Аналiз особливостей розвитку творчих особливостей молодших школярiв на уроках працi
Вступ
урок праця творчiсть школяр
У данiй курсовiй роботi буде розглянуто проблему розвитку творчих здiбностей молодших школярiв. На мою думку, ця тема є актуальною в наш час. Це пояснюється тим, що здiбностi до творчостi є необхiдними у повсякденному життi людини. Для забезпечення успiшностi людини необхiдно розвивати творчi здiбностi у молодшому шкiльному вiцi – найбiльш сприятливому перiодi. Саме у цей перiод формуються мотивацiя до навчання, а також креативнiсть. Тому дiяльнiсть вчителя у цiй сферi є дуже важливою.
При дослiдженнi цiєї теми дуже часто зустрiчається шаблоннiсть роботи вчителя. Тобто вчитель проводить стандартну роботу, не ураховуючи потрiбностей школярiв. Це викликає затримку у розвитку дитини та мотивацiї її до навчання.
Уроки працi є дуже важливим компонентом розвитку творчих здiбностей у молодших школярiв, тому що вони спрямованi на формування художнього та технiчного мислення, а також здiбностей до конструювання, створення чогось нового тощо.
Об’єктом дослiдження виступає розвиток творчих здiбностей молодших школярiв.
Предмет дослiдження – уроки працi.
1. Висвiтлити особливостi розвитку творчих здiбностей у молодших школярiв на уроках працi.
.
1. 1 Розвиток творчих здiбностей у молодших школярiв – як психолого-педагогiчна проблема
Творчiсть – процес дiяльностi людини, у наслiдок чого з’являються новi матерiальнi та духовнi цiнностi. Творчiсть вiдрiзняється вiд виготовлення унiкальнiстю результату.
Творчiсть в данiй ситуацiї розглядається як механiзм продуктивного розвитку. До повноцiнної реалiзацiї творчих здiбностей готова та людина, яка має чiтко спланований план дiй. Це пов’зано з тим, що без плану дiй людина не може чiтко сформувати свої iнтереси, переконання, тобто особистiснi особливостi, без яких творчiсть не буде iндивiдуальною, а буде носити повторювальний характер.
Для успiшної творчостi вирiшальним фактором є не кiлькiсть засвоєних знань, умiнь та навичок, а якiсть, яка визначається психологiчними особливостями.
Маляко, саме розвиток творчої особистостi можливий лише за умови, коли буде забезпечена “психолiзацiя” всього навчально-виховного процесу, тобто коли будуть створенi умови для реалiзацiї творчого потенцiалу кожної особистостi. Важливо допомогти молодшому школяревi пiзнати себе, свої здiбностi, нахили. І саме впровадження iдей гуманiзацiї в практичну дiяльнiсть вчителя початкових класiв, орiєнтацiєю на творчу обдарованiсть дитини – основний шлях вирiшення цього питання. Тому поряд iз формуванням нацiональної самосвiдомостi, оволодiнням дiтьми засобами рiдної мови, iсторiї, культури, мистецтва, народних традицiй i звичаїв у центр уваги педагогiчних працiвникiв повинна бути поставлена проблема розвитку творчої особистостi, своєчасного виявлення обдарованих дiтей шляхом ранньої i поетапної дiагностики, використання стимулюючих засобiв щодо розвитку їхнiх творчих потенцiйних можливостей.
2. Органiзацiя дiяльностi учнiв з розв'язання творчих завдань здiйснюється з опорою на їхнi iнтереси, потреби, потенцiйнi можливостi, здiбностi тощо (вiдсутнiсть шаблонностi).
3. За умови, що вирiшення творчих завдань пробуджує в кожного школяра дослiдницьку активнiсть, поглиблює iнтерес до творчої дiяльностi, спонукає до успiшних дiй та досягнення поставленої мети (мотивацiя).
Щоб детальнiше розглянути творчiсть, та механiзми, потрiбно розглянути стадiї виникнення творчостi (за Г. Уоллесом):
· Пiдготовка – формулювання проблеми,
· Інкубацiя – тимчасовий вiдхiд вiд проблеми,
· Перевiрка – практична реалiзацiя рiшення.
Передумовою виникнення творчих здiбностей виступають: гнучкiсть мислення (здатнiсть приймати нестандартнi рiшення та варiювати способи вирiшення); критичнiсть (вiдмова вiд непродуктивних методiв та засобiв); цiлiснiсть сприйняття. Перелiченими якостями володiє абсолютно кожна людина, але деякi здiбностi не достатньо розвинутi, в окремих випадках – зовсiм не розвиненi. Одним з ключових завдань вчителя є не допустити неповноцiнностi розвитку творчих здiбностей.
Проява творчих здiбностей буває рiзної ступенi – тобто, малопомiтний талант, або яскраве його проявлення. Це обумовлено напрямком дiяльностi та способом пiдходу до проблеми. Але сутнiсть творчого процесу однакова для усiх. Рiзниця в конкретному матерiаловi творчостi, масштабах досягнень та значимостi для суспiльства. Елементи творчостi проявляються у повсякденному життi.
