Змiст пiдготовки магiстра за напрямом економiст
Мiнiстерство освiти i науки України
Нацiональний авiацiйний унiверситет
Гуманiтарний iнститут
Самостiйна робота
на тему “Змiст пiдготовки магiстра за напрямом економiст”
Виконала: студентка 5 курсу
спецiальностi економiка пiдприємства
групи 518 ФЕП
Кавун Анна
Перевiрила:
Проф. Барановська Л. В
Київ 2010
План
1. Змiст вищої освiти
4. Особливостi змiсту пiдготовки майбутнього економiста
Вступ
часом змiнилися також вимоги до рiвня та якостi пiдготовки як з боку роботодавця, так i з боку самого фахiвця. На початку 90-х рокiв бiльшiсть випускникiв ВНЗ задовольнялись певним рiвнем, але вже з серединi 90-х рокiв виникла гостра необхiднiсть опанування не лише математичних навичок а й iншомовних. Новi iнформацiйнi технологiї, що надали можливiсть пошуку необхiдної iнформацiї у свiтовiй мережi Інтернет, також потребують вiд фахiвцiв удосконалених навичок читання та аудiювання. Фахiвцям з економiки володiння iноземними мовами надають значнi переваги в обробцi великих обсягiв iнформацiї, щоб, наприклад, зробити економiчний аналiз ринкiв збуту, провести маркетингове дослiдження, прийняти оптимальне рiшення в комерцiйнiй сферi з урахуванням рiзних аспектiв спiвробiтництва iз закордонними партнерами тощо.
Отже, процеси глобалiзацiї i iнтеграцiї у свiтi та пов'язанi з ними кардинальнi соцiально-економiчнi трансформацiї в українському суспiльствi зумовлюють необхiднiсть реформування iншомовної пiдготовки студентiв економiчного профiлю. Практика мiжкультурного спiлкування показала, що добрi знання лексико-граматичної системи iноземної мови ще не гарантують досягнення взаєморозумiння, бо культурнi вiдмiнностi спiврозмовникiв можуть призвести до непорозумiння або навiть до конфлiкту та „культурного шоку”. Зважаючи на цi обставини, головною метою пiдготовки фахiвцiв засобами iноземних мов стало формування здатностi до мiжкультурної комунiкацiї.
1. Змiст вищої освiти
Вища освiта — рiвень освiти, який здобувається особою у вищому навчальному закладi в результатi послiдовного, системного та цiлеспрямованого процесу засвоєння змiсту навчання, який ґрунтується на повнiй загальнiй середнiй освiтi й завершується здобуттям певної квалiфiкацiї за пiдсумками державної атестацiї. Для здобування вищої освiти зараз необхiдним в Українi є складання тестiв Зовнiшнього центру оцiнювання якостi освiти.
До структури вищої освiти входять освiтнi й освiтньо-квалiфiкацiйнi рiвнi:
Неповна вища освiта — освiтнiй рiвень вищої освiти особи, який характеризує сформованiсть її iнтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистостi i є достатнiми для здобуття нею квалiфiкацiй за освiтньо-квалiфiкацiйним рiвнем молодшого спецiалiста.
Базова вища освiта — освiтнiй рiвень вищої освiти особи, який характеризує сформованiсть її iнтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистостi i є достатнiми для здобуття нею квалiфiкацiй за освiтньо-квалiфiкацiйним рiвнем бакалавра.
за освiтньо-квалiфiкацiйним рiвнем спецiалiста або магiстра.
освiтньо-квалiфiкацiйнi рiвнi:
виробничих функцiй певного рiвня професiйної дiяльностi, що передбаченi для первинних посад у певному видi економiчної дiяльностi.
Бакалавр — освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень вищої освiти особи, яка на основi повної загальної середньої освiти здобула базову вищу освiту, фундаментальнi i спецiальнi умiння та знання щодо узагальненого об'єкта працi (дiяльностi), достатнi для виконання завдань та обов'язкiв (робiт) певного рiвня професiйної дiяльностi, що передбаченi для первинних посад у певному видi економiчної дiяльностi.
Пiдготовка фахiвцiв освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня бакалавра може здiйснюватися на основi освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня молодшого спецiалiста.
