Засоби фiзичного виховання
Визначивши мету i завдання будь-якої дiяльностi, її суб'єкти пiдбирають адекватнi засоби їх вирiшення.
Знання засобiв фiзичного виховання дозволить вчителю обирати найефективнiшi з них i розробляти новi вiдповiдно до конкретно поставлених педагогiчних завдань.
вправи, народнi iгри i забави, вiйськовi, побутовi та професiйнi дiї (якщо вони виконуються за вiдповiдною програмою).
Допомiжним засобом є оздоровчi сили природи (сонце, повiтря, вода, земля) та гiгiєнiчнi фактори (режим дня i харчування, дотримання правил особистої та громадської гiгiєни тощо).
дотриманнi правил особистої гiгiєни.
Рухова активнiсть людини передбачає виконання окремих рухiв, рухових дiй та цiлiсної рухової дiяльностi.
Рух — це моторна функцiя органiзму, що виражається у змiнi положень тiла або окремих його частин. Розрiзняють вродженi i довiльнi рухи. Для останнiх характернi такi ознаки:
• вони завжди є функцiєю свiдомостi;
• навчання рухiв пiдвищує ступiнь їх пiдпорядкованостi волi людини.
Окремi рухи є складовими частинами рухових дiй. За допомогою кiлькох логiчно пов'язаних мiж собою рухiв можна виконувати бажану рухову дiю, спрямовану на вирiшення певного рухового завдання. Наприклад, певна послiдовнiсть рухiв ногами, руками, тулубом, головою дозволить учневi виконати пiдйом розгином, стрибок у довжину, висоту, закинути м'яч у ворота (чи у кошик) тощо.
Отже, руховою дiєю називають певну цiлеспрямовану систему рухiв, сформовану для вирiшення конкретного рухового завдання.
Поєднання декiлькох специфiчних рухових дiй називають руховою дiяльнiстю. Наприклад, оволодiвши подачею, прийомом i передачею м'яча, нападаючим ударом, блокуванням, перемiщенням тощо, можна пiдготуватись до гри у волейбол.
Фiзичнi вправи як основний засiб фiзичного виховання
Фiзичними вправами називаються лише тi руховi дiї, якi спрямованi на вирiшення завдань фiзичного виховання i пiдпорядкованi його
закономiрностям.
Засобом фiзичного виховання i навiть предметом змагальної дiяльностi є спортивна ходьба. Нею може стати i звичайна ходьба на роботу. Але це трапиться лише за умов, якщо ЇЇ тривалiсть буде не менша 25-30 хв, а iнтенсивнiсть роботи по ЧСС — 140-160 уд/хв.
Отже, звичайна побутова ходьба набуває значення адекватного засобу фiзичного виховання лише тодi, коли позитивно впливає на функцiї органiзму, його оздоровлення, викликає зрушення у розвитку витривалостi i працездатностi.
Це стосується i iнших рухових дiй, якi виникли спочатку у сферi побуту чи працi, а потiм вiдповiдно видозмiнювались i ставали засобом фiзичного виховання (бiг, подолання перешкод, метання, плавання, пiднiмання вантажiв, боротьба тощо).
Таким чином, оптимально органiзованi вiйськовi i побутовi руховi дiї, фiзична праця, особливо за сприятливих умов зовнiшнього середовища (в лiсi, парку, полi, саду, на березi рiчки) i з вiдповiдним дозуванням навантажень, можуть давати ефект, який очiкують вiд фiзичного виховання. Проте трудовi, боновi i побутовi руховi дiї не можуть ототожнюватися з фiзичними вправами.
Слово "фiзична" вiддзеркалює характер виконуваної роботи (вiдрiзняється, наприклад, вiд розумової), що зовнiшньо прояляється у виглядi перемiщень тiла людини i його частин у просторi i часi.
Але це слово виражає лише залежнiсть виконуваних дiй вiд функцiй нервово-м'язового апарату, а, отже, лише переважний вплив на фiзичну сферу органiзму. В дiйсностi виконання фiзичних вправ — це вольовий акт, який є функцiєю свiдомостi i впливає на людину загалом, на її духовну сферу, естетичнi почуття, характер, соцiальну активнiсть. Звiдси особлива цiннiсть
фiзичних вправ для виховання пiдростаючого поколiння як засобу формування фiзичної культури учнiв (складової загальної культури особистостi), оволодiння ним методами І формами iндивiдуальної рухової дiяльностi для власного духовного i фiзичного вдосконалення. Це особливо важливо в умовах переходу до ринкових форм господарювання, де фiзичнi вправи, а, отже, фiзичний розвиток i фiзична пiдготовленiсть набувають особливого значення як джерело здоров'я, виховання активної, творчої особистостi, здатної приймати рiшення i реалiзовувати їх у процесi життєдiяльностi. Адже у процесi виконання фiзичних вправ моделюються І вiддзеркалюються людськi взаємовiдносини, i в цьому контекстi вони є засобом формування особистостi, її свiдомостi І культури. Без рухових дiй не розгортаються психiчнi процеси, якi, сформувавшись, керують руховою сферою людини i вдосконалюють її.
