Дидактичні умови ефективного використання дидактичних ігор на уроках української мови

Дидактичнi умови ефективного використання дидактичних iгор на уроках української мови Змiст Вступ 1. 2 Особливостi використання дидактичної гри на уроках української мови 1. 3 Дидактичнi умови використання гри в навчальному процесi РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 2. 1 Стан проблеми у практицi сучасної школи 2. 2 Експериментальна програма використання дидактичної гри на уроках української мови 2. 3 Результат дослiдно-експериментальної роботи Список використаних джерел ДОДАТОК А ДОДАТОК Б ДОДАТОК В ДОДАТОК Г Вступ удосконалення технологiй навчання, а, отже, й методiв навчання. Сьогоднi у педагогiцi активiзувався пошук адекватних цьому форм i методiв роботи в навчальнiй дiяльностi. Серед них вирiзняється iгрова дiяльнiсть, яка для дитини є нагальною потребою, а для педагога – способом реалiзацiї рiзноманiтних завдань навчально-виховного процесу. Практика доводить, що у роботi деяких викладачiв вищої й середньої школи домiнують репродуктивнi методи навчання, якi вимагають заучування матерiалу i його наступного точного вiдтворення. Наслiдком цього є безпораднiсть перед необхiднiстю встановлення причинно-наслiдкових зв’язкiв, творчого перенесення знань у змiненi умови, прикутiсть до шаблону, догми, традицiї, нерозвиненiсть критичного мислення тощо. Отже, актуальним стає впровадження активних методiв навчання в практику роботи загальноосвiтнiх шкiл. Соцiальне замовлення на це пiдтверджується концептуальними положеннями ряду державних документiв (Нацiональна програма «Освiта ХХІ столiття», Закони України «Про освiту», «Про дошкiльну освiту» тощо), якi задають стратегiчний курс формування педагога нового типу – думаючого, iнiцiативного, самокритичного. Саме дидактична гра i належить до активних, нетрадицiйних, визнаних методiв навчання i виховання дошкiльникiв, молодших школярiв i пiдлiткiв. Цiннiсть цього методу полягає в тому, що в iгровiй дiяльностi освiтня, розвиваюча й виховна функцiя дiють у тiсному взаємозв’язку. Гра як метод навчання органiзовує, розвиває учнiв, розширює їхнi пiзнавальнi можливостi, виховує особистiсть. Проблемi гри придiляли значну увагу мислителi i педагоги як минулого, так i сучасного: Платон, Арiстотель, Рабле, Я. А. Коменський, Д. Локк, Ж-Ж. Руссо, І. Кант, К. Ушинський, А. Макаренко, Л. Виготський, О. Запорожець та iншi. У багатьох працях дослiдникiв вiдображено рiзнi пiдходи до визначення сутностi дидактичної гри. Так, науковцi визначають сутнiсть гри як форму спiлкування (М. Гончаров, Т. Ладивiр, М. Лiсiна, В. Семенов, В. Сушко, Н. Фiлатова), форму дiяльностi (Л. Виготський, Д. Ельконiн), умову розумового розвитку (П. Каптерєв, Є. Покровський, С. Рубiнштейн, І. Сiкорський, А. Смирнов) [4, с. 47]. Але кожен з дослiдникiв вважає дидактичну гру ефективним методом реалiзацiї навчально-виховного процесу. Доведено, що дидактичнi iгри, iгровi заняття i прийоми пiдвищують ефективнiсть сприймання учнями навчального матерiалу, урiзноманiтнюють їхню навчальну дiяльнiсть, вносять у неї елемент цiкавостi i як наслiдок пiдвищують рiвень успiшностi учнiв. В той же час, практика сучасної школи вказує на наявнiсть невикористаного потенцiалу дидактичної гри у навчально-виховному процесi. Таким чином, вищезазначене зумовлює необхiднiсть розгляду даної проблеми. Мета дослiдження – теоретично дослiдити проблему використання дидактичних iгор на уроцi української мови та виявити дидактичнi умови, якi забезпечують ефективнiсть використання дидактичних iгор в процес вивчення української мови в п’ятих класах. завдання : • визначити понятiйно-термiнологiчний апарат проблеми дослiдження та основнi пiдходи до її розв'язання; •виявити сутнiстний змiст i структурнi компоненти дидактичних iгор та доцiльнiсть використання їх на уроках української мови; •дослiдити принципи органiзацiї iгрової дiяльностi учнiв п’ятих класiвна уроках української мови; • узагальнити та експериментально перевiрити дидактичнi умови використання дидактичних iгор на уроках української мови. Об'єкт дослiдження – процес використання дидактичних iгор на уроках української мови в п’ятих класах. Предмет дослiдження Гiпотеза дослiдження – використання дидактичних iгор буде успiшним за таких умов: якщо цiлям навчально-виховного процесу надати особистiсний смисл i забезпечити позитивну мотивацiю учнiв п’ятих класiв в процесi пiдвищення рiвня успiшностi учнiв засобами гри на уроках української мови; надати iгровiй дiяльностi особистiсно зорiєнтованого характеру; застосовувати комплекс рiзноманiтних iгор на уроках української мови. Методи дослiдження . Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методiв дослiдження, що включає: теоретичний аналiз психолого-педагогiчної i методичної лiтератури, педагогiчний експеримент, анкетування, аналiз, порiвняння, узагальнення. Експериментальною базою виступила СЗОШ № 13 мiста Кривого Рогу, в експериментi брали участь учнi середньої школи (5-х класiв). Структура роботи. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ 1. 1 Трактування поняття «дидактична гра» в психолого-педагогiчнiй лiтературi Сьогоднi єдиного погляду на визначення поняття “дидактична гра” у педагогiчнiй лiтературi неiснує. Цей термiн має рiзнi тлумачення в працях окремих дослiдникiв. Проблемам гри придiляли значну увагу мислителi i педагоги як минулого, так i сучасного: Платон, Арiстотель, Рабле, Я. А. Коменський, Д. Локк, Ж-Ж. Руссо, І. Кант, К. Ушинський, А. Макаренко, Л. Виготський, О. Запорожець та iншi. Так, наприклад, М. В. Кларiн визначав, що дидактична гра - це гра за правилами, пiдпорядкованими досягненню заздалегiдь накресленого iгрового результату [13, с. 62]. У багатьох працях дослiдникiв вiдображено рiзнi пiдходи до визначення сутностi дидактичної гри. Так, науковцi визначають сутнiсть гри як форму спiлкування (М. Гончаров, Т. Ладивiр, М. Лiсiна, В. Семенов, В. Сушко, Н. Фiлатова), форму дiяльностi (Л. Виготський, Д. Ельконiн), умову розумового розвитку (П. Каптерєв, Є. Покровський, С. Рубiнштейн, І. Сiкорський, А. Смирнов) [4, с. 47]. А. Макаренко вважав дитячi рольовi iгри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав вiн, тiльки та гра є педагогiчно цiнною, в якiй учень активно дiє, мислить, будує, комбiнує, моделює людськi взаємини. елемент суперництва та самодiяльнiсть в засвоєннi знань, умiнь i навичок, набуття досвiду пiзнавльної дiяльностi i спiлкування в процессi iгрового навчання. Дидактичнi iгри, iгровi заняття i прийоми пiдвищують ефективнiсть сприймання учнями навчального матерiалу, урiзноманiтнюють їхню навчальну дiяльнiсть, вносять у неї елемент цiкавостi. Існують також i рiзнi погляди на класифiкацiю дидактичних iгор. На думку О. Сорокiної доцiльно виокремити такi види дидактичних iгор: 1) iгри-подорожi. Вiдображають реальнi факти i подiї через незвичайне: просте - через загадкове, складне - через переборне, необхiдне - через цiкаве. Вони