Мiнiстерство освiти i науки України
Коломийський педагогiчний коледж
Прикарпатського унiверситету
iменi В. Стефаника
КУРСОВА РОБОТА
з методики музичного виховання
в дитячому садку:
“
Використання українських iгор з елементами спiву та музичного супроводу
в дитячому садку
”
Виконала:
студентка ІV курсу:
Солонина
Свiтлана Василiвна
Викладач:
Людмила Андрiївна
Коломия
2001 р.
План
курсової роботи
Вступ............................................................................................................ 3
1. Гра – основний вид дiяльностi дошкiльникiв........................................... 4
2. Тематика, види iгор. Ігровi прийоми.......................................................... 6
Додаток........................................................................................................... 9
Висновок....................................................................................................... 21
Список використаної лiтератури................................................................ 22
Вступ
Пiсня – це найкращий речовий вияв ритму, який панує у вселеннiй.
Пiсня, хоч би навiть без слiв, є чимось вимрiяним, продуманою красою, вартiсною самою в собi, чимось iдеальним, абстрактним i абсолютним. А вже пiсня зi словами, а ще бiльше пiсня з рухом, пiсня з забавою, пiсня – гра, - це вже щось зовсiм реальне й конкретне, що його дитина може вже цiлим своїм єством переживати.
забавою. І тому музика для малої дитини не є чимось окремим, чимось самим собою, тiльки частинкою цiлостi; частинкою того таємного збiрника й джерела всяких дитячих як фiзичних, так i психiчних енергiй, що деколи немов виприскують в дитячiй уявi забавi рiзнобарвною фонтанною. Пiсня, спiв i музика, часто нерозривна частина рухових забав та iгор розвиває в дитини найкращi душевнi прикмети.
Усi люблять гратися: ведмежата й вовченята, котики й собачки.
Та чи не найбiльше полюбляють гру дiтки: хлопчики та дiвчатка, чорнявi та бiлявi, високi та низенькi, маленькi i не дуже...
І так ведеться з давнiх-давен. Любили гратися i нашi батьки, так само, як батьки наших батькiв, тобто дiдусi i бабусi. І навiть дiдусi i бабусi наших дiдусiв та бабусь теж любили погратися. Усi вони вигадували рiзнi iгри, навчалися одне в одного. Старшi передавали меншим свої вигадки, а меншi додавали щось своє, придумували новi забавки. Так i дiйшли всi iгри, забави до наших часiв.
Гра – основних вид дiяльностi дошкiльникiв
Гра займає бiльшу частину часу життя дитини. Адже в грi дитина задовольняє свої потреби в активнiй дiяльностi, намагаючись дiяти, як дорослi. Гра дитини має свої особливостi:
а) гра – творча дiяльнiсть, - дiти в грi творять згiдно своєї уяви;
б) гра – самостiйна дiяльнiсть, якщо навчальну, трудову дiяльнiсть дiтей органiзовують в основному дорослi, то гру в бiльшостi випадкiв дитина починає сама. Вона самостiйно визначає тему, сюжет i правила гри;
в) гра – засiб всестороннього розвитку дитини. Спiлкуючись в процесi гри, дiти збагачуються знаннями; граючись з iграшками, предметами, пiском, снiгом – дiти засвоюють їх властивостi i якостi; в грi розвивається мова дитини, збагачується їхнiй словниковий запас; для розумового розвитку створенi спецiальнi дидактичнi iгри; музичнi iгри сприяють естетичному розвитку. Велика роль в моральному вихованнi – в грi дитина розвивається; дiти вступають в iгровi взаємовiдносини, виконують певнi ролi i таким чином вправляються в тiй чи iншiй формi поведiнки. Гра сприяє розвитку таких якостей, як активностi, iнiцiативностi, рiшучостi, вiдповiдальностi перед ровесниками;
г) в грi вiдображаються тi соцiальнi явища, якi дiти спостерiгають в дiйсностi: професiй, взаємин мiж людьми. Велика роль органiзацiї i проведення гри належить батькам, вихователям, музичним керiвникам.
