Внесок К. Д. Ушинського у розвиток педагогiки
Мiнiстерство освiти i науки України
Львiвський нацiональний унiверситет iменi Івана Франка
Педагогiчний коледж
КУРСОВА РОБОТА
"ВНЕСОК К. Д. УШИНСЬКОГО У РОЗВИТОК ПЕДАГОГІКИ"
Студентки ШКВ-23
вiддiлення "Початкове навчання"
Керiвник роботи
Лозинська Свiтлана Вiкторiвна
Змiст
Вступ
Роздiл 1. Життя i педагогiчна дiяльнiсть ушинського
1. 3 К. Д. Ушинський про народнiсть виховання
1. 4 Проблема мети i засобiв морального виховання у педагогiчнiй спадщинi К. Д. Ушинського
1. 5 Внесок К. Д. Ушинського в розробку методологiї та теорiї виховного процесу
Роздiл 2. Ідея гармонiйного розвитку людини
2. 2 Вимоги до вчителя
2. 3 Проблема професiйної пiдготовки вчителя в педагогiчнiй спадщинi К. Д. Ушинського
2. 4 Внесок К. Д. Ушинського в розвиток дидактики
Список лiтератури
московських русифiкаторiв та гнiвне осудження перевертнiв, ренегатiв та яничар з числа українцiв, якi цураються української мови, зневажають звичаї i традицiї свого народу.
Видатний український педагог обстоював природне право кожного народу мати свою нацiональну школу, нацiональну систему виховання. Вiн критикував зросiйщення українських дiтей, обстоював необхiднiсть навчання їх українською мовою.
У висновках статтi "Рiдне слово" сформульованi основнi вимоги педагогiчно обґрунтованої системи вивчення iноземних мов у спiввiдношеннi з рiдною мовою.
"Вивчення iноземних мов не повинно нiколи починатися надто рано i аж нiяк не ранiше того, коли буде помiтно, що рiдна мова пустила глибоке корiння в духовну природу дитини... тим ретельнiше вивчають з дiтьми iноземну мову, тим ретельнiше мають вивчати з ними водночас рiдну..." [1] - радив К. Ушинський.
Мета дослiдження внеску Ушинського у розвиток педагогiки є прагнення показати, яким повинен бути вчитель i вихователь, як виховувати дiтей i школярiв.
Об’єктом дослiдження є його педагогiчна спадщина та iдеї Костянтина Дмитровича Ушинського. Предметом дослiдження є погляди К. Д. Ушинського про навчання i виховання шестилiток.
Завдання:
Його педагогiчна дiяльнiсть;
Його внесок у розвиток дидактики;
Ідеї К. Д. Ушинського про виховання;
Проблеми у педагогiчнiй спадщинi про моральне виховання;
Вимоги Костянтина Дмитровича до вчителя.
Роздiл 1. Життя i педагогiчна дiяльнiсть ушинського
1. 1 К. Д. Ушинський про виховання i навчання
К. Д. Ушинський народився 2 березня 1824 р. у м. Гмулi. Гiмназiю закiнчив у м. Новгород-Сiверському. На формування особистостi майбутнього вченого великий вплив мала словеснiсть, до якої його долучав тодiшнiй директор І. Ф. Тимковський (майбутнiй професор i ректор Харкiвського унiверситету).
У 1840 р. вiн вступає до Московського унiверситету на юридичний факультет. У 1844 р., 21-рiчним юнаком, Ушинський блискуче закiнчує унiверситет i отримує запрошення посiсти мiсце професора у Демидiвському лiцеї м. Ярославля. Проте перед тим, як приступити до виконання своїх професорських обов’язкiв, К. Ушинський ще два роки провiв в московському унiверситетi, готуючись до магiстерського екзамену. У 1846-1849 рр. К. Ушинський працює в Ярославському лiцеї професором камеральних наук.
У 1854 р. Ушинський дiстає посаду викладача росiйської мови та iнспектора класiв у Гатчинському сирiтському iнститутi, де працював до сiчня 1859 р. Тут широко проявилися його органiзаторськi i педагогiчнi здiбностi.
"Журнале для воспитания" К. Ушинський опублiкував статтi "Про користь педагогiчної лiтератури", "Три елементи школи", "Про народнiсть у суспiльному вихованнi", "Шкiльна реформа в Пiвнiчнiй Америцi" та iн.
Ушинський уже був вiдомий як визначний педагог-реформатор i тому його запрошують на посаду iнспектора Смольного iнституту шляхетних дiвчат. Водночас вiн працював редактором "Журнала Министерства народного просвещения", в якому в 1860-1862 рр. опублiкував статтi: "Праця в її психiчному й виховному значеннi", "Недiльнi школи", "Питання про народнi школи", "Рiдне слово", "Проект учительської семiнарiї".
