АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ
КУНИЦЯ ТЕТЯНА ЮРІЇВНА
УДК 37. 035+316. 52+159. 947. 23—053. 6 (043. 3)
Виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв загальноосвiтньої школи
АВТОРЕФЕРАТ
кандидата педагогiчних наук
Київ - 2008
дезорiєнтацiю у поведiнцi. Це загострює проблему виховання у пiдростаючої особистостi цiннiсного ставлення до себе, до iнших, до суспiльства та визначає нагальну потребу у вихованнi вiдповiдальної поведiнки в учнiв старшого пiдлiткового вiку, якi вже прагнуть до самоствердження в рiзних сферах життя як дорослi, але ще за своїм статусом, психофiзичними можливостями i соцiальним досвiдом залишаються дiтьми, що створює передумови для розвитку безвiдповiдальної поведiнки.
“Нацiональнiй програмi патрiотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовностi та змiцнення моральних засад суспiльства”.
У роботах з фiлософiї вiдповiдальнiсть розглядається у контекстi спiввiдношення мiж свободою i необхiднiстю iндивiда (М. Бердяєв, Н. Головко, Т. Гоббс, Р. Косолапов, Л. Ільїчов, Дж. Локк, В. Марков, Ж. Сартр, Г. Смирнов, Г. Сковорода). У соцiальнiй психологiї вiдповiдальнiсть тiсно пов’язується з набуттям людиною соцiального досвiду та виробленням цiннiсних орiєнтацiй, потрiбних для виконання соцiальних ролей (Е. Ерiксон, Л. Колберг, Ч. Кулi, Дж. Мiд). У психологiї вивчається мiсце вiдповiдальностi в структурi особистостi, а також вплив окремих факторiв на активiзацiю процесiв розвитку самої вiдповiдальностi (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, І. Бех, А. Плахотний, С. Рубiнштейн, Є. Рудковський, М. Савчин, Н. Скорбiлiна). Особливостi виховання вiдповiдальностi особистостi i колективу, цiннiсна основа i етичнi засади поведiнки особистостi, можливостi профiлактики девiантної поведiнки обґрунтовано в педагогiчнiй лiтературi (Т. Алєксєєнко, В. Бiлоусова, О. Змановська, Л. Канiшевська, В. Киричок, О. Коберник, М. Левкiвський, А. Макаренко, В. Маралов, В. Оржеховська, Л. Рувинський, В. Сiтаров, В. Сухомлинський, О. Сухомлинська, Т. Федорченко, К. Чорна та iн.). У рядi дисертацiйних робiт з педагогiки розкриваються педагогiчнi умови формування рiзних аспектiв вiдповiдальностi в осiб рiзних вiкових категорiй i в рiзних соцiальних iнститутах, зокрема: вiдповiдальної поведiнки у дiтей старшого дошкiльного вiку в умовах дошкiльного навчального закладу (Т. Фасолько); соцiальної вiдповiдальностi в учнiв старших класiв у позашкiльнiй дiяльностi (В. Тернопiльська); почуття вiдповiдальностi в учнiв молодшого шкiльного вiку загальноосвiтньої школи (Н. Басюк).
Однак, як свiдчить аналiз теоретичних джерел, проблема виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв ще не була предметом спецiального дослiдження. Вона є актуальною i для практики виховання: школярi саме цього вiку вирiзняються ризикованою, викличною поведiнкою, долучаються до шкiдливих звичок, часто мають викривлене уявлення про цiнностi життя i намагаються на них орiєнтуватися, що в цiлому несе загрозу не тiльки їхньому здоров'ю, а й благополуччю суспiльства.
Отже, соцiальна значущiсть проблеми, її недостатня теоретична й методична розробленiсть, потреби практики зумовили вибiр теми дисертацiйного дослiдження: ”Виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв загальноосвiтньої школи
”.
Тема дисертацiйного дослiдження є складовою теми лабораторiї соцiальної педагогiки Інституту проблем виховання АПН України ”Соцiально-педагогiчнi засади виховання особистостi в сучасних умовах”, державний реєстрацiйний номер № 0103U001163. Тема дисертацiйної роботи затверджена на засiданнi Вченої ради Інституту проблем виховання АПН України (протокол № 2 вiд 1 березня 2004 року), затверджена Радою з координацiї наукових дослiджень у галузi педагогiки та психологiї в Українi (протокол № 8 вiд 25 жовтня 2005 року).
Мета дослiдження
полягає у науковому обґрунтуваннi, розробцi й експериментальнiй перевiрцi педагогiчних умов та методики виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв загальноосвiтньої школи.
Об’єктом
Предметом –
педагогiчнi умови виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв загальноосвiтньої школи.
Гiпотеза
дослiдження
– виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв може здiйснюватись ефективно за умов:
– усвiдомлення старшими пiдлiтками сутностi вiдповiдальностi та вiдповiдальної поведiнки особистостi;
– розвитку мотивацiї до вироблення власної вiдповiдальної поведiнки;
– цiннiсного ставлення до себе, iнших та предметного свiту;
– набуття досвiду вiдповiдальної поведiнки.
Для реалiзацiї поставленої мети та перевiрки робочої гiпотези було визначено такi завдання
дослiдження:
1. Проаналiзувати стан дослiджуваної проблеми в теорiї та виховнiй практицi.
3. Розробити критерiї i показники вихованостi вiдповiдальної поведiнки, з'ясувати рiвнi її прояву в учнiв старшого пiдлiткового вiку.
4. Обґрунтувати i експериментально перевiрити педагогiчнi умови виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв.
5. Розробити методику виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв загальноосвiтньої школи.
