Деякі аспекти інтерактивного навчання

Деякi аспекти iнтерактивного навчання РЕФЕРАТ Деякi аспекти iнтерактивного навчання План 3. Інтерактивне навчання: «за» i «проти» Лiтература 1. Сутнiсть iнтерактивного навчання Сутнiсть iнтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес вiдбувається за умов постiйної, активної взаємодiї усiх учнiв. Це спiвнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у спiвпрацi), де учень І вчитель є рiвноправними, рiвнозначними суб'єктами навчання. Педагог виступає вродi органiзатора процесу навчання, лiдера групи. Органiзацiя iнтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацiй, використання рольових iгор, спiльне розв'язання проблем. Для iнтерактивного навчання характерне досягнення навчальних досягнень шляхом упровадження Інновацiйних технологiй, пошуку вiдповiдi на питання «Як навчати? Як створити умови, а не традицiйне «Що вивчати?». Такий пiдхiд вже вичерпаний практикою освiти. Перш нiж почати ґрунтовний розгляд iнтерактивних навчальних технологiй, зауважимо, що термiн «пасивне навчання» « умовним, адже будь-яка органiзацiя навчального процесу неодмiнно передбачає певний 1>iвень пiзнавальної активностi суб'єкта (учня), Інакше досягнення навiть мiнiмального результату неможливе. Характерне те, шо учень у такому навчаннi виступає в ролi «об'єкта» навчання i має засвоїти Й вiдтворити матерiал, переданий йому вчителем, текстом пiдручника тощо, тобто джерелом правильних знань. У цьому випадку використовують методи, що вимагають вiд учнiв лише слухати й дивитися (лекцiя-монолог, читання, пояснення, демонстрацiя Й вiдтворювальне опитування учнiв). Учнi, як правило, мало спiлкуються один з одним або зовсiм не спiлкуються i не i виконують жодних творчих завдань. Активний тип навчання передбачає застосування методiв, якi стимулюють пiзнавальну активнiсть І самостiйнiсть учнiв. Учень виступає«суб'єктом» навчання, виконує творчi завдання, вступає в дiалог з учителем. Основними методами цього навчання є: самостiйна робота, проблемнi й творчi завдання, що розвивають творче мислення (часто домашнi), питання учня до вчителя i навпаки. 2. З iсторiї iнтерактивних методiв навчання Інтерактивнi пiдходило навчання не новi для української школи. Вони використовувалися ще в першi десятилiття минулого столiття й були поширенi в педагогiцi та практицi української школи. Лабораторно-бригадний i проектний методи, робота в парах змiнного складу, виробничi й трудовi екскурсiї та практики, якi застосовувались у тi часи, були передовим словом не лише в радянськiй, а й у свiтовiй педагогiцi. парах змiнного складу, за один рiк засвоювали програму 3-4 рокiв навчання. Цi методи навчання знайшли пiдтримку в учителiв, але вони запроваджувалися в освiтнiх закладах без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення й експериментальної перевiрки. навчання. За сталiнських часiв такi методи взагалi були визнанi непотрiбними i пiдданi нищiвнiй критицi. Вже на початку 30-х pp. XX ст. українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно-орiєнтовану, з панiвною стандартизацiєю й унiфiкацiєю засобiв, форм i методик навчання. Подальшу розробку елементiв iнтерактивного навчання ми можемо знайти у працях В. Сухомлинського, у творчостi вчителiв-новаторiв 70-80-хрр. ХХст.(Ш. Амонашвiлi, В. Шаталова,Є. Ільїна,С. Лисенкової та Ін.), утеорiїрозвивального навчання. Однак за радянських часiв творчiсть окремих педагогiв була скорiше винятком, нiж правилом. В останнi роки в нашiй школi стали широко використовувати їх при викладаннi рiзноманiтних предметiв. 