Врахування особливостей психiчного, фiзичного i соцiального розвитку дитини у дошкiльному вiцi пiд час органiзацiї педагогiчного середовища у системi "Дитина-група однолiткiв"
Львiвський нацiональний унiверситет iменi Івана Франка
Кафедра педагогiки
ВРАХУВАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ ПІД ЧАС ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА У СИСТЕМІ «ДИТИНА-ГРУПА РОВЕСНИКІВ»
Проект
студентки групи ІСТ-31 с
Пасiчник К. А.
Львiв – 2010
ПЛАН
Вступ
2. Пiдходи до освiти в ранньому дитинствi
3. Три основнi принципи програми «Я у свiтi»
4. Створення активного навчального середовища
5. Практична частина в ДНЗ № 135
Список використаної лiтератури та джерел
ВСТУП
вiдрiзнятись вiд того, в якому живемо ми, вони будуть змушенi швидко приймати рiшення, шукати iнформацiю. Цi дiти зустрiчатимуть змiни в соцiальному та полiтичному планi, оточеннi, в науцi та технологiях.
Мета проекту: дослiдити якi особливостi психiчного, фiзичного та соцiального розвитку дитини у дошкiльному вiцi i пiд час органiзацiї педагогiчного середовища у системi «дитина-група ровесникiв».
Предмет: визначити, що впливає на розвиток дитини, яка вiдвiдує дошкiльний навчальний заклад i розвивається в оточеннi своїх ровесникiв.
Об’єкт: дiти дошкiльного вiку в середовищi своїх ровесникiв у дошкiльному навчальному закладi.
Робота складається з теоретичної та практичної частини. Теоретична частина подiлена за такими роздiлами:
1. Вступ
2. Особистiсно-орiєнтований пiдхiд. Програма «Я у свiтi»
4. Три основнi принципи програми «Я у свiтi»
5. Створення активного навчального середовища
6. Практична частина в ДНЗ № 135
7. Висновки
8. Список використаної лiтератури та джерел
А практична частина – це результат спiвпрацi з дошкiльним навчальним закладом № 135 «Святого Миколая». Я вiдвiдала цей дошкiльний заклад: спiлкувалась з завiдуючою, педагогами та дiтьми садочка. Пiд час перегляду роботи, Ви матимете змогу ознайомитись з метою, цiлями та способами втiлення особистiсно-орiєнтованого пiдходу в даному дошкiльному закладi. Також подивитись результати анкетування педагогiв на тему особистiсно-орiєнтованої програми та результати спiлкування з дiтьми.
1.
ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД. ПРОГРАМА «Я У СВІТІ»
Дитинство – найважливiший перiод у життi людини. Виховання в дусi загальнолюдських iдеалiв i нацiональних традицiй починається з раннього дитинства – важливого етапу становлення людини, коли формується вмiння мислити, свiдомо сприймати навколишнiй свiт, самого себе i спiлкуватися з iншими людьми.
Чим бiльше дiзнається дитина в першi роки життя, тим допитливiшою, розумнiшою вона буде. Вiд iнших вiкових перiодiв дошкiльне дитинство вiдрiзняється тим, що забезпечує загальний розвиток, який є основою формування особистостi.
Дотепер суть педагогiчної роботи з дошкiльниками полягала в озброєннi їх знаннями, вмiннями та навичками, що знадобляться їм у майбутньому. У межах же особистiсно-орiєнтованого пiдходу змiст навчання осмислюється iнакше: гуманiстична педагогiка розглядає дитину в сукупностi всiх її проявiв, у тому числi й вiкових, статевих, особливостях iндивiдуальної iсторiї життя тощо. В зв'язку з цим i виникла необхiднiсть створення нової Програми, яка забезпечувала б саме такий пiдхiд до виховання й навчання дошкiльнят.
Базовою програмою «Я у свiтi», за якою працюють бiльшiсть дошкiльних закладiв м. Львова, передбачено врахування в навчально-виховному процесi iндивiдуальних особливостей розвитку кожної дитини, яка вiдвiдує дошкiльний заклад. За цiєю програмою основною турботою педагога має стати не те, скiльки знань та вмiнь набув вихованець, а те, наскiльки були врахованi та задiянi iндивiдуальнi особливостi дитини.
Індивiдуальнiсть – особистiсть у своїй неповторностi, своєрiдностi, унiкальностi, тож виникає необхiднiсть орiєнтуватися на кожну дитину, враховувати її темперамент, характер, здiбностi тощо. Отже, реалiзувати iндивiдуальний пiдхiд означає ставитися до кожної дитини як до своєрiдної, неповторної особистостi, усвiдомлюючи: кожна дитина не краща i не гiрша за iншу. Дiти просто рiзнi.
У Програмi закладено компетентнiсний пiдхiд.
Програма саме й вiдкриває дитинi свiт в єдностi чотирьох сфер – природи, культури, людей, власного Я. Показниками життєвої компетентностi є насамперед активнiсть дитини в iгровiй, предметно-практичнiй дiяльностi, спiлкуваннi, сформованостi у неї базових якостей особистостi. Життєво компетентна дитина адекватно поводиться в рiзноманiтних ситуацiях, є в них активним суб'єктом, проявляє власне Я. Вона знає, може, хоче й адекватно дiє вiдповiдно до обставин.
Бути компетентним, означає бути життєздатним, вмiти адекватно поводитися в рiзних життєвих ситуацiях, виступати активним суб’єктом життєдiяльностi та вмiти проявляти своє Я у рiзних сферах життя. Це значно складнiше й багатограннiше, нiж окремо формувати систему знань.
