Дидактичнi iгри та їх мiсце в системi навчальних занять
iменi М. П. Драгоманова
Інститут природничо-географiчної освiти та екологiї
Кафедра теорiї та методики навчання природничо-географiчних дисциплiн
Курсова робота
«Дидактичнi iгри та їхнє мiсце в системi навчальних занять
Студентки ІV курсу
спецiальностi «Географiя-психологiя»
Федоренко Ольги Олексiївни
науковий керiвник
кандидат педагогiчних наук
доцент Покась Лiлiя Антонiвна
Київ - 2008
Вступ
Роздiл 1 Дидактична гра як метод активiзацiї навчальної дiяльностi учнiв
1. 2Навчальна гра як дидактична категорiя
Роздiл 2 Методика використання дидактичних iгор у курсi «Географiя України» (8 клас)…
2. 1 Географiчнi iгри на уроках рiзного типу у 8 класi.
Висновки
Список використаної лiтератури
Додатки
Вступ
Актуальнiсть теми дослiдження
Інтеграцiя України до європейського та свiтового спiвтовариства ставить новi вимоги до формування й розвитку творчої особистостi, що є необхiдною умовою досягнення успiху на цьому шляху. Сьогодення вимагає перебудови, що стосується не лише методiв i форм роботи, але й самого змiсту викладання в новiй школi: принципiв, пiдходiв до навчання та пiзнання дiйсностi. Учнi старших класiв загальноосвiтнiх шкiл повиннi бути пiдготовленi до професiйної дiяльностi в конкурентному середовищi, в якому кожна ситуацiя вимагає творчого пiдходу. Природничi дисциплiни дають можливiсть розвитку мисленнєвих операцiй, бо саме людина, яка сама є частиною природи, найбiльшою мiрою сприймає її закони i закономiрностi. У пiзнаннi природи найповнiше реалiзуються творчi можливостi особистостi.
У державних документах – Нацiональнiй доктринi розвитку освiти України у ХХІ столiттi (2002 р.), Законi України «Про освiту» (1996 р), Державнiй програмi «Вчитель» (2002 р.), Нацiональнiй програмi виховання дiтей та молодi в Українi (2004 р.) – значна увага придiляється пiдготовцi активних людей, здатних розв’язувати рiзноманiтнi проблеми, дiяти в нестандартних ситуацiях, творчо мислити i самостiйно приймати рiшення. Наголошується, що головною метою української системи освiти є створення умов для розвитку та самореалiзацiї кожної особистостi.
У процесi науково-пошукової роботи виявлено, що в зарубiжнiй науцi проблема творчого розвитку особистостi розглядається у працях учених С. Арiєттi, А. Бергсона, А. Маслоу, Дж. Ст. Мiля, А. Кестлера, К. Кнеллера, Е. Крiса, Л. Кубi, Д. Саппа, Б. Спiнози, Г. Уеллеса, як i питання вiкових особливостей старшокласникiв (М. Дебес, Ж. Пiаже та iн.).
Данилов, О. К. Дусавицький, В. М. Загвязинський, І. А. Зязюн, В. Д. Іванов, П. Ф. Каптерев, В.І. Лозова, Н.Є. Мойсеюк, Н. А. Морозова, Н. Д. Нiкандров, А. С. Нiсiмчук, О. М. Пєхота, Р. О. Позiнкевич, Л. С. Славiна, О. М. Степанов, В. О. Сухомлинський, Н. М. Тарасевич, М. М. Фiцула, О. Т. Шпак, Г.І. Щукiна, Н.Є. Щуркова, М. Д. Ярмаченко). Питання викладання природничих дисциплiн у школi дослiджували М. В. Гриньова, Л. А. Липова, А. В. Степанюк; проблеми творчого розвитку школярiв розкритi у працях Л.І. Божович, А. В. Брушлiнського, Л. С. Виготського, Л. Л. Гурової, В. В. Давидова, Л. В. Занкова, М. М. Поташника, В. В. Рибалки, В. А. Роменця, С. Л. Рубiнштейна, С. В. Сисоєвої, О. К. Тихомирова, Г. Уеллеса, Л.І. Шрагiної, М. Д. Ярошевського.
спрямованiсть та мотиви дiяльностi, вiд змiсту i характеру яких залежить успiшнiсть творчої навчальної дiяльностi.
Стратегiя розвитку освiти в Українi вiдповiдно до нацiональної програми “Освiта” передбачає використання свiтового досвiду для створення системи освiти, яка б вiдповiдала стандартам ХХІ ст. До таких наукових розробок належить система розвивального навчання, що є прообразом принципово нової системи освiти.
Систематизацiї i подальшому розвитку розвивального впливу служить впровадження на уроках географiї у восьмих класах дидактичних iгор.
Об’єкт дослiдження: навчально-виховний процес навчання географiї в основнiй школi.
Предмет дослiдження: використання дидактичної гри у процесi вивчення фiзичної географiї як засобу активiзацiї навчальної дiяльностi восьмикласникiв.
Мета дослiдження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевiрити результативнiсть використання дидактичної гри на уроках географiї у 8 класi.
Гiпотеза дослiдження полягає в припущеннi, що навчання географiї з використанням iгрових елементiв сприятиме успiшному формуванню пiзнавальних iнтересiв учнiв 8 класу за умови, якщо:
– в сучаснiй школi на основi iгрових форм навчання послiдовно i цiлеспрямовано будуть реалiзуватися найбiльш ефективнi форми, методи та прийоми вивчення географiї 8 класу для розвитку пiзнавальних iнтересiв;
– методика викладання географiї буде спрямована на активiзацiю пiзнавальної дiяльностi учнiв 8 класу.
Завдання дослiдження:
застосування урокiв iз застосуванням дидактичних iгор як засобу активацiї самостiйної творчої дiяльностi восьмикласникiв.
2. Визначити мiсце урокiв iз застосуванням дидактичних iгор серед iнших форм навчання географiї.
3. Розробити конкретнi методичнi рекомендацiї для проведення урокiв iз застосуванням дидактичних iгор з курсу «Географiя України» 8 клас як засобу активiзацiї пiзнавальної дiяльностi учнiв основної школи.
Роздiл 1 Дидактична гра як метод активiзацiї навчальної дiяльностi учнiв
1. 1
Д
идактичнi iгри як педагогiчна проблема
Понад 60 % восьмикласникiв вiдповiли, що бiльшу частину часу на уроцi вони слухають пояснення вчителя. Зважаючи на це, вчитель має переосмислити й проаналiзувати свою методику роботи й впровадити в навчальний процес новi iнтерактивнi форми й методи проведення урокiв з географiї, якi сприяли б формуванню розумової активностi i самостiйностi школярiв.
Основною характеристикою традицiйної системи освiти є конкретно-практичнi знання, викладенi у виглядi готових зразкiв. Традицiйна методика викладання предметiв початкової ланки спрямована здебiльшого на запам’ятовування програмового матерiалу i вiдтворення його.
Нинi в середнiй школi потрiбно змiнювати прiоритети цiлей навчання: на перший план треба висувати його розвиваючу функцiю, культ самостiйностi i нестандартностi думок.
Так i в навчаннi: скiльки б у школяра не було предметних знань i вмiнь, старанностi, сумлiнностi – їх все одно буде замало для подальшого успiшного навчання i розвитку.
експеримент на уроках географiї не проводився нiколи або вони не знали про його проведення. Тому вчителi мають особливу увагу придiляти органiзацiї експериментальної роботи на уроках географiї, що передбачено й вимогами навчальної програми.
Проблема впровадження рiзноманiтних дидактичних методiв у навчаннi географiї вiдображенi в досвiдi роботи Оль ги Володимирiвни Алєксєєнко, Павла Анатолiйовича Вiрченка, Наталiї Володимирiвни Дiденко, Тетяни Василiвни Косарєвої, Галини Омелянiвни Островської, Ігоря Олександровича Паламарчука, Богдана Васильовича Портяного, Нiни Григорiвни Шпир, Свiтлани Миколаївни Чернякової. Саме активна, дiйова позицiя учнiв на уроках географiї, на їхню думку, допомагає максимально засвоїти й використовувати географiчнi знання, стимулює розвиток мислення та уяви, формує зацiкавленiсть та позитивне ставлення до предмета.
Серед шкiльних географiчних курсiв «Географiя України» на сьогоднi залишає за собою провiдне мiсце у формуваннi особистостi громадянина України, забезпечуючи вивчення рiдного довкiлля та сприяючи розвитку етнiчного, територiального, державницького патрiотизму. Завдання цього курсу полягає у створеннi цiлiсного образу рiдної країни з точки зору поєднаних компонентiв – природи, населення, господарства, якi перебувають у взаємозалежностi i взаємозв’язку. Унiкальнiсть цього курсу полягає в тому, що учнi мають можливiсть вiдчути взаємодiю мiж природно-територiальними i соцiально-територiальними комплексами на одному об’єктi вивчення. Вивчення територiї України вiдбувається за закономiрностями краєзнавчого та країнознавчого пiдходу, оскiльки цей пiдхiд забезпечує найбiльш природний спосiб синтезу вiдомостей про природу, населення, господарство; показ постiйного обмiну енергiєю i речовиною мiж природою i суспiльством. Особлива увага до вивчення географiї України пояснюється ще й тим фактом, що Україна для українських учнiв має й духовний змiст – це земля наших дiдiв, батькiв. «Батькiвщина, писав В. О. Сухомлинський, починається для дитини зi шматочка хлiба i ниви пшеницi, з лiсової галявини i блакитного неба над маленьким ставом, з пiсень i казок над колискою… Пiзнаючи свiт i самих себе, дiти зобов’язанi по крихiтцi усвiдомлювати вiдповiдальнiсть за матерiальнi i духовнi цiнностi, створенi старшими поколiннями».
у процесi опанування знаннями. Принцип активностi того, хто навчається, був i залишається одним iз провiдних у педагогiцi. Його сутнiсною характеристикою є цiлеспрямоване активне сприйняття учнями явищ, що вивчаються, їх осмислення, переробка i використання. Цей принцип передбачає якiсть навчальної дiяльностi, що характеризується високим рiвнем мотивацiї, усвiдомленою потребою в засвоєннi знань та вмiнь, результативнiстю та вiдповiднiстю соцiальним нормам, активнiстю учiння, засвоєння змiсту, яка визначає ступiнь «стикання» учня з предметом його дiяльностi. Через суб’єктивнi активнiсть виявляються такi важливi якостi особистостi, як iндивiдуальнiсть особистостi, працездатнiсть, творчiсть, iнiцiативнiсть, конкурентоздатнiсть та конкурентоспроможнiсть.
