Інноваційні методи навчання на уроках зарубіжної літератури

Інновацiйнi методи навчання на уроках зарубiжної лiтератури Змiст Вступ 1. Теоретичнi засади використання iнновацiйних технологiй вивчення зарубiжної лiтератури 1. 1 Мета, завдання i змiст навчання зарубiжної лiтратури у старших класах 1. 2 Психолого-педагогiчнi засади використання iнновацiйних технологiй у вивченнi зарубiжної лiтератури 2. Практичне використання iнновацiйних технологiй при вивченнi зарубiжної лiтератури в школi 2. 1Типи нестандартних урокiв при вивченнi зарубiжної лiтератури у старших класах 2. 2 Використання iнформацiйних технологiй на уроках зарубiжної лiтератури у старших класах Список використаних джерел Вступ зарубiжний лiтература iнновацiйний урок Метою державної Нацiональної програми "Освiта" ("Україна ХХІ ст.") є виведення освiти в Українi на рiвень розвинутих країн свiту, що можливо лише за умов вiдходу вiд авторитарної педагогiки i впровадження сучасних педагогiчних технологiй. Саме цим зумовлена зараз увага педагогiв, методистiв до iнновацiй. Термiн "iнновацiя" означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрiшнi фактори. Запозичення цього термiна пов'язане з бажанням видiлити мотивацiйний бiк навчання, вiдмежуватися вiд чергових "переможних методик", якi за короткий час повиннi дати максимальний ефект незалежно вiд особливостей класу та окремих учнiв, їхнiх бажань, здiбностей тощо. "технологiя" виникло у свiтовiй педагогiцi також як протиставлення iснуючому поняттю "метод". Недолiк методу полягає в його негнучкостi та статистичностi. Широкого поширення термiн "технологiя" ("технологiя в освiтi") набув у 40-х рр. i був пов'язаний iз застосуванням нових аудiовiзуальних засобiв навчання. У 60-х рр. поняття "технологiя освiти" розглядалося пiд кутом зору програмного навчання i використання обчислювальної технiки у навчаннi. Осмисленню проблеми iнновацiйних технологiйприсвяченi працiВ. П. Андрущенко,І. А. Зязюн, В. Г. Кремiнь, В.І. Луговий, О. В. Сухомлинська, В. Д. Шадрiков та iншi. Як засвiдчує аналiз лiтературних джерел, проблема використання iнновацiйних технологiй у вивченнi зарубiжної лiтратури у старших класах ще недостатньо розроблена. Існує суперечнiсть мiж потребами практики i науковим обґрунтуванням їхньої реалiзацiї. Ось чому, виходячи iз актуальностi та важливостi цiєї проблеми ми обрали тему курсового дослiдження: «Інновацiйнi технологiї вивчення зарубiжної лiтератури у старших класах». Предмет дослiдження: процес вивчення зарубiжної лiтератури у старших класах з використанням iнновцiйних технологiй. Мета дослiдження: розкриття сутностiвикористання iнновацiйних технологiй у вивченнi зарубiжної лiтератури у старших класах. Вiдповiдно до мети визначено основнi завдання дослiдження: 1) виявити мету, завдання i змiст навчаннязарубiжної лiтератури у старших класах; 2) розкрити психолого-педагогiчнiоснови використання iнновацiйних технологiй у вивченнi зарубiжної лiтератури у старших класах; 3) визначититипи нестандартних урокiв при вивченнi у старших класах зарубiжної лiтератури; 4) розглянутиаспекти використання iнформацiйних технологiй на уроках зарубiжної лiтератури у старших класах. Робота складається зi вступу, двох роздiлiв, висновкiв, списку використаних джерелта додаткiв. У першому роздiлi ми розглядали теоретичнi засади використання iнновацiйних технологiй вивчення зарубiжної лiтератури. У другому роздiлi ми вивчалипрактичне використання iнновацiйних технологiй при вивченнi зарубiжної лiтератури в школi. 1. Теоретичнi засади використання iнновацiйних технологiй 1. 1 Мета, завдання i змiст навчання Курс «Зарубiжна лiтература» - важлива складова лiтературної та загальногуманiтарної освiти сучасних українських школярiв, оскiльки синтезує в собi найвищi досягнення культури народiв свiту i створює умови для перетворення її найважливiших цiнностей i надбань в iндивiдуальний досвiд особистостi, дає унiкальну можливiсть вчитися жити в конкретному соцiокультурному просторi, усвiдомлюючи його неоднорiднiсть та неоднозначнiсть. Цей курс також посутньо впливає на оновлення змiсту вiтчизняної освiти, плекання гуманiстичного свiтогляду та гуманiтарної зорiєнтованостi особистостi, сприяє виконанню стратегiчного загальнодержавного завдання iнтеграцiї України у свiтовий духовно-культурний простiр [5, с. 10]. навичках, свiтоглядних переконаннях тощо. Ця мета реалiзується в таких першорядних завданнях: - формування гуманiстичного свiтогляду та гуманiтарної свiдомостi самостiйної, творчої особистостi; - стимулювання iнтересу до читання в цiлому; - формування стiйкої мотивацiї вивчення лiтератури, вiдчуття краси та виразностi художнього слова; - плекання вмiння сприймати прекрасне, творити власну особистiсть його засобами; - створення умов для активного осягнення програмового матерiалу завдяки насиченiй розумовiй дiяльностi, зацiкавленостi процесом навчання; - сприяння виробленню естетичних смакiв, поглядiв i уподобань учнiв; - розвиток умiнь сприймати лiтературний твiр як явище мистецтва у єдностi його змiстових та формальних особливостей; - пiдвищення загального рiвня культури учнiв як повноправних членiв соцiуму та активних учасникiв соцiальних процесiв; - виховання в учнiв поваги до нацiональної культури та iнших етнокультурних традицiй; - формування планетарного мислення, вiльної орiєнтацiї в розмаїттi культурних явищ; - виховання поваги до книги, до художнього твору, що є унiкальною одиницею передачi iнформацiї. Вивчення зарубiжної лiтератури у 5-9 класах загальноосвiтнiх навчальних закладiв здiйснюватиметься за програмою, затвердженою Мiнiстерством освiти i науки України: Зарубiжна лiтература. 5-12 класи. Програма для загальноосвiтнiх навчальних закладiв/ Автори Ю.І. Ковбасенко, Г. М. Гребницький, Н. О. Пiвнюк, К. Н. Балiна, Г. В. Бiткiвська. Керiвник авторського колективу Ю.