Етап узагальнення та апробацiї результатiв дослiдження
Тема роботи: Етап узагальнення та апробацiї результатiв дослiдження
Мета роботи: Охарактеризувати етап узагальнення та апробацiї результатiв дослiдження
1. Вступ
2. Узагальнення результатiв дослiдження:
2. 1 Узагальнення результатiв
2. 2 Колективне обговорення
3. Апробацiя результатiв дослiдження:
3. 1 Рецензування
5. Список використаної лiтератури
1. Вступ
Науковi дослiдження – це вивчення явищ та процесiв, аналiз впливу на них рiзноманiтних факторiв, вивчення взаємодiй мiж явищами з метою отримання доказаних та корисних для науки i практики рiшень з максимальним ефектом.
Метою наукового дослiдження є вивчення конкретного об’єкту та всезагальне достовiрне вивчення його структури, характеристик з метою отримання та впровадження в практику корисних для людини результатiв.
Науково-дослiдний процес – це чiтко органiзований комплекс дiй, направлених на отримання нових знань, якi розкривають сутнiсть процесiв та явищ в природi та суспiльствi з метою використання практичної дiяльностi людей.
Будь-який науково-дослiдний процес проходить три стадiї: органiзацiйна, дослiдницька та завершальна.
На завершальнiй стадiї провадиться лiтературний вклад висновкiв i пропозицiй за результатами виконаної роботи; апробацiя їх у колективi наукової органiзацiї, спорiднених органiзацiй, наукової спiльноти; рецензування та експертиза; дослiдне впровадження; корегування, доопрацювання та реалiзацiя кiнцевих результатiв.
вивчення явище науковий дослiдний
2. Узагальнення результатiв дослiдження
2. 1 Узагальнення результатiв
Узагальнення результатiв дослiдження становить лiтературне викладення результатiв дослiдження у виглядi звiту про виконану науково-дослiдну роботу (НДР), дисертацiї, монографiї, статтi, студентськi науково-дослiднi роботи тощо.
Його складають виконавцi робити. Матерiали звiту повиннi бути опрацьованi й систематизованi згiдно з метою дослiдження. Не слiд вмiщувати до нього iнформацiю, що не має прямого вiдношення до теми i завдань дослiдження.
Загальними вимогами до звiту є:
- логiчна послiдовнiсть викладення матерiалу;
- переконливiсть обґрунтування;
- стислiсть i точнiсть формувань, що уможливлюють суб’єктивного та неоднозначного тлумачення;
- конкретнiсть викладення результатiв роботи;
- доказовiсть висновкiв та обґрунтованiсть рекомендацiй.
Згiдно з ДСТУ 3008-95 “Документацiя в сферi науки i технiки. Структура i правила оформленнi”, звiт про НДР повинен мiстити:
- титульний аркуш;
- список виконавцiв;
- змiст;
- перелiк умовних позначень, символiв, одиниць, скорочень i термiнiв;
- передмову;
- основну частину;
- перелiк посилань;
- додатки.
Титульний аркуш є першою сторiнкою звiтiв i слугує повним джерелом бiблiографiчної iнформацiї, необхiдної для опрацювання i пошуку документа.
Список виконавцiв вмiщують безпосередньо за титульним аркушем. У ньому зазвичай наводять iмена або першi лiтери iмен i прiзвища авторiв, їхнi посади, вченi ступенi, вченi звання iз зазначенням частини звiту, пiдготовленої конкретним автором.
Якщо звiт виконано одним автором, вiдомостi про нього подають на титульному аркушi.
Реферат повинен стисло вiдбивати основний змiст НДР i давати читачевi достатнє уявлення про доцiльнiсть вивчення всього звiту для отримання iнформацiї, яка його цiкавить. У рефератi наводять вiдомостi про обсяг звiту, кiлькiсть частин звiту, кiлькiсть iлюстрацiй, таблиць, додаткiв, джерел i подають перелiк ключових слiв. Текст реферату повинен вiдбивати подану у звiтi iнформацiю i бажано в такiй послiдовностi:
• об'єкт дослiдження або розробки;
• методи дослiдження та апаратура;
• результати та їхня новизна;
• основнi конструктивнi, технологiчнi й технiко-експлуатацiйнi характеристики та показники;
• взаємозв’язок з iншими роботами;
• рекомендацiї щодо використання результатiв роботи;
• галузь застосування;
• економiчна ефективнiсть;
• значущiсть роботи та висновки;
• прогнознi припущення про розвиток об'єкта дослiдження або розробки.
Ключових слiв (словосполучень), що є визначальними для розкриття сутi звiту, повинно мiститися не бiльше нiж 15.
Перелiк умовних позначень має мiстити всi прийнятi в звiтi малопоширенi умовнi позначення, символи, одиницi, скорочення i термiни. Незалежно вiд цього за першої появи цих елементiв у текстi звiту наводять їх розшифровку.
У вступi стисло викладають:
- оцiнку сучасного стану проблеми, вiдзначаючи практично вирiшенi завдання, прогалини знань, що iснують у цiй галузi, провiднi фiрми та провiдних вчених i фахiвцiв цiєї галузi;
- свiтовi тенденцiї вирiшення поставлених завдань;
- актуальнiсть роботи та пiдстави для її виконання;
- взаємозв'язок з iншими роботами.
Наприкiнцi вступної частини розмiщують передмову, якщо її передбачено. У нiй подають супровiднi нотатки, що пояснюють певнi аспекти роботи, простежують iсторичнi умови для цiєї роботи тощо.