Органiзовуючи навчальний процес, ми беремо до уваги, що найбiльший активiзуючий ефект пiд час навчання дають ситуацiї, в яких учнi повиннi:
- самостiйно пояснювати оточуючi явища та предмети;
- вiдстоювати свою думку;
- брати участь у дискусiях i обговореннях;
- ставити запитання своїм товаришам i викладачам;
- рецензувати вiдповiдi своїх товаришiв;
- оцiнювати вiдповiдi i письмовi роботи своїх товаришiв;
- займатись навчанням учнiв, що вiдстають;
- пояснювати iншим незрозумiлi поняття, явища, процеси;
- самостiйно вибирати посильнi для власного виконання завдання;
- знаходити кiлька варiантiв можливих рiшень пiзнавальних задач;
- перевiряти результати своїх дiй (самоперевiрка), аналiзувати особистi пiзнавальнi та практичнi дiї;
- вирiшувати пiзнавальнi задачi, комплексно використовуючи вiдомi їм способи рiшення.
Будь яке навчання, що мiстить у собi викладання та учiння, передбачає активнiсть учнiв. Проте для нас представляють iнтерес методи, прийоми, технологiї навчання, в яких мета та засоби активiзацiї складають головну iдею i є основою ефективностi результатiв, зокрема: iгровi технологiї, або технологiї мiжособистiсної комунiкацiї, дидактичнi iгри, iмiтацiйнi неiгровi методи: дискусiя, дебати, мозковий штурм, критичне мислення тощо); технологiї формування суб’єктивної активностi людини (лiдерства, суб’єктивної соцiальної активностi, самозахист якостей особистостi).
таких способiв належать: видiлення протилежних властивостей, пошук аналогiй, асоцiювання понять, ставлення запитань, переформулювання, генерування iдей, змiна альтернативи, комбiнування.
у восьмих класах.
Надзвичайно важливими з огляду на становлення особистостi школярiв є теми курсу, що сприяють ознайомленню зi способами самовивчення, самоспостереження, формування адекватної самооцiнки, ознайомленню учнiв з прийомами спiлкування, розвитку умiння знаходити моральний вихiд з суперечливих ситуацiй, формуванню в учнiв прагнення оцiнювати iнших, виходячи з їх моральних та людських якостей.
Ставлення дiтей до такого курсу є надзвичайно позитивним: вiдсутня скутiсть, закомплексованiсть, страх помилки чи негативного результату. Дiти з радiстю, задоволенням i азартом працюють над логiчними задачами, вправляються в розвитку уваги, пам’ятi, творчостi, уяви. Цей азарт дiти переносять i в сiм’ї, залучаючи до iнтелектуальної працi батькiв.
Антонiна Пушкарьова вважає, що iгри та розваги мають за мету допомогти вчителю перевiрити знання учнiв з географiї, в деяких випадках поглибити їх, виявити iнтерес до предмету. (№;С. 57)
Про важливiсть застосування дидактичних iгор на уроках географiї говорила О. Я. Савченко. А саме: «Величезнi розвиваючi можливостi мають iгри пiд час екскурсiй у природу. Розкрити перед дiтьми рiзноманiтнiсть i красу навколишньої дiйсностi, привернути увагу до малопомiтних, але iстотних ознак рослинного i тваринного свiту значно легше, якщо спонукати учнiв до активного емоцiйного сприймання».
Реалiзацiю мотивацiйного компонента уроку ми вбачаємо насамперед у гуманiзацiї взаємовiдносин у класному колективi, задоволеннi актуальних потреб дитини (особливо в особистому спiлкуваннi з учителем i учнями), застосуваннi групових форм роботи, iгрових ситуацiй, розвитку iнтелектуальних почуттiв; стимулюваннi самооцiнки, саморозвитку; створеннi «ситуацiй успiху» для слабовстигаючих учнiв.
Дуже велике значення має правильне використання дидактичних iгор на уроцi. Добре продумана гра, що її проводить класовод, який умiє спiлкуватися з учнями та емоцiйно перебудовуватися, надзвичайно дiєвий засiб досягнення мети.
Нагадаємо, що, як правило, дидактична гра спрямована на розвиток мислення, уваги, мови дiтей. Однак рiзнi види iгор мають для цього рiзнi можливостi. Розрiзняють предметнi, настiльно-друкованi й словеснi iгри. Ст31.
На уроцi доцiльно використовувати такi дидактичнi iгри, органiзацiя яких не потребує вiд учителя багато часу на приготування вiдповiдного обладнання, а вiд учнiв – запам’ятовування громiздких правил. Крiм того, перевагу слiд вiддавати тим iграм, якi передбачають участь у них бiльшостi дiтей класу, швидку вiдповiдь, зосередження довiльної уваги. (57; С. 57).
Надiя Синя вважає, що уроки географiї надають великi можливостi для впровадження новiтнiх технологiй, використання таких методiв i прийомiв, завдяки яким у кожної дитини можна пробудити iнтерес до предмета. Це рольовi iгри й семiнари, дискусiї та заочнi подорожi, дослiдження й проекти… Надiя Антонiвна надає перевагу особистiсному пiдходу, враховує iндивiдуальнi та вiковi особливостi учнiв, прагне, щоб уроки географiї залишили незабутнiй слiд у дитячих душах. А щоб навчання було змiстовним i кожна дитина була впевненою в собi, застосовує iнтерактивнi технологiї: створює ситуацiї успiху, «ажурну пилку», роботу в групах i парах… Це сприяє швидкому засвоєнню нового матерiалу, активiзує дiяльнiсть учнiв на уроцi, сприяє вихованню свiдомого ставлення до вивчення географiї. (№; С. 57)
Галина Ковальчук, учителька СШ № 3 м. Вишгорода Київської областi пише про рольовi iгри на уроках географiї.
Дiловi та рольовi iгри є iмiтацiйними формами навчання, що передбачають моделювання тих чи iнших проблем, критику певних думок i пропозицiй. Вони сприяють розвитку логiчного мислення й аналiтичних здiбностей учнiв, стимулюють i пiдвищують їх iнтерес до навчання, розвивають умiння приймати правильнi рiшення в рiзних ситуацiях (див.: Платов В. Я. Деловые игры. – М., 1991; Хрусткий Е. А. Организация и проведение деловых игр. –М., 1991; Щербань П. Н. навчальнопедагогiчнi iгри –К., 1993). Особливо потрiбнi вказанi форми навчання у нинiшнiх умовах, коли суспiльству необхiднi освiченi молодi люди, спроможнi розiбратися у будьякiй ситуацiї, проаналiзувати полiтичнi та економiчнi процеси. Значнi можливостi щодо використання дiлових та рольових iгор має курс «Географiя України».
Готуватися до їх проведення розпочинаємо з самого початку навчального року. На першому уроцi учнi дiзнаються, що i як вивчатимуть у курсi «Географiя України». Кожен дiстає завдання: вибрати iнформацiйний орган, який вiн мiг би представляти як «журналiст», виготовити свою «вiзитну карту». Така робота, крiм iншого, допомагає виявити, з яких джерел учнi одержують iнформацiю, якi газети читають, якi телепрограми дивляться. Бiльшiсть обирає «Киевские ведомости», «Вечiрнiй Київ», «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Слово», УТН, СІТ3, СІТ.
Отже, на цi засоби масової iнформацiї звертаю увагу насамперед, щоб мати з учнями спiльну основу для розмови на уроках.
Таким чином, першi ролi, що їх учнi виконуватимуть протягом усього навчального року, розподiлено. (№; С. 57)
Марiя СОРОКА, лауреат Всеукраїнського конкурсу «Учитель року—99»,вчителька географiї середньої школи № 5, м. Бровари Київської областi Пiзнання через дiю — найефективнiший спосiб формування особистостi школяра,адже кiнцевою метою навчання є не опанування певної кiлькостi iнформацiї, а виховання людини. Саме такий спосiб формування особистостi пропонує автор, подаючи зразок проведення уроку «Формування територiї України». Пiд час вивчення теми слiд поєднувати пояснення вчителя i самостiйну роботу учнiв з проведенням дидактичних iгор.(№; С. 57)
О. К Грагова пише: “Цей дидактичний матерiал може бути щоденними iграшками. Втративши обов’язковiсть уроку, вони виграють в очах дитини. Дитина разом iз другом може довго гратися, возитися з ними, добираючи їх по тiй вимозi, яка задавалася пiд час гри”. (№; С. 57)
Галина Осадчук вважає, що сучасний розвиток суспiльства потребує вiд громадян нестандартного мислення, творчого пiдходу до вирiшення рiзних питань життєдiяльностi. З цiєю метою в школах впроваджуються новiтнi технологiї, зокрема активнi методи нестандартного творчого мислення. Вибiр рiзноманiтний, на всi смаки: уроки-залiки, уроки-семiнари, конференцiї, уроки-КВК. (№; С. 57)
На думку Раїси Воробйової органiзацiя й проведення iгор — копiтка робота. Тому такi уроки можна проводити не часто, здебiльшого пiд час узагальнення знань пiсля вивчення великих тем або серiї урокiв. А досвiд використання цiєї форми навчання в географiчнiй освiтi учнiв свiдчить, що формування вiдповiдального ставлення до навколишнього середовища через спiлкування в iгрових ситуацiях пожвавлює все те, що на уроках зазвичай втиснуте у вузькi рамки програми. І що найважливiше — учнi починають активно дiяти, роздумувати, переживати, приймати рiшення. (№; С. 57)
У своїх статтях Вiкторiя Ягниця торкається проблеми вiдсутностi iнтересу до навчання, небажання дитини ходити до школи. Поширеною й прогнозованою вiдповiддю на запитання: «Навiщо ти ходиш до школи?» є вiдповiдь: — «Учитися!», навiть якщо змiст слова «навчання» у дитячому розумiннi набагато ширший, нiж просто набуття знань. Спiлкування i гру з друзями учень теж включає до поняття шкiльного навчання. Якщо цi бажання дитина не може реалiзувати, шкiльна освiта може втратити для неї свою привабливiсть i не викликатиме iнтересу. Вiдповiдно до психологiчної формули «iнтерес — стимул — реакцiя на стимул — мотив дiї — сама дiя», залишивши дитину без iнтересу, тобто стимулу, важко очiкувати вiд неї успiшного навчання. Нинi дуже важливим є пiдвищення якостi викладання, надання йому цiкавостi та, де це можливо, iгрового характеру, не нехтуючи при цьому змiстовнiстю та глибиною. Багато шкiл у педагогiчнiй науцi враховували та враховують цi моменти, зокрема, Вальдорфська педагогiка, де класна та позакласна роботи не мають суворого розмежування, де широко застосовуються iгровi методики та методи розвитку творчостi дитини.
Авторська школа самовизначення (Москва) органiзувала навчально-виховний процес у виглядi «поринань» в один предмет, якi завершуються творчими екзаменами в присутностi друзiв та батькiв.
За методикою московської Школи-парку (прообразом якої є вiдкритi студiї Стародавнього Риму) учитель веде урок у режимi вiдкритої мовної гри, яку можна проводити на матерiалi будь-якого пiдручника та яка завершується самооцiнкою учнiв.
