Виховання гуманстично спрямованої особистостi пiдлiтка у позаурочний час
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ
ЛИСЕНКО ОКСАНА МИКОЛАЇВНА
УДК 37. 034.”3752”
ВИХОВАННЯ ГУМАНІСТИЧНО СПРЯМОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС
Автореферат дисертацiї на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогiчних наук
Київ – 2008
Робота виконана в Рiвненському державному гуманiтарному унiверситетi
Науковий керiвник
кандидат педагогiчних наук, професор
Дем’янюк Тамара Дмитрiвна,
Офiцiйнi опоненти:
доктор педагогiчних наук, професор
Хомич Лiдiя Олексiївна,
Інститут педагогiчної освiти i освiти дорослих АПН України;
Трибулькевич Катерина Георгiївна,
Миколаївський державний унiверситет iменi Василя Сухомлинського,
доцент кафедри педагогiки.
00
годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради К. 26. 454. 01 в Інститутi проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9; 8-ий поверх, зал засiдань
Вчений секретар
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальнiсть теми дослiдження. Сучасний етап становлення громадянського суспiльства в Українi передбачає докорiнну трансформацiю свiтоглядних прiоритетiв та цiннiсних орiєнтирiв особистостi. Йдеться про змiну ставлення людини до iнших людей та до самої себе, про пiдвищення власної вiдповiдальностi за майбутнє держави, суспiльства, цивiлiзацiї.
У цьому зв’язку Нацiональна доктрина розвитку освiти першочерговим завданням освiтньої галузi визначає виховання гуманiстично спрямованої особистостi, а освiта визначена головним чинником гуманiзацiї суспiльно-економiчних вiдносин, формування нових життєвих орiєнтирiв особистостi. Практичне вирiшення цих завдань тiсно пов’язане iз розвитком гуманiстичної самосвiдомостi, творчої iнiцiативи особистостi, її здатностi вiльно орiєнтуватися у свiтi духовних цiнностей; з формуванням умiння проявляти творчiсть при прийняттi суспiльно значущих рiшень, нести вiдповiдальнiсть за наслiдки власних дiй i вчинкiв.
Отже, проблема гуманiстичного виховання пiдростаючого поколiння громадян України має важливе соцiально-педагогiчне значення, оскiльки, з одного боку, при визначеннi цiлей виховання враховуються iнтереси i запити суспiльства загалом i кожної особистостi зокрема, а, з iншого, - важливим є розумiння сутностi самого процесу виховання.
О. Сухомлинська, О. Столяренко, К. Чорна, Н. Миропольська та iншi. У них предметом дослiдження є гуманiстичнi цiнностi, їх сутнiсть, специфiка та мiсце у духовному свiтi особистостi.
В основу концепцiй Б. Ананьєва, О. Киричука, І. Кона, iнших дослiдникiв покладено рiзнi психологiчнi аспекти гуманiстичного виховання особистостi, зокрема iдеї суб’єкт-суб’єктної взаємодiї та саморозвитку особистостi.
У дослiдженнях О. Виговської, С. Рудакiвської, І. Якиманської стверджується, що в основi процесу гуманiзацiї лежить особистiсно зорiєнтоване навчання та виховання. У спецiальних дослiдженнях Б. Ананьєва, Н. Анiкєєвої, О. Леонтьєва, Ю. Шарова розглядаються шляхи розвитку мотивацiї гуманної поведiнки особистостi.
Аналiз фiлософської, психолого-педагогiчної лiтератури свiдчить про те, що переважна бiльшiсть аспектiв гуманiстичного виховання пiдлiткiв не залишилася поза увагою дослiдникiв. Однак, ще недостатньо розкрито оптимiзацiю процесу виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка у позаурочний час.
спадщини. По-друге, iснуючими суперечностями: мiж об’єктивною потребою суспiльства у гуманiстично спрямованiй особистостi, готовiй до життя в умовах демократичного суспiльства, та недостатнiм використанням теоретичних надбань, прогресивного педагогiчного досвiду у вирiшеннi цього завдання; мiж значним потенцiалом системи гуманiстичного виховання пiдлiткiв та епiзодичним використанням його у практичнiй дiяльностi загальноосвiтнiх навчальних закладiв.
Пiд час органiзацiї виховного процесу на противагу суттєвим змiнам у його змiстi, наповнення благородними iдеями йде орiєнтацiя на часткове оновлення та зовнiшнi прояви результатiв дiяльностi вихованцiв; повiльно впроваджуються активнi форми позаурочної дiяльностi. Виховнi заходи не мають глибокої розвивальної основи; не сприяють формуванню у пiдлiткiв почуттiв доброти, чуйностi, милосердя, терпимостi, безкорисливостi, взаємоповаги, спiвпереживання, толерантностi тощо.
Таким чином, недостатня розробленiсть проблеми, її актуальнiсть, зумовили вибiр теми дисертацiйного дослiдження „Виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка у позаурочний час”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема наукової роботи є частиною наукової теми лабораторiї морально-етичного виховання Інституту проблем виховання АПН України “Патрiотичне та морально-естетичне виховання пiдростаючого поколiння”, державний реєстрацiйний номер 0102U000390. Обраний напрям педагогiчного дослiдження є також складовою Держбюджетної теми, яка виконується науково-дослiдною лабораторiєю iнновацiйних виховних технологiй Рiвненського державного гуманiтарного унiверситету “Громадянське виховання учнiвської та студентської молодi в умовах суверенної України”, державний реєстрацiйний номер 0102U005600.
Тема дисертацiйного дослiдження затверджена на засiданнi Вченої ради Рiвненського державного гуманiтарного унiверситету (протокол № 8 вiд
28 березня 2003 року) та узгоджена в Радi з координацiї наукових дослiджень
у галузi педагогiки та психологiї АПН України (протокол № 6 вiд 17 червня
2003 року).
Предмет дослiдження – модель процесу виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка в позаурочний час.
Мета дослiдження – науково обґрунтувати та експериментально перевiрити модель процесу виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка у позаурочний час.