Далi переходять до викладення сутi звiту – вiдомостей про предмет (об'єкт) дослiдження або розробки, якi є необхiдними i достатнiми для розкриття сутi цiєї роботи (опис: теорiї, методiв роботи; характеристик i/або властивостей створеного об’єкта; принципiв дiї об’єкта та основних принципiв рiшень, що дають уявлення про його устрiй; метрологiчного забезпечення та iн.) та її результатiв. Викладаючи суть звiту, особливу увагу придiляють новизнi роботи, а також питанням сумiсностi, взаємозамiнностi, надiйностi, безпеки, екологiї, ресурсозбереження. Якщо у звiтi необхiдно навести повнi докази (наприклад, математичнi – у звiтах, що не мають безпосереднього вiдношення до предмета математики) або подробицi дослiдження, їх вмiщують у додатках. Суть звiту викладають, подiляючи матерiал на роздiли. Роздiли можуть подiлятися на пiдроздiли, пункти i пiдпункти. Кожен пункт i пiдпункт повинен мiстити закiнчену iнформацiю.
Якщо у звiтi необхiдно навести iнформацiю про новi аспекти роботи, iнтерпретацiю або коментар до результатiв i причин, на грунтi яких роблять висновки i рекомендацiї, у звiт вводять окремий роздiл або пiдроздiли, що можуть мати дискусiйний характер. Дискусiйнi пiдроздiли можуть також зводитися у роздiл, в якому описуються результати роботи.
галузi використання роботи; народногосподарську, наукову, соцiальну значущiсть роботи.
На основi отриманих висновкiв можуть наводитися рекомендацiї, в яких окреслюють подальшi роботи, якi вважають необхiдними, придiляючи основну увагу пропозицiям щодо ефективного використання результатiв дослiдження чи розробки. Рекомендацiї повиннi мати конкретний характер i бути повнiстю пiдтвердженi звiтною роботою.
Перелiк посилань мiстить бiблiографiчнi описи в порядку, за яким вони вперше згадуються у текстi. Порядковi номери описiв у перелiку є номерами посилань в текстi. Бiблiографiчнi описи у перелiку повиннi вiдповiдати чинним стандартам з бiблiотечної та видавничої справи.
У додатках вмiщують матерiал, який:
- є необхiдним для повноти звiту, але вмiщення його до основної частини звiту може змiнити впорядковане та логiчне уявлення про роботу;
- не може бути послiдовно розмiщений в основнiй частинi звiту через великий обсяг або способи вiдтворення;
У додатках можуть мiститися:
- додатковi iлюстрацiї або таблицi;
- матерiали, якi через великий обсяг, специфiку викладення або форму подання не можуть бути внесенi до основної частини (оригiнали фотографiй, мiкроафiшi; промiжнi математичнi докази, формули, розрахунки; протоколи випробувань; висновок метрологiчної експертизи; копiя технiчного завдання, програми робiт, договору чи iншого документа, що замiнює технiчне завдання; iнструкцiї, методики, опис комп’ютерних програм, розроблених у процесi виконання роботи та iн.);
- додатковий перелiк джерел, на якi не було у звiтi, але якi можуть становити певний iнтерес;
- опис нової апаратури i приладiв, якi використовувалися пiд час проведення експерименту вимiрiв та випробувань.
Результати виконаної науково-дослiдної роботи можуть бути використанi для складання рефератiв, написання наукових статей, монографiй, дисертацiй, пiдготовки доповiдей на наукових конференцiях, що дає змогу зробити їх набутком широкої наукової громадськостi.
Реферати бувають двох видiв: науковi та iнформативнi.
Науковий реферат – стисле усне або письмове викладення наукової теми (питання), складене на пiдставi проведеного наукового дослiдження, огляду одного або кiлькох лiтературних та iнших джерел. У ньому зазвичай висвiтлюють науковi дослiдження, проведенi автором реферату, з викладенням поставленої гiпотези, системи доказiв, експерименту та здобутих результатiв, зазначають наукову новизну та практичне значення цих результатiв. Так, науковий реферат, який складає студент пiд час виконання НДРС, повинен висвiтлювати одне з питань теми дослiдження, наприклад за лiтературними джерелами. У ньому слiд описати стан об'єкта дослiдження, зазначити вади та висловити пропозицiї щодо усунення їх. Закiнчується реферат резюме – коротеньким висновком з основних положень наукової теми (питання).
науки й технiчного прогресу. Текст iнформативного реферату викладається у такiй послiдовностi: тема, предмет (об'єкт), характер i мета роботи. У ньому слiд зазначити тi особливостi теми, якi необхiднi для розкриття мети та змiсту роботи i методу проведення її. Описування методiв доцiльне в тому випадку, коли вони новi й становлять особливий iнтерес для цiєї працi.
Тексти рефератiв повиннi бути стислими i чiткими. Вживають лише тi синтаксичнi конструкцiї, якi властивi науковiй мовi, застосовують загальновiдому термiнологiю, Формули в рефератi подають лише в тих випадках, коли без них неможлива побудова реферату, якщо вони висвiтлюють пiд сумки працi, викладеної в першоджерелi, або суттєво полегшують розумiння дослiдження.