Проблемне навчання Дж. Дьюi (США) також замiнило навчальний план iгровою та трудовою дiяльнiстю. Французька Технологiя вiльної працi С. Френе, за якою в сучаснiй Францiї працює багато навчальних закладiв, використовує метод проектiв, за яким певна група будує колективнi проекти, а клас є вiдкритою для спiлкування та участi iнших системою, де заохочується спiвпраця, а не конкуренцiя та змагання. У розробцi та пiдготовцi конкурсу «Мiс географiя» ми керувалися зазначеними iдеями, що давало можливiсть проявити себе всiм учням та не обмежувало самоствердження дiтей лише їхнiми успiхами в безпосередньому навчаннi. Конкурс готувався силами всiх класiв з однiєї паралелi, не зважаючи на рiзну пiдготовку учнiв. Вiд кожного класу виставлялася конкурсантка, яка обиралася дiтьми без втручання вчителя за тими принципами, якi вони визначали самi. Цi дiвчата повиннi були продемонструвати, окрiм знань з географiї, вмiння танцювати, спiвати, вiдповiдати та жартувати експромтом. Крiм конкурсанток у змаганнi брали участь практично всi учнi класу, якi готувалися до конкурсiв кулiнарної майстерностi, малювали плакати, майстрували iгровий матерiал, шили костюми, ставили танцi та сценки тощо. їм активно допомагали батьки та вчителi, якi потiм стали такими ж вiдчайдушними болiльниками, як i їхнi дiти. А тим, хто захоче творчо використати запропонований матерiал у своїй роботi, хочемо нагадати, що навчальнi перемоги чи поразки — хоча це й важко вимiряти — мають дуже важливий вплив на становлення характеру дитини, на її iнтелект, ерудицiю та пiзнавальнi iнтереси, тому переможених у конкурсi немає! (№; ст. 57)
Наталiя Усова у статтi «Такi рiзнi iгри» розкриває питання особистiсно орiєнтованого навчання, за яким однiєю з важливих умов формування пiзнавального iнтересу до предмета є стосунки вчителя i учнiв: взаємний iнтерес один до одного, умiння i бажання вчителя бачити в кожному учневi неповторну особистiсть. Звичайно, в арсеналi вчителя мають бути рiзноманiтнi творчi методичнi «дрiбнички» — iгровi «домашнi заготовки», якi допомагають вивченню програмового матерiалу. Наталя Усова наводить приклади таких iгор як «Ходiння за азимутом», «Вода з рiчки Днiстер», «Гра-п'ятихвилинка», яка на думку Наталi Усової дасть змогу перевiрити знання i створити емоцiйну розрядку в класi, а також зацiкавити дiтей з рiзними темпераментами.
ж до урокiв-КВК, то вчителi найчастiше ставлять за мету перевiрити, закрiпити й узагальнити знання учнiв з певної теми. Практика показує, що експромтом дотепно i тактовно жартувати взагалi нелегко, а на конкретну (обмежену вимогами) тему тим паче. А як розробити критерiї оцiнювання? Припустiмо, на запитання «Що таке глобус?» одна команда пригадає, що це куляста модель Землi..., а друга вiдповiсть, щоце наша планета, примусово зменшена, але зате пiднята на п'єдестал. Чи перевiрить вчитель, наскiльки друга команда знає чiткi науковi формулювання? А чи була вiдповiдь першої команди веселою, дотепною? Без сумнiву, правильно спроектований КВК привчає гравцiв швидке мислити, миттєво реагувати, примушує уникати повторень... (№; ст. 57)
на тиждень. Це створює значнi труднощi, тому щоб восьмикласникам все ж дати певнi знання найкраще застосовувати таку форму роботи на уроцi, як конференцiя. (№; ст. 57)
На думку Євдокiї Лiскович активними формами навчання, що збуджують творчу дiяльнiсть учнiв, є застосування дидактичних iгор, уроки-залiки, уроки-семiнари, конференцiї, уроки-КВК. Звичайно, форми роботи визначають, виходячи з проблем даного курсу, рiвня знань учнiв. Окремi iгровi моменти доцiльно використовувати в 6—8 класах на кожному уроцi пiд час закрiплення вивченого матерiалу, на пiдсумкових уроках, уроках контролю знань. Шкiльний семiнар — одна з колективних форм роботи. До нього учнi готуються заздалегiдь: використовують рiзноманiтну додаткову лiтературу, iншi джерела iнформацiї. У 8 класi можна використати прийом рольової гри. Цей прийом навчить майбутнього члена суспiльства приймати самостiйнi рiшення, робити й вiдстоювати свiй вибiр з точки зору господаря країни. (№; ст. 57)
Дiана Яценко i Галина Леонтьєва стверджують, що особистiсно орiєнтоване навчання включає також використання нестандартних типiв урокiв або iгрових моментiв на традицiйних уроках. Цiй технологiї навчання сприяє й тематичний контроль знань школярiв, який передбачає можливiсть кожному учню полiпшити результат вивчення теми. За такої органiзацiї навчальної дiяльностi спостерiгається висока активнiсть школярiв, особливо iз середнiми й слабкими навчальними можливостями. (№; ст. 57)
Наталiя Бєскова, начальник вiддiлу суспiльно-гуманiтарної освiти Мiнiстерства освiти i науки України i Ганна Уварова, директор коледжу економiки, права та iнформацiйних технологiй Унiверситету економiки та права «КРОК», кандидат педагогiчних наук, доцент.
Цiкавим є досвiд, що грунтується на особистiсному пiдходi до навчання географiї. Проблема розвитку особистостi учня засобами географiї висвiтлена, в досвiдi Наталiї Анатолiївни Галалюк, Ольги Іванiвни Максименко, Тамари Василiвни Побережник, Валентини Миколаївни Слотюк, Тетяни Костянтинiвни Сокол, Вiталiя Івановича Шандри, Анжелiки Василiвни Шпак. вони Одне з найважливiших завдань навчання географiї цих учителiв — формування творчої особистостi, здатної самостiйно добувати знання й умiння та вiльно їх використовувати у своєму життi та майбутнiй дiяльностi. Тому в центрi навчального процесу вони бачать особистiсть учня, якого спонукають до самоактуалiзацiї свого творчого потенцiалу проведенням дидактичних iгор, вiкторин, КВК, уроки-залiки, уроки-семiнари та iншi розвиваючi засоби. (№; ст. 57)
В.І. Шандра проводить уроки, спираючись на свiй досвiд. Зокрема, аналiзуючи складний i часто «сухий» матерiал про економiчне районування територiї України й Донецький економiчний район, вiн з метою формування пiзнавального iнтересу учнiв пропонує їм цiкаву iнформацiю, загадки, казуси, наводить приклади рiзноманiтних життєвих ситуацiй, проводить мiнi-iгри, застосувує метод групової роботи. (№; ст. 57)
Любов Вiшшкiна вважає, що сучасний етап розвитку географiчної освiти в Українi характеризується новими вимогами до навчального процесу. Цi вимоги передбачають обов'язкове формування географiчних компетенцiй, навичок самостiйної пiзнавальної дiяльностi учнiв та розвиток їх критичного мислення.
Сучаснi дидактичнi умови органiзацiї навчального процесу визначаються технологiзацiєю процесу навчання, особистiсно орiєнтованим пiдходом до учнiв, рацiональним застосуванням методичного апарату навчення географiї та чiткою регламентацiєю навчальної дiяльностi на уроцi.
Сучасний етап розвитку методики навчання географiї можна назвати перiодом накопичення та аналiзу практичного досвiду. Про це свiдчить той факт, що авторами багатьох статей у фахових виданнях є вчителi-практики. Вони презентують педагогiчнi знахiдки, якi, на їхню думку, мають високу ефективнiсть. Це, найчастiше, сценарiї або розгорнутi плани-конспекти урокiв, якi є продуктом iндивiдуальної творчостi й вiдбивають педагогiчну особистiсть учителя, його талант i персонiфiкований професiоналiзм. Іншi вчителi сприймають такi публiкацiї як прямi рекомендацiї до дiяльностi, намагаються їх вiдтворювати у своїй практицi. Таке механiчне запозичення чужого педагогiчного досвiду, найчастiше, не сприяє професiйному зростанню.
Учителi географiї наполягають на тому, що їм не вистачає рекомендацiй спецiалiстiв з фахової методики практичного спрямування. На нашу думку, це свiдчить про необхiднiсть iнтенсифiкацiї теоретичного аналiзу накопиченого досвiду та створення нових моделей навчання географiї, якi б мали унiверсальний характер. Унiфiкованi навчальнi моделi можуть застосовуватись учителями незалежно вiд специфiчних особливостей 'їх практичної дiяльностi та накопиченого досвiду. (№; ст. 57)
На думку Євдокiї Лiскович у зв'язку з переходом на семестрове навчання та 12-бальну систему оцiнювання знань та вмiнь учнiв, великого значення надається повторенню й перевiрцi навчального матерiалу з визначеної теми. Ефективнiсть такої перевiрки залежить вiд того, як учитель органiзує урок i як учнi застосують набутi знання й умiння. На уроках узагальнення знань та вмiнь учнiв можна успiшно застосовувати iгри. Використовуючи iгрову форму уроку, можна перевiрити знання всього класу щодо засвоєння номенклатури, розумiння зв'язкiв i географiчних закономiрностей, умiння використовувати знання на практицi (№; ст. 57)
Оксана Малая говорить, що географiя, як шкiльний предмет має бути зорiєнтована на формування широкого спектра свiтоглядних знань, а знання — сприяти соцiологiзацiї особистостi, пiдготовцi її до життя, рацiональної, продуктивної, творчої дiяльностi. На сучасному етапi навчання до географiчної освiти в загальноосвiтнiй школi висуваються специфiчнi вимоги: на основi вивчення фiзико-географiчних, соцiально-економiчних об’єктiв i явищ сформувати в учнiв особистiсне ставлення до навколишнього середовища, науковий свiтогляд i глибоке переконання в перевагах демократичної системи; забезпечити розвиток в учнiв пiзнавальних iнтересiв до географiї i сформувати в них географiчний аспект мислення, щоб кожне фiзико- або економiко-географiчне явище (об’єкт) учень мiг розглядати комплексно та встановлювати взаємозв’язки з iншими природними явищами (об’єктами), умiв пов’язати їх з картою (територiєю) i дати вiдповiдну оцiнку з господарської та соцiально-полiтичної точки зору.
Реалiзовуючи цi завдання в практицi роботи, потрiбно органiзовувати нанчально-виховний процес таким чином, щоб вiн був зорiєнтований на особистiсть учня. Застосовуючи такi форми i методи навчалъної дiяльностi, метою яких є постiйне накопичення досвiду творчостi та формування механiзму самоорганiзацiї й самореалiзацiї особистостi. За такого пiдходу кожен учень розвивається як носiй творчого досвiду, сприймає навколишнiй свiт через цей досвiд. Таким чином здiйснюється формування соцiально значуших цiнностей, що є головним завданням. При цьому великого значення надаю проблемним ситуацiям, якi б мiстили iнформацiйно-пiзнавальну суперечнiсть або створювали умови для її виникнення, мали достатню позитивну мотивацiю у навчальнiй дiяльностi учнiв та вiдповiдали їхнiм iнтелектуальним можливостям. З цiсю метою застосовую завдання проблемного характеру: навчальнi задачi, практичнi завдання.
