Загартування

Загартування Змiст Вступ Роздiл 1. Фiзичне виховання в сiм’ї як педагогiчна проблема Роздiл 2. Вирiшення проблем впливу суб’єктивних факторiв на здоровий спосiб життя дитини 2. 1. Режим дня 2. 2. Рацiональне харчування Роздiл 3. Основнi форми та засоби фiзичного виховання в сiм’ї 3. 1. Загартовування 3. 2. Оздоровлення бiгом 3. 3. Плавання як вид оздоровчих процедур Роздiл 4. Форми та засоби фiзичного виховання в сiм’ї в зимовий перiод 4. 1. Лижнi прогулянки 4. 2. Катання на ковзанах Роздiл 5. Органiзацiя дозвiлля дiтей Висновки Список використаної лiтератури Вступ На початок XXI столiття в Українi склалась катастрофiчна ситуацiя зi станом здоров’я населення, про свiдчить: · рiст професiйних захворювань; · збiльшення кiлькостi народжених з вадами розвитку; Можна багато сперечатись про причини, якi призвели до погiршення здоров’я населення, але рацiональнiше запропонувати реальний механiзм виходу iз цiєї ситуацiї. Прагнучи надати максимум благ i задоволень, декотрi батьки оточують дитину надмiрною розкiшшю, балують її i, тим самим, створюють безлiч труднощiв як для себе, так i для неї самої – у школi, а пiзнiше й у самостiйному життi. Виховання здорового способу життя дитини в сiм’ї є одним найважливiших питань на даний час. що рухливi iгри i фiзичнi вправи значно впливають на нормальний рiст i розвиток дитини, на розвиток всiх органiв i тканин, а якщо цi заняття проводяться на свiжому повiтрi – то i гартують органiзм. Правильно проведенi фiзичнi вправи сприяють розвитковi таких позитивних якостей, як самостiйнiсть i самовладання, уважнiсть i умiння зосередитися, спритнiсть, мужнiсть, витривалiсть тощо. Своєчасний розвиток основних рухових навичок майже так само важливий, як i своєчасний iнтелектуальний розвиток дитини – наприклад, розвиток мови. Мета роботи полягає показати шляхи та засоби виховування дитини в сiм’ї за допомогою фiзичних вправ. Спонукати до спiльних занять фiзичними вправами батькiв з дiтьми. Об’єктом курсової роботи є дитина та вплив на неї фiзичного виховання в сiм’ї. Предмет: шляхи та засоби фiзичного виховання молодших школярiв, що можуть застосовуватись в домашнiх умовах за участi батькiв та iнших членiв родини. Здоровий спосiб життя – це спосiб збереження i змiцнення здоров’я людей. Виховати дитину здоровою – це значить iз раннього дитинства навчити її вести здоровий спосiб життя. Його основнi компоненти: рацiональний режим; систематичнi фiзкультурнi заняття; використання ефективної системи загартовування; правильне харчування; сприятлива психологiчна обстановка в родинi тощо. Саме цi питання i будуть висвiтленi нижче. Роздiл 1. Фiзичне виховання в сiм’ї як педагогiчна проблема Всебiчне виховання дитини, пiдготовка його до життя в суспiльствi – головна соцiальна задача, розв’язувана суспiльством i родиною. Сiм’я – це колектив, члени якого взаємозалежнi визначеними обов’язками. Будучи членом сiмейного колективу, дитина також вступає в систему iснуючих вiдносин завдяки яким вiн осмислює норми суспiльної поведiнки. У бесiдах з батьками про роль сiмейного виховання педагог пiдкреслює рiзностороннiй вплив батькiв на особистiсть, що формується, розповiдає про родину як перший соцiальний осередок, про характерний для неї уклад i стиль вiдносин, спрямованiсть iнтересiв i потреб, що забезпечують здоровий мiкроклiмат. Вiд сiмейного мiкроклiмату багато в чому залежить i ефективнiсть педагогiчних впливiв: дитина бiльш пiддатлива виховним впливам, якщо росте в атмосферi дружби, довiри, взаємних симпатiй. Родину змiцнюють загальнi справи i турботи, наповненi корисним змiстом; спiльне дозвiлля, тому вихователi розцiнюють органiзацiю вiдпочинку не тiльки як важливий засiб виховання дитини, але i як засiб змiцнення її здоров’я. Фiзичне виховання має велике значення для сiм’ї. Поняття «Фiзичне виховання» – про що говорить уже сам термiн, входить у загальне поняття «виховання» у широкому значеннi. Це означає, що, так само як