Основним i наймасовiшим видом друкованої iнформацiї за результатами дослiдження є журнальна наукова стаття. Композицiя наукової статтi ґрунтується на логiчному розкриттi наукової думки, мотивованому та дозованому розкриттi фактiв, поєднаннi їх у певну систему. Для того щоб композицiя стала справжнiм засобом реалiзацiї творчого наукового результату, автор повинен продумати її план у такiй послiдовностi: заголовок, вступ, основна частина, висновок.
висвiтлювати подiї, як це було i пiд час вибору теми дослiдження.
Вступ є свого роду входженням у тему статтi, де обґрунтовується актуальнiсть питання способом порiвняння нової i релевантної iнформацiї, викладаються коротко iстерiя питання й гiпотеза дослiдження.
Основна частина статтi – кульмiнацiя твору, де викладається суть дослiджуваних явищ, наводиться система доказiв наукової гiпотези, не запозиченої з ранiше опублiкованих праць, а поставленої самостiйно в процесi проведення дослiдження.
Висновок мiстить короткий пiдсумок результату проведеного дослiдження, тобто є коротким резюме змiсту наукової статтi. Це забезпечує чiтку логiчнiсть i послiдовнiсть наукового повiдомлення, яке повинно завершуватися резюме про можливiсть продовження дослiдження цiєї теми або вона вичерпала себе i необхiдне широке впровадження результатiв проведеного дослiдження.
Розробити унiверсальний алгоритм роботи над рукописом статтi досить важко, що пов'язано зi специфiкою та iндивiдуальнiстю працi письменника, якою, по сутi, i є робота науковця пiд час пiдготовки публiкацiї. Однак наведена загальна схема журнальної статтi може бути використана автором-початкiвцем як своєрiдний шаблон. До цього можна додати деякi найзагальнiшi поради, заснованi на авторському досвiдi низки вiдомих вчених. У впорядкованому виглядi цi поради зводяться до такого.
1. Скласти робочий план статтi, подiливши основну частину схеми-шаблону на 3-5 пiдроздiлiв i надавши їм короткi умовнi заголовки-рубрики.
2. Згрупувати, опрацювати та вписати у вiдповiднi роздiли-рубрики необхiднi данi з матерiалiв виконаної НДР (звiтiв, лабораторних журналiв, огляду лiтератури тощо).
3. Провести критичний аналiз i перевiрку зiбраного матерiалу з метою усунення або обґрунтування знайдених суперечностей неузгодженостi власних результатiв i висновкiв з результатами i висновками iнших дослiдникiв.
4. Написати перший, чорновий варiант статтi, логiчно й послiдовно зiстикувавши тексти окремих пiдроздiлiв i роздiлiв. При цьому слiд вилучити частину другорядних матерiалiв, якщо вони надмiрно збiльшують обсяг статтi, переобтяжують її фактичним матерiалом або надають їй багатопланового характеру. Цi матерiали можуть бути використанi як доробок для iншої статтi з цього питання.
5. Провести суто лiтературне опрацювання чорнового варiанта: досягти гармонiйностi викладення матерiалу, вiдповiдностi визначеному обсягу статтi, усунути вади стилю (научити штампи, канцеляризми, жаргоннi технiчнi термiни тощо).
"вилежатися" деякий час, пiсля чого остаточно вiдшлiфувати текст, видрукувати його в 3 - 5 примiрниках.
7. Передати примiрник станi рецензентовi. Ним може бути науковий керiвник студента чи аспiранта або просто досвiдченiший колега, визнаний фахiвець у цiй галузi. Об'єктивно оцiнити зауваження рецензента, усунути виявленi ним вади i щодо сутi, i щодо форми статтi.
8. Оформити остаточний варiант статтi. Доповiсти про її змiст на засiданнi кафедри, на науковому семiнарi, науково-технiчнiй радi тощо. У витягу з протоколу такого заслуховування повинно бути зазначено, що стаття не мiстить матерiалiв, якi можуть становити предмет винаходу, та вiдомостей, що не пiдлягають вiдкритому опублiкуванню.
9. Представити статтю i витяг з протоколу до експертної комiсiї органiзацiї та отримати акт експертизи за встановленою формою.
10. Направити до редакцiї журналу текст статтi та iлюстрацiї (по 2 примiрники), акт експертизи, авторськi довiдки та супровiдний лист (по 1примiрнику).
11. Отримавши з редакцiї повiдомлення про те, що статтю схвалено редакцiйною колегiєю i буде опублiковано в к-му номерi журналу, доробити статтю за вимогами редакцiї (наприклад, скоротити обсяг, зменшити кiлькiсть малюнкiв, усунути неточностi тощо) i повернути до редакцiї у встановлений термiн.
Це деякi методичнi й технiчнi прийоми роботи над рукописом на основних етапах пiдготовки наукової статтi до публiкацiї. Треба зауважити, що по спiшне опублiкування "сирої" статтi може спричинити у автора в подальшому вiдчуття невдоволеностi й незручностi навiть через багато рокiв. Однак слiд уникати i завчасних статей, i зволiкання з публiкацiями, бо публiкацiя дає прiоритет в авторствi i створює практично необмежену аудиторiю для науковця.
Монографiя – спецiальне наукове дослiдження, присвячене лiтературному викладенню однiєї проблеми. Монографiя вiдрiзняється вiд статтi ширшою постановкою проблеми, аргументованiстю роздумiв, їх доказовiстю, посиланням на докази (лiтературнi джерела, показники роботи пiдприємств та iн.).