Переконана, що саме iгровi та iнтерактивнi форми навчання дають змогу виявити i розвинути здiбностi чи нахили. У процесi навчання з використанням iгрових методiв i форм вiдображаеться хiд педаготiчної взаємодiї, який характеризуеться постiйною змiною дiяльностi вчителя та учнiв. Вiн зумовлює змiну якостей особистостi кожного школяра завдяки власнiй дiяльностi, спрямованiй на засвоєння певного обсягу матерiалу. (№; ст. 57)
1. 2 Навчальна гра як дидактична категорiя
педагога. Бо у грi дiти перевiряють свою силу, спритнiсть, у них виникає бажання фантазувати. Гра дарує щохвилинну радiсть, задовольняє потреби, а ще спрямована в майбутнє, бо пiд час гри у дiтей формуються вмiння, здiбностi, необхiднi їм для виконання соцiальних, професiйних функцiй у майбутньому. У скрiзь, де є гра панує радiсне дитяче життя.
Сучасне дидактика, звертаючись до iгрових форм навчання на уроках географiї, вбачає в них можливостi ефективної взаємодiї педагога й учнiв, продуктивної форми їх спiлкування з властивими їх елементами змагання, непiдробної цiкавостi.
У процесi гри в учнiв виробляється звичка зосереджуватися, самостiйно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, дiти не помiчають, що навчаються, до активної дiяльностi залучаються навiть найпасивнiшi учнi.
допомогою яких розв’язується те чи iнше розумове завдання, пiдтримують i посилюють iнтерес до навчального предмета. Отже дидактична гра на уроцi – засiб навчання.
Сам термiн “дидактична гра” пiдкреслює її педагогiчну спрямованiсть та багатограннiсть застосування.
Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рiшень, застосування методiв i прийомiв у штучно створених умовних, що вiдтворюють реальну обстановку. Пiд час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успiшно виконати взяту на себе роль. Отже, система дiй у грi виступає як мета пiзнання i стає безпосереднiм змiстом свiдомостi школяра. Все, що допомагає успiшному виконанню ролi, має для учня особливе значення i якiсно ним усвiдомлюється.
вiдрiзняється вiд гри тим, що в роботi є вiдповiдальнiсть, а в грi її немає. Це неправильно: у грi є така ж велика вiдповiдальнiсть, як i в роботi, - звичайно, у грi гарнiй, правильнiй”.
Мета дидактичних iгор – формування в учнiв умiння поєднувати теоретичнi знання з практичною дiяльнiстю. Оволодiти необхiдними знаннями, умiннями i навичками учень зможе лише тодi, коли вiн сам виявлятиме до них iнтерес, i коли вчитель зумiє зацiкавити учнiв.
Видатний росiйський олiгофрекопедагог i психолог О. М. Грабов писав: “Ступiнь вiдсталостi дитини характеризується тими iграми, на якi вона здатна”. В процесi гри дитина пiзнає все, що недоступне їй у навколишнiй дiяльностi. В захопленнi, не помiчає, що вчиться – запам’ятовує, поглиблює набутий ранiше досвiд, порiвнює запас уявлень, понять.
кмiтливiсть, пам’ять, мовлення дiтей. Ряд цiкавих математичних iгор розробила Н. К. Кузьмiна – Сиромятникова, М. П. Пирова. Вони рекомендують дидактичнi iгри, дидактичний матерiал тiсно пов’язувати з повсякденним життям.
Тому дидактичнi iгри розробляються таким чином, щоб їх змiст передбачав формування не лише елементарних географiчних уявлень, а й корегування та розвиток пiзнавальних процесiв.
серiї iгри розташованi в послiдовностi, яка забезпечує поступове ускладнення навчальних завдань, що розв’язуються пiд час iгрової дiяльностi. Кiлькiсть серiй навчальних iгор вiдповiдає кiлькостi понять, якi формуються. Ігри використовуються у певнiй послiдовностi залежно вiд ступеня складностi. Вiдповiдно до теорiї поетапного формування розумових дiй П. Гальперiна, видiляють чотири етапи засвоєння розумової дiї:
- попереднє ознайомлення з дiєю, умовою її виконання;
- формування дiї у зовнiшньому мовленнi;
- формування дiї у внутрiшньому мовленнi, перехiд його в глибокi згорнутi процеси мислення.
Ця теорiя й обумовлює певну послiдовнiсть розумової дiяльностi дiтей: якщо вiдома iстотна ознака поняття, то учень може видiлити властивостi предмета й зiставити з нею, а вiдтак зробити висновок про те, чи належить цей предмет до даного поняття чи нi. Спочатку зiставлення ознак вiдбувається пiд керiвництвом учителя. Далi дитина зiставляє такi ознаки в зовнiшньому мовленнi, яке є основою для внутрiшнього мовлення.
Пiд час кожної навчальної гри, поступово засвоюючи послiдовнiсть розумових дiй, якi вiдображаються у зовнiшньому, а потiм у внутрiшньому мовленнi, дитина опановує засоби пiдведення будь-якого предмета пiд поняття, що вивчається. Розгорнуте судження за схемою дiй, якi виконуються, поступово згортається у план розумової дiї. Все це допомагає розв’язувати новi завдання самостiйно.
у певну систему, яка поступово i послiдовно готує учнiв до засвоєння наступних тем.
Важливо, що пiд час проведення дидактичних iгор кожне нове завдання окреслювалося тодi, коли дитина пiдготовлена до його сприйняття. Якщо спочатку учень зацiкавиться лише граю, що дуже швидко його вже цiкавитиме пов’язаний з нею матерiал, в нього виникне потреба вивчити, зрозумiти, запам’ятати цей матерiал, тобто вiн почне готуватися до участi в грi.
Гра дає змогу легко привернути увагу i тривалий час пiдтримувати в учнiв iнтерес до тих складних математичних завдань, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.
Тi знання i навички, якi дитина одержує пiд час гри, можуть бути легко перенесенi в побут, життя, самостiйно використанi в любiй обстановцi. А це вiдiграє особливе значення, тому що дитинi з важко оперувати набутими знаннями в змiненiй обстановцi.
Дидактичнi iгри добираються вiдповiдно до програми. Так, якщо на уроцi учнi повиннi ознайомитися з принципом, утворення будь-якого числа, то й дидактична гра пiдпорядковується цiй метi, сприяючи розв’язанню поставленою завдання.
У дидактичних iграх дiти спостерiгають, порiвнюють, класифiкують предмети за певними ознаками, виконують аналiз, синтез, абстрагуються вiд несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато iгор вимагають умiння висловлювати свою думку в зв’язнiй й зрозумiлiй формi, використовуючи математичну термiнологiю.
Добираючи гру необхiдно обов’язково поєднувати два елементи – пiзнавальний та iгровий. Створюючи iгрову ситуацiю вiдповiдно до змiсту програми, вчитель повинен чiтко спланувати дiяльнiсть учнiв, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено певне завдання, учитель надає йому iгрового задуму, накреслює iгровi дiї. Власне iгровий задум, який спонукає учнiв до гри, i є основою iгрової ситуацiї. Через iгровий задум виникає iнтерес до гри. А коли з'являється особиста зацiкавленiсть, виникає й активнiсть.
Ігри важливо проводити систематично i цiлеспрямовано на кожному уроцi, починаючи з елементарних правил ситуацiй, поступово ускладнюючи й урiзноманiтнюючи їх в мiру нагромадження в учнiв знань, вироблення вмiнь i навичок розвитку пам'ятi.
гри мiстить ряд етапiв:
а) вибiр теми гри;
б) визначення мети й завдання гри;
в) пiдготовка i проведення гри (повiдомлення теми гир, пiдготовка (унаочнення) дидактичного матерiалу,
г) проведення гри, пiдбиття пiдсумкiв).
Успiх проведення гри залежить вiд дотримання вимог:
б) iгровi завдання мають бути не надто легкими, про те й не дуже складними;
в) вiдповiднiсть гри вiковим особливостями учнiв;
г) рiзноманiтнiсть iгор;
д) залучення до iгор усього класу.
Щоб дидактична гра на уроцi проходила ефективно i давала бажанi наслiдки, необхiдно нею керувати i дотримуватись даних вимог.
Дослiдження показали, що на формування геогрфiчних уявлень проходить набагато краще на основi рiзноманiтного дидактичного матерiалу.
Особливо цiнним є те, що дидактичним матерiалом служать предмети навколишнього середовища.
У результатi використання наочного матерiалу дитина повинна прийти до певних узагальнень, до усвiдомлення необхiдних знань завдяки абстрактному мисленню. Пiсля досягнення навчальної мети цей матерiал або зовсiм не використовують, або подають у нових ситуацiях, розглядають з iншого боку, щоб сформувати новi складнiшi за змiстом абстрактнi поняття та уявлення про предмет пiзнання. О. К Грагова пише: “Цей дидактичний матерiал може бути щоденними iграшками. Втративши обов’язковiсть уроку, вони виграють в очах дитини. Дитина разом iз другом може довго гратися, возитися з ними, добираючи їх по тiй вимозi, яка задавалася пiд час гри”. В процесi цiєї дiяльностi дитина набуває чуттєвого досвiду, послiдовно формуються її розумовi дiї, а вiдтак i початковi географiчнi поняття.
Методика навчання включає використання рiзного дидактичного матерiалу i демонстрацiйного, i роздавального. Щоб забезпечити дiйовий вплив на розвиток дiтей, учитель дотримується мiри i часу застосування дидактичного матерiалу, враховує його особливостi. Використовується наочний дидактичний матерiал у певнiй послiдовностi, що допомагає цiлеспрямовану поступовому формуванню поняття. Особливого значення набуває засвоєння дiй з роздавальними матерiалом.
Застосування демонстрацiйного дидактичного матерiалу i пояснення вчителя при цьому полiпшують наочно-образне i словесно-логiчне запам’ятовування. Використання привабливого, красиво оформленого матерiалу збуджує емоцiйну пам'ять. Таким чином дидактичний матерiал активiзує рiзнi види пам'ятi, а це сприяє їх розвитковi.
сприяє формуванню пiзнавального ставлення до своїх дiй i свiдомому засвоєнню знань i умiнь.
Майже всi iгри вимагають наявностi дидактичного матерiалу. Ячнi восьмих класiв при проведеннi дидактичної гри перевагу надають iгровiй дiї. Вони iз задоволенням виконують дiї з яскравим дидактичним матерiалом, рухами, перемiщенням.