покликанi посилити враження, надати пiзнавального змiсту, казкової незвичайностi, звернути увагу учнiв на те, що iснує поряд, але вони цього не помiчають. Це може бути подорож у намiчене мiсце, подолання простору i часу, подорож думки, уяви тощо; 2) iгри-доручення. Ігрове завдання та iгровi дiї в них ґрунтуються на пропозицiї що-небудь зробити; або запропонованими умовами, встановлювати причиннi зв'язки, активної роботи уяви; 5) iгри-бесiди. Основою їх є спiлкування вчителя з учнями, учнiв мiж собою, яке постає як iгрове навчання та iгрова дiяльнiсть. Цiннiсть таких iгор полягає в активiзацiї емоцiйно-розумових процесiв (єдностi слова, дiї, думки, уяви учнiв), у вихованнi вмiння слухати i чути питання вчителя, питання i вiдповiдi учнiв, умiння зосереджувати увагу на змiстi розмови, висловлювати судження [13, с. 61]. Як зазначає В. Аванесова, вiдповiдно до характеру iгрових дiй, дидактичнi iгри подiляються на: - iгри-доручення. Ґрунтуються на iнтересi дiтей до дiй з iграшками i предметами: пiдбирати, складати, роз'єднувати, з'єднувати, нанизувати тощо; - iгри з вiдшукуванням предметiв, їх особливiстю є несподiвана поява i зникнення предметiв; - сюжетно-рольовi дидактичнi iгри. Ігровi дiї, передбаченi у них, полягають у вiдображеннi рiзних життєвих ситуацiй, у виконаннi ролей (покупця, продавця, вовка, гусей та iн.); - iгри у фанти або в заборонений «штрафний» предмет (картинку). Вони пов'язанi з цiкавими для дiтей iгровими моментами: скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова тощо [13, с. 61]. розвитку школярiв. 1. Дидактична гра збагачує чуттєвий досвiд учня, забезпечує розвиток сприймання. Розвиток сенсорних здiбностей у дидактичнiй грi вiдбувається разом iз розвитком логiчного мислення i вмiння виражати думки словами, адже для розв'язання iгрового завдання учневi доводиться знаходити характернi ознаки предметiв i явищ, порiвнювати, групувати, класифiкувати їх, робити висновки, узагальнення. Виконання цiкавих iгрових дiй i правил сприяє розвитку спостережливостi, довiльної уваги, швидкого i тривкого запам'ятовування. 2. Розв'язання дидактичного завдання формує також i волю. Добросовiсне виконання правил вимагає витримки, дисциплiнованостi, привчає до чесностi, справедливостi, впливає на розвиток довiльної поведiнки, органiзованостi. Змiст i правила дидактичних iгор допомагають формуванню в учнiв моральних уявлень i понять (про бережне ставлення до предметiв як продуктiв працi , про норми поведiнки, стосунки з однолiтками i дорослими тощо). 3. Ігри з дидактичними iграшками, природним матерiалом, картинками сприяють естетичному розвитку. Цiкава дидактична гра викликає позитивнi емоцiї, полiпшує самопочуття. Дидактична гра, як метод навчання має свою структуру. Так, Г. Пятакова i Н. Заячкiвська визначають 4 етапи в структурi навчального процесу, який передбачає дидактичну гру: 1. Орiєнтацiя. Вчитель характеризує тему, яка вивчається, основнi правила гри та її загальний хiд. 3. Проведення гри. Вчитель стежить за грою, фiксує наслiдки (пiдрахунки балiв, прийняття рiшень), роз'яснює те, що незрозумiле. 4. Обговорення гри. Вчитель керує дискусiйним обговоренням гри. Увага придiляється зiставленню iмiтацiї з реальним свiтом, установленню зв'язку гри зi змiстом навчальної теми [14, с. 2]. З'ясувавши значення дидактичної гри та iснуючi види цього методу навчання, ми пiдкреслюємо ефективнiсть та необхiднiсть використання дидактичних iгор на уроках української мови. Найефективнiшими є тi уроки української мови, на яких використовують рiзноманiтнi форми роботи, збагачують їх знахiдками своїх творчих пошукiв. У процесi гри в учнiв виробляється звичка зосереджуватися, самостiйно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, учнi не помiчають, що навчаються, до активної дiяльностi залучаються навiть найпасивнiшi учнi. Використаня дидактичної гри, на наш погляд, буде доцiльним i на уроках української мови. 1. 2 Особливостi використання дидактичної гри на уроках української мови Гра належить до нетрадицiйних, визнаних методiв навчання i виховання, дошкiльникiв, молодших школярiв i пiдлiткiв. Цiннiсть цього методу полягає в тому, що в iгровiй дiяльностi освiтня, розвиваюча й виховна функцiя дiють у тiсному взаємозв’язку. Гра як метод навчання органiзовує, розвиває учнiв, розширює їхнi пiзнавальнi можливостi, виховує особистiсть. Традицiйнi уроки дають учневi змогу активно дiяти всього кiлька хвилин протягом навчального дня, коли, наприклад, вiн вiдповiдає бiля дошки. Левову частку iншого часу учень, у кращому разi, слухає вчителя, а частiше - просто очiкує перерви. Пасивнiсть неминуче призводить до втрати iнтересу до предмета i до навчання загалом, енергiя знаходить вихiд у порушеннях дисциплiни тощо. Тож виникає необхiднiсть знайти засiб, що залучає учня до навчальної працi, що дозволяє йому вiдчути радiсть пiзнання. Таким засобом, на нашу думку, може стати гра. Породжена дитинством людства, гра супроводжує всю його iсторiю, по-своєму поєднуючи й дисциплiнуючи людей, i тому зрозумiло, чому вона посiдає таке почесне мiсце в народнiй педагогiцi, входячи у психiчний i фiзичний свiт дитини з перших днiв її iснування. І. М. Чорноморець стверджує, що основними вимогами до органiзацiї та проведення дидактичних iгор на уроках української мови є: 1) наявнiсть навчального завдання (формування, систематизацiя, розвиток, закрiплення певних знань, умiнь, навичок тощо); 2) видiлення чiтко сформульованої проблеми з аргументацiєю мети i завдань дiяльностi; 3) наявнiсть учасникiв гри та чiткий розподiл ролей серед учнiв i визначення функцiй кожного з них; 4) наявнiсть системи об’єктивних стимулiв (або мотивiв), якi спонукають учасникiв гри активно працювати на кiнцевий результат; 5) створення особливих навчальних умов, так званої iгрової ситуацiї; 6) доступнiсть завдань дидактичної гри; 7) емоцiйнiсть дидактичної гри; 8) наявнiсть елементiв змагання мiж командами чи окремими учасниками [17, с. 187]. Дидактичнi iгри на уроках української мови мають включати об’єкт моделювання, введення у дидактичну гру, опис основних способiв взаємодiї учасникiв гри, чiткi правила гри, визначена кiлькiсть команд чи учасникiв, розподiл ролей i функцiй учасникiв дидактичної гри, iнструкцiю кожному учаснику або командi стосовно участi у грi, етапи проведення гри, умови i критерiї пiдбиття пiдсумкiв гри. Пiд час органiзацiї дидактичних iгор, на уроках української мови, необхiдно дотримуватися певних положень. І. М. Чорноморець пропонує такi положення: 1) правила гри мають бути простими, чiтко сформульованими, а змiст матерiалу – доступний розумiнню учнiв; 2) завдання гри повиннi мiстити достатню кiлькiсть iнформацiї для активної мисленевої дiяльностi учнiв на уроцi, це забезпечить досягнення розвиваючої та навчальної цiлей уроку; 3) дидактичний матерiал, який використовують у процесi гри, має бути цiкавим, педагогiчно доцiльним i зручним у користуваннi; 4) якщо дидактична гра має ознаки