дослiдження складають положення фiлософської, психологiчної, педагогiчної наук про соцiальну сутнiсть людини, її цiнностi й цiннiснi орiєнтацiї, систему ставлень до довкiлля, до iнших людей та до самої себе; взаємозв’язок свободи й вiдповiдальностi (Н. Бердяєв, Н. Головко, Є. Рудковський); механiзми вiдповiдальностi особистостi (К. Абульханова-Славська, М. Левкiвський, А. Макаренко, М. Савчин, В. Сухомлинський, Т. Фасолько, В. Тернопiльська), поведiнку та її мотивацiю (Т. Алєксєєнко, В. Бiлоусова, М. Бобнєв); особистiсно-орiєнтоване та морально-етичне виховання (І. Бех, І. Гаян, В. Киричок, К. Чорна); проектування виховного процесу у школi (О. Коберник, Ю. Кулюткина, Г. Сухобська); закономiрностi розвитку особистостi у пiдлiтковому вiцi (Л. Виготський, Д. Фельдштейн).
Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс методiв
дослiдження:
- теоретичнi –
аналiз, порiвняння, синтез та узагальнення наукових джерел з фiлософiї, психологiї, педагогiки, соцiологiї з метою вироблення концептуальних пiдходiв до здiйснення дослiдження, визначення його понятiйно-категорiального апарату, з’ясування сутностi, змiсту i структури провiдного поняття, розробки критерiїв i показникiв вихованостi вiдповiдальної поведiнки, проектування i обґрунтування педагогiчних умов виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв загальноосвiтньої школи;
- емпiричнi – вихованостi, їх типологiчнi характеристики i динамiку розвитку вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв, основнi детермiнанти цього процесу; педагогiчний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний етапи), який уможливив перевiрку педагогiчних умов, що впливають на ефективнiсть виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв загальноосвiтньої школи;
-
з метою опрацювання промiжних i кiнцевих результатiв експериментальної роботи в динамiчних характеристиках.
Оцiнка результатiв експериментальної роботи здiйснювалась на основi кiлькiсного i якiсного аналiзу змiн рiвня вихованостi вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв та порiвняльного аналiзу показникiв в експериментальних i контрольних групах на початку i по завершенню експерименту.
Експериментальна база дослiдження:
учнi 7-8-х класiв ЗОШ №3 м. Боярка i ЗОШ № 1 м. Березань Київської обл., СЗШ № 47 iм. А. С. Макаренка i СЗШ № 134 iм. Ю. О. Гагарiна м. Києва. Всього експериментом було охоплено 545 учнiв 7-8-х класiв, 26 педагогiв, 70 батькiв.
Наукова новизна та теоретичне значення дослiдження
полягають у тому, що вперше науково обґрунтовано, розроблено i експериментально перевiрено педагогiчнi умови та методику виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв; розроблено критерiї, показники, з’ясовано й охарактеризовано рiвнi вихованостi вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв загальноосвiтньої школи; уточнено сутнiсть понять “вiдповiдальна поведiнка особистостi” та “вiдповiдальна поведiнка пiдлiтка”, розкрито їх структуру i змiст; подальшого розвитку дiстало комплексне дослiдження проблеми виховання вiдповiдальностi особистостi.
Практичне значення роботи
складає розробка i впровадження методики дiагностики вихованостi вiдповiдальної поведiнки у старших пiдлiткiв та методики виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв загальноосвiтньої школи. Ідеї та положення дослiдження можуть бути використанi у навчально-виховному процесi iнших типiв загальноосвiтнiх закладiв, для пiдвищення професiйної майстерностi вчителiв у системi пiслядипломної педагогiчної освiти, у пiдготовцi методичних посiбникiв i рекомендацiй для класних керiвникiв.
Основнi результати дослiдження впроваджено у навчально-виховний процес ЗОШ №3 м. Боярка Київської обл. (довiдка №16 вiд 9 вересня 2007 р.), ЗОШ № 1 м. Березань Київської обл. (довiдка № 322 вiд 5 травня 2007 р.), СЗШ № 47 iм. А. С. Макаренка м. Києва (довiдка № 135 вiд 24 травня 2007 р.), та СЗШ № 134 iм. Ю. О. Гагарiна м. Києва (довiдка № 142 вiд 6 квiтня 2007 р.).
викладених у дисертацiї, здiйснювалась шляхом оприлюднення його теоретичних положень, експериментальних матерiалiв та висновкiв у публiкацiях, на науково-практичних конференцiях, зокрема: Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї “Інновацiї у вищiй освiтi” (м. Нiжин, вересень 2004 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференцiях “Сучаснi тенденцiї та прiоритети виховання” (м. Київ, жовтень 2004 р.), “Теоретико-практичнi реалiї сучасного виховання дiтей та учнiвської молодi” (м. Київ, листопад 2005 р.), “Особистiсть ХХІ столiття: проблеми виховання та шляхи їх вирiшення” (м. Київ, жовтень 2007 р.); звiтнiй конференцiї Інституту проблем виховання АПН України (2004 р.). Хiд дослiдження та його результати доповiдались та обговорювались на засiданнях лабораторiї соцiальної педагогiки Інституту проблем виховання АПН України.
Публiкацiї.
За темою дисертацiї опублiковано 4 наукових працi у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Всi одноосiбнi.
Структура дисертацiйної роботи.
Дисертацiя складається зi вступу, трьох роздiлiв, висновкiв до роздiлiв, загальних висновкiв, списку використаних джерел (285 найменувань), 10 додаткiв. Загальний обсяг дисертацiї – 203 сторiнки, основний змiст викладено на 155 сторiнках. Робота мiстить 6 схем, 8 таблиць, 14 дiаграм.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У Вступi
обґрунтовано актуальнiсть теми дослiдження, ступiнь розробленостi проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, комплекс методiв, його теоретичну основу; сформульовано гiпотезу; розкрито наукову новизну, теоретичне i практичне значення; подано iнформацiю про апробацiю i впровадження результатiв наукового дослiдження.
“Теоретико-методологiчнi засади виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв пiдлiткового вiку”
визначено концептуальнi основи дослiджуваної проблеми, стан її розробки у фiлософськiй, психологiчнiй, соцiологiчнiй i педагогiчнiй лiтературi; розкрито сутнiсть i змiст вiдповiдальної поведiнки особистостi, її структуру; психолого-педагогiчнi передумови виховання в учнiв старшого пiдлiткового вiку.
