Використання сучасних технологiчних засобiв при викладаннi бiологiї в школi
Мiнiстерство освiти i науки України
Чернiгiвський державний педагогiчний унiверситет iменi Т. Г. Шевченка
Кафедра бiологiї
КУРСОВА РОБОТА
ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНІЧНОЛОГІЧНИХ ЗАСОБІВ ПРИ ВИКЛАДАННІ БІОЛОГІЇ В ШКОЛІ
Чернiгiв – 2007
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Технiчнi засоби навчання: класифiкацiя та функцiї
РОЗДІЛ 2. Характеристика та призначення ТЗН за характером передачi iнформацiї
2. 1 Екраннi технiчнi засоби навчання
2. 2 Звуковi технiчнi засоби
2. 3 Екранно-звуковi технiчнi засоби
РОЗДІЛ 3. Використання вiдеоматерiалiв з метою систематизацiї та узагальнення знань учнiв
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
про спостереження за об`єктами в природних умовах, то зараз вчитель має можливiсть використовувати вiртуальний простiр для вирiшення дидактичних задач.
На уроцi iз застосуванням екранних, звукових, екранно-звукових, мультимедiйних технiчних засобiв важливо, щоб працювали не лише вони, а головне — учень. Слово вчителя — необхiдна умова й засiб пiдвищення дiєвостi аудiовiзуальних посiбникiв, усвiдомленого сприйняття й засвоєння їхнього змiсту учнями, керування їхньою пiзнавальною дiяльнiстю. Вчитель виокремлює основнi об'єкти та явища, розкриває їхню сутнiсть, активiзує розумову дiяльнiсть учнiв, установлює зв'язки мiж змiстом аудiовiзуальних посiбникiв i темою уроку, пiдводить учнiв на пiдставi сформованих уявлень до з'ясування складних внутрiшнiх зв'язкiв i закономiрностей — формування понять.
Мета
роботи - охарактеризувати можливостi використання технiчних засобiв навчання при викладаннi бiологiї в школi.
Завдання
роботи:
1) розглянути класифiкацiю та функцiї технiчних засобiв навчання;
2) охарактеризувати групи ТЗН за характером передачi iнформацiї;
3) проаналiзувати використання вiдео матерiалiв з метою систематизацiї та узагальнення знань учнiв.
РОЗДІЛ 1. Технiчнi засоби навчання: класифiкацiя та функцiї
Технiчнi засоби навчання (ТЗН) — обладнання та апаратура, що використовуються в навчально-виховному процесi для пiдвищення його ефективностi.
До ТЗН належать: технiчнi пристрої (апаратура) та дидактичнi засоби навчання (носiї iнформацiї), якi за допомогою цих пристроїв вiдтворюються. Класифiкувати технiчнi засоби навчання складно через рiзноманiтнiсть будови, функцiональних можливостей, способiв подачi iнформацiї [4].
Поширена така класифiкацiя ТЗН:
• за функцiональним призначенням:
• передачi iнформацiї (дiа-, спi-, графо-, кiно-, мультимедiапроектори, магнiтофони, вiдеомагнiтофони, програвачi, диктофони, аудiо-технiка, радiо, телевiзори, сучасна комп'ютерна технiка та демонстрацiйно-моделювальне програмне забезпечення);
• контролю (старi модифiкацiї пристроїв типу АМК-2, сучасна комп'ютерна технiка та контролювальне програмне забезпечення);
• навчання та самонавчання (комп'ютернi навчальнi програми — лiнiйнi, розгалуженi, комбiнованi);
• допомiжнi (дошки — традицiйнi класнi, презентацiйнi, електроннi; панелi — рiдинно-кристалiчнi, плазмовi; модеми, сканери, принтери, вiдсокамери, фотоапарати, лазернi указки тощо);
• комбiнованi, або унiверсальнi(аудиторiй технiчнi комплекси);
• за принципом будови та дiї — механiчнi, електромеханiчнi, оптичнi, звукотехнiчнi, електроннi й комбiнованi;
• за характером впливу на органи чуттiв —вiзуальнi, аудiо- та аудiовiзуальнi;
• за характером подачi iнформацiї — екраннi, звуковi та екранно-звуковi.
• комунiкативну — передача iнформацiї;
• керiвну — пiдготовка учнiв до виконання завдань i органiзацiя їх виконання (вiдбiр, систематизацiя, впорядкування iнформацiї), встановлення зворотного зв'язку в процесi сприйняття й засвоєння iнформацiї та корекцiя цих процесiв;
• кумулятивну — збереження, документалiзацiя й систематизацiя навчальної та навчально-методичної iнформацiї; здiйснюється через комплектування та створення фоно- й вiдеотек, нагромадження, зберiгання та передачу iнформацiї за допомогою сучасних iнформацiйних технологiй;
• науково-дослiдницьку — перетворення учнем iнформацiї, добутої за допомогою ТЗН, iз дослiдницькою метою; пошук варiантiв використання ТЗН учителем, моделювання змiсту й форм подачi iнформацiї. На уроках бiологiї використовують екраннi, звуковi та екранно-звуковi ТЗН [4].
РОЗДІЛ 2. Характеристика та призначення ТЗН за характером передачi iнформацiї
2. 1 Екраннi технiчнi засоби навчання
епi-, стереоскопiчної, плоскої, голографiчної — для статичного зображення, кiнопроекцiї нiмого кiно, мультимедiйної проекцiї — для рухомого зображення).
До статичних екранних засобiв навчання бiологiї належать дiапозитиви, епiоб'єкти, дiафiльми, транспаранти [7].