змагання, то слiд забезпечити справедливий i об’єктивний контроль її результатiв; 5) пiд час дидактичної гри вiд учнiв слiд вимагати чiткого i грамотного вираження своїх думок, проведення послiдовних логiчних мiркувань, обґрунтовування висновкiв; 6) дидактична гра буде результативнiшою, якщо вона закiнчиться на тому самому уроцi, якому i почалася [17, с. 189]. · пiдготовка до заняття; · постановка головного завдання; · побудова iмiтацiйної моделi об’єкта; Дидактична гра вiдображає специфiку пiзнавальної дiяльностi: · проблемний характер iгрових ситуацiй; · пошук рiзноманiтних рiшень поставлених навчально-пiзнавальних завдань в iгровiй ситуацiї; · багатоварiантнiсть рiшень, створення умов вибору i надання кожному учаснику гри шансу на успiх, стимулювання учнiв до самостiйного вибору i прийняття вiдповiдального рiшення, забезпечення розвитку самостiйного мислення; · обговорення результатiв виконання учнями iгрових ролей; · чiткiсть критерiїв оцiнки дiй в iгровiй дiяльностi. Названi ознаки характеризують пiзнавальну дiяльнiсть учнiв на уроках української мови як iмiтацiйну дiяльнiсть, що передбачає використання iмiтацiйних методiв, i як iгрову дiяльнiсть, що передбачає використання iгрових методiв. Ігровi та iмiтацiйнi методи в тiснiй взаємодiї активiзують пiзнавальну дiяльнiсть i повищують самостiйнiсть учнiв. В практицi навчання розрiзняють чотири групи iгор: 1) iгри, що направленi на засвоєння знань, умiнь i навичок, передбачених програмою навчальної дисциплiни; 2) iгри, що направленi на формування загальних способiв пiзнавальної дiяльностi, культури навчальної працi, досвiду творчої дiяльностi; 3) iгри, що направленi на формування досвiду науково-дослiдної дiяльностi. В процесi дидактичних iгор формуються не тiльки знаня i вмiння, але i якостi особистостi, такi як самостiйнiсть, органiзованiсть, дисциплiнiрованiсть, творча активнiсть та iн. Навчальною буде гра, якщо учнi, беручи участь в нiй, набувають нових знань, умiнь i навичок. До того ж результат засвоєння знань буде тим кращим, чим читкiше буде виражений мотив пiзнавальнї дiяльностi не тiльки у грi, але й в самому змiстi матерiалу. Дидактичнi iгри на уроках української мови вимагають iнтеграцiї знань. Вони сприяють встановленню мiж предметних зв’язкiв. На уроках української мови гру можно ппроводити перед викладом нового матерiалу, пiсля нього або ж органiзувати оволодiння новим матерiалом в ходi самої гри. 1. 3 умови використання гри в навчальному процесi Перш нiж розглянути дидактичнi умови використання гри в навчальному процесi, з'ясуємо значення таких понять, як “умова” та “дидактична умова”. В педагогiцi умови визначаються як – обставини чи особливостi реальної дiйсностi, за яких вiдбувається або здiйснюється щось [3, с. 136]. Проаналiзувавши лiтературу i дослiдивши понятiйний апарат, ми видiляємо такi дидактичнi умови успiшного використання гри в навчальному процесi як: 2) особистiсно-зорiєнтований характер iгрової дiяльностi; 3) застосування комплексу рiзноманiтних дидактичних iгор на уроках української мови. мета навчально-виховного процесу повинна мати особистiсний смисл i забезпечувати позитивну мотивацiю учнiв в процесi навчання з використанням гри на уроках української мови. Мотив – (франц. motif, вiд лат. moveo – рухаю) спонукальна причина дiй та вчинкiв людини. Виховання й закрiплення в досвiдi правильних мотивiв поведiнки – одне з найважливiших завдань педагога [3, с. 79]. Мотивацiя – система мотивiв або стимулiв, яка спонукає учня до конкретнiх форм дiяльностi або поведiнки. Значення мотивацiї для поведiнки дiяльностi i формування особистостi школяра дуже велике. Завдання педагога – виховання правильної мотивацiї[3, с. 81]. та наполегливiсть навчально-пiзнавальних дiй; тривалiсть довiльної уваги, яку спрямовує учень на навчальну дисциплiну; прагнення до систематичного навчання, що зовнiшньо реалiзується поряд iз наполегливiстю в охайностi, ретельностi пiд час виконання навчальних дiй. Мотивацiйний компонент є складовою навчального процесу. Цей компонент формує усвiдомлення учнями їх власного стимулу до дiяльностi. Повноцiнний стимул можливий за усвiдомлення реальної значущостi знань. Тому роз'яснення мети, поглиблення мотивацiї є передумовою позитивного ставлення учнiв до навчального предмета. Учитель зобов'язаний викликати в учнiв внутрiшню потребу в засвоєннi знань. Це досягається за допомогою чiткого й достатнього формулювання учням пiзнавального завдання (найчастiше у формi проблемної ситуацiї), адже одна й та сама за характером i результатами навчальна дiяльнiсть учнiв може мати рiзнi мотиви. Тому важливо, щоб учитель свiдомо управляв мотивацiйною стороною навчальної дiяльностi учнiв, їх iнтересами i потребами, формував позитивне ставлення до навчання. Позитивне ставлення до навчання можливе, якщо: науковi знання викликають зацiкавленiсть, а вчитель створює ситуацiї, якими учнi захоплюються; знання, вмiння i навички значимi для учня практично в рiзних життєвих ситуацiях i тому викликають глибоку зацiкавленiсть; навчальна дiяльнiсть стимулює бажання долати труднощi, пробувати власнi сили при засвоєннi навчального матерiалу; у системi суспiльних прiоритетiв науковi знання користуються належним авторитетом, що змiцнює мотивацiйну основу навчальної дiяльностi учнiв; сформовано колективний характер навчальної дiяльностi (створює сприятливу атмосферу i прагнення зайняти достойне мiсце серед ровесникiв); пiдтримується почуття власної гiдностi; навчальна дiяльнiсть є плiдною (стимулює подальшi старання); утвердилося справедливе оцiнювання досягнень, доброзичливе ставлення, повага й розумна вимогливiсть до учнiв. Позитивна навчально-пiзнавальна мотивацiя, яка реалiзується в свiдомому визначеннi мети власної навчально-пiзнавальної дiяльностi, розумiннi та сприйманнi вимог вчителя, наявностi та розвиненостi умiнь працювати з книгою, наявностi умiння складати план своїх дiй, наявностi умiнь самоконтролю впливає на пiдбiр дидактичних iгор для урокiв української мови. обумовлених змiстом майбутньої роботи, характером iнформацiї, яку вчителю необхiдно передати, а учням засвоїти [3, с. 54]. Якщо вчитель не вмiє викликати перед майбутньою зустрiччю з учнями певних позитивних емоцiй, то неможливо створити необхiдний психологiчний клiмат, який забезпечив результативнiсть взаємодiї його з учнями. Отже емоцiйна налаштованiсть є складовою частиною позитивної мотивацiї. Така мотивацiя передбачає виникнення стiйких позитивних гештальтiв, якi за основу мали б чiтке уявлення сприятливої атмосфери на уроцi, схвалення дiй i вчинкiв учня вчителем та однолiтками i отримання задоволення вiд процесу i результатiв своєї працi. Друга умова - iгрова дiяльнiсть повинна мати особистiсно-зорiєнтований характер. Особистiсно-орiєнтована освiта передбачає таку технологiю навчально-виховного процесу, яка забезпечувала б створення необхiдних умов духовного, морального, емоцiонального й iнтелектуального становлення