Отже, головна мета дошкiльної освiти на сучасному етапi – розвиток дитини як особистостi, що передбачає турботу про її здоров'я, духовне й соцiальне благополуччя тощо.
Турбота про фiзичне здоров'я дитини завжди була й лишається одним iз головних завдань педагогiчної роботи. Сьогоднi переважна бiльшiсть дошкiльнят потерпає через дефiцит руху, недостатню загартованiсть, низьку витривалiсть. Тож у Програмi головну увагу придiлено збереженню та розвитку здорового способу життя дошкiльникiв, створенню умов, якi запобiгають дiї шкiдливих чинникiв. Оскiльки фiзичне здоров'я нерозривно пов'язане з психiчним, фiзичним i соцiальним розвитком, його збереження та змiцнення можливе лише за умови поєднання медичних засобiв, оптимальної системи педагогiчних впливiв, координацiї дiй медичного персоналу, вихователiв, батькiв, психологiчної служби. Так, позитивним зрушенням є об'єднання зусиль батькiв та педагогiв щодо органiзацiї таких форм роботи, як батькiвський всеобуч, школа молодої родини, свiдоме батькiвство тощо.
а)розумової зрiлостi, показником якої є диференцiйоване сприймання, довiльна увага, елементарнi форми аналiтичного мислення; знання про природу, культуру, людей, самого себе; здатнiсть висловлювати елементарнi судження, обґрунтовувати свої думки;
б)соцiальної зрiлостi, пов'язаної з умiнням спiлкуватися з дорослими та однолiтками, iнiцiювати контакти, налагоджувати спiльну взаємодiю, домовлятися, узгоджувати свої дiї з партнерами, допомагати iншим людям, мобiлiзовуватися на долання труднощiв, виявляти вiдповiдальнiсть, виробляти самооцiннi судження, поважати себе та iнших;
в) емоцiйної зрiлостi, яка виявляється в певнiй емоцiйнiй стабiльностi дитини, її здатностi адекватно реагувати на ситуацiї та подiї, орiєнтуватися в настроях та станах людей, що навколо, брати їх до уваги, контролювати та регулювати свою емоцiйну поведiнку, утримуватися вiд iмпульсивних проявiв.
Вiдсутнiсть жорсткої регламентацiї життєдiяльностi дошкiльникiв, притаманної традицiйнiй системi органiзацiї педпроцесу, дає можливiсть кожному педагоговi творчо пiдходити до реалiзацiї завдань Програми, створювати атмосферу доброзичливостi, спiвпрацi, толерантностi, творчостi й вiльного вибору дiтьми видiв дiяльностi, проявiв ними пiзнавальної, рухової, пошукової, мовленнєвої та iншої активностi в природному середовищi.
Особливо важливими завданнями є перебудова ставлення педагогiв до дiтей, органiзацiя спiлкування з вихованцями на принципах партнерства, поваги до них, вiри в досягнення дiтей.
2.
ПІДХОДИ ДО ОСВІТИ В РАННЬОМУ ДИТИНСТВІ
До недавнього часу в освiтi iснував лише бiхевiоральний пiдхiд: вiн полягає в тому, що поняття не мають вихiдної точки в самiй дитинi, вони повиннi бути привнесенi дитинi та поглинутi нею. Бiхевiоральний пiдхiд ставить в центрi учителя й основується на явному викладаннi для «заповнення» дитини iнформацiєю. Ця iнформацiя зазвичай ретельно аналiзується, розбивається на окремi завдання й подається послiдовно дитинi. Учитель розглядається як «вливач» iнформацiї; це його робота - вкласти цю масу знань у дитину. Передбачається, що дитина освоїться з завданнями шляхом практичних знань i тренувань, перш нiж перейде до наступного етапу. Правильна вiдповiдь часом пiдкрiплюється винагородою. Бiхевiоральний пiдхiд вимагає, щоб учитель ретельно ознайомився з iнформацiєю, якою володiє дитина, i перед переходом до нового ступеня має вiдбутися переоцiнка знань, способом ряду послiдовних анкет i перевiрок.
На противагу до цiєї програми iснує особистiсно-орiєнтована програма, зокрема розвитковий пiдхiд, на якому, останнiм часом, бiльшiсть дошкiльних закладiв свiту роблять акцент.
Розвиткова перспектива створює основу для розумiння й поваги до росту дитини. Вона мiстить в собi iдеї, що малi дiти:
· Є активними учнями, що постiйно засвоюють нову iнформацiю про навколишнiй свiт через iгри.
· Проходять через передбачуванi етапи розвитку.
· Залежать вiд iнших у своєму емоцiйному та пiзнавальному розвитку через взаємодiї.
· Є унiкальними iндивiдуальностями, що ростуть i розвиваються з рiзною швидкiстю.
3.
ТРИ ОСНОВНІ ПРИЦИПИ ПРОГРАМИ «Я У СВІТІ»
Конструктивiзм
Конструктивiсти вважають, що навчання вiдбувається тодi, коли дiти починають розумiти сенс свiту навколо них. Навчання стає принципом взаємодiї, який охоплює дитину, дорослих, iнших дiтей та оточення. Дiти складають чи будують своє власне розумiння свiту. Вони починають розумiти те, що вiдбувається навколо них, синтезуючи новий досвiд з тим, що вони зрозумiли ранiше.