І. Ковбасенко. За загальною редакцiєю Д. С. Наливайка. - К., Ірпiнь: Перун, 2005. - 112 с. Добiр i органiзацiя навчального матерiалу курсу зарубiжної лiтератури мають здiйснюватися на основi поєднання особистiсно зорiєнтованого, комунiкативно-дiяльнiсного та соцiокультурного пiдходiв. В основу курсу зарубiжної лiтератури покладено особистiсно зорiєнтовану модель навчання, умовою ефективного застосування якої є використання таких методичних пiдходiв, якi передбачають позицiю учня як активного спiвтворця уроку, самого процесу вивчення лiтератури. Така позицiя формується завдяки системному використанню мiжлiтературних зв'язкiв i мiжпредметної iнтеграцiї, створенню системи проектної дiяльностi (дослiдницької, творчої тощо) й умов для самопiзнання особистостi учня в процесi вивчення зарубiжної лiтератури. Отже, уроки зарубiжної лiтератури мають створювати умови для реалiзацiї принципiв нацiонального й полiкультурного виховання, мотивацiї творчої активностi, формування досвiду творчої дiяльностi та емоцiйно-цiннiсного сприйняття свiту. Однiєю iз передумов якiсної роботи вчителя i ефективностi навчання учнiв зарубiжної лiтератури є наявнiсть пiдручникiв i навчально-методичних комплектiв. Так, вивчення зарубiжної лiтератури у 9 класах загальноосвiтнiх навчальних закладiв у 2009-2010 навчальному роцi здiйснюватиметься за пiдручниками, рекомендованими Мiнiстерством освiти i науки України: - Назарець В. М. Зарубiжна лiтература Пiдручник для 9 класу загальноосвiтнiх навчальних закладiв. - К.: Вежа, 2009. - Нiколенко О. М., Столiй І. Л. Зарубiжна лiтература Пiдручник для 9 класу загальноосвiтнiх навчальних закладiв. - К.: Ранок, 2009. - Пiвнюк Н. О. Гребницька Н. М., Строганова Г. М. Зарубiжна лiтература Пiдручник для 9 класу загальноосвiтнiх навчальних закладiв. - К.: Освiта, 2009. Усi представленi пiдручники вiдповiдають вимогам чинної програми з зарубiжної лiтератури для загальноосвiтнiх навчальних закладiв 12-рiчної школи, реалiзуючи три змiстовi лiнiї - аксiологiчну, лiтературознавчу, культурологiчну. Хоча кожен з пiдручникiв, звiсно, має свої особливостi. Визначальною особливiстю пiдручника Ковбасенко Ю.І. (видавництво «Грамота») є те, що вiн зорiєнтований на науково-методичне забезпечення вивчення навчального предмета не на пропедевтичнiй (5-7 класи) або гiперпропедевтичнiй (8 клас) основi, а з урахуванням iсторико-хронологiчного принципу, що зумовлює домiнанти в його структуруваннi та змiстовому наповненнi. На вiдмiну вiд попереднiх навчальних видань для 5-8 класiв - це вже власне пiдручник, а не пiдручник-хрестоматiя[6]. У пiдручнику Назарця В. М. (видавництво «Вежа») висвiтленi найбiльш суттєвi ознаки i закономiрностi кожної художньої епохи, якi представленi в оглядових роздiлах пiдручника. Кожний оглядовий роздiл продовжує персональний пiдроздiл, що ознайомлює учнiв iз творчiстю письменникiв, у творах яких конкретна лiтературна епоха знайшла своє найяскравiше втiлення. Додатковий матерiал групується в рубрики «Лiтературна перерва», «Куточок допитливого», якi допоможуть учневi краще орiєнтуватися у великому обсязi iнформацiї. Наприкiнцi кожного пiдроздiлу мiстяться завдання творчо-пошукового характеру, що згрупованi в рубрики «Перевiрте свої знання», «Подискутуйте». Загальним пiдсумком вивченого впродовж навчального року є прикiнцевий роздiл «Пiдсумуємо вивчене за рiк». Привертають увагу рубрики «Лiтературна презентацiя», «Лiтературознавча скарбничка», якi не тiльки допоможуть скласти попереднє уявлення про художнiй твiр, але й сприятимуть поповненню знань про лiтературу як мистецьке явище[14]. У пiдручнику авторiв Нiколенко О. М., Столiй І. Л. (видавництво «Ранок»), крiм загального концептуального вивчення свiтової лiтератури як єдиного процесу, також є свої методичнi особливостi. Подаються iсторичнi огляди, якi окреслюють основнi проблеми розвитку культури певного перiоду, монографiчнi роздiли про письменникiв, рiзноманiтнi завдання, виконання яких допоможе уявити весь обшир культурних надбань епохи. Цi роздiли допоможуть усвiдомити роль i значення письменника у загальному лiтературному процесi, художнi особливостi його творiв. Художнi твори розглядаються в контекстi, у зв'язках iз бiографiями письменникiв, важливими iсторичними i культурними подiями. Такий пiдхiд дозволяє не лише краще зрозумiти передумови виникнення словесних явищ, а й повнiше осягнути їх змiст. Частиною європейського мистецького процесу завжди було й українське письменство, тому автори акцентують увагу на найяскравiших виявах загальноєвропейського культурного розвитку в творах українських письменникiв. Деякi твори подаються в кiлькох перекладах, щоб дати найбiльш повне уявлення про текст оригiналу[16]. Вивчення курсу зарубiжної лiтератури в загальноосвiтнiй школi здiйснюється українською мовою. З метою створення сприятливих умов для самореалiзацiї й мовного самовияву кожного учня, формування полiкультурної особистостi можливим є вивчення творiв свiтової класики мовою оригiналу, яку учнi вивчають i знають. Головною передумовою реалiзацiї ключових настанов згаданого методичного листа є те, що рiвень вивчення школярами iноземної мови має бути достатньо високим, оскiльки робота з оригiналом твору передбачає комплексне його опрацювання: осягнення його образної системи, художнiх особливостей, унiкальних словотвiрних моделей, граматичних форм i синтаксичних конструкцiй. Все це реалiзується також за умови якiсної пiдготовки самого вчителя до опрацювання на уроцi художнього твору мовою оригiналу, оскiльки таке вивчення передбачає глибоке знання цiєї мови насамперед самим педагогом. 1. 2 Психолог о-педагогiчнi засади використання iнновацiйних технологiй у вивченнi зарубiжної лiтератури для перетворення її найважливiших цiнностей i надбань в iндивiдуальний досвiд особистостi, дає унiкальну можливiсть вчитися жити в конкретному соцiокультурному просторi, усвiдомлюючи його неоднорiднiсть та неоднозначнiсть. Цей курс також посутньо впливає на оновлення змiсту вiтчизняної освiти, плекання гуманiстичного свiтогляду та гуманiтарної зорiєнтованостi особистостi, сприяє виконанню стратегiчного загальнодержавного завдання iнтеграцiї України у свiтовий духовно-культурний простiр. Тому тут так важливо використовувати iнновацiйнi технологiї. Термiн "iнновацiя" означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрiшнi фактори. Запозичення цього термiна пов'язане з бажанням видiлити мотивацiйний бiк навчання, вiдмежуватися вiд чергових "переможних методик", якi за короткий час повиннi дати максимальний ефект незалежно вiд особливостей класу та окремих учнiв, їхнiх бажань, здiбностей тощо[9, с. 26]. Поняття "технологiя" виникло у свiтовiй педагогiцi також як протиставлення iснуючому поняттю "метод". Недолiк методу полягає в його негнучкостi та статистичностi. Широкого поширення термiн "технологiя" ("технологiя в освiтi") набув у 40-х рр. i був пов'язаний iз застосуванням нових аудiовiзуальних засобiв навчання. У 60-х рр. поняття "технологiя