особистостi, реалiзацiю не тiлькипедагогiчного впливу, але й педагогiчного взаємовпливу спiвпрацi й спiвтворчостi в системi вiдносин "учитель - учень", активiзацiю позицiї школяра в збагаченнi iнтелектуального й духовно-морального потенцiалу особистостi. Смисл особистiсно-орiєнтованого навчання полягає у створеннi оптимальних умов для становлення iндивiдуальностi, особистiсного розвитку, самовизначення iсамоствердження школяра. Варто зазначити, що до ряду важливих особливостей навчання, орiєнтованого на особистiсть учня, на думку Н. Волкової, вiдносять: гуманiстичну систему стосункiв учителя й учнiв; активну iнтелектуальну працю; визнання вкладу кожного школяра у колективний пошук, навчальний результат, орiєнтований на розвиток iндивiдуальностi; особистiсно-орiєнтована система оцiнювання; свободу вибору навчальних ролей, завдань та способiв їх виконання; ситуацiю успiху у розв'язаннi пiзнавальних проблем; самооцiнку особистiсних досягнень у навчальному процесi [3, с. 89]. Кожен з учнiв має сприйматися як особистiсть окрема i цiлiсна. Вiдповiдно до цього має органiзовуватися гра. Отже гра пiдбирається з урахуванням ролей адекватних особистостям кожного учня. Дуже тонка процедура - розподiл iгрових завдань. Тут учитель має виявити весь психологiчний i педагогiчний такт. Учнiв, якi не можуть похвалитися знаннями, необхiдно пiдтримувати, створювати для них ситуацiю успiху, щоб вселити впевненiсть. Незаперечних вiдмiнникiв i нестримних лiдерiв можна й навантажити вiдповiдно − їхня перемога буде важчою, але не менш бажаною. Таким чином, ми можемо периконатися що елемент особистiсної орiєнтацiї є важливим для реалiзацiї цiлей намiчених педагогом. Третя умова - застосування комплексу рiзноманiтних iгор на уроках української мови. полягає в тому, щоб успiшно виконати взяту на себе роль. Ігрова дiяльнiсть – рiзновид активної дiяльностi дiтей в процесi якої вони оволодiвають суспiльними функцiями, вiдносинами та рiдною мовою як засобами спiлкування мiж людьми [4, с. 48]. Гра як метод навчання органiзовує, розвиває учнiв, розширює їхнi пiзнавальнi можливостi, виховує особистiсть. Цiннiсть цього методу полягає в тому, що в iгровiй дiяльностi освiтня, розвиваюча й виховна функцiї дiють у тiсному взаємозв’язку. У процесi гри в учнiв виробляється звичка зосереджуватися, самостiйно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, дiти не помiчають, що навчаються. Для того, щоб повнiстю використати можливостi, якi надає застосуваня гри на уроцi, слiд застосовувати систему рiзнопланових iгор. Мова йдеться про iгри рiзних типiв: розвивальнi iгри, навчальнi, тренувальнi i т. д. Саме завдяки сплановаму i розумно побудованому алгоритму введення iгор у навчальний процес вони стануть його органiчною частиною. Такий алгоритм дозволить повнiстю розкрити потенцiал гри як форми роботи на уроцi. Ігри мають бути такими, якi б якомога ширше розкривали можливостi учнiв. Тобто слiд звертатись до полiфункцiональних iгор – тих, якi б дали змогу учневi актуалiзувати його позапредметнi знання. Таким чином, ми виокремили такi дидактичнi умовивикористання гри в навчальному процесi: • наявнiсть мети навчально-виховного процесу, яка має особистiсний смисл i забезпечує позитивну мотивацiю учнiв середньої школи в процесi навчання з використанням гри на уроках української мови; •застосування комплексу рiзноманiтних iгор на уроках української мови. В першому роздiлi нами було розглянуто такi питання: трактування поняття «дидактична гра» в психолого - педагогiчнiй лiтературi, особливостi використання дидактичної гри на уроках української мови, дидактичнi умови використання гри в навчальному процесi. Ми з'ясували, що над цим питанням вже давно працюють психологи та педагоги минулого i сучасного. Виявили, що iснують рiзнi погляди на тлумачення поняття гри, на класифiкацiї дидактичних iгор, на їх структуру. Так, в основу нашого дослiдження ми взяли тлумачення поняття дидактичної гри як iндивiдуальної, групової i колективної навчальної дiяльностi учнiв, що включає в себе елемент суперництва та самодiяльнiсть в засвоєннi знань, умiнь i навичок, набуття досвiду пiзнавльної дiяльностi i спiлкування в процесi iгрового навчання. В цьому роздiлi ми теоретично опрацювали основи використання дидактичних iгор: подали види дидактичних iгор за рiзними авторами, виокремили найважливiшi завдання навчальних iгор, розглянули структуру iгор, як методу навчання, проаналiзували основнi вимоги та положення до ефективної органiзацiї та проведення дидактичних iгор на уроках української мови. В практицi навчання розрiзняють чотири групи iгор: 1) iгри, що направленi на засвоєння знань, умiнь i навичок, передбачених програмою навчальної дисциплiни; 2) iгри, що направленi на формування загальних способiв пiзнавальної дiяльностi, культури навчальної працi, досвiду творчої дiяльностi; 3) iгри, що направленi на формування досвiду науково-дослiдної дiяльностi. Провiвши дослiдження лiтературних джерел, ми виокремили найважливiшi завдання навчальних iгор: 1. Дидактична гра збагачує чуттєвий досвiд учня, забезпечує розвиток сприймання. 2. Розв'язання дидактичного завдання формує також i волю. 3. Ігри з дидактичними iграшками, природним матерiалом, картинками сприяють естетичному розвитку. Також, проаналiзувавши лiтературу i дослiдивши понятiйний апарат, ми видiлили дидактичнi умови успiшного використання гри в навчльному процесi: наявнiсть мети навчально-виховного процесу, яка має особистiсний смисл i забезпечує позитивну мотивацiю учнiв в процесi навчання з використанням гри на уроках української мови; особистiсно-зорiєнтований характер iгрової дiяльностi; застосування комплексу рiзноманiтних дидактичних iгор на уроках української мови. Отже, пiсля аналiзу i усвiдомлення усi теоретичних аспектiв дидактичних iгор i використання їх в навчальному процесi, ми можемо впровадити цей метод навчання на практицi, оскiльки на теоретичному рiвнi гра цiлком виправдовує себе як нетрадицiйний метод навчання, метою якого є пiдвищення успiшностi учнiв. 2. 1 Дослiдно-експериментальна робота з визначення стану проблеми у сучаснiй шкiльнiй практицi розпочиналася з проведення констатувального експерименту, у якому були задiянi 5-тi класи СЗОШ № 13 Центрально-мiського району м. Кривого Рогу, а саме 49 учнiв. 5-а клас виступив як експериментальний, а 5-б як контрольний. Констатувальний експериментмав на метi виявити стан проблеми використання дидактичних iгор на уроках української мови в 5-х класах. Ми ставили такi завдання констатувального експерименту : - за допомогою анкети дослiдити рiвень обiзнаностi вчителiв української мови з iгровими методами i використання їх на уроках української мови в 5-х класах; Констатувальний експеримент проходив у2 етапи . На першому етапi ми дослiдили рiвень обiзнаностi вчителiв української мови з iгровими методами навчання i використання їх на уроках української мови в 5-х класах. Для цього нами була запропонована анкета, яка складалася з 4-х питань вiдкритого типу (додаток А). Результати анкетування показали, що 54% вчителiв не змогли дати повну вiдповiдь на питання щодо мети застосування дидактичної гри або її елементiв на уроцi. 