Найбiльш цiнним дидактичними iграми є тi, котрi вимагають вiд учнiв самостiйностi. Для дитини характерним є невiр’я в свої сили, знання. І щоб сформувати впевненiсть, самостiйнiсть потрiбно добирати дидактичнi iгри, якi б розвивали географiчнi уявлення i формували особистiсть. Позитивнi емоцiї, бажання повторювати i закрiплювати новий матерiал викликає гра “Вчитель i учень”, де в ролi вчителя виступає учень. Кожний учень, прагне побувати “вчителем”. Виконання невеликого завдання активiзує учнiв на виконання важкого. Учням, якi успiшно засвоюють новi знання , потрiбно давати складнiшi завдання. В. О. Сухомлинський писав, що без гри не має i не може бути повноцiнного розумового розвитку, порiвнював гру з величезним свiтлим вiкном, через яке в духовний свiт дитини вливається цiлющий потiк уявлень, понять про навколишнє, з iскрою, яка запалює вогник допитливостi. Отже, стараймося, щоб гра не була епiзодом, а проходила б крiзь усе життя дитини. Бо гра – це є творчiсть, гра – це є праця, а праця – шлях дiтей до пiзнання свiту.
1. 3
Р
оль iгрових елементiв у засвоєннi географiчних знань
Розвиток людини – це процес становлення i формування її особистостi пiд впливом зовнiшнiх i внутрiшнiх, керованих i некерованих факторiв, серед яких цiлеспрямоване виховання i навчання вiдiграє провiдну роль.
Рушiйними силами розвитку особистостi є такi внутрiшнi i зовнiшнi суперечностi: а) асимiляцiя i дисимiляцiя; б) збудження i гальмування; в)емоцiйна сфера (задоволення i незадоволення); г) рiвень розвитку особистостi i її iдеал; д)потреби особистостi i моральний обовязок; е)домагання особистостi i її можливостi.
впливу на всi сторони її психiки; г)людина розвивається в дiяльностi; д) змiна особистостi вимагає ставлення до неї.
i думки в їхнє життя. Сприймання перебуває в стадiї становлення, тому якiсть його рiзна. Полiпшується продуктивнiсть i зростає якiсть пам’ятi. Для пiдлiтка характерна розкиданiсть iнтересiв. Важливе мiсце в його життi вiдiграють рiзнi форми спiлкування, велике прагнення до дружного спiлкування. Особливiсть пiдлiткового переiоду вимагає певної диференцiацiї в органiзацiї життя хлопцiв i дiвчат. Пiд кiнець пiдлiткового перiоду перед учнями реально вимальовується завдання вибору професiї.
Анатомо-фiзiологiчнi властивостi восьмикласникiв.
Перехiд вiд дитинства до пiдлiткового вiку у дiвчаток наступає на рiк-пiвтора ранiше нiж у хлопчикiв. Змiни, що наступають в органiзмi дитини, зумовлюються насамперед статевим дозрiванням. Оскiльки людський органiзм дiє як єдина система, статеве дозрiвання позначається на розвитку i функцiях всього органiзму. Активiзується дiяльнiсть не тiльки статевих, а й iнших залоз внутрiшньої секрецiї, а також центральної нервової системи. Нервова система стає чутливiшою до подразнень, особливо до тих, що виникають в самому органiзмi, внаслiдок цього пiдвищується збудливiсть пiдлiтка, з’являються новi своєрiднi прагнення, яких ранiше не було.
Такi змiни сприймаються пiдлiтком легше, якщо вiн до нього пiдготовлений – велика роль у цьому батькiв, вчителiв – необхiдно розгледiти у дитини хвилювання i оточити потрiбною увагою.
в трудову дiяльнiсть, прагнуть продемонструвати її, часто переоцiнюючи. Пiдлiтки здатнi до тривалiшого напруження.
Продовжується окостенiння хребта, грудної клiтини, тазу, але за несприятливих умов (неправильна поза сидiння тощо) можливi їх викривлення що в свою чергу веде до порушення дихання i кровообiгу, нормального припливу кровi до мозку. А це в свою чергу може позначитися на розумовiй дiяльностi.
В цьому вiцi помiтна невiдповiднiсть розвитку серця, судинної системи (артерiй) i маси тiла. Мускулатура серця, його об’єм збiльшується вдвiчi, а дiаметр судин залишається вузьким. Маса тiла у цей час збiльшується у 1,5 рази. Важлива правильна органiзацiя працi та вiдпочинку, занять фiзичною культурою.
Легенi ще недостатньо розвиненi, тому дихання часте але неглибоке.
мозку. Досконалiшими стають гальмiвнi процеси, особливо диференцiйоване гальмування, яке є фiзiологiчною основою утворення точних знань, умiнь i навичок.
Психiчнi та соцiальнi властивостi восьмикласникiв.
на пiзнавальну дiяльнiсть школяра (сприйняття, уява, рiшення iнтелектуальних задач) i мiсце самооцiнки в системi мiжособистих стосункiв, визначенi методи формування адекватної самооцiнки, а в випадку її деформацiї –змiна шляхом виховних впливiв на особистiсть.
Особливо важливо враховувати самооцiнку дитини. Як i все в дитинi, вона ще тiльки формується i саме тому в бiльшiй мiрi, нiж у дорослого, пiддається змiнi. Пiдвищити самооцiнку можливо або максимiзуючи успiх, або мiнiмiзуючи невдачi, i восьмикласники повиннi достатньо чiтко розумiти, що розбiжностi мiж домаганнями i реальною поведiнкою людини призводить до викривлення самооцiнки i, як наслiдок, неадекватнiй, що загрожує емоцiйними зривами, поведiнцi. Само по собi дослiдження самооцiнки виявляється дуже корисним i для органiзацiї навчального процесу, i для самоусвiдомлення учнiв.
Вiдомо, що у процесi навчання учнi закрiплюють знання, розвивається їхнє мислення, з однiєї сторони, i, з iншої,- у них формуються певнi особистiснi якостi. Коли кажуть про розвиток мислення, то мають на увазi формування у школяра методiв розумової дiяльностi: вмiння аналiзувати, узагальнюавти, порiвнювати i т. п. Коли кажуть про формування особистостi, то мають на увазi її iнтереси, iдеали, органiзованiсть, вiдповiдальнiсть i iншi якостi. Мiж тим, саме практичне навчання свiдчить про те, що вирiшення учбових задач залежить не тiльки вiд розумових можливостей дитини, а й вiд її особистих якостей, як перерахованих, так i багатьох iнших.
дiяльностi, так i до самого себе як особистостi. З вiком вiн все з бiльшою впевненiстю вiдрiзняє свої дiйснi досягнення i те, чого вiн мiг би досягнути, якби був надiлений певними особистiсними якостями. Так в учня у навчально – виховному процесi формується установка на оцiнку своїх можливостей – один з основних компонентiв самооцiнки
Конкретний психологiчний аналiз взаємовiдносин мiж учнями в класi потребує введення в теорiю колективу поняття “система вiдносин”. Багатограннi вiдносини, що виникають мiж людьми в процесi довготривалого взаємного спiлкування, складають двi основнi системи: систему дiлових вiдносин i систему особистих стосункiв, якi пронизують незримими нитками симпатiй, прихильностей, антипатiй i т. д., справляють дуже сильний вплив i на життя кожного школяра i на дiяльнiсть групи в цiлому. Саме особистi взаємовiдносини є одним з важливих факторiв емоцiйного клiмату групи, “емоцiйного благополуччя” її членiв. Кожен учень в колективi займає певне мiсце не тiльки в системi дiлових вiдносин, а й в системi особистих. Особистi взаємовiдносини нiким не встановлюються, вони складаються стихiйно в силу цiлого ряду психологiчних обставин. Положення школяра може бути благополучним: учень вiдчуває себе прийнятим в групi, вiдчуває симпатiю зi сторони своїх однокласникiв i сам їм симпатизує. Така психологiчна ситуацiя сприймається учнем як вiдчуття єдностi з групою, яке в свою чергу створює впевненнiсть у собi, “захищенiсть”. Неблагополуччя у взаємовiдносинах iз однокласниками, переживання своєї вiдторгнутостi вiд групи, може бути джерелом важких ускладнень в розвитку особистостi. Стан психологiчної iзоляцiї негативно вiдбивається i на формуваннi особистостi людини i на її дiяльностi. Як показують спецiальнi дослiдження, такi учнi часто опиняються у компанiї з негативною спрямованiстю, вони погано вчаться, в спiлкуваннi частiше всього афективнi, грубi.
Учнi по-рiзному вiдносяться до своїх товаришiв: одних однокласникiв учень вибирає , iнших не вибирає , третiх – вiдштовхує , вiдношення до одних стiйке, до iнших - нестiйке i т. д. Ця вибiрковiсть у вiдносинах призводить до того, що учнi займають рiзнi мiсця у системi особистих взаємовiдносин мають рiзне емоцiйне самопочуття. Таким чином, особистi взаємовiдносини – це динамiчна система ,де кожен учень в кожен певний вiдрiзок часу займає певне мiсце.
Система особистих взаємовiдносин має свою структуру, яка хоч нiде офiцiйно не зареєстрована дуже важлива в психологiчному i педагогiчному планах.
Крiм вiдхилень “вiдповiдальної залежностi”, яка встановлюється мiж дiтьми, як членами колективу, iснують вiдхилення iншого типу. Це вiдхилення бiльшої чи меншої симпатiї, бiльшої чи меншої близькостi, прихильностi. Обидва цi типи вiдхилень тiсно пов’язанi мiж собою, взаємодiють один з одним, впливають один на одного. Система особистих взаємовiдносин створює суттєвий вплив на формування колективу.
Особистi взаємовiдносини, що iснують у класах сприяють виникненню невеликих тiсних угрупувань, якi грають визначну роль в життi колективу. Інодi такi угрупування є для школярiв бiльш значущими, нiж спецiальнi органи колективу i його органiзацiйнi одиницi. В угрупуваннi складається своя етика, свої вимоги до особистостi. І якщо ця групова етика суперечить вимогам педагогiв, вимогам колективу, вона стає “змiстовим бар’єром” мiж педагогами i учнями.
Дослiдивши психологiчнi особливостi розвитку пiдлiткiв 8 класу можна сказати, що iгрова дiяльнiсть є доречною у їх навчально-виховному процесi, оскiльки дидактична гра спроможна допомогти учневi самореалiзувати свої здiбностi, саморозкритися як особистiсть, проявити свiй характер, завоювати повагу та авторитет серед товаришiв. Дидактична гра допомагає учням перебороти труднощi у навчаннi, покращує стосунки учня i педагога.