Дiапозитиви (слайди) — це фотографiчнi позитивнi зображення на прозорiй основi (скло, плiвка), якi розглядаються на просвiт або проектуються на екран.
лiтер у кадрi — 0,8—2 мм. Пiдпис пiд кадром зазвичай не розкриває його змiсту, а лише вказує, що на ньому зображено.
До багатьох тем зi шкiльного курсу бiологiї розроблено окремi серiї дiапозитивiв, що складаються з 10, 15 чи 20 кадрiв. Кожен кадр має свiй порядковий номер, однак є iнформацiйно цiлiсним, тому вчитель може вiдбирати окремi кадри й демонструвати їх у будь-якiй послiдовностi, варiювати їх поєднання та кiлькiсть залежно вiд цiлей, структури й методики проведення уроку. Проте слiд пам'ятати, що найкраще сприймаються 5—10 кадрiв незалежно вiд вiкових особливостей учнiв.
До дiапозитивiв за дидактичними можливостями близькi епiоб'єкти. Матерiал для епiпроекцiї вчитель добирає сам, використовуючи репродукцiї картин, iлюстрацiї з книжок, тексти, фотографiї, рисунки, схеми, таблицi, дiаграми тощо. За допомогою спiпроектора на екранi можна вiдтворити водночас 2—3 зображення (паралельна проекцiя), порiвняти й проаналiзувати їх, продемонструвати самостiйнi роботи учнiв для аналiзу всiм класом. Епiпроскцiю найдоцiльнiше застосовувати для iлюстрування навчального матерiалу [4].
Дiапозитивний фiльм (дiафiльм) —це серiя чорно-бiлих або кольорових дiапозитивiв, вiддрукованих на кiноплiвцi. Структура зображеного матерiалу передбачає певну послiдовнiсть кадрiв згiдно з методичною iдеєю, закладеною автором. Кадри дiафiльму доповнюють i розвивають один одного, в результатi чого виходить цiлiсна розповiдь на певну тему. На стрiчцi зазвичай монтують вiд 25 до 45 кадрiв. Розмiр кадру — 18x24 або 24x36 мм. Кадри дiафiльму, як i кадри дiапозитива, мають зоровий ряд та субтитри. Текст у дiафiльмi вiдiграє бiльшу роль, нiж у серiї дiапозитивiв: вiн розкриває змiст теми, змiстовi зв'язки, допомагає краще сприйняти зоровi образи. Дiафiльми бувають озвученими й не озвученими. Дiафiльм можна вважати перехiдним наочним засобом навчання вiд статичного вiзуального образу до динамiчного — кiнофiльму, оскiльки змiна кадрiв у певнiй послiдовностi показує динамiку якого-небудь процесу або явища. Подiбно до кiнофiльму, в дiафiльмi однi кадри можуть розкривати змiст теми, а iншi — бути монтажними ланками, за допомогою яких глибше розумiється змiст основних кадрiв.
Дiафiльми створено до всiх роздiлiв шкiльного курсу бiологiї. Майже всi вони є кольоровими, адже колiр полегшує засвоєння бiологiчного матерiалу.
Цiлiснi дiафiльми зазвичай присвяченi невеликим темам або питанням навчальної програми й розрахованi на безперервне демонстрування на одному уроцi. До таких дiафiльмiв належать: «Отруйнi гриби», «Постава школяра», «Причини виникнення шлункових хвороб» та iн.
Фрагментарнi дiафiльми мiстять матерiал великих тем або питань навчальної програми, й кожний фрагмент висвiтлює лише вузьке питання. Так, дiафiльм «Вищi споровi рослини» складається з трьох фрагментiв («Папоротi», «Хвощi й плауни», «Викопнi папоротеподiбнi»). Кожен фрагмент розрахований на демонстрування на одному з урокiв, присвячених вивченню теми «Вищi споровi рослини» (роздiл «Рослини», 6 клас) [12].
монтаж малюнка й фотографiї.
логiки викладу навчального матерiалу в дiафiльмi, пояснює новий матерiал. Дiафiльми можуть використовуватися й як допомiжний засiб навчання пiд час вивчення нового матерiалу. За емоцiйним впливом дiафiльми значно поступаються кiнофiльмам, але в поєднаннi з ними дають змогу краще ознайомитися з об'єктом, процесом або явищем як у динамiцi, так i в статицi. Деякi дiафiльми, наприклад «Шкiдливий вплив курiння, алкоголю та наркотикiв на органiзм людини» (8 клас), «Походження й розвиток рослинного свiту на Землi» (6, 11 класи), «Походження й розвиток тваринного свiту на Землi» (7, 11 класи), можна ефективно використовувати для узагальнення вивченого матерiалу.
Методичнi прийоми роботи з дiафiльмами рiзноманiтнi. Деякi вчителi обмежуються лише читанням субтитрiв. Таку методику можна вважати доцiльною лише в тому разi, якщо пiдписи пiд кадрами, не повторюючи тексту пiдручника, дають чiтку й необхiдну для розв'язання завдань уроку iнформацiю. Пiд час демонстрування бiльшостi дiафiльмiв учителю слiд запропонувати учням порiвняти матерiал дiафiльму з ранiше вивченим, спираючися при цьому на особистий життєвийдосвiд. Пояснення зображення на екранi за допомогою навiдних питань забирає бiльше часу, але воно ефективнiше. Вмiло поставленi запитання поступово пiдводять учнiв до самостiйного розумiння матерiалуй правильних висновкiв. Виразнiсть читання тексту дiафiльму вчителем допомагає учням краще зрозумiти його змiст.