Спецiалiст — освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень вищої освiти особи, яка на основi освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня бакалавра здобула повну вищу освiту, спецiальнi умiння та знання, достатнi для виконання завдань та обов'язкiв (робiт) певного рiвня професiйної дiяльностi, що передбаченi для первинних посад у певному видi економiчної дiяльностi.
Магiстр — освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень вищої освiти особи, яка на основi освiтньо-квалiфiкацiйного рiвня бакалавра здобула повну вищу освiту, спецiальнi умiння та знання, достатнi для виконання професiйних завдань та обов'язкiв (робiт) iнновацiйного характеру певного рiвня професiйної дiяльностi, що передбаченi для первинних посад у певному видi економiчної дiяльностi.
перспектив розвитку суспiльства, науки, технiки, технологiй, культури та мистецтва.
2. Професiограма та її змiст
Система вимог до людини з кожної професiї називається професiограмою. Професiограма — це спецiальна карта, яка мiстить розгорнутий перелiк умов i характеристик трудової дiяльностi по конкретнiй професiї, її окремих вимог i професiйно важливих якостей, якими повинен володiти працiвник.
Перелiк вимог професiї до психiки людини та необхiдних здiбностей складає психограму професiї.
Пiд професiйними здiбностями розумiють достатньо стiйкi властивостi особистостi, якi змiнюються в процесi дiяльностi i забезпечують її успiшнiсть та вдосконалення.
Професiограма мiстить:
* загальнi вiдомостi про професiю та її динамiку в зв’язку з розвитком науки i технiки, соцiальне та економiчне значення;
* виробничу характеристику професiї, опис трудового процесу (наводяться назви знарядь працi, за допомогою яких виконується робота, вказується рiвень фiзичного i психологiчного напруження (значне, помiрне, незначне), робоча поза тощо;
* характеристику видiв i тривалостi професiйного навчання, можливостi пiдвищення квалiфiкацiї;
Серед психологiчних i психофiзiологiчних вимог основними є такi:
* типологiчнi особливостi (сила, врiвноваженiсть, рухливiсть нервових процесiв);
* швидкiсть розпiзнавання сигналiв;
* сприймання предметiв у статицi i динамiцi;
* увага (концентрацiя, розподiл, переключення, стiйкiсть);
* пам’ять (особливостi, обсяг);
* мислення (аналiз, синтез, абстракцiя);
* емоцiйно-вольова сфера (емоцiйна стiйкiсть, здатнiсть до ефективної дiяльностi в екстремальних умовах тощо);
Кожна професiя ставить рiзнi вимоги до фiзичних, психофiзiологiчних та психологiчних властивостей людини. Такi вимоги називають характеристиками професiї. Комплекс психофiзiологiчних i психологiчних характеристик складає психограму професiї, графiчне зображення якої називається психологiчним профiлем професiї. В психограмах вимоги професiї до рiзних властивостей працiвника оцiнюються в балах в дiапазонi вiд 1 до 5 (вiд незначної до високої).
Класифiкацiї та методи вивчення професiй
i такi характеристики, якi є спiльними для цiлої групи професiй. Тому завданням професiографiї є групування професiй на основi спiльностi тих чи iнших психологiчних характеристик.
Залежно вiд знарядь працi всi професiї подiляють на чотири групи:
* ручної працi (простi та механiзованi ручнi знаряддя працi);
* автоматизованої працi (оператори автоматизованих систем з пультовим управлiнням);
* праця, в якiй основне значення мають розумовi вмiння i навички (вчитель, лiкар, учений-теоретик).
За умовами працi видiляються чотири пiдгрупи професiй:
з пiдвищеними вимогами до моральних якостей (суддя, лiкар, мiлiцiонер);
з незвичайними умовами роботи (льотчик, випробувач, водолаз);
з побутовим мiкроклiматом (бухгалтер, бiблiотекар);
роботою на вiдкритому повiтрi (будiвельники, рiльники).
Поєднання цих характеристик створює певний характерний для конкретної професiї комплекс вимог до здiбностей працiвника.
Ще одна класифiкацiя професiй пов’язана з поняттям професiйної придатностi (придатностi людини до конкретної трудової дiяльностi). Пiд професiйною придатнiстю розумiють наявнiсть у людини психофiзiологiчних i психологiчних властивостей, якi вiдповiдають конкретнiй професiї i забезпечують достатню ефективнiсть працi з цiєї професiї.