Існує багато наукових пiдходiв до вивчення психологiчних особливостей виникнення творчих здiбностей, проаналiзувавши якi можна зробити висновки:
· Творчi здiбностi не залежать вiд рiвня iнтелекту.
Для проявлення творчих здiбностей необхiдна спецiальна атмосфера креативне середовище, яка характеризується наступними ознаками:
· Оптимальна мотивацiя, яка передбачає середнiй рiвень мотивацiї досягнення (закон Йоркса-Додсона: максимальна продуктивнiсть дiяльностi можлива лише при пiдтримцi мотивацiї досягнення на середньому рiвнi), а також вiдсутнiсть змагання та мотивацiї соцiального схвалення.
· Невимушена атмосфера, яка передбачає вiдсутнiсть погрози примусу, свободу дiй та вiдсутнiсть критики.
Таким чином, при всьому рiзноманiттi психологiчних теорiй творчих здiбностей та креативностi, iснує ряд основних ознак творчої дiяльностi, при впливу на якi можна пiдвищувати продуктивнiсть творчого мислення та розвивати творчi здiбностi особистостi.
У молодших школярiв бiльш розвинена пам’ять образна , нiж змiстовна, дiти краще запам’ятовують конкретнi предмети, обличчя, кольори, факти, подiї.
особистiсному розвитковi, пiдвищує якiсть творчої пiдготовленостi молодшого школяра, допомагає учням орiєнтуватися в простих закономiрностях, активнiше використовувати творчi здiбностi.
Таким чином, ефективним буде те навчання, яке веде за собою розвиток. Розвиваюче навчання – це те, в якому дидактичний вплив розвиває не тiльки пiзнавальнi здiбностi, а ще й творчi. Пiзнавальнi задачi проходять через весь процес, виконуючи в ньому рiзнi функцiї: активiзують та мотивують учнiв, утримуючи навчально-виховний процес на високому рiвнi, а творчiсть та креативнiсть є невiд’ємною частиною цього процесу.
Аналiз основних психологiчних нововведень та характеру ведучої дiяльностi в молодших класах, сучаснi потреби в органiзацiї навчання як творчого процесу, який учень з вчителем у певному розумiннi будують самi, припускають можливiсть накопичення творчого досвiду не тiльки в процесi пiзнання, а й в таких видах дiяльностi, як створення та переробка конкретних об’ектiв, ситуацiй, явищ, творчого застосування отриманих в процесi навчання знань.
iнформацiєю та практичними вмiннями. Процесуальний аспект творчостi зв'язаний з мисленням, iнтуїцiєю, уявою, розумовою активнiстю.
Для педагогiки iнтерес являє лише творчiсть людини, зокрема дитини. Характерним є те, що тi компоненти, якi мають мiсце у визначеннi поняття творчостi у психологiї, присутнi i в змiстi цього ж поняття в педагогiцi. Так, наприклад, вiдомий фахiвець в галузi дидактики І. Я. Лернер пише: "Творчiстю ми i називаємо процес створення людиною об'єктивно або суб'єктивно якiсно нового за допомогою специфiчних iнтелектуальних процедур, якi не можна уявити як такi, що точно описуються i строго регламентуються, системи операцiй або дiй".
Для педагогiчних цiлей важливим є не стiльки створення дитиною "дещо нового, нешаблонного", а сам процес творчостi, в ходi якого здiйснюється процес розвитку дитини. Психолог Я. О. Пономарьов пише, що "процес взаємодiї суб'єкта з об'єктом веде до виникнення двоякого роду продуктiв, якi виявляються у видозмiнах як суб'єкта так i об'єкта". Дещо iншими словами, але таку ж саму думку висловлює й iнший психолог С. Л. Рубiнштейн. Вiн пiдкреслює, що "процес <... > створення людиною предметного свiту - це i є разом iз тим розвиток ним своєї власної природи".
Зрозумiло, що даний метод дає для дослiдникiв багатий матерiал, але вiн не позбавлений суб'єктивiзму. Кожен з авторiв передає лише власнi враження, якi не позбавленi суб'єктивних вiдчуттiв та переживань, що завжди супроводжують процес творчостi.
має
розв'язання. Для творчостi ж важливим є не лише розв'язання поставленої перед суб'єктом задачi, а й власне бачення та наступне формулювання проблем, якi необхiдно розв'язати. Потенцiйний творець завжди бачить в навколишньому свiтi певнi протирiччя (дисгармонiю) i пропонує способи їх усунення, тобто розв'язання ним же сформульованої проблеми.