Для активiзацiї навчально-пiзнавальної дiяльностi учнiв учителевi доцiльно ставити запитання пiд час демонстрування дiафiльму. Вони мають бути конкретними й спрямованими головне на мобiлiзацiю уваги, уточнення деталей, з'ясування їхньої ролi в розкриттi змiсту зображуваного. Вiдповiдi учнiв на цi запитання також мають бути короткими й однозначними.
Транспаранти (кодопосiбники) — це зображення на фолiях (прозорiй термостiйкiй плiвцi), що виконуються полiграфiчним i фотографiчним способами або надрукованi на принтерi чи ксероксi. Розмiри кадрiв широко варiюють. Максимальнi розмiри кадрiв обмежуються площею столу графопроектора (142x103, 250x250 мм), за допомогою якого вони демонструються.
Серiї транспарантiв зазвичай складаються з 4—6 кадрiв. На кожнiй iз плiвок зображено частину цiлiсного об'єкта, окремий етап процесу або явища, що вивчається. Це дає змогу не вiдразу, а поступово передавати учням iнформацiю, логiчне завершення якої вiдбувається з накладанням останнього кадру. Демонструванням усiх транспарантiв серiї можна показати об'єкт, процес чи явище в цiлому.
Спосiб накладання дає змогу створити на екранi цiлiсний образ з окремих частин або вiдтворити процес чи показати явище в розвитку.
Демонструючи послiдовно транспаранти серiї, вчитель поступово ускладнює малюнок, уводить новi елементи. Кожен новий транспарант мимоволi привертає увагу учнiв, що створює умови для ефективного засвоєння навчального матерiалу.
Спосiб зняття, навпаки, дає змогу поетапно демонструвати частини об'єкта, окремi етапи процесу чи явища. Спочатку вчитель демонструє всi транспаранти серiї водночас, що створює на екранi цiлiсну картину, а потiм, знiмаючи послiдовно окремi транспаранти, спрощує її [6].
Спосiб каширування полягає в тому, що на транспарантi, який мiстить складний малюнок або схему, закривають бiльшiсть деталей непрозорим матерiалом (шторками), а потiм, поступово знiмаючи прикриття, ускладнюють малюнок, виводять на екран новi елементи.
грибiв (роздiл «Царство Рослини», 6 клас); мiтозу, мейозу, ембрiогенезу, гаметогенезу (роздiл «Унiверсальнi властивостi органiзмiв», 10-11 класи); ланцюгiв живлення, екологiчних пiрамiд (роздiл «Надорганiзмовi системи», 11 клас). Крiм того, цi та iншi транспаранти можна використовувати для контролю та перевiрки навчальних досягнень учнiв.
Застосування прозорої плiвки звiльняє вчителя вiд роботи з дошкою. Повернувшись обличчям до аудиторiї, вiн фломастером чи кульковою ручкою може робити вiдповiднi записи й графiчнi зображення. Найконтрастнiшими кольорами для транспарантiв (у порядку зменшення контрастностi) є синiй, червоний, чорний, зелений, жовтий. В одному кадрi слiд використовувати не бiльш як 2—3 кольори. Для текстового матерiалу найкраще вибрати простий шрифт iз вiдношенням ширини до висоти великих лiтер 1:2 i малих — 1:1,5. Вiдстань мiж лiтерами має дорiвнювати їхнiй ширинi, а мiж рядками — подвiйнiй ширинi лiтери. Найважливiшi об'єкти можна видiлити контрастними кольорами, рамкою чи збiльшенням розмiру [4].
Перевага транспарантiв полягає в тому, що їх можна демонструвати без затемнення примiщення. Це дає вчителю змогу зберiгати зоровий контакт з учнями, бачити, як сприймається навчальний матерiал.
наприклад iз натуральними об'єктами або екранно-звуковими ТЗ.
До традицiйних технiчних пристроїв екранної статичної проекцiїналежать:
• дiапроектори (рамковi, автоматичнi лiнiйнi та карусельнi — для демонстрування дiапозитивiв; унiверсальнi — для демонстрування дiапозитивiв та дiафiльмiв);
• графо-, або оверхедпроектори, — для демонстрування дiапозитивiв, транспарантiв, а також дослiдiв, що проводяться на прозорих пластинках.
Змiни, що вiдбуваються у сферi iнформацiйних технологiй у цiлому, формують нову культуру роботи з iнформацiєю, як учителя бiологiї, так i учнiв, iз використанням сучасної комп'ютерної технiки. Перспективними технiчними пристроями екранної проекцiї є мультимедiйнi проектори, якi характеризуються високою якiстю вiдеозображення й надають такi можливостi, як масштабування, «картинка в картинцi», «антитрапецiя» тощо, а також дають змогу вивчати бiологiчнi об'єкти та явища в динамiцi.
2. 2 Звуковi технiчнi засоби
Звуковi технiчнi засоби — це комплекси апаратури, що забезпечують запис i вiдтворення звуку. Носiями iнформацiї є грампластинки, магнiтофоннi касети, гнучкi магнiтнi диски, лазернi (оптичнi) диски, мiнi-лазернi диски для плеєра, компакт-касети для диктофонiв, радiо.
Грамзапис (грамофонний запис) — це механiчний запис звуку на диску (платiвцi) iз синтетичних матерiалiв. Для вивчення окремих тем шкiльного курсу бiологiї вчителi використовують грамзаписи голосiв тварин у природi (роздiл «Царство Тварини», 7 клас), тонiв серця, звукових зовнiшнiх подразникiв (роздiл «Людина», 8 клас). В умовах класу учнi можуть слухати за допомогою електрофона (програвача) голоси птахiв, земноводних, плазунiв та ссавцiв. Прослуховування голосiв доцiльне пiд час пiдготовки учнiв до екскурсiї в природу.
