Етапи художньо-конструкторської дiяльностi старшокласникiв
Реферат
Етапи художньо-конструкторської дiяльностi старшокласникiв
Досвiд показує, що для ефективної пiдготовки старшокласникiв до художньо-конструкторської дiяльностi остання повинна будуватися за типом професiйної дiяльностi художника-конструктора. Тому вчителi трудового навчання, органiзатори технiчної творчостi, наставники повиннi досконало володiти системою понять, теоретичних положень, якими оперує дизайнер, i системою дiй, послiдовних процедур, етапiв, якi передбаченi методикою художнього конструювання.
У Швейцарському федеральному iнститутi технологiї встановлено такi етапи проектування (професiйної дiяльностi дизайнера): дослiдження i аналiз, творче проектування i синтез, Інтенсивне проектування i завершення.
творчої розробки; робочого макетування.
У свою чергу кожен з етапiв включає в себе декiлька стадiй.
На пiдготовчому етапi учнi збирають iнформацiю, вивчають вихiднi данi i визначають цiльовi настанови, якi є ґрунтовною основою для прийняття практичних рiшень. Цей етап носить характер iнформацiйного.
Цiль iнформацiї в процесi художньо-конструкторської дiяльностi — зниження випадковостi, яка проявляється в проектних ескiзах учнiв, невизначеностi i невпорядкованостi. Учитель разом з учнями розбирає сутнiсть навчальних завдань, ситуацiї i виробляє разом з ними цiльову настанову. Органiзовуючи роботу, вiн ставить перед учнями творчi завдання вiдповiдно до етапiв творчого процесу, розкриває суперечливий характер самого художнього конструювання, спонукає тим самим учнiв до творчої, активної дiяльностi.
На пiдготовчому етапi вчитель повинен використовувати всi способи передачi iнформацiї (знань), головними з них є: словесна рекомендацiя, посилання на аналог, графiчна форма передачi iнформацiї (начерки, схеми). Остання, на нашу думку, має особливе значення у пiдготовцi старшокласникiв до професiї художника-конструктора. Це природно, оскiльки професiйне ставлення художника-конст-руктора до свiту формується переважно на основi iнформацiї, яка надходить через око — зоровий аналiзатор, пристосований для сприйняття, передачi i обробки iнформацiї. Також джерелами знань можуть служити публiкацiї, журнали, книги, каталоги промислових фiрм i виставок, зразки асортиментних виробiв.
з метою найбiльш зручного її огляду. Прототипи виробу ретельно i критично оцiнюються з точки зору сучасних споживчих та виробничих вимог i всiх особливостей їхнього художнього й конструкторського рiшення.
коли останнiй починається задовго до появи креслень. Пошук iдеї i задуму проектного рiшення ґрунтується насамперед на iнформацiї, отриманiй учнями на пiдготовчiй стадiї. На цьому етапi, принаймнi на початковiй фазi, роль педагога-художника дещо обмежена в тому планi, що вiн повинен бути «уважним» i «обережним», щоб сприяти виробленню самостiйностi та оригiнальностi в прийняттi рiшень i не порушити хiд творчої думки учнiв.
На етапi творчого пошуку робиться спроба визначити вимоги, пов'язанi з функцiонуванням виробу, загальнi вимоги технiчної естетики, якi завжди забезпечують комплексний пiдхiд до виробу, враховуються характернi риси форми, стильова спрямованiсть. Розумiнню i формуванню загальної задачi проектування значною мiрою сприяє ознайомлення старшокласникiв з прототипами виробу.
Етап творчого пошуку складається з трьох послiдовних фаз: виконання клаузула (вiд лат. сiа-и$ІІ1а — короткочасна творча вправа), ескiзу-iдеї (форескiзу) i початкового ескiзування.
виражається в напiвiнтуїтивнiй формi початкової гiпотези. Нечiтко усвiдомленi окремi ланки цього розумового процесу мають своїм результатом зародження «за-думу-припущення», що враховує окремi факти i ситуацiю.
У клаузулi, з виконанням якої починається творчий пошук старшокласникiв, знаходить своє вираження особливiсть сприйняття ними початкових вихiдних даних. Учнi здатнi через попереднiй досвiд сприйняти та iнтуїтивно вiдiбрати цiлiснi структури i виразити уявлення про об'єкт у виглядi цiлiсного зорового образу. Короткочасна клаузула має на метi стимулювати творчий акт та розвивати в учнiв творчу фантазiю i навички при першому ознайомленнi з темою, охопити її сутнiсть, виявити первинне уявлення про об'ємно-просторову побудову об'єкта. Клаузула вчить учнiв за короткий промiжок часу розкривати основний змiст теми (дизайн-проекту) в ескiзнiй формi. Вона вiдiграє важливу навчально-освiтню i виховну роль, коли перетворюється в метод систематичних тренувальних вправ, спрямованих на розвиток композицiйних художньо-конструкторських здiбностей, уяви i спритностi в розробцi образних варiантiв; привчає учнiв до швидкої реакцiї, зосередженостi, вимагає напруженої уваги, гнучкостi розуму, роботи думки i пам'ятi. В клаузулi перевiряється емоцiйно-творча готовнiсть учнiв до вирiшення завдань, їхня загальна ерудицiя, професiйний досвiд. Учнi володiють рiзною творчою мобiльнiстю. Іншi, навiть обдарованi учнi, на перших етапах навчання не можуть сконцентрувати творчу енергiю за короткий промiжок часу. Необхiднiсть систематичного тренування очевидна.
