І. С. Нечуй-Левицький. "Кайдашева сiм'я" - зразок реалiстичної соцiально-побутової повiстi. Історiя написання i змiст твору
творчiсть нечуй левицький українська ментальнiсть
Група: 13,14,19
Спецiальнiсть ВБДК, ЗВ
"Кайдашева сiм’я" - зразок реалiстичної соцiально-побутової повiстi. Історiя написання. Змiст твору "Кайдашева сiм’я".
Мета заняття:
"Кайдашевої сiм’ї", коментувати основнi проблеми, характеризувати образи та порiвнювати їх; висловлювати власнi думки про українську ментальнiсть, нацiональний характер, народнi мораль та етику.
Виховна - Усвiдомлення основних рис української ментальностi, їх значення для самопiзнання та адаптацiї у сучасному суспiльствi
Розвиваюча - Розвивати умiння аналiзувати художнi твори
Вид заняття: лекцiя
Вид лекцiї: вступна лекцiя
Форма проведення заняття: Лекцiя + евристична бесiда
Забезпечуючi Історiя України
Забезпечуванi Українська мова
Методичне забезпечення: опорнi конспекти, тексти творiв
Лiтература:
1. Бiлецький О. Іван Семенович Левицький (Нечуй) // Бiлецький О. Зiбрання праць: У 5 т.— К., 1965.— Т. 2.
2. Зборовська Н. Український свiт Нечуя-Левицького: гендерний пiдхiд // Зборовська Н. Фемiнiстичнi роздуми на карнавалi мертвих поцiлункiв.— Львiв, 1999.
3. Крутiкова Н. У свiтi художньої правди i краси // Нечуй-Левицький І. Твори: У 3 т.— К., 1988.— Т. 1.
"Хмари", "Кайдашева сiм’я") // Дивослово.— 2003.— № 8.
6. Погрiбний А. Всевидяще око України.— І. Нечуй-Левицький // Погрiбний А. Класики. Не зовсiм за пiдручником.— К., 2000.
7. Хропко П. Романи І. Нечуя-Левицького з життя iнтелiгенцiї // Українська мова i лiтература в школi.— 1988.— № 11.
Технiчнi засоби навчання комп’ютер
ХІД ЗАНЯТТЯ
1. 1 Привiтання студентiв
1. 2 Пiдготовка аудиторiї до заняття, перевiрка наявностi студентiв.
І. С. Нечуй-Левицький. "Кайдашева сiм’я" - зразок реалiстичної соцiально-побутової повiстi. Історiя написання. Змiст твору "Кайдашева сiм’я".
3. Мотивацiя навчання
4. Актуалiзацiя опорних знань
Фронтальне опитування за лекцiйним матерiалом
1. Назвати основнi полiтичнi подiї 70-90рр
2. Перелiчити вiдомi товариства та лiтературнi спiлки
3. Назвати теми творчостi авторiв 70-90рр.
Перевiрка випереджаючого завдання:
3. Чому передовi погляди Івана Нечуя-Левицького гiмназiйне начальство осуджувало?
6. Чому Іван Франко назвав Нечуя-Левицького "колосальним всеобiймаючим оком" України? Прокоментуйте вiдповiдну цитату.
5. Коментар вiдповiдей та робiт студентiв
Аналiз вiдповiдей, виставлення оцiнок
Левицький був у важку, войовничу, заогнену пору тим, чого в таку пору i найрозумнiшi не розумiють — був артистом, творцем живих типiв...
(Іван Франко)
Іван Нечуй-Левицький (1838 — 1918)
Одного з найкращих українських прозаїкiв, вiдомого в лiтературi пiд псевдонiмом Іван Нечуй-Левицький, вважають неперевершеним майстром слова, тонким знавцем народного побуту, iсторiї, ментальностi українцiв, митцем з яскраво вираженою громадянською позицiєю. Талант письменника навiть у радянськi часи, коли його прагнули втиснути в рамки "дожовтневого" автора з "манерою докладного, неквапливого зображення матерiального побуту", змушував читачiв замислюватися над причинами розбрату в українському суспiльствi ("Кайдашева сiм'я") та появи шукачiв правди, якi заради волi нехтували особистим щастям, благополуччям родини ("Микола Джеря").
| 25 листопада 1838р. |
народився в м. Стеблевi Київської губ. Канiвського повiту (нинi — Черкаська обл., Корсунь-Шевченкiвський район).