Роздiл 2 Методика використання дидактичних iгор у курсi «Географiя України» (8 клас)
2. 1 Г
еографiчнi iгри на уроках рiзного типу у 8 класi
Органiзацiя й проведення iгор — копiтка робота. Тому такi уроки можна проводити не часто, здебiльшого пiд час узагальнення знань пiсля вивчення великих тем або серiї урокiв. А досвiд використання цiєї форми навчання в географiчнiй освiтi учнiв свiдчить, що формування вiдповiдального ставлення до навколишнього середовища через спiлкування в iгрових ситуацiях пожвавлює все те, що на уроках зазвичай втиснуте у вузькi рамки програми. І що найважливiше — учнi починають активно дiяти, роздумувати, переживати, приймати рiшення.
Пiд час планування й проведення урокiв-iгор на географiчну тему варто дотримуватися таких рекомендацiй: 1. В основу сценарiю гри має бути покладена реальна, життєва ситуацiя. При цьому слiд враховувати вiк дiтей, їхнiй життєвий досвiд, знання, якi будуть необхiднi в процесi гри. 2. Пiсля повiдомлення учням iгрової ситуацiї складають сценарiй гри. Для цього учням пропонують самостiйно попрацювати з рiзними джерелами iнформацiї, можливо, взяти iнтерв'ю в спецiалiстiв. Потiм колективно скласти сценарiй гри, розподiлити ролi мiж собою. Завдання вчителя при цьому — зацiкавити учнiв, коригувати їхню дiяльнiсть. 3. Важливо створити в класi вiдповiдну обстановку, iмiтуючи реальнiсть (залу суду чи примiщення телестудiї, конференц-зали). 4. Намагатися постiйно пiдтримувати iнтерес учасникiв. Для цього треба мати в запасi не передбаченi сценарiєм завдання. 5. Життєва ситуацiя, покладена в основу гри, має передбачати вихiд iз гри в реальне життя. Мета цього етапу полягає в оцiнцi життєвої ситуацiї, у спрямованостi на практичнi дiї. (Чому так вiдбулося в життi? Що можна змiнити в грi, щоб цього не сталося в життi?). 6. Закiнчення гри не є кiнцевим результатом iгрової дiяльностi. Наступним важливим етапом є аналiз дiй кожного учасника гри: ставлення до результатiв гри, з’ясування, яких знань i умiнь виявилося недостатньо для розв'язання поставлених завдань. Вiдомi рiзнi форми проведення iгрових урокiв: конференцiї, консультацiї, мiтинги, суди, екскурсiї, наради. Учнi самостiйно, залежно вiд ролi, створюють образ героя, беруть участь у складаннi сценарiю, об'єднуються в робочi групи, проводять репетицiї. Але повнiстю ситуацiя розiгрується в процесi самої гри. Попередньо створюється вiдповiдна обстановка (розмiщення парт, приготування вiдповiдних атрибутiв). У ходi гри моделюється прийняття рiшення. Гра дає можливiсть дiтям самостiйно приймати рiшення, вiдстоювати його в ходi дискусiї з учасниками гри й експертами.
Д
одаток
Приклади iгор для застосування на уроках географiї у 8 класi.
У 8 класi вивчається курс «Географiя України», який має дати учням повне уявлення про природу, населення i господарства нашої держави. У ньому посилено увагу до питань господарської оцiнки природних умов ресурсiв, вивчення демографiчних аспектiв населення, соцiальних проблем, аналiзу мiжгалузевих комплексiв. Вивчення географiї України протягом двох рокiв має сприяти формуванню в учнiв:
- розумiння сучасних соцiально-економiчних i полiтичних процесiв, що вiдбуваються в Українi;
- практичних умiнь i навичок, необхiдних для життя в умовах ринкової економiки.
Дискусiя є однiєю iз технологiй iнтерактивного навчання, що передбачає обговорення, суперечностi, сперечання, що виникають i вирiшуються засобами вербального спiлкування. Технологiя навчальної дискусiї полягає в колективному обговореннi якогось питання, проблеми або спiвставленнi iнформацiї, iдей, думок, пропозицiй. Метою проведення дискусiй можуть бути: навчання, тренiнг, дiагностика, змiна установок, стимулювання творчостi. Теми дискусiй необхiдно добирати у вiдповiдностi до тематичного плану курсу.
Найдоцiльнiше, на нашу думку, використовувати види дискусiї, що наведенi нижче:
Дискусiя-диспут. Ведучий оголошує тему i надає слово бажаючим (iнколи тим, хто спецiально пiдготувався). Хiд диспуту визначається частково ведучим, але в основному непередбачуваний, має емоцiйне забарвлення.
Конференцiя. Вид дискусiї, де обговоренню i сперечанню передує коротке повiдомлення про стан роботи або результати певної роботи. Для конференцiї характерна розгорнута аргументацiя висунутих тез, спокiйне обговорення.
час на висунення iдеї про шляхи вирiшення даної проблеми); б)всi пропозицiї записуються на дошцi; в)обговорюється кожен iз запропонованих варiантiв; г)розглядаються найбiльш вiдповiднi варiанти, потiм вони розташовуються за ступенем значущостi (верифiкацiя iдей); д)керiвник органiзовує дискусiю, в результатi якої залишаються рiшення, якi отримали найбiльшу кiлькiсть голосiв, з них вибирається кiнцеве рiшення.
поставленiй проблемi. Узгоджується тема дискусiї i система балiв. Ведучим дискусiї може бути викладач, або ж один зi студентiв. У кiнцi проводиться колективне обговорення запропонованих варiантiв вирiшення проблеми або проблемної ситуацiї. Потiм журi оголошує результати, коментує їх. Для проведення дискусiї використовуються рiзноманiтнi органiзацiйнi методики.
Стратегiя ведення дiалогу мiститься в переходi вiд бажання спiвбесiдника говорити з вами до розумiння його iнтересiв, станiв, ставлень; вiд розумiння спiвбесiдника до прийняття, а у випадку необхiдностi до його переконання.
Методика «Обговорення вголос». Методика передбачає спочатку проведення дискусiї у мiкро групах, а потiм – загальної дискусiї, в ходi якої думку своєї мiкро групи доповiдає її лiдер i пiсля цього вона обговорюється всiма учасниками.
Методика «Клiнiки». У процесi використання цiєї методики кожен iз учасникiв розробляє свiй варiант рiшення, попередньо подавши для вiдкритого обговорення свiй «дiагноз» виявленої проблемної ситуацiї, потiм його рiшення оцiнюється керiвником дискусiї, групою призначених експертiв за бальною шкалою або за системою «приємно-неприємно».
Методика «Лабiринту». Цей вид дискусiї ще називають методом послiдовного обговорення. Вiн є своєрiдною покроковою процедурою, в якiй кожен наступний крок робиться iншим учасником. Обговоренню пiдлягають всi рiшення, навiть невiрнi (глухий кут).
Методика «Естафети». Кожен учасник, який закiнчив виступ, може передати слово тому, кому вважає за потрiбне.
«Вiльно-плаваюча» дискусiя. Сутнiсть цiєї дискусiї полягає в тому, що група до результату не приходить, проте активнiсть продовжується вже у внутрiшньому планi. Учасники «домислюють» наодинцi iдеї, якi виявились незавершеними.
Правильно органiзована дискусiя проходить наступнi стадiї розвитку: орiєнтацiя, оцiнка, консолiдацiя, рефлексивний аналiз. Така дискусiя має позитивнi наслiдки, формується ставлення до точок зору iнших учасникiв дискусiї як гiдних поваги i розумiння; вирiшення конструктивного конфлiкту, протирiччя в дискусiї сприяє вiднайденою оптимальних стратегiй розв’язання задач; формування ставлення до керiвника заняття не як до носiя єдиної правильної точки зору, а як до досвiдченого колеги.
Використовуючи дискусiю, як метод активiзацiї пiзнавальної дiяльностi студентiв, ми не убезпеченнi вiд помилок. Найтиповiшими помилками є: монополiя керiвника заняття, який знає правильну вiдповiдь, а iншi мають її вiдгадати; безапеляцiйна вiра учасникiв у свого керiвника. В цьому випадку iстина ставиться в залежнiсть вiд авторитету; негативнi наслiдки стимулювання: керiвник похваливши одного учасника, ненавмисно засмучує iншого; захоплення обговоренням абстрактних проблем, вiдхилення вiд теми; нерiдко учасники дискусiї (24 особи) “забивають” iнших, не даючи сказати їм нi слова.
рiвноправнi суб’єкт суб’єктивнi стосунки всiх учасникiв;
позицiя “зрозумiй мене правильно”;
iстина понад усе;
лаконiчнiсть сестра таланту;
повага i дружелюбнiсть при висловлюваннях.
Важливо чiтко сформулювати правила проведення дискусiї, що можуть бути такими:
я критикую iдеї, а не людей;
моя мета не в тому, щоб “перемогти”, а в тому, щоб знайти краще рiшення;
я спонукаю кожного учасника до того, щоб вони брали участь в обговореннi;
я вислуховую думку кожного, навiть якщо з ним не погоджуюсь;
я прагну осмислити i зрозумiти обидва погляди на проблему;
я змiнюю свою точку зору пiд впливом фактiв i переконливих аргументiв.
Спiльне прагнення учителя й учнiв досягти найкращих результатiв Е. Браверман виразив у виглядi формули успiх у пiзнавальнiй дiяльностi:
У=М+(ПІ+РІ+ЗІ+ВІ)+СЗ,
де У успiх; М мотивацiя; ПІ пошук iнформацiї; РІ розумiння iнформацiї; ЗІ запам’ятовування iнформацiї; ВІ використання iнформацiї; СЗ систематичнiсть занять. Це прагнення спонукає учителя створювати на уроцi нестандартнi ситуацiї, використовувати нестандартнi прийоми, проводити нестандартнi уроки.
Дидактичнi iгри на вступному уроцi 8 класу, формування нових знань, умiнь, навичок
ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ, ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ. ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. СУЧАСНИЙ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ
Мета: ознайомити учнiв зi змiстом курсу фiзичної географiї України, предметом i методами географiчних дослiджень, навести приклади iсторiї формування територiї України, показати на картi одиницi адмiнiстративнотериторiального устрою держави; продовжити формування навичок роботи з рiзноманiтними джерелами географiчних знань, розвивати логiчне мислення, навички аналiзу матерiалу, що вивчається.
Виховувати патрiотизм, нацiональну гордiсть за державу, в якiй ми живемо.
Тип уроку: формування нових знань, умiнь навичок.
Обладнання: Фiзична та полiтикоадмiнiстративна карти України, глобус електронний атлас України (Інституту передових технологiй), державна символiка України: мелодiя державного гiмну, герб та прапор.
Опорнi поняття: карта, глобус, атлас, географiчне положення, методи географiчних дослiджень.
Базовi поняття: полiтикоадмiнiстративний подiл, адмiнiстративна одиниця.
І. Органiзацiя класу
Звучить державний гiмн України. Учитель разом з учнями спiває один куплет гiмну.
Фрагмент вiдеофiльму “Моя Батькiвщина”.