Проблема вiдповiдальної поведiнки тiсно пов'язана з категорiями “вiдповiдальнiсть” та “поведiнка”, якi, як показує теоретичний аналiз, були предметом наукових дослiджень у фiлософiї, соцiологiї, психологiї, педагогiчнiй науцi та практицi. Поведiнка – це процес взаємодiї особистостi з довкiллям, обумовлений її iндивiдуальними особливостями та внутрiшньою активнiстю, що виявляється переважно у виглядi зовнiшнiх дiй i вчинкiв. Вiдповiдальнiсть є базовою характеристикою будь-яких вiдносин, в яких перебувають люди, стосується рiзних аспектiв їхньої дiяльностi, усвiдомлення ними свого мiсця в життi.
В основу визначення i з’ясування сутностi та структури вiдповiдальної поведiнки учнiв 7-8 класiв було покладено теоретичний аналiз структурних складових провiдного поняття теми дослiдження, виокремлення концептуальних основ, структурних компонентiв та iнтегруючих елементiв. Цьому сприяло вивчення наукової лiтератури з проблеми, аналiз якої дозволив зробити наступнi теоретичнi висновки.
У фiлософiї категорiя “вiдповiдальнiсть” розглядається як фiлософсько-соцiологiчне поняття, що вiдображає об’єктивний, iсторично конкретний характер взаємовiдносин мiж особистiстю, колективом, суспiльством пiд кутом зору свiдомого здiйснення взаємовимог, якi до них пред’являються (Л. Ільїчов); як якiсть, що дає особистостi можливiсть усвiдомлювати значення своїх вчинкiв, добровiльно узгоджувати свою поведiнку з вимогами суспiльства (Н. Головко, Г. Смирнов); у нерозривнiй єдностi з категорiєю “свобода”: чим бiльшi межi свободи, тим бiльша вiдповiдальнiсть, i, навпаки, чим бiльше змiсту вкладено у вiдповiдальнiсть, тим бiльше свободи необхiдно для її реалiзацiї. М. Бердяєв робить наголос на особистiснiй вiдповiдальностi за зроблений вiльний вибiр. Ця теза пiдтверджується в роботах Р. Косолапова, В. Маркова, Ж. -П. Сартра, Е. Фромма.
У соцiологiї вiдповiдальнiсть пов’язується з просоцiальною поведiнкою, спрямованою на благополуччя iнших людей, з вiдповiдальнiстю перед народом та нацiєю у полiтичнiй, економiчнiй, соцiальнiй i культурнiй сферах (І. Кон).
але й у почуттях, свiдомостi, свiтосприйняттi, рiзних формах поведiнки. Також, з точки зору С. Рубiнштейна, вiдповiдальнiсть є втiленням iстинного, найглибшого i принципового ставлення до життя, усвiдомленням всiх наслiдкiв уже скоєного i всього втраченого. У дослiдженнях А. Плахотного, Є. Рудковського вiдповiдальнiсть розглядається як компонент структури особистостi, який впливає на самовизначення у життi. Як вiрнiсть самому собi, довiру моральному змiсту власних почуттiв i впевненiсть у своїй правотi, здатнiсть вiдповiдати не лише за себе, але й за iнших людей, за їхнi долi, за характер своїх з ними взаємовiдносин розкриває вiдповiдальнiсть К. Абульханова–Славська. За тлумаченням І. Беха, вiдповiдальнiсть передбачає визнання людиною єдиної активної причетностi до соцiального i природного свiту, i це визнання є не стiльки результатом оцiнки особистостi iншими людьми, скiльки її власним переконанням, моральним принципом, пiдсумком усвiдомлення.
Педагоги минулих столiть пов’язували вiдповiдальнiсть з конкретними справами (М. Драгоманов), з внутрiшнiми моральними iмперативами (Г. Ващенко), розглядали як соцiальну якiсть, яка формується на засадах чiткого фiксування обов’язкiв, колегiальностi, залучення кожного до керiвництва, встановлення наочної конкретної єдностi iнтересiв колективу i особистостi (А. Макаренко); як здатнiсть особистостi формулювати обов’язки, виконувати їх, здiйснювати самооцiнку i контроль; у тiсному взаємозв'язку з категорiєю “совiсть”, яка є центральним утворенням у свiдомостi дитини, внутрiшнiм механiзмом, що детермiнує напрям становлення iндивiда як особистостi, зокрема, розвиток її моральностi (В. Сухомлинський).
обов’язки, вимагати вiд себе їх виконання i давати самооцiнку здiйснюваних вчинкiв. В. Сухомлинський i А. Петровський найперше виокремлюють у совiстi моральний контекст i пов’язують вiдповiдальнiсть з обов’язком. Цi теоретичнi положення були реалiзованi В. Сухомлинським у практицi виховання.
Левкiвський). Виходячи з положень про те, що прийняття вiдповiдального рiшення завжди супроводжується емоцiйними переживаннями, вiн вважає доцiльним розглядати вiдповiдальнiсть як психологiчний стан, установку, що виявляється в емоцiйних станах неспокою, тривоги, турботи.
У контекстi проблеми вiдповiдальностi значне мiсце займає теорiя цiннiсного усвiдомлено-емоцiйного засвоєння моральностi Л. Рувинського, який розглядає засвоєння моралi як процес оволодiння моральними цiнностями, втiленими в моральних ставленнях, нормах, принципах та iдеалах, фiксованих у мовi. Вiдповiдальнiсть особистостi формується як результат зовнiшнiх вимог суспiльства, а сприйняття морально-етичних цiнностей стає внутрiшньою основою мотивацiї вiдповiдальної поведiнки. Моральна свiдомiсть сприяє засвоєнню моральних цiнностей.
У працях М. Савчина вiдповiдальнiсть дослiджується як особистiсна основа вiдповiдальної поведiнки, яка є смисловим утворенням особистостi, своєрiдним загальним принципом спiввiднесення в межах цiлiсної мотивацiйно-смислової сфери мотивiв, цiлей та засобiв життєдiяльностi. На його думку, вiдповiдальна поведiнка – це тип соцiальної поведiнки людини, спрямованої на реалiзацiю предмета вiдповiдальностi (обов’язки, доручення, завдання), яка внутрiшньо опосередкована особистiсним смислом цього предмета i суб’єктивною iмперативнiстю iнстанцiй вiдповiдальностi, а у зовнiшньому планi – конкретними соцiально-психологiчними та матерiальними умовами її реалiзацiї.