Змалку цiкавився звичаями i побутом селян, пiзнавав скарби українського фольклору та поезiї Шевченка, що згодом яскраво вiдбилося в його творчостi.
"Лiтопис Самовидця", й "Лiтопис Грабянки", й "Історiя Малої Русi" Дмитра Бантиш-Каменського. За словами сина, Семен Левицький основою усiх своїх починань " мав українську iдею", всупереч настановам Росiйського Синоду, проповiдi в церквi читав українською мовою. Ще малим хлопцем майбутнiй письменник чув вiд односельцiв про Шевченка, адже Керелiвка (Кирилiвка) розташована поблизу вiд Стеблева, та й батько любив читати напам'ять вiршi Кобзаря. Народолюбство священика Левицького було дiйовим: при церквi вiн започаткував школу, в якiй крiпацьких дiтей учив грамоти, проте мiсцевий помiщик Головiнський заборонив навчання, мотивуючи це тим, що грамотнi крiпаки панщину вiдробляти не захочуть. Разом iз селянськими дiтьми в цiй школi вчився й Івась, грався з ровесниками в народнi iгри, слухав фантастичнi фольклорнi перекази про "нечисту силу", вражаючi розповiдi про нестатки в родинах, про панську сваволю. Цi дитячi враження, знання реального життя стали другою передумовою формування особистостi митця, його намаганням в художнiх творах захистити, виправдати скривджених, затаврувати винуватцiв соцiального зла.
Третьою передумовою кристалiзацiї характеру, вироблення стiйкої громадянської позицiї стало те, що змалку в сiм'ї, вiд ровесникiв, кобзарiв, односельцiв Івановi Левицькому випадало чути iсторичнi легенди про Івана Гонту й Максима Залiзняка, яких народ вважав своїми заступниками, тому цi постатi вразливий хлопчик уявляв у ореолi слави й жертовностi. Патрiотично налаштований Семен Левицький при кожнiй нагодi привертав увагу дiтей до iсторичних мiсць. Про це згадував Іван Семенович у "Життєписi": "Було, як їдемо з ним в Корсунь, то все, було, показує нам Рiзаний Яр та могили пiд Корсунем, де була битва Богдана Хмельницького з поляками; показував Наливайкiв шлях, що повертає з Корсунської дороги". Матiр майбутнього письменника, Анна Лук'янiвна, з роду Трiзвiнських, знала чимало народних пiсень, прислiв'їв, приказок, була грамотною жiнкою. За свiдченнями з автобiографiї письменника, мамина соковита мова згодом лягла в основу багатьох творiв митця.
|
| 1847-1852 |
– початкова освiта вдома, потiм у духовному училищi при Богуславськiм монастирi. Дев'ятирiчного Івася батько вiдвiз до Богуслава в духовне училище. Добре пiдготовленого хлопчика зарахували не до пiдготовчого, а вiдразу до першого класу. Незважаючи на природнi здiбностi й належну пiдготовку, вчитися вразливому Івасевi було важко через сувору дисциплiну, знущання окремих вчителiв i схоластичнiсть, абстрактнiсть багатьох наук. На щастя, в училищi були й справжнi педагоги, якi давали учням глибокi знання. Їхнiй приклад пiзнiше надихнув Івана Семеновича на викладацьку дiяльнiсть. |
| 1853 року |
Івана Левицького перевели до Київської духовної семiнарiї. Тут вiн захопився читанням художньої лiтератури, а повiсть Миколи Гоголя "Тарас Бульба" знав напам'ять. Закiнчення семiнарiї для Івана Левицького виявилося не тiльки важливим етапом духовної зрiлостi, а й фiзичним випробуванням: вiд систематичної перевтоми юнак серйозно захворiв. Проте мальовнича природа рiдного Стеблева, материнське пiклування, належнi харчi й вiдпочинок скоро поставили Івана на ноги. Вiн почав викладати у Богуславському училищi |
| восени 1861 |
