Дитинi, як носiю мови, необхiдна зона мовного розвитку
Дошкiльна освiтня установа – перша i найвiдповiдальнiша ланка в загальнiй системi народної освiти. Оволодiння рiдною мовою є одним з найважливiших придбань дитини в дошкiльному дитинствi, що обуславливает особливу актуальнiсть вибраної теми. Саме дошкiльне дитинство особливо сенситивно до засвоєння мови. Тому процес мовного розвитку розглядається в сучаснiй дошкiльнiй освiтi, як загальна основа виховання i навчання дiтей.
Дитинi як носiю мови необхiдна зона мовного розвитку, без якого неможливе повноцiнне iнтелектуальне зростання. Актуальнiсть дослiджуваної теми зв'язана з тим, що в нашi днi iснує достатньо багато рiзних методик i педагогiчних шкiл, як продовжуючи традицiї, так i що ґрунтуються на нових технологiях навчання. Тому слiд вивчати особливостi формування словарного запасу i його взаємозв'язок з вихованням дитини. Система занять по розвитку мови — один з основних елементiв загального мовного i етично-естетичного виховання дошкiльникiв.
Тому у педагогiв виникає потреба в розробцi методики розвитку мови дiтей дошкiльного вiку на комплексних заняттях. Цей процес повинен вiдбуватися не тiльки на спецiально органiзованих заняттях, але i в повсякденному життi дошкiльної освiтньої установи. Для вирiшення даної задачi важливо, щоб педагоги дошкiльної освiти були зацiкавленi, а дiти були активними суб'єктами цього процесу (виявляли цiкавiсть, самостiйнiсть в отриманнi знань).
Загальнотеоретичнi питання розвитку мови дiтей дошкiльного вiку розкритi в працях Д. Б. Ельконiна, А. Н. Гвоздева, Л. С. Выготского i iн.
Методологiчну основу дослiдження склали теорiї розвитку дитячої мови (К. Д. Ушинськiй, Е.І. Тiхєєва, А. П. Усова, М. М. Алексєєва, В.І. Яшина, Ф. А. Сохин, А. М. Бородич i iн.); психолого-педагогiчнi дослiдження особливостей мови (Д. Б. Ельконiн, Л. С. Виготськiй).
II. Теоретичнi основи розвитку словника дiтей дошкiльного вiку
1. Перiодизацiя розвитку мови у дiтей
Мова не є природженою здатнiстю людини, вона формується поступово, разом з розвитком дитини. Для нормального становлення мови необхiдно, щоб кора головного мозку досягла певної зрiлостi; б був розвинутий слух, зiр, дотик, нюх; розвинутi психiчнi процеси: увага, пам'ять, мислення; фiзичний стан був би добрим.
починає розрiзняти iнтонацiю, а потiм слова, пiзначаючi предмети i дiї. При цьому звуки засвоюються не iзольований, самi по собi, а в процесi поступового оволодiння навиками вимови окремих слiв. На раннiх етапах мовного розвитку слова вимовляються дитиною дуже спотворений. Правильною вимовою дитина опановує дуже поступово.
до 3 рокiв фразова мова ускладнюється. Активний словник досягає 800-1000 слiв. Мова вже стає повноцiнним засобом спiлкування.
свою специфiчну операцiю.
Поза сумнiвом, мова розвивається комплексно: активна мова дитини i розумiння ним мовi дорослих розвивається одночасно.
дай, кс-кс, ав-ав, ам-ам i iн.
Вiд 9 мiс. до 1 року словник збiльшується i включає назви предметiв, тваринних, iграшок; iмена дорослих i дiтей. Дитина живо реагує на звернену до нього мову.
А до 1,5 рокiв дитина говорить фрази з двох-трьох слiв. Активний словник включає близько 250 слiв.