Монографiя зазвичай має довiдковий апарат: список використаної лiтератури, хронологiчний довiдник, тематичний або iменний покажчик.
Архiтектонiка монографiї виражена самостiйними структурними пiдроздiлами, якi мають заголовки, певну систему кодування таблиць, рисунки схем та iн. Заголовки i пiдзаголовки роздiлiв, параграфiв повиннi мати динамiчне викладення матерiалу дослiдження. Параграфи в разi потреби подiляють на пункти.
Робити висновки пiсля кожної частини роздiлу, параграфа не обов'язково, а слiд наводити коротеньке резюме, яке посилює сприйняття викладеного матерiалу.
Висновок є обов'язковою частиною монографiї. У ньому викладають результати дослiдження, формулюють проблеми, якi потребують подальшої розробки. Наприкiнцi монографiї вмiщують список використаної лiтератури, додатки, умовнi позначення та iншi атрибути наукового апарату. Лiтература з теми дослiдження має пiзнавальне значення, тому до списку слiд включати статтi, якi мiстяться у збiрниках наукових записок, звiти iз закiнчених науково-дослiдних тем, виконаних iншими дослiдниками. Цi звiти зазвичай зберiгаються в бiблiотецi органiзацiї, де вони були виконанi, i є власнiстю вузького кола фахiвцiв.
мiстить сукупнiсть наукових результатiв i положень, висунутих автором для публiчного захисту, i засвiдчує особистий внесок автора в науку та його здобутки як науковця. Основою дисертацiї є виконанi та опублiкованi науковi працi, вiдкриття або великi винаходи, впровадженi у виробництво машини або технологiчнi процеси. Для оперативного ознайомлення з основним змiстом, результатами, висновками i рекомендацiями автора дисертацiї складається автореферат, де висвiтлюється його внесок у розроблення обраної проблеми, ступiнь новизни i практична значущiсть результатiв дослiдження.
Розглянутi рiзновиди наукових праць, лiтературно узагальнюючi результати виконаного дослiдження мають анотацiю – коротке викладення змiсту статтi, реферату, монографiї, дисертацiї. В анотацiї дається характеристика твору з погляду змiсту, призначення, форми та iнших особливостей. Вiдомостi про змiст i значення працi, її автора в анотацiї мають рекомендацiйний характер.
Анотацiя мiститься в книжках, брошурах, тематичних планах i рекламних матерiалах, а також у бiблiографiчних посiбниках, друкованих картках. На початку анотацiї наводиться бiблiографiчний опис твору.
В анотацiї зазначають, що нового є в цьому творi порiвняно з iншими у разi потреби подають також вiдомостi про автора. Обов'язково зазначають, на яких фахiвцiв розраховане цей твiр.
Трохи iнша методика пiдготовки доповiдi на науково-практичнiй конференцiї. План доповiдi практично аналогiчний плану статтi. Але специфiка усної мови приводить до суттєвих змiн i форми, i змiсту. У пiдготовцi доповiдi треба врахувати, що велика частина iнформацiї мiститься в демонстрацiйному матерiалi (плакати, слайди тощо). На демонстрацiйнi матерiали зазвичай виносять: математичнi постановки, метод вирiшення, алгоритми, структуру системи, схему експерименту, виявленi залежностi в формi таблиць або графiкiв та iн., тому доповiдь повинна мiстити коментарiї ( але не повторення) до iлюстративного матерiалу. Це дає змогу на 20-30 % скоротити доповiдь.
вiд обсягу статтi. Крiм того, доповiдач повинен реагувати на попереднi виступи за темою його доповiдi. Корисним є полемiчний характер доповiдi: це пiдвищує зацiкавленiсть слухачiв та їхню активнiсть.
Невiд’ємним елементом будь-якої науково-дослiдної роботи, що потребує обов’язкового додаткового оформлення, є винахiдницька дiяльнiсть про результати НДР – новi технологiчнi процеси та агрегати, матерiали та сполуки, пристрої та конструкцiї – можуть становити предмет винаходу або вiдкрити. Закони України про промислову власнiсть дають таке визначення поняття винаходу.
Винахiд (корисна модель, промисловий зразок) – результат творчої дiяльностi в будь-якiй сферi згiдно з технологiєю або художнiм конструюванням.
Законодавством України встановлено, що об'єктом винаходу може бути продукт (пристрiй, речовина, штам мiкроорганiзмiв, культура клiтин рослини або тварини), спосiб, а об'єктом корисної моделi може бути конструктивне виконання пристрою. Об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок або забарвлення чи їхнє поєднання, що визначають зовнiшнiй вигляд промислового виробу й призначенi для задоволення естетичних та ергономiчних потреб.
Заявка на отримання патенту (охоронного документа) на винахiд (корисну модель) повинна мiстити:
- заяву про видачу патенту України на винахiд (корисну модель);
- опис винаходу (корисної моделi);
- формулу винаходу (корисної моделi);
- реферат.
У заявi про видачу патенту необхiдно зазначити заявника, його адресу та винахiдника.
Опис винаходу повинен розкривати суть винаходу настiльки повно i зрозумiло, щоб його мiг здiйснити фахiвець у вiдповiднiй галузi. Опис має суворо обов'язкову структуру i повинен мiстити:
- опис винаходу i клас мiжнародної патентної класифiкацiї, до якого вiн. на думку заявника, має бути включеним;
- галузь технiки, якої стосується винахiд та сфера його використання;
- характеристики аналогiв i прототипу винаходу iз зазначенням їх вад;
- мету, суть та якiснi ознаки винаходу;
- приклади конкретного виконання або реалiзацiї винаходу (економiчна або iнша ефективнiсть);
- формулу винаходу.