Шляхом наукового аналiзу лiтературних джерел про вiдповiдальнiсть, її тлумачень з позицiй рiзних наук нами визначено, що їх об’єднує i що вiдрiзняє. З наших мiркувань такими є:
Спiльне:
– показниками вiдповiдальностi є поведiнка, вчинки i дiяльнiсть, в яких, власне, вона i втiлюється;
– вiдповiдальнiсть – це певний рiвень свободи: чим бiльше свободи, тим бiльша вiдповiдальнiсть.
Вiдмiнне:
– соцiологiя зводить вiдповiдальнiсть лише до взаємодiї з суспiльством;
– психологiя розглядає вiдповiдальнiсть як певний рiвень морального розвитку особистостi;
– педагогiка визначає вiдповiдальнiсть як критерiй вибору шляхiв для досягнення мети.
На пiдставi зазначеного ми дiйшли висновку, що вiдповiдальнiсть – поняття фiлософсько-педагогiчного змiсту, яке характеризує соцiальний суб’єкт пiд кутом зору виконання ним соцiальних, правових чи моральних вимог. Можливе виокремлення рiзних видiв вiдповiдальностi: iндивiдуальної, групової, колективної, моральної, полiтичної, правової (юридичної), громадянської, адмiнiстративної, кримiнальної, професiйної, матерiальної i т. д. Тобто, вiдповiдальнiсть може бути перед iншою людиною, перед суспiльством, перед окремими соцiальними iнститутами, перед власною совiстю. Вона зажди наступає в результатi здiйснення контролю над дiяльнiстю i поведiнкою суб’єкта з огляду на свiдоме виконання ним прийнятих норм i вимог, дає їм оцiнку та ґрунтується на почуттi обов’язку. Мiра вiдповiдальностi взаємопов’язана зi свободою вибору.
через недостатнiй життєвий досвiд та вiдсутнiсть причинного аналiзу. Пiсля 12 рокiв у дiтей формується суб'єктивна вiдповiдальнiсть, за якої вони, як правило, керуються намiрами i мотивами, що спонукають до певної лiнiї поведiнки. Вчений довiв, що в iндивiдуальному розвитку пiдлiток проходить шлях вiд морального реалiзму до автономної моралi, що наступає такий сприятливий перiод, коли вже можна говорити про його свiдоме розумiння ролi вiдповiдальної поведiнки у власнiй життєдiяльностi, а проблема виховання вiдповiдальної поведiнки пiдлiтка стає актуальною у всiх соцiальних сферах.
У процесi теоретичного осмислення проблеми нами було уточнено визначення поняття “вiдповiдальна поведiнка особистостi”, на пiдставi якого сформульовано визначення поняття “вiдповiдальна поведiнка пiдлiтка”.
i дорослими, усвiдомлено ставитись до їхнiх вимог, реалiзовувати вiдповiдно до морально-етичних принципiв i вiкових можливостей свої права та обов’язки, критично оцiнювати власну поведiнку та вчинки як кориснi чи шкiдливi для себе та iнших.
Основними структурними компонентами вiдповiдальної поведiнки визначено:
- когнiтивний компонент
(розумiння сутi i предмета вiдповiдальностi; розширення i поглиблення знань про норми i правила вiдповiдальної поведiнки; усвiдомлення того, наскiльки важливими є норми, обов’язки на рiвнi соцiуму, групи, а також iндивiдуальної необхiдностi);
- емоцiйно-цiннiсний компонент
(емоцiйнi переживання, якi розкривають суб’єктивне ставлення учнiв до довкiлля, оточуючих i до самих себе, що здiйснюється, насамперед, через емоцiйно позитивне сприйняття);
- мотивацiйний компонент
(цiлi та мотиви, якi спонукають, спрямовують, регулюють актуальну поведiнку, сформованiсть мотивацiйної основи вiдповiдальної поведiнки старших пiдлiткiв, де домiнуючими виступають мотиви суспiльнi, морального самоствердження та самореалiзацiї, через якi розкриваються їхнi соцiальнi домагання);
- практичний компонент
(виконання обов’язкiв, дотримання норм, морально-етичних вимог, зобов’язань; активнi дiї щодо вiдповiдального ставлення до навчання, до себе, до iнших, за дорученi справи; конструктивна взаємодiя з ровесниками, педагогами, батьками; активна участь у суспiльно-кориснiй працi; умiння брати вiдповiдальнiсть на себе: виявляти iнiцiативу та творчiсть, приймати обґрунтованi рiшення у складних ситуацiях, вiдповiдати за них, доводити розпочату справу до логiчного завершення i досягати при цьому високої результативностi та якостi роботи).
знання, система ставлень та їх вияв у поведiнцi учнiв 7-8 класiв.
У другому роздiлi “Методика дослiдження вихованостi вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв”
розкрито i обґрунтовано методику дослiдно-експериментальної роботи, здiйснено дiагностику сучасного стану вихованостi вiдповiдальної поведiнки у старших пiдлiткiв; визначено критерiї, показники i з’ясовано рiвнi вихованостi вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв, складено їхнi типологiчнi характеристики.
поведiнки учнiв 7-8-х класiв вiдповiдно до моральних принципiв, прав i обов’язкiв; виявлення рiвнiв вихованостi вiдповiдальної поведiнки, їхнiх типологiчних характеристик, основних детермiнантiв поведiнки школярiв старшого пiдлiткового вiку; вивчення змiсту i методiв виховної роботи вчителiв з учнями 7-8-х класiв загальноосвiтньої школи.
Для вивчення поведiнки учнiв було розроблено методику, основу якої склали програма педагогiчного спостереження; анкети й опитувальники (у тому числi перехресного характеру), якi були спецiально розробленi для вiкової категорiї старших пiдлiткiв; бесiди; тести; ситуацiї морального вибору; експертна оцiнка; самоаналiз.