Пiсля клаузули учнi приступають до розробки ескiзу-iдеї (форескiзу) об'єкта проектування на основi попереднього ознайомлення з його типологiчним змiстом. Фаза ескiзу-iдеї, на вiдмiну вiд клаузули, дає нову форму пошуку рiшення.
Первиннi аналiз та синтез вихiдних даних i формоутворюючих чинникiв сприяють виникненню здогадiв та iдей i направляють творчу думку та уяву учнiв на пошук гiпотези i принциповий вибiр визначеної проблеми. Саме завдяки творчiй уявi, досвiду i пам'ятi аморфна iнформацiя раптово чи поступово набуває форму i структуру об'ємно-просторового рiшення.
великих результатiв можна досягнути, застосовуючи на цiй стадiї метод робочого моделювання i макетування. Модель вiдбиває об'ємно-просторове рiшення проектованого виробу, а макет, крiм того, i його колiр, фактуру матерiалу i графiчнi елементи. Моделi i макети всього виробу чи окремих вузлiв виконуються, як правило, в умовному матерiалi (деревi, гiпсi, паперi, картонi, пластилiнi тощо).
Фаза ескiзу-iдеї дає iмовiрнiснi напрямки розробки визначеної цiльової настанови. Цiннiсть ескiзу-iдеї полягає в тому, що вона дає прогноз, припущення творчого розвитку теми, являє собою iндивiдуальну iнтерпретацiю її та iлюструє алгоритм (програму) майбутнiх пошукiв.
Етап пошуку ескiзу-iдеї продовжується в ескiзуваннi методом проб i помилок. Цей метод у його простiй формi — у виглядi випадкового перебору можливих варiантiв — використовується при недостатнiй кiлькостi попереднiх вiдомостей i неможливостi спиратися на минулий досвiд. При наявностi iнформацiї, досвiду i з допомогою асоцiацiї та аналiзу з'являється можливiсть краще органiзувати пошук, спрямувати його в бiльш перспективному напрямку. Метод пошуку пiдвищує рiвень самостiйного навчання, однак роль педагога-художника на стадiї проб i помилок вiдповiдальна. Вiн регулює i спрямовує цей процес, прагне торкнутися уяви учня i збудити його робочу енергiю на творчiсть. Використовуючи свiй досвiд знання, педагог розкриває можливостi багаторазового моделювання, компенсує недосконалiсть розумового апарату учнiв i виключає абсурднi проби.
У методi багатоварiантного пошуку виявляються художня спостережливiсть i сила творчої уяви.
Пошук невiдомого у творчому процесi ескiзування набуває спрямованого характеру. Кожен новий ескiз — узагальнене вираження попередньої аналiтико-синтетичної дiяльностi i, в той же час, вiдправний етап подальшого ходу думок у напрямку перетворення об'ємно-просторової структури логiчних зв'язкiв, конструктивно-художньої структури i форми, принципово композицiйних схем за законами необхiдностi, доцiльностi i художньо-конструкторської виразностi.
ряду варiантiв вiдбувається виявлення основної концепцiї проектного рiшення.
Вже у фазi початкового ескiзування найважливiшим методичним завданням є навчити учнiв розумiнню об'єкта як системи, що складається з взаємозалежних компонентiв.
Ескiзування здiйснюється шляхом логiчного дослiдження — аналiзу i синтезу, мiркувань вiд особистого до загального i вiд загального до особистого. Ескiз — завжди узагальнення.
їх виправити. Треба перевiрити рiзнi напрямки вирiшення завдання, щоб вибрати найкращий розв'язок, а згодом i вдосконалити його в послiдуючих ескiзах. Тут важлива допомога педагога, у помилках можна нерiдко знайти можливiсть рiшення задачi.
У фазi початкового ескiзування вiдбувається поступове уточнення задуму. Промiжнi ескiзи замiнюють собою творчу пам'ять — це запис творчого процесу, i тому їх варто зберiгати для повторного аналiзу.