ІІ. Актуалiзацiя опорних знань i вмiнь учнiв
- згадайте та назвiть коротко змiст матерiалу шкiльного курсу географiї 6-го класу;
- згадайте та назвiть коротко змiст матерiалу шкiльного курсу географiї 7-го класу;
- як ви гадаєте, над чим ми будемо працювати у 8-му класi?
в тому мiсцi, де знаходиться даний об’єкт. (Можна запропонувати учням зробити таблички з власними прiзвищами, аби було зрозумiло хто з них де був, цiкаво буде продовжити таку роботу з картою, якщо є декiлька класiв у паралелi, i повернутися до цього “Вернiсажу” на наступному уроцi особливо в тому класi, з якого починалася робота).
ІІІ. Мотивацiя навчальної i пiзнавальної дiяльностi
Учитель. Подивiться уважно на карту. З’ясувалося, що всi ви є дослiдниками рiдної землi, України. Навiть не здогадуючись, ви вже почали знайомитися з географiєю нашої країни. На наших уроках ми продовжимо це знайомство з використанням наукових методiв дослiдження.
1. Прийом “Домашня заготовка”
короткий огляд української державностi за часiв Київської Русi.
українська державнiсть за часiв отримання незалежностi у 1999 роцi.
Коротка довiдка: територiя, чисельнiсть населення, його нацiональний склад у порiвняннi з країнами Європи.
2. Ознайомлення з етапами формування територiї України:
| Час |
Подiї |
| 3,52,7 тис. рокiв до н. е. |
Існування трипiльської культури (осiдлi хлiборобськi племена) |
| VІІІ ст. до н. е. ІІІ ст. н. е. |
|
| ІІІ VІ ст. |
Територiю України населяють представники племiнного союзу антiв |
| VІ VІІІ ст. |
На територiї України оселяються племена схiдних слов’ян: поляни, сiверяни, деревляни, дулiби, бiлi хорвати, уличi, тиверцi |
| ІХХІІ ст. |
Існування держави схiдних слов’ян Київська Русь |
| ХІІІ ІVІ ст. |
Українськi землi перебувають пiд владою монголотатарського ханства, Литви, Польщi, Угорщини, Османської iмперiї |
|
|
| ХVІХVІІ ст. |
Утворення Запорiзької Сiчi центру боротьби українського народу з самовизначення |
|
Приєднання Гетьманщини до Московiї |
|
|
| Кiнець ХVІІІ ст. |
Захiдноукраїнськi землi входять до складу АвстроУгорщини |
| 7. 11. 1917р. |
Проголошення УНР (Київ) |
|
|
|
Українськi землi ввiйшли до складу Росiї, Польщi, Чехословаччини та Румунiї |
|
Схiдна частина України входить до складу СРСР |
|
|
|
До України приєднуються Пiвнiчна Буковина та Пiвденна Бессарабiя |
| 1945р. |
До України приєднується Закарпаття |
| 1954р. |
Верховна Рада Радянського Союзу передає Українськiй радянськiй соцiалiстичнiй республiцi Кримську область |
| 24. 08. 1991р. |
Проголошено незалежнiсть України |
3. Прийом “Творча лабораторiя”
Постановка проблемних запитань для роботи з картами атласу:
назвiть країни, з якими Україна має державнi кордони. (Росiя, Бiлорусь, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунiя, Молдова) якi країни є сусiдами другого порядку (по морю)? Туреччина
4. Прийом “Мозковий штурм”
Учитель пропонує учням розглянути схему структури методiв географiчних дослiджень та пропонує дати характеристику одного з них, навести конкретнi приклади (роботу можна органiзувати в групах парами з використанням тексту пiдручника).
“Найдивовижнiшою властивiстю нашого свiту є те, що його можна дослiдити”
Альберт Енштейн
· спостереження
· моделювання
· дистанцiйний
Експедицiйний середнє мiж стацiонарним i та екскурсiйним дослiдженнями. Вiд стацiонарних дослiджень бере їхню науковiсть, систематичнiсть та докладнiсть спостережень, а вiд екскурсiйних дослiджень просторове перемiщення, що дозволяє наочно вивчати рiзнi природнi об’єкти в русi.
5. Прийом “Конференцiя”
Учнi коротко розповiдають про окремi методи географiчних дослiджень.
6. Прийом “Роблю висновок”
Учитель пропонує учням зробити висновок щодо методiв географiчних дослiджень та визначити, якi з них використанi на перiод навчання у 8му класi.
V. Закрiплення вивченого матерiалу
Прийом “Практичнiсть теорiї”
Учитель пропонує учням, використовуючи картографiчний метод дослiджень, визначити за допомогою полiтикоадмiнiстративної карти адмiнiстративнi одиницi, з яких складається територiя України.
VІ. Пiдсумки уроку
Прийом “Блiцопитування”
що вивчає фiзична географiя України? (фiзична географiя України це комплекс наук (загальне землезнавство, геоморфологiя, клiматологiя, гiдрологiя, палеогеографiя, тощо), якi вивчають природнi компоненти i природнi комплекси України та їх взаємодiю)
коли Україна отримала незалежнiсть i стала суверенною державою? 24. 08. 1991р.
скiльки адмiнiстративних одиниць входить до складу України?
якими методами дослiджень ми будемо користуватися пiд час вивчення фiзичної географiї України?
VІІ. Домашнє завдання
опрацюйте матерiал пiдручника.
пiдготуйте одне запитання, що починається зi слова “Чому”.
пiдготуйтеся до виконання практичної роботи.
VІІІ. Додатковий матерiал до уроку
на цих же територiях оселилися племена скiфiв. Протягом 1го тис. до н. е. Прийшли племена сарматiв. Слов’янськi племена (анти) з’явилися у ІV ст. н. е. у VІІ ст. виникли князiвства слов’янських племен (полян, древлян, сiверян, волинян, дулiбiв, уличiв, тиверцiв тощо). Предки нинiшнiх українцiв в iсторичному минулому виявилися нездатними самостiйно створити централiзовану державу. Україна зазнавала нападiв багатьох завойовникiв до того, як на її землю прийшли варяги, якi у 882 р. утворили могутню слов’янську державу зi столицею в Києвi. Вiн став вiдомим як “матiр мiст руських”.
Урок можна провести у виглядi змагання мiж окремими групами учнiв.
І тур. Прийом “Експрес-стест”
Завдання І групi
1. Найбiльш поширеним заняттям людей у степовiй зонi є:
а) розведення пушних звiрiв;
б) землеробство та скотарство;
г) рибальство.
2. Види ґрунтiв, що є найбiльш поширеним у степовiй зонi України:
а) дерново-пiдзолистi;
б) сiрi лiсовi;
в) чорноземи;
г) каштановi.
3. Встановiть вiдповiднiсть мiж природними зонами України та найбiльш характерними представниками їх рослинного свiту:
а) степ;
б) лiсостеп;
в) полiсся;
г)
Завдання ІІ групi
1. Чинник, який є головним у формуваннi чорноземiв у степовiй зонi України:
а) панiвнi вiтри;
б) рiвнинний рельєф;
в) умови зволоження;
г) господарська дiяльнiсть людини.
2. Назвiть область України територiя якої повнiстю розташована в степовiй зонi:
а) Донецька;
б) Київська;
а) мiшанi лiси;
б) лiсостеп;
г) степова зона
Завдання ІІІ групi
1. Природна зона, що займає найбiльшу площу України:
б)степ;
в)лiсостеп;
2. Вид ґрунтiв, що є найбiльш поширеним у лiсостеповiй зонi України:
а) дерново-пiдзолистi;
б)чорноземи;
в)сiрi лiсовi;
г)каштановi.
3. Встановiть вiдповiднiсть мiж природними регiонами України та їх характерними рисами:
а) Подiлля;
б) Карпати;
г) Крим
Завдання ІV групi
а) Волинська;
б) Черкаська;
в) Донецька;
г) Львiвська.
2. Область України, територiя якої повнiстю розташована в зонi мiшаних та широколистих лiсiв:
а) Луганська;
б)Кiровоградська;
г)Одеська.
3. Встановiть вiдповiднiсть мiж природними зонами України та їх характерними рисами:
а) Кримськi гори;
б) полiсся;
в) лiсостеп;
г) степ
Завдання V групi
1. Вид ґрунтiв, що є найбiльш поширеним у зонi мiшаних та хвойних лiсiв України:
а) дерново-пiдзолистi;
б)сiрi лiсовi;
в) чорноземи;
г)каштановi.
2. Групи, на якi розподiляються озера морського походження, що поширенi в Приазов’ї та Причорномор’ї:
а) озера-лагуни та озера-лимани;
б) озера-старицi та карстовi;
в) гребцевi або завальнi;
г) дельтовi та заплавнi.
б) лiсостеп;
в) Кримськi гори;
г) степова зона
Завдання
І група. Дайте визначення поняття “природна зона”.
ІІ група. Дайте визначення “ландшафт”.
ІІІ група. Дайте визначення поняття «висотна пояснiсть ”.
VІ група. Дайте визначення поняття “провiнцiя”.
V група. Дайте визначення поняття “ґрунт”.
ІІІ тур. Прийом “Естафета”.
Учнi кожної команди-групи пишуть на картцi запитання командi суперницi та передають картки сусiднiй групi. На пiдготовку вiдповiдi 12 хвилини.
Наприклад:
Покажiть на картi природнi зони України;
Назвiть особливостi природи Азовського моря.
Покажiть на картi територiї, де вiдбуваються несприятливi природнi процеси.
Визначте двi негативнi риси впливу господарської дiяльностi людини на природу Чорного моря.
Пояснiть, чому в Карпатах iснує висотна пояснiсть, але немає льодовикiв.
ІV. Прийом “Так-Нi”
Лiсами вкрито 4% площi України. Вони займають значнi площi в Карпатах, Криму i на Полiссi.
Тис ягiдний, рододендрон жовтий, сосна кедрова збереглися без змiн протягом багатьох епох. На Україну їх завезли з iнших материкiв.
Ґрунти степової зони сформувалися в умовах надмiрного зволоження.
Ґрунтовий покрив Кримських гiр дуже строкатий. Вiн змiнюється з висотою.
V тур. Прийом “Домашня заготовка”
Учнi кожної групи розповiдають цiкавий матерiал (23 хвилини), що стосується вивчених тем.
VІ. Пiдсумки уроку
Учнi оцiнюють роботу груп, учитель оголошує оцiнки.
Повторiть матерiал пiдручника, пiдготуйтеся до тематичного оцiнювання.
можливостi Комбiнованого уроку з географiї для використання дидактичних iгор
Використання дидактичних iгор на комбiнованому уроцi дає можливiсть розвивати пiзнавальнi здiбностi, розвивати мислення, просторову уяву, фантазiю, пам’ять, увагу дiтей, допомагає дитинi оволодiти вмiнням аналiзувати, порiвнювати, узагальнювати, проявляти кмiтливiсть i винахiдливiсть.