освiти" розглядалося пiд кутом зору програмного навчання i використання обчислювальної технiки у навчаннi[9, с. 27]. З початку 80-х рр. все бiльше вживається термiн "педагогiчнi технологiї". У визначеннi їхньої сутi немає єдиного погляду: однi розумiють це як певну систему вказiвок щодо використання сучасних методiв i засобiв навчання; iншi цiлеспрямоване застосування прийомiв, засобiв, дiй для пiдвищення ефективностi навчання; третi - цiлiсний процес визначення мети, обгpунтування плану i програми дiй та навчальних методiв. Кожний з цих пiдходiв має право на iснування, бо охоплює рiзнi сторони навчального процесу. Тому iснує велика кiлькiсть педагогiчних технологiй. Отже, "iнновацiйнi технологiї - це цiлеспрямований системний набiр прийомiв, засобiв органiзацiї навчальної дiяльностi, що охоплює весь процес навчання вiд визначення мети до одержання результатiв. Система грунтується на внутрiшнiх умовах навчання. Тому "педагогiчнi технологiї" пов'язанi з iдеями i досвiдом психологiї, соцiологiї, системного аналiзу тощо. Педагогiчна технологiя - це цiлеспрямована система. Ми звикли до визначення мети навчання, виходячи з комплексного пiдходу поєднання освiтньої i виховної мети (Ю. Бабанський). Останнiм часом особлива увага придiляється розвитковi творчих здiбностей учнiв. Психологи встановили, що найбiльша кiлькiсть галузей людської дiяльностi стартує у творчому планi саме у вiк молодостi. У вiк молодостi людина прагне вiдкривати найбiльшу кiлькiсть джерел, що дають естетичне,iнтелектуальне та моральне задоволення. Питання розвитку творчої дiяльностi учнiв та студентiв розглядаються у працях вiдомих учених: В. В. Давидова, З.І. Калмикової, О. М. Леонтьєва, З.І. Слепко та iнших. І саме уроки зарубiжної лiтератури – це насамперед уроки, на яких вчитель умiло використовує всi можливостi учня, весь його можливий потенцiал з метою активного розумового розвитку, форування моральних якостей. Актуальним є питання створення належних умов i залучення цiлеспрямованих заходiв щодо розвиту пiзнавально-творчих здiбносте учнiв при вивченннi предмету «Зарубiжна лiтература». Тут треба ураховувати принципи: - iндивiдуальне й диференцiйоване навчання з наданням можливостi вибору завдаь учнiв; - постановка й вирiшення проблемних i творчих ситуацiй; - дiалогiчность i комунiативнiсть навчання з метою розвитку комунiкативних здiбностей учнiв; - створення психологiчно сприятливого клiмату в колективi, коли викладач i учень виступають активними й взаємодiючими субєктами дiяльностi [10, с. 6]. Пошук iнновацiй у формах навчання привiв до появи нестандартних урокiв. Серед найбiльш розповсюджених типiв нестадартних урокiв виступають дiловi iгри, прес-конференцiї, урок типу КВК, урок-конкурс, урок-«суд», уроки-концерти, рольовi iгри, конференцiї, семiнари, екскурсiї, урок-подорож, урок-«лiтературне кафе». Бiльшiсть занять нестандартної форми передбачає групове навчання, що сприяє реалiзацiї комплксних його цiлей засвоєнню знань: формує навички самоконтролю, почуттю обовязку й вiдповiдальностi за результати навчання. На заняттях з використанням активних методiв навчання з'являється можливiсть формування дуже важливих для майьутньої професiйної дiяльностi якостей. На думку О. Антипової, В. Паламарчук, Д. Рум’янцевої та iн., суть нестандартного уроку полягає в такому структуруваннi змiсту i форм, яке б викликало насамперед iнтерес учнiв i сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню [1, с. 65]. Л. Лухтай називає нестандартним такий урок, який не вкладається (повнiстю або частково) в межi виробленого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чiтких етапiв навчального процесу, методiв, традицiйних видiв роботи [7, с. 31]. Е. Печерська бачить головну особливiсть нестандартного уроку у викладаннi певного матерiалу у формi, пов’язанiй з численними асоцiацiями, рiзними емоцiями, що допомагає створити позитивну мотивацiю навчальної дiяльностi [17, с. 62]. О. Митник i В. Шпак наголошують, що нестандартний урок народжується завдяки нестандартнiй педагогiчнiй теорiї, вдумливому самоаналiзу дiяльностi вчителя, передбаченню перебiгу тих процесiв, якi вiдбуваються на уроцi, а найголовнiше - завдяки вiдсутностi штампiв у педагогiчнiй технологiї [13, с. 11]. Н. Стяглик, Г. Тарасенко, В. Шпак), методистiв (В. Авер’янова, Д. Вельбрехт, В. Заворотнюк, Г. Лисенко, Л. Лухтай, Н. Токар, В. Лекiна), ознайомлення з досвiдом роботи педагогiв-практикiв (В. Бутрiм, І. Волкова, І. Гурєвич, Н. Гордуз, В. Демчук, Л. Доренська, Л. Козорiз, Г. Крупська, О. Митник, І. Мушак, І. Опанасець, Т. Пасiчник, П. Пашанiна, Л. Пензар, О. Полєвiкова, Л. Тумакова, Т. Шафрай та iн), дають пiдстави заявити, що форми урокiв, якi застосовуються в сучаснiй старшiй школi, можна згрупувати наступним чином: • бiнарнi уроки; • уроки-дискусiї (урок-дiалог, урок-диспут, урок запитань i вiдповiдей, урок-засiдання, урок - круглий стiл, урок-конгрес, урок-практикум, урок - прес-конференцiя, урок - проблемний стiл, урок-семiнар, урок-суд, урок-телемiст); "Слiдство ведуть знатоки", урок "Що? Де? Коли?"); • уроки-звiти (урок-аукцiон, урок-залiк, урок-захист, урок-iнтерв’ю, урок-екзамен, урок-ерудит, урок-композицiя, урок-концерт, урок - огляд знань, урок-презентацiя, урок-ярмарок); • уроки-мандрiвки (урок-екскурс, урок-екскурсiя, урок-марафон, урок-подорож); • уроки - сюжетнi замальовки (урок-вiночок, урок-вечорницi, урок-драматизацiя, урок-казка, урок - картинна галерея, урок-ранок, урок-спектакль, урок-фестиваль, урок - усний журнал). У запропонованiй нами класифiкацiї бiнарнi, вiршованi та iнтегрованi уроки видiленi окремо. Іншi ж види урокiв зiбранi за групами, що вiдрiзняються характером реалiзацiї творчого потенцiалу вчителя й учнiв. Ми вважаємо, що ця класифiкацiя не суперечить пiдходу до уроку, виробленому в сучаснiй дидактицi. Бо головне завдання педагога - не тiльки чiтко усвiдомлювати мету кожного окремого уроку, а й розумiти важливiсть проведеного заняття як органiчної ланки загального ланцюжка даної теми, роздiлу, курсу, циклу, всього навчально-виховного процесу. 2. Практичне використання iнновацiйних технологiй при вивченнi зарубiжної лiтератури в школi 2. 