Гендернi стереотипи в сучасному свiтi
ВСТУП
У багатьох країнах свiту останнi десятирiччя ХХ столiття були перiодом суттєвих зрушень у вирiвнюваннi прав i можливостей чоловiкiв та жiнок, особливо стосовно доступу до економiчних, полiтичних та освiтнiх ресурсiв, а також суттєвих зрушень у подоланнi традицiйних уявлень про соцiальнi ролi й особистiснi характеристики жiнок i чоловiкiв. Як вiдомо, Україна прагне стати повноправною частиною європейської спiльноти, наблизившись до останньої за основними соцiально-економiчними показниками та стандартами життя. Але демократичний розвиток європейських країн другої половини ХХ столiття невiддiльний вiд суттєвих перетворень у ґендернiй свiдомостi та ґендерних вiдносинах їхнiх громадян. Проте нинi за цiннiсно-нормативними уявленнями населення України, в числi iнших схiдноєвропейських країн, бiльшою мiрою наближене до Азiї i Африки, анiж до Захiдної Європи [6].
Думка дорослих громадян України подiбна: лише 55% опитаних вважають, що жiнки й чоловiки в Українi мають рiвнi права. До того ж чоловiки переконанi в цьому значно частiше (65%), анiж жiнки (47%).
Невiддiльним складником демократичного свiтогляду вважається ґендерна культура, дотримання принципу рiвної та рiвноцiнної громадянської гiдностi кожної людини, незалежно вiд статi, забезпечення й дотримання умов вiльного вибору дiяльностi, соцiальних статусiв i ролей, взаємоповаги, взаємопiдтримки, розвитку особистостi та самореалiзацiї як чоловiкiв, так i жiнок. Проте в межах андроцентричної та патрiархальної культури такi принципи не дiють. Насамперед це стосується сфери професiйної зайнятостi, можливостей самореаiзуватися рiзними шляхами, серед яких чiльне мiсце посiдає кар’єрне просування сходинками бюрократичного, фахового чи пiдприємницького успiху. Традицiйним, глибоко вкорiненим залишається ґендерний стереотип, за яким навiть працююча освiчена, але замiжня жiнка є передусiм дружиною й матiр’ю, що повинна допомагати чоловiковi, нерiдко зневажаючи власнi прагнення до самореалiзацiї та професiйного успiху, вiдмовляючись вiд реальних кар’єрних можливостей.
Сутьнiсть ґендерного порядку в суспiльствi, серед iншого, проявляється через уявлення населення тiєї чи iншої країни про права, ролi, можливостi чоловiкiв i жiнок [3].
вже на другому мiсяцi вагiтностi. Ще до його народження навколо дитини формується особлива атмосфера: закуповується одяг, iграшки, книги, ремонтуються кiмнати... Так починається «гендерне виховання», пронизане рiзними, протирiчними один одному стереотипами. Вважається, наприклад, що батьки, особливо батьки, бiльше радi народженню сина. Син - продовження роду, сiмейної iсторiї, спадкоємець, зберiгач сiмейних традицiй. Стереотипи пiдтримуються особливими ритуалами: хлопчикiв з пологового будинку видають перев'язаними синьою стрiчкою, дiвчаток – рожевою [3].
ВПЛИВ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ НА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ РОЛЕЙ ЧОЛОВІКА ТА ЖІНКИ
Стереотип №1. Свiт жiнки i свiт чоловiка - абсолютно рiзнi, але всерединi кожного з них люди надiленi схожими характеристиками, тобто всi жiнки i всi чоловiки володiють унiверсальними психологiчними особливостями
.