Гiпотеза дослiдження: виховання гуманiстичної спрямованостi пiдлiткiв у позаурочний час здiйснюватиметься бiльш ефективно за умови застосування особистiсно орiєнтованої концепцiї, яка ґрунтується на суб’єкт-суб’єктнiй взаємодiї вчителя i вихованцiв, на особистiсному пiдходi до них; на цiннiсно-орiєнтацiйнiй дiяльностi пiдлiткiв у контекстi вiтчизняної i свiтової духовної спадщини.
Вiдповiдно до мети i гiпотези визначено коло завдань дослiдження:
– уточнити поняття „гуманiстична спрямованiсть особистостi” та „гуманiстично спрямована особистiсть”;
– розробити структуру, критерiї та показники гуманiстичної спрямованостi особистостi та визначити рiвнi її сформованостi у пiдлiткiв;
– розробити програму та методичнi рекомендацiї з пiдготовки вчителiв до здiйснення виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка у позаурочний час.
Для розв’язання поставлених завдань i перевiрки гiпотези використовувалися такi загальнонауковi методи:
– теоретичнi: аналiз науково-методичної лiтератури з питань гуманiстичного виховання; статистичний аналiз результатiв педагогiчного експерименту та узагальнення результатiв дослiдної роботи, що дало змогу зiбрати теоретичний матерiал з проблеми дослiдження, видiлити тему й завдання експериментальної дiяльностi, отримати об’єктивнi вiдомостi про стан сформованостi гуманiстичної спрямованостi пiдлiткiв на констатуючому та формуючому етапах дослiдження; за допомогою методiв порiвняння, класифiкацiї, систематизацiї, узагальнення теоретичних даних, теоретичного моделювання визначено змiст та умови ефективного здiйснення процесу виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка у позаурочний час;
– емпiричнi: педагогiчне спостереження, анкетування (опитування), iнтерв’ю, бесiди, iндивiдуальнi та груповi обговорення моральних ситуацiй, тестування – для визначення рiвнiв виховання гуманiстичної спрямованостi пiдлiткiв; констатувальний педагогiчний експеримент – для визначення знань i виявлення шляхiв формування гуманiстичної спрямованостi пiдлiткiв у позаурочний час; формувальний педагогiчний експеримент – для перевiрки ефективностi педагогiчної технологiї виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка у позаурочний час; математичнi методи – у процесi збору, обробки, аналiзу результатiв дослiдження.
Теоретичною основою дослiдження є фiлософське вчення про гуманiзм; теорiя про соцiальну зумовленiсть виховання особистостi (О. Киричук, К. Платонов); психолого-педагогiчнi положення про соцiальну сутнiсть людини (І. Кон, О. Леонтьєв), про особистiсть як суб’єкт життєдiяльностi та розвитку (Н. Анциферова, О.Ільїн, О. Мудрик, Н. Щуркова); про розвиток як основний спосiб iснування людини у рiзних формах взаємодiї (Л. Виготський, Г. Костюк, С. Рубiнштейн); особистiсть як суб’єкт життєдiяльностi (І. Бех, А. Бойко, О. Савченко); про особистiсно гуманiстичний пiдхiд у вихованнi пiдлiткiв (Ш. Амонашвiлi, В. Бiлоусова, О. Кононко, О. Сухомлинська, К. Чорна).
Органiзовуючи дослiдження з визначеної теми, ми спиралися на положення Конституцiї України, Законiв України “Про освiту”, “Про загальну середню освiту”, Нацiональної доктрини розвитку освiти, Конвенцiї ООН про права дитини та iншi.
База дослiдження: дослiдно-експериментальна робота здiйснювалася у загальноосвiтнiх навчальних закладах Рiвненської (Деражненське та Березьке НВО, Постiйненська, Костопiльська, Студянська ЗОШ Дубенського району, Рiвненська державна гуманiтарна гiмназiя, Корецький лiцей, Соснiвська гiмназiя Березнiвського району) та Черкаської (Великобурiмська ЗОШ, ЗОШ № 10 м. Уманi) областей.
На рiзних етапах дослiдження в експериментальнiй роботi брали участь
738 учнiв та 170 учителiв.
Наукова новизна i теоретичне значення дослiдження полягає у тому, що вперше науково обґрунтовано функцiонально-прогностичну модель виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка, яка транслює соцiокультурний досвiд та продукує систему гуманних зв’язкiв i вiдносин особистостi; розроблено методику дiагностування проявiв та рiвнiв гуманiстичної спрямованостi пiдлiткiв за критерiями: ставлення до iнших людей, до себе, до цiннiсно-орiєнтацiйної дiяльностi, до практичної дiяльностi. Уточнено поняття „гуманiстична спрямованiсть особистостi” та „гуманiстично спрямована особистiсть”, розкрито їх сутнiсть та особливостi в сучасних умовах; розроблено структуру гуманiстичної спрямованостi особистостi її ознак та проявiв. Набула подальшого розвитку теорiя особистiсно орiєнтованого виховання.
в позаурочний час;
у розробцi й апробацiї функцiонально-прогностичної моделi процесу виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка; у розробцi програмно-методичних матерiалiв (програма “Самовиховання особистостi”, програм курсової перепiдготовки класних керiвникiв до здiйснення процесу виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка).
педагогiчних кадрiв до виховної дiяльностi.
ст., Березького НВО „Загальноосвiтнiй навчальний заклад – дитячий садок”, Рiвненської державної гуманiтарної гiмназiї, Корецького лiцею, Соснiвської гiмназiї Березнiвського району (довiдка № 01-05/02-115 вiд 13. 01. 2005 р.), Загальноосвiтнiх навчальних закладах м. Черкаси та с. Велика Бурiмка Чорнобаївського району (довiдка № 13/330 вiд 08. 06. 2005 р.) та Загальноосвiтньому навчальному закладi № 10 м. Уманi Черкаської областi (довiдка № 121 вiд 07. 06. 2005 р.).