Вихователь допомагає дiтям вибрати гру, враховуючи їхнi iнтереси i можливостi, допомагає визначити сценарiй гри, демонструє зразки виконання iгрових дiй, приймає участь у грi на головнiй чи другорядних ролях, спонукає дiтей виконувати в iграх правила культури поведiнки. Дiти не граються мовчки. Навiть тодi, коли дитина сама, вона розмовляє з iграшкою, веде дiалог з уявним учасником гри, говорить за себе, за маму, за хворого i за лiкаря тощо. Слово є нiби акомпанементом до iгрової дiї i повнiше розкриває образ, ставлення до самої дитини. Спiлкуючись, дiти обмiнюються думками, переживаннями, уточнюють задум i змiст гри.
Взаємозв’язок образу, iгрової дiї i слова й становить стрижень iгрової дiяльностi, є засобом вiдображення дiйсностi.
Старших дошкiльнят треба навчити гратись в iгри самостiйно. Для цього слiд розвивати в них iнтерес до цих iгор, надавати можливiсть органiзовувати їх пiд час прогулянки, на дозвiллi, на святах.
Тематика, види iгор. Ігровi прийоми
Найпоширенiшим способом розподiлу ролей у дитячих iграх є лiчилки. Лiчилки – це невеличкi поетичнi твори, в основi яких лежить лiчба. Вони бувають сюжетними та безсюжетними.
лiчилки дуже рiзноманiтнi. В деяких з них зустрiчаються iсторичнi подiї, якi не завжди зрозумiлi дiтям. Лiчилки пiзнiшого походження мають уже конкретний змiст, вони переважно спорiдненi з iншими творами дитячого репертуару. Тому дiти часто пристосовують для лiчби звичайнi пiсеньки, заклички, iгровi приспiвки. Для лiчилок властиве скандування та чiтка ритмiзована акцентуацiя кожного складу. Ведучий, виголошуючи лiчилку, пальцем вказує на кожного iз учасникiв гри; на кого випаде останнiй склад, той стає її персонажем або жмурилкою.
* * *
Ой ти, коте Марку,
Ходиш по ярмарку,
Не купуєш, не торгуєш,
Тiльки робиш сварку.
Гадул, гадул, га дулька
Десь там моя зозулька,
По полю лiтала
Пiр’ячко збирала,
Вию, вию, завиваю,
Кого хочу вибираю.
Попiл, попiл, попiльниця
Попiл, попiл, попiльниця,
А де ж наша зозулиця?
Понад морем лiтала,
Синiм оком кивала,
А з города тiкай!
* * *
Котилася торба
З високого горба,
А в тiй торбi
З тим подiлися.
Йшла Маринка
Йшла Маринка на стежинку
А в корзинi паляниця,
* * *
Раз, два, три, чотири, п’ять –
Вийшов зайчик погулять,
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувать,
Раз, два, три, чотири, п’ять.
* * *
Сiв метелик на травичку,
І задумав якусь дурничку.
Раз, два, три –
Ти, метелику, лети!
* * *
Няв, няв, няв,
Хто так гучно закричав?
Раз, два, три,
– це невеликi твори, в основi яких лежить розкриття рiзних життєвих колiзiй, засобами рухових елементiв.
Вони зародилися дуже давно i є плодами творчостi самих дiтей, хоча значна їх частина перейнята з репертуару дорослих, особливо з обрядового фольклору. Найдавнiшими є хороводнi драматичнi iгри, що колись були частиною календарних обрядiв. Вони, в основному розкривають тему хлiборобської працi через поєднання в єдине цiле музики, хореографiчних рухiв, пантомiми, слова.
Природнiй iнтерес дiтей до всього живого сприяв популярностi серед них iгор, основними персонажами яких є птахи та звiрi.
Цi iгри, де дiї, рух поєднуються з добре розвинутим дiалогом, часто вiдтворюють гострi моменти боротьби сильнiшого i слабшого. Серед народних iгрових моментiв багато суто рухливих iгор, у яких драматизацiя поєднується iз змагальними елементами – бiгання навздогiн, наввипередки, пошуком, проривання кола. Чимало таких iгор супроводжується своєрiдними поетичними та музичними вставками, якi мають найрiзноманiтнiше призначення – попереджають про початок гри або якийсь її етап, коментують подiї, що вiдбуваються.
з вовни хвiст. “Козу” за ремiнець водить “дiд”. Крiм вищеназваних, у данiй виставi є ще такi персонажi як “жид”, “жидiвка”, “лiкар”, “циган” i “мiхоноша”.