У 1862 р. Ушинський змушений був залишити роботу в Смольному iнститутi, бо тi змiни, якi вiн внiс у навчально-виховний процес, були до ускладнення його стосункiв з керiвництвом. Побоюючись громадського суду за погане ставлення до Ушинського, Мiнiстерство освiти вiдрядило його за кордон для вивчення досвiду жiночої освiти.
У 1861 р. та 1864 р. вiн написав i видав чудовi пiдручники для початкового навчання дiтей в елементарних школах та сiм’ях "Дитячий свiт" (1861), "Рiдне слово" (1864), а також хрестоматiю i методичнi посiбники до них.
У серединi 1867 р. Ушинський повертається на Батькiвщину. Тяжка хвороба легенiв обiрвала плiдну дiяльнiсть великого вченого, педагога.
Помер К. Д. Ушинський у 1870 р. в Одесi.
К. Д. Ушинський про виховання i навчання
науками, як психологiя, анатомiя i фiзiологiя, фiлософiя, iсторiя i логiка. З цих наук, пiдкреслював вiн, педагогiка черпає знання засобiв, необхiдних їй для досягнення цiлей виховання, бо в них закладаються, зiставляються обґрунтовуються факти й тi спiввiдношення фактiв, з яких виявляються властивостi предмета виховання, тобто людини.
"У кожного народу своя особлива нацiональна система виховання, а тому запозичення одним народом у iншого виховних систем є неможливим". Костянтин Дмитрович розглядав народнiсть як прагнення кожного народу зберегти нацiональнi риси, нацiональнi особливостi життя, зумовленi "характером та iсторiєю народною", розкрити й закрiпити їх поряд iз загальнолюдськими цiнностями в нацiональнiй системi виховання.
виховання тiльки тодi буде дiйовим, коли його питання стануть громадськими питаннями для всiх i сiмейними питаннями для кожного. Система громадського виховання, що вийшла не з громадського переконання, як би хитро вона не була обдумана, виявиться безсилою i не буде впливати нi на особистий характер людини, нi на характер суспiльства. Вона буде готувати технiкiв, але нiколи не виховуватиме корисних i дiяльних членiв суспiльства, i якщо вони з’являтимуться, то незалежно вiд виховання.
За Ушинським, пробудження громадської думки у справi виховання є єдиною мiцною основою всяких полiпшень у цiй галузi: "де немає громадської думки про виховання, та нема i громадського виховання, хоч може бути багато громадських навчальних закладiв".
У своїх педагогiчних творах К. Д. Ушинський велику увагу придiляв формуванню характеру дитини в першi роки її життя, органiзацiї її початкового навчання, вихованню дiтей у процесi працi. Особливе мiсце належить К. Д. Ушинському в розробцi теорiї гри й методики розвитку мови дiтей.
Думки видатного вiтчизняного педагога К. Д. Ушинського про пiдготовку вчителiв викладено в багатьох статтях, програмах, працях: "Проект учительської семiнарiї", "Педагогiчна подорож по Швейцарiї", у статтях "Про користь педагогiчної лiтератури", "Три елементи школи", "Думка колезького радника К. Д. Ушинського про проект реорганiзацiї Гатчинського iнституту", в передмовi до книги "Людина як предмет виховання".
К. Д. Ушинський критикує "Проект учительського iнституту Росiї", в якому вiдзначає ряд iстотних недолiкiв як щодо базової школи, так i стосовно органiзацiї керiвництва та навчальної роботи в учительському iнститутi. У Росiї "нема народних шкiл i народних учителiв" - як докiр кидає педагог-демократ урядовим колам, якi мали нести вiдповiдальнiсть за освiту. "Найiстотнiшим недолiком у справi росiйської народної освiти є нестача добрих наставникiв, спецiально пiдготовлених до виконання своїх обов’язкiв".
Видатний педагог закликав розрiзняти пiдготовленiсть учителя до навчання дiтей у початковiй i середнiй школi, причому для початкової її ланки першочергового значення вiн надавав покликанню, iнтересу до педагогiчної професiї. Нi в якому разi не слiд приймати до учительських семiнарiй випадкових людей. Тiльки молодь iз вираженими педагогiчними нахилами має становити основний контингент таких навчальних закладiв.
"органiзм суспiльного виховання", але головну, вирiшальну роль справедливо вiдводив учителю-вихователю. К. Д. Ушинський розумiв виховання як закономiрний соцiально-психологiчний процес, в якому певну роль вiдiграють одвiчнi соцiальнi потяги людини - потреба у спiлкуваннi й здатнiсть взаємного "магнетизування", морально-вольового впливу один на одного. "Причини такого морального магнетизування, - зазначає К. Д. Ушинський, - прихованi глибоко в природi людини". Але якщо це положення правильне щодо спiлкування дорослих, то воно ще бiльшою мiрою стосується педагогiчного процесу, в якому двi його сторони - учитель та учень - дуже рiзняться за рiвнем свого соцiального досвiду.
