Змiст та класифiкацiя мотивiв природоохоронної дiяльностi учнiв початкових класiв
РЕФЕРАТ
Змiст та класифiкацiя мотивiв природоохоронної дiяльностi учнiв початкових класiв
Реконструкцiя промисловостi та сiльського господарства в нашiй країнi, потреба в новiй сировинi, необхiднiсть одержання нових видiв рослин i порiд тварин, проблема пiдвищення врожайностi i багато iнших питань сьогодення висувають перед природознавством новi завдання. Значне мiсце серед цих завдань посiдає виховання практичної природоохоронної дiяльностi учнiв початкових класiв.
Формування екологiчної культури та виховання мотивiв практичної природоохоронної дiяльностi займає значне мiсце у процесi засвоєння природничих знань у початковiй школi. Екологiчна культура — це «особливе свiторозумiння, що вiдображає такий стан соцiально-природних залежностей, який характеризує гармонiйну єднiсть» [4]. При цьому у початковiй школi екологiчна культура формується переважно на основi практичної природоохоронної дiяльностi.
У початковiй школi екологiчне виховання здiйснюється у напрямках:
· виховання любовi до природи;
· виховання активної життєвої позицiї стосовно навколишнього середовища;
· природоохоронна дiяльнiсть, тобто посильна участь у галузi охорони i збереження об’єктiв природи [6].
Поняттям «природоохоронна дiяльнiсть» визначається єдина система заходiв, направлена на формування тих якостей людини, якi необхiднi для гармонiйних вiдносин суспiльства та природи.
навчання викликала небувале пiднесення творчої активностi вчителiв, керiвникiв рiзних типiв шкiл, методистiв. Викладаючи природознавство, учитель початкових класiв має пiдготувати учнiв до свiдомого сприймання природничих наук у старших класах. А тому важливе завдання вивчення природознавства в початковiй школi — це дати учням елементарнi поняття про найпоширенiшi предмети та явища природи, сформувати практичнi умiння i навички догляду за рослинами, виховати у них наукове розумiння явищ природи [9].
Змiст навчальних програм [7], а також пiдручникiв з природознавчих дисциплiн [4] сприяє навчанню, вихованню i розвитку школярiв. Знання з природознавства є основою для вивчення у середнiй школi таких дисциплiн, як географiя, бiологiя, фiзика, хiмiя. На уроках учнi повиннi навчитися встановлювати най простiшi взаємозв'язки мiж окремими явищами i предметами, що безпосередньо спостерiгаються у природi.
При конструюваннi змiсту природничих знань для учнiв 1—4-х класiв у програмi з природознавчих дисциплiн взято за основу принципи сезонностi, краєзнавчий, батькiвщинознавчий, систематичностi i послiдовностi у навчаннi та iн. [1]. Виходячи з мiсцевих умов i не порушуючи систематичностi, логiки побудови програми, вчителевi дозволяється планувати час на вивчення тем i подавати матерiал блоками. Один блок (роздiл) може включати 2—5 i бiльше урокiв, пов'язаних однiєю iдеєю. Розбити блок, вивчивши, наприклад, спочатку властивостi води, повiтря, ґрунту, а через деякий час — їх склад i потребу в них рослин, нерацiонально. Проте помiняти мiсцями блоки учитель може через те, що вони пов'язанi мiж собою опосередковано.
Значне мiсце у програмi [2] вiдводиться вихованню в учнiв громадянської вiдповiдальностi за збереження природного середовища як важливого фактора iснування людини. Зокрема, вiдмiчено, що охорона рослинного i тваринного свiту, водоймищ, лiсiв, ґрунтiв тощо має стати провiдним принципом навчання природознавчим дисциплiнам. У програмi з природознавства визначено, якi практичнi роботи мають проводити молодшi школярi, а також тематику екскурсiй, предметних урокiв, дослiдiв.
За змiстом курс природознавства iнтегрований, у ньому вiдомостi багатьох наук (про неживу природу, тваринний i рослинний свiт, органiзм людини) зведенi у певну систему, що вiдповiдає вiковим особливостям молодших школярiв та основним дидактичним принципам: науковостi, доступностi, систематичностi та послiдовностi розкриття основних понять, сезонностi, краєзнавчому та iн.
У змiстi початкового навчання значна увага придiляється використанню та охоронi природи людиною та формуванню мотивацiї до рiзних видiв природоохоронної дiяльностi школярiв [5].