Формула винаходу – це стисле, складене у виглядi анотацiї за встановленими правилами i формою викладення сутi технiчного рiшення як єдиної сукупностi ознак, необхiдних для його здiйснення. Формула повинна характеризуватися лаконiчнiстю, загальнiстю, повнотою, визначенiстю та вiдповiдати умовi єдиностi винаходу. Лаконiчнiсть формули потребує гранично стислого визначення винаходу. Загальнiсть передбачає визначення прав винахiдника в якомога ширших межах. Повнота формули залежить вiд включення до неї всiх суттєвих ознак, ще становлять винахiд. Єдинiсть потребує, щоб формула стосувалася одного i тiльки одного винаходу.
Реферат складається тiльки з iнформацiйною метою i не може використовуватися для тлумачення або уточнення формули винаходу.
Процес винахiдництва складний i багатогранний, вiн потребує глибокої спецiальної пiдготовки i досвiду. Тому дослiдник-початкiвець повинен докладно ознайомитися з основними правилами i методами винахiдницької дiяльностi, складанням заявок i формул, а також технiчними, процедурними i правовими питаннями оформлення та захисту прав на винахiд. Це передбачає вивчення спецiальної лiтератури, законодавчих i нормативних актiв у цiй галузi, консультацiї та допомогу квалiфiкованих фахiвцiв – патентознавцiв.
Аналогiчнi вимоги законодавство України висуває для оформлення заявки на промисловий зразок, тiльки пакет документiв у цьому разi повинен мiстити комплект фотознiмкiв iз зображенням виробу (його макета, малюнка), якi дають повне уявлення про його зовнiшнiй вигляд.
У процесi виконання науково-дослiдної роботи вчений може зробити вiдкриття – встановити ранiше невiдомi об'єктивно iснуючi закономiрностi, властивостi чи явища матерiального свiту, що вносять докорiннi змiни в рiвень пiзнання. Вiдкриття лежить в основi науково-технiчної революцiї, надає принципово нового спрямування науцi i технiцi, революцiонує суспiльне виробництво. Тому дуже важливо закрiпити прiоритет науковця та держави законодавчо.
Радянське законодавство визнавало вiдкриття об'єктом соцiально-правової охорони. В Українi нинi теж провадиться робота iз запровадження законодавчих та нормативних актiв з патентної охорони вiдкриття. Крiм того, у межах СНД можливе звернення до росiйських органiв з реєстрацiї вiдкриття, в яких ця робота триває, зберiгаючи спадкоємнiсть з колишнiм СРСР.
органiзацiєю, в якiй працює автор (спiвавтори). Заявка повинна стосуватися тiльки одного вiдкриття i мiстити такi документи:
- заяву про видачу диплома про вiдкриття;
- опис вiдкриття;
- матерiали, що iлюструють вiдкриття (фотознiмки, графiки, схеми, кресленики тощо), якщо вони необхiднi;
- документи, що пiдтверджують прiоритет вiдкриття, якщо його сутнiсть була вiдома до подачi заявки;
- справу про творчу участь кожною iз спiвавторiв у встановленнi вiдкриття;
- анотацiю опису вiдкриття;
- висновок експертної комiсiї з питання публiкацiї вiдкриття.
Опис вiдкриття класифiкується за УДК i мiстить такi роздiли: докази достовiрностi вiдкриття; область його наукового та практичного використання; вiдомостi про прiоритет i визнання новизни й достовiрностi вiдкриття; формулу вiдкриття; список використаної лiтератури.
Назва вiдкриття повинна бути короткою, точно вiдбивати його суть i починатися словами: "закономiрнiсть", "властивiсть", "явище". Вступна частина починається iз визначення галузi науки та її конкретного роздiлу, до якого належить вiдкриття. Потiм дається характеристика кожного наукового положення, що передувало вiдкриттю, iз зазначенням джерела iнформацiї, де це положення описане. Завершується опис положенням сутi вiдкриття з поясненням того, у чому саме мiститься докорiнна змiна рiвня пiзнання.
У роздiлi "Докази достовiрностi вiдкриття" наводиться теоретичне обґрунтування та/або експериментальне пiдтвердження, докази, що однозначно пiдтверджують достовiрнiсть вiдкриття та його причиново-наслiдковий зв’язок з iншими закономiрностями, властивостями та явищами. Докази достовiрностi вiдкриття повиннi бути переконливими для фахiвцiв у цiй галузi знань. Доцiльно подати не тiльки данi, отриманi автором вiдкриття, а й послатися, за можливостi, на роботи вiтчизняних фахiвцiв.
Роздiл „Область наукового та практичного використання вiдкриття” повинен мiстити характеристику наукових i практичних проблем, якi можуть бути вирiшенi на основi даного вiдкриття. Тут подаються рекомендацiї про шляхи можливого використання вiдкриття з оцiнкою очiкуваного ефекту або викладаються вiдомостi про стан його використання. Завершується роздiл посиланням на те, якi новi технiчнi рiшення розроблено на основi вiдкриття (вказуються авторськi свiдоцтва та заявки на винаходи).