За цiєю ознакою професiї подiляються на двi групи:
* професiї, що не ставлять особливих, пiдвищених вимог до фiзiологiчних i психологiчних властивостей людини;
В Українi пiдготовлено i погоджено з Кабiнетом Мiнiстрiв Тимчасовий перелiк професiй i спецiальностей, якi вимагають професiйного вiдбору.
Для аналiзу професiйної дiяльностi i складання психологiчного профiлю професiй застосовуються методи спостереження за трудовим процесом; анкетування; iнтерв’ю; трудовий метод (включення); аналiз критичних ситуацiй.
Метод спостереження за допомогою фотографiй, кiнозйомки застосовується при вивченнi тих професiй, в яких суттєва роль належить руховим актам.
iнших професiй.
Трудовий метод вивчення професiй полягає в тому, що дослiдник сам включається в трудовий процес, виконує функцiї працiвника, професiю якого вивчає. Застосування цього методу обмежується професiями, якi не вимагають тривалого навчання.
Аналiз критичних випадкiв, аварiй, травмування працiвникiв, якi мали мiсце в данiй професiї, проводиться на основi статистичних матерiалiв, а також шляхом опитування рiзних за квалiфiкацiєю робiтникiв.
3. Пiдходи пiдготовки економiста
Професiйна пiдготовка майбутнього економiста – педагогiчний процес у закладах освiти економiчного профiлю, що може бути рiзноманiтним i рiзноплановим, результатом якого є формування та розвиток професiйної готовностi фахiвця-економiста; професiйна готовнiсть майбутнього економiста – iнтегративна якiсть його особистостi, яка проявляється у формах активностi та визначає здiбнiсть ставити перед собою професiйнi цiлi, обирати способи їх досягнення, контролювати цей процес, здiйснювати самоконтроль за виконанням власних дiй i прогнозувати шляхи пiдвищення продуктивностi роботи у професiйному напряму. Компоненти професiйної готовностi фахiвцiв-економiстiв взаємопов‘язанi та логiчно подiленi на двi групи: перша група визначена професiйними якостями фахiвця: планово-змiстовими, органiзацiйними, мотивацiйними, контролюючими, координацiйними; друга група – особистiсними якостями економiста: вольовими, емоцiйними, мобiлiзацiйними, самоусвiдомленiстю, рефлексивно-комунiкацiйними.
Педагогiчнi умови професiйної пiдготовки економiстiв: органiзацiя педагогiчного процесу, спрямованого на формування та розвиток професiйної готовностi майбутнього фахiвця; застосування особистiсно орiєнтованого пiдходу до пiдготовки майбутнiх економiстiв, створення особистiсно орiєнтованих взаємовiдносин; лiквiдацiя дублювання змiсту економiчної освiти шляхом удосконалення та максимального розвитку мiжпредметних зв’язкiв мiж школою та ВЗО; використання вiртуальних методiв навчання iз застосуванням iнформацiйних технологiй.
Особистiсно орiєнтований пiдхiд – цiлеспрямоване конструювання педагогiчного процесу, орiєнтованого на особистiсть, природний процес саморозвитку початкiв здiбностей i творчого потенцiалу особистостi, з визнанням її унiкальностi, iнтелектуальної i моральної свободи, права на повагу шляхом реалiзацiї визначених педагогiчних умов; з цих позицiй визначено види особистiсно орiєнтованих взаємовiдносин, а також ознаки таких взаємовiдносин та функцiональнi ролi.
Мiжпредметнi зв’язки – логiчнi зв’язки мiж навчальними дисциплiнами, що сприяють формуванню цiлiсного уявлення про явища природи, допомагають використовувати власнi знання у вивченнi рiзних навчальних предметiв. Конкретизовано їх типи: тимчасовий (хронологiчний) та понятiйний (iдейний); визначено функцiональнi ролi, вiдповiдно до освiтнiх рiвнiв системи безперервної економiчної освiти: попереднi; супутнi та перспективнi. Вiртуальнi методи навчання класифiковано у двi групи: перша група – традицiйнi активнi iмiтацiйнi методи навчання, друга група – методи дистанцiйного навчання.