3 – 4 роки
дорослих, що вiдноситься до того, що його безпосередньо оточує. Швидко росте словник, вiн досягає 1000 слiв. Дитина використовує майже всi частини мови: iменники (хто? що?), дiєслова (що робить?), додавальнi (який?). Вживає приводи -- за, пiд, перед, в, на, у, з, до, i iн. ( з татом; на стiлець; у яблучка) Дитина 3 рокiв починає говорити поширеними пропозицiями. Наприклад, дитина 3 рокiв говорить:"Договорились, спочатку я морквину з’їм, а потiм пiдемо з тобою гуляти". Або:"Мамочка, подивися, якi красивi квiти тiтка несе!" Мiняється характер спiлкування з дорослими i дiтьми: спiлкування стає мовним! Дитина починає мислити: порiвнювати (снiг бiлий, як цукор); узагальнювати (яблуко червоне i прапорець червоний); робити висновки (хлопчики мами не бувають...) Дiти цього вiку задають багато питань (як, де, коли, а куди ). Умiють переказувати (з питань) казку або розповiдь. Дитина використовує суфiксальне словотворення: великий собака, а маленька собачка (кiшка - кiшечка; заєць - зайчик, зайчик i т. д.)
3 роки – момент iнтенсивного розвитку зв'язної мови. Перехiд вiд ситуативної до контекстної вимагає великої узгодженостi в роботi Ц. Н. С., мовноштовхаючого механiзму, уваги, пам'ятi, довiльностi i iн. Деяка розузгодила в роботi Ц. Н. С. в нейроендокринної i судиннiй регуляцiї приводить до змiни поведiнки. Спостерiгається упертiсть, негативiзм. Це визначає велику раниму мовної системи. Можуть виникнути заїкання, мутацiя, вiдставання мовного розвитку. Дитина вiдмовляється вiд мовного спiлкування, дає протест на завишенi до нього вимоги. Якщо на цьому етапi виникло заїкання, то воно може бути обумовлено i вiковою нерiвномiрнiстю дозрiвання окремих ланок мовної функцiональної системи i рiзних психiчних функцiй. Інодi їх називають еволютивнi, що означає пов'язанi з вiковою фазою розвитку.
У дiтей 4-го року життя широко використовується розмовна форма мови. Збiльшується словник, виклад зв'язний. Предмети об’єднуються за призначенням: одяг, посуд, продукти, овочi, фрукти, т. д. Узгоджуються правильно iменники i прикметники (синє плаття; синя кулька) або iменники i чисельники (п'ять кульок, одну кульку); правильно вживаються вiдмiнковi закiнчення. Дiти добре розказують або переказують.
5 – 6 рокiв
До 5-6 рокiв мова граматично i лексично в основному сформована.
У дiтей старшого дошкiльного вiку зв'язна мова досягає досить високого рiвня. На питання дитина вiдповiдає достатньо точними, короткими або ж розгорненими (якщо це необхiдне) вiдповiдями. Розвивається умiння оцiнювати вислови i вiдповiдi однолiткiв, доповнювати або виправляти їх. На шостому роцi життя дитина може досить послiдовно i чiтко скласти описову або сюжетну розповiдi на запропоновану йому тему. Проте дiти все ще частiше потребують попередньому зразку вихователя. Умiння передавати в розповiдi своє емоцiйне вiдношення до описуваних предметiв або явищ у них розвинуто недостатньо.
У дiтей старшого дошкiльного вiку розвиток мови досягає високого рiвня. Нагромаджується значний запас слiв, зростає питома вага простих поширених i складних пропозицiй. У дiтей виробляються критичне вiдношення до граматичних помилок, умiння контролювати свою мову.
Данi зростання словника В. Штерна, Д. Ельконiна, Смiта
"Психологiя раннього дитинства до шестирiчного вiку" в 1914 р. i довгий час залишалася дуже популярним i часто цитованим вiтчизняними дослiдниками. В. Штерном видiленi: попередня стадiя (перший рiк життя), протягом якої у дитини з'являється лепет, наслiдування комплексам звукiв, примiтивне розумiння пропозицiй, а потiм чотири епохи (перiоду):
перша епоха (1 рiк - 1 рiк 6 мiс) характеризується наявнiстю в мовi дитини невеликої кiлькостi мають сенс звукових реакцiй, якi можна розглядати як однослiвнi пропозицiї. Елементи мови ще не мають певний граматичний або пов'язаний з поняттями характер. В звуковому вiдношеннi вони ще близькi до лепету. В мовi переважають звуконаслiдування i звуковi мовноштовхальнi реакцiї;
"прокидається свiдомiсть значення мови i воля його завойовувати". Запас слiв сильно зростає, з'являються питання про назви речей. Пропозицiя складається вже з декiлькох слiв. Виникає поняття про частини мови;
третя епоха (2 роки - 2 роки 6 мiс) - початок змiн по флексiях. Дитина виражає тонкi, формальнi змiни понять за допомогою змiни слiв. Рiзнi види флексiй (вiдмiнювання, вiдмiна, ступенi порiвняння) розвиваються практично одночасно. Питальнi, окличнi, стверднi пропозицiї будуються у формi головної пропозицiї;
четверта епоха (2 роки 6 мiс - 4-5 рокiв), протягом якої дитина научається передавати верховенство i пiдлеглiсть, опановує додатковими пропозицiями. У нього виявляється схильнiсть до словотворення.