32% вчителiв не змогли назвати широке коло iгрових методiв. На питання стосовно частоти використання iгрових методiв на уроках 56% вчителiв вiдповiли, що взагалi їх не використовують, 33% - iнодi використовують i 11% - використовують часто. Із 100% вчителiв iгровий метод навчання вважають дiйсно ефективним лише 26%, 17% - вважають методи iгрового навчання тiльки засобом урiзноманiтнення навчального процесу, а iншi 57% - стверджують, що найефективнiшим є традицiйне навчання. На другому етапi ми виявили рiвень успiшностi учнiв з української мови в 5-х класах. Для цього нами був використаний письмовий переказ (додаток Б). Рiвнi успiшностi учнiв ми виявляли на основi критерiїв, поданих у таблицi 2. 1. Таблиця 2. 1 - Критерiї оцiнювання учнiв Рiвень Бали Характеристика змiсту виконаної роботи ( Бали цього рiвня одержують учнi, якi не досягають значного успiху за жодним iз визначених критерiїв.) 1 Учень будує лише окремi, не пов’язанi мiж собою речення; лексика висловлювання дуже бiдна. 2 Учень будує лише окремi фрагменти висловлювання; лексика i граматична будова мовлення бiдна i одноманiтна. 3 За обсягом робота складає менше половини вiд норми; висловлювання не є завершеним текстом, хибує на непослiдовнiсть викладу, пропуск фрагментiв, важливих для розумiння думки; лексика i граматична будова збiдненi. Середнiй (Балiв цього рiвня заслуговують учнi, якi будують текст, що за критерiєм обсягу, повноти вiдтворення iнформацiї i зв’язностi значною мiрою задовольняє норму, але за iншими критерiями результати iстотно нижчi.) 4 Усне чи письмове висловлювання за обсягом складає дещо бiльше половини вiд норми i характеризується уже певною завершенiстю, зв’язнiстю; проте є недолiки за рядом показникiв (до семи), наприклад: характеризується неповнотою i поверховiстю в розкриттi теми; порушенням в послiдовностi викладу; не розрiзняється основна та другорядна iнформацiя; добiр слiв не завжди вдалий (у разi переказу – не використано авторську лексику) 5 За обсягом робота наближається до норми, у цiлому є завершеною, тема значною мiрою розкрита, але трапляються недолiки за низкою показникiв (до шести): роботi властива поверховiсть висвiтлення теми, основна думка не проглядається, бракує єдностi стилю та iн. 6 За обсягом висловлювання сягає норми, його тема розкривається. Виклад загалом зв’язний, але робота характеризується недолiками за кiлькома показниками (до п’яти ): помiтний її репродуктивний характер, вiдсутня самостiйнiсть суджень, їх аргументованiсть, добiр слiв не завжди вдалий тощо. Достатнiй (Балiв цього рiвня заслуговують учнi, якi досить вправно будують текст за бiльшiстю критерiїв, але за деякими з них ще припускаються недолiкiв) 7 Учень самостiйно створює достатньо повний, зв’язний, з елементами самостiйних суджень текст, використовує авторськi засоби виразностi, образностi мовлення, але в роботi є недолiки (до чотирьох), наприклад: вiдхилення вiд теми, порушення послiдовностi її викладу; основна думка не аргументується тощо. 8 Учень самостiйно будує достатньо повне, осмислене, самостiйно i в цiлому вдало написане висловлювання, проте трапляються ще недолiки за певними показниками (до трьох). 9 Учень самостiйно будує послiдовний , повний, логiчно викладений текст; розкриває тему, висловлює авторську позицiю; використовує авторськi засоби виразностi; однак припускається окремих недолiкiв: здебiльшого це вiдсутнiсть виразної позицiї чи належної її аргументацiї тощо. Високий ( Балiв цього рiвня заслуговують учнi, якi вправно за змiстом i формою будують текст; висловлюють i аргументують свою думку; вмiють зiставляти рiзнi погляди на той самий предмет, оцiнювати аргументи на їх доказ, обирати один iз них; окрiм того, пристосовують висловлювання до особливостей певної мовленнєвої ситуацiї, комунiкативного завдання.) 10 додержанням стильової єдностi та виразностi тексту; але за одним iз критерiїв допущено недолiк. 11 робота в цiлому вiдзначається багатством словника, точнiстю слововживання, стилiстичною єднiстю, граматичною рiзноманiтнiстю. 12 Учень самостiйно створює яскраве, оригiнальне за думкою висловлювання вiдповiдно до мовленнєвої ситуацiї; аналiзує рiзнi погляди на той самий предмет, добирає переконливi аргументи на користь тiєї чи iншої позицiї, усвiдомлює можливостi використання тiєї чи iншої iнформацiї для розв’язання певних життєвих проблем; робота вiдзначається багатством слововживання, граматичною правильнiстю. Виходячи з поданих критерiїв оцiнювання, ми виявили рiвнi успiшностi учнiв, якi занесли у таблицю 2. 2. Рiвнi успiшностi 5-а клас (експериментальний) 5-б клас (контрольний) Початковий 9,0 10,0 69,0 70,0 Достатнiй 17,0 14,0 5,0 6,0 З таблицi видно, що констатувальний етап експерименту виявив перевагу початкового та середнього рiвнiв успiшностi учнiв з української мови 5-х класiв СЗОШ № 13. Для покращення стану проблеми нами була впроваджена експериментальна програма з пiдвищення рiвня успiшностi учнiв, пiд час якої реалiзувалися дидактичнi умови використання гри в навчальному процесi експериментального класу. Ця програма розглядається у наступному параграфi нашого дослiдження. 2. 2 Експериментальна програма використання дидактичної гри української мови Ми провели констатувальний експеримент, який виявив перевагу початкового та середнього рiвнiв успiшностi учнiв. Отже є необхiднiсть проведення формувального експерименту, мета якого – пiдвищення рiвня навчальних досягнень учнiв 5-х класiв на уроках української мови пiд час реалiзацiї дидактичних умов використання навчальних iгор. У ходi цього експерименту ми ставили такi завдання : 1) дiбрати i запропонувати комплекс рiзноманiтних навчальних iгор; 2) розробити систему урокiв, яка б дозволяла нетрадицiйно подати матерiал з фонетики, морфологiї, лексики; 3) розробити i подати готовi моделi урокiв-iгор з української мови; 4) практично перевiрити можливiсть впровадження елементiв гри на уроках української мови. до навчання, а також урiзноманiтнити навчальний процес. До цього комплексу було включено 7 iгор. З-помiж них 2 гри мовленнєвого спрямування, 3 – iнтелектуального, 1 – загальнорозвивально i 1 – рухова гра дидактичного характеру. Серед мовленнєвих iгор ми подаємо двi. Перша гра пiд назвою «Кола на водi» (додаток В). Цiль цiєї гри полягає у розвитку комунiкативних навичок учнiв, їх здатностi будувати, яскравi оповiдання про навколишнiй свiт, Завдання гри - вчити фантазувати, розвивати уяву, формувати навички будови тексту. Друга гра «Мiкрофон» (додаток В) має на метi розвиток мовленнєвої компетенцiї учнiв, їх здатнiсть i вмiння добирати мовний матерiал вiдповiдно до запропонованого стилю мовлення. Завдання гри – сформувати на гiдному рiвнi культуру усного мовлення школярiв, позбавити учня вiдчуття