Наведений нижче приклад iлюструє конструктивiстське навчання. Мала дитина, в якої в сiм’ї є собака, їде з батьками за мiсто. Вони проїздять повз корову в полi. Хлопчик показує на неї i каже: «собака». Батьки вiдповiдають йому, що це не собака, а корова i що корова вiдрiзняється вiд собаки. Нова iнформацiя буде перероблена вiдповiдно до того, що йому вже було вiдомо i утворяться новi ментальнi зв’язки. Хоча дiти повиннi самi будувати власне розумiння, знання та навчання, роль дорослої людини, як пiдсилюючої та посередницької особи є дуже важливою. Колектив учителiв повинен забезпечити необхiднi засоби й матерiали, надати пiдтримку, скерувати та викликати iнтерес до максимальної реалiзацiї здатностi дитини до навчання.
Навчальний план, сприятливий для розвитку, основується на знаннi розвитку дитини, на розумiннi, що всi дiти розвиваються через загальнi етапи розвитку i одночасно, що кожна дитина є унiкальною та iндивiдуальною особою. Вчителi повиннi знати типовi риси росту i розвитку дитини для того, щоб забезпечити їй реальний набiр навчальних матерiалiв i видiв дiяльностi. Вони повиннi також спостерiгати й прислухатися до вiдмiнностей у вмiннях та особливих iнтересах дiтей одного вiку. Навчальний план, що вiдповiдає iнтересам розвитку, мiстить в собi такi види дiяльностi, якi основанi на цiкавостi дiтей, їх пiзнавальному рiвнi дiяльностi, їх соцiальнiй та емоцiональнiй зрiлостi. Такi види дiяльностi звертаються до природної поведiнки дiтей, задоволення вiд конкретних осмислених занять i бажання випробувати свої власнi iдеї.
Програма, спрямована на пiдтримку розвитку, призначена для того, щоб допомогти дiтям дати вiдповiдi на свої власнi запитання. Коли дiти ставлять запитання, їх iнтерес, мотивацiя та увага є автоматичними. Роль учителя полягає в знаходженнi шляхiв до отримання вiдповiдi, що задовольнили б дитину, без надмiрного спрощення запитання й переповнення дитини зайвою iнформацiєю.
Прогресивна освiта
Джон Дьюї, визнаний батьком прогресивної освiти, пiдкреслював, що освiта повинна розглядатись як процес життя, а не пiдготовки до майбутнього життя. Дьюї доводив, що освiта як пiдготовка до дорослого життя «заперечує внутрiшнiй ентузiазм i природнiсть, якi дiти приносять з собою до школи, i вiдволiкає увагу вiд тих учнiв, якi виявляють iнтерес i здiбностi до бiльш абстрактного розумiння того, що вони можуть захотiти робити в майбутньому».
Освiта, орiєнтована на дитину, робить i те, й iнше: вона визнає, що цi точки зору не повиннi бути взаємно виключаючими. Прогресивна освiта практикує формування розвиткових i конструктивiстських принципiв. Вона передбачає створення навчального середовища, яке стимулювало б вироблення вмiнь та iнтересiв кожної окремої дитини, водночас визнаючи важливiсть навчання ровесника з ровесником або малої групи дiтей разом.
4.
свiй свiт. Вихователi також звертають увагу на сьогочаснi потреби дитинства. Вони реалiзовують цi завдання, широко застосовуючи iгри та iндивiдуалiзацiю. Індивiдуалiзацiя досягається ретельним врахуванням нинiшньої стадiї розвитку кожної дитини й планування ряду вiдповiдних видiв дiяльностi з тим, щоб кожна дитина досягла успiху у своїх заняттях. Можливiсть iндивiдуалiзацiї передбачає знання про розвиток дитини, куди входять її здоров’я, фiзичний та емоцiйний розвиток i здатнiсть до пiзнання. Це є процес прийняття рiшень, коли вчитель спостерiгає за дитиною, оцiнює, в який момент дитина може досягти визначальних стадiй розвитку, i вживає заходiв, щоб викликати вiдповiдну реакцiю для цiєї стадiї розвитку дитини.
дитини, i що обранi види дiяльностi вiдповiдають стадiям розвитку. Це також означає, що спосiб, у який ви подаєте цi види дiяльностi, дає змогу кожнiй дитинi досягти успiху, але при цьому докласти зусиль…Індивiдуалiзацiя є важливою метою, задля якої треба працювати, тому що чим бiльше Ви iндивiдуалiзуєте, тим краще йдуть справи у вашому класi. Проблеми поведiнки зменшаться, а обсяг навчання та розвитку зросте.
Чому нам потрiбна iндивiдуалiзацiя? Індивiдуалiзацiя узгоджує стадiї розвитку, сильнi сторони та потреби кожної дитини з навчальною дiяльнiстю. Коли це вiдбувається, дiти набувають знань i впевненостi в собi. Вони готовi до нових звершень.
Навчальна група iз дитиною в центрi пiдтримує iндивiдуалiзоване навчання. Обладнання, матерiали та планування навчальної кiмнати стимулює розвиток кожної дитини, а обранi види дiяльностi вiдповiдають iнтересам кожної дитини. Дiти здiйснюють iндивiдуалiзацiю для себе, обираючи центр за улюбленим видом дiяльностi або, наприклад, беручи мозаїку з п’ятьма елементами замiсть двадцяти. Індивiдуалiзацiя також вимагає, щоб вихователь пропонував такi види дiяльностi, якi дадуть кожнiй дитинi вiдчуття успiху i вимагатимуть докладання певних зусиль. Можна оптимiзувати обсяг iндивiдуалiзацiї в групi. Плануючи гнучкi та цiкавi види дiяльностi та уважно спостерiгаючи за дiтьми пiд час їхнiх занять, учитель може змiнювати й пристосовувати вiдповiдним чином матерiали й види занять в разi необхiдностi. Бiльшiсть групових занять проводяться в малих групах для забезпечення максимального ступеня iндивiдуалiзацiї. Щоденний навчальний план повинен бути пристосований до потреб дитини в активнiй дiяльностi та у вiдпочинку. Індивiдуалiзацiя є важливою частиною навчального плану, орiєнтованого на дитину, оскiльки чим бiльше ступiнь iндивiдуалiзацiї, тим ефективнiше працюватиме вчитель.