1 Типи нестандартних урокiв при вивченнi у старших класах зарубiжної лiтератури цiнностей нацiї. Трансформацiя освiти передбачає розвиток творчої людини, здатної не тiльки до трансляцiї знань, але i до створення свiтових зразкiв культури i духовностi. Стратегiчнi напрямки розвитку освiти ставлять новi задачi i перед психологiчною наукою, предметами її дослiдження, методами, теорiями й практикою, щоб у центрi уваги стала особистiсть; повернутися до навчання людини, щоб знати, як розвивати її здатностi до творчої працi. Реалiзацiя iнновацiйних методик передбачає комплексне використання сучасних технiчних засобiв навчання, аудiо та вiдеоматерiалiв, комп`ютерної технiки. Найбiльш поширенi такi форми нестандартних урокiв: 1. Інтегрований урок. Як правило, такий урок проводять два вчителi. Вони спiльно здiйснюють актуалiзацiю знань за двома напрямами опитування (якщо це потрiбно), виклад нового матерiалу тощо. Найчастiше поєднуються такi предмети, як iсторiя-географiя, iсторiя-лiтература, iсторiя-iноземна мова. 2. Дослiдницький урок та лабораторно-практичнi роботи. Їхня мета полягає в одержаннi навчальної iнформацiї з першоджерел. Цi уроки розвивають спецiальнi вмiння i навички, стимулюють пiзнавальну активнiсть та самостiйнiсть. Учнi вчаться працювати з iсторичними документами, пiдручниками, перiодичною пресою. 3. Рольова гра. Вона вимагає вiд учнiв прийняття конкретних рiшень у проблемнiй ситуацiї в межах ролi. Кожна гра має чiтко розроблений сценарiй, головну частину якого необхiдно доопрацювати учням. Отже, пошук вирiшення проблеми залишається за школярами. 4. Театральна (театралїзована) вистава. На вiдмiну вiд рольової гри, вистава передбачає бiльш чiткий сценарiй, який регламентує дiяльнiсть учнiв безпосередньо на уроцi i збiльшує їхню самостiйнiсть пiд час пiдготовки сценарiю. Театралiзованi вистави спрямованi на те, щоб викликати iнтерес до навчання. Вони опираються на образ не мислення, фантазiю, уяву учнiв. 1. Спробуйте дiзнатися про своїх учнiв якнайбiльше: що їм подобається, а що нi у викладаннi теорiї? Що значить для них бути "цiкавим"? Якi види дiяльностi їм бiльше до вподоби? Чи вiдчувають вони себе на уроцi розкутими? Чи є вних здiбностi, про якi ви ще не знаєте? "Добре, що ти це зробиш,"Спробуй, подумай, чи буде тобi цiкаво?", "Ти добре вмiєш це робити". І вiдмовтесь вiд нарiкань. 3. Звернiть увагу на те, як викладають вашi колеги, якi прийоми i методи застосовують, яким формам навчання надають перевагу. 4. Подiлiться з учнями своїми мiркуваннями. Звернiть увагу на Їхню iнформацiю - це пiдкаже, як вам дiяти. 5. Пам'ятайте, що дiти дуже чутливi до брехнi та несправедливостi. 6. Аналiзуйте свої дiї. Спробуйте систематизувати знахiдки. Зiставте їх iз досвiдом iнших. Зважте, може, це - елемент нової технологiї[9, с. 27]. Урок-семiнар Семiнар проводиться пiсля кiлькох (2-4) урокiв-лекцiй. 1. Перевiрити якiсть засвоєння вивченого матерiалу. 2. Розвивати вмiння самостiйно працювати з пiдручником та додатковою лiтературою, виявляти iнтелектуальнi здiбностi учнiв, спрямувати навчання на практичне застосування знань. 3. Навчити учнiв застосовувати знання, набутi на практицi, для аналiзу рiзних процесiв. Для цього на семiнарi використовують рiзнi форми навчання. Одним з ефективних прийомiв, що активiзує пiзнавальну дiяльнiсть, є дискусiя. Її основне завдання - сформувати правильний погляд при розв'язаннi будь-якої проблеми. Дискусiя якiсна тодi, коли учнi добре пiдготовленi, мають опорнi знання. Предмет дискусiї та її план учитель продумує заздалегiдь. Вона може бути побудована на основi двох положень, з яких треба вибрати i довести правильне, або одного визначення чи тези, яку потрiбно вiдкинути чи довести її правильнiсть. додатковою лiтературою. При пiдготовцi до написання рефератiв необхiдно враховувати iндивiдуальнi особливостi учнiв: їхнi iнтереси, нахили, можливостi, проблеми, що їх турбують. Лiтературу рекомендує вчитель. При пiдготовцi реферату учнi повиннi читати додаткову лiтературу. Існують вимоги щодо написання реферату: б) пiдiбрати. матерiал для висвiтлення питань; в) прочитати вiдповiднi матерiали; г) проаналiзувати прочитане; 3авдавия семiнару - пiдготувати учнiв до самоосвiти, виробити в них умiння навички самостiйної роботи. Готують учнiв заздалегiдь. Учитель надає допомогу: розподiляє повiдомлення мiж учнями, допомагає скласти план виступу, слiдкує за самостiйноюроботою учнiв, консультує їх. Головна умова семiнару - допомогти учням пiдготувати вiдповiдi на всi питання. Обговорення намiчених питань повинно проводитись увиглядi дискусiї, в ходi якої вдосконалюється вмiння аргументувати свої висновки, що сприяє переходу знань у переконання. Починати проведення семiнарiв бажано з 8-го класу. Семiнари можуть бути рiзними за навчальною метою, за джерелом набуття знань, методичних прийомiв проведення. 1. Завдання семiнару. 2. 3авдання i теми повiдомлень для учнiв на семiнарi. 3. Основнi методи i прийоми проведення. Семiнар починається вступним словом вчителя, що висвiтлює завдання семiнару. Разом з тим учитель ставить перед учнями проблему. Основний час вiдводиться на обговорення результатiв домашньої роботи учнiв. Наступний етап - повiдомлення учнiв, в ходi яких вiдбувається обговорення, дискусiя. Заключний етап - пiдведення пiдсумкiв роботи. Вiн включає в себе узагальнення матерiалу, формування вмiння робити висновки. Урок-прес-конференцiя знання. Пiдготовка до такого уроку починається за 10-17 днiв. Пiдготовчий етап уроку полягає у тому, що заздалегiдь оголошується тема, день i час проведення конференцiї. Потiм учитель i учнi розподiляють ролi. Визначаються учасники пресконференцiї. Решта учнiв класу дiляться на групи, що представляють кореспондентiв газет i телебачення. Всi учнi отримують випереджальнi завдання з теми. Урок починається зi вступного слова вчителя, де вiн висвiтлює обстановку, що стосується теми, оголошує її, мету i проблему, над якою працюватимуть школярi. Потiм учитель представляє учасникiв конференцiї. Пiсля виступiв слово надається експертам, якi рецензують виступи за такими показниками: а) готовнiсть; б) активнiсть; в) наявнiсть наочностi; г) реклама; д) полiтична грамотнiсть. Висновок робить один з учнiв або вчитель, пiдсумовуючи вищесказане. Далi йде обговорення проблеми. Заключним етапом може бути бесiда, складання таблицi. Урок-аукцiон "Товаром" на уроцi-аукцiонi є знання учнiв. "Товар" на аукцiонi - це "лот", продавець - "купець". Ведучим бажано бути вчителевi. "купцi", якi готують лоти, а також "банкiр", який вiдповiдає за пiдготовку аудиторiї i зведеної таблицi результатiв аукцiону. Аудиторiя - учнi, якi добре встигають з предмета. Іншi учнi