Спiв обрядової колядки супроводжується вiдповiдними сценiчними дiями. Таким чином вони обходять майже усе село, приносячи радiсть та веселiсть.
“КОЗА”
Го-го-го коза, го-го, сiрая, го-го, бiлая!
Ой розходися, розвеселися,
По всьому дому, по веселому.
Де коза ходить – там жито родить,
Де не буває, там вилягає.
Де коза ногою – там жито копою,
Де коза рогом – так жито стогом,
Встрелили в козу, в правеє ушко,
В правеє ушко, в саме сердечко.
Тут коза впала, нежива стала,
А мiхоноша бере дудочку,
Та й у жилочку.
Надулась жила – коза ожила;
Та й пiшла коза,
Та стрибаючи,
Своїх дiток та шукаючи.
i закликали Весну.
Це свято, як правило, супроводжувалося обрядовими пiснями-закликами, хороводними спiвами з пантомiмою, а також iграми, в яких висловлювалося бажання пришвидшити прихiд тепла, а з ним i того часу, коли закладалася основа доброго врожаю.
Складовою частиною дитячого репертуару є веснянки, гаївки.
– це веснянi iгри, якi прийшли до нас з сивої давнини i поєднують у собi спiви, танцi, пантомiму. У дохристиянський перiод гаївки виконувалися навколо священних гаїв (вiд цього i пiшла їх назва), а також на пагорбах.
З приходом християнства в Україну, гаївки виконують бiля церкви, на Великдень, а також на Провiдну недiлю. Окрему групу складають дитячi гаївки. Вони, в основному, базуються на iгрових елементах, хоча сюжети їхнi рiзнi.
ОГІРОЧКИ
Питається мати дочки:
Гей, в’ються, в’ють,
Сiймо, мамцю, над водою,
Заскородим бороною.
Приспiв:...........
Посiяли огiрочки
Приспiв:...........
Водицею поливали.
Приспiв:...........
А вже весна вскресла
(Ідуть, взявшись за руки, великим колом).
А вже весна вскресла, вскресла,
Що ж ти нам принесла? (2 р.)
Приспiв: Гей, дiвчата, весна вскресла,
Принесла вам росу, росу,
П-в: ........ Гей, дiвчата, весна вскресла,
Як весняна роса. (2 р.)
П-в: .......
А вже весна вскресла, вскресла,
Що ж ти нам принесла? (2 р.)
П-в: .......
Принесла вам росу,
Парубоцьку красу. (2 р.)
П-в: .......
Як весняна роса. (2 р.)
подiбне на огiрок, або взявшись за руки, великими кривими лiнiями
Ви, молодi дiвчаточка, женихайтеся, женихайтеся.
Огiрочки – пуп’яночки, вже завилися, вже завилися,
А молодi парубоньки поженилися, поженилися.
Огiрочки-пуп’яночки, жовтий цвiт,
Жовтий цвiт, жовтий цвiт,
На весь свiт, на весь свiт.
Ми кривого танцю йдемо
(Дiвчата беруться за руки i перша (ведуча)
Ми в нiм кiнця не знайдемо.
Анi кiнця, а нi ладу, ладу,
Ти сивая зозуленько-ленько,
Закуй же нам веселенько.
Ти тодi нам закувала-вала,
Як панщина дякувала.
А тепер ми як день бiлий, бiлий.
Хлопи ходять, мальки крутять, крутять,
Пани ходять та й ся журять.
Як би хлопа заманити-нити,
Щоби хлоп йшов молотити.
Ходи, хлопе, молотити-тити,
Дам горiвки ся напити.
дитячi вистави просто неба, серед природи. Вони є не лише формою дозвiлля, у них поєднуються спритнiсть i фiзичне загартування, вправнiсть i кмiтливiсть, гнучкiсть i винахiдливiсть, наполегливiсть i витривалiсть. Вони розвивають пам’ять, увагу, зосередженiсть, гартують волю, почуття колективiзму та взаємовиручки.
Дитячi iгри та забавки є своєрiдною школою, де засвоюються першi абетки науки. Забави супроводжують дiтей повсюдно: на обiйстях, вулицях, левадах, у полi, за працею пiд час перепочинку.