i виховання являє собою процес вирiшення визначених – освiтнiх задач, характеризуються всiма загальними ознаками педагогiчного процесу. Вiдмiннi риси фiзичного виховання визначаються насамперед тим, що цей процес спрямований на формування рухових навичок i розвиток фiзичних якостей, змiцнення здоров’я. Сiм’я багато в чому визначає вiдношення дiтей до фiзичних вправ, їхнiй iнтерес до спорту, активнiсть i iнiцiативу. Цьому сприяють близьке емоцiйне спiлкування дiтей i дорослих у рiзних ситуацiях, природно виникаюча їхня спiльна дiяльнiсть (обговорення успiхiв спортивного життя країни, переживання при переглядi телевiзiйних спортивних передач, iлюстрацiй у книгах на спортивнi теми тощо). Особистий приклад батькiв, спiльнi фiзкультурнi заняття, здоровий спосiб життя – головнi складовi успiху фiзичного виховання в сiм’ї. Роздiл 2. Вирiшення проблем впливу суб’єктивних факторiв на здоровий спосiб життя дитини 2. 1 Режим дня для молодших школярiв. нервова система швидко виснажується. Результат – зниження працездатностi школяра. От чому сiм’я, так само як i школа, повинна привернути серйозну увагу на органiзацiю часу для роботи i сну учнiв. До правильної органiзацiї режиму дня школяра належить: - передбачення регулярного прийому їжi; - встановлення визначеного часу виконання домашнiх завдань; - видiлення часу для вiдпочинку на вiдкритому повiтрi, творчiй дiяльностi, вiльних занять i допомоги сiм’ї. Звичайно, важко привчити дитини дотримуватися всiх пунктiв режиму; але якщо проявити наполегливiсть, їй буде легше це робити Для першокласникiв, другокласникiв (i бiльш старших дiтей з ослабленим здоров’ям) бажаний денний сон: годин-пiвтори при вiдкритiй кватирцi, що добре вiдновлює працездатнiсть. Пiсля домашнiх навчальних занять дитинi обов’язково треба вiдпочити на свiжому повiтрi. Ще раз пiдкреслимо значення рухової активностi. Дiти, що мало рухаються, вiдстають у розвитку, часто мають надлишкову вагу, погано захищенi вiд iнфекцiй, не можуть швидко пристосовуватися до змiни температури повiтря й атмосферного тиску; тому часто i тривало хворiють, змушенi пропускати заняття в школi, вiдстають вiд товаришiв. Загальний час перебування дитини на свiжому повiтрi – до 4 годин у день. Будь-яка зайва година, проведена на повiтрi, дуже цiнна для здоров’я школярiв, особливо послаблених захворюваннями. книг, i для конструювання або малювання, i для занять спортом, i для того, щоб пiти в кiно або подивитися телепередачу. Варто знайти мiсце в режимi дня посильної працi дитини, пов’язанiй з самообслуговуванням або допомогою батькам. Вдома молодшим школярам цiлком можна доручати прибирання кiмнат, миття посуду, не говорячи вже про те, що вони можуть стежити за станом свого одягу i взуття, прати дрiбнi особистi речi, прибирати своє робоче мiсце. Пiсля напруженої денної роботи органiзму школяра, його центральнiй нервовiй системi потрiбний повноцiнний вiдпочинок. Такий вiдпочинок може надати тiльки сон. Сон достатньої тривалостi забезпечує високу працездатнiсть дитини протягом значного часу. Спокiйному, глибокому сну перешкоджає занадто пiзнiй прийом їжi, тому вечеря в дитини повинна бути не пiзнiше нiж за 1,5 год. перед сном. Дуже важливо, щоб дiти перед та пiд час сну дихали свiжим повiтря. Кiмнату перед сном потрiбно добре провiтрити; ще краще привчити дiтей спати при вiдкритiй кватирцi. Температура повiтря в спальнi не повинна перевищувати +16-170 С. 2. 