Куточки дiяльностi дають дiтям змогу iндивiдуалiзувати заняття для самих себе, виходячи iз своїх вмiнь та iнтересiв. Наприклад, в куточку мистецької дiяльностi одна дитина рве папiр, тодi як iнша користується ножицями, для того, щоб вирiзати складну фiгуру. В куточку манiпулятивних iгор одна дитина обирає мозаїку з чотирьох елементiв, а iнша – коробку з двадцяти п’ятьма елементами гри «Склади малюнок». Учитель спостерiгає за дiтьми й нотує їх рiвень розвитку. З часом вiн дає дiтям складнiшi матерiали або, якщо це потрiбно, безпосередню допомогу в формуваннi необхiдних вмiнь.
Коли заняття в дошкiльному закладi iндивiдуалiзованi, дiти можуть рости й розвиватись за власним темпом. Навчальна кiмната за програмою «Я у свiтi» є динамiчним i змiнюваним оточенням, що заповнене матерiалами та заняттями, призначеними для задоволення iндивiдуальних iнтересiв i стадiй розвитку дiтей.
спiльного навчання, в роботi над iндивiдуальними завданнями, пiд керiвництвом учителя чи самостiйно. Є час для того, щоб учнi самi обирали види дiяльностi; це допомагає їм навчитись, як робити вибiр i як розвивати власнi iнтереси та вмiння. Процес вибору, навчання тому, як вирiшувати проблеми, спiлкування з iншими оточуючими людьми та робота по досягненню iндивiдуальних цiлей ставляться на перший план у групах програми «Я у свiтi».
Дiти мають можливiсть робити вибiр з усього облаштування групи. Кожна група має декiлька куточкiв дiяльностi, в яких є багато рiзноманiтних матерiалiв для використання та iгор. Куточки дiяльностi можуть бути наступного плану:
· Куточок мистецької дiяльностi
· Гри з кубиками
· Приготування їжi
· Театральних iгор
· Музичний куточок
· Ігор на свiжому повiтрi
· Гри з пiском та водою
Куточок мистецької дiяльностi ножицi, фломастери, рiзнокольорова крейда, тканини i шматочки рiзних матерiалiв для склеювання i лiплення. Багато природних матерiалiв можна додати до куточка мистецтв, в тому числi дерево, листя й пiсок. Цей куточок стимулює розвиток творчостi, вербального i невербального спiлкування, самосвiдомостi, слабкої та сильної моторики й iнтелектуальних вмiнь.
В автомобiлi легковi та вантажнi, звiрiв, людей, лiтаки, клаптики тканини.
Куточок приготування їжi
є особливим центром для вивчення дiтьми певних сторiн природознавства, куштування нових страв, вживання тiєї їжi, яку вони приготують, та розумiння таких математичних понять як вимiрювання. Спiльне приготування їжi дає можливiсть для соцiального спiлкування дiтей, вчить їх дiлитися один з одним i працювати з напарником. Через приготування їжi можна пiднести дiтям багато основних понять. Вихователi обговорюють колiр, кiлькiсть, форму, смак i природу речей. Приготування їжi є для дiтей реальним, взятим i з життя заняттям.
Куточок театральних iгор
пропонує рiзноманiтний одяг та iншi реквiзити, що заохочують дiтей розiгрувати те, що вони бачать у своєму життi, допомагає зрозумiти свiй i спробувати в ньому рiзнi ролi. Предмети в цьому куточку пiдбирають вихователi. Протягом одного тижня вони можуть додати сюди предмети для миття, iншим разом щось для гри в космонавтiв або циркових артистiв; ще колись це може бути набiр предметiв по догляду за тваринами. Вибiр предметiв залежить вiд тих iнтересiв, якi проявляють дiти.
Куточок навчання грамоти
має книжки i матерiали для вироблення навичок слухання й письма. Цей куточок має бути тихим, де дiти можуть проглядати книжки, читати один одному або вихователь чи хтось з бажаючих батькiв читатиме їм. Лiтература повинна використовуватись протягом всього навчального дня. Дiтям пропонується створювати свої власнi книжки та вигадувати, розiгрувати i слухати оповiдання.
Куточок математики/манiпулятивних з’єднувати, рахувати i розкладати по категорiях; створювати свої власнi iгри i розвивати навички мовлення. Заняття в цьому центрi допомагають дiтям розвивати свої iнтелектуальнi здiбностi, слабку моторику i координацiю очей та рук. Тут також розвиваються суспiльнi навички через спiльну роботу, обговорення та розв’язання проблем.
Музика
може використовуватись протягом всього дня для об’єднання занять. Спiви, рухи, танцi, музичнi iнструменти або тихе слухання музики вносять прекрасне у денну програму. Музика пiдсилює почуття, вчить ритму, лiчбi та мовним структурам, змiцнює слабку i сильну моторику i дає простiр для творчостi.