Дидактичнi iгри створюють умови для кращого пiзнання дiтьми себе i людей, взаємодiї людини з навколишнiм свiтом, усвiдомлення зв’язкiв з природою, сiм’єю, родичами, з самим собою, визначення поведiнки в життєвих ситуацiях.
Правильно пiдiбранi i добре органiзованi iгри, логiчнi задачi, вправи для розвитку уяви, пам’ятi, уваги сприяють всесторонньому, гармонiйному розвитку школярiв, допомагають виробити необхiднi в життi i навчаннi кориснi навики i якостi.
Гра – це “Чарiвна паличка”, з допомогою якої можна навчити дитину мислити, винаходити, доводити. Важливо, щоб гра захоплювала i була доступною, щоб у нiй був елемент змагання, якщо не з кимось, то, принаймнi, з самим собою.
Інтерес до гри, до розв’язування завдань, що вимагають активного мислення, з’являється не завжди i не у всiх дiтей зразу, i тому пропонувати такi iгри треба поступово, не здiйснюючи тиск на дiтей. Природа гри (i розвиваючих) така, що при вiдсутностi абсолютної добровiльностi вона перестає бути грою. Грою можливо захопити, змусити гратися не можливо.
Дидактичнi iгри вимагають в цьому аспектi особливої обережностi. Складнi, непосильнi завдання можуть дитину злякати. Тут особливо необхiдно дотримуватися принципу вiд простого до складного. Але, зате, коли дитинi вдається осмислити завдання, перебороти першi труднощi, вона вiдчує велику радiсть i буде готова до бiльш складної гри чи завдання. В дитини з’являється вiра в свої сили, розвивається “розумовий апетит”, а це означає, що мета дидактичних iгор досягнута.
Звичайно, коли дiти вiдгадують головоломку, логiчнi завдання, вони, як правило, застосовують метод проб i помилок, перебираючи рiзноманiтнi варiанти. Частiше всього це не приводить до рацiональних результатiв. Виникає необхiднiсть подумати, знайти якусь закономiрнiсть, зрозумiти, чому завдання не розв’язується, якi новi прийоми слiд застосувати, щоб наблизитись до мети. Цей момент гри особливо важливий, бо починається iнтенсивна робота думки (i iндивiдуальної, i колективної). В цей перiод необхiдна допомога i пiдтримка вчителя, його пояснення i рекомендацiї. Інодi може бути корисна навiть пiдказка, що допомагає учневi знайти правильне рiшення. При цьому дуже важливо мати на увазi, що пiд час розв’язування логiчних завдань, роботи з текстом важливiше значення має сам процес, експериментування, а не прагнення досягнути якогось конкретного результату гри.
Ігри та завдання класифiкуються за впливом на розвиток найважливiших технiчних та пiзнавальних процесiв:
І. розвиток образного мислення;
ІІІ. розвиток сенсорних здiбностей;
ІV. тренування пам’ятi;
V. розвиток уваги;
Наведемо приклад уроку:
ФІЗИКОГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНОГО КОМПЛЕКСУ АЗОВСЬКОГО МОРЯ. ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ЙОГО ВОД
природних ресурсiв Азовського моря, проблеми їх використання i охорони; сприяти формуванню в учнiв екологiчної свiдомостi; продовжити формувати вмiння працювати з рiзними джерелами географiчної iнформацiї.
Тип уроку: комбiнований.
Обладнання: фiзична карта України, атлас, iлюстрацiї, краєвиди Азовського моря.
ІІ. Перевiрка домашнього завдання (на карточках)
ІІІ. Актуалiзацiя опорних знань i вмiнь учнiв
Прийом “вiрю не вiрю”
Чи вiрите ви, що Чорне море омиває територiю України на пiвднi.
Чи вiрите ви, що Кримськiй пiвострiв найбiльший пiвострiв у Чорному морi?
Чи вiрите ви, що Дунай впадає в Чорне море?
Чи вiрите ви, що солонiсть Чорного моря 1718 %0 ?
Чи вiрите ви, що Пiвденний берег Криму можна ефективно використовувати як рекреацiйну зону?
Учитель. Природнiй об’єкт, який ми вивчатимемо сьогоднi, характеризується як наймiлкiше море на Землi. Азовське море з Чорним морем омиває територiю країни на пiвднi i є її “морськими воротами”.
V. Вивчення нового матерiалу
Прийом “Учнiвська конференцiя”
Учнi попередньо пiдготували навчальний матерiал. Азовське море характеризується за типовим планом. Розповiдi учнiв обов’язково iлюструються картою. По можливостi можна запропонувати учням провести учнiвську презентацiю, що стане хорошим прийомом активiзацiї пiзнавальної дiяльностi учнiв та сприятиме впровадженню нових iнтерактивних технологiй у навчальний процес географiї.
Основнi моменти нового матерiалу
коси: Крива, Бiлосарайська, Бердянська, Обитiчна, Федотова. На заходi море вiд Сиваша вiдокремлене пiщаним баром завздовжки до 110 км., вiдомим пiд назвою Арабатська стрiлка.
У морi багато заток i лиманiв. Найбiльшi затоки Таганрозька, Темрюцька, Арабатська, Бердянська, Обитiчна. Найбiльшi лимани Молочний, Утлюцький.
Середня температура повiтря в сiчнi +3... 5°С. У червнi середня температура пiднiмається до +23... +25°С за безхмарної погоди. Взимку море замерзає, нерiдко на 45 мiсяцiв. Поблизу берегiв товщина криги досягає 90 см. Влiтку верхнiй шар води прогрiвається до +25...+30 °С та бiльше. Кiлькiсть опадiв за рiк збiльшується iз заходу на пiвденний схiд вiд 300 до 500 мм. Вода в морi рухається проти годинникової стрiлки iз швидкiстю вiд 1020 до 125 см/с пiд час тривалих штормiв), через це коси спрямованi в тому самому напрямi. Прозорiсть води зменшується вiд 8м у пiвденнiй частинi моря до 0,5 м у Таганрозькiй затоцi, що зумовлене хвильовими процесами та значною кiлькiстю планктону.
Солонiсть моря в середнiй частинi близько 1214%0 , проте в Таганрозькiй затоцi (Росiя) вона зменшується до 25%0 , а в Сивашi зростає до 250%0. Зростання солоностi моря останнiм часом пов’язане iз зменшенням стоку рiчок, значна частина якого використовується на господарськi потреби.
В морi налiчується 155 видiв представникiв зоопланктону. Влiтку тут спостерiгається свiтiння води, що зумовлене ночесвiтками ноктилуками. На всiй площi дна моря ростуть зеленi, бурi, червонi водоростi, морська трава. Цьому сприяє прогрiвання води i освiтлення дна моря влiтку. Донедавна в морi було багато риби. Цьому сприяла велика щiльнiсть фотопланктону i зоопланктону. Тут живе близько 80 видiв риб, виловлюють кефаль, анчоус, севрюгу, бичкiв, оселедцiв, судака, тюльку, хамсу, камбалу, прiсноводних ляща, коропа, судака, тарань. Живе в морi i представник ссавцiв дельфiн азовка.
За останнi роки загострилась екологiчна ситуацiя. Це пов’язане як iз дiяльнiстю промислових об’єктiв на узбережжi, так i з аварiями суден в акваторiї.
Порiвняйте особливостi природи Чорного та Азовського морiв.
Порiвняйте джерела забруднення вод Чорного й Азовського морiв.
Порiвняйте можливостi господарського використання Чорного та Азовського морiв.
VІІ. Висновки уроку (Прийом “Роблю висновок”)
Заключне слово учнiв
VІІІ. Пiдсумки уроку
ІХ. Домашнє завдання
Опрацюйте текст пiдручника.
В
исновки
Отже, пропонований матерiал – це розробка цiлої низки завдань, що покликанi розв’язати одночасно i розвивальнi, i дидактичнi завдання на уроках географiї в 8-у класi. Головною метою цiєї роботи є розвиток потенцiйних здiбностей учнiв, формування наукових понять, вплив на емоцiйний стан, почуття, стимулювання саморегуляцiї навчальної дiяльностi. В роботi враховано не лише педагогiчний, але й психологiчний аспект вiкових особливостей учнiв.
Основою науково-методичної концепцiї даної роботи є реалiзацiя особистiсно орiєнтованого пiдходу до вивчення географiї шляхом змiщення акцентiв у навчальнiй дiяльностi, її спрямування на iнтелектуальний розвиток учнiв за рахунок уникнення надмiрної формалiзацiї навчального матерiалу; викладення його у вiдповiдностi до вiкових особливостей дiтей; використання завдань для перевiрки рiзних видiв дiяльностi учнiв, та завдань, якi стимулюють самостiйну, пошукову та пiзнавальну активнiсть; супроводження текстiв урокiв вiдповiдним схематичним та табличним матерiалом.
С
писок використаної лiтератури
1. Бєскова Н. Уварова Г.
2. Вiшшкiна Л. Навчальне моделювання на уроках географiї// Географiя та основи економiки в школi. -2006
3. Воробйова Р. Географiчне виховання учнiв у процесi спiльної iгрової дiяльностi //Географiя та основи економiки в школi-2005 С. -21.
6. Грагова О. К.
7. Довгань Г. Д. Географiя України //розробки урокiв, «Веста»- 2007.
10. Ковальчук Г. «Географiя в школах України»//науково-педагогiчний журнал - № 01316788. - С. 18
11. Лiскович Є. Ігри для перевiрки знань учнiв//Географiя та основи економiки в школi – 2004. - С. -21-23, 26 ,32
12. Максименко Н. В., Пересадько В. А. Готовi картки-завдання для поточного оцiнювання 8 клас. 12-рiчна школа, Харкiв, «Основа»
13. Малая О. Інтерактивнi та iгровi форми навчання на уроках географiї// Географiя та основи економiки в школi
14. Навчальнi програми для 12-рiчної школи. Географiя. Програма для учнiв 6-11 класiв середнiх загальноосвiтнiх шкiл (рiвень стандарту) офiцiйний сайт МОУкраїни «
15. Новикова В. Урок-конференцiя// Географiя та основи економiки в школi
16. Осадчук Г. Сенкени на уроках географiї // Географiя та основи економiки в школi - 2005. - С-20
17. Платов В. Я. Деловые игры. – Москва, - 1991
18. Пушкарьова А. «Географiя та основи економiки в школi» -№5. -2003. -С. 30
19. Савченко О. Я. «Сучасний урок» // Посiбник для вчителя. – 1997. -С. 32
20. Синя Н.
21. Сорока М. «Географiя та основи економiки в школi»// - 1999. С-21
22. Усова Н. «Такi рiзнi iгри»// Географiя та основи економiки в школi -2003. С. -23
23. Хрусткий Е. А. Организация и проведение деловых игр. –Москва, - 1991
24. Шандра В.І. Географiя та основи економiки в школi С. -41
27. Яценко Д., Леонтьєва Г. Активнi форми й методи на уроках географiї//Географiя та основи економiки в школi - С. -5
| 