2 Рацiональне харчування Правильне харчування – найважливiша проблема формування здорового органiзму. На превеликий жаль стан харчування дитини в сiм’ї залежить передусiм вiд матерiального забезпечення тої чи iншої родини, тому, у цiй частинi ми поговоримо про деякi загальнi проблеми здорового харчування молодших школярiв, не вдаючись до розкриття деталей. Фахiвцям добре вiдомо, що дiти з зайвою масою тiла з дитячого вiку пiддаються частим респiраторним i алергiйним захворюванням. Вони звичайно пiзно починають ходити. Найчастiше в них кривi ноги i так звана кругла спина. Додамо, що виникаючi в дошкiльному вiцi обмiннi й iншi порушення, зв’язанi з ожирiнням, сприяють розвитку атеросклерозу в середньому вiцi i навiть у молодостi. Флегматичнi дiти через недостатню рухову активнiсть витрачають енергiї менше, нiж одержують з їжею, i тому повнiють. Дослiдники вважають, що таких дiтей треба зацiкавити прогулянками або фiзичними вправами. Досвiд показує, що зробити це непросто, батьки повиннi прикласти багато старань i набратися терпiння, щоб прищепити любов до систематичних рухiв. Дуже важливий тут i особистий приклад дорослих. риба i крупи, i поступового зниження споживання молока. Змiнюється i кулiнарна обробка продуктiв: готування блюд для старших дошкiльникiв i молодших школярiв наближається до «дорослої» кулiнарiї. Але лише наближається, а не збiгається. Так, закуски, приправи i соуси не повиннi бути занадто гострими; дитина має часто пити яблучний або морквяний сiк. Важливо дотримувати питний режим, тому що дитячий органiзм у великiй кiлькостi видiляє вологу. Добова потреба молодших школярiв у водi – 1,5 л. У весняно-лiтнiй перiод i на початку осенi бiльше блюд варто готувати зi свiжої зеленi, овочiв, фруктiв, ягiд. Але при цьому пам’ятати: рацiон дитини повинний включати визначена кiлькiсть бiлкiв, жирiв i вуглеводiв, а також мiнеральних речовин. Сама технологiя приготування блюд для дiтей повинна бути змiнена. Пiдводячи пiдсумок, нагадаємо основнi принципи правильного харчування дiтей: · Воно повинне бути рiзноманiтним, не надлишковим, з достатньою кiлькiстю овочiв i фруктiв. · Рафiнованi продукти харчування (солодке, копчене, м’яснi i рибнi консерви тощо) не варто включати в рацiон, особливо дiтей дошкiльного i молодшого шкiльного вiку, а страви з гострими спецiями – аж до пiдлiткового вiку. · Доцiльно дотримувати режиму 4-разового харчування. 3. 1 Загартовування умовах: ходили цiлий рiк босонiж i в полегшеному одязi, купалися в холоднiй водi i т. п. Умови життя дiвчаток були майже такими ж. Загартовування – це комплексна система оздоровчих впливiв, спрямованих на досягнення стiйкостi, несприйнятливостi органiзму до шкiдливого впливу рiзноманiтних факторiв. Така стiйкiсть може бути досягнута тiльки в результатi систематичного тренування i постiйного удосконалювання механiзмiв адаптацiї. Що вiдбувається в органiзмi при загартовуваннi? Насамперед, тренуються нервовi закiнчення, чуттєвi до температурних впливiв. Одночасно природнi фактори – сонце, повiтря i вода – дiють на судинний апарат шкiри i пiдшкiрної клiтковини. Загартовування може проводитися за допомогою навколишнього повiтря. У примiщеннях для дiтей його температура не повинна перевищувати 200 160 С до 230 С. Помiтимо, що температурний режим залежить вiд виду дiяльностi дiтей: при активних м’язових дiях (рухливi iгри, фiзкультурнi заняття тощо) повiтря повинне бути прохолодним, при спокiйних дiях – бiльш теплим. Одяг дiтей має вiдповiдати погодi на даний час дня; восени й узимку одяг повинний бути досить теплий, але не занадто важкий, що дозволяє рухатися без утруднень; влiтку краще носити одяг з бавовняних або лляних тканин. Методи повiтряного загартовування простi i зручнi. Уже саме перебування дитини на вiдкритому повiтрi має загальнозмiцнювальне й оздоровче значення. Пiд дiєю повiтряних ванн, потокiв повiтря пiдвищується тонус нервової системи, зростає працездатнiсть, полiпшується робота сердечно-судинної, дихальної, травної систем, ендокринних залоз. Прогулянки дошкiльникiв i молодших школярiв повиннi в сукупностi продовжуватися щодня не менше 4 годин. Для малят корисний i денний сон на свiжому повiтрi, щоправда, повiтря повинне бути чистим, що, на жаль, спостерiгається рiдко й у мiстах i в селищах. 