Залiзний ключ або Вовк
Дiти стають у коло, мiцно взявшись за руки. Вибраний за допомогою лiчилки “Вовк” стає по серединi кола i намагається з розгону прорвати його. Якщо вiн не прорве кола, то його запитують:
- Який ключ?
Вiн вiдповiдає:
- Залiзний!
Гра продовжується доти, поки “Вовк” не розiрве коло. А як розiрве, то виривається з нього i тiкає. За ним усi женуться i спiвають:
Хто зловить “Вовка”, той стає на його мiсце i гра продовжується.
Лiтньо-осiннi iгри
Купальськi пiснi та iгри.
Купайлове свято сягає корiнням у доiсторичну добу. Нашi пращури в час лiтнього сонцевороту славили богиню води i вогню – Дану та бога земних плодiв Купала. З прийняттям християнства цi звичаї та обряди злилися зi святкуванням 7 липня Рiздва Івана Хрестителя.
На честь Івана Хрестителя у церквах спiвають величальнi пiснi, а в українських селах вирують веселi забавки, приуроченi Купаловi.
Напередоднi свята на широкiй галявинi хлопцi ставили дерево (“гiльце”, Купалу – вербову гiлку). Навколо нього дiвчата водили хороводи, спiвали пiсень, органiзовували iгри. У цей вечiр дiвчата пускали на воду вiнки i дивилися, куди вони попливуть. Де вiнок пристане, там живе суджений. Хлопцi розкладали вогнище i стрибали через нього, щоб вогонь очистив їх вiд усього лихого. Вогонь не гасили, вiн сам мав дотлiти.
А ми рутоньку посiєм...
А ми рутоньку посiєм, посiєм,
Зеленую руту, жовтий цвiт
Посiєм!
А ми рутоньку пополем, пополем!
Пополем!
А ми рутоньку нарвемо, нарвемо!
Зеленую руту, жовтий цвiт
Нарвемо!
А ми рутоньку сплетемо, сплетемо!
Зеленую руту, жовтий цвiт
Сплетемо!
Зеленую руту, жовтий цвiт.
Вберемо.
Коло Мариноньки ходили дiвоньки
Коло Мариноньки ходили дiвоньки,
Що на морi хвиля, а в долинi роса,
Стороною дощик iде, стороною.
Ой на горi жито, а в долинi просо,
Стороною дощик iде, ще й дрiбнесенький.
Дуже популярними серед дiтей є пiсеньки-iгри про тваринний свiт. Тематика цих пiсень, кола персонажiв широкi i рiзноманiтнi. Це кiзонька i цапок, горобчик з дружиною, пiвник, бузьок, жабка, котик та багато iнших живих створiнь. Здебiльшого вони живуть, дiють i мислять як люди.
Часто тварини косять, гребуть сiно, складають його в копицi, миють, прядуть, замiтають, носять воду тощо. Працелюбство – це найвища морально-етична цiннiсть дитячого фольклору. Увесь цей матерiал, як правило, гумористично обiгрується.
Козуню-любуню
Нiчого робити не будеш в мене.
Приспiв: Топ-гоп, козуню, гоп-гоп, сiренька,
Гоп-гоп, козуню, гоп-гоп, моя маленька.
2. У мене водиця вiконцем тече,
І мене горобчик хлiба напече.
Приспiв:
3. У мене лисицi спечуть паляницi,
У мене ведмiдь iзварить обiд.
Приспiв:
4. Послухай, козуню, як дзвони дзвонять,
Як скрипки грають, як бубни бубнять.
Кицька
- Де ти, Кицько, ходила?
- У млинi сидiла.
- Що там, Кицько, робила?
- Житечко молола.
- Що ти, Кицько, купила?
- Бубликiв багато.
- З ким бублики поїла?
- З гостями у свято – няв, няв.
Кицька входить весела у коло й вiдповiдає на запитання, що їй дає гурт, iлюструючи свої вiдповiдi рухами та жестикуляцiєю.
Квочка
У цю народну гру дiти завжди любили гратися на провеснi, тiльки-но квочку з курчатами випускають на двiр. Забивають у землю кiлочок, прив’язують до нього мотузок; по вибору хтось iз дiтей стає за квочку i, взявшись за кiнець мотузки, рухається по колу пiд приспiв:
Ходить квочка коло кiлочка,
Водить дiток, дрiбних квiток,
Дiти-квiти “Квок!”.