Захищаючи iдею вирiшального впливу особистостi вихователя на вихованця, К. Д. Ушинський водночас боровся проти теорiї вiльного виховання, згiдно з якою спiлкування вихователя й вихованцiв зводилось до стихiйних, випадкових контактiв. Виховання вiн розглядав як цiлеспрямовану, свiдому дiяльнiсть, що вимагає спецiальної пiдготовки й наявностi у вихователя певних особистiсних i професiйних якостей. До найголовнiших компонентiв виховання К. Д. Ушинський вiдносив розумовий, моральний i фiзичний розвиток особистостi i розглядав їх у нерозривнiй єдностi. Вiдповiдно до цього вiн визначає риси особистостi вихователя.
У процесi спiлкування з дитиною нiщо не дiє так сильно на її душу, як переконання вихователя. К. Д. Ушинський використовує поняття "переконання" в неадекватних значеннях. По-перше, переконання сприймається як складова частина виховання як процесу i має суто термiнологiчне значення., по-друге, - як один з аспектiв свiдомостi особистостi й, по-третє, - як спосiб впливу, метод. К. Д. Ушинський пише: "вихователь, поставлений вiч-на-вiч iз вихованцями, в самому собi має всю можливiсть успiхiв виховання. Найголовнiшим шляхом людського виховання є переконання, а на переконання можна впливати тiльки переконанням. Усяка програма викладання, всякий метод виховання, хоч би який вiн був хороший, не перейшовши в переконання вихователя, залишиться мертвою буквою, що не має нiякої сили насправдi... Вихователь нiколи не може бути слiпим виконавцем iнструкцiї: не зiгрiта теплом його особистого переконання, вона не матиме нiякої сили".
Ось чому вiд учителя справедливо вимагати, пiдкреслював К. Д. Ушинський, щоб усе його особисте життя було зразком єдностi слова i дiла, не давало учням приводу для вiдхилення вiд норм моральної поведiнки, не руйнувало поваги до нього в батькiв i дiтей, а навпаки, служило прикладом як для тих, так i для iнших, i не суперечило його ж шкiльним настановам. "Тiльки за цiєї умови вiн може мати моральний вплив на дiтей i його шкiльна дiяльнiсть буде справдi виховною дiяльнiстю".
Вплив iдей К. Д. Ушинського на подальший розвиток росiйської дошкiльної педагогiки такий великий, що його по праву називають "батьком росiйської дошкiльної педагогiки".
Свiй, цiлком оригiнальний, пiдхiд виявив К. Д. Ушинський у трактуваннi самої педагогiки. Вiн вчив "розрiзняти педагогiку в широкому розумiннi, як суму знань потрiбних або корисних для педагога, i педагогiку у вузькому розумiннi, як теорiю мистецтва, виведеного з цих наук".
Педагогiка належить до унiкальних явищ людського суспiльства, iнтегруючи в собi достоїнства науки й мистецтва, що виключає ремiсництво. Причому педагогiка, як зазначив К. Ушинський, є "першим вищим з мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбiльшу з потреб людини й людства - її душi i тiла; а вiчно передуючий iдеал цього мистецтва є довершена людина".
К. Ушинський вимагає будувати навчання й виховання з урахуванням природи дитини. "Якщо педагогiка хоче виконати людину у всiх вiдношеннях, - зазначав вiн у фундаментальнiй працi "Людина як предмет виховання", - то вона повинна перше пiзнати її також у всiх вiдношеннях".
"що вивчає землю як житло людини й людину як жителя земної кулi", статистику, економiку, iсторiю. У цих науках, за його твердженням, викладаються, порiвнюються й групуються факти й тi спiввiдношення фактiв, у яких виявляються властивостi предмета виховання, тобто людини.
Із зазначеного кола антропологiчних наук особливо великого значення Ушинський надав психологiї.
враховувати нацiональну особливiсть її характеру, що "вiрнiше за iншi особливостi передається вiд батькiв до дiтей". Ця спадкова основа нацiональної належностi й характеру, за його твердженням, "служить наймiцнiшою основою для всього, що становить згодом повний характер Людини".
Основою педагогiчної системи Ушинського є принцип народностi, який ґрунтується на думцi, що народ має право на школу рiдною мовою, побудовану на власних нацiональних засадах, й повинен її мати.
З’ясуванню педагогiчного принципу вiн присвятив одну з найвизначнiших праць - "Про народнiсть у громадському вихованнi" (1875 р).