Третiй метод дослiдження творчостi йде через дослiдження особистостi. При його застосуваннi використовується анкетування та усне опитування суб'єктiв дослiдження з наступною статистичною обробкою одержаних даних. Цей метод також дає багатий матерiал, зокрема для виявлення тих якостей, якi характернi для людини-творця. Але, знову ж. i цей метод не дозволяє проникнути в iнтимнi механiзми творчостi (формалiзацiя методу здiйснюється лише на логiчному рiвнi). Очевидно, що кращi результати можна одержати внаслiдок комплексного використання даних методiв.
Розвиток дитини вiдбувається лише в дiяльностi. Тiльки власними силами можна засвоїти необхiднi досвiд та знання, накопиченi людством, розвити свої iнтелектуальнi та iншi здiбностi.
Систематичнiсть та послiдовнiсть дає можливiсть людям управляти процесом творчостi. Без них гнучкiсть може перейти в «скачку iдей»; у цьому випадку виниклi iдеї не продумуються до кiнця. Людина стає нерiшучою та залежить вiд iнших людей. Завдяки систематичностi,усi iдеї зводяться у цiлiсну систему та послiдовно аналiзуються. Дуже часто в результатi такого аналiзу абсурдна iдея стає єдиним правильних рiшенням проблеми. Творчо працююча людина також повинна мати здiбностi до ризику, та не переживати за наслiдки дiяльностi.
Сучасна педагогiка вже не має сумнiву у тому, що вчити дiтей творчостi можливо. Проблема лише у тому, щоб знайти оптимальнi умови для такого навчання. Пiд творчими здiбностями учнiв розумiють «комплекснi можливостi учня в виконаннi дiяльностi та дiй, направлених на створення ним нових продуктiв. Дотримуючись позицiї вчених, визначаючих креативнi здiбностi як самостiйний фактор, розвиток яких являється результатом навчання творчої дiяльностi школярiв, визначимо компоненти творчих здiбностей молодших школярiв:
· творче мислення
· творча уява
застосування методiв органiзацiї творчої дiяльностi
· Встановлювати причинно-наслiдковi зв’язки
· Бачити взаємозв’язки та виявляти новi зв’язки мiж системами
· Розглядати систему в розвитковi
· Робити припущення, прогнозувати
· Видiляти протилежнi якостi об’єкта
· Виявляти та формулювати протирiччя
· Використати рiзнi системи орiєнтацiї в уявному просторi
Перелiченi вмiння складають основу здiбностi до системно-диалектичного мислення, продуктивного просторової уяви.
досвiду творчої дiяльностi учнiв. Досвiд творчої дiяльностi є самостiйним структурним елементом змiсту навчання, який передбачає:
· Перенос ранiше отриманих знань в нову ситуацiю, самостiйне бачення проблеми , альтернативи її рiшення.
· Комбiнування ранiше засвоєних способiв у новi.
Будь-яку дiяльнiсть, у тому числi й творчу, можна уявити у виглядi виконання визначених завдань. І. Е. унт визначає творчi завдання як «завдання, якi потребують вiд учнiв творчої дiяльностi, у якiй учень має сам знайти спосiб вирiшення , примiнити знання у нових умовах, створити щось нове».
бiльшостi випадкiв до «умовно творчим», продуктом яких є малюнки, вироби, твори. Частина завдань спрямована на розвиток iнтуїцiї учнiв, знаходження декiлькох варiантiв вiдповiдi. Творчих завдань, якi потребують розв’язання протирiч, не мiстить жодна з програм.
Творчi завдання припускають використання в творчiй дiяльностi молодших школярiв методiв, якi основанi на iнтуїтивних процедурах, такий як метод вiдбору варiантiв, морфологiчний аналiз, аналогiя. Активно використовується моделювання, ресурсний пiдхiд, деякi прийоми фантазування. Однак програми не проводять цiлеспрямований розвиток творчих здiбностей учнiв за допомогою цих методiв.
Для активного розвитку творчої дiяльностi школярiв використання евристичних методiв, повинно сполучатися iз застосуванням алгоритмiчних методiв творчостi. На основi аналiзу лiтератури (Г. С. Альтшуллер, В. А. Бухвалов, А. А. Гин, М. А. Данилов, А. М. Матюшкин та iншi.), можно видiлити наступнi потреби до творчих завдань:
· Вiдповiднiсть творчостi умовам використаного методу
· Можливiсть рiзних способiв вирiшення
· Урахування рiвня розвитку
· Урахування вiкових особливостей учнiв
Враховуючи цi потреби, можна збудувати систему творчих знань, пiд якою розумiється упорядкованi творчi завдання, орiєнтованих на пiзнання, створення, переробку та використання в новiй якостi об’єктiв , ситуацiй, явищ та направлених на розвиток творчих здiбностей молодших школярiв в навчальному процесi. Система творчих завдань мiстить цiльовий, змiстовний, дiяльний та результативний компоненти. Системоутворюючий фактор – особистiсть учня: його здiбностi, потреби, мотиви, цiлi та iншi iндивiдуально-психологiчнi особливостi, суб’єктивно-творчий досвiд.