Магнiтнi записи робляться на магнiтну стрiчку: запис i вiдтворення здiйснюються за допомогою магнiтофона (диктофона) [15].
Гнучкi магнiтнi, або флоппiдиски, — це поширенi носiї iнформацiї для вiдтворення накомп'ютерi. Найпопулярнiшi гнучкi (пластиковi) диски розмiром 3,5" (дюйма). Обсяг iнформацiї, що може зберiгатися на диску, невеликий — 1,44 мегабайта.
Оптичнi, або компакт-диски (абревiатура CD — вiд анг. Compact Disk) — пластиковi диски (дiаметром 120 мм), iнформацiя на яких записана в цифровому кодi. Найпоширенiшими є CD-audio — компакт-диски зi звукозаписами. В 90-тi роки XX ст. поширення дiстанiї диски групи CD-ROM (Compact Disk Read Only Memory) — CD-video, CD-R, CD-RW тощо. Обсяг iнформацiї, що зберiгається на CD-ROM, становить 700 мегабайтiв (це вiдповiдає обсягу iнформацiї, що мiститься приблизно в 4000 книжкових томах). Останнiм часом швидко завойовують популярнiсть компакт-диски групи DVD (Digital Versatile Disk) — DVD-video (для запису вiдео), DVD-ROM (для запису мультимедiї та програм), DVD-RW (заготовка, що дає змогу робити свої записи й перезаписи, тобто стирати старi записи й робити новi на тому самому мiсцi). Обсяг iнформацiї, що зберiгається на DVD, становить вiд 3 до 9 гiгабайтiв (це вiдповiдає обсягу iнформацiї, що мiститься в 5—13 CD-ROM).
Останнiми роками набули поширення навчальнi CD-ROM iз матерiалами до рiзних шкiльних курсiв. На ринку електронних видань i ресурсiв представленi навчальнi CD-ROM для шкiльного курсу бiологiї росiйських видавництв.
Крiм навчальних, є чимало CD-ROM iиформацiйно-довiдкового характеру, серед яких «Энциклопедия животного мира», «Энциклопедия подводного мира», «Энциклопедия птиц», «Энциклопедия хищников», «Первая медицинская помощь» та iн. Цi електроннi видання/ресурси можна використовувати в навчально-виховному процесi для демонстрацiй, фронтальної та iндивiдуальної роботи учнiв на уроцi, для домашньої та позакласної робiт. Вони допомагають забезпечити iнтерактивнiсть взаємодiї учня з навчальним матерiалом, iндивiдуальну траєкторiю його засвоєння, iнтенсифiкувати зворотний зв'язок «учень → учитель».
Цифрова технологiя мiнi - дискiв(MD) забезпечує високу якiсть звуку в поєднаннi з кращими можливостями для запису. На сьогоднi MD є найунiверсальнiшими носiями цифрового звукозапису. Можна до мiльйона разiв записувати звук, стирати, перезаписувати й монтувати записи без втрати якостi звучання. Один мiнi-диск забезпечує 74 хв. високоякiсного звучання [4].
записавши їх за допомогою сучасних звукозаписувальних засобiв на магнiтну стрiчку або диск. На сучаснi радiопередачi в студiю запрошуються вiдомi вченi, натуралiсти, педагоги; iнформацiя є оперативною й має iнтерактивний характер, оскiльки можна зателефонувати в студiю й поставити запитання запрошеному. Записанi на магнiтну стрiчку радiопередачi або якась iнша iнформацiя називаються магнiтофiльмами.
Радiопередачi, побудованi у формi iнсценувань, лiтературно-музичних композицiй, бесiд i лекцiй з
ученими-бiологами, можуть стати для учнiв джерелом нових знань, допомагають їм проникнути в творчу лабораторiю вченого тощо.
Найважливiшi критерiї вибору аудiотехнiки — дiапазон вiдтворюваних частот i вихiдна потужнiсть пiдсилювача. Технiка класу Hi-End — це високоякiснi акустичнi системи, пiдсилювач, еквалайзер, двокасетна дека, CD-плеєр. Аудiоапарати класу Hi-Fi також характеризуються якiсним звуком, але простiшi в керуваннi й значно дешевшi. Є три основнi групи цiєї аудiотехнiки: мiдi (Sony LBT-A 590, LBT-390, Sharp CMS-R 500 CD тощо), мiнi (Sony FH-G 50, Technics SC-CA 1060, Panasonic SC-CH 72, Philips FW 650 C, Sharp CD-S 3460 h тощо) та мiкpo (Panasonic SC-CH 150, Sharp XL 12 h, Samsung MM 11 тощо).
Екранно-звуковi технiчнi засобизабезпечують подачу та зорове й слухове сприйняття iнформацiї. До них належать навчальне кiно, навчальне телебачення, вiдеозаписи, вiдеодиски (CD- i DVD-video), мультимедiйнi технологiї.
Серед екранно-звукових ТЗН у бiологiї провiдна роль належить навчальному кiно — нiмому та звуковому. Звукове кiно має iстотнi переваги перед нiмим, оскiльки звук є не лише носiєм iнформацiї, а й у поєднаннi iз зображенням впливає як на когнiтивну, так i на емоцiйну сферу учня, що значно пiдвищує ефективнiсть навчання [15].