– пiд час урокiв (як слухають, виконують домашнi завдання, якою мiрою пiдготовленi до урокiв);
– у позаурочнiй дiяльностi (як поводяться пiд час перерви з ровесниками, молодшими i старшими учнями, чим займаються, як виконують доручення; щодо мiкроклiмату i згуртованостi класу);
– у позанавчальнiй дiяльностi (як активно приймають участь у суспiльно-кориснiй дiяльностi, шкiльних та позашкiльних масових заходах);
– за спiлкуванням (мовленнєва культура, етика взаємин);
– за ставленням до педагогiв, до батькiв.
категорiями респондентiв.
Данi анкет було проаналiзовано з урахуванням гендерного пiдходу, спiвставлено iз загальною картиною дослiдження, а також даними педагогiчних спостережень за поведiнкою, вiдносинами i ставленням учнiв до ровесникiв, батькiв i вчителiв.
зокрема такi, що характеризують спрямованiсть, активнiсть, органiзованiсть, iнтелектуальну комунiкативнiсть i психологiчний клiмат класу. За результатами спiвставлення та аналiзу отриманих результатiв було складено психолого-педагогiчну характеристику малої навчальної групи. Вдруге така характеристика складалася на контрольному етапi експерименту.
З метою бiльш детального вивчення засобiв виховання вiдповiдальної поведiнки у практичнiй дiяльностi педагогiв сучасної школи нами був проведений аналiз планiв виховної роботи класних керiвникiв.
Для оцiнки рiвня вихованостi вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв було розроблено i використано наступнi критерiї та показники: соцiально доцiльний (знання прав i обов’язкiв, їх дотримання; соцiальна активнiсть); морально-етичний (цiннiсне ставлення до iнших, до себе, до предметного свiту; керування морально-етичними принципами спiвжиття у соцiумi; культура спiлкування); особистiсно конструктивний (вмiння приймати рiшення; здатнiсть вiдповiдати за наслiдки власних дiй; спрямованiсть на позитивну змiну власної поведiнки).
. До цього рiвня вiднесено учнiв, якi володiють знаннями про права i обов’язки учня i громадянина, виявляють до них iнтерес i усвiдомлено їх виконують. Соцiально активнi. Вмiють приймати виваженi рiшення, вiдповiдальнi у навчальнiй дiяльностi, за свої слова та вчинки. Виявляють цiннiсне ставлення до ровесникiв (особливо друзiв), педагогiв, батькiв. Керуються моральними принципами спiвжиття у соцiумi (школi, сiм’ї, у позаурочний час). Толерантнi у спiлкуваннi з iншими. Критичнi до власних досягнень. Досить об’єктивно оцiнюють свою поведiнку та можливi її наслiдки. Адекватно реагують на зауваження. Спрямованi на самовдосконалення.
Ситуативний рiвень
склали учнi, якi володiють знаннями про права та обов’язки, але iнтерпретують їх з точки зору власної корисностi в кожнiй конкретнiй ситуацiї. Інiцiативу i активнiсть виявляють тiльки тодi, коли їм щось цiкаво. Не завжди сумлiннi у виконаннi справи. Часто вiдповiдальнiсть-безвiдповiдальнiсть у них виявляється як спосiб самозахисту чи самоствердження, у недостатностi позитивного досвiду, незнання того, як треба поводитися в тiй чи iншiй ситуацiї. Усвiдомлюють можливi результати власних дiй, але не завжди виявляють силу волi у протистояннi рiзним спокусам i негативним впливам. Намагаються розширювати свiтогляд, але iнодi їм не вистачає наполегливостi, що вiдображається на стабiльностi навчальної успiшностi. Не завжди об’єктивнi в оцiнцi власних досягнень i поведiнки, ображаються на зауваження.
Пасивно-виконавський рiвень.
Такi учнi не мають чiткого уявлення про права i обов’язки, ототожнюють їх з вимогами дорослих. Пасивно виконують вказiвки iнших, особливо тих, хто сильнiший i бiльш авторитетний. Байдуже ставляться до шкоди, яку вчиняють iншi, до тих, кому необхiдна допомога. Потребують перiодичного зовнiшнього контролю за поведiнкою, постiйного акцентування уваги на особистiснiй вiдповiдальностi за дорученi справи. Вiдмовляються виконувати доручення або виконують їх з примусу. Знають норми та правила безпечного поводження у довкiллi, але не завжди їх дотримуються. Пiд зовнiшнiм впливом можуть поступатися моральними принципами. Не завжди доводять розпочатi справи до кiнця. Не виявляють наполегливостi у навчаннi. Часто дiють у залежностi вiд власної вигоди або iмпульсивно. Не виявляють бажання працювати над самовдосконаленням. У виборi планiв на майбутнє покладаються на дорослих.
Безвiдповiдальний рiвень.
Для учнiв, що мають такий рiвень вихованостi вiдповiдальної поведiнки, характернi поверхневi знання про свої права та свiдоме прагнення уникнути виконання обов’язкiв. Без поважних причин часто пропускають уроки. У бiльшостi – виявляють низьку навчальну успiшнiсть. Прагнуть до незалежностi, безконтрольностi i домiнування над iншими. Часто у спiлкуваннi з iншими дiють всупереч моральним принципам. Непередбачуванi в емоцiйних реакцiях. Мають шкiдливi звички. Не переймаються своїм майбутнiм. Схильнi у своїх проблемах звинувачувати iнших.
Цi характеристики у бiльш розгорнутому виглядi представлено нами у текстi роботи.
За результатами констатувального експерименту зразковий рiвень вихованостi вiдповiдальної поведiнки мають 17,0% респондентiв в експериментальнiй групi та 15,6% – у контрольнiй. На ситуативному рiвнi вiдповiдальна поведiнка вихована у 39,5% учнiв в експериментальнiй групi та в 37,5% - у контрольнiй. Пасивно-виконавський рiвень виявлено у 25,8% та 29,2% пiдлiткiв вiдповiдно. Безвiдповiдальний рiвень – по 17,7% представникiв кожної з груп. Отже, ми мали приблизно однаковi вихiднi умови для експериментальної та контрольної груп на початку експерименту.