0 С до + 100 С з рiзною тривалiстю перебування дiтей у полегшеному одязi. З незапам’ятних часiв вiдомо, що ходьба босонiж – чудовий засiб, що гартує. Установлено, що на поверхнi стопи мається багато температурних рецепторiв, що безпосередньо пов’язанi зi слизовою оболонкою дихальних шляхiв, а також практично з усiма внутрiшнiми органами. Бiльшiсть дiтей люблять ходити босонiж, i батькам варто заохочувати це. Однак, починаючи таке загартовування, потрiбно дотримувати визначеної послiдовностi. На першому етапi краще ходити в шкарпетках, потiм босонiж по килимку або ковдрi протягом декiлькох хвилин. Згодом цей термiн збiльшується. Дитина може бiгати улiтку – по травi на лiсовiй галявинi або по пiску на рiчцi. Часом батьки забороняють дiтям ходити босонiж з побоювання, що вони заразяться грибковими захворюваннями. Такi застереження безпiдставнi, тому що грибки можуть проникати тiльки у вологу i знiжену шкiру. Простий i надiйний профiлактичний засiб – пiсля прогулянок босонiж вимити ноги з милом. · систематичнiсть i послiдовнiсть; · облiк iндивiдуальних особливостей дитини, його фiзiологiчних i емоцiйних реакцiй на процедуру; · комплексне використання природних факторiв i клiматичних умов. За традицiєю, загартовування зв’язують з адаптацiєю тiльки до холоду, що знижує її ефективнiсть. Успiшно застосовується в масовiй практицi нетрадицiйний метод контрастних повiтряних ванн. У домашнiх умовах ця процедура виглядає наступним чином. Прокинувшись ранiше, нiж звичайно, i укривши дитини ковдрою, мама вiдкриває вiкно i доводить температуру в спальнi до +150 С. Одночасно в сусiднiй кiмнатi включається обiгрiвач, i температура пiдвищується до 220 С. Далi пiд веселу музику проводиться рухлива гра з дитиною, що у трусах, футболцi i сандалiях на босу ногу перебiгає з прохолодної кiмнати в теплу i назад протягом 5-6 хвилин. Такi контрастнi повiтрянi ванни проводяться цiлий рiк з поступовим збiльшенням рiзницi температур повiтря в кiмнатах до 15-200 С. Систематичне проведення таких процедур на додаток до щоденних прогулянок пiдвищує стiйкiсть органiзму дитини до протягiв, тривалих охолоджень i перегрiвань. Чудовим змiцнювальним засобом можуть бути – при дотриманнi правил їхнього виконання – сонячнi ванни, що володiють рiзносторонньою дiєю на органiзм. Головне їхнє оздоровче значення полягає в бактерицидностi (багато бактерiй i вiрусiв пiд впливом прямих сонячних променiв гинуть), у пiдвищеннi опiрностi органiзму до простудних i iнших хвороботворних факторiв. Однак треба знати, що вплив сонячної радiацiї корисний тiльки при помiрних її дозах. Хоча в дiтей i пiдлiткiв чутливiсть до неї нижче, нiж у дорослих, проте при тривалому перебуваннi на сонцi, особливо без руху (як це властиво багатьом сiм’ям, що загоряють лiтом цiлими днями на березi моря), можливi опiки i навiть тепловi й сонячнi удари. Тому першi сонячнi ванни, особливо для свiтловолосих дiтей, у ранковiй або пообiднiй час при температурi повiтря +200 в 15-20 хвилин. Сонячне загартовування звичайне зв’язують з лiтньою порою. Тим часом i зимове сонце робить доброчинний оздоровчий вплив, що гартує. Особливо ефективний вплив сонячної радiацiї в горах. Бiльш сильнiшим, нiж повiтря, засобом для загартовування є вода, теплопровiднiсть якого в 28 разiв вище. Для загартовування воду також застосовують з найдавнiших часiв. Усi традицiйнi методи водного загартовування подiляються на загальнi i мiсцевi. До перших належать обтирання, обливання, душi, купання; до других – умивання, миття рук i нiг, гра з водою. Досить ефективними для загартовування дiтей можуть служити такi найпростiшi способи, як обмивання стiп i гомiлок при поступовому зниженнi температури води, а також полоскання горла – спочатку теплою, потiм прохолодною водою. Одним з ефективних способiв загартовування є контрастне обливання нiг: спочатку холодною водою – 24-2500 С i знову холодною. 0 С i води не менш 220 Існує ряд методик застосування контрастного душу, але усi вони вимагають спецiальної пiдготовки дiтей до цiєї сильної процедури, що гартує. Починати можна з вiдомої процедури контрастних ванн для нiг iз почерговим зануренням нiг дитини в таз з водою рiзної температури (34-360 С i 18-200 С). стало обов’язковим компонентом здорового способу життя дiтей. 