До кiнця першого перiоду ескiзування учитель допомагає учням зiставити ескiзи, побачити них iстотне й особливе, перейти до синтезування рiшення. Змiцнення ескiзу вiдбувається шляхом розробки послiдовних варiантiв, з яких кожен попереднiй є вихiдним пунктом кожного наступного. Уточнення i змiни окремих сторiн рiшення йдуть у рамках даної композицiйної схеми. Поступове нагромадження удосконалень пiдсилює ескiзне рiшення композицiї, конструктивної структури. Виникає ескiз, що в основному вiдповiдає характеру i стилю виробу.
В цiлому етап творчого пошуку, або так зване передпроектне дослiдження, покликаний упорядкувати пiзнавальну дiяльнiсть учнiв як майбутнiх художникiв-конструкторiв, спрямувати її в русло реалiзацiї проектного задуму, наповнити його конкретним змiстом. Основна функцiя проектних дослiджень у дизайнi — моделювання об'єкта з метою виявлення природних зв'язкiв iз соцiально-культурним середовищем i людиною. В свою чергу проектний задум дає змогу встановлювати зв'язки мiж далеко вiддаленими один вiд одного науковими даними, бачити за особистим рiшенням мету проектування.
Отже, виконавши аналiз i дослiдження, старшокласники визначають комплекс вимог до об'єкта. Установлюються дiючi норми, оптимальний асортимент виробiв (якщо потрiбно), функцiональнi, формоутворюючi й iншi вимоги, розробляються методичнi вказiвки i т. д. На основi виявлених вимог визначаються умови найкращого функцiонування виробу. Вимоги розмiщуються залежно вiд їх важливостi, яка потiм враховується пiд час вирiшення поставленого завдання.
На пiдставi встановлених вимог, а також нормативних матерiалiв учнi розробляють варiанти художньо-конструкторських пропозицiй об'єкта, якi ще не є проектами виробу, але вже включають данi, необхiднi для формування задуму i реалiзацiї його в дизайн-проектi. Пiсля узгодження всiх вимог один з варiантiв художньо-конструкторських пропозицiй приймається для подальшої розробки на наступному етапi.
Етап творчої розробки — тривала стадiя, власне проектування — починається з аналiзу, розвитку i поглиблення творчих пропозицiй ескiзу. Ранiше прийнятий ескiзний проект вiдпрацьовується остаточно. Розробляються вузли й елементи конструкцiй, перевiряється здiйсненнiсть i доцiльнiсть запропонованих рiшень, аналiзується з iнженерних позицiй схема компонування.
Перехiд вiд ескiзу до проекту — творча робота над удосконаленням (змiстовним збагаченням, поглибленням) композицiї, матерiальне втiлення ЇЇ об'ємно-просторової, конструктивної iдеї. Стадiя розробки проекту — це пряме продовження творчого пошуку.
Тут iнтелект i iнтуїцiя учнiв виступають у єдностi. Однак, творча по перевазi iнтелектуальна дiяльнiсть, в якiй iдея i мета творчостi реалiзуються за законами розуму i за правилами логiки пiд контролем емоцiйної iнтуїцiї.
Щоб знизити невизначенiсть у розкриттi змiсту, форми виробу i задуму, учнi використовують новi данi фiзики, економiки, технологiї i т. д. Тобто вирiшують питання вибору рацiональних конструкцiйних матерiалiв, оптимальної технологiї виготовлення виробiв, унiфiкацiї вузлiв i деталей. Важливе значення має ергономiчний аналiз проектованого виробу i подальша розробка його з урахуванням ергономiчних вимог. Чим змiстовнiшим буде використано матерiал, тим iнформацiйнiшим буде рiшення.
Проектування продовжується на iншому, в порiвняннi з попереднiми, структурному рiвнi на основi логiчного комплексного методу оцiнки стану об'єкта. Варiантне проектування дає змогу удосконалити композицiйний задум: отримати бажаний зв'язок об'єкта з зовнiшнiм середовищем, упорядкувати зовнiшню просторову форму i удосконалити структуру об'єкта, поєднавши конструкцiю з формою.
Розкриваючи закономiрностi формоутворення виробiв, варiанти служать для оцiнки стану об'єктiв проектування за найважливiшими критерiями шляхом застосування методу послiдовних поступок i наближень, завдяки чому видно, цiною якої поступки в одному критерiї досягається виграш в iншому.
До завдань, що уточнюють i деталiзують ескiзний проект, належать вправи з художньо-конструкторської композицiйної розробки, якi поглиблюють проектування як комплексний процес. Учнi закрiплюють знання щодо створення цiлiсних композицiйних побудов. Художнє конструювання фрагментiв i деталей визначається принциповими iнженерними рiшеннями, якi були закладенi в ескiзному проектi.
Розробка художньо-конструкторського дизайн-проекту закрiплює навички учнiв у технiчному робочому проектуваннi i повинна замiняти деякi iз самостiйних завдань з конструювання. Стадiя розробки розглядається як природне завершення процесу проектного моделювання.