нiяковостi в умовах «репортажу». Інтелектуальнi iгри представленi такими прикладами як гра «Пiзнай мене», «Що? Де? Коли?» та «Рецензисти кросворду». « Пiзнай мене» (додаток В) передбачає перевiрку i закрiплення понятiйного матерiалу з теми. Мета цiєї гри полягає в необхiдностi учня оперувати термiнами, поняттями з теми, що дозволяє активiзувати мненмiчнi i мислиннєвi процеси. Завдання полягає у тому, що ця гра повинна навчити учнiв активно використовувати такий пласт лексики, як термiнологiя. «Що? Де? Коли?» має на метi шляхом впровадження конкуренцiї пiдвищити особистiсну мотивацiю учня, актуалiзувати усi наявнi знання з даного предмету чи теми. Завдання гри – продемонструвати важливiсть ерудованостi, навчити працювати в командi. «Рецензити кросворду» (додаток В) має за мету поглибити, систематизувати i узагальнити знання. Завданнями цiєї гри є сформувати у учнiв моделi нестандартного мислення, зорiєнтувати їх на адекватнi дiї в екстремальних ситуацiях. Загальнорозвивальна гра «Пелюстки ромашки» ( додаток В) схожа на вiкторину. ЇЇ цiль у тому, щоб задiяти усi можливi психiчнi процеси: мислення, пам'ять, увагу, уяву i т. д. Гра-естафета(додаток В) репрезентує руховi iгри дидактичного характеру. Окрiм пiдвищення iнтересу ця гра має на метi, ще й задiяти наочно-образне, асоцiативне мислення, що реалiзуватиметься шляхом прив’язання конкретного питання до конкретного окремого мiсця чи людини. Задачею тут виступає формування в учнiв певного алгоритму опанування матерiалу. На нашу думку, така система iгор допоможе ефективно забезпечити позитивну мотивацiю учнiв 5-х класiв на уроках української мови. Такожми розробили систему урокiв, яка б дозволяла нетрадицiйно подати матерiал з фонетики, морфологiї, лексики. Загалом нами було розроблено i запропоновано 5 урокiв з української мови нестандартного типу (уроки-iгри). Так 1 i 4 уроки реалiзують мету впровадження нетрадицiйної форми уроку при вивченнi фонетики, 2 i 3 – морфологiї, а 5 – лексикологiї. Така система урокiв допоможе, на наш погляд, реалiзувати принцип системностi у викладаннi, дозволить використати можливостi гри при реалiзацiї цiлей уроку. № Змiст уроку Ігри, що використовувалися 1. Поглибити поняття про звук, ознайомити з його функцiями лiтератури i мiсцi у системi мови. У країнi звукiв 2. Морфемна будова слова. Суфiкс. Засвоєння змiсту поняття про суфiкс, визначення його ролi, особливостей i значень, ознайомлення з класифiкацiєю. В Будинку має бути дах 3. Морфемна будова слова. Префiкс. Ознайомлення i засвоєння префiксiв пре-, при-, прi-, аналiз змiсту слова, який надають цi префiкси, поглиблення про парадигму значень слова вцiлому i слотворчих часток загалом. Поле чудес 4. Склад. Наголос. Ознайомлення з поняттям «законом висхiдної звучностi», засвоєння рiзновидiв складiв (закритi i вiдкритi), вивчення правил переносу. 5. Синонiми. Розвиток умiння визначати синонiмiчнi ряди, формування творчої думки, розвиток вмiння послуговуватись словниками. Що? Де? Коли? Як приклад наводимо розробку одного уроку української мови з теми «Звуки мови i звуки мовлення» (дивись додаток Г). Пiсля впровадження експериментальної програми з пiдвищення рiвня успiшностi учнiв за допомогою дидактичних iгор, ми знову провели переказ iз метою виявлення результативностi впровадженої програми. За результатами переказу ми бачимо, що показники рiвнiв успiшностi учнiв якiсно змiнилися. Результати наводимо у таблицi 2. 3. Таблиця 2. 3 - Рiвнi успiшностi учнiв на етапi формувального експерименту (у %) 5-б клас (контрольний) 7,0 8,0 53,0 72,0 Достатнiй 29,0 14,0 11,0 6,0 Порiвнявши результати успiшностi учнiв 5-х класiв до експерименту i пiсля нього, ми бачимо як змiнився вiдсотковий показник. Порiвняльнi результати наводимо у таблицi 2. 4. Таблиця 2. 4 - Рiвнi успiшностi учнiв до та пiсля експериментальної роботи(у %) Рiвнi успiшностi учнiв 5-а клас (експериментальний) 5-б клас (контрольний) До експерименту Пiсля експерименту Пiсля експерименту Початковий 9,0 7,0 10,0 8,0 Середнiй 69,0 53,0 70,0 72,0 Достатнiй 17,0 29,0 14,0 14,0 Високий 5,0 11,0 6,0 6,0 З таблицi 2. 4 видно, що пiдвищилися показники середнього та високого рiвнiв успiшностi учнiв експериментального класу. Отже, проаналiзувавши результати дослiдно-експериментальної роботи, можна зробити висновок, що розроблена нами програма з пiдвищення рiвня успiшностi учнiв 5-х класiв за допомогою використання дидактичних iгор, сприяла позитивним зрушенням у якостi знань учнiв. Таким чином, зазначимо, що експериментальна програма, розроблена з урахуванням дидактичних умов використання дидактичних iгор в навчальному процесi, дiйсно пiдвищила рiвень успiшностi учнiв, а тому є доцiльною при використаннi у масовiй шкiльнiй практицi. На етапi констатувального експерименту нами були окресленi основнi проблеми стосовно предмету нашого дослiдження: по-перше, в учнiв вiдсутня позитивна мотивацiя до навчання i, як результат, невисокий рiвень успiшностi, по-друге, вчителi не достатньо обiзнанi з iгровими методами навчання. Визначивши рiвень досягнень учнiв 5-х класiв з української мови, ми з’ясували, що бiльшiсть з них має середнiй рiвень. Це i зумовило впровадження експериментальної програми залучення iгрових методiв навчання, яка включала в себе систему рiзних дидактичних iгор, розробку п’яти урокiв з української мовидля учнiв 5-го класу. Пiсля впровадження експериментальної програми ми знову провели зрiз i виявили, що показники успiшностi учнiв експериментального класу мають зрушення у позитивний бiк. Це простежується при порiвняннi кiлькiсних та якiсних показникiв за допомогою таблиць. Таким чином, ми наголошуємо, що гiпотеза дослiдження пiдтверджена, а саме: ефективному використанню дидактичних iгор сприяло використання таких дидактичних умов як, наявнiсть мети навчально-виховного процесу, яка має особистiсний смисл i забезпечує позитивну мотивацiю учнiв в процесi навчання з використанням гри на уроках української мови; особистiсно-зорiєнтований характер iгрової дiяльностi; застосування комплексу рiзноманiтних дидактичних iгор на уроках української мови. в навчальний процес, виявили особливостi використання на уроках української мови i видiлили дидактичнi умови використання цього методу. пiзнавльної дiяльностi i спiлкування в процессi iгрового навчання. Розглянули види дидактичних iгор: 1) iгри-подорожi; 2) iгри-доручення; 3) iгри-припущення; 4) iгри-загадки; 5) iгри-бесiди. За iншою класифiкацiєю: 1) iгри, що направленi на засвоєння знань, умiнь i навичок, передбачених програмою навчальної дисциплiни; 2) iгри, що направленi на формування загальних способiв пiзнавальної дiяльностi, культури навчальної працi, досвiду творчої дiяльностi; 3) iгри, що направленi на формування досвiду науково-дослiдної дiяльностi. Дидактичнi iгри мають i свою структуру, якi проявляються в етапах її проведення: пiдготовка до заняття; постановка головного завдання; побудова iмiтацiйної моделi