Пiсля цих слiв всi учасники гри розбiгаються хто куди, а квочка, квочкаючи, ловить їх, та збирає до купи.
Хто швидше займе стiльчик
Дiтей дiлять на 2 групи. Тi, що сидять на стiльчиках у колi, тримають у правiй руцi хусточку або стрiчку. За кожним стiльчиком стоїть дитина з другої групи.
Музика А
. Дiти, якi сидять на стiльчиках, розмахують хусточками. Дiти з другої групи iдуть високим кроком навколо своїх стiльчикiв.
Всi дiти танцюють у колi. Із закiнченням музики – швидко сiдають на стiльчик. Хто не встиг зайняти мiсце, стає за стiльчиком. Гра починається з самого початку.
Льон
Всi стають в коло, а одна дитина з гурту стає в серединi й показує, присiдаючи, що треба робити (виконує рiзнi рухи), як тiльки хор проспiває до кiнця пiсеньку. Всi повиннi робити те, що покаже той, хто ходить всерединi.
Коли ж хтось не зробить, не зумiє чи не поспiшить зробити – тому гуртом призначують якусь кару.
Дiд
Учасники гри вибирають Дiда, який iде до своєї хати, - чотирикутника. Дiти стають пiвколом крокiв за 10 вiд Дiда. Гру починає Дiд. Вiн виходить з своєї хати й поволi наближається до дiтей, котрi стоять на одному мiсцi, а ж поки Дiд не проспiває своєї цiлої пiснi й не проробить всього до спiву. Пiсля слiв “от такий плечистий, Тьху його к нечистiй”, спльовують i розбiгаються хто куди. Дiд намагається кого-небудь заморити (ударити), а потiм тiкає у свою хатку, де його бити вже не можна. Коли заморений Дiдом не встигне вiддати йому удар назад, то сам стає Дiдом, а як заморений вiддасть йому удар назад, гра починається знову з тим самим Дiдом.
Іде, iде дiд, дiд, несе, несе мiх, мiх.
От такий ногатий, от такий рукатий,
Тьху його к нечистiй!
Дiти стають у коло, побравшись за руки, i спiвають. Призначають двоє ворiт для кота, якими вiн тiльки i може вiльно вбiгти в коло, пробиратися через iншi ворота йому забороняється. Для мишки всi ворота вiдкритi. Кiт намагається зловити Мишку, то вбiгаючи в коло, то вибiгаючи з нього. Пiсля того, як Кiт зловить мишку, вибирають нового Кота й Мишку. Коли Кiт довго не може зловити Мишку, то й перед ним всюди вiдчиняються ворота, але тодi Кiт повинен бiгати тiльки тiєю дорогою, якою утiкає од нього Мишка. Гра трохи ускладнюється, коли дiти кружляють хороводом.
1. Ой до нори мишко, до нори, та до золотої комори,
2. Моторненька мишка утiка,
3. А ледача мишка не втече,
А моторний котик дожене.
Лис
Побравшись за руки, всi стають в коло, а один за вибором, стає в коло за Лиса, i йде всередину. Коло подається та вправо, то влiво з пiснею:
“Ха-ха-ха, гi-гi-гi!
Зловись Лис у капканi,
Качки, кури, голуб’ята,
Тепер в нього страшна злiсть,
Кого зловить, того з’їсть.
Коли проспiвають всю пiсню, то хутчiй розбiгаються на всi боки, а Лис ловить. кого пiймає, той стає Лисом i гра починається знову.
А вже весна воскресла
(сценарiй)
Здалеку лунає пiсня:
Ходiм спiваймо, радо вiтаймо
Красну, ясну, гожу весну.
Ку-ку, ку-ку чути в лiску (2 р.)
Гомiн, гомiн, гомiн гуде (2 р.)
Ку-ку, ку-ку пташко мала (2 р.)
Ти нам спiвала, правду сказала –
Дмитро
(ллє воду на Ганусю):
Ганнуся
: Обережно, Дмитре, вiночок новий, квiтки замочиш.
Петро
: А ти на коси, Дмитре, на коси, щоб гарно росли. (Пiдносить коновку над головою Ганнусi. Вона втiкає).
(стрiпує воду з кiс): То тебе полити треба. Бачиш, який малий, нiби тебе нiколи весняний дощ не мочив.