У роздiлi "Вiдомостi про прiоритет i визнання новизни й достовiрною, вiдкриття" наводяться документальнi данi, що засвiдчують прiоритет (висновки компетентних органiзацiй та iншi документи, що мiстять вiдомостi про визнання i достовiрнiсть вiдкриття в країнi та за її межами).
зв'язкiв. Формула вiдкриття повинна складатися з одного граматичного речення.
За узагальненням результатiв настає черга невеликого, але досить важливого етапу обговорення роботи. Якщо роботу виконував колектив (лабораторiя, група), то обговорення проводиться за присутностi повного його складе Робота може бути поставлена на обговорення i бiльшого пiдроздiлу (вiддiлу сектору) залежно вiд чисельностi i компетентностi колективного виконавця та вiд теми дослiдження – її новизни, складностi, комплексностi.
дає i запрошення до обговорення спецiалiстiв-практикiв.
Учасникiв обговорення необхiдно заздалегiдь ознайомити з робочим планом, висновками i пропозицiями, протоколами найважливiших експериментiв, з таблицями, графiками, схемами i креслениками, а також з най бiльш спiрними фрагментами роботи. Ще краще, якщо майбутнiм учасникам обговорення надати можливiсть ознайомитися з роботою в цiлому Зазвичай усне повiдомлення без попереднього ознайомлення з матерiалами навiть за блискучого його викладення малоефективне. Слiд заздалегiдь роздати учасникам тези або хоча б перелiк питань, з яких особливi необхiднi їхнi поради й допомога. У тезах викладають тiльки основнi положення роботи без аргументацiї, але так, аби був зрозумiлим їхнiй логiчний зв’язок. На вiдмiну вiд авторефератiв i резюме тези можуть охоплювати не всi частини роботи, а тiльки тi, що можуть слугувати предметом наукової дискусiї. Немає також необхiдностi в тезах iсторiю питання, але необхiдно охарактеризувати застосованi методи дослiдження.
На обговорення слiд виносити лише принциповi питання. Дрiбнi зауваження краще робити на берегах роздаткового матерiалу або повiдомляти особисто автору, що заощаджує час в обговореннi.
рiшення, вартiсть дослiдження, його економiчна ефективнiсть, рентабельнiсть, перспективнiсть; економiчнi заходи, необхiднi для успiшного впровадження його результатiв тощо.
Повiдомлення дослiдника, що передує обговоренню, повинно бути змiстовним, послiдовним, чiтким i стислим; не слiд переобтяжувати його великою кiлькiстю цифр i формул – на слух вони сприймаються важко. У повiдомленнi слiд зупинитися i на вiдкинутих варiантах рiшень, i на iснуючих серед теоретикiв i практикiв поглядах з основних питань, що не збiгаються з поглядом дослiдника.
Текст повiдомлення доцiльно попередньо викласти в письмовiй формi. У процесi пiдготовки до повiдомлення корисно його прорепетирувати, аби впевнитися, що доповiдач вкладається у вiдведений для нього час. Бажано, щоб повiдомлення супроводжувалося демонстрацiєю наочних матерiалiв.
Наукова дискусiя є однiєю з найефективнiших форм колективної творчої працi, тому важливо дотримуватися всiх умов, що забезпечують її плiднiсть. Вiд учасникiв дискусiї вимагається активнiсть, вмiння бачити позитивнi сторони роботи, що пiддається критицi; правильне викладення позицiї супротивника, чiтка квалiфiкацiя сутi його помилки (чи має вона принциповий характер, йдеться про некоректнiсть формулювань чи про неправильнiсть концепцiї автора), окреслення можливих шляхiв її виправлення. Серед цих умов далеко не останнє мiсце посiдає виконання етичних вимог – критикуючи помилки в роботi, учасники дискусiї не повиннi торкатися особистих якостей i здiбностей автора.
що мiстилися в письмових вiдгуках чи висловлювалися на попереднiх обговореннях i можуть бути висунутi знову; якомога докладнiше особисто записувати виступи; зосередити свою увагу на найбiльш принципових зауваженнях; вiдповiдати на них не в тiй послiдовностi, в якiй вiдбувалися виступи i не кожному виступаючому окремо, а вiдповiдно до плану роботи, попередньо згрупувавши заперечення та зауваження за їхнiм змiстом.
Якщо окремi частини великої i складної роботи попередньо не обговорювалися, доцiльно розчленувати загальне обговорення на кiлька стадiй, щоб надати йому конкретного характеру, а потiм обговорити роботу в цiлому.
якщо воно не виявило необхiдностi суттєвого доопрацювання, або вже пiсля здiйснення автором необхiдних змiн.
Рецензiя (вiдгук про наукову роботу) – це робота, в якiй критично оцiнюють основнi положення i результати дослiдження. Особливу увагу тут звертають на актуальнiсть його теоретичних положень, доцiльнiсть та оригiнальнiсть застосованих методiв дослiджень, новизну i достовiрнiсть отриманих результатiв, їхню практичну кориснiсть.
- послiдовнiсть викладення результатiв дослiдження;
- оцiнка iлюстративного матерiалу, обсягу дослiджень i рукопису викладення (рекомендацiї щодо скорочення або доповнення);
- загальнi висновки, пiдсумкова оцiнка дослiдження.
Критика рецензента повинна бути принциповою, науково обґрунтованою, але водночас i доброзичливою, що сприяє полiпшенню дослiдження.