- вступив до Київської духовної академiї. Майбутнi священики цього богословського закладу пiдтримували тiснi стосунки зi студентами Київського унiверситету, якi обговорювали проблеми рiдної мови, iсторiї України. Це активiзувало цiкавiсть юнакiв до українського письменства, стимулювало їх до власної творчостi. Почав писати українською й Іван Левицький, не втаємничуючи нi товаришiв, нi батькiв. Юнак вирiшив не висвячуватися на священика, оскiльки це унеможливлювало перспективу письменницької справи, тож обрав викладацьку дiяльнiсть. |
| Перед ним вiдкривалася духовна кар'єра, але юний магiстр богослов'я рiшуче вiд неї вiдмовився i, пориваючи з сiмейними традицiями, викладав росiйську мову, лiтературу, iсторiю, географiю, логiку в Полтавськiй семiнарiї (1865 — 1866), гiмназiях Калiша, Седлеця (1866 — 1873), Кишинева (1873 — 1884). 1885р. письменник вийшов у вiдставку, оселився в Києвi i, ведучи досить замкнене життя, повнiстю вiддався лiтературнiй працi. |
| у 1868 роцi |
Випускник академiї влаштувався на роботу викладачем росiйської словесностi в Полтавськiй духовнiй семiнарiї, де й написав свої першi повiстi — "Двi московки" й "Гориславська нiч, або Рибалка Панас Круть". За змiстом цi твори суттєво вiдрiзнялися: перший стосувався страшних реалiй долi жiнки-солдатки, другий — вражав романтизмом буряної ночi, мiстичним акцентом тяжiв до творiв Миколи Гоголя. Оскiльки в Українi дiяла офiцiйна заборона на друк будь-яких творiв українською мовою, рукописи своїх повiстей молодий автор, неабияк ризикуючи, надсилав до Львова. |
| 1869 |
повiсть "Причепа" |
|
"Повiстi Івана Нечуя". |
| В 70-тi рр. художник створює класичнi твори з народного життя |
| 1874 |
"Не можна бабi Парасцi вдержатись на селi" |
| 1875 |
"Благословiть бабi Палажцi скоропостижно вмерти" |
| 1878 |
"Микола Джеря" |
| 1879 |
"Кайдашева сiм'я" |
| 1880 |
"Бурлачка" |
| У вiцi 47 рокiв 1885р. |
Полiтично забарвлений конфлiкт прискорив вихiд гiмназiйного викладача на пенсiю. Нечуй-Левицький переїхав до Києва, де прожив понад три десятилiття й написав високохудожнi твори |
| 1886 |
"Невинна" |
| 1890 |
"Над Чорним морем" |
| 1892 |
"Скривдженi i нескривдженi" |
| 1893 |
"Помiж ворогами" |
| 1895 |
"Гетьман Іван Виговський" |
| 1897 |
"Князь Єремiя Вишневецький" |
| 1901 |
"Київськi прохачi" |
|
На час початку Першої свiтової вiйни Івановi Семеновичу виповнилося 76 рокiв, тож вiн потребував опiки, тим бiльше в тяжкий воєнний час, проте сестра i небiж, яким письменник матерiально допомагав усе своє життя, знехтували родинними обов'язками. Нечуй-Левицький сам мусив стояти в чергах пiд дощем чи снiгом i не раз застуджувався, занепадав духом. Коли ж письменник зовсiм злiг, родичi вiддали його в будинок для перестарiлих i навiть не навiдувались. Страдницький шлях письменника обiрвався 2 квiтня 1918 року. Поховали Івана Семеновича на Байковому кладовищi в Києвi. |
робота з текстом повiстi Нечуя-Левицького "Кайдашева сiм’я"
Ще І. Франко зазначав, що повiсть "Кайдашева сiм'я" "з огляду на високо артистичне змалювання селянського життя" належить "до найкращих оздоб українського письменства". З великою художньою силою i правдивiстю І. Нечуй-Левицький розкрив у цьому творi духовнi цiнностi, якi склалися впродовж столiть в українськiй родинi. Новаторство письменника якраз виявилося втому, що вiн показав руйнування набутої духовностi труднощами щоденного життя, вiдтворив такий стан українського селянства, який нiвечить справжню суть його "народного духу".