Насправдi, як показують дослiдження психологiв, антропологiв, соцiологiв та iнших фахiвцiв, чоловiки i жiнки, що живуть в однiй культурi, в схожих соцiальних умовах, мають дуже багато спiльного: їх вiдмiнностi складають не бiльше 10%, тодi як подiбнiсть спостерiгається приблизно у 90% випадкiв. А ось усерединi гендерних груп, навпаки, переважає соцiокультурне i iндивiдуальне розмаїття. При цьому особливо яскраво мiжстатевi схожiсть виявляється при порiвняннi чоловiкiв i жiнок, що живуть в однiй країнi (наприклад, Нiмеччини), з чоловiками i жiнками, якi належать до iншої культури (наприклад, Пакистану), а також в умовах схожих життєвих ситуацiй (наприклад, коли жiнка i чоловiк виконують функцiї батькiв або однi й тi ж професiйнi обов'язки, скажiмо, охоронця або фотодизайнери). Тому цiлком закономiрно був зроблений висновок про вiдсутнiсть унiверсальних жiночих i чоловiчих характеристик [3].
нi бажаним.
Як довели сучаснi дослiдження, бiльшiсть характеристик людей рiзної статi насправдi виявляються придбаними, тобто розвиненими в процесi життя в суспiльствi. Рiзний пiдхiд до виховання хлопчикiв i дiвчаток, рiзна система виховання i рiзного роду заняття, яким вони присвячують свiй час i сили, призводять до появи у них рiзних i часом навiть протилежних якостей, навичок i здiбностей. Так, дiвчаток з дитинства навчають вести домашнє господарство, а хлопчикiв поводитися з технiкою, їм пропонують рiзнi iграшки: одним - ляльок, посуд i ганчiрочки, iншим - конструктор i машинки, оскiльки передбачається, що таким чином дiти краще пiдготуються до виконання подальших соцiальних обов'язкiв. Інтерес дитини до того, що повв'язується з iншою статтю, як правило, не вiтається [3].
критику. Саме цi промахи i служать пiдтвердженням початкової (природної) непридатностi людини до справ не своєї статi. Досить згадати хоча б поширену iронiчну думку про жiнку за кермом, яка вiдмовляє їй у здатностi розбиратися в автомобiлях i бути хорошим водiєм.
В останнi роки вченi все частiше стали звертати увагу на те, як у процесi дiяльностi та спiлкування створюються гендернi вiдмiнностi, що ставлять людей рiзної статi в рiзнi i абсолютно нерiвнi позицiї. Все, що пропонується жiнкам (ролi, функцiї, види дiяльностi, психологiчнi якостi, iнтереси i т. п.), цiнується в суспiльствi набагато менше, нiж те, що пропонується чоловiкам [6]. Наприклад, домашня праця, на яку орiєнтують жiнок, є в сучасному суспiльствi менш значимою, нiж професiйна, на який орiєнтують чоловiкiв (про це, зокрема, красномовно свiдчить вiдсутнiсть заробiтної плати за ведення домашнього господарства). Тi й самi професiї, де зайнятi переважно жiнки (секретарi, медсестри, вихователi), сприймаються як менш серйознi в порiвняннi з тими, де переважають чоловiки (полiтики, вченi, вiйськовi). Так само якостi, що вважаються характеристиками «справжнiх» чоловiкiв (активнiсть, незалежнiсть, рацiональнiсть та iн), мають велику цiннiсть, нiж якостi, що вважаються характеристиками «справжнiх» жiнок (пасивнiсть, залежнiсть, Таким чином, гендернi вiдмiнностi - продукт рiзних соцiокультурних норм, статусних позицiй i ролей, приписуваних суспiльством людям рiзної статi. Іншими словами, всi психологiчнi особливостi жiнок i чоловiкiв визначаються не стiльки бiологiчними факторами, скiльки соцiальними, що вiдповiдно робить їх цiлком доступними для змiн[6].
Стереотип№3. На вiдмiну
вiд
чоловiкiв жiнки
мають
бiльш
низькi
iнтелектуальнi здiбностi
,
обмеженi
i
нерацiональним
,
,
а
також
бiльш
професiйну компетентнiсть
.