Для забезпечення об'єктивностi i рiзнобiчностi оцiнки бажано залучати не менше двох рецензентiв, по можливостi – рiзного профiлю або рiзних наукових напрямiв. Крiм представникiв вiдповiдної галузi знань рецензентами необхiдно залучати спецiалiстiв-практикiв з органiзацiї-замовника або з тих органiзацiй, якi є потенцiйними споживачами створеної наукової продукцiї.
Вiдправляючи роботу рецензентовi, корисно водночас повiдомляти його, з яких питань особливо бажано знати його думку. За наявностi принципових зауважень або заперечень необхiднi особистi контакти автора з рецензентом. Якщо автор не задоволений рецензiєю, вiн може порушити питання про передачу роботи iншому рецензентовi.
Пiсля обговорення роботи, отримання консультацiй i рецензiй автор повинен провести необхiдне доопрацювання матерiалiв. На наступному етапi необхiдно з’ясувати, чи не з’явилась яка-небудь нова iнформацiя, що потребує, з огляду на свiй принциповий характер, вiдображення в роботi або хоча б згадування в бiблiографiї. Перед здачею роботи слiд ще раз уважно перечитати текст, щоб усунути можливу неузгодженiсть окремих його частин, що виникли пiд час внесення змiн (наприклад, якщо якийсь параграф вилучено, а в iншiй главi на нього зберiгається посилання).
Чернетки зберiгаються до моменту закiнчення i здачi роботи, а якщо робота друкується – до моменту виходу її з друку. Рекомендується зберiгати всi первиннi матерiалi, а також попереднi варiанти викладення, тому що вони можуть знадобитися для перевiрки i можуть бути використанi в iнших дослiдженнях. Пiсля здачi роботи всi матерiали, що зберiгаються, необхiдно привести в певну систему, надати їм заголовки, проставити дати i розкласти в окремi теки. Таким чином, з часом у дослiдника формується особистий науковий архiв до якого вiн може не раз звертатися в наступнiй роботi. У разi застарiвання матерiалу його з архiву вилучають.
3. 2 Експертиза
Науково-дослiдна робота та її результати можуть бути пiдданi науковiй або науково-технiчнiй експертизi. Згiдно iз законодавством України, пiд науковою та науково-технiчною експертизою розумiють дiяльнiсть, метою якої є дослiдження, перевiрка, аналiз науково-технiчного рiвня об'єкта експертизи i пiдготовка обґрунтованих висновкiв для прийняття рiшень щодо таких об'єктiв. Це найбiльш детальний та об'єктивний метод оцiнки наукової дiяльностi та її результатiв.
Об'єктами наукової та науково-технiчної експертизи можуть бути:
- дiючi об'єкти технiки (у тому числi вiйськової) та промисловостi, споруди, природнi об'єкти тощо, щодо яких виникає потреба отримати науково обґрунтованi експертнi висновки;
- проекти, програми, пропозицiї рiзного рiвня, щодо яких необхiдно провести науково обґрунтований аналiз i дати висновок про доцiльнiсть їх прийняття, впровадження, подальшого використання тощо.
Експертиза проводиться з метою забезпечення наукового обґрунтування структури i змiсту прiоритетних напрямiв розвитку науки i технiки, наукових, науково-технiчних, соцiально-економiчних програм i проектiв, визначення напрямiв науково-технiчної дiяльностi, аналiзу та оцiнки ефективностi використання науково-технiчного потенцiалу та результатiв наукових дослiджень. Тому обов'язковiй науковiй i науково-технiчнiй експертизi пiдлягають:
- галузевi i мiжгалузевi програми у сферi наукової та науково-технiчної дiяльностi;
- iнновацiйнi програми та проекти державного значення.
На пiдставi рiшень органiв державної виконавчої влади та мiсцевого самоврядування, з iнiцiативи наукових органiзацiй та установ у межах укладених ними договорiв на проведення наукової та науково-технiчної експертизи така експертиза проводиться щодо:
- окремих науково-технiчних проектiв;
- науково-технiчної продукцiї;
- науково-дослiдних робiт (i фундаментальних, i прикладних) в усiх галузях наукової дiяльностi;
- дослiдно-конструкторських робiт (комплексу робiт, що виконують на основi технiчних завдань з метою розроблення дослiдно-конструкторської документацiї);
- наукових праць у виглядi спецiально пiдготовлених рукописiв, наукових доповiдей, опублiкованих монографiй чи посiбникiв;
- процесу впровадження результатiв наукових дослiджень i розробок, iнших видiв наукової та науково-технiчної дiяльностi, що сприяють прискоренню науково-технiчного прогресу;
- дисертацiйних дослiджень, науково-технiчної документацiї на рацiоналiзаторськi пропозицiї, винаходи.
· перевiрка вiдповiдностi об'єктiв експертизи вимогам i нормам чинного законодавства;
· оцiнка вiдповiдностi об'єктiв експертизи сучасному рiвню наукових i технiчних знань, тенденцiям науково-технiчного прогресу, принципам державної науково-технiчної полiтики, вимогам екологiчної без пеки, економiчної доцiльностi;
· прогнозування науково-технiчних, соцiально-економiчних i екологiчних наслiдкiв реалiзацiї чи дiяльностi об'єкта експертизи;
· пiдготовка науково-обгрунтованих експертних висновкiв.