Апробацiя результатiв дослiдження. Матерiали дослiдження доповiдалися на Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї “Розвиток творчої особистостi: досвiд, проблеми, пошуки, перспективи” (2000 р., м. Рiвне); Всеукраїнських науково-практичних конференцiях: “Інновацiйнi виховнi технологiї в системi дiяльностi навчальних закладiв освiти: проблеми, перспективи” (2002 р., м. Рiвне), “Громадянське виховання учнiвської молодi: iнновацiйнi технологiї” (2003 р., м. Рiвне), обласнiй науково-практичнiй конференцiї „Соцiально-педагогiчнi основи гуманiстичного виховання учнiв: досвiд, пошуки, перспективи” (2007р., м. Рiвне); на Всеукраїнськiй нарадi-семiнарi заступникiв начальникiв управлiнь освiти i науки обласних державних адмiнiстрацiй (2003 р., м. Рiвне), перших Всеукраїнських педагогiчних читаннях, присвячених пам’ятi М. Стельмаховича (2004 р., м. Івано-Франкiвськ), у ходi засiдання круглого столу „Виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка у позаурочний час” (2006 р., м. Володимирецький Рiвненської областi) та засiдання Мiжрегiонального круглого столу „Гуманiстичне виховання учнiвської молодi: досвiд, проблеми, пошуки i перспективи” (2008р., м. Рiвне); пiд час проведення проблемно-цiльового семiнару „Соцiально-педагогiчнi основи гуманiстичного виховання учнiвської молодi в умовах суверенної України” (2006р., м. Рiвне), на методологiчних семiнарах кафедри теорiї i методики виховання Рiвненського державного гуманiтарного унiверситету.
Структура та обсяг роботи. Дисертацiя складається iз вступу, двох роздiлiв з висновками до кожного, загальних висновкiв, списку використаних джерел, який мiстить 201 найменування, i додаткiв. Основний змiст дисертацiї викладено на 163 сторiнках, проiлюстровано 17 таблицями, 5 схемами, 4 гiстограмами. Повний обсяг роботи – 210 сторiнок.
ЗМІСТ
РОБОТИ
У вступi обґрунтовано актуальнiсть i доцiльнiсть теми дослiдження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гiпотезу, теоретичну основу дослiдження; розкрито наукову новизну та практичну значущiсть отриманих результатiв, подано iнформацiю про апробацiю i впровадження результатiв.
бачення напрямiв розв’язання проблеми. Розкрито пiдходи до вирiшення проблеми виховання гуманiстичної спрямованостi особистостi в iсторiї педагогiчної думки та практицi роботи загальноосвiтнiх навчальних закладiв; визначено змiст, форми i методи виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка у позаурочний час.
Аналiз фiлософської та психолого-педагогiчної лiтератури засвiдчив наявнiсть рiзних пiдходiв до проблеми виховання гуманiстично спрямованої особистостi. Гуманiстичнi засади є найбiльш оптимальними для виховання, враховуючи потреби особистiсного розвитку пiдлiткiв та умови життєдiяльностi сучасного українського суспiльства.
цiннiсне ставлення до людини, реалiзацiю принципiв гуманiзму до важливих передумов активностi особистостi, її повноцiнного функцiонування.
Особливостi становлення i розвитку гуманної особистостi дослiджували В. Андреєв, І.Єрмаков, З. Карпенко, С. Рубiнштейн, О. Савченко, А. Сущенко, Н. Щуркова та iншi. Так, О. Леонтьєв стверджував, що однiєю iз найважливiших характеристик зрiлої особистостi є цiннiснi орiєнтацiї. Вони, як одне iз центральних особистiсних утворень, виражають свiдоме ставлення людини до дiйсностi i в цiй своїй якостi визначають широку мотивацiю її поведiнки та суттєво впливають на всi сторони дiяльностi особистостi. Гуманiстичнi цiнностi освiти, як стверджує О. Савченко, зумовлюють змiну авторитарно-дисциплiнарної моделi виховання на особистiсно зорiєнтовану, сутнiсними ознаками якої є виховання з максимальною iндивiдуалiзацiєю, створення умов для саморозвитку та самовдосконалення, осмисленого визначення своїх можливостей та життєвих цiлей.
Сучасний етап розвитку освiти в Українi характеризується як перiод становлення нової гуманiстичної парадигми освiти – перехiд до особистiсно орiєнтованого навчання i виховання, який вимагає створення максимально сприятливих умов для розвитку i саморозвитку особистостi пiдлiтка, виявлення й активного використання його iндивiдуальних особливостей у освiтнiй дiяльностi, про що стверджують у своїх дослiдженнях О. Столяренко, О. Сухомлинська, А. Мудрик, С. Рудакiвська, І. Якиманська, К. Чорна та iншi.
Теоретичний аналiз та узагальнення рiзних пiдходiв до проблеми виховання гуманiстично спрямованої особистостi дало змогу зробити висновок, що процес виховання такої особистостi має здiйснюватися на основi особистiсно орiєнтованої концепцiї, на засадах взаємодiї всiх учасникiв педагогiчного процесу.
Особистiсно орiєнтована концепцiя – це нова виховна стратегiя, сутнiсть якої визначається сукупнiстю вiдповiдних соцiальних вимог щодо ставлення педагога до пiдлiтка як до суб’єкта власного розвитку i як суб’єкта виховної взаємодiї. Цей теоретичний конструкт проявляється у єдностi уявлень, ставлень i психолого-педагогiчних засобiв антропоцентричного вимiру; передбачає синтез iндивiдуального, соцiального, дiяльнiсного й системного пiдходiв. Саме особистiсно орiєнтована методологiя виховання створює умови для творчого пошуку та моделювання гуманних вiдносин учителя й учня; вона виступає альтернативою авторитаризму й диктату; вiдкриває новi можливостi самовдосконалення та реалiзацiї здiбностей вихованцiв.
На основi аналiзу психолого-педагогiчної лiтератури охарактеризовано сутнiсть поняття “гуманiстична спрямованiсть особистостi” – це складне структурно-особистiсне утворення, яке вiдображає схильнiсть iндивiда до активної гуманiстичної дiяльностi на основi домiнуючих суспiльних iнтересiв, вищих соцiальних та високих загальнолюдських потреб; характеризує особистiсть пiд кутом зору способу i характеру взаємовiдносин iз суспiльством, iншими людьми, з навколишньою дiйснiстю, i передбачає позитивне ставлення до них.