Особлива увага придiляється творчiй дiяльностi самого учня. Пiд змiстом творчої дiяльностi розумiється двi його форми – зовнiшня та внутрiшня. Зовнiшнiй змiст навчання характеризується навчальнимсередовищем, внутрiшнє – це власнiсть самої особистостi, створюється на основi особистого досвiду учня у результатi його дiяльностi.
При вiдборi змiсту для системи творчих завдань необхiдно приймати до уваги два основних фактора:
· Творча дiяльнiсть молодших школярiв виконується, здебiльшого, на вже вирiшених людством проблемах.
· Творчi можливостi вiдповiдають змiсту навчальних предметiв початкової школи.
· Складнiсть складових проблемної ситуацiї
· Складнiсть розумових операцiй, необхiдних для вирiшення проблеми
· Форми протирiч (явнi, скритi)
У зв’язку з цим видiляють три рiвня складностi змiсту системи творчих завдань:
· Завдання ІІІ (початкового) рiвня складностi виконуються учнями 1 та 2 класу. В якостi об’єкта на цьому рiвнi виступає конкретний предмет, явище або ресурс людини. Творчi завдання цього рiвня мiстять проблемне питання або проблемну ситуацiю, припускають застосування метода перебору варiантiв та призначенi для розвитку творчої iнтуїцiї та просторової продуктивної уяви.
а також, ресурси систем. Вони мають вигляд неконкретної проблемної ситуацiї, або мiстять протирiччя в явнiй формi. Метою завдань є розвиток системного мислення учнiв.
· Завдання І (найвищого, високого)рiвня складностi. Це конкретнi завдання з рiзних областей знань, якi мiстять скритi протирiччя. В ролi об’єкта виступає бiосистеми, полi системi, ресурси будь-яких систем. Завдання такого типу пропонуються учням третього та четвертого класу. Вони направленi на розвиток основ дiалектичного мислення, керованої уяви, свiдомого використання алгоритмiчних методiв творчостi.
Обранi учнями методи творчостi при виконаннi завдань, характеризують вiдповiднi рiвнi розвитку творчого мислення, творчої уяви. Таким чином, перехiд на новий рiвень розвитку креативних здiбностей молодших школярiв проходить в процесi накопичення кожним учнем досвiду творчої дiяльностi.
ІІІ рiвень передбачає виконання завдань на основi перебору варiантiв та накопленого творчого досвiду в дошкiльному шкiльному вiцi. Використовуються такi методи творчостi, як морфологiчний аналiз, метод контрольних питань, синектика, типовi прийоми фантазування.
ІІ рiвень – виконання творчих завдань на основi евристичних методiв, таких, як метод маленьких людей, методи подолання психологiчної iнерцiї, системний оператор, ресурсний пiдхiд, закони розвитку систем.
І рiвень передбачає виконання творчих завдань на основi розумових iнструментiв, таких, як адаптований алгоритм рiшення обраних задач, прийоми вирiшення протирiччя в просторi та в часi, типовi прийоми вирiшення протирiч.
Пiд поняттям рефлексивних дiй розумiють готовнiсть i спроможнiсть учнiв творчо осмислювати та вирiшувати проблемнi ситуацiї, умiння знаходити новий сенс та цiнностi, умiння ставити перед собою нестандартнi задачi в умовах колективної та iндивiдуальної робити, умiння адаптуватися в незвичних мiжособистiсних системах вiдносин
самостiйне фiксування рiвня досягнень (емоцiйне налаштування, набуття нової iнформацiї та практичного досвiду). Пiдсумкова рефлексiя маж на увазi перiодичне виконання тематичних контрольних робiт.
Як при поточному, так i пiдсумковому етапi рефлексiї, педагог фiксує методи рiшення творчих завдань, використаних учнями, та робить висновок про рiвень розвитку творчого мислення та уяви молодших школярiв.
Для бiльш детального визначення рiвня розвитку творчих здiбностей та креативностi учнiв, необхiдно аналiзувати та оцiнювати кожне виконане самостiйне творче завдання. Педагогiчна оцiнка результатiв творчої дiяльностi учнiв може бути виконана за допомогою шкала «Фантазiя», розробленою Г. С. Альтшуллером для оцiнки фантастичних iдей. Ця шкала дає змогу оцiнити рiвень розвитку уяви (шкала адаптована до молодшого шкiльного вiку). Шкала «фантазiя» включає в себе п’ять показникiв:
· Новизна – оцiнюється за 4-ьох рiвневiй шкалi: копiювання об’єкта, незначна змiна в вихiдному об’єктi, якiсть змiненого прототипу, отримання принципово нового об’єкта;
· Переконливiсть
· Гуманнiсть
· Художня цiннiсть
· Суб’єктивна оцiнка
Для запобiгання односторонньої суб’єктивної оцiнки креативностi учнiв необхiдно використовувати психологiчнi та педагогiчнi методики дiагностування в комплексi. Для оцiнки таких показникiв, як творче мислення та творча уява необхiдно ураховувати результати психологiчного дiагностування.