утворюють 4 "акцiонернi товариства" (АТ) по 6 учнiв у кожному. Товариства обирають своїх "президентiв". "Президентам" видають перелiк питань для повторення, список рекомендованої лiтератури. Вони органiзовують повторення матерiалу в своїх АТ i пiдготовку своїх емблем i гасел. Кожний "купець" готує 2-3 лоти (завдання) пiд керiвництвом i контролем учителя. Оцiнку вiдповiдей учнiв дають "купцi", тому вони повиннi бути дуже добре пiдготовленими до виконання своїх обов'язкiв. Перед уроком розставляють столи в аудиторiї, а на початку уроку ведучий оголошує вiдкриття аукцiону, представляє "купцiв", "банкiрiв", "президентiв". Потiм АТ представляють свої емблеми i гасла. Максимальна оцiнка - 2 бали. Цей конкурс оцiнюють 4 "купцi". "Банкiр" визначає середнiй бал кожного АТ, записує в таблицю результатiв аукцiону. Потiм ведучий по черзi надає слово "купцям" для представлення "лотiв" (завдань). ЛОТ N1 - перевiрка АТ на "платоспроможнiсть", тобто пiдготовленiсть учнiв iз даної теми. Лот - це 10 запитань, на якi треба дати вiдповiдь "так" чи "нi". Перший "купець" повiльно i чiтко читає запитання лота. Члени АТ за вiдповiдь "так" пiднiмають руки, за вiдповiдь "нi" - не пiднiмають. Облiк кiлькостi пiднятих рук з кожного запитання ведуть у пiдготовлених першим "купцем" картках "президенти" АТ, але не в своєму товариствi, а в сусiдньому (перед початком цього конкурсу "президенти" переходять до сусiдiв). Облiк кiлькостi правильних вiдповiдей i середнього балу по картках, зiбраних у "президентiв", здiйснює перший "купець" i передає "банкiру" вiдомостi для зведеної таблицi, виконаної на цупкому паперi. ЛОТ N2 - знання умов, причин, визначень. Другий "купець" вивiшує цей лот, виконаний у виглядi таблицi на аркушi формату Аl, на штативi для загального огляду, а також дає на кожний стiл АТ аркуш (формат А4) з iндивiдуальним завданням. 3авдання для товариств рiзнi, а запитання - однаковi. Оголошуються умови конкурсу: час на пiдготовку - 5 хв. Максимальна оцiнка - 4 бали (за кiлькiсть запитань). За правильне доповнення або виправлення iнше товариство може одержати заохочення у виглядi 1 бала. Оцiнкувiдповiдей здiйснює другий "купець" i передає "банкiру" для заповнення зведеної таблицi (облiк ведуть за лотами у зростаючому порядку). ЛОТ N3 - перевiрка знань iсторичної хронологiї. Кожному АТ дається по три iсторичнi дати. Треба вказати на правильнiсть запису дат, якщо записанi неправильно - виправити помилку. Цей лот готує i представляє третiй "купець". Час на обговорення - 5 хв. Максимальна кiлькiсть балiв - 3. 3аправильне доповнення чи виправлення iнше АТ одержує заохочення - 1 бал. Третiй "купець" оцiнює вiдповiдi та передає результати "банкiру" для зведеної таблицi. ЛОТ N4 - для емоцiйного розвантаження i змiци виду дiяльностi - "чорна скринька". АТ повиннi мати опис, зроблений третiм "купцем", визначити, що за проблема схована у "чорнiй скриньцi". Час на обдумування - 2 хвилини. АТ, яке перше вiдгадає запитання "чорної скриньки", одержує 2 бали, решта - 0. "купець". Кожне АТ протягом 3 хвилин повинно розшифрувати ребус, написати розшифрований вираз (слово) на аркушi паперу i здати "купцевi". За кожну зекономлену хвилину додають 1 бал. Через 3 хвилини "купець" оголошує результати. Ведучий пiдводить пiдсумок: - за активну участь у пiдготовцi i проведеннi аукцiону "купцям" i "банкiрам" виставляють по 11-12 балiв. - членам АТ, яке зайняло перше мiсце, виставляють 11 балiв, за друге - 9, за третє i четверте - 7-6. (Учням дозволяється перездавати тему з метою пiдвищення балiв.) Зведена пiдсумкова таблиця результатiв аукцiону дозволяє вчителевi проаналiзувати рiвень пiдготовки класу з теми. При пiдготовцi до уроку "купцям" i вчителевi необхiдно врахувати: 1. Обов'язково на цупкому паперi (формат Аl) повинна бути заготовлена загальна картка лота. Для загального огляду її вивiшують бiля дошки на штативi. Це дозволяє пiдтримувати високу активнiсть та iнтерес учнiв протягом усього уроку, а членам АТ слiдкувати за правильнiстю вiдповiдей сусiдiв, вносити поправки, доповнення i "заробляти" додатковi бали. 2. Запитання на кожному лотi повиннi бути однаковими для всiх АТ, а завдання - рiзними. 3. Кiлькiсть балiв за лот повинна дорiвнювати кiлькостi запитань, щоб "купець" мiг оцiнити вiдповiдь АТ з кожного питання. Загальна оцiнка за лот складається з суми балiв, одержаних товариством за кожне запитання лота. Це полегшить "купцям" зробити пiдсумки конкурсу i оцiнити вiдповiдi. Пiд час проведення уроку-аукцiону ведучому необхiдно змiнювати черговiсть вiдповiдей АТ i слiдкувати за тим, щоб кожний член АТ давав вiдповiдь тiльки на один з лотiв (не "торгував" за iнших). Необхiдними реквiзитами уроку є, гонг, дерев'яний молоток, секундомiр[17, с. 64] . Урок-брейн-ринг Брейн-ринг - вiдома телевiзiйна гра, де стартом є складне цiкаве запитання, а фiнiшем - правильна вiдповiдь. Необхiдно швидко зреагувати, адже часприйняття рiшення обмежений. Оргапiзацiйнi пuтання: 2. На кожному столi сигнальний пристрiй або дзвiнок, який сповiщає ведучого про готовнiсть команди вiдповiдати. 3. Згiдно ,з умовами гри потрiбно одного ведучого, який одночасно будеорганiзатором i арбiтром гри (як правило, це вчитель). 4. у І-му турi брейн-рингу команда повинна дати правильну вiдповiдь на три запитання, лише тодi вона може зайняти стiл лiдера. 5. Команда, яка найдовше втримається за столом лiдера, вважається переможцем гри. Аналiз результатiв Урок-бесiда за "круглим столом" У класi повинна бути група людей (учнiв, ведучих), якi могли б на себе взяти роль вiдповiдачiв на поставленi питання з теми заняття. Решта учнiв становлять аудиторiю, їхня роль зводиться в основному до постановки питань ведучим. Негативним є те, що клас дiлять на двi половини - активну i пасивну. Пiдготовку до уроку проводять заздалегiдь. Учням дають список рекомендованої лiтератури i теми, якi треба повторити. Четверо учнiв за допомогою вчителя готують виступ (на 5-8 хв.). Ведучий - учитель. Урок починають зi вступного слова вчителя. Далi виступають учнi з певних проблем, над якими вони працювали. На дошцi вивiшують чи записують питання для обговорення, або школярiзадають питання учням, якi виступають. Обговорення повинно вiдбуватися коректно. у кiнцi уроку робиться висновок з вiдповiдної проблеми. Дається оцiнка роботи класу i окремих учнiв[24, с. 135]. Урок-диспут Дискусiя, розгляд, дослiдження. Це обговорення спiльного питання, проблеми з метою правильного вирiшення. Дискусiя виникає внаслiдок спiлкування вчителя i учнiв, один з одним, у процесi вирiшення проблемної ситуацiї. у проблемi. Будь-яка дискусiя включає три компоненти: Пiзнавальний включає знання про предмет, що викликає суперечку i проблемну ситуацiю, яка виникла. 