3. 2 Оздоровлення бiгом Бiг – один з найважливiших для здоров’я дитини рухiв. Вiн дозволяє добре регулювати навантаження, що змiцнюють серцево-судинну i дихальну системи, рiзнi групи м’язiв, суглоби i зв’язки. Бiг – природний рух, звичний для дiтей з раннього вiку. Вiн виконується переважно на свiжому повiтрi, не вимагає спецiального устаткування. Умiння швидко i спритно бiгати допомагає дитинi успiшно брати участь у рухливих iграх, естафетах, спортивних вправах. Ефективний бiг для виховання витривалостi, покращення фiзичної працездатностi. Бiговi навантаження дозуються в залежностi вiд iндивiдуальних особливостей дiтей: для ослаблених – бiг на коротку вiдстань у невисокому темпi поступово змiцнює їхнє здоров’я, а тренована дитина пробiгає бiльше i темп її бiгу стає вищим. Велике значення бiгу для виховання витривалостi. Умiння перебороти швидко невелику вiдстань або, навпаки, пробiгти велику дистанцiю будуть потрiбними майбутньому солдату, геологу. Звичка бiгати допоможе одержати щоденну дозу рухiв, необхiдних для нормальної життєдiяльностi органiзму людини. Завдання для дiтей варто урiзноманiтнювати, щоб не знижувався iнтерес до бiгу. Нижче подано iгри, що рекомендуються проводити в процесi сiмейного фiзичного виховання. швидше встати в коло. Виграє той, хто зробить це першим. Наздожени обруч. Дiти ставлять обруч ободком на пiдлогу, енергiйно вiдштовхують i бiжать за ним. Пiдвищенню iнтересу дiтей до бiгу сприяють бiльш складнi завдання, наприклад, зупинитися, змiнити напрямок бiгу, пробiгти змiйкою мiж предметами. У цьому бiгу ноги трохи бiльше зiгнутi в колiнах, нога ставиться на передню частину стопи, руки допомагають зберiгати рiвновагу, тому iнодi розводяться в сторони. Дiти 6-7 рокiв люблять змагатися в бiгу, граючи в iгри, наприклад, «Хто скорiше до м’яча», «Хто скорiше оббiжить дерево». Завдання ж дорослого в даному випадку нацiлити увагу дiтей на тих, хто може бути прикладом: бiжить легко, ритмiчно, правильно, дотримуючись технiки бiгу. Якщо бiг проводиться без iгрової ситуацiї, то в цьому випадку варто витримувати невеликий темп, не прискорювати i не сповiльнювати його, бiгти ритмiчно, кроки недовгi, рухи рук розслабленi. По можливостi треба частiше використовувати бiг босонiж по пiску, дрiбнiй водi, земляним i трав’янистим дорiжкам з поворотами й ухилами, переконавшись у вiдсутностi предметiв, що можуть призвести до травм. Тренування в бiгу бажано проводити в теплий час року, навеснi i восени, не боячись дрiбного дощу, що мрячить. Крiм загартовування, бiг у несприятливих умовах змiцнює характер дiтей, їхню наполегливiсть, витримку, створює звичку щодня займатися фiзичними вправами. сестри та батьки. 3. 3 Плавання як вид оздоровчих процедур Вплив плавання на органiзм людини благотворний i рiзноманiтний. Пiд час плавання тiло людини у водному середовищi розташовується горизонтально i цим хребет звiльняється вiд навантаження маси тiла; створюються сприятливi умови для формування правильної постави. Пiд дiєю води активiзується кровообiг у судинах шкiри, омиваної водою. Дихальна система пiд впливом активного видиху у воду i подолання її опору помiтно змiцнюється, збiльшується глибина подиху. Перебування у водi загартовує органiзм, удосконалює його терморегуляцiю, пiдвищує стiйкiсть до холоду, змiни температури. Пiд час плавання активiзується обмiн речовин, дiяльнiсть усiєї нервової системи, вправляються багато груп м’язiв, суглоби i зв’язки. Тривалi повторення визначених циклiв рухiв пiдвищують витривалiсть органiзму й опiрнiсть його простудним захворюванням. до початку занять у ваннi треба порадитися з лiкарем. Плавати дитина повинна в чистiй, дезiнфiкованiй ваннi, краще в час першої половини дня. Перебування у водi повинне бути для дитини радiсним, цiкавим, доставляти їй задоволення, позитивнi емоцiї. З нею треба