Парадоксально, але навiть в епоху активної та успiшної роботи жiнок на теренi полiтики, науки, промислового виробництва i т. п. в суспiльствi як i ранiше iснують думки про невисоку якiсть виконуваної жiнкою роботи, її розумової та професiйної «незрiлостi», абсурдностi прийнятих нею рiшень, повну вiдсутнiсть у неї здiбностей до аналiзу. І як наслiдок, зберiгається недовiра до неї, як до людини, на яку можна покластися в серйозних справах.
музичнi, артистичнi, математичнi i навiть технiчнi здiбностi. Причому першi подiбнi висновки були зробленi ще в 1936 роцi американським психологом Льюїсом Терманом.
“Громадська думка населення України про демократiю”, проведеного у вереснi 2000 р. Київським мiжнародним iнститутом соцiологiї. Що важливiше для дружини: пiдтримувати кар’єру чоловiка чи робити свою власну? Розподiл вiдповiдей, тобто згода чи незгода респондентiв з твердженням: “Для дружини важливiше пiдтримувати кар’єру чоловiка, нiж робити свою власну”, виявився таким: 51% опитаних переважно згоднi з цим твердженням, 37% – переважно не згоднi, 12% – не змогли дати однозначної вiдповiдi[6].
Упереджене ставлення до можливостей жiнок працювати i здiйснювати кар’єру легко виправдовується завдяки дуже поширеному й усталеному переконанню, що кожна жiнка – це насамперед матiр, людська iстота, яка задля соцiальної самореалiзацiї повинна мати дiтей. Усi iншi соцiальнi ролi – другоряднi, меншовартiснi i за певних умов ними можна знехтувати.
Ґендернi стосунки у сферi розподiлу влади та полiтичної дiяльностi в українському суспiльствi також мають ознаки горизонтальної та вертикальної сегрегацiї. Жiнки практично не беруть участi у виробленнi державної полiтики, вiдiграючи ролi переважно пасивних спостерiгачiв i виконавцiв, а також реципiєнтiв соцiальної допомоги. Водночас реалiзацiя громадянських прав передбачає повноцiнну участь не тiльки чоловiкiв, а й жiнок на всiх рiвнях функцiонуючих у суспiльствi соцiальних iнституцiй, зокрема й однаковий доступ до всiх позицiй соцiальної структури суспiльства. Полiтика держави, основнi принципи та механiзми втiлення якої формулюють переважно представники однiєї статi, не може вiдповiдати потребам усiх громадян.
десятилiття з’явилося вже чимало жiнок полiтикiв, керiвникiв полiтичних партiй i органiзацiй, значна частина населення, порiвнюючи жiнок i чоловiкiв як полiтичних лiдерiв, кращими вважає чоловiкiв. Це не обов’язково свiдчить,що жiнки поганi. Хорошi всi, але чоловiки кращi. Серед опитаних в Українi з тим, що чоловiки є кращими полiтичними лiдерами, нiж жiнки, погодились 45%. Проте в цiй оцiнцi представники двох статей не є однодумцями. Переконаними в оцiнюваннi себе як кращих полiтичних лiдерiв є 60% чоловiкiв. Кожна третя жiнка також подiляє цю думку, що, безперечно, має наслiдком упереджене ставлення та непiдтримку на виборах жiнок-кандидатiв тiльки тому, що вони жiнки, попри всi iншi однаковi якостi й характеристики. На тлi виокремлених регiонiв свiту українське суспiльство щодо визначення кращостi чоловiкiв як полiтичних лiдерiв наближене до країн Схiдної Європи й Азiї (40%) i однаковою мiрою вiддалене як вiд африканських (73%), так i вiд розвинених захiдних країн (25%).