є критичною частиною денного розкладу. Все, що може бути вивчене викладене всерединi класу, може робитися i надворi. Дiти можуть вчитись соцiальним навичкам, пiзнавати природу i розвивати свої знання з математики. Вони також вчаться користуватись своєю слабкою i сильною моторикою пiд час iгор на свiжому повiтрi. Творчiсть отримує свiй розвиток назовнi пiд час театральних iгор та групових занять. На свiжому повiтрi можуть вiдбуватись такi заняття як приготування i споживання їжi, догляд за садовими рослинами, малювання, постановка театральних сценок, iгри iз снiжками та глиною, стрибки через калюжi. Екскурсiї до таких центрiв району, як магазини або пожежна частина, є прямими навчальними заняттями для дiтей. Заняття на свiжому повiтрi створюють багато можливостей для того, щоб дiти вивчали оточуючий свiт, i допомагають їх зрозумiти, як вони мають увiйти в цей свiт. Заняття назовнi розглядаються як продовження класної кiмнати, i їх потрiбно планувати так само ретельно, як i заняття всерединi класу.
Куточок iгор з пiском i водою
, як у примiщеннi бiля столу для таких iгор, так i надворi, в пiсочницi або басейнi, грає велику роль у навчаннi дiтей. Цi куточки надають дiтям масу можливостей для реалiзацiї своїх уявлень. Користуючись цими матерiалами, дiти творять, думають i спiлкуються мiж собою. Вони використовують свою сильну i слабку моторику. У цьому куточку використовуються лопатки, сита, лiйки, черпаки. Свiй розвиток отримують математичнi поняття, науковi iдеї та творчiсть.
Куточок природознавства
може використовуватись для прямого вiдображення цiкавостi дiтей до явищ природи i знайдених фiзичних об’єктiв. Учитель може влаштовувати мiсце в класнiй кiмнатi для демонстрацiї та використання цих цiкавих «цiнностей». Цей куточок дiяльностi часто може змiнюватись у вiдповiдь на змiну iнтересiв, змiну пори року чи для тематичних занять. Через матерiали цього центру можна ознайомити дiтей з такими фiзичними властивостями тiл, як магнетизм, вологiсть i закон гравiтацiї.
Навчання вiдбувається через природничi науки, коли дiти дослiджують навколишнiй свiт надворi, дерева, рослини, тварин. Роль учителя полягає в пiдсиленнi наукового процесу.
Матерiали з рiзних куточкiв можуть передаватися вiд одного центру до iншого. Наприклад, дiти можуть перенести iграшкових тварин зi столу для iграшок до центру гри з кубиками, коли вони будують зоопарк i потребують тварин, щоб помiстити їх у вольєри. Вчителi замiняють матерiали в куточках дiяльностi протягом всього року, щоб була певна доповнююча змiнююча обстановка.
Вчителi вiдповiдають за створення вiдповiдного оточення, заохочення до спiлкування, задоволення допитливостi та спостереження за дiтьми таким чином, щоб можна було адаптувати види дiяльностi до дитячих потреб, що змiнюються. Індивiдуальнi та груповi у малих групах навчальнi заняття плануються протягом всього тижня для того, щоб зосередитись на спецiальних навчальних завданнях, визначених вчителями i батьками. Коли сiм’ї приходять до класу, що належить до програми «Я у свiтi», вони вiдчувають енергiю та навчання, що виражається в розмовах дiтей, спiлкуваннi, вправах, виборi та виробленнi вмiнь, необхiдних для їх формування як продуктивних i творчих членiв суспiльства.
Індивiдуальна вiдповiднiсть
У кожної дитини є своя унiкальна схема й графiк розвитку, а також iндивiдуальнi риси характеру, стиль навчання та сiмейна спадковiсть i попередня пiдготовка. І навчальний план, i спiлкування з дорослими повиннi бути пiдпорядкованi iндивiдуальним рисам характеру дитини. А також повиннi викликати у дитини iнтерес i розумiння.
Щоб забезпечити iндивiдуальну вiдповiднiсть занять, вихователi повиннi уважно спостерiгати за кожною дитиною, її можливостями, потребами, iнтересами, темпераментом i манерою навчання. Це також потребує ґрунтовного знання потенцiйних видiв дiяльностi в кожному з куточкiв групи.
вище або нижче їх рiвня розвитку, можуть втратити iнтерес i занудьгувати, занепокоїтись або впасти в розпач.
Індивiдуалiзацiя через iгри
Ігри є серцевиною хорошої програми виховання дiтей у ранньому вiцi. Дослiдження ролi iгор показують, що вони складають важливу частину життя малих дiтей. Ігри i розвиток iдуть разом, тому оточення для малих дiтей має забезпечувати широкi можливостi для вiльних iгор. Ігри проводять найрiзноманiтнiшими способами: самотня гра з предметами; неструктурована, асоцiативна гра з однiєю iншою дитиною, складнi драматичнi iгри з реквiзитом та iншими дiтьми; i бiльш структурованi груповi iгри, коли дiти стають старшими.
Експерти вважають: «дiтям потрiбно гратись, щоб розвивати свої пiзнавальнi та моторнi навички, вивчати навколишнiй свiт i своє мiсце в ньому. Дiти розвивають соцiальнi навички через взаємодiю iз своїми ровесниками. Вони вивчають правила, те, як вони встановлюються i як вони пов’язанi з судженнями та справедливiстю. Вони навчаються тому, як спiвробiтничати i як дiлитися. Вони розвивають самосвiдомiсть, успiшно вирiшуючи свої внутрiшнi проблеми, взаємодiючи з iншими дiтьми i вправляючись з особистими, фiзичними, iнтелектуальними та соцiальними завданнями.»
Розвиток iгор пiдтримується за допомогою облаштування всерединi групи i на свiжому повiтрi, встановлене для куточкiв дiяльностi. У цих куточках розширений навчальний план, з використанням реальних занять, торкається iнтересiв кожної дитини, її розумiння, пiдготовки та оточення, i вiдповiдає здiбностям кожної дитини. Таким чином, кожен куточок стає лабораторiєю для iнiцiативи, творчостi та уяви дiтей.
