української родинної педагогiки. Саме на це й зорiєнтована пропонована батькам, керiвникам шкiл та вчителям програма педагогiчного всеобучу батькiв учнiв гуцульської школи. Така програма на Українi складена вперше. Вона зорiєнтована також на здiйснення едукацiї українознавчої, забезпечен­ня гармонiї родинно-громадсько-шкiльного вихо­вання дiтей та молодi гуцульського краю. Гуцульське родинне виховання — то одна з гiлок українського нацiонального виховання. Вона органiчно поєднує в собi нацiональне, вселюдське й суто гуцульське, неординарно-самобутнє, тра­дицiйно властиве українським родинам карпатсь­кого краю. Пiд нацiональним родинним вихованням ро­зумiємо цiлеспрямований, систематичний вихов­ний вплив батькiв на дитину з метою утвердження у її свiдомостi етнiчної (нацiональної) культури, мови, єдностi, своєї нацiональної неповторностi й вагомостi. Нацiї стають вселюдськими саме тодi, коли вони по-справжньому нацiональнi. Нацiональне вихо­вання має сприяти пiднесенню нацiональної самосвiдомостi, формуванню сукупностi уявлень про власну нацiю, її самобутнiсть, iсторичний шлях, мiсце серед етносiв (нацiй). Гуцульське родинне виховання базується на та­ких провiдних принципах, як: український патрiотизм й висока нацiональна свiдомiсть; природовiдповiднiсгь; любов до батька й матерi, роди­ни, рiдного краю; шанобливе ставлення до української мови й тра­дицiйної родинно-побутової культури гуцулiв; по­чуття взаємного обов'язку мiж батьками i дiтьми та членами родини; гуцульська етнiчна соцiалiзацiя; європеїзм; участь дiтей у посильнiй хатнiй роботi та господарськiй, i громадськiй дiяльностi; прилучення до гуцульського народного мистецтва, мiсцевих ремесел i промислiв; утвердження здорового способу життя; збереження ро­динної честi й солiдарностi мiж родичами i свояками; забезпечення єдностi, наступностi й спадкоємностi поколiнь. "Без науки до всього короткi руки", — гласить народна мудрiсть. Тому в основу гуцульського ро­динного виховання, а також самої програми педагогiчного всеобучу батькiв учнiв гуцульської школи покладено принцип науковостi. В нiй тiсно пе­реплiтаються сучаснi здобутки педагогiчної науки в галузi родинного виховання, досягнення ук­раїнської народної педагогiки та етнопедагогiки, прогресивнi виховнi традицiї гуцульської родини. При складаннi програми творчо використано вже набулий досвiд у цiй важливiй справi. Не залишено поза увагою й принцип iсторизму демократизацiї й гуманiзацiї. Опора на iсторiю гу­цульської родини, батькiвської педагогiки Гуцульщини не має нiчого спiльного з архаїзацiєю виховання. Зрозумiло, що архаїзовувати сучасне родинне виховання, повертаючи його до старовини, не потрiбно. Та й навряд чи це можливо. Кожна епоха в життi країни висуває свої ви­ховнi завдання. Сучасне родинне виховання гу­цулiв має вiдповiдати новим життєвим вимогам i потребам розв'язання нових соцiально-педа­гогiчних проблем. Істина ця абсолютна, як i неза­перечною є необхiднiсть мати автентичну українську родинну педагогiку на Українi. А щоб її вiдродити й далi розвивати, слiд актуалiзувати й творчо осмислити всi найкращi педагогiчнi набутки з минулого, правильно вибрати виховнi кроки су­часнi з передбаченням очiкуваних позитивних ре­зультатiв майбутнього. "Перед минулим — знiми капелюха, перед майбутнiм — засукай рукави". Як буде самостiйна, мiцна й високорозвинена Українська держава, то й свiтлою буде доля гуцульської родини й вiдкриється широкий простiр для застосування й розвитку української родинної етнопедагогiки. економiки й до­моведення, загальної, соцiальної i вiкової педа­гогiчної психологiї, фiзiологiї, гiгiєни, культурологiї, релiгiєзнавства, педагогiчної деон­тологiї, родинознавсгва й дитинознавства, потреба­ми утвердження здорового способу життя родини. За змiстом i структурою носить по-класний характер. Це означає, що батьки одержу­ють широку педагогiчну iнформацiю стосовно виховання дитини, яка навчається в той час у пев­ному конкретному класi. збереженням наступностi в їх про­блематицi впродовж усього перiоду навчання. З метою пiдвищення ефективностi занять варто широко використовувати лекцiї, бесiди, батькiвськi збори, вiдкритi уроки, семiнари, педагогiчнi прак­тикуми, уснi журнали, диспути, обмiн досвiдом ро­боти тощо. За рiвень i якiсть занять вiдповiдає дирекцiя мiсцевої школи. Проводять їх найкомпетентнiшi в професiйному вiдношеннi фахiвцi — досвiдченi вчителi, вихователi, науковцi, батьки, керiвники шкiл та органiв освiти, провiднi спецiалiсти iнших галузей знань — психологи, лiкарi, економiсти, юристи, митцi, українознавцi, духовнi особи. Лiтература. 1. Стельмахович М. Традицiйна гуцульська родина // Гуцульська школа. – 1994 р. 1. 2. Декларацiя про державний суверенiтет України: -- Київ 1990 р. 3. Державна нацiональна програма “Освiта”. – Київ 1994 р. 5. Гуцульщина. Історико-етнографiчне дослiдження. – Київ 1987 р.