2. Операцiйно-комунiкативний. Операцiйно-комунiкативний означає вмiння вести суперечку, вiдстоювати свою точку зору, володiти способами здiйснення логiчної операцiї. 3. Емоцiйно-оцiночний. Емоцiйно-оцiночний включає емоцiйнi переживання, потреби, цiнностi, вiдносини, мотиви, оцiнки. Дискусiя повинна бути частиною навчального процесу. є декiлька видiв дискусiї: 1) спонтанна дискусiя, що виникає в ходi спiльного вирiшення проблеми всiма учнями чи групою учнiв. Це буває тодi, коли проблема учням дуже близька; 2) заздалегiдь запланована дискусiя. Для цього учнiв попередньо ознайомлюють з предметом суперечки. Вони опрацьовують вiдповiдну лiтературу. Учнi мають достатньо знань для розв'язання проблеми. Для дискусiї характернi такi поняття: знання, вмiння, навички, досвiд творчої дiяльностi. Необхiдно назвати мету уроку. Може бути попередньо даний учням текст i пiсля його прочитання висувається проблема. Подiляють дискусiї i за кiлькiстю учасникiв. Коли в дискусiї беруть участь два учнi, то це дискусiя-дiалог. Є груповi дискусiї, де задiянi групи, i є масова дискусiя, в якiй залученi всi учнi. Етапи пiдготовки i проведення: Мотивацiя, пов'язана з пiдготовкою до дискусiї. Треба стимулювати iнтерес учнiв до проблеми, суперечки. Для цього готують яскравi уривки або цитати з книг, якi викладають змiст суперечки чи позицiю обох сторiн. Для дискусiї можна скористатися глобальними проблемами з екологiї. Наприклад: а) вичерпанi всi природнi ресурси на Землi, природа забруднена, неминуча екологiчна катастрофа; б) чи вирiшиться екологiчна проблема при скороченнi потреб людини? Запитати учнiв, з якою точкою зору вони згiднi. Дискусiю проводять на тему, що цiкавитр учнiв, близька їм. Вимоги до дискусii: 1. Проблема повинна вiдповiдати вiковi i накопиченому досвiдовi. 3. Дискусiя повинна розвиватися з основних питань, нести в собi суть протирiччя. Дискусiя - суперечка по сутi, в ходi якої учнi отримують важливi цiнностi. При пiдготовцi вчитель повинен чiтко сформулювати завдання, бажано з поясненнями, що розкривають суть проблеми, i питання про можливi шляхи її вирiшення. Доцiльно з цього приводу звернутися до думок учених. При пiдготовцi учнiв ознайомлюють з вiдповiдною лiтературою, список якої треба дати заздалегiдь. Учитель повинен скеровувати учнiв, ставлячи питання. У кiнцi уроку треба пiдвести пiдсумки, проаналiзувати висновки, виставити бали. Оцiнка дискусiї: задоволення, що отримали учнi пiсля дискусiї; умiння учнiв правильно, логiчно викласти свою i чужу думку; культура дискусiї; умiння учнiв користуватися прийомами доказовостi; умiння зрозумiти точку зору iншого; живий обмiн думками[20, с. 60]. Урок-вiкторина До уроку кабiнет оформляють вiдповiдним чином: на стiнах емблеми та привiтання команд, фотографiї. Учнi визначають журi i суддю-iнформатора. І етап уроку присвячується iсторiї. Кожнiй з команд пропонують по 3-4 завдання, якi треба розв'язати у визначений термiн. З кожною командою працює по два члени журi. Вони перевiряють правильнiсть вiдповiдей, фiксують час, який було затрачено на виконання завдань. ІІ етап - конкурс капiтанiв. Кожному капiтановi допомагає команда. Колективний пошук, дух змагання дозволяє систематизувати набутi знання, зосередити увагу на найважливiшому. Учитель бере активну участь в обговореннi (то в ролi консультанта, то як учасник команди, iнколи допомагає журi). Уроки-вiкторини цiкавi тим, що дають можливiсть всебiчно розглянути проблему, знайти найбiльш вдале вирiшення. Такi уроки виховують почуття колективiзму, розвивають допитливiсть, вчать самостiйностi[20, с. 14]. Урок-вистава На вiдмiну вiд рольової гри, вистава передбачає бiльш чiткий сценарiй, який регламентує дiяльнiсть учнiв безпосередньо на уроцi та збiльшує їхню самостiйнiсть пiд час пiдготовки сценарiю. Театралiзованi вистави спрямованi на те, щоб викликати iнтерес до навчання, i спираються на образне мислення, фантазiю, уяву учнiв. При пiдготовцi вистави вiдсутнiй будь-який тиск на учнiв у висвiтленнi конкретноїiсторичної ситуацiї. Знання, якi учнi засвои на попереднiх уроках, вони можуть використати зараз. Персонажi залишають можливiсть глядачевi самостiйно обмiркувати iсторичну ситуацiю i зробитивласнi висновки. як себе поводити у вiдповiднiй ситуацiї. До уроку готують необхiдне обладнання. Урок починають з бесiди чи з характеристики певної iсторичної ситуацiї. Це пiдводить учнiв до глибшого сприйняття вистави. Безпосередньо перед виставою учнi отримують завдання та запитання, на якi вони знайдуть вiдповiдi, переглянувши виставу. Тодi розiгрується театралiзована вистава. Пiсля перегляду вистави вчителевi треба повернутися до проблемних питань. Це можуть бути уснi вiдповiдi, складання таблицi або короткi записи у зошитi. У кiнцi уроку проводиться бесiда з класом, учнi роблять висновки. 2. 2 Використання iнформацiйних технологiй на уроках зарубiжної лiтератури у старших класах Комп'ютери, як вiдомо, використовують сьогоднi практично в усiх галузях суспiльного життя. Тому вмiння працювати iз сучасними iнформацiйними технологiями розглядаються у нашiй державi як обов'язковi та необхiднi для кожного спецiалiста. Саме з цiєї причини заслуговує уваги проблема пiдготовки майбутнiх фахiвцiв, якi б володiли комп'ютерними знаннями i вмiли застосовувати їх у своїй професiйнiй дiяльностi: адже вищi заклади освiти готують випускникiв 21-го столiття, в якому вiдбувається стрiмкий розвиток iнформацiйних технологiй; з кожним днем зростають їхнi можливостi, розробляються удосконаленi та новi зразки як програмного, так i технiчного забезпечення. Тому й можливостi використання цих технологiй у навчальному процесi, на нашу думку, є невичерпними. Винятку не становить i галузь вивчення зарубiжої лiтератури. Новi iнформацiйнi технологiї кардинально вплинули на всю систему освiти, зачепивши її змiст, форми i методи навчання, що привело до змiни вимог щодо моделi випускника вищого навчального закладу. 