вiдзначили, що звуконаслiдувальнi слова з'являються у дитини з 9,5 мiс (у В. Штерна - з 1 року). Це - iменники, що вживаються в називному вiдмiнку, в однинi.
В перiод з 1 року 6 мiс до 1 року 8 мiс разом з двуслiвними пропозицiями дитиною засвоюється наказовий нахил дiєслiв, оскiльки воно висловлює бажання дитини i має для нього важливе значення.
З 1 г 8 мiс до 1 року 10 мiс в мовi з'являються форми множини, оскiльки рiзниця мiж одним предметом i декiлькома дуже наочна. А. Н. Гвоздев, як В. Штерн, вiдзначив, що у дитини з 1 року 6 мiс до 2 рокiв спостерiгаються перший перiод питань про назву речей ("Що це?") i пов'язаний з цим явищем зростання словника.
Важливим новоутворенням є поява у вiцi 3 рокiв граматичних форм, якi допомагають дитинi орiєнтуватися у вiдношеннi до предметiв i простору (вiдмiнки), в часi (дiєслiвнi часи). Спочатку з'являється родовий вiдмiнок, потiм давальний, орудний i прийменниковий. Але повне оволодiння вiдмiнковими формами вiдбувається пiзнiше. Вiк 4-5 рокiв характеризується появою в мовi дитини багатослiвних фраз, монологiв, сполучних союзiв i займенникiв, додаткових пропозицiй, другого перiоду питань - про причинно-наслiдковi зв'язки ("Чому?").
В роботах як зарубiжних (перекладених на росiйську мову), так i вiтчизняних дослiдникiв було показано, що мовна творча активнiсть максимальна у дiтей у вiцi 2-3 рокiв i практично повнiстю зникає до 5-6 рокiв. На цю активнiсть, як вiдзначав Н. А. Рибников, сильний пригноблюючий вплив надає стереотипна фразеологiя плакатiв i афiш.
За даними Д. Б. Эльконина зростання словника, як i засвоєння граматичної будови, знаходяться залежно вiд умов життя i виховання. Індивiдуальнi варiацiї тут бiльш великi, нiж в якiй-небудь iншiй сферi психiчного розвитку:
в дослiдженнях В. Штерна дiти п'яти рокiв мають запас слiв – 2200, а дiти шести рокiв – 2500-3000 слiв.
в дослiдженнях Смiта дiти п'яти рокiв мають число слiв 2072, прирiст слiв – 202, дiти п'яти-шести рокiв – 2289 з приростом слiв в 217, дiти шести рокiв – 2589 з приростом слiв в 273.
В 1979 р. спiвробiтниками НДІ змiсту i методiв навчання АПН РРФСР був проведений порiвняльний аналiз результатiв раннiх i бiльш пiзнiх вiтчизняних i зарубiжних дослiдникiв, який показав, що кiлькiснi данi про словарний запас дiтей 1 року -7 рокiв, приведенi Н. А. Рибниковим, спiвпадають з даними Д. Б. Ельконiна, А. В. Запорожца i iнших: максимальне зростання словника спостерiгається в перiод з 2 до 5 рокiв. В цьому ж дослiдженнi вiдзначено, що самою дослiдженою областю в психологiї дитячої мови є мова дiтей вiд 1 року до 4 рокiв.
Інтенсивно що йде саме в дошкiльному вiцi засвоєння рiдної мови, що полягає в оволодiннi морфологiчною системою, пов'язано з активнiстю дитину по вiдношенню до мови. В дошкiльному вiцi дитина досягає такого рiвня освоєння мови, коли мова стає не тiльки засобом спiлкування, але i предметом свiдомого вивчення.