Ефективнiсть проведеної роботи багато в чому визначається характером взаємовiдносин як мiж учнями, так i мiж учнями та педагогом. Однiєю їх педагогiчною умовою ефективностi системи творчих завдань є особистiсно-дiяльна взаємодiя учнiв та педагога в процесi їх виконання. Сутнiсть – в нерозривностi прямого та зворотного впливу, органiчного поєднання змiн, усвiдомлення взаємодiї як спiвтворчостi.
способу виконання творчого завдання, характеру мiжособових взаємовiдносин в творчому процесi.
Таким чином, пiд поняттям особистiсно-дiяльносною взаємодiєю вчителя та учнiв в процесi органiзацiї творчої дiяльностi розумiється сполучення органiзацiйних форм навчання, бiнарний пiдхiд до вибору методiв та творчий стиль дiяльностi учнiв та педагога.
змiсту, рiвня розвитку креативних здiбностей учнiв , конкретних умов, якi склалися при виконаннi творчого завдання.
свiй власний метод, якщо ни один з вiдомих науцi методiв не може вирiшити проблемну ситуацiю. Такий метод називається ситуацiйним або творчий метод. Система творчих завдань також використання учнями активних методiв для органiзацiя методiв для органiзацiї самостiйної творчої дiяльностi.
Таким чином, системи методiв органiзацiї творчої дiяльностi вчителя та учнiв орiєнтованi на єдину мету та взаємно доповнюють один одного. У тактицi творчого стилю викладання проявляються наступнi лiнiї поведiнки вчителя:
· Умiння поставити учбово-пiзнавальнi проблеми
· Стимулювання до пошуку нових знань та нестандартних способiв вирiшення задач та проблем
Пiдтримка учня на шляху до самостiйних висновкiв (Бордовская Н. В., Реан А. А. Педагогика: Учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2000)
Все це передбачає умiння створювати атмосферу творчостi на заняттях. Атмосфера творчостi складається шляхом:
· Виконання закону гуманностi (приймати не тiльки себе, а й iншу людину як особистiсть).
При першiй зустрiчi з першокласниками необхiдно органiзувати бесiду про норми спiлкування, в ходi якого школярi повиннi зробити висновок, що свою поведiнку необхiдно контролювати в рамках формули « я = я »
. Продовжити цю роботу в другому та третьому класi можна за допомогою вирiшення творчих завдань на розумiння один одного «з пiвслова». В четвертому класi в роздiлi «Якостi творчої особистостi» запропонувати завдання, якi мiстили б протирiччя в вчинках людини та проаналiзувати їх вплив на взаємовiдносини мiж людьми
його уяви, мислення й творчостi. Дослiдженням шляхом школярi повиннi зробити висновок, що для здiйснення творчої дiяльностi необхiдно самоудосконалюватися.
Створення ситуацiї успiху.
1. 2
Розвиток творчих зд
iбностей у молодших школярiв на уроках працi
Трудове навчання – обов’язкова умова та складова частина навчального процесу, виховання та розвитку дитини на першiй ступенi загальноосвiтньої школи, реалiзується рiзноманiтними засобами учбової та позаурочної дiяльностi учнiв.
корисним та захопливим речам: в роботi з папером та вишивкою, зшиванням та роботi з природним матерiалом, роботi з деревом та пластилiном, випробовувати себе у кулiнарiї, а, можливо дитинi сподобається бути актором у своєму власному ляльковому театрi
Виготовляючи що-небудь своїми руками, учнi розвивають увагу та пам’ять, залучаються до дисциплiни та акуратностi, наполегливостi та терпiнню. Всi цi якостi допоможуть дитинi в школi, особливо при оволодiннi письма тощо
Заняття творчiстю допомагають розвити художнiй смак та логiку, сприяють формуванню просторової уяви. До того ж у дiтей розвивається мiлка моторика рук, що є дуже важливим для молодших школярiв, а також для дiтей, якi страждають церебральними порушеннями та дефектами мови.
Творчi заняття не тiльки розвивають фантазiю, але й дають учневi багато практичних навичок. Пришити собi ґудзик, приготувати снiданок, зробити своїми руками подарунки та привiтання для рiдних та друзiв – всi цi навички допоможуть дитинi у майбутньому.
та свої сили – необхiдна умова того, щоб дитина вiдчував щастя.
Праця – творча робота дитини з матерiалами, в процесi якого вона створює кориснi та естетично значущi предмети та вироби для прикраси побуту, працi, вiдпочинку. Така праця є декоративною, художньо-прикладною дiяльнiстю дитини, оскiльки при створеннi красивих предметiв вiн ураховує естетичнi якостi матерiалiв на основi уявлень , знань, що маються, практичного досвiду, набутих в процесi трудової дiяльностi та на художнiх заняттях.