До проведення наукової та науково-технiчної експертизи залучають пiдприємства, установи, органiзацiї, творчi колективи, що здiйснюють наукову та науково-технiчну дiяльнiсть; спецiалiзованi експертнi органiзацiї; окремих експертiв та групи експертiв. Експертами можуть бути тiльки висококвалiфiкованi фахiвцi, що мають глибокi спецiальнi знання в тiй галузi, до якої належить об’єкт експертизи. Дiяльнiсть, пов’язана з наданням експертних послуг, повинна бути сертифiкована згiдно з чинним законодавством, що пiдтверджує квалiфiкацiю одержувача документа з питань органiзацiї та проведення наукової i науково-технiчної експертизи. Експерти, групи експертiв i органiзацiї та установи, що здiйснюють експертну дiяльнiсть, вiдповiдають за достовiрнiсть i повноту аналiзу, обґрунтованiсть рекомендацiй експертизи.
Наукова та науково-технiчна експертиза має рiзнi форми i види.
колективи, компетентнi у вiдповiднiй галузi науки i технiки, за дорученням державних органiв. Така форма експертизи є обов'язковою щодо нацiональних, державних i мiждержавних науково-технiчних програм.
Громадська наукова та науково-технiчна експертиза може проводитись у будь-якiй сферi наукової та науково-технiчної дiяльностi, що потребує врахування громадської думки. Її проводять з iнiцiативи громадськостi, об'єднань громадян, трудових колективiв на основi договорiв на проведення експертизи.
Експертизу можуть проводити науковi та науково-технiчнi установи, пiдприємства та органiзацiї рiзних форм власностi та пiдпорядкування, а також спецiально створенi експертнi органiзацiї, статутна дiяльнiсть яких передбачає проведення наукових i науково-технiчних експертиз. Цi суб'єкти виконують експертну дiяльнiсть з iнiцiативи фiзичних та юридичних осiб, зацiкавлених в отриманнi експертних висновкiв з того чи iншого питання.
Попередня наукова i науково-технiчна експертиза. її проводять з метою висування вiдповiдностi формальних ознак об'єкта експертизи встановленим нормам i правилам технiчної та екологiчної безпеки, вимогам стандартiв тощо. Проводять її зазвичай установи та органiзацiї-замовники експертизи силами власних спецiалiзованих пiдроздiлiв або шляхом залучення незалежних експертiв.
Первинна наукова i науково-технiчна експертиза. Цей вид передбачає здiйснення всiх необхiдних заходiв у процесi пiдготовки обґрунтованого висновку щодо об’єктiв експертизи, що передаються замовникам експертизи на аналiз та оцiнку об’єктiв.
наявностi обґрунтованих претензiй до висновку первинної експертизи.
Додаткова наукова i науково-технiчна експертиза проводяться стосовно об’єкта, щодо яких вiдкрилася новi науковi i науково-технiчнi обставини.
Контрольна наукова i науково-технiчна експертиза здiйснюються з iнiцiативи замовника для перевiрки висновкiв первинної експертизи або з iнiцiативи фiзичних чи юридичних осiб, зацiкавлених у спростуваннi окремим положень, частин або в цiлому висновкiв ранiше проведених експертиз.
Основним юридичним документом, що регламентує вiдносини мiж замовником i органiзатором у сферi наукової i науково-технiчної експертизи, є договiр на його проведення. У ньому визначають: сторони договору, предмет i об'єкти експертизи; умови її проведення; права та обов'язки сторiн термiн проведення експертизи; термiн, упродовж якого висновки експертизи зберiгають чиннiсть; порядок розрахункiв; вiдповiдальнiсть за невиконання або за неналежне виконання умов договору; вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть умов експертизи; iншi суттєвi умови, що випливають зi специфiки об'єкта експертизи.
i науково технiчних, соцiально-економiчних i екологiчних програм i проектiв, реалiзацiї наукової i науково-технiчної дiяльностi, аналiзу ефективностi використання науково-технiчного потенцiалу.
4. Висновок
Етап узагальнення та апробацiї результатiв дослiдження входить до завершальної стадiя науково-дослiдного процесу.
Узагальнення результатiв дослiдження становить лiтературне викладення результатiв дослiдження у виглядi звiту про виконану науково-дослiдну роботу, дисертацiї, монографiї, статтi, студентськi науково-дослiднi роботи тощо.
За узагальненням результатiв настає черга етапу обговорення роботи. Якщо роботу виконував колектив (лабораторiя, група), то обговорення проводиться за присутностi повного його складе Робота може бути поставлена на обговорення i бiльшого пiдроздiлу (вiддiлу сектору) залежно вiд чисельностi i компетентностi колективного виконавця та вiд теми дослiдження – її новизни, складностi, комплексностi.
Наступним етапом є рецензування. Робота передається на рецензiю або вiдразу пiсля завершального обговорення, якщо воно не виявило необхiдностi суттєвого доопрацювання, або вже пiсля здiйснення автором необхiдних змiн. Рецензiя (вiдгук про наукову роботу) – це робота, в якiй критично оцiнюють основнi положення i результати дослiдження.
аналiз науково-технiчного рiвня об'єкта експертизи i пiдготовка обґрунтованих висновкiв для прийняття рiшень щодо таких об'єктiв. Це найбiльш детальний та об'єктивний метод оцiнки наукової дiяльностi та її результатiв.
5. Попов В. И., Бланк И. А., Иваницкий В. И. Основы научных исследований.
6. Смiрнов Т. П. Науково-дослiдний процес.
7. Мочерний С. В. Науковi дослiдження.
| 