Характерними особливостями навчального кiно є iнформацiйна насиченiсть, сильний емоцiйний вплив на аудиторiю, регульований темп подачi iнформацiї з екрана, керування процесом сприйняття iнформацiї, цiлiснiсть i завершенiсть.
Інформацiйна насиченiсть фiльму полягає в тому, що за короткий час його демонстрування подається такий обсяг iнформацiї, який неможливо передати словесно з використанням iнших засобiв наочностi.
Керування процесом сприйняття iнформацiї з екрана визначається не лише темпом її подачi, а й логiкою викладу, використаними засобами фiльмування, видiленням загального, середнього й великого планiв аж до детальних зображень, дикторським текстом, елементами анiмацiї тощо.
Цiлiснiсть i завершенiсть навчального фiльму полягають у тому, що вiн мiстить логiчно цiлiсну iнформацiю з певною методикою її подачi, оскiльки здебiльшого пiдготовлений для використання як основного джерела iнформацiї.
Завдяки всiм зазначеним особливостям навчального кiно його можна ефективно використовувати на уроках, у позаурочнiй та позакласнiй роботi з бiологiї для розв'язання основних завдань шкiльної бiологiчної освiти.
Застосування фiльмiв на уроках бiологiї доцiльне в таких навчальних ситуацiях, коли учнiв необхiдно ознайомити з:
• бiологiчними об'єктами (клiтиною, мiкроорганiзмами, глибоководними рибами тощо), процесами (рухами, ростом, розвитком, розмноженням, фотосинтезом тощо) та явищами (сезонними — в життi рослин i тварин), за якими неможливо спостерiгати безпосередньо;
формування наукового свiтогляду);
• особливостями поведiнки тварин;
• iсторичним розвитком та рiзноманiтнiстю органiчного свiту; охороною природи та природоохоронними заходами.
або вiдеофрагменти, кiнокiльцiвки.
Кiнофiльм — це 10—20-хвилинний фiльм, що розкриває змiст окремої теми навчальної програми. Кiнофiльми з бiологiї здебiльшого складаються з однiєї або двох частин. Час демонстрацiї однiєї частини — близько 10 хв.
• призначенi для використання як джерела iнформацiї пiд час вивчення нового матерiалу (наприклад, «Листок як орган фотосинтезу», «Хромосоми», «Бiосинтез бiлка» тощо);
• узагальнюючого характеру, призначенi для демонстрацiї на пiдсумкових уроках iз теми (наприклад, «Охорона рослин», «Заповiдники України» тощо).
в товщину», «Багатоклiтиннi зеленi водоростi», «Амеба звичайна», «Розвиток комах iз повним перетворенням», «Парнокопитнi», «Подвiйне заплiднення квiткових рослин», «Роль АТФ у процесi обмiну речовин» тощо, якi тривалий час ефективно використовувалися в навчально-виховному процесi [4].
Кiнокiльцiвка — це 1-1,5-хвилинний фiльм. У деяких школах iще збереглися такi фiльми (наприклад, «Рух кровi судинами», «Такти роботи серця», «Утворення лiмфи та тканинної рiдини», «Роль ядра в передачi спадкових ознак», «Мiтоз», «Порушення процесу мiтозу»).
Для демонстрування навчальних фiльмiв використовують кiнопроектор. У тих закладах освiти, де збереглися навчальнi кiнофiльми, використовуються рiзнi моделi кiнопроекторiв: «Україна», КПШ, «Русь», «Райдуга» тощо. Проте кiноапаратура поступово витiсняється сучасними засобами демонстрацiї вiдеофiльмiв, теле- й комп'ютерними системами. Нинi школи вже не забезпечуються кiноапаратами. Кiнострiчки зносилися й практично стають непридатними для демонстрацiї, шкiльнi фiльмотеки або припинили своє iснування, або поступово переходять на вiдеофiльми. їх з'являється дедалi бiльше, але, на жаль, багато з них добре виконанi технiчно, проте часто малоефективнi для використання в навчальному процесi, оскiльки випускаються фiрмами, якi не враховують педагогiко-ергономiчних аспектiв пiдготовки навчальних матерiалiв. Однак вiдеотехнологiї є перспективними для використання в навчально-виховному процесi з бiологiї.
Навчальне телебачення — це спосiб передачi на вiдстанi навчальної зорової i звукової iнформацiї через систему вiдкритих або замкнених телевiзiйних систем. Значнi дидактичнi й виховнi можливостi мають навчальнi телевiзiйнi передачi. Вони створюються до конкретних тем навчальної програми й призначенi для безпосереднього використання на уроцi, позаурочних та позакласних заняттях. їхня особливiсть полягає в тому, що вони автономнi; оскiльки це пряма трансляцiя, то вчитель не може забезпечити вiдбiр необхiдного матерiалу; час трансляцiї телепередачi має збiгатися з часом проведення уроку. На вiдмiну вiд iнших засобiв навчання, зi змiстом телепередачi вчитель зазвичай знайомиться лише на уроцi. Вимушена «iмпровiзацiя» знижує результативнiсть застосування передачi, а через її тривалiсть урок часто перетворюється на «телеурок», основним змiстом якого є малоефективний телеперегляд [12].
Вiдеозаписи — зафiксованi за допомогою вiдеомагнiтофона або телевiзiйної камери на спецiальнiй магнiтнiй стрiчцi зображення й звук. На уроках використовуються вiдеозаписи навчальних телепередач, кiнофiльмiв, бiологiчних явищ та процесiв, експериментiв тощо.