окремо i у гендерному аспектi. Цi данi було покладено в основу формувального експерименту.
У третьому роздiлi дослiдження “Експериментальна перевiрка ефективностi педагогiчних умов i методики виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв”
представлено обґрунтування педагогiчних умов i методики виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв, визначено їх ефективнiсть, висвiтлено перебiг формувального етапу експерименту, результати дослiдження опрацьовано методом математичної статистики та оформлено у виглядi таблиць i дiаграм.
роботи автора. В основу методики покладено змiст, форми i методи активiзацiї виховного впливу на iнтелектуальну, чуттєву, мотивацiйну, практичну сферу поведiнкової дiяльностi учнiв 7-8-х класiв та розумiння того, що група ровесникiв для старших пiдлiткiв є найбiльш референтною i однiєю з найважливiших сфер самореалiзацiї, де вiдпрацьовуються навички колективної взаємодiї та рiзнi моделi поведiнки.
Розробцi методики виховання вiдповiдальної поведiнки передував етап моделювання, на якому було розроблено i обґрунтовано модель виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв загальноосвiтньої школи та обґрунтовано можливi позитивнi змiни у поведiнцi старших пiдлiткiв. Основними складовими моделi визначено суб’єкти виховного процесу, узгодженi мету, завдання, структурнi компоненти вiдповiдальної поведiнки особистостi та педагогiчнi умови, зреалiзованi у напрямах, змiстi, формах i методах виховної роботи, критерiї оцiнки i результат – рiвень вихованостi вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв.
Дослiдницька робота на формувальному етапi експерименту була спрямована на: засвоєння учнями 7-8-х класiв норм, правил, прав i обов’язкiв члена шкiльного колективу; усвiдомлення моральних принципiв спiвжиття в колективi ровесникiв та розвиток у них цiннiсного ставлення до iнших, до себе; формування навичок вiдповiдального поводження, конструктивної поведiнки та вiдповiдального ставлення до громадських i трудових доручень; полiпшення мiкроклiмату класного колективу; стимулювання до позитивних змiн у поведiнцi.
Когнiтивний компонент реалiзовувався через засвоєння знань про сутнiсть i змiст вiдповiдальностi й вiдповiдальної поведiнки; права, обов’язки учнiв, норми i правила шкiльного життя та моральнi принципи взаємодiї у соцiумi, шляхом формування моральної свiдомостi i усвiдомлення ролi вiдповiдальної поведiнки для розвитку суспiльства та у власнiй життєдiяльностi. Виховна робота, в основному, вiдбувалася на тематичних класних годинах, у дискусiйному клубi та пiд час зустрiчей з фахiвцями – юристами, медиками, психологами.
У реалiзацiї емоцiйно-цiннiсного компоненту основна увага придiлялася вихованню цiннiсного ставлення до себе, iнших та предметного свiту; критичному осмисленню учнями власної поведiнки i вчинкiв як корисних чи шкiдливих; усвiдомленню їх наслiдкiв для себе та iнших; створенню ситуацiй морального вибору; моделюванню умов для усвiдомлення учнями залежностi емоцiйних реакцiй i поведiнкової дiяльностi. Ефективними засобами педагогiчного впливу на старших пiдлiткiв виявилися спецiально дiбранi вправи та iгровi процедури, тренiнг “Розвиток групової взаємодiї”. Ситуацiї, змодельованi у вправах “Капелюх” i “Правильний вибiр”, адаптована методика В. Петровича “Моя поведiнка в конфлiктi” сприяли осмисленню причин i пошуку можливих варiантiв подолання конфлiктiв, вихованню вiдповiдальної поведiнки.
У контекстi мотивацiйного компоненту виховання вiдповiдальної поведiнки забезпечувалось шляхом розвитку в учнiв 7-8-х класу мотивацiї до позитивних змiн у поведiнцi, актуалiзацiї потреби вибору i пiдвищення активностi, спiввiднесення мотивiв, цiлей i засобiв їх досягнення, усвiдомлення власної вiдповiдальностi за здiйснений вибiр. Вибiр i активнiсть стимулювалися у рiзних сюжетних iграх, змодельованих ситуацiях i ситуацiях реального життя класу та школи, у пiдтримцi конструктивної iнiцiативи. Активна спiвпраця, змiна соцiального статусу учнiв у колективi, потреба у вмiннi формулювати i вiдстоювати власну позицiю, навички виходу з конфлiктних ситуацiй не тiльки позитивно впливали на процес виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв, а й активiзували процес їх самовиховання.
Практичний компонент нашої роботи наповнювався конкретними справами, зреалiзованими у вiдповiдальнiй поведiнцi i вiдповiдальних ставленнях до обов’язкiв учня, члена класного i шкiльного колективу; у морально-етичних ситуацiях; у процесi виконання суспiльно-корисної працi, участi у загальношкiльних акцiях, екскурсiях та подорожах; у процесi вiдстоювання власних позицiй i подолання реальних конфлiктних ситуацiй. Для полiпшення стосункiв у класному колективi та пiдвищення ступеню довiри в ньому, розвитку навичок спiвробiтництва i роботи в групi використовувалися вправи “Ступiнь включеностi в колектив”, “Я тобi довiряю”, “Золотий стiлець”, “Рахуємо разом”. Залучення старших пiдлiткiв до учнiвського самоврядування забезпечувало умови набуття ними досвiду вiдповiдального поводження i розширення дiапазону свободи, творчої i конструктивної дiяльностi в системах учень—учень i учень—педагог як членiв єдиного шкiльного колективу. На формування у пiдлiткiв умiння приймати рiшення, усвiдомлення ними особистої вiдповiдальностi за їх наслiдки була спрямована процедура “Як приймати рiшення”. Результатом її виконання стала розроблена спiльно з учнями вiдповiдна пам'ятка.
Методами активiзацiї виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв було обрано: дiалогову взаємодiю, дискусiї, моделювання i реальне „проживання” ситуацiй морального вибору, самоаналiз, особистiсно-орiєнтований пiдхiд у доборi завдань i доручень, включення пiдлiткiв у активну громадську (суспiльно-корисну) роботу в школi, почергову змiннiсть органiзаторiв i вiдповiдальних за справи класу.