Найбiльш ефективно розвиваються творчi здiбностi, за думкою Т. А. Гомирiної, в художнiй працi. Змiст художньої працi першокласникiв складають:
· Робота з папером, картоном (аплiкацiя з рiзнофактурного паперу в поєднаннi з тканиною, природнiм матерiалом, виготовлення декоративних панно, об’ємних та пласких предметiв для оформлення свят та розваг, декорацiй, сувенiрiв);
· Робота з природнiм матерiалом (виготовлення мiлких та великих скульптур, виготовлення букетiв з сухих та живих рослин);
· Робот аз глиною (створення декоративних прикрас, мiлких скульптур, iграшок-сувенiрiв, лялькового посуду);
· Робота з тканиною, нитками (декоративна аплiкацiя з тканини, плетiння з синтетично пряжi, виготовлення декоративних прикрас та предметiв побуту тощо);
Для молодших школярiв найдоступнiший та легкий в обробцi матерiалом є папiр. Робота з папером – це робота з матерiалом, який має своє обличчя, має конструктивнi пластичнi якостi. Виготовлення виробiв з паперу сприяє розвитку м’язiв рук, розвиває окомiр дитини, готує його до навчання письма, сприяє естетичному розвитковi дитини, грамотно пiдбирати сполучення кольорiв паперу, форм та розмiрiв комплектуючих деталей.
Першокласники з паперу виготовляють рiзноманiтнi пласкi та об’ємнi вироби. Дитина дослiджує можливостi використання паперу, згинаючи, стискаючи, розриваючи на частини, а потiм склеюючи, отримує нову форму.
Звичайно, при використаннi стрiчок паперу рiзної довжини та ширини, дiти починають їх не довiльно скручувати, звивати, переплiтати, перехрещувати, з’єднувати одну з iншою, в результатi чого виникають рiзнi композицiї. Чудова пластика паперу, чарiвна гра свiтла й тiнi, нескiнченнi творчi можливостi та перспективи його використання змушують дивуватися та шукати новi шляхи вирiшення художнiх образiв та сюжетiв.
Якщо взяти двi стрiчки паперу одного кольору, але рiзних за розмiром, зробити кiльце з кожної, а потiм з’єднати їх, а потiм ще й пофантазувати, то можна зробити звiрiв для театральної вистави (курча, свинку, кiшку, зайчика тощо). За основу для виконання фiгурок тварин можна взяти конус, або цилiндр.
Дитина самостiйно вiдкриває новi способи й форми згинання паперу для отримання потрiбного елементу. У цьому випадку яскраво проявляється фантазiя дитини, так як вона створює новi комбiнацiї та iнколи сам дивується тому, що в нього вийшло. Дiти можуть дуже довго займатися цим видом виробу, не бажаючи признавати, що iдея виконана, так як в них постiйно народжуються новi iдеї. Природа, що нас оточує не перестає дивувати кiлькiстю форм та кольору. Кожна пора року багата на своїми дарами: вiд красивих зелених травинок та пелюстками квiток, до багатих плодiв осенi та сухих непримiтних рослин, якi ми називаємо бур’янами.
Природа багата на матерiал, який дiти можуть використовувати у грi. Цiннiсть такої гри в тому, що дитина черпає натхнення з природи та створює неповторнi речi, якi радують око своєю красою. В природних матерiалах дiти бачать красу та узгодження форм, гармонiю; окрiм того, вони дiзнаються про характернi особливостi матерiалiв: запах, колiр, форму. В подальшому, маючи досвiд, вони мають змогу дати вiдповiдь на рiзноманiтнi питання: що буває твердим, соковитим, м’яким? Що росте на ялинках та соснах? Якi дерева хвойнi? Що росте в полi, що на луках? Дiти збагачують словниковий запас, розвивається аналiтичне мислення. Вони намагаються порiвняти з побаченим свої вироби, дати їм образнi назви. Практично немає такого природного матерiалу (за виключенням ядовитих рослин), якi б не можна було використовувати для виготовлення виробiв, немає також правил, якi б установлювали етапи виготовлення.
розумовi здiбностi учнiв, розширюють їх художнiй та полiтехнiчний кругозiр, формують моральнi уявлення та сприяють формуванню творчого вiдношення до навколишнього свiту. Особлива увага придiляється декоративно-прикладному мистецтву. Дiти iз задоволенням лiплять декоративнi iграшки за мотивами народних образiв, посуд, настiннi рельєфи, декоративнi маски. Дiти у першому класi знайомляться з народними промислами. Крiм того, усi цi вироби вiдносяться до декоративно-прикладного мистецтва. Якщо порiвнювати з обробкою iнших матерiалiв, робота з тканиною дозволяє здiйснювати на практицi мiжпредметнi зв’язки. Так учнi значно розширюють свiй кругозiр , словниковий запас, знайомлячись з назвами iнструментiв, матерiалiв, трудових процесiв. Виготовлення викрiйки сприяє вправам з обчисленням, в спiвставленнi понять «бiльше» та «менше», «вже», «коротше» та «довше». При виготовленнi виробiв за викройкою та обробцi деталей у виглядi рiзноманiтних геометричних фiгур, закрiплюється геометричний матерiал, вивчений на уроках математики. При вимiрах учнi мають справу з числами. Вони спiвставляють отриманi даннi з розмiром тканини, виконують рiзнi обчислення.