В етнографiчнiй розвiдцi "Свiтогляд українського народу" І. Нечуй-Левицький вказував на великi моральнi потенцiї народу, суть яких вiдбилась насамперед в уснiй поезiї. Вiн радив письменникам не обминати колоритних народних висловiв i через їх освоєння показати свiтовi неповторну душу українцiв. Найрiзноманiтнiшi засоби барвистого народного мовлення письменник вдало використав у "Кайдашевiй сiм'ї".
Змалюванням саме буденного життя українських селян повiсть "Кайдашева сiм'я" вирiзнялася у лiтературi – адже тогочаснi автори захоплювалися переважно святковою стороною селянського побуту. Буднi Кайдашiв минають у невсипущiй працi. Косовиця, жнива, плекання городини, "зимова" жiноча робота (прядiння, ткання полотна, шиття i вишивання одягу) – цi та iншi щоденнi клопоти визначали стосунки мiж членами сiм'ї Кайдашiв. Хоча у творi майстерно виписанi i святковi звичаї та обряди, глибоко вiковi традицiї i вiрування.
в Київську Лавру на прощу – святкування паски у Києвi, за народним повiр'ям, мало б принести у сiм'ю Боже благословення. Письменник поетизує свою героїню. Так, лiрична душа Мелашки почула у жалiбних пiснях ченцiв у чистий четвер (напередоднi Великодня) "якесь море слiз, що зливалось тисячi лiт, І злилось докупи, i полилось пiснями з грудей. Здасться, в тому морi слiз текли рiки народного горя од самого початку свiту...".
Побожним, чуйним i добрим був Кайдаш, мрiяв про смерть по-християнськи: зi сповiддю, причастям, соборуванням. Але тяжке пияцтво призвело до передчасної страшної смертi, яка не вiдповiдала християнським уявленням. Сини i невiстка Мотря надто часто порушували четверту заповiдь Божу: не поважали i не шанували батькiв. А народна мораль ґрунтувалася в основному на заповiдях Божих. У селi зневажали злодiїв, п'яниць, покриток, ледарiв, хвалькiв, безбожникiв Тут нiколи нiкому нiчого не забували. Не могли забути й Мотрi того, що вибила свекрусi око, а Карповi – що ганявся за матiр'ю з дрючком. Люди добре знали характери тих, кого вважали негiдними: вибираючи Карпа десяцьким, хтось пiдкреслив, що "буде добрий сiпака", а пропонуючи жартома кандидатуру Мотрi, селяни висмiяли цю жiнку:
– А може, панове громадо, ми оберемо за десяцького Мотрю, – прикинув слiвце один жартiвливий чоловiк.
Глибокий знавець селянського життя i побуту, селянської психологiї І. Нечуй-Левицький розумiв, що про народ треба писати без будь-яких прикрас. У центрi повiстi – повсякденний плин життя селянської сiм'ї, в якому на перший план висуваються побутовi сварки, спричиненi вiдсутнiстю прагнення зрозумiти один одного. Жанрова специфiка твору полягає у тому, що цей повсякденний плин життя родини Кайдашiв розгортається в найрiзноманiтнiших побутових виявах, якi часто окреслюються в гумористичному планi. Гумор письменника сягає корiнням у народний ґрунт i мiцну нацiональну лiтературну традицiю. Природжений гумор Нечуй-Левицький вважав невiд'ємним елементом нацiональної психiки, що "затаївся в усiх звивах розуму i фантазiї щирого українця i є глибоко своєрiдним". Контрасти створеного народом величного епосу i дрiб'язкової хатньої вiйни надають повiстi особливого iронiчного забарвлення ("Не чорна хмара з-за синього моря виступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину"). У повiстi письменник гумористичне показав взаємнi заздрощi, плiтки та шаленi вибухи злостi серед Кайдашiв. Проте гумор у повiстi має спiвчутливий характер: автор бачить вплив на психологiю Кайдашiв їхнього тяжкого становища, бо пiсля довговiчної панщини вони потрапили в новi, незвичнi обставини. Із серiї комiчних подiй складається сумна картина буття сiм'ї, де син виступає проти матерi, й уся родина марно витрачає сили i здоров'я на безглуздi суперечки та чвари. Такий стан, на думку письменника, не вiдповiдає справжнiй сутi "народного духу". Духовна роз'єднанiсть – ось те лихо, яке кожен день отруює українську родину, яка впродовж вiкiв була оповита високою духовнiстю i мораллю.