Нами розроблено структура гуманiстичної спрямованостi особистостi, де вiдображено її ознаки та прояви (рис. 1).
Оскiльки виразником гуманiстичної спрямованостi особистостi є її усвiдомлене позитивне й об’єктивне ставлення до людей, до самого себе, до рiзних видiв дiяльностi, то ядром ставлень, якi утворюють гуманiстичну позицiю, є моральнi вiдносини, а сама людина у суспiльствi постає як найвища цiннiсть.
Проявом гуманiстичної спрямованостi особистостi є її ставлення до оточуючих людей i до самої себе на основi iдеалiв та цiнностей гуманiзму – добра, справедливостi, честi, вiдповiдальностi, совiстi, добродiяннi, якi iнтегруються в активнiй особистiснiй позицiї.
У структурi вiдображено компоненти гуманiстичної спрямованостi особистостi – iнтелектуальний, емоцiйно-мотивацiйний, регулятивний, дiяльнiсно-практичний. Встановленi компоненти та критерiї (ставлення до людей, ставлення до себе, до цiннiсно-орiєнтацiйної та практичної дiяльностi) дали змогу визначити рiвнi сформованостi гуманiстичної спрямованостi пiдлiткiв (низький, середнiй, високий), кожен iз яких характеризується певними показниками або їх вiдсутнiстю. В основу такого подiлу ми поклали характеристики цiннiсного ставлення людей до близького i далекого оточення, до себе, до рiзних видiв дiяльностi, а саме: активно-дiяльнiсне; недостатньо послiдовно дiяльне та пасивне.
До критерiальних показникiв вiднесено: характер спрямованостi ставлення (особистiсний, соцiально значущий, гуманний); наявнiсть переходу цiннiсних орiєнтацiй у стiйкi особистiсно значущi мотиви ставлення до людей; потреба у постiйному вдосконаленнi засобiв i способiв реалiзацiї гуманних взаємовiдносин; вiдповiднiсть особистих мотивiв ставлення соцiально значущим, гуманним, таким, що виключають споживацькi; повага до людської гiдностi, прав i свобод кожної людини, здатнiсть до спiвчуття i спiвпереживання.
Враховуючи визначенi критерiї та показники, нами розроблено дiагностичну програму вивчення рiвня вихованостi гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка та шляхiв її практичної реалiзацiї.
Як пiдтверджують результати дослiдження, у практицi виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка в позаурочний час спостерiгається ряд негативних тенденцiй. Встановлено, що лише 25,1% учнiв 5-8 класiв мають певнi знання про сутнiсть гуманiзму; кожний четвертий респондент проявляє доброзичливiсть, їхня поведiнка вiдповiдає гуманiстичним уявленням, носить стiйкий характер.
Виявлено, що 76,8% учнiв експериментальних класiв не готовi до здiйснення гуманних учинкiв, до активної протидiї злу, насиллю, жорстокостi. Дослiдження засвiдчили наявнiсть значних морально-психологiчних проблем у класних колективах: чiтко прослiдковується наявнiсть позитивних i негативних лiдерiв; учням бракує толерантностi у взаємостосунках, нерiдкими є конфлiктнi ситуацiї.
У ходi констатувального етапу експерименту проаналiзовано й узагальнено досвiд педагогiчних колективiв з виховання гуманiстично спрямованої особистостi, скоректовано експериментальнi методики, випробувано рiзнi варiанти залучення пiдлiткiв до гуманiстично спрямованої дiяльностi, надано методичну допомогу класним керiвникам.
Аналiз отриманих на констатувальному етапi експерименту даних засвiдчив наявнiсть педагогiчного протирiччя мiж значним потенцiалом гуманiстичного виховання пiдлiткiв та епiзодичним використанням його у практичнiй дiяльностi загальноосвiтнiх навчальних закладiв.
час; розкрито методику формувального етапу експерименту; розроблено i впроваджено особистiсно орiєнтований тип органiзацiї виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка у позаурочний час.
Оптимiзацiя процесу виховання гуманiстично спрямованої особистостi забезпечує дiяльнiсть, що розгортається в рамках функцiонально-прогностичної моделi (рис. 2).
Чiтко виражена мета виховного процесу сприяє успiшному формуванню вiдповiдних якостей гуманiстично спрямованої особистостi. Наше дослiдження пiдтвердило доцiльнiсть постановки мети, як формування вiльної особистостi, здатної захищати i вiдстоювати власну позицiю, керуючись нацiональними та загальнолюдськими цiнностями.
Принципова новизна органiзацiї виховного процесу за такою моделлю полягає у вiдходi вiд примусу, диктату i насилля над вихованцем; змiст виховання здiйснюється без психiчних перевантажень. Вона передбачає ставлення вчителя до пiдлiтка як до суб’єкта власного розвитку i як суб’єкта виховної взаємодiї; участь пiдлiткiв у цiннiсно-орiєнтацiйнiй дiяльностi, стимулювання вихованцiв до здiйснення самовиховання i саморозвитку. За таких умов розвиток особистостi вiдбувається шляхом постiйного вдосконалення змiсту особистої дiяльностi на основi узгодження з цiнностями суспiльства, а виховний процес спрямовується на засвоєння моральних правил життя у суспiльствi. Така органiзацiя процесу виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка позитивно впливає на зростання цiннiсного ставлення до iнших людей та до себе за умови залучення пiдлiткiв до участi у тренiнгах та дiлових iграх, встановлення суб’єкт-суб’єктної взаємодiї мiж їх учасниками; формування у вихованця навичок аналiзу ситуацiй, розвиток комунiкативних умiнь i розумiння власної цiнностi. Використання вправ, бесiд, тестування, спостереження за вихованцями; стимулювання пiдлiткiв до здiйснення гуманних учинкiв забезпечує ефективнiсть цiннiсно-орiєнтацiйної дiяльностi пiдлiткiв.