2. Методика розвитку словника у дiтей дошкiльного вiку
Дуже важлива задача, що стоїть перед дорослими, це задача збагачення словника дитини. У всiх людей є пасивний словник – в нього входять слова, якi ми розумiємо, але рiдко використовуємо в мовi, а є активний словник, тобто той набiр слiв, якими ми оперуємо в щоденному спiлкуваннi з iншими людьми. У дошкiльникiв, i це характерний, пасивний словник в значнiй мiрi перевищує активний. І одна з iстотних проблем – перенести якомога бiльше пасивних слiв в актив.
На перше мiсце в словарнiй роботi висувається положення про те, що слово є найважливiшою одиницею мови, яка служить для найменування предметiв, процесiв, властивостей, а робiт над словом є однiєю з важливих в загальнiй системi роботи по розвитку мови.
Оволодiння словарним складом рiдної мови розглядається як необхiдна умова освоєння його граматичної будови, розвитку зв'язного монологiчного мовлення, виховання звукової сторони мови. Невiд'ємною властивiстю слова як одиницi мови є його значення. Розумiння всього рiзноманiття значень слiв розвивається у людини протягом багатьох лiт, тому необхiдно знайомити дитину з рiзними значеннями одного i того ж слова, щоб забезпечити семантичну точнiсть його використовування. Розвинуте у дитини умiння вживати слова i словосполучення вiдповiдно до контексту, мовною ситуацiєю сприяє розвитку умiнь вiльно вибирати мовнi засоби при побудовi зв'язного вислову, вiльно користуватися словами i зв'язувати з по значенню.
(уточнення значень слiв, семантична точнiсть вживання синонiмiв, антонiмiв, багатозначних слiв, розумiння переносних значень).
Однiєю з головних задач словарної роботи є збагачення, розширення i активiзацiя словарного запасу, основу якого складає введення в мовну свiдомiсть дитини тематичних груп слiв, синонiмiчних рядiв, пар антонiмiй, багатозначних слiв.
Синонiмiчна робота з дiтьми (пiдбiр слiв, близьких за своїм значенням) переплiтається iз засвоєнням тематичних груп слiв (дiєслова руху: йти, крокувати, плентатися, брести i т. п.: або дiєслова, що позначають мову: сказав, запитав, вiдповiв, закричав).
Робота над антонiмами (словами з протилежним значенням) проводиться з дiтьми при складаннi словосполучення i пропозицiй. Дiти знаходять антонiми в прислiв'ях, приказках. Пiдбiр антонiмiв до багатозначних слiв розширює уявлення дiтей про слово, допомагає уточнити його значення. А пiдбираючи словосполучення iз словами протилежного значення, дiти глибше розумiють багатозначнiсть слова.
Багатозначнiсть слова показується дошкiльником на добре знайомих словах з конкретним наочним значенням (ручка, голка, блискавка i т. д.)
до нього ознак i дiй – складання словосполучень, потiм пропозицiй i використовування багатозначних слiв в зв'язному текстi.
В процесi словарної роботи необхiдно добиватися реалiзацiї таких якостей мови, як точнiсть, правильнiсть, зв'язнiсть, виразнiсть. зрештою необхiдно виробивши вмiння у дiтей вiдбирати для вислову тi лексичнi засоби, якi точно виражають задум говорячого.
Реалiзацiя програми по словарнiй роботi з дiтьми дошкiльного вiку здiйснюється через систему вiдповiдних занять трьох рiзновидiв:
- заняття, в яких словарна робота здiйснюється в процесi ознайомлення з постiйно що розширяється довкола предметiв i явищ навколишньої дiйсностi (екскурсiя, демонстрацiя предметiв i т. п.)
- заняття, де словарна робота спирається на поглиблення знань дiтей про навколишнi предмети i явища (ознайомлення з якостями, властивостями, особливостями)
- заняття, вирiшальнi задачi словарної роботи в процесi узагальнень, формування понять.