Уроки рукодiлля також тiсно пов’язанi з уроками малювання. Дiти привчаються добирати кольори ниток для вишивання, дiзнаються, що в залежностi вiд виробу, пiдбирається тканини вiдповiдної якостi та кольору. Крiм цього, велике значення має вибiр оздоблення для вишивання, вмiння красиво виконати роботу. Практичнi вправи в обробцi текстильних матерiалiв розвивають окомiр. Якiсть роботи при цьому здебiльшого залежить вiд точностi та акуратностi при вирiзаннi викрою, розмiтцi, зшиваннi тощо. Обробка текстильних матерiалiв потребує бiльш кропiткої працi та займає бiльше часу.
Робота з шиття та вишивання, плетiння притягує дiтей своїми результатами. Скiльки радостi отримують молодшi школярi вiд виконаної роботи! Не менше задоволення викликає виготовлення подарункiв та сувенiрiв для рiдних та друзiв. Перелiк практичних робiт включає вироби за призначенням. Їх можна згрупувати наступним чином: господарсько-побутовi, навчальнi, iгровi сувенiри та подарунки.
Таким чином, правильно органiзована праця дає можливiсть дiтям поглибненi знання про якiсть та можливостях рiзних матерiалiв, сприяє закрiпленню позитивних емоцiй, стимулює бажання працювати та оволодiти новими знаннями та навичками. З цього випливає те, що трудове навчання є важливим та невiд’ємним елементом гармонiйного розвитку молодших школярiв.
Роздiл 2. Практика розвитку творчих здiбностей молодших школярiв на уроках працi
2. 1 Дiагностика р
озвитк
у
творчих зд
iбностей у молодших школярiв на уроках працi.
У цьому роздiлi ми розглянемо простий тест, завдяки якому можна дослiдити рiвень розвитку творчих здiбностей молодших школярiв (тест оснований на розробцi Х. Зиверта). Його виконання повинно показати наскiльки розвинене нестандартне мислення. Мова пiде про те, щоб вiдкрити абсурднi, але й рацiональнi зв’язки , якi мають мiсце в будь-якiй системi.
Завдання тесту – розвити варiанти нестандартного використання запропонованих предметiв (не бiльше 10 пунктiв). На кожний предмет вiдводиться одна хвилина. Загальний час проведення тесту 4-5 хвилин (передбачений час на повiдомлення змiсту тесту).
Коробочка для сiрникiв:
Що можна зробити з аркушем паперу? Запишiть варiанти.
Аркуш паперу:
Припинiть будь-ласка роботу на цим завданням та починайте виконувати наступне.
Що можна зробити з сухими листям? Запишiть варiанти.
Сухе листя:
Визначення результатiв:
За кожна осмислена строчка – два бали. Максимальна кiлькiсть балiв – 60. Кiлькiсть балiв вiд0 до 20 – учень має задатки нестандартного мислення, але вiн не в повнiй мiрi використовує їх, та не може швидко знати вихiд у проблемнiй ситуацiї. Учням, що набрали таку кiлькiсть балiв необхiдно працювати над творчими здiбностями, а педагоговi – звернути увагу на цих дiтей. 20 -40 балiв – учень має достатньої схильнiстю до творчого мислення. Його можливостi є середнiми. 40 – 60 балiв – здiбностi учня на високому рiвнi. Такi дiти добре розвиненi.
Цей тест має продовження. Педагог може бiльш детально дослiдити, додавши необхiдну кiлькiсть пунктiв.
2. 2 Розробка уроку працi
.
Обладнання: листiвка-подарунок (зразок), кольоровий папiр, клей ПВА, ножицi, простий олiвець, циркуль, лiнiйка.
Змiст уроку
І. Пiдготовка робочих мiсць.
ІІ. Органiзацiйна частина.
Хто завжди вам допоможе?
Хто все вмiє i все може?
Хто все зробить, як годиться?
Хто ця мудра чарiвниця?
В цiлiм свiтi найдобрiша,
Найдорожча, наймилiша?
Лагiдна i нiжна сама?
Ну, звичайно, наша…
ІІІ. Повiдомлення теми i мети уроку.
- Сьогоднi ми поговоримо з вами про найрiднiших, наймилiших, найдорожчих мам.
Учениця.
Коли мене спитають, яка найбiльша сила?
Любов, що в серцi має бабуся моя мила!
Коли мене спитають, що найдорожче є свiтами?
З усiх скарбiв скажу: найперший – ласкавi руки мами.
Коли мене спитають: що найтихiше в свiтi?
Бабусина молитва, як засинають дiти.
- В цей день хочеться своїм рiдним подарувати щось незвичайне. Але найкращий подарунок той, що зроблений або вирощений своїми руками.