об’єкта; перевiрка,корекцiя; реалiзацiя прийнятого рiшення i оцiнка його результатiв. Для успiшного використання iгор у навчаннi слiд дотримуватись дидактичних умов: наявнiсть мети навчально-виховного процесу, яка має особистiсний смисл i забезпечує позитивну мотивацiю учнiв в процесi навчання з використанням гри на уроках української мови; особистiсно-зорiєнтований характер iгрової дiяльностi; застосування комплексу рiзноманiтних дидактичних iгор на уроках української мови. Для пiдтвердження своєї позицiї ми провели дослiдно-експериментальну роботу з використання дидактичної гри на уроках української мови у 5-их класах. В першу чергу ми визначили стан проблеми у сучаснiй шкiльнiй практицi, для цього був проведений констатувальний експеримент , який проходив у два етапи. З цього експерименту було видно, що обiзнанiсть вчителiв з iгровими методами навчання велика, а у шкiльнiй практицi переважає традицiйне навчання. Також ми виявили перевагу початкового та середнього рiвнiв успiшностi учнiв п’ятих класiв. Для покращення стану проблеми нами була впроваджена експериментальна програма з пiдвищення рiвня успiшностi учнiв. Ми розробили комплекс дидактичних iгор, який мав на метi змiнити ставлення учнiв до процесу засвоєння знань i покращення їх успiшностi. Провiвши дослiдну роботу, ми подали результати експерименту, якi демонструють, що показники успiшностi значно пiдвищилися. Отже, гiпотеза дослiдження пiдтверджена, завдання виконанi, мета досягнута. Список використаних джерел 1. Баюк А. Ф. Педагогiчний словник / А. Ф. Баюк, М.І. Голдованський, Г. В. Поташнiкова – Хмельницький: Вид-во Хмельницького Центру ДМСУ, 2006. – 93 с. – Режим доступу до словника: http://www.center.km.ua/oldversion/metodmat/6/6.html. 2. Брижатенко О. Можливостi iмiтацiйно-дидактичної гри у формуваннi пiзнавальної активностi старшокласникiв / О. Брижатенко // Шлях освiти. – 2006. – №4. – С. 34-37. 3. Волкова Н. П. Педагогiка: [навчальний посiбник] / Наталiя Павлiвна Волкова. – К.: Академiя, 2001. – 212 с. 4. Воробйова С. Дидактична гра в процесi навчання/ С. Воробйова // Рiдна школа. – 2002. – №10. – С. 46-48. 5. Гамалiй А. Т. Ігри та цiкавi вправи з української мови / А. Т. Гамалiй. – К.: Рад. школа, 1980. – 112 с. 6. Долбенко Т. Активiзацiя пiзнавальної дiяльностi пiдлiткiв: iгровi технологiї / Т. Долбенко // Рiдна школа. – 2004. – № 10. – С 36-39. 7. Дон О. Дидактичнi iгри / О. Дон // Шкiльний свiт. – 2001. – №35 – вересень. – С. 5-7. 8. Жорник О. Формування пiзнавальної активностi учнiв у процесi спiльної iгрової дiяльностi / О. Жорник // Рiдна школа. – 2000. – №2. – С. 26-28. 9. Кенеман А. В. Игра как ведущая деятельность ребенка/ под ред. Т. И. Осокиной. – М.: Просвещение, 1988. – 240 с. 11. Коротяєв Б.І. Методи навчально-пiзнавальної дiяльностi учнiв/ Б.І. Коротяєв. – К.:Рад. школа, 1971. – 285 с. 12. Корчак Я. Культура игры и детская литература / Я. Корчак // Дошкольное воспитание. – 1985. – № 5-6. – С. 46-48. 13. Кудикiна Н. Ігрова дiяльнiсть у початковiй освiтi / Н. Кудикiна // Вiдкритий урок. – 2006. – №5-6. – С. 27-32. 14. Кудикiна Н. Психологiя та педагогiка гри / Н. Кудикiна // Вiдкритий урок. – 2006. – №5-6. – С. 32-36. 16. Мамчур І. Теорiя гри та її пiзнавальнi можливостi (iсторичний аналiз) / І. Мамчур // Рiдна школа. – 2003. – №6. – С. 61-63. – Львiв: Видав. центр ЛНУ iм. І. Франка, 2003. – 55 с. – Режим доступу до посiбника: http: //tourlib.net/booksothers/pedtehno11.htm. 18. Саюк В. Історико-педагогiчний аналiз використання гри у навчальному процесi / В. Саюк // Рiдна школа. – 2005. – №7. – С. 50-52. 20. Сценарiї урокiв з неусталеною структурою: українська мова i лiтература [упоряд. І. Мойсеїв]. – К.: Ред. загльнопед. газ., 2004. – 70 с. 2006. – Вип. 6. – С. 185-193. 23. Щербина Д. Дидактична гра в системi особистiсно-зорiєнтованого навчання. // Педагогiка вищої та середньої школи. – Кривий Рiг, 2006. – вип. 14. – С. 254-256. 24. Щербина Д. Ігрове навчання як засiб активiзацiї комунiкативної позицiї учнiв. // Педагогiка вищої та середньої коли. – Кривий Рiг, 2007. вип. 17. – С. 353-358. 25. Яновская М. Г. Творческая игра в воспитании школьника: [методическое пособие для учителей] / М. Г. Яновская. – М.:Просвещение, 1987. – 230 с. Анкета 1. Назвiть мету застосування дидактичної гри, або її елементiв на уроцi. 2. Якi iгровi методи органiзацiї навчання Вам вiдомi? 3. Як часто Ви використовуєте методи iгрового навчання? 4. Чи вважаєте Ви використання iгрових методiв навчання ефективним? Обґрунтуйте свою думку. Додаток Б Переказ на тему: Українськi нацiональнi символи Ми часто кажемо: сильний як ведмiдь, хитрий як лис, стрункий як тополя. Тут ведмiдь виступає символом сили, лис - хитростi, тополя - стрункостi. А чи замислюємося ми над тим, яку роль у нашому життi вiдiграють символи? Озирнiмося довкола - i ми побачимо безлiч символiчних позначень. Вони про щось повiдомляють, до чогось закликають, про щось застерiгають. Найстародавнiша символiка пов'язана з могутнiми силами природи. У стародавнi часи нашi пращури вважали себе за язичникiв та називалися сонцепоклонниками. Тому не дивно, що мали вони свої тотеми-обереги, тотеми-амулети. Найчастiше тотемами були лелеки. Вони були символом вiрностi та краси, але нашi пращури називали цих птахiв не лелеками: вони дали їм прекрасну поетичну назву - Мати Сва. Символами якоїсь країни можуть бути й природнi об'єкти, наприклад, рiки, гори. Так стародавнi єгиптяни обожнювали рiку Нiл, вiд якої залежало життя всiєї країни. Вiрмени вважали за священний символ свого народу гору Арарат, а хто не чув про Фудзi - об'єкт поклонiння японцiв? Для українцiв же найвизначнiшим нацiональним символом є Днiпро. Саме Днiпро-Славутич оспiваний у численних пiснях, думах, легендах. Днiпро - нацiональна гордiсть, слава України. - дорогий серцю кожного українця символ iсторiї козацтва. А нашi архiтектурнi пам'ятки-символи?! Софiйський собор, Золотi ворота у Києвi, Києво-Печерська лавра. На жаль, вiйни й лихолiття понищили в Українi дуже багато чудових витворiв людського духу. Треба не тiльки шанувати те, що збереглося, а й прагнути вiдродити втрачене, бо «Забудеш рiдний край - тодi твiй корiнь всохне». Додаток В дидактичний гра навчальний процес Учнi вибирають довiльне слово. Воно записується на дошцi стовпчиком. На цi букви добираються новi слова, до слiв - речення. На основi отриманих результатiв складають оповiдання,казку,веселу iсторiю, вiрш. Наприклад: С - снiжок - настав ранок, прокинулась снiжинка; Т - танок - закружляла у веселому танку;І - iней - iней вкрив усе навкруги; Гра «Мiкрофон». Обираються наступнi дiючi особи: репортер, глядачi (3-5осiб) i доповiдачi (решта классу). Вчитель ставить питання, репортер пiдходить до учня i пропонує йому вiдповiсти. Учень дає вiдповiдь в мiкрофон, який йому передає репортер (це може бути справжнiй мiкрофон, макет, або будь-який предмет , який домовлено буде вважати мiкрофоном). Глядацi оцiнюють вiдповiдь доповiдача. І вчитель знову