Для навчання монологiчного мовлення дiтей дошкiльного вiку звичайно використовуються наступнi види занять: розповiдь по картинi, переказ лiтературних творiв, складання описових розповiдей про iграшки, складання оповiдних розповiдей (творча розповiдь), складання розповiдей з особистого досвiду, розповiдь по серiї сюжетних картинок.
Основним прийомом навчання монологiчного мовлення на початковому етапi є прийом сумiсної розповiдi: вихователь починає пропозицiю, дитина закiнчує. В сумiснiй розповiдi вихователя i дитини функцiю планування бере на себе педагог. Вiн задає схему вислову, а дитина заповнює цю схему рiзним змiстом. Зразок розповiдi не пропонується, оскiльки цей прийом не сприяє прояву самостiйностi i iнiцiативи. На наступному етапi провiдним прийомом навчання стає план, який дається в природно-розмовнiй формi.
Перед тим, як виконати основне завдання (скласти описову або оповiдну розповiдь i т. д.), дiтям пропонуються iгри i вправи на розвиток i збагачення словника, на формування граматичної будови мови. Вихователь повинен пам'ятати, що методика навчанню зв'язної мови знаходиться у взаємозв'язку з роботою над iншими сторонами мовного розвитку.
II. Практична робота по дiагностицi i формуванню словника дiтей
1. Дiагностика
2. Дидактичнi iгри (на формування словника)2. Дидактичнi iгри (на формування словника)
Мета гри. Учити дiтей утворювати наказову форму дiєслова за допомогою приставок.
Органiзацiя заняття.
Гравцiв розподiляють на двi команди i вибудовують на майданчику одну проти iншої (на вiдстанi 50 см).
Перед кожною командою малюють двi паралельнi лiнiї — це рiв. На слова вихователя:
Спритним бути
Якщо хочеш
Якщо хочеш
Бути здоровий, —
Перестрибни
Через рiв!
всi стрибають. Виграє та команда, в якiй бiльше число граючих зумiло перестрибнути через рiв, не наступивши на межу. Гра продовжується. Команда пiд той же вiрш, що програла, але сказаний вже «переможцями», робить другу спробу. Гру можна активiзувати, запропонувавши дiтям стрибати iз закритими очима.
«Вiтер»
Мета гри. Учити дiтей утворювати дiєслова за допомогою приставок (виглянув, помчав, застрибав).
Один з гравцiв виконує роль вiтру, iншi — зайцiв. Дiти-зайцi надягають на голову шапки з довгими вухами i навпочiпки розташовуються по кругу. На слова, сказанi вихователем:
Із замету на галявинi
І помчав — скiк та скiк —
Бiлий маленький клубок
вони поволi пiдiймаються i стрибають на двох ногах вперед.
На наступний чотиривiрш:
Ось застрибав вiн з розгону
По проталинах зелених
Вiн навкруги берiзок кружляє
Перестрибуючи калюжi!
дiти стрибають в ту сторону, де намальованi невеликого розмiру круги-калюжi, перестрибують їх.
На слова, вимовленi разом з вихователем:
Не наздогнати вiдважного зайчика!
розбiгаються по залу. Дитина-вiтер повинна засалити тiкаючих.
Гру проводять з невеликою пiдгрупою (6—8 дiтей). Якщо кiлькiсть граючих бiльше, вибирають двох «вiтрiв».
Органiзацiя заняття. Дiтей вибудовують один за одним, утворюючи як би «потяг»; вони кладуть руки на плечi граючого, що стоїть попереду. На слова, сказанi вихователем:
Чух-чух, пих-чу
Пих-чу, вор-чу
Стояти на мiсцi не хочу!
«потяг» починає поволi рухатися, поступово прискорюючи рух.
Ко-ле-са-мi
Стукаю, стукаю
Ко-ле-са-мi
Сiдай швидше
Про-ко-чу!
Чу! Чу!
Далi рухи виконуються згiдно тексту: «Колесами стукаю, стукаю» — дiти топають ногами; «Колесами верчу, верчу» — круговi рухи руками, витягнутими вперед. На слова: «Чу! Чу!» — «потяг» зупиняється.
«Де ми були, ми не скажемо»
Органiзацiя заняття.
покажемо» — показують рiзнi рухи (перуть бiлизну, малюють картину i т. д.). Задача водить по рухах правильно визначити виконувану дiю i назвати його у формi дiєслова другої особи множини. Наприклад: «Ви пиляєте дрова». Якщо вiдповiдь правильна, команда розбiгається, а що водить їх наздоганяє. Спiйманий стає тим, що водить.