За вiдтворюваною вiками традицiєю вiд жiнок суспiльство очiкує виконання насамперед ролей матерi та домогосподарки (навiть якщо жiнка працює поза домом), а вiд чоловiкiв – ролей працiвника-годувальника та полiтичного лiдера. Мiра неприйняття такого чоловiчого й жiночого рольових наборiв вельми рiзниться серед регiонiв свiту. Найбiльше традицiйнi ролi вiдкидають мешканцi Пiвнiчної Америки, Захiдної Європи та Латинської Америки. Жiнки загалом, а особливо молодшi 25 рокiв, проявляють сильнiше, нiж чоловiки, неприйняття традицiйних
Україна давно вже належить до країн, де стимулюється i схвалюється заняття жiнок оплачуваними видами дiяльностi. Хоча в суспiльнiй свiдомостi за жiнкою не укорiнився образ працiвницi та полiтичного лiдера, а й надалi домiнує образ матерi доглядальницi, виховательки i домогосподарки. Тобто вiд жiнки,на вiдмiну вiд чоловiка, суспiльство очiкує одночасного виконання двох соцiальних, часом важко сумiсних, навiть конфлiктних ролей матерi та годувальницi, проте вiдчутно наголошуючи саме на ролi матерi-виховательки, вважаючи, що саме це є най-
необхiднiшою сферою соцiальної самореалiзацiї жiнки. Інакшевона не самореалiзується як повноцiнна людська iстота.
У бiльшостi сучасних сiмей бюджет родини складається з двох часто рiвних частин, що надходять як вiд чоловiка, так i вiд жiнки: чоловiк уже не є єдиним годувальником родини. Але, як стiйкий пережиток минулого, зберiгається патрiархальна iдеологiя та традицiйнi ґендернi ролi: вiд жiнок вимагають зосередженостi на домашнiй сферi i самопожертви заради своїх близьких, а вiд чоловiкiв – успiху в суспiльнiй [6].
Стереотип№4. На вiдмiну
вiд
жiнок
,
чоловiки
менш емоцiйнi
i не
здатнi
до спiвпереживання
.
Однак результати спецiально проведених дослiджень свiдчать про те, що чоловiки i жiнки мають в цiлому однакову емоцiйнiсть, тiльки виявляють свої почуття з рiзним ступенем iнтенсивностi, що, за висновком американського психолога Шон Меган Берн, обумовлено вiдмiнностями в соцiальних нормах i очiкуваннях, адресованих людям рiзної статi.
Так, вiдповiдно до широко поширеної норми емоцiйної твердостi чоловiкiв, вже з дитячих рокiв суспiльство змушує їх приховувати i не висловлювати зовнi свої почуття i емпатiю, хоча в реальностi, як переконують науковi данi, багато чоловiкiв зовсiм не гiрше за жiнок здатнi визначати емоцiйнi стани iнших i спiвпереживати їм [3].
Стереотип № 4. Жiнки
вiдчувають потребу
у шлюбi
та сiм'ї
бiльше
,
нiж чоловiки
,
якi
в
не потребують.
Прийнято вважати, що тiльки шлюб i сiм'я дозволяють жiнцi реалiзувати свою справжню сутнiсть, роблять її успiшною i до того ж рiзко скорочують кiлькiсть проблем. А от для чоловiка шлюб це важкий хрест, хрест на його свободi. Так уже повелося, що з раннього дитинства дiвчаткам наполегливо нав'язується думка, що кожнiй «нормальнiй» жiнцi потрiбне замiжжя. Вважається, що у чоловiкiв iншi життєвi прiоритети, а тому шлюб для них у громадськiй думцi - аналог подвигу.
Зрозумiло, що при такому пiдходi вся вiдповiдальнiсть за створення шлюбного союзу i якiсть вiдносин в сiмейнiй парi лягає виключно на жiнок, адже саме вони, а не чоловiки зацiкавленi у шлюбi. На перший погляд у представникiв чоловiчої статi, дiйсно, iншi iдеали - кар'єра, грошi, влада, високий соцiальний статус. Однак, щоб досягти всього цього, потрiбен «надiйний тил». Тому насправдi, i це iдтверджується дослiдженнями, шлюб бiльш вигiдний чоловiковi. Одружившись, вiн забезпечує собi в особi дружини догляд та турботу, знiмає з себе частину проблем з самообслуговування. Не випадково при наймi на престижнi та високооплачуванi посади перевагу часто вiддають одруженим чоловiкам: чоловiк, який вiдволiкається на життєвi дрiбницi i витрачає час на щоденнi побутовi проблеми, вважається ненадiйним спiвробiтником. Мимоволi доводиться погодитися, що подружнє життя забезпечує чоловiку можливiсть успiшно пiдкорювати громадськi вершини i активно творити велику iсторiю. І саме замiжжя часто позбавляє такої можливостi жiнку.