3. Інтерактивне навчання: «за» i «проти» Усе викладене вище зовсiм не означає, що потрiбно використовувати лише iнтерактивне навчання. Для навчання важливi всi рiвнi пiзнання й усi види методик. Як можна помiтити з опису рiзноманiтних Інтерактивних технологiй, неодмiнною складовою їх є так званi пасивнi методи. Сильнi й слабкi аспекти пасивного та iнтерактивного навчання можна подати у виглядi таблицi. Активне навчання посiдатиме промiжне мiсце мiж ними. Критерiї порiвняннi Звичайне навчання Інтерактивне навчання 1. Обсяг iнформацiї За коротили промiжок часу Невеличкий обсяг iнформацiї можна пройти великий обсяг потребує значного часу iнформацiї 2. Глибина вивчення Як правило, досягається тiльки Учнi засвоюють усi рiвнi змiсту на рiвнi знання й розумiння пiзнання (знання, розумiнняt застосування, аналiз, синтез, оцiнку) 5. Вiдсоток засвоєння Як правило, невисокий Як правило, високий 4. Контроль пая Викладач добре контролю обсяг i глибину вивчення, час над обсягом І глибиною роботи учнiв передбачуванi навчання. Результати роботи тих, хто навчається, менш передбачуванi 5. Роль особистостi Особистiснi якостi педагога Педагог сильнiше педагога розкривається перед учнями. виступ ас як джерело знань виступає як лiдер, органiзатор Ь. Роль учнiв Пасивна; учнi не приймають Активна; учнi приймають важливих рiшень щодо процесу важливi рiшення стосовно навчання процесу навчання 7. Джерело мотивацiї батьки, суспiльство) учня) Проаналiзувавши цю таблицю, вчитель може обрати тип навчання залежно вiд завдань i умов роботи. Як правило, сучасна система навчання вимагає вiд учителя охоплення великого обсягу iнформацiї i зорiєнтована на рiвнi «знання» й «розумiння». Тодi використання пасивних методик було виправдане. У сучасному свiтi неможливо однiй людинi знати все навiть в окремiй галузi знання. Учням потрiбнi iншi навички: думати, розумiти сутнiсть речей, осмислювати iдеї й концепцiї i вмiти шукати потрiбну iнформацiю, тлумачити її i застосовувати за конкретних умов. Саме цьому сприяють iнтерактивнi технологiї. Дослiдження, проведенi Нацiональним тренiнговим центром (США, штат Мерiленд) у 80-i pp. XX ст., засвiдчують, що iнтерактивне навчання дає можливiсть збiльшити вiдсоток засвоєння матерiалу, впливає не лише на свiдомiсть учня, а й на його почуття, волю (дiї, практику). Найменших результатiв можна досягти за умов пасивного навчання (лекцiя — 5 %, %, навчання iнших або негайне застосування знань — 90 %). Це, ясна рiч, середньостатистичнi данi, й у конкретних випадках результати можуть рiзнитися, але в середньому таку закономiрнiсть може простежити кожен педагог 5, Щоб подолати ускладнення в застосуваннi Інтерактивних технологiй i перетворити їх слабкi боки на сильнi, вчителю треба пам'ятати: • Інтерактивнi технологiї потребують певної змiни всього життя класу, а також значної кiлькостi часу для пiдготовки як учнiв, так i педагога. Починати потрiбно з поступового використання цих технологiй, якщо ви або учнi з ними не знайомi. Можна розробити спецiальний план поступового впровадження iнтерактивних технологiй. Краще ретельно пiдготувати кiлька iнтерактивних занять у навчальному роцi, нiж часто проводити похапцем пiдготовленi «iгри». • Можна провести з учнями особливе «органiзацiйне заняття» Й розробити разом з ними «правила роботи в класi. Необхiдно налаштувати учнiв на сумлiнну пiдготовку до iнтерактивних занять. Використовувати спочатку простi Інтерактивнi технологiї: роботу в парах, у малих групах, мозковий штурм тощо. Коли в учнiв з'явиться досвiд такої роботи, цi заняття проходитимуть значно легше, а пiдготовка не забиратиме багато часу. • Використання iнтерактивних технологiй — не самоцiль. Це лише спосiб створення атмосфери в класi, котра найлiпшим чином сприяє спiвпрацi, порозумiнню та доброзичливостi, дає змогу по-справжньому реалiзувати особистiсно-орiєнтоване навчання. • Якщо застосування iнтерактивних технологiй у конкретному класi веде до протилежних результатiв, слiд переглянути стратегiю й обережно ставитися до використання таких методiв. Можливо, варто обговорити цю ситуацiю з учнями (чи правильно ви розумiєте Й використовуєте методику, чи готовi ви та учнi до її використання)? Застосування iнтерактивних технологiй вимагає старанної пiдготовки вчителя й учнiв. Вони повиннi навчитися успiшно спiлкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати власнi думки, переконувати й бути переконливими й толерантними, розумiти iнших, ставити запитання i вiдповiдати на них. 2. Готт В. С. и др. Категории современной науки. М., 1984. 3. Кедров Б. М. Классификация наук. Прогноз К. Маркса о науке будущего. М., 1985. 4. Педагогика. Педагогическая энциклопедия. М., 1966., т. 3.