«Кошлатий пес»«Лохматый пес»
Мета гри. Учити дiтей спiввiдносити дiї iз звучним словом; закрiплювати способи утворення дiєслiв за допомогою приставок (пiдiйдемо, розбудимо, подивимося).
Органiзацiя заняття. Один з граючих виконує роль собаки. Вiн лягає на травичку (килимок) i прикидається сплячим. Іншi навшпиньки юрбою пiдходять до нього i говорять:
Ось лежить кошлатий пес
Тихо, смирно вiн лежить
Не то дрiмає, не то спить.
І подивимося, щось буде.
Сказавши цi слова, хтось з дiтей легким рухом будить собаку. Пес прокидається, незадоволено гарчить, гавкає, потiм схоплюється i намагається наздогнати хлопцiв.
«Мета гри. Учити дiтей утворювати дiєслова за допомогою приставок.
Органiзацiя заняття.
Первенчики, червiнчики
Задзвенiли бубонцi.
По свiжiй росi
Там чашки, горiшки
Медок, цукор.
Мовчок!
Із словом «мовчок» всi замовкають i не рухаються. Ведучий (вихователь) спостерiгає за дiтьми. Якщо хтось розсмiється, або заговорить, або поворушиться, вiн дає йому фант. В кiнцi гри дiти викупляють фанти — виконують дiї по командi: залiзають пiд стiл i вилазять, пiдстрибують на мiсцi два—три рази; виходять в роздягальню i входять в групову кiмнату; вiдсовують стiлець i засувають на мiсце; виглядають у вiконце; сiдають, встають, пiдкидають м'яч; перестрибують через мотузочок i т. д.
Гра ця захоплює звичайно дiтей всiх вiкових груп.
Примiтка. В групi малюкiв розiгрувати фант краще вiдразу, як тiльки хтось з граючих порушить правило. Завдання придумує вихователь. В старших групах завдання придумують самi дiти.
«Сова»«Сова»
Казахська народна гра
Мета гри. Учити дiтей утворювати дiєслова звуконаслiдуванням.
Органiзацiя заняття.
Вихователь (звертається до дiтей). Пограємо в «Сову». Це весела гра казахських хлопцiв. Думаю, вона i вам сподобається.
ведущего «Нiч!» сова розплющує очi i вiдправляється на полювання. (Вихователь пояснює: сови вдень завжди сплять, а полюють вночi.) Всi ви, хто стрибав, скакав, завмираєте. Хто поворушиться або засмiється, — платить фант.
як качка; завиє, як вовк; заричить, як тигр; заiрже, як кiнь; запирхає, як їжак; замукав, як корова, i т. д.
«Смешинка»»
Мета гри. Навчити дiтей спiввiдносити з рухом дiєслова, утворенi з а допомогою приставок.
Органiзацiя заняття.
За допомогою лiчилки:
Жили-Були
Чи я, чи ти.
І не дружимо дотепер.
Раптом гра цього разу
Помирити зумiє нас?
лiчилку (вiрш) i т. д. Той, хто засмiється, платить фант. Якщо фантiв наберуться близько десять, їх розiгрують. Вихователь сiдає лицем до дiтей, а хто-небудь з переможцiв допомагає йому: бере фант, ховає за спину i питає: «Що вважається фанту, який у мене за спиною ховається?» Вихователь придумує рухи: пройти прямо, навпочiпки, влiзти на стiлець, пролiзти пiд столом, зiстрибнути, нахилитися, выпрямиться, переступити, перестрибнути, сiсти i iн. Той, хто неправильно виконує задану дiю, не одержує фант; його розiгрують повторно, або на допомогу приходить хто-небудь з дiтей, який зумiє виконати завдання.
"Пальчиковi iгри" - це iнсценування будь-яких римованих iсторiй, казок за допомогою пальцiв. Багато iгор вимагають участi обох рук, що дає можливiсть дiтям орiєнтуватися в поняттях "управо", "влiво", "вгору", "вниз" i т. д.
Дiти вiд року до двох добре сприймають "пальчиковi iгри", виконуванi однiєю рукою.