Розробляючи структуру i класифiкацiю мотивiв природоохоронної дiяльностi молодших школярiв, ми виходили з науково обґрунтованого положення, що основними джерелами формування екологiчної культури молодших школярiв виступають [7]:
а) пiзнавальна дiяльнiсть учнiв, що пов'язана iз спостереженням навколишнього середовища. Характерною особливiстю цього виду роботи є те, що в процесi її учнi здобувають екологiчнi знання з безпосереднього оточення. Така дiяльнiсть розвиває iнтерес дiтей до природоохоронної роботи, формує позитивне ставлення до екологiчної дiяльностi;
б) дослiдницька дiяльнiсть передбачає не пасивне спостереження, а рiзноманiтну активну природоохоронну роботу. Це практичний пошук, вiдкриття ранiше невiдомих фактiв екологiчної дiяльностi. У дослiдницькiй дiяльностi особливо яскраво виявляється активнiсть учнiв, вмiння їх самостiйно розв’язувати екологiчнi проблеми. Творчий пошук ведеться на високому рiвнi пiзнавальної, практичної iнiцiативи, активностi та емоцiйного настрою, що створює сприятливi передумови для розвитку високих моральних якостей особистостi, у даному випадку екологiчної культури. Кожний учасник подорожi, експедицiї або екскурсiї пiд керiвництвом учителя може проводити спостереження та елементарнi науковi дослiдження впливу порушення рiвноваги на життєдiяльнiсть навколишнього середовища загалом чи конкретного природного об’єкта. Це пiдвищує увагу учнiв до об'єктiв дослiдження, сприяє активiзацiї процесу екологiчного виховання дiтей молодшого шкiльного вiку.
в) практична (прикладна) дiяльнiсть виникає i розвивається пiд впливом цiлеспрямованого дослiдницького пошуку. Вона формує активне ставлення до навколишньої дiйсностi, перетворює здобутi в процесi пошуку екологiчнi знання у переконання та практичнi навички природоохоронної роботи у школярiв.
Також ми враховували, що серед численних соцiальних i пiзнавальних мотивiв, якi дiють у системi навчання, найбiльш цiнними є пiзнавальнi. Вони забезпечують подолання школярами труднощiв у навчальнiй роботi, викликають пiзнавальну активнiсть, на їх основi розвивається бажання людини бути компетентною, вiдповiдати вимогам свого часу.
На основi аналiзу психолого-педагогiчної лiтератури [7] ми видiлили такi види мотивiв природоохоронної дiяльностi, як неусвiдомленi i усвiдомленi, реально дiючi; також тривалi i короткочаснi мотиви; соцiальнi та особистiснi мотиви, широкi соцiальнi та вузько особистiснi мотиви, а також мотиви конкретного виду дiяльностi. Також враховували, що внутрiшнi мотиви пов’язанi з процесом та змiстом дiяльностi, а серед зовнiшнiх мотивiв видiляють мотиви широкi соцiальнi (обов’язок та вiдповiдальнiсть перед суспiльством, соцiальною групою, окремими людьми; самовираження i самовдосконалення), вузькоособистiснi (прагнення отримати схвалення оточуючих; бажання зайняти високе соцiальне положення (престижна мотивацiя)), а також мотиви уникнення неприємностей.
У контекстi природоохоронної дiяльностi молодих школярiв ми видiлили три групи мотивiв: навчально-пiзнавальнi (пов’язанi зi змiстом навчальної дiяльностi i її процесом), широкi соцiальнi (мотиви обов’язку i вiдповiдальностi; мотиви самовизначення i самоудосконалення); та вузько-особистiснi мотиви.
труднощi у процесi пiзнання, виявляти iнтелектуальну активнiсть. Розвиток мотивiв цiєї групи залежить вiд рiвня пiзнавальної потреби, з якою дитина приходить в школу, й вiд рiвня органiзацiї навчального процесу.
У процесi формування навчально-пiзнавальних мотивiв природоохоронної дiяльностi враховувалося, що екологiчний матерiал за своїм змiстом є дуже рiзноплановим (природничим, iсторичним, лiтературним, географiчним). Основними джерела ми його надходження є науково-природнича та iнша лiтература (науково-популярна, довiдкова, художня); мiсцева перiодична преса (обласнi та районнi газети i журнали); повiдомлення мiсцевого радiо та телебачення; власнi спостереження учителя та учнiв за природою та працею людей своєї мiсцевостi; натуральнi наочнi посiбники (колекцiї мiсцевих корисних копалин, зразки ґрунту, гербарiї рослин та iн.); iлюстрацiї, малюнки, фотокартки, дiапозитиви iз зображенням екологiчно небезпечних явищ; спогади, розповiдi спецiалiстiв про екологiчнi проблеми.