Яскравий колорит звичаїв, обряди народних замовлянь, передвесiльнi розглядини, сiльськi розваги, детальнi описи селянського одягу та оселi, насичена прислiв'ями i приказками мова повiстi – усе це дає пiдстави вважати цей твiр справжньою енциклопедiєю народознавства.
Робота з текстом повiстi "Кайдашева сiм'я"
Тема – зображення життя українського села в першi десятирiччя пiсля реформи 1861 р. У творi змальовувався побут селянської сiм'ї Кайдашiв, через що виростає реалiстична i трагiчна за суттю картина життя селянства – темного, забитого вiками панщини.
Композицiя – повiсть складається з 9 (дев'яти) роздiлiв:
- одруження Карпа;
- сватання Лаврiна;
- його одруження;
- ставлення свекрухи до другої невiстки – Мелашки;
- похiд до Києва;
- втеча Мелашки;
Омелько Кайдаш:
- портрет, ("Нiби змальований на чорному полi картини, сидiв Кайдаш у бiлiй сорочцi з широкими рукавами… Широкi рукава закачались до лiктiв; з-пiд рукавiв було видно здоровi загорiлi жилавi руки. Широке лице було сухорляве й блiде, наче лице в ченця".),
- працьовитiсть,
"святу п'ятницю", але "допився до чортикiв"),
- мова Омелька,
- ставлення до людей
Маруся Кайдаш:
- зовнiшнiсть,
- два боки характеру,
- вiдношення до себе,
"проше вас"). Коли з'явились невiстки, вона спробувала знущатися з них, як пани з своїх слуг. Але…
- мова !! (до Мотрi: "дитя моє", "дочка" i "кобила", "заноза")
Карпо – енергiйний, суворий, впертий. Про горб "… цiлий куток їздить через гору, а я буду її розкопувать. Як хтось почне, то й я копирсну заступом скiльки там разiв".
Мотря – "робоча та проворна, та трохи куслива, як мухи в спасiвку". "Має серце з перцем".
Лаврiн - лагiдний, м'який, жартiвливий.
Мелашка – щира i тиха, з бiдної сiм'ї.
Баба палажка – "iдеолог", "з'їла двадцять пасок у Києвi", знає замовляння: "Пом'яни, господи, раба божого Омелька та тi книжки, що в церквi читають: єрмолой, бермолой, савгирю i ще й тую, що телятиною обшита… Хрест на менi, хрест на спинi, уся в хрестах, як овечка в реп'яхах…".
"Не можна бабi Парасцi вдержатись на селi"; мова "Благословiть бабi Палажцi скороспостижно вмерти".
висновок. Смiшними здаються нам суперечки Кайдашiв, так само як i ворожнеча баби Параски i баби Палажки, але смiх цей, зрештою, не безтурботний. Не безхмарний – це "смiх крiзь сльози".
7. Запис плану лекцiї:
7. 2 "Кайдашева сiм'я" — зразок реалiстичної соцiально-побутової повiстi.
7. 3 Історiя написання. Змiст твору.
7. 4 Персонажi повiстi, проблематика твору
8. Закрiплення знань студентiв: усне фронтальне опитування за лекцiєю
Помiркуйте.
1. Чому Іван Семенович не продовжив династiю священикiв, вiддавши перевагу педагогiчнiй i письменницькiй справi?
2. З якої причини митець приховував свої раннi твори вiд ровесникiв та батькiв? У чому полягали життєвi iдеали молодого письменника?
3. Чи вважаєте ви Нечуя-Левицького новатором у лiтературi? Свою вiдповiдь належно обґрунтуйте.
Аналiз вiдповiдей, виставлення оцiнок
11. Домашнє завдання Осмислення лекцiї, виписати по 2 цитати до головних образiв
|