Отже, будемо сьогоднi робити вiтальнi листiвки.
ІV. Розгляд зразка виробу.
- Якої форми вирiб? З яких матерiалiв виготовлений?
V. Вiдбiр матерiалiв та iнструментiв.
· Аркуш паперу рожевого кольору;
· 6 кружечкiв (дiаметр 7 см) рiзного кольору (червоного, жовтого, салатового);
· 6 кружечкiв (дiаметр 5 см) рiзного кольору (салатового, жовтого, червоного);
· 6 кружечкiв (дiаметр 4 см) синього кольору;
· 6 кружечкiв (дiаметр 3 см) голубого кольору;
· 6 кружечкiв (дiаметр 3,5 см) салатового кольору;
· 6 кружечкiв (дiаметр 2 см) червоного кольору;
· 12 «вугликiв» зеленого кольору;
· 1 напис-вiтання;
· лiнiйка;
· клей ПВА;
· олiвець.
2. 1 частинку паперу складаємо пополам. Вимiрюєм i, не розгортаючи, робимо надрiзи.
3. Розгортаємо листiвку. Тепер тi розрiзанi частинки вигинаємо в iнший бiк.
4. . Склеюємо 2 частинки разом.
5. . Виготовляємо квiти.
Айстри
• Беремо 1 кружечок (дiаметр якого 7 см);
• складаємо пополам (вийшла спiдничка для мами);
• потiм ще згинаємо (спiдничка для дочки);
• ще раз згинаємо (спiдничка для Барбi);
• потiм кожну штанину розрiзаємо навпiл, не дорiзаючи до кiнця (виходять 2 носи для Буратiно);
• так робимо i з iншими кружечками (дiаметри 3,5см i 2 см).
Васильки
• Беремо кружечок (дiаметр якого 4 см);
• робимо спiдничку для мами;
• потiм спiдничку для дочки;
• тодi спiдничку для Барбi;
• робимо штани для Буратiно;
• на кожнiй штанинi вирiзаємо прапорцi;
• розкладаємо – вийшла квiтка-васильок;
• так робимо i з iншими кружечками (дiаметри 3 см).
7. Вiдкриваємо листiвку i там розмiщуємо квiти-васильки (за своєю фантазiєю).
8. Наклеюємо також написи «Вiтаю», «матусю».
9. Наклеюємо також напис-вiтання.
• Роботу розпочинай лише з дозволу вчителя.
• Користуйся прийомами роботи, як показав учитель.
• У процесi роботи не вiдволiкайся побiчними справами.
• Пiд час роботи з клеєм, користуйся пензликом.
• Пiд час роботи тримай своє робоче мiсце у належному порядку.
• Не змiтай смiття з парти рукою, для цього є волога серветка.
VІІІ. Самостiйна робота.
ІХ. Оцiнювання виробiв.
Цi листiвки будуть гарним подарунком для матусь.
Х. Пiдсумок уроку.
Мама! Найдорожче слово в свiтi!
Де б не був ти, що б ти не робив,
Нiжним серцем, вiдданим тобi.
В днi важкi, i в днi, на щастя щедрi,
Не забудь: вона завжди - в тобi,
Тож живи, як мама, - щиро й чесно,
І, як мама, свiт оцей люби!
ІХ. Прибирання робочих мiсць.
Висновки
В курсовiй роботi були розглянутi питання розвитку творчих здiбностей молодших школярiв на уроках працi. В процесi дослiдження були розглянутi проблеми визначення творчих здiбностей та трудове виховання як фактор їх розвитку.
Таким чином, творчiсть для молодшого школяра в навчальному процесi передбачає наявнiсть у нього здiбностей, мотивiв, знань та умiнь, завдяки яким створюється продукт, який вiдрiзняється новизно, оригiнальнiстю, унiкальнiстю. Вивчення цих якостей особистостi виявило важливу роль уяви, iнтуїцiї, неусвiдомлених компонентiв розумової дiяльностi, а також потреби особистостi в само актуалiзацiї, в розкриттi та розширеннi своїх конструкторських здiбностей. Творчiсть як процес розглядалось iз самого початку, виходячи з самозвiтiв дiячiв мистецтва та науки, де особлива роль вiдводилась «прояснення», натхненню та подiбним настроям, змiнюючи першу роботу думки.
якi входять в програму дiагностики.
Проаналiзував теоретичнi основи розвитку творчих здiбностей можна зробити висновок, що визначення творчостi намагалися дати дiячi рiзних сфер: педагогiки, психологiї тощо, однак усi прийшли до висновку, що творчiсть виступає як процес продуктивний.
Розвиток творчих здiбностей – складна та важлива справа, якiй допомагає спiвпраця школи та сiм’ї; а сам вчитель повинен проявляти терпимiсть до появи творчостi дiтей. Потрiбно вмiти в потрiбний момент побачити їх прояв, заохотити та дати можливiсть проявитися ще раз.
| 