Узагальнивши зазначене вище, ми дiйшли висновку, що основними завданнями в органiзацiї процесу виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка у позаурочний час є:
– оволодiння знаннями про гуманiстичнi цiнностi, способи i засоби реалiзацiї суспiльно-значущих стосункiв мiж людьми;
– формування навичок аналiзу i критичної оцiнки рiзноманiтних способiв реалiзацiї цих цiнностей;
– формування впевненостi у власних силах i можливостях;
– розвиток умiння аналiзувати вплив власних учинкiв на оточуючих, та на свiй життєвий шлях;
– формування досвiду гуманних взаємостосункiв;
З метою забезпечення цiлiсного пiдходу до виховання гуманiстично спрямованої особистостi нами розроблено i апробовано програму розвитку такої особистостi. Враховуючи структуру особистостi, видiлено програмнi роздiли: “Я – особистiсть”, “Я i Україна”, “Я i Природа”, “Я i Ми”, “Я. Земля. Всесвiт”. Повнiстю програма подана у додатках до дисертацiї.
дiй, вчинкiв, впливiв особистостi, що спрямованi на саморозвиток, самореалiзацiю i самовдосконалення на основi загальнолюдських i нацiональних цiнностей (базових цiнностей), якi у педагогiчному процесi спрямованi на формування в учня рис, що посилюють мотивацiю його поведiнки, почуття обов’язку, вiдповiдальностi, пiзнавальних iнтересiв i потреб та усвiдомлення власного творчого саморозвитку.
можливiсть пiдлiткам обговорювати проекти спiльної дiяльностi; висловлювати зауваження й пропозицiї щодо виконання справи; обирати шляхи її здiйснення; визначати мету, напрям дiяльностi, склад виконавцiв; розподiляти доручення з урахуванням iндивiдуальних здiбностей, iнтересiв; оцiнювати свою дiяльнiсть шляхом творчих звiтiв, бесiд, анкетувань; на основi узагальнення результатiв визначати перспективи подальшої дiяльностi.
Проведений на пiдсумковому етапi формувального етапу експерименту зрiз результатiв участi пiдлiткiв у рiзних видах виховної дiяльностi засвiдчив динамiчний характер розвитку видiлених нами показникiв сформованостi гуманiстично спрямованої особистостi. Участь у рiзних видах виховної дiяльностi сприяла тому, що пiдлiтки почали усвiдомлювати її суспiльну значущiсть. Якщо на початку експерименту лише 19,4% учнiв були впевненими у тому, що знання iдей i норм гуманiзму, в основi яких лежать загальнолюдськi цiнностi (праця, взаємоповага, доброта, справедливiсть, толерантнiсть, щирiсть тощо) потрiбнi кожнiй людинi; 33,6% не мали твердих переконань у цьому, а 47,0% вважали цi знання не обов’язковими, то пiсля завершення формувального експерименту, де вони брали участь у рiзних видах гуманiстично спрямованої виховної дiяльностi, цi данi змiнилися. Розумiння необхiдностi володiти такими знаннями засвiдчили 29,1%; остаточно не позбавилися вагань i сумнiвiв щодо цього 58,3%; i тiльки 12,6% учнiв продовжували вважати цi знання необов’язковими.
У ходi формувального етапу експерименту проаналiзовано змiни у рiвнях сформованостi гуманiстичної спрямованостi пiдлiткiв за розробленими нами критерiями – ставлення до iнших людей, ставлення до себе, ставлення до цiннiсно-орiєнтацiйної й практичної дiяльностi.
Вiдбулися позитивнi змiни у ставленнi пiдлiткiв до людей. Змiнився характер мiжособистiсних стосункiв у класних колективах: вони стали бiльш дружнiми, доброзичливими, довiрливими. Такi думки висловили 18,7% учнiв ЕК та 11,4% учнiв з КК. Одночасно зменшилася кiлькiсть тих, чиї взаємини у класi характеризуються як байдужi, нещирi: 19,7% у ЕК (проти 46,8% – на початок експериментальної роботи) та 27,1% – у КК (проти 46,6% до початку експерименту); зменшилася кiлькiсть тих, хто вважає, що у класi є учнi, якi уникають спiльних iгор, почувають себе некомфортно: 1,2% – у ЕК (5,7% до початку експерименту) та 9,8% – у КК (19,3% до початку експерименту).
починається iз поваги до себе. На 22, 4% зросла кiлькiсть пiдлiткiв, якi проявляють самостiйнiсть, керуючись свiдомим вибором гуманної, доброчинної поведiнки: їх число на кiнець експериментального перiоду становило 54,9%; у КК кiлькiсть таких учнiв зросла на 6,1% i становила на завершальному етапi експериментальної роботи 38,9%.
Виявлення рiвня гуманiстичної спрямованостi пiдлiткiв за критерiєм ставлення до цiннiсно-орiєнтацiйної дiяльностi засвiдчило, що учнi поступово змiнили ставлення до гуманiстичних цiнностей: значно вище стали поцiновуватися смаки, уподобання, звички однолiткiв; бiльшiсть пiдлiткiв проявили готовнiсть стати на захист тих, хто потребує допомоги i пiдтримки. Такi якостi як доброчиннiсть, милосердя, людянiсть за результатами ранжування займають вiдповiдно 3-є, 4-е i 6-е мiсце (до початку експерименту: 9-е, 7-е, 8-е). Одночасно, кiлькiсть учнiв, що обрали прiоритетом для себе гуманiстичнi якостi людини, склала 65,3% (проти 37,9% на початок експерименту).
Цьому сприяла особливiсть застосовуваних у процесi експериментальної роботи видiв виховної дiяльностi, сутнiсний змiст яких полягав у тому, що участь у конкретних творчих справах не лише вiдкривала перед учнями факти, подiї, характер вчинкiв i поведiнки людей, але й орiєнтувала пiдлiткiв на розумiння людини як найбiльшої соцiальної цiнностi: носiя прав, свобод, обов’язкiв, моралi тощо. Для учнiв повнiше розкривалася iстина: найвищi, найкращi якостi знаходяться в самiй людинi, в її реальних дiях, цiлях, iнтересах.