Оля
(вiдбирає коновку): Давайте, дiвчата, поллємо Петра, щоб добре рiс.
Дiвчатка пiдбiгають до Петра. Однi тримають його, iншi ллють на нього воду.
Петро
: Досить Дiвчата, а то до неба виросту.
Оксана
(ллє на Петра воду три рази):
Один дощ, другий дощ, третiй дощ.
Петро
: Досить з мене одного. Бр-р...
: Три краще. Знаєш, як старi люди казали: “Як пiдуть у травнi три дощi добрi, то наповнять три роки голоднi”.
Петро
: На урожай, то добре, а для мене яка вигода? Сорочка вся мокра, змерз, як цуцик. Ой, дiвчата, дiвчата, жалю у вас до мене немає. Я ж на вашi сорочки води не лляв, тiльки на коси. А ви мене з нiг, чи то з голови до нiг облили.
: Здоровий будеш! А сорочка висохне. Он бачиш, як сонечко гарно свiтить.
Петро
: Зараз я вас з голови до нiг обiллю, ви теж просохнете, (Бере коновку i замiряється. Дiвчата пищать, розбiгаються, смiються).
Не бiйтеся, сороки, коновка пуста, але я зараз принесу з криницi, i всi воду на вас виллю.
Ганнуся
: Досить обливатися. Час на ячiлку iти. Вже хлопцi ведуть ведмедя.
Юрко
(веде Ведмедя): Весна воскресла!
Всi
: Ой, Ведмедику, як же ти зиму перезимував?
Ведмiдь
: Гу-гу-гу (Бiжить за дiвчатами, тi смiються, вiдпихають його, вiдтак беруть у коло i спiвають
):
А вже весна воскресла,
А вже весна, наша люба весна воскресла.
А що ж ти нам принесла?
А що ж ти нам, наша люба весно, принесла?
Парубочкам по кийочку,
Парубочкам та славним синочкам,
До кола пiдходять меншi дiти. вони дражнять Ведмедя, вiн бiжить за ними, а дiвчата продовжують спiвати. В колi лишається один хлопець.
1. Вiнку мiй ружовий,
Десь бував?
У Львовi.
Що за тебе давали?
Таляри золотi.
2. Ти, мiй милий Тимку,
Вибирай си Химку,
З котрою схоч,
З тою пiдскоч.
У кiнцi приспiву хлопець, який стояв у колi, вибирав собi дiвчину iз нею високо пiдскакує.
Чути дзвiн. Вiн кличе всiх на ягiлку. Хоровод разом з Ведмедем iде зi спiвом по селу. Дорогою беруть до хороводу всiх, кого зустрiнуть i тих хто бiля хат.
В’яжiться, огiрочки
В’яжiться, огiрочки,
Поки будуть насiнночки.
Чи садила огiрочки,
Жовтий цвiт, жовтий цвiт.
Бо ся гостей сподiвала,
На весь свiт, на весь свiт.
В’яжiться, огiрочки,
Поки будуть насiнночки.
А нашiї огiрочки
Так ся в’ють,
Так ся в’ють.
А другi ся приглядають
Розвиваються, розвиваються.
Хлопцi i дiвчата хороводом повертаються туди, де починали свято. Спiви та iгри продовжуються аж до вечора.
Висновок
Гра для дiтей має особливо виняткове значення.
Гра для них – навчання, гра для них – праця, гра для них – серйозна форма виховання.
Щодо iгор, то вони мають також i органiзуюче значення. Дитина розумiє чому потрiбно дотримуватись правил гри. Ігри, що вимагають одержання правил, дуже дисциплiнують. Треба тiльки, щоб вони не були нудними, тому слiд ширше вводити в iгри спiви, танцi, маршировку.
У процесi гри дитина навчається долати труднощi, пiзнає навколишнє середовище, шукає виходу з становища. Такi iгри виховують дiтей-органiзаторiв, якi вмiють наполегливо iти до мети i вести за собою iнших, органiзовувати їх.
Список використаної лiтератури
1. Борисова З. Н., Смаль В. З. Історiя дошкiльної педагогiки. Хрестоматiя. Видавниче об’єднання “Вища школа”. – Київ, 1974.
4. Турчин Е. “А вже весна воскресла” // Однокласник. – 1991. - №3.
|