високого становища лише всупереч своїм чоловiкам ».
що показники психологiчного благополуччя i загального самопочуття набагато вище в одружених чоловiкiв, нiж у холостякiв, тодi як у жiнок - все з точнiстю навпаки. Дослiдження показують, що сiмейне життя сприяє продовженню життя чоловiкiв, але вкорочує життя жiнок бiльш нiж на рiк. Данi, опублiкованi в 2006 роцi, говорять про те, що шлюб дає чоловiкам додатковi 1,7 року життя, але забирає 1,4 роки у середньостатистичної дружини (такi результати дослiдження бiльше 100 тисяч людей по всiй Європi).
За даними соцiологiв (Монiторингове опитування “Українське суспiльство-2003”, здiйснене Інститутом соцiологiї НАНУ), серед жiнок-респонденток кожна четверта не задоволена своїм шлюбом (серед чоловiкiв – кожен шостий).
нiж незамiжнiх. Зважаючи на такi явища, Дж. Бернард висунула “шокову теорiю шлюбу”, згiдно з якою шлюб для жiнок практично завжди є психологiчним випробуванням. Цей висновок їй дозволив зробити аналiз таких обставин, як рiзка змiна ролей, що вiдбувається пiсля весiлля (з об’єкта залицяння дружина перетворюється на служницю й няньку для чоловiка, вiд якої очiкується праця обслуги); наявнiсть завищених очiкувань вiд чоловiка, ґрунтованих на ґендерно-стереотипних уявленнях про “справжнього” чоловiка-супермена; необхiднiсть пристосування до партнера, особливо вагома для жiнки, яка часто можлива лише цiною придушення власного iнтелекту та культурних запитiв. Безлiч домашнiх справ, а потiм i поява дiтей, як правило, змушують жiнку вiдмовитися вiд професiйного покликання й кар’єри. Для домогосподарок єдиною долею стає праця з обслуговування родини, потрiбна для її близьких i суспiльно необхiдна, однак неоплачувана й суспiльно невизнана. Яскравим прикладом такого суспiльного невизнання є, наприклад, те, що телебачення i радiо не транслюють нам програм про зразкових домогосподарок, гарних дружин i матерiв, беручи iнтерв’ю та готуючи сюжети про жiнок-
Основний ґендерний контракт в Українi – “працююча мати” –
виник на пострадянському просторi в 30-i роки ХХ столiття. Радянська жiнка працювала повний робочий день, виховувала дiтей, частково подiляючи цю мiсiю з державними iнститутами (дитсадок, школа з “групами продовженого дня “) i родичами (рiдше – з найманими робiтниками), i цiлком вiдповiдала за органiзацiю сiмейного побуту.
За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, в Українi все бiльше поширюється однодiтна сiм’я. Майже двi третини українських родин (62,4%) мають сьогоднi лише одну дитину, у кожнiй третiй родинi – двоє дiтей. Сiм’ї з трьома та бiльше дiтьми – велика рiдкiсть, їх питома вага не перевищує 6,3%. Кожна десята українська родина є неповною. У мiстi таких родин бiльше (12%), в селi – вiдповiдно, менше (6,9%). І в бiльшостi неповних родин (88,5%) дiтей виховує мати. Статистика фiксує подальше погiршення демографiчної ситуацiї в країнi.
Зокрема, дедалi скорочується народжуванiсть. Можна говорити про певнi явища трансформацiї iнституту сiм’ї. На цьому часовому вiдрiзку кiлькiсть розлучень не зростає, але шлюбiв менше, нiж у 1980х або на початку 1990-х рокiв. Виростає кiлькiсть дiтей, народжених матерями без реєстрацiї шлюбу (16,7% вiд загальної кiлькостi новонароджених) [6].