Куточки дiяльностi визначають облаштування й планування класної кiмнати, однак види дiяльностi не обмежуються окремими куточками. Наприклад, ляльки можна робити в куточку мистецької дiяльностi, але використовувати в куточку iгор з кубиками, де дiти побудували мистецький театр, або в куточку театральних iгор, де дiти вирiшили використати стiл замiсть сцени. Можливiсть гнучкого використання матерiалiв забезпечує визначення змiсту програми у вiдповiдностi з iнтересами дiтей.
Розпорядок дня дає дiтям час i можливiсть обирати, якi центри їх цiкавлять. Спочатку дiти, якi не мали можливостi бачити одразу таку кiлькiсть обладнання, можуть швидко переходити вiд одного куточка до iншого. Однак з часом вони зосереджуватимуться на тих завданнях, якi їм цiкавi в обраних ними куточках. Ігри повиннi бути самокерованими; тому дiти повиннi мати можливiсть переходити вiд одного куточка до iншого за своїм власним темпом.
своїми iндивiдуальними способами. Саме таким чином дiти розвивають навички вiднайдення й розв’язання проблем, критичного мислення, вибору та розвитку понять.
Пiком дiяльностi в куточках є момент, коли дiти починають спонтанно взаємодiяти зi своїми ровесниками. Коли вони спiлкуються один з одним та з дорослими, вони розвивають свої соцiальнi навички. Пiд час гри дiти також розвивають свою слабку i сильну моторику та координацiю своїх очей i рук.
Вихователь грає роль пiдсилювача. Вiн готовий розширити та розвинути гру, знаючи, коли поставити питання, яке вимагає розгорнутої вiдповiдi, що стимулюватиме мислення. Вiн знає, коли подати вiдповiдну iнформацiю, коли виправити неправильне уявлення, коли дати новi матерiали, i, якщо це можливо, коли органiзувати новi вправи, як, наприклад, короткi екскурсiї, що додатково стимулюватимуть iнтерес та навчання дiтей.
Щоденний розклад, повинен бути спрямований на безпеку й прогнозованiсть. Матерiали повиннi вiдповiдати потребам розвитку i допитливостi. Вихователi повиннi спостерiгати, як дiти взаємодiють з ровесниками i з матерiалами, щоб визначити їх сильнi сторони i їхнi потреби. Правила допомагають дiтям засвоїти, що турбота про кожного є невiд’ємною частиною дитячого закладу.
проекти в малих групах, дiти здобувають цi важливi вмiння.
Дiти навчаються один в одного, куточки дiяльностi та робота в малих групах дають їм можливiсть для природної спiвпрацi, це дає їм можливiсть вирiшувати проблеми, приймати рiшення, практикуватись в самовираженнi, вивчати вiдмiнностi, ставати самостiйнiшими та вчитися у своїх ровесникiв.
Французький педагог Жан Пiаже наголошував на необхiдностi працi та спiлкуваннi дiтей в малих групах. Також у своїй книзi «Вчимо дiтей пiклуванню» Рут Чарни писала: «У сьогоднiшньому свiтi особливо необхiдно, щоб ми вийшли за межi своєї особистостi та урокiв самоконтролю. Нам необхiдно знайти зв’язки з iншими i почуватися членами багатьох груп – своїх близьких, спiльноти та свого свiту. Нам необхiдно навчити дiтей вiддавати та отримувати пiклування».
· Знати iмена - дiти вивчають та вживають iмена один одного i дiзнаються про iнтереси та почуття iнших.
· Дотримуватись черговостi - дiти вчаться тому як дотримуватись черговостi. Коли вони стають дорослiшими, дотримання черговостi часто вiдбувається без додаткових аргументувань або вiдмов вiд дiй.
· Дiлитися - дiти вчаться дiлитись власним часом iз вчителем, мiсцем у пiсочницi, їжею, олiвцями i т. д.
· Давати мiсце в своєму колi – дiти вчаться приймати тих, хто прийшов пiзнiше, i сидiти разом iз тими дiтьми, якi не є їх найближчими друзями.
· Дiяти спiльно – дiти вчаться як конструктивно приєднуватись до малих груп.
· Запрошувати iнших приєднуватись – дiти вчаться як запрошувати iнших приєднуватись до їх дiяльностi.
· Спiвробiтничати – дiти спiвпрацюють у рiзних роботах, спiльному вирiшеннi проблем та iграх в командi чи групою.
· Вирiшувати конфлiкти – дiти вчаться тому, що обговорюючи проблеми i дiлячись почуттями та точками зору, можна вирiшити конфлiкт.
У групi повинна панувати повага один до одного – i серед учителiв, i серед дiтей. Повага є суттєвою складовою здорового колективу класу. Вихователi моделюють тип розумiння, поваги та пiклування, що має бути вироблений у дiтей. Якiсть поваги, яку виявляють дiти, є ключовим фактором у розвитку їх самоповаги. Самоповага створює надiйну основу для задовiльних стосункiв з iншими дiтьми.
Коли педагогiчний колектив виявляє повагу до кожної дитини, дiти вчаться тому, як сприймати усiх дiтей, - дитину, яка повiльно бiгає, дитину, яка є прекрасним художником, i навiть дитину з вiдмiнною чи важкою поведiнкою. Коли дiти бачать i вiдчувають, що їх кожного з них сприймають i поважають, вони почувають зручнiсть i свободу в розвитку своїх власних iнтересiв i звичок.