розмовляти ласкаво, спокiйно, заохочувати її дiї. При негативних реакцiях – плач, страх, небажаннi знаходитися у водi – краще припинити заняття, заспокоїти дитину, зайняти улюбленою справою. Температура води на початку навчання 36-370 С. Перебування дитини у водi збiльшується поступово – з 10 до 15-20 хвилин при зниженнi температури води до 340 С. Оволодiння навичками плавання залежить вiд iндивiдуальних особливостей дитини. Треба бути особливо терплячим, уважним з тим, хто боїться рухiв у водi. Не поспiшати освоїти багато вправ, не переходити до самостiйного плавання без достатньої пiдготовки. Новi важкi вправи чергувати з улюбленими дитиною, спонукувати її до самостiйностi, проявiв активностi, бажання навчитися триматися на водi. 3. 4 Пiшi прогулянки i походи Пiшохiднi прогулянки, бiльш тривалi походи є однiєї з форм активного вiдпочинку, рацiонального використання вiльного часу для змiцнення здоров’я. Туристськi походи формують почуття колективiзму, вiдповiдальностi, взаємодопомоги. Труднощi походу виробляють витримку, наполегливiсть, витривалiсть, сполучають у собi пiзнавальну i рухову активнiсть. Дiти вчаться помiчати цiкаве в пейзажах природи тощо. Тривала прогулянка з групою молодших школярiв вимагає ретельно продуманої органiзацiї дорослого. Важливо передбачити всi дрiб’язки, знайти вдале сполучення рiзного роду фiзичних навантажень з вiдпочинком, що дозволить дати позитивний емоцiйний настрой, доставить дiтям радiсть. Ходьба пiд час тривалих прогулянок не повинна бути одноманiтною, тому що це не стiльки фiзично стомлює дiтей, скiльки впливає на їхню нервову систему. Якщо намiчено перехiд до дальнього лiсу, до пiднiжжя гори, на косовицю, треба так органiзувати дiтей, щоб вони йшли вiльно, групою по 4-5 чоловiк. Коли маршрут проходить по вулицi села, шосе або вздовж залiзницi, дiти повиннi пошикуватися i пройти парами цей вiдрiзок шляху. Але не слiд плутати шосе з лiсовою дорогою, де можна йти вiльно, групуючись за своїм бажанням, але не росходячись далеко. Дорослому слiд запропонувати дiтям йти перед собою, щоб усiх тримати в полi зору. Якщо частина дiтей пiшла вперед, подати заздалегiдь обговорений сигнал зупинки, наприклад свисток. Дiти повиннi швидко зiбратися бiля дорослого. Можна вiдзначити тих, хто швидше iнших виконав завдання. Пiсля цього частина шляху можна пройти органiзовано або використовувати прискорену ходьбу, ходьбу «змiйкою» мiж деревами, крадькома, в напiвприсiдi тощо. вiдпочинку пройти швидше або пробiгти i почекати там iнших. Це привчає дiтей до самостiйностi, дає деякий вихiд їхньої активностi, прояву рухових здiбностей (витривалостi, швидкостi). Пiсля нетривалого вiдпочинку пiд час привалу тут же можна органiзувати рухливi iгри. Добре ходити в похiд не однiєю, а двома-трьома сiм’ями, щоб у таких об’єднаннях було не менш 2-3 дiтей, подiбних за вiком. При наявностi декiлькох дорослих обов’язки мiж ними розподiляються так, щоб чергувалися турботи (про їжу, органiзацiю зупинки або ночiвлю) i вiдпочинок, можливiсть особистого дозвiлля (порибалити, почитати книгу, зайнятися в’язанням, просто вiдпочити i розслабитися). Дiти в групi легше знаходять собi справи, встановлюють спiлкування один з одним, ведуть розмови, менше вередують, не виявляють егоїстичних почуттiв, свавiлля. Вибiр маршруту. Спочатку не слiд вiдправлятися в далекий вiд дому похiд, особливо при невеликому туристському досвiдi батькiв. Обов’язково треба врахувати реальнi можливостi дiтей, не переоцiнювати їхньої сили, витривалостi. Пiдготовка до походу. Збираючи в дальню прогулянку або в похiд на 2-3 дня, дорослi повиннi виявити уважнiсть до одягу, взуття, спорядження. Дiти приймають найактивнiшу участь у пiдготовцi iнвентарю: збирають рюкзак, спортивний iнвентар, iграшки. Батьки разом iз школярами обговорюють намiчений маршрут, щоб тi вiдчули причетнiсть до походу, вiдчули себе його повноправними учасниками. Отже, пiшi прогулянки i походи є невiд’ємною частиною фiзичного виховання в сiм’ї, адже теж безперечно досить благотворно впливають на здоров’я i розвиток молодших школярiв. Роздiл 4. Форми та засоби фiзичного виховання в сiм’ї в зимовий перiод 4. 