А навчально-виховний процес з точки зору еколого-правової освiти та виховання потребує вдосконалення [3]. І велика роль у цьому належить учителю, який має бути для учнiв взiрцем бережливого ставлення до природи.
Учнi повиннi дiзнатися що постiйно стикаючись з природою i використовуючи її сили та багатства для своїх практичних потреб, людина з перших крокiв свого iснування мала справу з рiзними предметами i явищами природи. За свою багатовiкову iсторiю люди накопичили величезний запас знань про природу. Усi цi знання зведенi в струнку систему в численних науках про природу, якi дають правдиве вiдображення дiйсностi i є основою наукового свiтогляду. Наука про природу досягла надзвичайно великого розвитку, її данi застосовують на практицi.
Завдання екологiчної освiти i виховання — прищепити пiдростаючому поколiнню правильнi погляди на взаємозв'язок людини з природою, навчити бачити результати свого впливу на навколишнє середовище, сприяти виробленню екологiчного мислення i свiдомостi [6].
багатства природи треба з раннього дитинства.
людства з природою. У такому розумiннi поняття природоохоронної дiяльностi має iсторичний характер i визначається дослiдниками як сукупнiсть досягнень суспiльства в його матерiальному та духовному розвитковi, закрiплених у звичаях, етичних нормах, в усталених стереотипах ставлення людей до природи, поведiнцi у природному середовищi.
По-друге, у педагогiчному аспектi поняття «природоохоронна дiяльнiсть» вживається для визначення рис особистостi, що передбачає наявнiсть у людини вiдповiдних знань i пере конань, пiдпорядкування практичної дiяльностi вимогам рацiонального природокористування. У такому розумiннi природоохоронна дiяльнiсть є показником свiдомого, вiдповiдального ставлення особистостi до природи.
Екологiчна культура особистостi та її прагнення здiйснювати природоохоронну дiяльнiсть пов'язанi мiж собою. Екологiчна культура — це екологiчна освiченiсть, свiдоме ставлення до природи, а природоохоронна дiяльнiсть – практична участь у рацiональному її використаннi та охоронi. Екологiчна освiта i виховання — це педагогiчний процес, спрямований на формування екологiчної культури особистостi та її участi у природоохороннiй дiяльностi [5].
Широкi соцiальнi мотиви молодших школярiв виявляються як мотиви самовдосконалення (бути культурним, розвиненим) i самовизначення (пiсля закiнчення школи продовжувати навчання чи працювати, обравши професiю). Той факт, що дитина усвiдомлює соцiальну значимiсть учiння, створює особистiсну готовнiсть до навчання в школi та позитивнi установки щодо неї. Цi мотиви зрозумiлi школярам i пов’язанi з деякими цiлями. До них належать мотиви обов’язку й вiдповiдальностi, котрi спочатку не усвiдомлюються дiтьми, але реально дiють у формi добросовiсного виконання завдань учителя, прагнення вiдповiдати всiм його вимогам. Однак цi мотиви притаманнi не всiм учням, що пов’язано з неточним розумiнням вiдповiдальностi у цьому вiцi та некритичним ставленням до себе i часто – завищеною самооцiнкою.
екологiчного характеру органiчно включається до всiх напрямкiв навчання i виховання пiдростаючого поколiння, до всiх ланок системи безперервної освiти: сiм'я, дитячий садок, школа, вуз, пiдвищення квалiфiкацiї. Таким чином у молодших школярiв формуються суспiльнi мотиви природоохоронної дiяльностi.
Формування навичок i мотивiв природоохоронної дiяльностi у пiдростаючого поколiння — одне з найважливiших завдань сьогодення. Виховувати в дiтей вiдповiдальне ставлення до природи — це складний i довготривалий процес. Його результатом повинно бути не лише оволодiння вiдповiдними знаннями i умiннями, а й розвиток умiння i бажання активно захищати, полiпшувати природне середовище [9
Сформувати суспiльнi мотиви природоохоронної дiяльностi i високий рiвень екологiчної культури школярiв може лише вчитель з вiдповiдальним ставленням до навколишнього. Здiйснюючи екологiчне виховання, треба мати на увазi, що ми живемо в епоху, коли природнi ресурси перестали бути практично невичерпними; людина повинна не просто споживати плоди природи, а й власною працею створювати необхiднi умови для примноження багатства i краси при роди.