Як показати повагу до дiтей в групi:
· Завжди називати дiтей на iмена
· Звертатись до дитини особисто так часто, як можете
· Слухати, що дитина говорить вам, i реагувати на те, що вона говорить
· Якщо ви обiцяєте дитинi зробити щось пiзнiше, намагайтесь це зробити
· Висловлювати справжню повагу до роботи дитини
· Дати дитинi можливiсть подiлитись своєю роботою та iнтересами з iншими
· Використовувати iдеї та пропозицiї дiтей i вiдзначати їх внесок.
Педагогiчний колектив повинен визнати, що дiти, як i дорослi, дуже чутливi до ступеня щиростi, який виявляється у спiлкуваннi iнших з ними. Похвала роботи дитини повинна iндивiдуалiзована й щира, а спiлкування – природним i невимушеним.
Дiтям подобається гумор i веселощi, i вони з задоволенням реагують на них, якщо вони вiдповiдають їх вiку. Спiльнi веселощi можуть пiдсилити теплоту й дружнiсть мiж учителем i дитиною та сприяти спiвробiтництву в групi.
5.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
дитина розвиток дошкiльний навчання
Для того, щоб ознайомитись iз способами розвитку дитини в середовищi групи ровесникiв, я завiтала у дошкiльний навчальний заклад № 135 «Святого Миколая» i поспiлкувалась з завiдуючою, педагогами i дiтьми садочку.
садочка вона займає протягом 10 рокiв.
К:п. Олеся, скажiть, будь ласка, за якою програмою працює садочок?
О: педагоги слiдують особистiсно-орiєнтованiй методицi, християнським засадам та принципам програми «Я у свiтi», «Лицем до дитини».
К:якi цiлi ставить перед собою дошкiльний заклад?
О:ми прагнемо створити спiльноту дiтей, працiвникiв та батькiв через атмосферу любовi, тепла, добра, прощення. Розвинути в кожнiй особистостi таланти, данi Богом через створення творчого середовища. Сприяти вмiнню вибору свобiдної волi кожної дитини та розумiнню вiдповiдальностi за всiй вибiр. Створити садок, як соцiальну установу через взаємодiю рiзних органiзацiй та громад для поширення християнських цiнностей.
К:яким саме чином формуються християнськi цiнностi у дiтей садочку?
О: ми намагаємось виховувати дiтей на християнських засадах через творення спiльноти, певних правил, традицiй. Через катихiзацiю, спiльнi лiтургiї, християнськi семiнари, через повагу дiтей як до особистостей, створених Богом.
К:На яких принципах здiйснюється особистiсно-орiєнтована освiта?
О:принципами методики особистiсно-орiєнтованої освiти є: iндивiдуалiзацiя навчання (створення навчальних планiв, якi вiдповiдають розвитковi дитини); можливiсть вибору та вiдповiдальнiсть за нього шляхом створення активного навчального середовища (куточки дiяльностi зацiкавлень дiтей); освiта розглядається як процес, а не як «пiдготовка до майбутнього життя»; навчання йде темами доступними та цiкавими дитинi («Сонечко», «Динозаври», «Замки»); навчання базується на особистому досвiдi дитини; навчання йде вiд конкретного до абстрактного; дiти найкраще навчаються активно спiлкуючись мiж собою; планування базується на спостереженнях за розвитком дiтей; батьки є активними спiвтворцями навчальної програми.
К:якi умови створюються у садочку, щоб забезпечити програмовi завдання, для втiлення принципiв особистiйно-орiєнтованої освiти?
О:навчальне середовище включає в себе все оточення дошкiльного закладу: пiдлога, стiни, форма, розмiри кiмнат, майданчик для iгор на свiжому повiтрi, меблi, матерiали, обладнання та iграшки - все це виплаває на роботу дошкiльного закладу. Навчальнi кiмнати якi естетично приваблюють i є зручними, допомагають дiтям i педагогам почуватися добре. Нейтральнi кольори, тепле i природнє освiтлення створюють атмосферу затишку. Розташування меблiв надає iнформацiю про використання простору, вони є низькими з доступними дiтям матерiалами, приладдями, iграшками тощо. Створюються належнi умови, виходячи з того, що кiмната належить дiтям, а її облаштування вiдображає iнтереси i культуру дiтей. Їх творчi роботи привабливо розставленi та розвiшанi по всiй кiмнатi. Усi стiни кiмнати використовуються: на них розмiщенi фотографiї дiтей, днi народження, вiршики та пiснi дiтей на рiвнi їх очей, дзеркала.
К:як почувають себе дiти та батьки в такiй атмосферi?
О:я дуже надiюсь, що всiм дiтям i батькам є комфортно в нашому садочку, адже ми прагнемо, щоб кожен вiдчував себе особливим, потрiбним та не забутим. Ми спiвпрацюємо з батьками i це сприяє утворенню теплої та привiтної атмосфери мiж колективом садочку, батьками та дiтьми.
Спiлкувалась Квiтослава Пасiчник
Провiвши анкетування серед педагогiв дошкiльного навчального закладу № 135 «Святого Миколая», можу зробити висновок, що всi вихователi слiдують особистiсно-орiєнтованiй програмi. Середнiй стаж педагогiчної роботи становить 5 рокiв.
ставлення до дитини на рiвних, зважання на особливi здiбностi i потреби дитини.
При роботi за програмою «Я у свiтi», педагоги враховують наступнi аспекти: вiк дiтей, їхнiй розвиток, опираються на досвiд дитини, лiнiї розвитку та сфери, бажання, зацiкавлення тощо.
до кожної теми, виховати здорових, щасливих та самостiйних дiтей, якi люблять Бога, людей та себе, навчити їх спiвпрацювати один з одним, зосередженостi, дотриманню правил, вдосконалити навики самообслуговування.