1 Лижнi прогулянки Чудовим оздоровчим засобом у зимовий час слугують лижнi прогулянки. Лижнi прогулянки в лiсi роблять також позитивний емоцiйний вплив: насолода зимовим пейзажем, швидкими спусками з гiр i т. д. Лижнi палицi – трохи нижче плечей. Розмiр черевикiв такий, щоб їх можна було надягати без труднощiв з 1-2 товстими вовняними шкарпетками. На вiдмiну вiд бiгу ходьбi на лижах дiтей треба навчати. Ключове й одночасно важке – зумiти зацiкавити дитину, дати їй можливiсть вiдчути задоволення вiд ковзання на лижах спочатку по рiвнiй снiжнiй поверхнi, а потiм по похилiй. Першi вправи на снiгу проводяться без палок i починаються з навчання падiнню не вперед або назад, а на бiк з розведенням рук у сторони. Першi вправи в навчаннi звичайному способу ходьби на лижах – пересування по прямiй кроком, що ступає, з поступовим переходом до ковзання, коли лижi не вiдриваються вiд лижнi. Корисною вправою в перших тренуваннях є i буксирування на лижах, коли дитина тримається за палицi, що тягне дорослий; при цьому ноги в дитини злегка зiгнутi в колiнах, а корпус нахилений уперед. Потiм дитину навчають розворотовi на мiсцi. При переходi до ковзанярського кроку добре використовувати торовану лижню, що йде пiд невеликим ухилом. Спочатку довжина ковзанярського кроку невелика, поступово вона зростає – одночасно з темпом пересування. Лише пiсля цього дитинi дають палки, i вона поступово навчається поперемiнному двокроковому ходу на лижах, коли рухи рук i нiг чергуються як при ходьбi: при русi правої ноги вперед висувається лiва рука i навпаки. Важливо стежити за тим, щоб палка виносилась вперед i опускалася в снiг перед ступнями. Потiм переходять до навчання одночасному вiдштовхуванню двома палками з пiдведенням на носки, посилкою корпуса вперед i виносом палок пiд прямим кутом. Навчати дiтей швидкiсному «коньковому» ходу навряд чи доцiльно через його надмiрне навантаження на суглоби нiг. Одяг для лижних прогулянок пiдбирається так, щоб вiн не заважав рухам i не перегрiвав тiло. Останнє правило дуже важливо дотримувати. 4. 2 Катання на ковзанах Катання на ковзанах стимулює рухову активнiсть молодших школярiв, полiпшує стан їхнього здоров’я i загальне фiзичне загартування. Систематично виконуванi рухи на свiжому повiтрi приводять до сприятливих змiн у розвитку органiв дихання i дихальної мускулатури. При пересуваннi на ковзанах багаторазово повторюються тi самi рухи, вiдбувається постiйне чергування напруги i розслаблення м’язiв нiг при змiнi одноопорного i двохопорного ковзання, що сприятливо впливає на змiцнення стопи. Значно пiдвищується стiйкiсть вестибулярного апарата, пiдвищується почуття рiвноваги, правильно розподiляється м’язова напруга. Катання на ковзанах – складний вид руху, що складається з вiдштовхування, правильної постановки ковзана при ковзаннi, збереження рiвноваги. Складнiсть рухiв на ковзанах обумовлюється взаємозв’язком i загальним ритмом рухового акта при ковзаннi по льодi на обмеженiй площi опори. Учити дiтей цьому видовi спортивних вправ починають з 5 рокiв, а отже у молодшому шкiльному вiцi вже досить широко використовують. Першi заняття доцiльно провести в примiщеннi: розглянути ковзани з черевиками, примiрити, спробувати зав’язати шнурiвки. Шнурiвки повиннi бути широкими, потрiбної довжини, щоб зав’язувався бантик i не залишалися надто довгi кiнцi. На пiдйомi ноги необхiдно навчити шнурувати туго, на пальцях вiльно, щоб ноги не мерзнули. Пiсля того, як дитина звикне до взуття i ковзанiв, потрiбно звикнути до них, походити по снiгу, потiм по льодi. З перших крокiв на льодi учити правильно падати: на бiк, пригинаючи голову до грудей. Пiд час катання треба стежити за диханням дитини, щоб вона дихала через нiс i не затримувала подиху. Особливої