На етапi творчої розробки технiчного художньо-конструкторського проекту, крiм креслень загального виду, компоновочних, декоративно графiчних елементiв i технiчного малюнка виробу (перспективного зображення), виконують моделi i макети в умовному матерiалi (або використовують затвердженi на попередньому етапi i доробленi з урахуванням зауважень). Пiд час розробки складних i нових виробiв iнодi виготовляють дiючi моделi у натуральну величину, що найбiльш повно характеризують їх реальнi споживчi властивостi. Особливо необхiднi такi моделi пiд час проектування складних об'єктiв, що мають криволiнiйний обрис поверхнi. Вони служать не тiльки для вiдпрацювання форми, а й для розробки точних конструктивних креслень криволiнiйних елементiв i шаблонiв.
Хоча макети в порiвняннi з натурним об'єктом мають дещо iншу природу, вони iмiтують лише ряд властивостей оригiналу i тому якiсно вiд нього вiдрiзняються. Макети вiдображають просторовi особливостi об'єкта у визначеному масштабi, i це є чи не найголовнiшою перевагою робочого макетування в процесi художньо-конструкторської дiяльностi старшокласникiв.
макета думки автора, його творчий задум одержують наочне вираження в матерiальному виконаннi.
Макет можна розглядати з рiзних точок зору, повертаючи його або змiнюючи позицiю спостерiгача. Макет можна розiбрати i зiбрати подiбно до реального виробу в процесi виробництва та експлуатацiї.
Одна з головних переваг макету в художньому конструюваннi полягає в тому, що вiн дає змогу проектувати у звичних для зовнiшнього уявлення об'ємних формах, а не в умовних плоских зображеннях.
У процесi художньо-конструкторської дiяльностi треба використовувати рiзнi макети — вiд пошукових, за допомогою яких матерiалiзуються першi уявлення про створюваний вирiб, до демонстрацiйних, що є результатом проектування. Таким чином, макети фiксують процес художнього конструювання, його промiжнi та кiнцевi результати, характеризують особливостi руху вiд проектного задуму до промислового зразка.
Макет допомагає детальнiше роздивитися задуманий вирiб, удосконалити його форму, уточнити пропорцiї, колiр.
Робоче макетування стимулює творчу думку учнiв i спонукає до нових iдей. Проводячи макетування, слiд виходити з основних цiлей: сприяти творчому пошуку i наочнiй перевiрцi об'ємно-просторової, композицiйної i конструктивної побудови об'єкта або групи об'єктiв (у цьому разi воно носить характер робочого макетування); служити для лабораторних перевiрок i експериментального вивчення визначених закономiрностей — для перевiрок конструктивної структури, вiдтворення на макетах дослiджуваних явищ (тут макети зближаються з аналоговими моделями); служити iлюстрацiєю i контрольною перевiркою кiнцевого результату проектування — композицiї об'єкта (тодi макет носить характер чистового макета).
Макетування припускає виконання робочих макетiв на всiх етапах проектування i поряд iз графiчним ескiзуванням стаєщ творчим методом розробки варiантiв рiшення. Робоче макетування викликає активну поведiнку учнiв, воно пов'язане з розумовим «обмiрюванням» макета, пошуком спiввiдношень мiж частинами, перевiркою рiзних точок зору i, що особливо важливо, спiввiдношень внутрiшнього i зовнiшнього простору. Макетування розвиває здiбнiсть зорового сприйняття та оцiнки рiшення, робить задум наочним. У робочому макетi учнi, фiксуючи свою думку, мають змогу проаналiзувати її.
Отже, процес художнього конструювання є замкнутим циклом, в якому, вiдповiдно до динамiки i закономiрностей творчого процесу, виокремлюються такi основнi етапи:
• пiдготовчий щодо нагромадження iнформацiї, вивчення вихiдних даних i визначення цiльової настанови;
• творчого пошуку iдеї, концепцiї i задуму проектної моделi;
• творчої розробки — власне проектування, у процесi якого вiдбуваються вибiр найкращого варiанта, послiдовне упорядкування структури об'єкта проектування i створення гармонiйної композицiї як цiлiсної системи;
Отже, творчий процес художньо-конструкторської дiяльностi розглядається як етапний керований процес проектного моделювання майбутнього об'єкта. Встановлюється конструктивно-творчий характер свiдомостi учнiв. У застосуваннi аналiтичного i синтетичного методiв дослiдження розкривається основна закономiрнiсть пiдходу до художнього конструювання виробiв як цiлiсної системи, що складається з взаємозалежних компонентiв.
Художньо-конструкторська творчiсть розглядається як складна структура, яка включає iнтелектуальнi, емоцiйно-iнтуїтивнi i вольовi чинники в рiзних сполученнях i спiввiдношеннях.
| 