Саме тому нами зафiксовано позитивнi зрушення у ставленнi пiдлiткiв до практичної дiяльностi, про що свiдчить їх активнiсть у виховних заходах та ступiнь задоволеностi нею: майже втричi зросла кiлькiсть тих, хто почав проявляти iнiцiативу, брати активну i постiйну участь у позаурочних формах i видах дiяльностi – 69,7% (проти 23,2% на початок експериментальної роботи); суттєво зменшилася кiлькiсть пiдлiткiв, якi не беруть участi у виховних заходах, не проявляють зацiкавленостi й iнiцiативностi – 2,9% (на початок експерименту таких було 37,1%).
Порiвняльнi данi рiвнiв сформованостi гуманiстично спрямованої особистостi (експериментальнi та контрольнi колективи, за результатами констатувального i формувального етапiв експерименту, 738 осiб, у вiдсотках)
| №
п\п
|
|
етапи експерименту
|
|
середнiй
|
|
| ЕК
|
КК
|
ЕК
|
КК
|
ЕК
|
КК
|
| форм.
|
29,1
|
21,4
|
58,3
|
48,3
|
12,6
|
30,3
|
| 1
|
|
констат.
|
32,5
|
30,7
|
38,0
|
33,5
|
29,5
|
35,4
|
| форм.
|
38,7
|
36,5
|
44,6
|
38,4
|
16,7
|
25,1
|
| 2
|
|
констат.
|
23,0
|
20,4
|
44,5
|
41,5
|
32,5
|
38,1
|
| форм.
|
35,9
|
31,1
|
40,7
|
32,4
|
19,8
|
36,5
|
| 3
|
ставлення до цiннiсно-орiєнтацiйної дiяльностi
|
констат.
|
20,5
|
18,4
|
20,0
|
21,9
|
59,5
|
59,7
|
| форм.
|
35,8
|
23,7
|
41,1
|
41,3
|
23,1
|
35,0
|
| 4
|
ставлення до практичної дiяльностi
|
констат.
|
20,0
|
19,4
|
44,0
|
43,5
|
36,0
|
37,1
|
| форм.
|
24,9
|
21,7
|
53,9
|
48,8
|
21,2
|
30,5
|
рiвень сформованостi гуманiстичної спрямованостi ми фiксували у кожного п’ятого учня, середнiй – у кожного третього, а низький – у кожного другого учня (зокрема, за критерiєм “ставлення до цiннiсно-орiєнтацiйної дiяльностi” низький рiвень фiксувався у 59,5% учнiв), то пiсля її завершення прослiдковується чiтка позитивна динамiка розвитку за всiма видiленими нами критерiями.
Порiвняльнi характеристики сформованостi рiзних компонентiв гуманiстичної спрямованостi пiдлiткiв показали, що найбiльш мобiльним щодо педагогiчного впливу виявився компонент “ставлення до цiннiсно–орiєнтацiйної дiяльностi” (збiльшення кiлькостi учнiв з високим рiвнем його розвитку становило 15,8%), менше – “ставлення до себе” (збiльшення кiлькостi пiдлiткiв з високим рiвнем його розвитку становило близько 13%). В той же час кiлькiсть пiдлiткiв, що мають високий рiвень сформованостi гуманiстичної спрямованостi за критерiєм “ставлення до людей” зросла лише на 6,2%. Це дозволило нам зробити висновок, що формуванню у пiдлiткiв таких компонентiв, як “ставлення до людей” та “ставлення до практичної дiяльностi” необхiдно придiляти особливу увагу.
рiвня розвитку гуманiстичної спрямованостi досягли пiдлiтки експериментальних навчальних колективiв, що свiдчить про ефективнiсть застосування особистiсно орiєнтованого типу органiзацiї виховання.
Отже, в сукупностi наведенi результати дослiдно-експериментальної роботи, аналiз статистичних даних та зробленi попереднi висновки дозволяють нам стверджувати, що гiпотеза дослiдження пiдтверджена, а мета – досягнута.
ВИСНОВКИ
Розв’язуючи поставленi в дисертацiйному дослiдженнi завдання, автор дiйшов таких висновкiв:
на основi домiнуючих суспiльних iнтересiв, вищих соцiальних та високих загальнолюдських потреб, пiд кутом зору способу i характеру його взаємовiдносин з iншими людьми, з оточуючою дiйснiстю.
Проявом гуманiстичної спрямованостi особистостi є її ставлення до оточуючих людей i до самої себе на основi iдеалiв та цiнностей гуманiзму – добра, справедливостi, честi, вiдповiдальностi, доброчинностi, якi iнтегруються у активнiй особистiснiй позицiї. Однак аналiз наукових доробкiв засвiдчив недостатнiй рiвень розробки означеної проблеми в теорiї та практицi виховання.
2. Аналiз фiлософської i психолого-педагогiчної лiтератури засвiдчив наявнiсть рiзних пiдходiв до проблеми виховання гуманiстично спрямованої особистостi. Виходячи зi змiсту наукових положень, можна дати визначення поняття “гуманiстична спрямованiсть особистостi” – це складне структурно-особистiсне утворення, яке вiдображає схильнiсть iндивiда до активної гуманiстичної дiяльностi на основi домiнуючих суспiльних iнтересiв, вищих соцiальних та високих загальнолюдських потреб; характеризує особистiсть з точки зору способу i характеру взаємовiдносин iз суспiльством, iншими людьми,
Спираючись на дане визначення, можна стверджувати, що гуманiстично спрямована особистiсть – це дiяльнiсно-активний iндивiд, дiї i вчинки якого базуються на перевазi суспiльних iнтересiв, вищих соцiальних i високих загальнолюдських потреб, що iнтегруються у активнiй особистiснiй позицiї до себе, до людей на основi гуманiстичних цiнностей та iдеалiв.