ставить питання. Гра «Пiзнай мене». вийти стiльки, скiльки термiнiв. Наприклад: термiн «дiєслово», до нього слова – вид, час, спосiб, особа, число; термiн «словотвiр» до нього слова – суфiксальний, префiксальний, …, лексико-семантичний, лексико-синтаксичний, адвербiалiзiцiя, субстантивацiя i т. д. Гра «Рецензисти кроссворду». Вона полягає в наступному: класс дiлиться на три групи (команди). Команди розмiщуються напiвколом обличчям до дошки. Кожна з команд по черзi пропонує тему, питання (слiд поставити в якомога нестандартнiшiй формi) i вiдповiдь – 1-ша команда пропонує тему, 2-га ставить питання i вказує межi i мiсце вiдповiдi, 3-тя дає вiдповiдь, потiм 2-га пропонує тему, 3-тя – ставить питання, 1- ша – дає вiдповiдь., i т. д.. Кожна вiдповiдь записується. Гра «Пелюстки ромашки». На дошцi висить декiлька макетiв ромашок з 7-ма пелюстками кожна. На пелюстках найрiзноманiтнiшi завдання, наприклад: подумайте…, згадайте…, уявiть…, iт. п. Учнi пдходять до вчителя i обирають всою ( найдоцiльнiше – шляхом жеребкування). Потiм учень тягне пелюстку, виймає її з ромашки i зi зворотної сторони читає завдання. Йде готуватися, а iнший тим часом, тягне свою пелюстку i т. д. Кожен учень готується 3-5 хвилин. Поки перший вiдповiдає вчителевi, iншi готуються. Таким чином кожен учень виконує за урок декiлька мислиннєвих операцiй, а вчитель може перевiрити рiвень засвоєння знань i виявити прогалинини, якщо такi є. Гра-естафета. Учнi класу дiляться на команди по 3-4 чоловiки. На територiї виставленi пункти. На кожному пунктi по проходженню iспиту вони отримують паперову зiрку (медаль, яблуко …) на якiй написана лiтера. Завдання гри – скласти слово-пароль. Пункти: пункт 1 – теоретичний (потребує вiдповiдi на теоретичне питання), пункт 2 – експериментальний ( вирiшення практичних завдань), пункт 3 – тестовий («великий свiт усього» - вiдповiдi на питання, що реалiзують мiж предметнi зв’язки), пункт 4 – народна мудрiсть ( завдання на матерiалах народної творчостi, на кшталт продовжiть прислiв’я…, вiдгадайте загадку…, iт. п.), пункт 5 – натхнення ( перевiрка умiння творити – складiть три-, чотиривiрш, зобразiть графiчно i т. п.),пункт 6 – практичне застосування ( продемонструвати практичне застосування запропонованiй темi, фразi, явищц мови…), пункт 7 – острiв загадок (дається остання лiтера слова i учнi мать скласти слово-пароль). Виграє та команда, яка найшвидше знайде зашифрований пароль. Додаток Г «У країнi звукiв» Тема: Звуки мови i звуки мовлення. Мета: повторити й узагальнити знання про голоснi i приголоснi звуки набутi у початкових класах; розвивати фонематичний слух учнiв; виховувати в учнiв пiзнавальний iнтерес до української мови. Обладання: Плакат з Сонечком, ромашки iз завданнями, ребуси, цеглинки з лiтерами, пiдручники. Тип уроку: урок повторення й узагальнення знань. Вид уроку: урок – гра. I. Органiзацiйний момент II. Повiдомлення теми й мети уроку - Дiти, сьогоднi ми з вами повторимо вiдомостi про звуки набутi вами у початкових класах, будемо розвивати фонематичний слух i працювати зi звуками та буквами. Створення iгрової ситуацiї Стук у дверi. Принесли лист. Читаємо: „П’ятому класу школи №13 вiд Ясного Сонечка з Блакитного Неба”. Доброго дня, шановнi учнi! Пiдступнi ромашки викрали у моїх сонячних зайчикiв лiтери та не вiтдадуть, поки заййчаткк не виконають всi їх завдання. Дiти, допоможiть, будь ласка, зайчикам, адже вони не навчалися у школi. Ясне Сонечко P. S. Почнiть з Першої Ромашки. - Дiти, подивiться, я й не помiтила, що у класi з’явилися Ромашки. Допоможемо сонячним зайченятам. Де Перша Ромашка? (Дiти вказують на ромашку з цифрою 1 за якою конверт iз завданням) III. Актуалiзацiя опорних знань учнiв. Ромашка 1 Мозковий штурм: за двi хвилини записати всi назви, якi стосуються звукiв. (Наприклад: звук; лiтера; мова; доповiдь, мовлення; буква; назва, фонетика; iм’я, пiсня...) Коли дiти виконають завдання, взяти у ромашки лiтеру i прикрiпити її до плакату) IV. Робота за темою 1. Знайомство з графiкою, орфографiєю, орфоепiєю. Ромашка 2 Завдання: розв’язати ребуси i дiзнатися, якi науки тiсно пов’язанi з фонетикою. Вчитель демонструє ребуси, дiти вiдгадують. Учитель доповнює: -Наша мова – звукова, i значення в нiй передаються за допомогою звукiв. Тому фонетика, як наука про звуковий склад мови, пов’язана з усiма галузями мовознавства. Однак, особливо тiсно пов’язанi три роздiли науки про мову, якi встановлюють i вивчають правила передачi звукiв, звукового складу слiв в усному i писемному мовленнi. Орфоепiя - це роздiл мовознавства, що вивчає нормативну лiтературну вимову, виробляє вимовнi рекомендацiї. (Взятии у Ромашки лiтеру та прикрiпити її до зайченяти). 2. Побудова слiв Ромашка 3 - Звуки-фонеми служать, передусiм, будiвельним матерiалом, цеглинками для побудови споруд – слiв. Ізольовано вжитi, вони нiчого не називають, однак, поєднавшись, утворюють слова. - Побудуйте у кожної пропонованої купки цеглинок фонем два (або й три) слова. Для кожної купки цеглинок викликаю до дошки учня. Працюють одночасно: викликанi у дошки, iншi у зошитах. Вiдповiдi, наприклад: 1) село, осел; 2) салат, атлас; 4) писати, сипати; 3. Робота з пiдручником. Ромашка 4 Виконати вправу 214 у пiдручнику. 3 учня працюють на дошцi, iншi у зошитах. Вiдповiдi: 3) чайка, сорока, орел, ворона, крук, кулик. Взяти у Ромашки лiтеру та прикрiпити її до зайчика. 4. Робота з таблицями у пiдручнику. Ромашка 5 - Розгляньте таблицi на стор. 76 пiдручника, та дайте вiдповiдi на питання. - Назвiть голоснi звуки? - Якi бувають приголоснi звуки? Назвiть твердi дзвiнки приголоснi. М’якi дзвiнкi, глухi. Взяти у Ромашки лiтеру та прикрiпити її до плакату 5. Фiзхвилинка Раз, два – всi пiрнають. П’ять, шiсть – на водi крiпнуть руки молодi. Сiм, вiсiм – що є сили всi до берега поплили. Дев’ять, десять – розгорнулись, 6. Розподiльний диктант. Слова з Г та Г’ записати в двi колонки. Горох, ґедзь, ґатунок, груша, гусiнь, густий, ґрунтiвка, гусеня, гнотик, гуркiт, гумка, губа, ґратований. Взятии у Ромашки лiтеру та прикрiпити її до плакату 7. Робота з пiдручником. (Прикрiплюю останню лiтеру до плакату) -Дiти, погляньте, ми з вами виконали всi завдання й повернули зайчикам їх лiтери. Хто ж здогадався, що говорять вам зайченята у вiдповiдь? (З букв склалося слово - Молодцi). Так, ви , дiйсно, молодцi i добре сьогоднi попрацювали. Додатково * Запитання-жарти: 1) Чого нема в дельфiна, але є в кита, акули, краба? 2) Чого нема в яблунi, але є у вишнi, черешнi, грушi? 3) Чим закiнчується лiто i починається осiнь? 4) Що стоїть посеред городу? А посеред лiсу? 5) Чого немає в динi, але є в кавунi. гарбузi? * У мене була таблиця про голоснi i приголоснi звуки. Та вона розсипалася: частини розсипалися i змiшалися. Вiдновiть цю таблицю, склавши окремо частини на яких визначено ознаки голосних i приголосних звукiв. V. Пiдсумок уроку -Дiти. яка була тема нашого уроку? - Що ми повторили на уроцi? -А щось нове ви узнали? Що саме?