уваги вимагає дитина, яка перенесла ОРЗ, грип. Їй дозволяється катання при температурi повiтря вiд +2 до –80 С. Роздiл 5. Органiзацiя дозвiлля дiтей Використання велосипеду Їзда на велосипедi впливає на серцево-судинну, дихальну системи, сприяє змiцненню м’язiв, особливо нiг, стопи. У дiтей розвивається швидкiсть, спритнiсть, рiвновага, окомiр, координацiя рухiв, орiєнтування в просторi, ритмiчнiсть, сила, витривалiсть, пiдвищується вестибулярна стiйкiсть. Для навчання їздi повинна бути дорiжка шириною 3-4 м, довжиною не менш 30-50 м, тому що дiтям важко робити повороти. Опановують дiти їзду в рiзний термiн. Деякi довго тримаються напруженими, скованими, не вмiють їздити вiльно i легко. Дорослий повинен чiтко вказати, яку помилку допускає дитина, роз’яснити, як її усунути, тим самим допомогти дитинi здолати всi труднощi в опануваннi велосипеда. Найчастiше дiти грають у iгри, якi вiдбивають рiвень їх знань про навколишнiй свiт, iнтереси тощо. Сюжети цих iгор можна успiшно доповнювати дiями з метою фiзичного навантаження, змiцнення здоров’я дiтей, логiчно зв’язаними зi змiстом гри. У дiтей рiзного вiку мають успiх iгри – вправи з iндивiдуальними фiзкультурними посiбниками: обручами, м’ячами рiзних розмiрiв. Молодшi школярi, що мають визначений руховий досвiд, самостiйно грають i органiзують змагання, а малятам способи дiй повиннi показати дорослi i перший час пограти з ними. Ігри у дворi можуть стати непрочитаною книгою для батькiв. Спостереження за дiтьми пiд час таких iгор покажуть батькам здiбностi , розвиток, позитивнi та негативнi риси характеру дiтей тощо. Використання спортивного куточка вдома Інтерес дитини до фiзичних вправ формується спiльними зусиллями вихователiв i батькiв. Спортивний куточок вдома допомагає розумно органiзувати дозвiлля дiтей, сприяє закрiпленню рухових навичок, в школi, розвитку спритностi, самостiйностi. Обладнати такий куточок нескладно: одне можна придбати в спортивному магазинi, iнше зробити самому. В мiру формування рухiв i розширення iнтересiв дитини куточок варто поповнювати бiльш складним iнвентарем рiзного призначення. Розташовувати куточок по можливостi потрiбно ближче до свiтла, щоб був приплив свiжого повiтря. У дитини не має бути iз самого початку негативних емоцiй вiд надмiрно високих або занадто малих навантажень, неправильної методики занять, вiдсутностi їхньої перiодичностi, тому батьки повиннi добре пiдготуватися до того, щоб почати займатися з нею в домашньому спортивному куточку. Висновки Доведено, що спiльнi заняття батькiв з дiтьми приносять наступнi позитивнi результати: · будять у батькiв iнтерес до рiвня «рухової зрiлостi» дiтей; · сприяють розвитку в дiтей рухових навичок вiдповiдно до вiку i здiбностей дiтей; · поглиблюють взаємозв’язок батькiв i дiтей; · дозволяють з користю проводити вiльний час, сприяє всебiчному розвитку дитини. i витривалими. Таке використання вiльного часу корисно для обох сторiн. Дитина захоплюється батьком, наслiдує матерi в грацiозностi i координацiї. Батьки ж, займаючи напiвактивну позицiю, шляхом спритних рухiв допомагають дитинi виконати вправу, пiдбадьорюють її i разом з нею тiшаться успiху. Пiзнiше цi спiльнi заняття стають дiйсно радiсною подiєю дня. У сьогоднiшнiй круговертi дня це – хвилини свята, однак заняття повиннi бути не по-святковому рiдкими i випадковими, а регулярними i щоденними. Тiльки систематична турбота про руховий розвиток дитини може принести бажанi результати: систематичне повторення тих самих вправ i логiчна наступнiсть занять є основними передумовами успiху. Список використаної лiтератури 1 Грушко В. С. Основи здорового способу життя. –Тернопiль:Астон, 1999р. 2 Я. Бердыхова. Мама, папа, занимайтесь с мной. – М.: Физкультура и спорт, 1990г. 5 И. И. Гребешкова. Ваш ребенок. – М: Медицина, 1990 г. 7 Ф. В. Тонкова-Ямпольская, Т. Я. Черток. Ради здоровья детей. – М: Образование, 1985г. 8 А. Г. Хриповская. Мир детства. М.: Педагогика, 1988г.