не прагнула вважати себе членами цiлiсного колективу. Спостерiгалось також iгнорування окремих учнiв або малих груп бiльшiстю учнiв класу. Саме тому в експериментi значнi зусилля спрямовувались на виховання толерантного ставлення до iнших, закрiплення атмосфери взаємоповаги, полiпшення мiкроклiмату i згуртованостi класного колективу (бесiди, аналiз ситуацiй, спiльнi справи, вправи “Малюємо разом”, “Перепона”, “Комплiменти”, “Рекламний ролик” та iн.).
Значна увага у формувальному експериментi придiлялася також класним керiвникам, якi за нашими рекомендацiями проводили класнi тематичнi години. У спiвпрацi учнiв i вчителiв було створено такi тематичнi стенди: “Вiдповiдальна поведiнка кожного – крок до побудови правової держави”, “Ми вiдповiдаємо за тих, кого приручили”. За участю класних керiвникiв на педагогiчних нарадах обговорювалися проблеми щодо шляхiв оптимiзацiї процесу виховання вiдповiдальної поведiнки школярiв, впливу особистiсної позицiї вчителя на її формування в учнiв, його ролi у цьому процесi.
У ходi експерименту нами також було проведено лекторiй для батькiв на тему “Закономiрностi i проблеми виховання вiдповiдальної поведiнки в пiдлiтковому вiцi” з метою систематизацiї знань батькiв про вiковi особливостi розвитку пiдлiткiв, роль прикладу у вихованнi вiдповiдальної поведiнки дiтей i методи її виховання, вплив ровесникiв на поведiнку пiдлiткiв. Така необхiднiсть була зумовлена необхiднiстю змiни переконаностi значної частини батькiв у тому, що бiльшiсть виховних проблем має вирiшувати школа. Нами також було створено дiалоговий клуб, пiд час роботи якого батьки разом з учителями виробляли спiльнi пiдходи до виховання вiдповiдальної поведiнки у пiдлiткiв, вирiшували виховнi проблеми сiм’ї, пов’язанi з поведiнкою дiтей.
Ефективнiсть запропонованих нами педагогiчних умов виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв ми з’ясовували шляхом вивчення динамiки змiн її рiвнiв на початку i по завершенню експериментальної роботи. Результати такого опрацювання представлено у графiчнiй iнтерпретацiї
На пiдставi аналiзу результатiв формувального експерименту в експериментальних групах учнiв 7-8-х класiв динамiчнiше, нiж у контрольних, вiдбувалися процеси зменшення кiлькостi школярiв з безвiдповiдальним рiвнем поведiнки – на 7,9% до 9,8% та на 0,4% до 17,5% вiдповiдно. В експериментальних групах пiдлiткiв зi зразковим рiвнем поведiнки стало бiльше на 7,3% до 24,3%, а в контрольних лише на 2,2% до 18%. За рахунок зменшення кiлькостi учнiв з пасивно-виконавським рiвнем в експериментальнiй групi дещо збiльшився вiдсоток з ситуативним рiвнем вiдповiдальної поведiнки на 0,7% до 42%. В контрольних групах на цих рiвнях суттєвих змiн не вiдбулося.
У результатi аналiзу отриманих даних щодо гендерних вiдмiнностей у поведiнцi з’ясовано, що у дiвчат за всiма показниками рiвень вiдповiдальної поведiнки вищий, нiж у хлопцiв. Але найбiльш iстотнi вiдмiнностi спостерiгалися за критерiєм “особистiсно конструктивний”: дiвчата бiльше зусиль докладають для полiпшення навчальної успiшностi i взаємин з педагогами; самореалiзацiя i самовдосконалення не є для них прiоритетними у цьому вiцi. А хлопцi, навпаки, демонструють яскраво виражене спрямування на самореалiзацiю та самоствердження, часто шляхом iгнорування моральних принципiв, обов’язкiв i вимог дорослих, порушення прав iнших, у рiзних видах девiантної поведiнки. Такi моделi поведiнки характернi i для деяких дiвчат старшого пiдлiткового вiку, але вони, здебiльшого, формуються не стiльки з власних переконань, скiльки пiд впливом рiзних зовнiшнiх чинникiв. Цi особливостi збереглися на рiвнi тенденцiй на початку i по завершенню експерименту як у контрольних, так i в експериментальних групах.
За результатами експертних оцiнок та їх порiвняння в експериментальних та контрольних групах в кожнiй з них вiдбулися позитивнi змiни у мiкроклiматi класного колективу. Однак, в експериментальних групах рiвень розвитку колективу виявився значно вищим. Аналiзуючи отриманi результати за кожним iз показникiв, ми дiйшли висновку, що найбiльш iстотнi змiни вiдбулися за рахунок збiльшення активностi кожного окремого її члена. Якщо на початку експерименту активнiсть складала 32 бали з 55 можливих, то наприкiнцi експерименту - 51 бал. Змiни в органiзованостi колективу склали 30 балiв (з 20 до 50 балiв), значно зменшилась кiлькiсть конфлiктiв у класах, змiнилося ставлення кожного окремого члена учнiвського колективу до життя класу i до того, яке мiсце займає клас на загальношкiльному рiвнi, до виконання обов’язкiв i доручень, участi у суспiльно-кориснiй працi. Інтелектуальна комунiкативнiсть збiльшилася з 25 до 45 балiв, розширилась тематика i пiдвищилась культура спiлкування, майже зник антагонiзм у взаємовiдносинах. Психологiчний клiмат покращився з 30 до 49 балiв, пiдлiтки стали з бiльшою повагою ставитися до iншої думки, i виявляти готовнiсть щодо колективної вiдповiдальностi за поведiнку однокласникiв.
По завершенню експериментальної роботи було проведено контрольнi зрiзи.