3. Виявленi у процесi дослiдження основнi педагогiчнi закономiрностi дали можливiсть розробити й обґрунтувати структуру гуманiстичної спрямованостi особистостi. Встановленi компоненти (iнтелектуальний, емоцiйно-мотивцiйний, регулятивний, дiяльнiсно-практичний) та критерiї (ставлення до людей, ставлення до себе, до цiннiсно-орiєнтацiйної та практичної дiяльностi) дали змогу визначити рiвнi сформованостi гуманiстичної спрямованостi пiдлiткiв (низький, середнiй, високий), кожен iз яких характеризувався певними показниками або їх вiдсутнiстю. В основу такого подiлу покладено характеристики гуманiстичного ставлення людей до близького i далекого оточення, до себе, до рiзних видiв дiяльностi, а саме: активно-дiяльнiсне; недостатньо послiдовно дiяльнiсне та пасивне.
4. Розроблена та експериментально перевiрена функцiонально-прогностична модель процесу виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка забезпечує комплексний пiдхiд до розв’язання проблеми виховання такої особистостi; вона втiлює цiлiсну педагогiчну систему, яка включає мету, завдання, оптимальнi форми й методи органiзацiї цiннiсно-орiєнтацiйної дiяльностi пiдлiтка. Функцiонально-прогностична модель процесу виховання гуманiстично спрямованої особистостi конкретизувала мiсце та роль педагога i пiдлiтка в процесi виховання гуманiстично спрямованої особистостi та встановила основнi компоненти цiннiсно-орiєнтацiйної дiяльностi. Основними складниками особистiсно орiєнтованого типу органiзацiї виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiткiв у нашому дослiдженнi були: гуманiзацiя спiлкування учнiв 5-8 класiв, їхня участь у цiннiсно-орiєнтацiйнiй дiяльностi, здiйснення самовиховання.
5. Цiлiснiсть виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiткiв забезпечує процес удосконалення науково-теоретичної, методичної та практичної пiдготовки класних керiвникiв до реалiзацiї завдань виховання такої особистостi. Керуючись концепцiєю особистiсно орiєнтованого виховання, визначено стратегiю дiяльностi вихователя через принципи орiєнтацiї на цiнностi та цiннiснi ставлення, демократизацiї мiжособистiсних вiдносин. Як пiдтвердило дослiдження, оптимальний розвиток гуманiстичної спрямованостi особистостi пiдлiтка забезпечуються за умов його прийняття, розумiння, визнання вихователем та формування у пiдлiткiв бажання усвiдомлювати себе як особистiсть, i морально дiяти у рiзних життєвих ситуацiях.
6. Аналiз результатiв формувального етапу експерименту засвiдчив, що гуманiстично спрямована особистiсть ефективно розвивається в умовах органiзованого педагогiчного процесу виховання з використанням рiзноманiтних особистiсно орiєнтованих типiв органiзацiї виховного процесу, розвитку творчих здiбностей пiдлiткiв; здiйснення рiзнопланової цiннiсно-орiєнтацiйної дiяльностi. Беручи участь у рiзних видах дiяльностi, бiльшiсть пiдлiткiв глибоко i повно засвоює знання про гуманнi взаємовiдносини мiж людьми, у них формуються стiйкi цiннiснi якостi громадянина-гуманiста: вони вмiють порiвнювати себе
Таким чином, визначенi завдання реалiзованi, проведена дослiдно-експериментальна робота пiдтвердила висунуту гiпотезу про те, що ефективнiсть процесу виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка зростає за умови застосування особистiсно орiєнтованої концепцiї, яка ґрунтується на суб’єкт-суб’єктнiй взаємодiї вчителя i вихованцiв, на особистiсному пiдходi до них, на цiннiсно-орiєнтацiйнiй дiяльностi пiдлiткiв у контекстi вiтчизняної i свiтової духовної спадщини.
Проведене дослiдження не претендує на повноту та завершенiсть розв’язання проблеми виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка в позаурочний час. Визначення найближчих i вiддалених перспектив виховання гуманiстично спрямованої особистостi учнiв вимагає подальшого, детального i рiзнопланового дослiдження цiєї проблеми, вiдповiдно до змiн суспiльного життя. Перспективи подальших дослiджень цiєї проблеми вбачаються нами у таких напрямах:
– удосконалення дiагностико-прогностичних методик виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка в позаурочний час;
– розробка моделi сучасного загальноосвiтнього навчального закладу як закладу гуманiстичної спрямованостi;
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Пархоменко О. М. Виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка в позаурочний час: Навчально-методичний посiбник. – Черкаси: ЦНТЕІ, 2005. – 144 с.
2. Пархоменко О. М. Виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка в позаурочний час // Педагогiка i психологiя. – 2004. – № 2. – С. 86–97.
3. Пархоменко О. М. Впровадження iнновацiйних технологiй гуманiстичного виховання в практику роботи // Оновлення змiсту, форм та методiв навчання i виховання в закладах освiти: Збiрник наукових праць. Науковi записки Рiвненського державного гуманiтарного унiверситету. – Вип. 2. – Рiвне: РДГУ, 2004. – С. 65–68.
4. Пархоменко О. М. Дистанцiйна форма навчання – нова можливiсть розвитку освiти ХХІ столiття // Вiсник Черкаського унiверситету. – Серiя Педагогiчнi науки. – 2001. – Вип. 26. – С. 103–109.
5. Пархоменко О. М. До питання оновлення парадигми виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка // Педагогiка i психологiя. –
2007. – № 1 (54). – С. 28–34.
– С. 36–43.
7. Пархоменко О. М. Науково-теоретична та методична пiдготовка класних керiвникiв: iнновацiйний пiдхiд // Нова педагогiчна думка: Науково-методичний журнал. Рiвненський обласний iнститут пiслядипломної педагогiчної освiти – 2003. – № 3. – С. 87–90.
8. Пархоменко О. М. Програма науково–дослiдної роботи тимчасового науково-дослiдного колективу педагогiв Рiвненщини з теми: „Соцiально-педагогiчнi основи гуманiстичного виховання учнiвської молодi в умовах суверенної України”. – Рiвне: РДГУ, 2003. – 14 с.