На уроках доцiльнiше використовувати вiдеозаписи навчальних телепередач iз бiологiї: учитель може попередньо ознайомитися з їхнiм змiстом i побудовою, дидактично пристосувати передачу до цiлей i змiсту уроку, поєднувати телепередачу або окремi її фрагменти й стоп-кадри з iншими засобами, в разi потреби повертатися до окремих фрагментiв.
Ефективним у навчально-виховному процесi з бiологiї є використання вiдеозаписiв науково-популярних фiльмiв iз телепередач «BBC wild. Жива природа». Проте, перш нiж використовувати вiдеоматерiал на уроцi, слiд скрупульозно вiдiбрати фрагменти (тривалiсть має не перевищувати 10-12 хв.), пiдготувати запитання й завдання для учнiв, якi ставитимуться пiд час або пiсля перегляду вiдеозаписiв.
Вiдеодиски (CD-, DVD-video) призначенi для вiдтворення з них запису зображення й звуку за допомогою вiдеопрогравача. Вони дають змогу починати вiдтворення з будь-якого мiсця запису, як на грамплатiвцi (система прямого доступу), не чекаючи, як у магнiтофонi, доки перемотається стрiчка. DVD-технологiя побудована на принципах високоякiсного вiдтворення звуку й вiдео.
2. 4 Комп'ютернi телекомунiкацiї
Комп'ютернi телекомунiкацiї, використання яких є перспективним у системi шкiльної бiологiчної освiти, дають змогу здiйснити принципово новий пiдхiд до навчання й виховання учнiв, що базується на вiльному обмiнi думками, iдеями, iнформацiєю мiж учасниками спiльного проекту, широкому долученi до культури рiзних народiв, людського досвiду й оснований на реальних дослiдницьких методах (наукова або творча лабораторiя), за допомогою яких у процесi спiльної дiяльностi пiзнаються об'єкти, процеси та явища природи, стимулюється збагачення знання рiдної мови й оволодiння iноземними тощо [15].
Їх застосування пiдвищуватиме ефективнiсть самостiйної дiяльностi учнiв, пов'язаної з рiзними видами творчих робiт, на основi широкого використання дослiдницьких методiв, вiльного доступу до банкiв i баз даних, обмiну iнформацiєю мiж учнями, вчителями й науковцями як всерединi країни, так i за кордоном.
тобто формувати iнформацiйну культуру школярiв.
та єдиною системою адресацiї.
У сферi освiти телекомунiкацiї дiстали розвиток у методi проектiв та дистанцiйному навчаннi.
Основною формою органiзацiї урочної або позаурочної дiяльностi з бiологiї в мережi Інтернет може стати телекомунiкацiйний проект.
Навчальний телекомунiкацiйний проект — це спiльна навчально-пiзнавальна, творча або iгрова дiяльнiсть учнiв-партнерiв, органiзована на основi комп'ютерної телекомунiкацiї, яка має загальну мету, узгодженi способи дiяльностi й спрямована на досягнення її загального результату.
парнi, коли над одним проектом працюють партнери в парi); груповi, коли в проектi беруть участь групи партнерiв з одного класу, з рiзних шкiл регiону, з рiзних країн тощо. Проекти можуть проводитися в рамках електронної пошти або телеконференцiї.
Телеконференцiї — це обмiн думками за допомогою електронних листiв з тих чи iнших питань, що проводиться iз застосуванням однiєї або кiлькох телекомунiкацiй (телебачення, вiдеотелефон, комп'ютернi телекомунiкацiї тощо).
Є два види електронних конференцiй, що проводяться в Інтернетi:
• «реальнi» конференцiї, коли користувачi спiлкуються один з одним безпосередньо;
• вiдстроченi в часi дискусiї.
Електроннi конференцiї — це рiзновид електронної дошки оголошень, на якiй кожен, хто зацiкавився певною темою обговорення, може читати повiдомлення, вiдправленi iншим користувачем, або вiдповiдати на них. Кожна конференцiя зазвичай має кiлька «сюжетних лiнiй», об'єднаних однiєю темою [15].
Конференцiї бувають «вiдкритими» — доступними для будь-якого користувача мережi, або «закритими» — доступ здiйснюється тiльки пiд контролем керiвника конференцiї (модератора) й лише для запрошених учасникiв.
Електроннi конференцiї використовуються для того, щоб ставити запитання, вiдповiдати на запитання iнших, брати участь у дискусiях, розсилати iнформацiйнi повiдомлення про себе, свої розробки, iдеї, вiдкриття тощо.
До типових методичних помилок, що знижують ефективнiсть застосування технiчних засобiв, належать:
- неправильне визначення дидактичної функцiї екранних, звукових та екранно-звукових технiчних засобiв;
- безплановiсть, випадковiсть їх використання;
- перевантаження уроку демонструваннями (прослуховуваннями), перетворення його на зорово-звукову чи лiтературно-музичну композицiю.
На такому уроцi, по сутi, вiдсутня керiвна дiяльнiсть учителя, порушуються елементарнi дидактичнi вимоги, переважає пасивне сприйми i їй навчальної iнформацiї учнями, нерацiонально витрачається мiнiмальний час [11].
Слiд пам'ятати, що дидактичнi й виховнi можливостi аудiовiзуальних засобiв обмеженi. Жоден iз них, взятий окремо, не може забезпечити ефективностi навчального процесу. Для досягнення оптимальних результатiв необхiдне їх поєднання згiдно зi змiстом, темою, метою й завданнями уроку, особливостями пiзнавальної дiяльностi учнiв. Практикуються такi поєднання:
• статичнi екраннi й звуковi посiбники;
• динамiчнi й статичнi екраннi посiбники;
• динамiчнi й статичнi екраннi та звуковi посiбники.