Одним iз завдань екологiчного виховання є вироблення у школярiв природоохоронної активностi, яка проявляється в оберiганнi рослинного та тваринного свiту, свiдомому ставленнi та любовi до рiдної природи, здатностi сприймати та глибоко вiдчувати її красу. Також важливим суспiльним мотивом природоохоронної дiяльностi повинно стати усвiдомлення того, що забруднення навколишнього середовища є одним iз най суттєвiших факторiв, що негативно впливає на тривалiсть життя i здоров'я людей i збiльшує небезпеку генетичних порушень [4].
Учнi початкових класiв повиннi усвiдомити, що екологiчнi умови, якi склалися в Українi, не можуть не вiдобразитися на станi рослинного i тваринного свiту. Забруднюються воднi джерела, збiднюються степи, у багатьох мiсцях природне середовище стає непридатним для життя. Значна територiя України постраждала вiд аварiї на Чорнобильськiй АЕС. Ця трагедiя призвела до тяжких екологiчних та економiчних наслiдкiв, згубно вiдбилася на здоров'ї людей.
Назрiла гостра необхiднiсть активного екологiчного виховання i навчання всiх верств населення, починаючи з найменших — дошкiльних груп дитячих садкiв — i закiнчуючи факультативами екологiчного характеру для керiвникiв рiзного рангу в усiх сферах народного господарства. Турботою про екологiчне благополуччя природного середо вища для сучасних i майбутнiх поколiнь, досягненням високого рiвня екологiчної культури повиннi бути максимально пронизанi шкiльнi програми, науково-дослiднi тематики, навчальнi методичнi посiбники.
Розробляючи конспекти урокiв, учитель має передбачити, якi методи i прийоми роботи використати, який додатковий матерiал ввести, щоб розширити знання дiтей про природу, пробудити iнтерес до пiзнання навколишнього свi ту, навчити захоплюватися його красою i рiзноманiтнiстю, сформувати мотиви природоохоронної дiяльностi.
бажання видiлитися серед однолiткiв, зайняти певне мiсце у класному колективi (престижнi мотиви).
Розпочинаючи формування цих мотивiв в аспектi природоохоронної дiяльностi, треба прагнути викликати в дiтей передусiм допитливiсть, а згодом — стiй кий iнтерес до природи i на цьому ґрунтi — вiдповiдальне ставлення до всього живого. Процес цей складний i тривалий. І «найперша умова його результативностi, особливо в мiськiй школi, — вихiд навчання за межi пiдручника» [1]. Справдi, хоч якими захоплюючими й цiкавими не були б розповiдь учителя й матерiал навчальної книжки, навколишнiй свiт в усiй своїй красi i неповторностi вiдкриється перед учнем лише тодi, коли вiн сприйматиме його безпосередньо. Спостереження засвiдчують: молодшi школярi виявляють турботу передусiм про тi об'єкти, якi бачили, про якi мають чимало вiдомостей; незнання ж спричинює в кращому разi байдужiсть. Нерiдко ж, не усвiдомлюючи наслiдкiв негативного ставлення до навколишнього, дiти завдають шкоди рослинам i тваринам.
Як же зробити, щоб людина змалечку не тiльки оволодiла певними природоохоронними знаннями й умiннями, а й виросла чуйною, активною, коли йдеться про захист природи полiпшення навколишнього середовища? Педагогiчних засобiв, що сприяють активiзацiї природничої й природоохоронної пiдготовки молодших школярiв, iснує чимало. Одним iз найважливiших вважають «систематичне ознайомлення учнiв з природою своєї мiсцевостi, здiйснюване неодмiнно шляхом безпосереднiх спостережень» [8]. Таке спiлкування з природними об'єктами стане надiйним фундаментом для по дальшого вивчення дисциплiн природничого циклу. До того ж використання екологiчного матерiалу активiзує пiзнавальний процес, сприяє розвитку самостiйностi.
Однак, сама по собi природа не розвиває i не виховує. Залишивши дитину наодинцi з нею, годi сподiватись, що вона пiд впливом навколишнього середовища стане розумнiшою, глибоко моральною, непримиренною до зла. Тiльки «активна взаємодiя з природою здатна виховати найкращi людськi якостi. Ось чому в шкiльному краєзнавствi важливо забезпечити практичну природоохоронну дiяльнiсть учнiв, спрямувати її на збереження, примноження, впорядкування навколишнього середовища» [4].