9. Пархоменко О. М. Теоретичнi засади виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка в сучаснiй науково-педагогiчнiй думцi України // Вiсник Черкаського унiверситету. – Серiя Педагогiчнi науки. – 2006. – Вип. 84. – С. 91–97.
10. Пархоменко О. М. Умови i фактори формування особисто орiєнтованих пiдходiв до навчання // Збiрник наук. праць / За ред. Г. Е. Гребенюка. – Харкiв: Стиль. – 2006. – С. 168–180.
АНОТАЦІЯ
Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата педагогiчних наук за спецiальнiстю 13. 00. 07 – теорiя i методика виховання. – Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2008.
Дисертацiя присвячена актуальнiй проблемi виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка в позаурочний час. У роботi на основi вивчення та аналiзу стану розробленостi цiєї проблеми у теорiї та практицi зроблено висновок про те, що успiшне виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка забезпечується впровадженням особистiсно орiєнтованої концепцiї. Вона передбачає гуманiзацiю спiлкування вихованцiв, участь учнiв у цiннiсно-орiєнтацiйнiй дiяльностi, у процесi якої у пiдлiткiв формуються стiйкi цiннiснi якостi громадянина-гуманiста: вони вмiють спiввимiряти себе з iншою людиною, поважати її гiднiсть, активно протистояти негуманному ставленню до оточуючих.
Вперше визначено i науково обґрунтовано напрями виховання гуманiстично спрямованої особистостi пiдлiтка в позаурочний час; розроблено й обґрунтовано схему гуманiстичної спрямованостi особистостi та функцiонально-прогностичну модель та структуру органiзацiї процесу виховання такої особистостi у позаурочний час; визначено змiст цiннiсно-орiєнтацiйної дiяльностi; розроблено науково-методичне забезпечення пiдготовки класних керiвникiв до здiйснення гуманiстичного виховання пiдлiткiв у позаурочний час.
Ключовi слова: гуманiстична спрямованiсть особистостi, гуманiстично спрямована особистiсть, критерiї гуманiстично спрямованої особистостi, характеристики сформованостi гуманiстичної спрямованостi, функцiонально-прогностична модель, особистiсно орiєнтований тип органiзацiї виховання.
АННОТАЦИЯ
Лысенко О. Н. Воспитание гуманистической направленности личности подростка во внеурочное время. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13. 00. 07 – теория и методика воспитания. – Институт проблем воспитания АНН Украины, Киев, 2008.
Диссертация посвящена актуальной проблеме – воспитанию гуманистической направленности личности подростка, которые обучаются в общеобразовательных учебных заведениях Украины, во внеурочное время.
На основании изучения и анализа состояния разработки данной проблемы в философской, психолого-педагогической литературе уточнено содержание понятия «гуманистическая направленность личности»; определена сущность личностно ориентированного воспитания личности подростка во внеурочное время; определены критерии, показатели, характеризующие гуманистическую направленность личности, создана модель гуманистической направленности личности, в которой отражены компоненты такой личности - интелектуальный, эмоционально-мотивационный, регулятивный, деятельно-практический.
Впервые научно обосновано целостную структуру гуманистично направленной личности подростка, которая переосмысливает социокультурный опыт и производит систему гуманных связей и отношений личности; методику диагностирования проявлений и уровней гуманистической направленности подростков по критериям: отношение к себе, к лругим людям, к практической деятельности.
воспитания такой личности; подтвердила, что воспитание гуманистической направленности личности подростка является действенной педагогической системой, которая характеризуется конкретной целью, задачами, оптимальными формами и методами, а также определенными критериями, показателями, проявлениями и уровнями сформированности гуманистической направленности.
Анализ работ по теории и методики воспитания позволил обосновать, апробировать и экспериментально проверить пути воспитания гуманистической направленности личности подростка во внеурочное время, в частности: совершенствование содержания, форм и методов воспитания гуманистической направленности личности подростка; организация ценностно-ориентационной деятельности на основе обучения и усвоения учащимися общечеловеческих и национальных ценностей; реализация целевой творческой программы развития гуманистической направленности личности; усовершенствование научно-теоретической, методической и практической подготовки классных руководителей к реализации задач воспитания гуманистической направленности личности.
Результатами исследования подтверждено, что целостный подход к воспитанию гуманистической направленности личности подростка обеспечивает целевая творческая программа развития такой личности, разработанная и апробированная в условиях общеобразовательных учебных заведений. Исходя из структуры личности, определены такие составляющие программы: „Я и Украина”, „Я и Природа”, „Я и Мы”, „Я. Земля. Вселенная”. На основании этого доведено, что процесс воспитания гуманистической направленности личности совершается при помощи комплекса форм и методов воспитательного процесса, в конкретных видах деятельности, в конкретных делах.
людям; отношение к ценностно-ориентационной деятельности; отношение к практической деятельности. Каждый из определенного критерия характеризуется соответствующими ему критериальными показателями, которые помогают определить уровни воспитанности гуманистической направленности личности, а именно: высокий, средний, низкий.
Ключевые слова: гуманистическая направленность личности, гуманистически направленная личность, критерии гуманистически направленной личности, характеристики сформированности гуманистической направленности, функционально-прогостическая модель, личностно ориентированный тип организации воспитания.
Lysenko O. M. Training of humanistic purposes of the teenagers out of school time. – Manuscript.
of Ukraine, Kyiv, 2008.
During the studying and analyzing of working out of giving problem in theory and practice mechanisms of training humanistic purposes teenager's personality out of school were determined: criteria’s, proofs, which characterize humanistic purposes of the personality.
First in pedagogic it was determined and scientifically substantiated ways of training of humanistic purposes of the personality of teenager in out of school time; theoretically substantiated and approved functionally – prognoses model of the process of forming citizen – humanist and its organizing structure technologies valuable – orientational function was revealed the ways of raising of theoretical and methodical preparing of tutors for humanistic education of teenagers during the out of school time was researched.
Key words: humanistic purposes of personality, criteria, proofs of humanistic purposes of personality, valuable – orientational activity, functional–prognoses model of the process of forming of humanistic purposes of personality.
|