Добiр цих ТЗН i послiдовнiсть їх поєднання з iншими засобами навчання (натуральними об'єктами, друкованими посiбниками) визначаються також змiстом навчального матерiалу та особливостями методики використання. Наприклад, якщо предметом вивчення є процес, характерна особливiсть якого — динамiка, рух, розвиток, то основна роль належатиме динамiчному посiбниковi — навчальному кiнофiльму. За його допомогою учнi побачать процес у розвитку й змiнах, стануть певною мiрою «спiвучасниками», «дослiдниками» цього процесу.
практикується поєднання екранних та звукових посiбникiв. Наприклад, пiд час вивчення рiзноманiтностi птахiв (тема «Клас Птахи», 7 клас) поряд iз демонстрацiєю кiно- чи дiафiльму можна використовувати магнiтофоннi записи голосiв птахiв [12].
Сучасний комп'ютер у поєднаннi з мультимедiйною проекцiєю може замiнити всi традицiйнi технiчнi засоби навчання, однак це не завжди виправдане з психолого-педагогiчного та методичного поглядiв.
РОЗДІЛ 3. Використання вiдеоматерiалiв з метою систематизацiї та узагальнення знань учнiв
Використовувати вiдеофiльм можна за двома методиками: перша — коли вiн переглядається повнiстю. Тодi для органiзацiї та керiвництва пiзнавальною дiяльнiстю учнiв можна використовувати прийом «стоп-кадр». Його призначення — статична демонстрацiя явиш, об'єктiв, для якiсного сприймання та усвiдомлення яких необхiдно збiльшувати тривалiсть їх споглядання учнями. «Стоп-кадр» доцiльно застосовувати для показу складних схем, таблиць, малюнкiв тощо. Пiд час «стоп-кадру» вчитель може керувати пiзнавальною дiяльнiстю учнiв, акцентуючи їхню увагу на найважливiших положеннях змiсту кадру, а також робити необхiднi, на його думку, роз'яснення й доповнення, ставити запитання тощо.
Друга методика — коли переглядаються фрагменти вiдеофiльму, проводиться певна робота вчителя з учнями мiж окремими фрагментами та виконується самостiйна робота пiсля перегляду всього вiдеофiльму [15].
На початкових етапах застосування вiдеоiнформацiї для узагальнення й систематизацiї знань обидвi методики можна використовувати в комплексi. Це доцiльно робити, коли в учнiв ще не достатньо сформованi навички та прийоми сприймання, усвiдомлення й засвоєння навчальної вiдеоiнформацiї з екрана телевiзора.
Застосування другої або разом першої i другої методик доцiльне також пiд час узагальнення й систематизацiї великих за обсягом тем, в яких вивчаються рiзнi за природою явища.
Розглянемо методику узагальнення й систематизацiї знань з використанням вiдеофiльмiв на прикладi вивчення теми «Пагiн».
Обладнання: вiдеофiльм «Пагiн» (вiдеозапис телепередачi «Пагiн»). Вiдеовставка iз запитаннями. Вiдеовставка з таблицями.
Методичнi вказiвки
Пiд час вивчення теми учнi здобули знання про розвиток пагона, утворення листкiв, стебла, квiток. На основi дослiдiв та спостережень учнi вивчили такi важливi поняття, як: фотосинтез, дихання, випаровування води листками, пересування поживних речовин та вiдкладання їх у запас.
Таким чином, учням необхiдно усвiдомити i засвоїти великий обсяг навчальної iнформацiї, встановити й осмислити взаємозв'язки мiж рiзноманiтними явищами та процесами, сформувати систему знань. Поновити в пам'ятi учнiв ранiше здобутi знання з даної теми, а потiм узагальнити їх та систематизувати можна за допомогою демонстрацiї вiдеофiльму «Пагiн».
У вiдеофiльмi за 15 хв. показаний i пояснений у певнiй логiчнiй послiдовностi основний змiст навчального матерiалу, що вивчався протягом 19 год. Тому для забезпечення цiлеспрямованого й ефективного виконання завдань уроку перед початком перегляду вчитель може ознайомити учнiв iз запитаннями, на якi потрiбно вiдповiсти. Крiм того, для полегшення узагальнення й систематизацiї можна запропонувати таблицi, в яких учнi мають викласти свої знання в узагальненiй формi.
Оскiльки в обраному нами вiдеозапису дається логiчно завершена iнформацiя про особливостi розвитку пагона, його будову тощо, то можна демонструвати вiдеофiльм за першою методикою. Отже, на початку уроку вчитель ознайомлює учнiв з темою даного уроку; акцентує їхню увагу на тому, що мета уроку — узагальнити й систематизувати знання про розвиток пагона, утворення листкiв, стебла. Перш нiж приступити до перегляду вiдеофiльму «Пагiн», учитель ставить запитання, на якi учнi повиннi вiдповiсти наприкiнцi уроку. Наприклад: що таке пагiн i яка його будова ? Що таке брунька i яка її будова ? Яка внутрiшня будова стебла ?
Вiдеофiльм умовно складається iз чотирьох фрагментiв. У першому фрагментi наводиться означення пагона. Пояснюється, що пагiн розвивається з бруньки. Кути мiж листками та розмiшеними над ними мiжвузлями називають листковими пазухами [15].
У наступних кадрах показано та пояснено, як росте пагiн, акцентується увага учнiв на тому, що пагiн росте, i мiжвузля стають довшими. Ростуть i листки, поступово досягаючи звичайних для даної рослини розмiрiв.