А починати слiд з формування в дiтей уявлення про природу рiдного краю, потреби спiлкування з нею, розкриття зв'язкiв мiж рiзноманiтними її об'єктами, взаємовпливу природи i людини. Вже в початковiй школi учнi мають усвiдомити, що життя людини, її матерiальне й моральне благополуччя залежать вiд стану навколишнього середовища. Цi iдеї екологiчного виховання можна втiлювати в рiзний спосiб. Скажiмо, пiд час екскурсiй до лiсу (парку, водойми), коли дiти спостерiгають за змiнами як у живiй, так i в неживiй природi та за працею людей, перевiряють прикмети про змiну погоди, з'ясовують особливостi пiр року; на прогулянках, в ходi яких виявляються тi рослини найближчого оточення, що потребують охорони (те ж саме i щодо тварин) або бiльш тривалих подорожей.
вирощування розсади овочевих культур чи квiтiв в умовах класного примiщення; робота на навчально-дослiднiй дiлянцi, озеленення школи, дитячого садка; збирання насiння та плодiв для пернатих; висаджуваннi дерев i кущiв на шкiльному подвiр'ї, за межами школи; прокладання екологiчної стежини; регулярна пiдгодiвля птахiв узимку, розвiшування шпакiвень, дуплянок; допомога дорослим у пiдгодiвлi лiсових звiрiв» [5]. Вже один цей перелiк свiдчить, що у вчителя є чимало можливостей для формування в дiтей необхiдних практичних навичок.
Широкий простiр для екологiчного виховання забезпечують й iншi види особистiсно орiєнтованих природничих завдань: виготовлення гербарiїв дикорослих рослин, альбомiв книжок-розкладок про рослини й тварин створення мiсцевої Червоної книги — книги тривоги, оформлення краєзнавчого куточка; виготовлення iграшок та аплiкацiй з природного матерiалу, фiльмiв про природу для iграшкового телевiзора. Зарекомендували себе й тематичнi бесiди, ранки, конкурси, участь дiтей у роботi учнiвських органiзацiй «Голубий патруль» та «Зелений патруль».
матерiалу, їхня мета — розширити, поглибити, систематизувати набутi знання, сформувати в учнiв уявлення про природу як джерело добра i краси, матерiального й морального благополуччя.
Список використаних джерел
1. Битянова М. Фантом мотивации // Школьный психолог. – 1999. - №45. – С. 14-15.
2. Бiда О. А. Довкiлля: хрестоматiя для початкових класiв.— К.: Перун, 1999. – 336 с.
3. Варакута О. Пiзнавальнi завдання для формування природничих понять // Поч. школа – 1999.– № 8.– с. 53-56
4. Гавриленко О. Як навчати екологiчного прогнозування // Початкова школа. – 1997. - №12. – С. 42-45.
5. Генсiрук С. А. Лiси — багатство i окраса землi.— К.: Наук. думка, 1980. – 124 с.
7. Іванова О. Формування екологiчної культури // Початкова школа. – 1998. - №8. – С. 40-42.
9. Іщенко Л. Наступнiсть в екологiчному вихованнi // Початкова школа. – 1998. - №9. – С. 31-34.
11. Коваль Н. С. Резерви пiдвищення ефективностi навчання природознавства // Почат. шк.— 1995.— № 4.— С 38-43.
12. Леонтьев В. Г. Мотивационная основа учебной деятельности // Психология образования: Дайджест. – 2001. - №5. – С. 37-39.
13. Лукьянова М. Учебная мотивация школьников: Психолого-дидактический аспект // Учитель. – 2001. - №4. – С. 18-27.
14. Нарочна Л. К.,Ковальчук Г. В., Гончарова К. Д. Методика викладання природознавства.— К.: Вища шк., 1990. – 264 с.
15. Позакласна робота з бiологiї. На допомогу керiвникам гурткiв юних натуралiстiв / Будович М. Д. та iн. // К.: Рад. шк., 1967. – 104 с.
17. Сураева Г. З. Психологическое исследование мотивационно-смысловой сферы младших школьников // Прикладная психология. – 2001. - №6. – С. 79-88.
18. Сухомлинський В. А. Серце вiддаю дiтям. – К.: Рад. школа, 1988. – 220 с.
19. Ткаченко О. Виховання екологiчної чуйностi до природи у процесi гри // Початкова школа. – 1998. - №4. – С. 30-32.
20. Шевцiв З. Виховання бережливого ставлення до природи // Початкова школа. – 1993. - №10. – С. 39-40.
| 