3 моменту використання у сферi освiти мережевих (сiткових) технологiй, онлайнових баз даних, комп'ютерного моделювання стало можливим навчати студентiв не лише працювати в Інтернетi з метою засвоєння навчального матерiалу, але й використовувати його ресурси ; майбутнiй професiйнiй дiяльностi [4, с. 76]. Використання сучасних iнформацiйних технологiй обумовлює: · доступ до свiтових систем знань i культури країн мову, яких майбутнiй учитель доноситиме до учнiв; · трансляцiю знань, напрацьованих людством, до кожного користувача єдиного iнформацiйного простору (тобто забезпечує взаємообмiн професiйним досвiдом) необмеженiсть свободи, творчостi, що є запорукою високої професiйної квалiфiкацiї учителя iноземних мов; · вiльне формування вчителем свого свiтогляду; розвиток гуманiтарної спрямованостi навчання; розповсюдження форм домашнього i дистанцiйного навчання; якi ми розцiнюємо як найкориснiшi. • Управлiння навчальним процесом. Використовуючи е-mail(електронну пошту), викладач може реалiзувати диференцiйований та iндивiдуальний пiдхiд у навчаннi, розсилаючи на електронну адресу кожного студента його персональне домашнє завдання. посiбникiв та iнших матерiалiв, якi ранiше були доступнi у друкованому виглядi за велику цiну, тому студенти i вчителi не мали змоги придбати їх. Беззаперечною перевагою Інтернету є постiйний доступ до найновiшої, "найсвiжiшої iнформацiї. Для цього доцiльно активно використовувати на уроках зарубiжної лiтератури та в позаурочнiй дiяльностi iнформацiю, розмiщену на вiдповiдних тематичних сайтах, таких як: • Бiблiотека свiтової лiтератури (оригiнали та переклади): ae.lib.narod.ru• Лiтературна iнтернет-бiблiотека школяра: http:/ litbоок. bу.ru • Антична лiтература: http: pergam.chat.ru • Електронна бiблiотека "Джерело": ukrlib.com • Електронна бiблiотека класичної лiтератури – http://www.klassika.ru • "Лiтературна газета" – http://www.lgz.ru • Сучасна i класична поезiя – http://sttihi.net.ru • Електронна поетична бiблiотека – http://article.da.ru Так, широка доступнiсть навчальної iнформацiї найрiзноманiтнiшого характеру завдяки засобам мультимедiя є важливим фактором, що впливає на перспективи розвитку i характер сучасного процесу навчання. обговорення та визначення кращих робiт. Однiєю з таких програм є комп'ютерна програма МiсrosoftPowerPoint, яка дозволяє використання текстового формату, звукових та вiдео файлiв, анiмацiйного оформлення, рiзноманiтних схем, таблиць, динамiчних графiкiв тощо. Все це сприяє кращому розумiнню презентованої iнформацiї слухачами. Такi заняття сприяють пiдвищенню iнтересу старшокласникiв до навчання, допомагають удосконалити їх аналiтичнi, мовнi навички, розвивають творчу фантазiю [19, с. 103]. Обговорюючи переваги використання новiтнiх iнформацiйних технологiй у навчаннi зарубiжної лiтератури, доцiльно порiвняти традицiйне навчання, основними компонентами якого, на нашу думку, є вчитель i клас, i навчання з використанням комп'ютерних технологiй (або комп'ютерне навчання). На традицiйне навчання 1. Лiнiйний текст (лише текст без iнших додаткових джерел). 1. Мультимедiйний текст (вiдео, аудiо можливостi, зв'язок з великою кiлькiстю рiзноманiтних джерел). 2. Можлива вiдсутнiсть 2. Висока мотивацiя i зацiкавленiсть у навчаннi. 3. Обмежена кiлькiсть iнформацiї, обмежений вибiр, часто застарiлi данi. 4. Контроль викладача. 4. Самоконтроль i координацiя навчального процесу викладачем. 5. Можливостi спiлкування (синхронного/асинхронного) з носiями мови, знайомство з культурою їхнiх країн. Рисунок 1. Особливостi традицiйного i комп'ютерного навчання Результати порiвняння, наведеного у таблицi, свiдчать про значнi переваги використання iнформацiйних технологiй у навчаннi зарубiжної лiтератури. Безперечно, використання нових iнформацiйних технологiй навчання не заперечує традицiйних технологiй, але проблема iнформацiйної адаптацiї людини у новому iнформацiйному середовищi змушує переглядати змiст традицiйних технологiй з частiшим нахилом до вибору ефективнiших методiв i засобiв надання освiтнiх послуг. Висновки Реформування освiти в Українi передбачене не тiльки iнструктивними листами Мiнiстерства освiти i науки, але й самим часом, дiйснiстю. Із розвитком комп’ютеризацiї, телебачення, наше суспiльство втрачає читача художньої лiтератури. Проблема удосконалення уроку зарубiжної лiтератури дискутується стiльки ж, скiльки iснує ця дисциплiна, бо урок є основною ланкою навчально-виховного процесу. На уроках зарубiжної лiтератури в учнiв формуються найважливiшi соцiально-моральнi уявлення й орiєнтири, вивчення лiтератури сприяє вихованню суспiльно зрiлої, активної, творчої особистостi. Одним iз головних завдань нинiшнього учителя лiтератури є формування особистостi через виховання квалiфiкованого читача. В наслiдок цього виникає необхiднiсть удосконалення методики викладання лiтератури в цiлому, зокрема ж – оптимiзацiї методичних прийомiв i форм шкiльного аналiзу художнього тексту, спрямованих на досягнення цiлiсностi сприймання шкiльного курсу лiтератури, побудови системи урокiв, що допомагає простежити духовне зростання учнiв протягом усiх шкiльних рокiв пiд час вивчення рiзних тем у курсi «Зарубiжна лiтература». учнiв та мотивують потребу розвитку їхньої читацької культури. Серед iнтерактивних форм роботи на уроках зарубiжної лiтератури поширення набуває навчальна взаємодiя учнiв у парах, мiкрогрупах, групах, що здебiльшого застосовується пiд час пошуку та аналiзу iнформацiї, виконання практичних завдань, пiдготовки диспутiв, семiнарiв, рiзноманiтних творчих завдань. З метою надання школярам бiльших можливостей для спiлкування, висловлювання власних думок i почуттiв домiнантною формою навчання на уроках зарубiжної лiтератури в усiх класах має бути дiалог, пiд час якого виявляється рiвень знань учнiв. На сучасному етапi розвитку освiтньої системи в процесi викладання зарубiжної лiтератури зростає роль iнновацiйних технологiй, використання яких значно сприятиме пiднесенню якостi та iнтенсивностi навчального процесу, приверненню уваги учнiв до найкращих надбань свiтової лiтератури. Одним iз продуктивних i перспективних напрямiв такої роботи є використання можливостей комп’ютерної технiки, за допомогою якої насамперед якнайкраще вирiшується проблема забезпечення вчителя й учня художнiми текстами та науково-методичною лiтературою. Ще одним напрямом роботи, пов’язаної з оновленням методичної бази навчання зарубiжної лiтератури є використання мультимедiйних технологiй, якi являють собою скоординоване одночасне функцiонування вiзуального й аудiорядiв, використання фото- й кiноматерiалiв, малюнкiв, таблиць, схем, текстiв та iн., пiдпорядкованих певнiй навчальнiй темi. Учитель може використовувати готовi мультимедiйнi навчальнi програми, а може розробляти власнi зразки таких програм. якi свiдомо засвоюють навчальний матерiал. Учнi займають активну позицiю в засвоєннi знань, зростає їхнiй iнтерес в отриманнi знань. Отже, у сучасному суспiльствi навчання можна органiзувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тiльки вчитель, а й комп’ютер, телевiзор, вiдео. Учнi, вiдповiдно, повиннi вмiти осмислювати отриману iнформацiю, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розумiти суть речей, вмiти висловити особисту думку. Саме цьому сприяють iнновацiйнi технологiї навчання. Список використаних джерел 1. Антипова О., Рум’янцева Д., Паламарчук В. У пошуках нестандартного уроку // Рад. школа. - 1991. - № 1. - С. 65-69. 