Верхiвку стебла займає верхiвкова брунька. За допомогою мульткадрiв у вiдеофiльмi показано бруньку в перерiзi пiд мiкроскопом. У центральнiй частинi бруньки добре помiтне зачаткове стебло, а на ньому — дрiбнi зачатковi листки. У пазухах цих листкiв є бруньки. Вони настiльки дрiбнi, що ледве помiтнi навiть пiд лупою. Отже, зазначається у телепередачi, брунька — це зачатковий пагiн.
Коли на екранi з'являється малюнок поздовжнього розрiзу бруньок, учитель фiксує кадр. Якщо розрiзати кiлька бруньок, то можна побачити, що всерединi деяких з них на зачатковому стеблi розмiщенi лише зачатковi листки. Такi бруньки називають вегетативними. Учитель ставить запитання: яку будову має репродуктивна брунька?
У наступному фрагментi докладно розповiдається про стебло. Учитель фiксує кадр iз зображенням будови стебла пiд мiкроскопом i акцентує увагу учнiв, що на поверхнi зрiзу дерева можна побачити три шари. Зовнiшнiй тонкий i, як правило, темний називають корою. Щiльний, найширший шар, який лежить глибше,— це деревина. У центрi мiститься пухка серцевина. При фiксацiї кадру iз зображенням поздовжнього розрiзу стебла вчитель пропонує учням вiдповiсти на такi запитання: де мiститься луб i з яких клiтин вiн складається? Де розмiщений камбiй?
Потiм у вiдеофiльмi за допомогою мульткадрiв показується рiст сон-трави. Зазначається, що рiст рослин можна штучно прискорювати.
Пiсля перегляду вiдеофiльму необхiдно провести узагальнюючу бесiду за запитаннями, якi учнi одержали перед переглядом вiдеофiльму, запропонувати заповнити таблицi.
Письмово вiдповiсти на запитання i заповнити таблицi можна запропонувати учням як домашнє завдання.
Досить поширена така класифiкацiя ТЗН: за функцiональним призначенням, за принципом будови та дiї, за характером впливу на органи чуттiв, за характером передачi iнформацiї. У навчально-виховному процесi ТЗН виконують такi функцiї: комунiкативну, керiвну, кумулятивну, науково-дослiдницьку.
Екраннi технiчнi засоби навчання подiляються на статичнi й динамiчнi. До статичних екранних засобiв навчання бiологiї належать дiапозитиви, епiоб'єкти, дiафiльми, транспаранти.
Звуковi технiчнi засоби — це комплекси апаратури, що забезпечують запис i вiдтворення звуку. Це грампластинки, магнiтофоннi касети, гнучкi магнiтнi диски, лазернi (оптичнi) диски, мiнi-лазернi диски для плеєра, компакт-касети для диктофонiв, радiо.
Екранно-звуковi технiчнi засобизабезпечують подачу та зорове й слухове сприйняття iнформацiї. Серед екранно-звукових ТЗН у бiологiї провiдна роль належить навчальному кiно — нiмому та звуковому.
Комп'ютернi телекомунiкацiї дають змогу здiйснити принципово новий пiдхiд до навчання й виховання учнiв.
Використовувати вiдеофiльм для систематизацiї та узагальнення знань учнiв можна за двома методиками: перша — коли вiн переглядається повнiстю. Тодi для органiзацiї та керiвництва пiзнавальною дiяльнiстю учнiв можна використовувати прийом «стоп-кадр». Друга методика — коли переглядаються фрагменти вiдеофiльму, проводиться певна робота вчителя з учнями мiж окремими фрагментами та виконується самостiйна робота пiсля перегляду всього вiдеофiльму. Обидвi методики дають позитивнi результати щодо пiдвищення рiвня знань учнiв.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1) Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: Методические основы. — М., 1982. — 192 с.
2) Бурлака Я. І., Вихрущ В. О. Про форми органiзацiї навчальної дiяльностi школярiв. // Рад. школа. — 1984. — № 5. — С. 39 — 44.
4) Загальна методика навчання бiологiї: Навчальний посiбник. / За ред. І. В. Мороза. – К.: Либiдь, 2006. – 592 с.
6) Зверев И. Д., Мягкова А. Н. Общая методика преподавания биологии: Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1985. — 191 с.
8) Коджаспирова Г. М., Петров К. В, Технические средства обучения и методика их использования. - М.: Изд. центр «Академия», 2001. — 256 с.
9) Митник О. Народження нестандартного уроку // Початкова школа. – 1997. - № 12. – С. 11 – 13.
12) Назарова Т. С, Полат Е. С. Средства обучения: Технология создания и использования. — М: Изд-во УРАО, 1998. — 204 с.
13) Осетрова И. В., Смирнов А. И., Осин А. В. Книга и электронные средства в образовании. — М.: Изд. сервис; Логос, 2002. — 144 с.
15) Пугал Н. А. Технические средства обучения. // Биология в школе. – 2003. - № 7. – С. 44 – 46.
16) Сидорович М. Групова навчальна дiяльнiсть учнiв на уроках бiологiї. // Бiологiя i хiмiя в школi. – 2004. - № 5. – С. 8 – 10.
17) Сиротенко Г. О. Сучасний урок: iнтегративнi технологiї навчання. – Х.: Основа, 2003. – 80 с.
20) Шаповаленко С. Г. Школьное оборудование и кабинетная система // Вопросы школоведения / Под ред. М. И. Кондакова, П. В. Зимина. — 2-е изд. — М: Просвещение, 1982. — С. 183 — 222.
| 