Навчально-виховний комплекс – соцiально-педагогiчна система, де на пiдставi спiльних зусиль усiх суб’єктiв створюється спецiально органiзоване педагогiчне середовище, яке максимально сприяє рiзнобiчному розвитку особистостi. Специфiкою роботи комплексу професiйної пiдготовки майбутнiх економiстiв ”школа – ВЗО”, як багаторiвневої педагогiчної системи, що складається з трьох рiвнiв-пiдсистем (1 рiвень - професiйної орiєнтацiї, 2 рiвень - базової професiйної пiдготовки, 3 рiвень - поглибленої спецiалiзацiї), є цiлiсне утворення у цiлеспрямованiй взаємодiї, що характеризується одночасною взаємообумовленiстю сторiн, унаслiдок контролю, аналiзу, рекомендацiй щодо можливостi досягти означеної мети: пiдготувати освiченого економiста-професiонала. Успiшне досягнення мети забезпечувалося, по-перше, ступенем необхiдностi та поєднанням педагогiчних умов на кожному рiвнi навчання, а, по-друге, контролем, аналiзом i рекомендацiями майбутнiм економiстам щодо формування та розвитку їхньої професiйної готовностi. Наочним результатом всебiчного аналiзу педагогiчних умов професiйної пiдготовки майбутнiх економiстiв у комплексi стала розробка, впровадження i наукове обґрунтування експериментальної технологiї з впровадженням вiдповiдних педагогiчних умов щодо професiйної пiдготовки майбутнiх економiстiв у комплексi „школа – вищий заклад освiти”.
Висновки
В Українi вимоги до компетентностi випускника ВНЗ певного профiлю визначенi в освiтньо-квалiфiкацiйнiй характеристицi (ОКХ) та освiтньо-професiйнiй програмi (ОПП), що є стандартами вищої освiти. В освiтньо-професiйнiй програмi встановлюються вимоги до змiсту, обсягу та рiвня освiтньої та професiйної пiдготовки, вона є основою при розробленнi вiдповiдних навчальних планiв i програм усiх навчальних дисциплiн, визначеннi засобiв дiагностики рiвня якостi освiтньо-професiйної пiдготовки фахiвця з кожного предмета.
Узагальнюючи перелiченi науковi дослiдження, державнi нормативнi документи, галузевi стандарти ОКХ i ОПП, можна виокремлити певнi вимоги до особистостi фахiвця та вимоги до його професiйної дiяльностi.
Особистiсть
Професiйна дiяльнiсть
знання, вмiння, навички;
професiйнi якостi та здiбностi;
настанови, цiннiснi орiєнтацiї;
рiвень професiйної компетентностi
проблеми (завдання);
види дiяльностi;
технологiї, способи дiяльностi;
функцiї фахiвця
Отже, модель магiстра – це комплексна система його професiйних та особистiсних характеристик, що включає професiйнi знання, вмiння та навички, професiйнi та особистiснi якостi фахiвця, необхiднi для здiйснення професiйної дiяльностi.
Як бачимо, модель формування магiстра складається з двох части: 1) моделi формування особистостi; 2) моделi формування професiйної дiяльностi. У ВНЗ має бути створена така педагогiчна система, що забезпечить пiдготовку студентiв до професiйної дiяльностi засобами всiх предметiв. Модель спецiалiста є основою, що дозволяє визначити компоненти педагогiчної системи формування МКК (мету, принципи, змiст, методи, органiзацiйнi форми навчальної дiяльности).
застосування ефективних методiв засвоєння знань, набуття вмiнь та навичок;
введення оптимальних форм взаємодiї викладача та студентiв;
забезпечення психолого-педагогiчних умов для навчання та розвитку особистостi студента.
Роль викладача має полягати в органiзацiї дiяльностi спiлкування, у допомозi студентам у визначеннi цiлей та методiв вивчення МКК, у поетапному формуваннi розумових дiй, що забезпечить свiдоме засвоєння навчального матерiалу та подальшу самоосвiту з проблем МКК. На практицi це означає вiдмову вiд домiнування на заняттях формальних мовних вправ на користь дiяльнiсних та iнтелектуально-орiєнтованих завдань, що дозволятимуть вивчати iноземну мову як скарбницю культури та основний засiб мiжкультурного спiлкування.
Сучасна ситуацiя на ринку працi диктує необхiднiсть пiдвищення рiвня професiйної пiдготовки фахiвцiв, здатних ефективно працювати в умовах постiйних змiн. Особливо наголошується на важливостi досягнення певного рiвня компетентностi, який може змiнюватися в залежностi вiд потреб особистостi та вiд тих обставин, що складаються в процесi її трудової дiяльностi.
| 