належала до країн з високою шлюбнiстю; у всi перiоди її iсторiї цiннiсть шлюбу й родини в свiдомостi людей залишалася дуже високою. Нинi ж, уперше з часiв Другої свiтової вiйни, показник шлюбностi, що був завжди досить стабiльним i залежав переважно вiд чисельностi молодих поколiнь, починаючи з 1992 року рiзко знизився. Імовiрно, ми маємо справу з вiдкладанням шлюбiв до кращих часiв, а також iз рiшенням не обтяжуватися родиною взагалi в сучасних умовах, коли людинi легше вижити самотужки. І те, й iнше в соцiальному планi – явища вкрай небажанi. За даними як вiтчизняних, так i закордонних дослiджень, велику частину (70-80%) домашньої роботи, як i ранiше, роблять жiнки. Попри всi заклики допомогти жiнкам у домашнiй роботi, а також прохань зайнятих дружин, чоловiки найчастiше не хочуть нарiвнi з дружинами брати участь у вихованнi дiтей, готуваннi їжi, прибираннi будинку тощо, та виконувати iншi домашнi обов’язки. Тому в родинах, де жiнки працюють поза домом, нерiдко виникає стресова ситуацiя, що її вiдомi англiйськi фахiвцi в галузi соцiологiї сiм’ї Рона i Роберт Раппопорти (R. Rappoport &R. N. Rappoport, 1971) визначили як дилему перевантаженостi [6].
Наприклад, практично всi з опитаних жителiв України (97%) вважають, що “жiнка зобов’язана доглядати за дитиною в сiм’ї”; що чоловiк теж вiдповiдальний i має цей обов’язок, вважають тiльки 59%. У цьому разi спостерiгається тиск стереотипного уявлення про те, що догляд за дiтьми – справа жiноча, а не чоловiча. Пiд впливом цього стереотипу формується уявлення й про роль чоловiка у вихованнi дiтей. Тiльки 63% опитаних вважають важливою для чоловiка роль вихователя своїх дiтей, але практично всi думають, що для жiнки ця роль дуже важлива (95%)
(опитування “За рiвнi права i можливостi”, здiйснене Канадсько-українським ґендерним фондом та Українським iнститутом соцiальних дослiджень, 2002 р.).
Немає потреби говорити про те, наскiльки важлива виховна роль чоловiка в сучаснiй родинi. Дiвчинка формує уявлення провсiх чоловiкiв загалом на основi образу свого батька, i якщо цей образ негативний, то в неї складається недовiрливе, насторожене ставлення до всiх чоловiкiв, що може перешкодити їй побудувати власну родину або створити довiрливi стосунки в нiй. Хлопчикам потрiбен позитивний образ батька для формування чоловiчої iдентичностi. Загалом сучасна ґендерна теорiя наполягає на тому, що батькiвство має стати однаковою мiрою важливим як
вважають, що саме ця роль є головною для чоловiка в родинi, а всi iншi є другорядними.
ВИСНОВОК
Можна бути байдужим до полiтики, можна не сповiдувати жодної релiгiї, мати складнощi з визначенням своєї нацiональної приналежностi ж не мати громадянства, але не мати гендерної iдентичностi не можна. Людина все одно залишається суб'єктом гендерних вiдносин, тому що оточуючi будуть визначати нас i взаємодiяти з нами у вiдповiдностi зi своїми уявленнями про те, що припустимо i прийнятно для чоловiка або жiнки. Всього столiття тому здавалося диким i неприпустимим
надати жiнкам виборчi права, можливiсть участi в полiтицi, вважалося, що вони не в змозi займатися квалiфiкованою професiйною дiяльнiстю. Проблема рiвностi жiнок i чоловiкiв залишається в нашому суспiльствi. Люди найчастiше побоюються
мiняти сформований порядок речей. Переконанiсть у його природностi заважає людям бачити реальнi проблеми i протирiччя.
|