Слово "вправа" означає спрямовану повторюванiсть дiї з метою впливу на фiзичнi i психiчнi властивостi людини та вдосконалення якостi її виконання.
Фiзичнi вправи у своєму розвитку пройшли три стадiї. На першiй стадiї в якостi фiзичних вправ виступали вiйськовi i побутовi (здебiльшого мисливськi) руховi дiї. На другому етапi (у зв'язку з появою змагань) окремi елементи цих комплексних дiй почали використовуватись як предмет порiвняння сили атлетiв. Так з'явились бiг, стрибки, метання, плавання, подолання перешкод, вправи з вантажами тощо. Цi фiзичнi вправи, iз зрозумiлих причин, одержали назву природних. Нарештi, на третьому етапi появились аналiтичнi фiзичнi вправи, за допомогою яких можна впливати на окремi функцiї органiзму, м'язовi групи i навiть м'язи. Цi вправи спецiально придумують. Окремими вправами арсенал засобiв фiзичного виховання поповнюється i на сучасному етапi.
Найвища результативнiсть фiзичного виховання досягається при використаннi всiєї системи засобiв, проте значимiсть кожної групи засобiв неоднакова. Найбiльша питома вага у вирiшеннi завдань навчання i виховання належить фiзичним вправам. Це обумовлено низкою причин, серед яких:
• фiзичнi вправи (як система рухiв) виражають думки й емоцiї людини, її активнiсть, ставлення до навколишнього середовища, а отже, впливають на фiзичну i духовну сферу особи;
• фiзичнi вправи впливають не тiльки на морфо-функцiональний стан органiзму, але i на психiчний стан особи;
• фiзичнi вправи є предметом навчання у фiзичному вихованнi з метою
використання у процесi самовдосконалення. Іншими словами, вони "спрямованi на себе", тодi як iншi руховi дiї спрямованi на предмет виробничої дiяльностi;
• фiзичнi вправи задовiльняють природну потребу людини в руховiй дiяльностi.
Тiльки комплексна система фiзичних вправ забезпечує можливiсть для розвитку всiх органiв i систем органiзму людини в оптимальному спiввiдношеннi.
Фактори, якi визначають вплив фiзичних вправ на органiзм учнiв
фiзичного виховання залежить не лише вiд фiзичних вправ, якi використовуються, але й вiд тих факторiв, якi супроводжують їх виконання, тому знання факторiв, якi визначають вплив фiзичних вправ на органiзм учнiв, дозволить пiдвищити рiвень керованостi педагогiчним процесом i, як наслiдок, посилити його ефективнiсть. Таких факторiв є багато, але всi вони можуть бути об'єднанi в чотири великi групи.
До першої групи вiдносяться iндивiдуальнi особливостi учнiв, їх моральнi, вольовi й iнтелектуальнi якостi; тип нервової дiяльностi; рiвень знань, умiнь i навичок; фiзичний розвиток i пiдготовленiсть; стан здоров'я; iнтерес до занять, активнiсть; любов до працi тощо.
Другу групу складають особливостi самих вправ, їх характер, складнiсть i труднiсть; новизна й емоцiйнiсть. Залежно вiд характеру вправи можуть впливати на рiзнi якостi, м'язовi групи, вирiшувати рiзнi завдання (пiдготовчi, пiдвiднi). Сила впливу вправ визначається i їх структурною складнiстю та фiзичною труднiстю. Немаловажне значення має новизна вправ: якщо рухова дiя використовується тривалий час без змiн, то учнi адаптуються до неї, i вона перестає сприяти розвитку i вдосконаленню функцiй органiзму.
Велике значення має емоцiйний стан учнiв при виконаннi вправ. Вчитель повинен прагнути до забезпечення оптимального емоцiйного стану учнiв. Вiдомо, Що надмiрно високий чи низький емоцiйний настрiй дiтей гальмує не тiльки процес засвоєння технiки фiзичних вправ, але й розвиток фiзичних якостей.
Третя група факторiв включає зовнiшнi умови виконання вправ (мiсце проведення, клiматичнi, метеорологiчнi i санiтарно-гiгiєнiчнi умови, стан матерiально-технiчної бази, рельєф мiсцевостi).