2. Бондар В.І. Дидактика. – К.: Либiдь, 2005. – 260 с. 3. Виготський Л. С. Педагогiчна психологiя. – М.: Педагогiка, 1991. –480с. 2005. – С. 76 – 95. 5. Зарубiжна лiтература. Програми для загальноосвiтнiх навчальних закладiв з українською мовою навчання. 5-11 кл. / За загальною редакцiєю Д. С. Наливайка, керiвник авторського колективу Ю.І. Ковбасенко; 1998 (2003) р. 6. Ковбасенко Ю.І. Зарубiжна лiтература Пiдручник для 9 класу загальноосвiтнiх навчальних закладiв. - К.: Грамота, 2009. 7. Лухтай Л. К. Нестандартний урок // Початкова школа. - 1992. - № 3-4. - С. 31-32. 9. Макрiдiна Л. О. Використання сучасних технологiй у педагогiчнiй дiяльностi // Початкова школа. – 1995. – № 7. – С. 26-30. 10. Мiрошниченко Л. Ф. Методика викладання свiтової лiтератури в середнiх навчальних закладах / Л. Ф. Мiрошниченко. – К.: Ленвiт, 2000. – 240с. (Пiдруч. для студентiв-фiлологiв). 11. Мiшкурова В. Ф.; Пащенко М. І. Використання гри для активiзацiї навчально-виховного процесу: Посiб. для студ. пед. вузу та викладачiв. – К.: Наук. свiт, 2001. – С. 3-12. 12. Морзе Н. В., Дементiєвська Н. П. Intel. Навчання для майбутнього. – К.: Нора-прiнт, 2005. – 528 с. 16. Нiколенко О. М., Столiй І. Л. Зарубiжна лiтература Пiдручник для 9 класу загальноосвiтнiх навчальних закладiв. - К.: Ранок, 2009. 17. Печерська Е. Уроки рiзнi та незвичайнi // Рiдна школа. - 1995. - № 4. - С. 62-65. 18. Пiвнюк Н. О. Гребницька Н. М., Строганова Г. М. Зарубiжна лiтература Пiдручник для 9 класу загальноосвiтнiх навчальних закладiв. - К.: Освiта, 2009. 20. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивнi технологiї навчання. - К., 2003. - 192 с. 21. Пономаренко Т. В. Урок КВК // Початкова школа. - 1992. - №3-4. - С. 32-33. "Шкiльного свiту"). 24. Фiцула М. М. Педагогiка: Навч. посiб. для студ. вищих пед. закл. освiти. -К.: Академiя, 2003. - 528 с. Додаток 1 Конспект уроку з зарубiжної лiтератури Тема: «Свiт тримається на диваках». Пiдсумковий урок за романом М. Сервантеса"Премудрий iдальго Дон Кiхот з Ламанчi". Мета: пiдбити пiдсумок вивчення роману, розповiсти про сприйняття цього твору дiячами свiтової культури; розвивати мислення учнiв, умiння порiвнювати твори рiзних видiв мистецтва; виховувати свободу думки та любов до безсмертного роману Сервантеса. Обладнання: книги — мультимедiйний пристрiй, комп’ютер, учительська та учнiвськi презентацiї, тексти роману Сервантеса "Премудрий iдальго Дон Кiхот з Ламанчi". Хiд уроку 1. Вступне слово вчителя. 2. Оголошення теми та мети уроку. Я пропоную нам з вами здiйснити уявну подорож.. Незвичну мандрiвку не стiльки шляхами Дон Кiхота, скiльки подорож, яку упродовж ось уже чотири столiття здiйснює безсмертний твiр Сервантеса, мандруючи країнами i континентами, мистецькими епохами i художнiми жанрами, знайшовши своє вiдображення i втiлення в малярствi, скульптурi, музицi, поетичному словi. ІІ. Формування нових знань, умiнь, навичок. 1. Бесiда. Стратегiя “гронування” (1 група) Сенкан 1. Дон Кiхот. 2. Справедливий, мудрий. 3. Мрiє, подорожує, вiрить. 5. Лицар. Метод «З айми позицiю » (3 група)Прошу вас визначитись у своєму ставленнi до Дон Кiхота, аргументуючи свою позицiю З одного боку, донкiхотами називають людей, неспроможних розiбратися в дiйсностi, погляди i вчинки яких далекi вiд реального життя, виглядають комiчно, викликають смiх та iронiчне ставлення довколишнiх. З iншого боку, багато хто сприймає Дон Кiхота зовсiм iнакше – як символ нескореного людського духу, взiрець високого служiння правдi, добру, готовностi до самопожертви заради шляхетних iдеалiв. Проти (Дон Кiхот – безумець, «подвиги» якого абсурднi, смiшнi i навiть шкудливi) вiчним образом , як, наприклад, образи Прометея, Гамлета, Фауста, Дон Жуана. Що ж таке вiчний образ? Дон Кiхот – вiчний образ ( учнi доводять свою думку). 3. Слово вчителя. Чи знаєте ви, що в нiмецькому мiстечку Кнiтлiнген у 1983 р. вiдкрився «Музей Фауста»? А чи не створити нам музей ще одного лiтературного героя — Дон Кiхота? Творча група «музейних працiвникiв» отримала домашнє завдання пiдготувати експозицiї за такою тематикою: Наведемо уривки iз цих повiдомлень. Розповiдь (учнiвська презентацiя) . І. Тургенєв, котрий вiльно володiв нiмецькою, французькою та англiйською, у 1847 р. почав вивчати iспанську мову. Над образом Рицаря Сумного Образу розмiрковували письменники багатьох поколiнь:Г. Фiлдiнг, Г. Мадвiлл, М. Твен, П. Мерiме, Г. Флобер, Г. Гейне, Т. Манн, І. Тургенєв, Ф. Достоєвський, М. Булгаков та iн. Йому присвячували свої поезiї Дж. Г. Байрон, П. Верлен, Ц. Норвiд, Р. Ларiо, В. Брюсов, Ф. Сологуб, - Д. Мережковський, О. Леонiдов, Б. Грiнченко та iн..Із вiршiв про Дон Кiхота можна укласти цiлу антологiю, до якої ввiйдуть поезiї М. Астаф'єва, М. Асєєва, П. Антокольського, І. Бурсова, Н. Григор'єва, С. Маршака, В. Полякова, В. Сидорова, М. Тихонова, Ю. Друнiної, Б. Окуджави, Л. Первомайського та iн. Давайте прислухаємось до калейдоскопу думок про Дон Кiхота. Галерея думок “ Митцi про Дон Кiхота”. (комп'ютерна презентацiя) Слайд 1. Стендаль “ Вiдкриття цiєї книги... можливо, найважливiша подiя мого життя ”. Г. Гейне Слайд 3. І. Тургенєв. “Що може бути найтрагiчнiшим, нiж людина, яка з любовi до людства здiйснює найкомiчнiше безглуздя ” Слайд 4. П. Мерiме. “Я гадаю, що незважаючи на те, що нам дивними здаються вчинки та дiї героя, ми йому спiвчуваємо, роман залишає вiдчуття доброти...” Пiдготуватися до написання листа Дон Кiхоту. Необхiдно дотримуватися всiх вимог до написання листа. - декiлька слiв про себе; - прощальнi слова; - пiдпис, iм’я, прiзвище.