Трьохлiтнi малюки освоюють вже iгри, якi проводяться двома руками, наприклад, одна рука зображає будиночок, а iнша - кiшку, що вбiгає в цей будиночок.
Чотирилiтнi дошкiльники можуть грати в цi iгри, використовуючи декiлька подiй, що змiняли один одного. Бiльш старшим дiтям можна запропонувати оформити iгри рiзноманiтним реквiзитом - дрiбними предметами, будиночками, кульками, кубиками i т. д.
Цей пальчик - дiдусь, Цей пальчик - бабуся
Цей пальчик - татусь, Цей пальчик - матуся
Цей пальчик - я, Ось i вся моя сiм'я!
Почергове згинання пальцiв, починаючи з великим. По закiнченнi покрутити кулачком.
ПАЛЬЧИК-ХЛОПЧИК
З цим братиком щi варив
З цим братиком кашу їв
З цим братиком пiснi спiвав.
На першу строчку показати великi пальцi на обох руках. Потiм по черзi сполучати їх з рештою пальцiв.
ВУЛИК
Ось маленький вулик, де бджоли сховалися
Нiхто їх не побачить.
Ось вони показалися з вулика.
Одна, двi, три, чотири, п'ять!
Ззззз!
Пальцi стиснути в кулак, потiм вiдгортати їх поодинцi. На останню строчку рiзко пiдняти руки вгору з розчепiреними пальчиками - бджоли вiдлетiли.
3. Робота з батьками (консультацiї)
Як розказувати казки дiтям
Психологи i методисти вiдзначають, що дитина засвоює рiдну мову, перш за все, наслiдуючи розмовнiй мовi оточуючих (Д. Б. Ельконiн, Р. Е. Льовiна, А. П. Усова, Е.І. Тiхєєва i iн.). На жаль, батьки у наш час через складнi соцiальнi умови, через зайнятiсть часто забувають про це i процес розвитку мови своєї дитини пускають на самоплив. Дитина бiльше часу проводить за комп'ютером, нiж в живому оточеннi. Внаслiдок цього, твори народної творчостi (колисковi пiснi, пестушки, потiшки, казки) практично не використовуються навiть в молодшому вiцi, не говорячи вже про дiтей п'яти - шести рокiв.
КАЗКА – найдивнiший жанр усної народної творчостi. В нiй все незвичайно i все можливо. Через казку дитина одержує уявлення про добро i зло, про цiнностi матерiальних i духовних, про життя як звершеннi найвiдважнiших мрiянь в iм'я любовi i правди. Казка - велика сила, але дитину потрiбно учити вдумливо слухати i читати її.
ЗНАЙОМСТВО З ВАРІАНТАМИ. Корисно знайомити дитину з варiантами казок. Дiти тонко помiчають вiдтiнки в сюжетах, в характерах i поведiнцi персонажiв. Йде переоцiнка почутого ранiше. Уважнiше дiти починають слухати i iншi казки, вникати в подiї, характери. У них можуть з'явитися i свої власнi придуманi варiанти казок.
ПОВТОРНЕ ЧИТАННЯ. Читати i розказувати казки треба неодноразово. При першому прослуховуваннi враження часто бувають неточними. Пiд час повторних прослуховувань враження заглиблюються, сила емоцiйних переживань наростає, оскiльки дитина все бiльш вникає в хiд подiй, яснiше стають для нього образи казкових персонажiв, їх взаємовiдношення, вчинки.
Як читати книги дитинi.
ЧИТАННЯ ВГОЛОС. Повнота сприйняття багато в чому залежить вiд того, наскiльки глибоким виявиться проникнення в текст, наскiльки виразно ви донесете образи персонажiв, передасте i моральну спрямованiсть, i гостроту ситуацiй, i своє вiдношення до подiй. Дiти чуйно реагують на iнтонацiю, мiмiку, жест.
ПЕРЕКАЗ І БЕСІДА по книзi дозволяють краще розумiти i запам'ятовувати змiст. Проте не намагайтеся вiдразу напряму пояснювати своїми словами змiст або мораль прочитаного. Це може поруйнувати чарiвливiсть художнього твору, позбавити дитину можливостi вiдчути те, що вiн ще не може осмислити.
| 