тиск, вiтер) виконання однiєї i тiєї ж вправи викличе рiзнi реакцiї органiзму учнiв. Це стосується i матерiально-технiчних умов виконання вправ, рельєфу мiсцевостi тощо. Наприклад, бiг по жорсткiй чи пружнiй дорiжцi, вгору чи згори, по пiску, у водi i снiгу по-рiзному вплине на функцiональнi можливостi, процес засвоєння технiки.
Четверту групу факторiв, що визначають вплив фiзичних вправ, представляють дiї вчителя щодо рацiональної побудови процесу фiзичного виховання. Як суб'єкт цього процесу, вчитель зобов'язаний пiзнати його закономiрностi, психологiчнi, фiзiологiчнi i бiохiмiчнi реакцiї на виконання фiзичних вправ. Це дозволить йому регулювати фiзичнi навантаження, враховувати пiслядiї попередньо виконаних вправ, реалiзувати принципи розвиваючого навчання, iндивiдуалiзувати його.
Забезпечуючи високу результативнiсть фiзичного виховання, вчитель, з одного боку, повинен враховувати цi фактори, з iншого, — використовувати їх для вирiшення конкретних педагогiчних завдань.
Змiст i форма фiзичних вправ
У практицi фiзичного виховання використовується велика кiлькiсть рiзноманiтних фiзичних вправ, якi вiдрiзняються мiж собою як за формою, так i за змiстом.
вправи. Вони можуть розглядатись у багатьох аспектах: психологiчному, фiзiологiчному, бiомеханiчному, бiохiмiчному та iн.
У психолого-педагогiчному аспектi фiзичнi вправи розглядаються як довiльнi рухи, якi виконуються свiдомо i спрямованi на досягнення конкретного результату (ефекту) вiдповiдно до конкретних завдань фiзичного виховання. Виконання фiзичних вправ тiсно пов'язане з активною розумовою дiяльнiстю, спрямованою на визначення способу дiї, оцiнку умов її виконання, керування рухами, мобiлiзацiю вольових зусиль, емоцiй та iнших психологiчних процесiв.
i може бути значним. Легенева вентиляцiя, наприклад, може зростати у ЗО i бiльше разiв, споживання кисню — у 20 i бiльше разiв, хвилинний об'єм кровi — в 10 i бiльше разiв. Вiдповiдно збiльшуються об'єм та iнтенсивнiсть метаболiчних, дисимiляцiйних i асимiляцiйних процесiв в органiзмi.
Паралельно в органiзмi протiкають бiохiмiчнi процеси, якi визначають якiснi змiни в органiзмi (що виражається, наприклад, у збiльшеннi м'язової маси, пiдвищеннi вмiсту в м'язах креатинфосфату тощо).
форму фiзичних вправ.
Форма фiзичної вправи являє собою її внутрiшню i зовнiшню структури.
Внутрiшня структура фiзичної вправи характеризується взаємодiєю тих процесiв, якi вiдбуваються в органiзмi пiд час виконання тої чи iншої вправи. При виконаннi, наприклад, таких рiзних за змiстом вправ, як бiг i пiднiмання штанги, процеси нервово-м'язової координацiї, взаємодiя моторних i вегетативних функцiй, а також спiввiдношення енергетичних процесiв (аеробних i анаеробних) будуть суттєво вiдрiзнятись.
Зовнiшня структура фiзичної вправи — це її видима сторона, яка характеризується спiввiдношенням просторових, часових i динамiчних параметрiв руху.
Форма i змiст фiзичної вправи органiчно взаємопов'язанi, причому змiст — визначальна i динамiчнiша сторона, яка вiдiграє провiдну роль щодо форми. Для того, щоб досягти успiху у виконаннi тiєї чи iншої вправи, необхiдно, насамперед, засвоїти її змiстовну сторону, створивши необхiднi умови для розвитку силових, швидкiсних та iнших рухових здiбностей, вiд прояву яких вирiшальною мiрою залежить результат даної вправи. Зi змiною елементiв змiсту вправи змiнюється i її форма. Так, наприклад, збiльшуючи потужнiсть, швидкiсть рухiв або витривалiсть, ми впливаємо на амплiтуду рухiв, спiввiдношення опорних i без опорних фаз та iншi ознаки форми вправи.
Зi свого боку i форма впливає на змiст. Недосконала форма фiзичної вправи заважає максимальному виявленню функцiональних можливостей i, навпаки, досконала форма сприяє найефективнiшiй реалiзацiї фiзичних здiбностей. Доведено, наприклад, що при однiй i тiй же швидкостi пересування на лижах людина, яка досконало володiє рацiональною технiкою лижного бiгу, витрачає енергiї на 10-20 % менше, нiж та, в якої ця технiка менш досконала.
Таким чином, змiст i форма фiзичної вправи нерозривнi мiж собою: вони знаходяться у постiйному дiалектичному взаємозв'язку.
| 