до iншої сторiнки; або збудувати разом хатку); дiти в куточках дiяльностi (домашнiй куток) разом переодягаються в мешканцiв Львова, роздiляючи мiж собою ролi короля, музиканта, кухаря; органiзовуються дискусiї серед дiтей, наприклад, кожен з них є окремим фруктом, який вона захищає, при цьому дiти можуть бути розмальованi як цi фрукти, або переодягненi в їх костюми.
Звiсно, важливим пунктом даного проекту було поспiлкуватись з дiтьми, оскiльки тема безпосередньо стосується їхнього розвитку та їхньої дiяльностi. Спочатку я говорила з чотирьохрiчними дiтьми:
1. - Що ви з дiтками любите робити в садочку?
- Соломiя, 4 роки: малювати, танцювати, гуляти, спiвати пiсеньки.
- Що ви робите коли гуляєте?
- Бавимось в пiсочку, бавились в гру про гарбуза.
- А як ви танцювали?
- А можеш показати як лiтають лiтачки?
- Ми отак робили крила, включали лiтачок i казали «кх-кх», дивились в вiконечка, отак лiтали i крутили ручками.
- Володя, 4 роки: ми бавились машинками.
- Ну, рiзними.
- А яка тобi найбiльше сподобалась?
- Пожежна машинка.
- А чому?
- Бо вона така червона i велика.
- Ти сам чи з кимось бавився?
- Я бавився з Северинком. Ми переодягались в пожежникiв, мали такi шланги i гасили пожежу. І нам дзвонили по телефону.
3. - А ви, дiвчатка, також бавились транспортом?
- Марiйка i Соломiйка, 4 роки: нi
- А що ви робили? Малювали, будували щось?
- Так, ми будували поїзд з конструктора.
- Показують.
- Соломiйка, що ти зробила?
- Я збудувала вагончики.
- А ти, Марiйка?
- Я збудувала паровоз i ще зробила цей червоний дах над вагончиком.
- Так, ми разом це робили. А потiм ми посадили туди ляльки i поїхали на вокзал.
- На вокзал? А де є вокзал?
4. Пiдiйшла дiвчинка Мартуся, 4 роки. - Мартуся, ти також будувала поїзд?
- Нi, я робила квитки, а потiм їх продавала.
- За грошi?
- Іншi дiтки.
- А для чого їм квиточки?
Також я говорила з дiтками трирiчного вiку:
- Анничка, Вiкторiя, Остап i Марко, 3 роки: гарбуз.
- Вiн прийшов в гостi до нас.
- Я бачу вiн має очка, ротик…Вiн вам щось розповiдав?
- Так, про своїх родичiв: морквочку, диньку, бурячки, огiрочки.
- О, я бачу вони також бiля нього.
- Так, ми з ними танцювали «Ходить гарбуз по городу».
- Разом спiвають: кожен бере iнший овоч i вiдповiдає гарбузовi на запитання пiсеньки: «Чи ще живi, чи здоровi всi родичi гарбузовi».
- А тут у вас така гарна хатка. Це ви робили?
- Так, Анничка: я червоною фарбою. Остап, 2, 5 роки: а я вирiзав дверi. Пiдiйшла Тоня, 3 роки: а я малювала синьою фарбою.
Ще я спiлкувалась з дiтьми п’ятирiчного вiку:
- Я бачу у вас багато фуктiв. Що ви сьогоднi робили?
- Олег, Юстинка, Дiанка, 5 рокiв: в нас тема «Фрукти»: ми з закритими очима пробували кусочки рiзних фруктiв i вгадували їх на смак.
- А ще я бачу у вас якiсь шапочки на головi i личка розмальованi…
- Ми були фруктами: Олег: я був бананом, Юстинка: я була яблучком, Дiанка: а я – мандаринкою.
- І що ви робили?
- Ми розповiдали про свiй фрукт: який вiн i чому його потрiбно їсти людям.
Роблячи висновок iз розмов з дiтьми, можемо спостерiгати, що вони мають багато цiкавих занять в групах, де кожна дитина вiдiграє важливу роль в спiльнiй дiяльностi i вiдчуває важливiсть свого завдання.
Отже, в данiй роботi ми розглянули особливостi психiчного, фiзичного та соцiального розвитку дитини у дошкiльному вiцi i пiд час органiзацiї педагогiчного середовища у системi «дитина-група ровесникiв».
Ми визначили, що впливає на розвиток дитини, яка вiдвiдує дошкiльний навчальний заклад i розвивається в оточеннi своїх ровесникiв.
Об’єктом дослiдження були дiти дошкiльного вiку в середовищi своїх ровесникiв у дошкiльному навчальному закладi.
Найцiкавiшою частиною проекту було спiлкування з завiдуючою, педагогами та дiтьми садочка. Я протягом двох днiв перебувала в садочку та спостерiгала за дiяльнiстю педагогiчного колективу i дiтьми. Всi заняття дiтям надзвичайно подобались, вони виконували рiзноманiтнi завдання, допомагали один одному та були активними. Можу впевнено сказати, що дошкiльний навчальний заклад № 135 слiдує особистiсно-орiєнтованiй програмi розвитку дiтей, середовище, в якому вiдбувається цей процес, є вiдповiдним та сприяє кращому вихованню, а педагоги є професiоналами, якi знають свою справу i роблять її на всi 100%.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ
2. Щербакова К. Й., Григоренко Г. І. У сiм’ї росте дитина. – Київ: Освiта, 1995
3. Стефан Сойфер. Практичнi поради вихователям дошкiльнят дитячих закладiв
| 