Результати дослiдження пiдтвердили гiпотезу та дозволили зробити наступнi висновки:
1. Теоретико-методологiчний аналiз проблеми виховання вiдповiдальної поведiнки у психолого-педагогiчнiй та фiлософськiй лiтературi доводить, що вона знаходиться на стадiї розробки з позицiї рiзних наук i є надзвичайно актуальною для суспiльного i особистiсного розвитку, зумовленою протирiччями мiж потребами виховання пiдростаючих поколiнь, здатних узгоджувати свою поведiнку з моральними принципами i вимогами суспiльства, робити свiдомий вибiр, нести вiдповiдальнiсть за самостiйно прийнятi рiшення, їх виконання та наслiдки, i поширенням серед школярiв ризикованої, небезпечної, викличної поведiнки, викривлених уявлень про цiнностi життя, що в цiлому несе загрозу благополуччю суспiльства.
2. Вивчення та аналiз фiлософської, соцiологiчної, психологiчної i педагогiчної лiтератури з проблеми дослiдження дозволило уточнити сутнiсть, змiст i структуру вiдповiдальної поведiнки особистостi, визначити їх стосовно учнiв старшого пiдлiткового вiку та сформулювати поняття „вiдповiдальна поведiнка пiдлiтка” як iнтегровану моральну властивiсть, яка виявляється у його здатностi соцiально доцiльно поводитись у школi, сiм’ї, предметному середовищi, конструктивно взаємодiяти з ровесниками i дорослими, усвiдомлено ставитись до їхнiх вимог, реалiзовувати вiдповiдно до морально-етичних принципiв i вiкових можливостей свої права та обов’язки, критично оцiнювати власну поведiнку та вчинки як кориснi чи шкiдливi для себе та iнших.
3. На основi змiсту вiдповiдальної поведiнки та особливостей її прояву в умовах загальноосвiтньої школи розроблено критерiї, показники рiвнiв вихованостi вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв: соцiально доцiльний (знання прав i обов’язкiв, їх дотримання; соцiальна активнiсть); морально-етичний (цiннiсне ставлення до iнших, до себе, до предметного свiту; керування морально-етичними принципами спiвжиття у соцiумi; культура спiлкування); особистiсно-конструктивний (вмiння приймати рiшення; здатнiсть вiдповiдати за наслiдки власних дiй; спрямованiсть на позитивну змiну власної поведiнки).
4. У ходi констатувального експерименту за допомогою методiв цiлеспрямованого спостереження, iндивiдуальних i групових бесiд, анкетування, опитування (в тому числi перехресного), рольових iгор, методу незакiнчених речень, моделювання педагогiчних ситуацiй та їх аналiзу, вiдповiдно до визначених критерiїв та показникiв виявлено чотири рiвнi вихованостi вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв – зразковий, ситуативний, пасивно-виконавський, безвiдповiдальний. Складено їхнi типологiчнi характеристики.
5. Визначення, наукове обґрунтування та дослiдно-експериментальна перевiрка педагогiчних умов як складових моделi виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв (усвiдомлення пiдлiтками сутностi й змiсту вiдповiдальностi та вiдповiдальної поведiнки особистостi; розвитку мотивацiї до вироблення власної вiдповiдальної поведiнки; цiннiсного ставлення до себе, iнших та предметного свiту; набуття досвiду вiдповiдальної поведiнки) забезпечило ефективнiсть комплексного пiдходу у розробцi й реалiзацiї методики формувального етапу експерименту на основi когнiтивного, емоцiйно-цiннiсного, мотивацiйного та практичного компонентiв i використання методiв активiзацiї виховного процесу: дiалогової взаємодiї, дискусiї, моделювання i реального „проживання” ситуацiй морального вибору, самоаналiзу, особистiсно-орiєнтованого пiдходу у доборi завдань i доручень, включення пiдлiткiв у активну громадську (суспiльно-корисну) роботу в школi.
6. Впровадження у практику роботи експериментальних груп моделi виховання вiдповiдальної поведiнки в учнiв 7-8-х класiв загальноосвiтньої школи забезпечило помiтнi позитивнi змiни в рiвнях її вихованостi, про що свiдчать кiлькiснi та якiснi характеристики (зразковий рiвень – 17% до експерименту та 24,3% пiсля проведеної роботи; ситуативний рiвень – вiдповiдно 39,3% та 42,0%; пасивно-виконавський – вiдповiдно 25,9% та 23,9%; безвiдповiдальний – вiдповiдно 17,7% та 9,8%), у полiпшеннi мiкроклiмату класних колективiв. У контрольних групах цi змiни були менш помiтними.
Дисертацiйне дослiдження не вичерпує всiх аспектiв проблеми. Перспективними можуть бути дослiдження щодо виховання вiдповiдальної поведiнки в iнших вiкових групах школярiв, у рiзних типах навчальних закладiв. Актуальним залишається пошук шляхiв i методiв виховання вiдповiдальностi, запобiгання дезадаптованiй поведiнцi i негативним впливам соцiуму в умовах загальноосвiтньої школи.
праць. – Кн. 1 / М-во освiти i науки України, Академiя пед. наук України, Ін-т проблем виховання; редкол.: О. В. Сухомлинська, І. Д. Бех, А. Й. Сиротенко та iн. – Київ – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. – С. 265-270.
2. Куниця Т. Ю. Актуальнi проблеми виховання вiдповiдальної поведiнки у сучасних пiдлiткiв / Т. Ю. Куниця // Вiсник КНУКiМ: зб. наук. праць / Київ. нац. ун-т культури i мистецтв. – К.: Вид. центр “КНУКiМ”, 2005. – (Серiя “Педагогiка”). – Вип. 12, ч. 1: матерiали мiжнар. наук. -практ. конф. “Педагогiчнi та рекреацiйнi технологiї в сучаснiй iндустрiї дозвiлля”. – С. 159-161.
8, кн. 1 / М-во освiти i науки України, Академiя пед. наук України, Ін-т проблем виховання; редкол.: О. В. Сухомлинська, І. Д. Бех, А. Й. Сиротенко та iн. – К., 2005. – С. 148-151.
– Вип. 10, кн. 1 / М-во освiти i науки України, Академiя пед. наук України, Ін-т проблем виховання; редкол.: О. В. Сухомлинська, І. Д. Бех, А. Й. Сиротенко та iн. – К., 2007. – С. 176-184.
|