"Є лише одна загальна для всiх природжена схильнiсть, - зазначає К. Ушинський, - на яку може розраховувати виховання: це те, що ми звемо народнiстю..." Пiд народнiстю вiн розумiв своєрiднiсть кожного народу, нацiї, зумовлену їх iсторичним розвитком, географiчним, природними умовами. Це "поля батькiвщини, її мова, її перекази i життя", тобто те самобутнє, найтиповiше i найдорожче, що вiдрiзняє одну нацiю вiд iншої й забезпечує їй успiшне функцiонування i розвиток. Виховання, коли воно не хоче бути безсилим, має бути народним.
За визначенням К. Ушинського, "народнiсть є досi єдиним джерелом життя народу в iсторiї. Через особливiсть своєї iдеї, що вноситься в iсторiю, народ є в нiй iсторичною особистiстю... Кожному народовi судилося вiдiгравати в iсторiї свою особливу роль, i якщо вiн забув цю роль, то повинен зiйти зi сцени: вiн бiльше не потрiбний. Історiя не терпить повторень. Народ без народностi - тiло без душi, якому лишається тiльки пiддатися законовi розкладу i знищитися в iнших тiлах, що зберегли свою самобутнiсть".
Видатний український педагог назвав народнiсть "єдиним джерелом iсторичного життя держави", "найпрекраснiшим створiнням божим на землi". Це були генiальнi фiлософсько-педагогiчнi iдеї великого вченого, який переконливо довiв, що кожен народ, який хоче себе зберегти як нацiю й уникнути асимiляцiї, повинен мати свою державу, де плекати з поколiння до поколiння власну, властиву тiльки йому оригiнальнiсть, через створену й застосовану ним власну "народну" педагогiку та власну систему нацiонального виховання.
Народна педагогiка, як i вся народна виховна мудрiсть, одержала в трактуваннi К. Ушинського найвищу оцiнку. Вiн перший поставив на п’єдестал почестей народну педагогiку. Вiн же й перший увiв поняття "народна педагогiка" в широкий обiг, обґрунтувавши правомiрнiсть цього термiна в педагогiчнiй науцi, теоретично й практично довiв, що народна педагогiка є золотим фондом педагогiки наукової, закликав до ґрунтовного й всебiчного вивчення виховного досвiду народу.
К. Ушинський писав, що "виховання, створене самим народом i побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних iдеях або запозичених в iншого народу". За його справедливим твердженням "тiльки народне виховання є живим органом в iсторичному процесi народного розвитку".
Педагогiчна спадщина К. Ушинського - вершина не тiльки вiтчизняної, а й свiтової педагогiчної думки. І на таку височiнь вiн пiднiсся завдяки тому, що джерелом його творчостi була народна педагогiка. Сторiнки його творiв щедро засiянi золотими розсипами народної педагогiки.
i на перше мiсце поставив казку, назвавши її першою i блискучою спробою народної педагогiки, виразником педагогiчного генiю народу.
Ушинському належить розробка наукових засад нацiонального виховання. Нацiональним вiн вважав виховання, яке iсторично склалося на iсторичному ґрунтi певної конкретної нацiї й своїми цiлями, змiстом i засобами пiдпорядковане самобутнiй природi дитини, потребам забезпечення її належного тiлесного, чуттєво-вольового, iнтелектуального, духовно-морального й естетичного розвитку, засвоєнню нацiональних, мiсцевих етнографiчних та загальнолюдських культурних цiнностей, формуванню довершеної особистостi, нацiонально свiдомого представника свого народу.
"Незважаючи на схожiсть педагогiчних форм усiх європейських народiв, - застерiгав Ушинський, - у кожного з них своя особлива нацiональна система виховання, своя особлива мета, i свої особливi засоби досягнення цiєї мети". Природним спрямуванням нiмецького нацiонального виховання в Нiмеччинi є формування нiмця, у Францiї - француза, в Англiї - англiйця, у Росiї - росiянина, а в Українi - українця.
Основи виховання i мета його, а отже, i головний його напрям, за висновком К. Д. Ушинського, рiзнi в кожного народу i визначаються народним характером, тому запозичення одним народом в iншого виховних систем є неможливим, як не можна жити за зразком iншого народу, хоч яким би принадним був цей зразок, так не можна виховуватись за чужою педагогiчною системою, хоч якою вона була стрункою й добре продуманою. Кожен народ повинен випробувати власнi сили щодо цього. Виховання має бути адекватним нацiональнiй вдачi дитини.
спосiб життя. Тому цiлком природним й об’єктивно закономiрним виступає прагнення українського народу мати власну нацiональну систему виховання. Першоосновою нацiонального виховання виступає рiдна мова, яку К. Ушинський у статтi "Рiдне слово" (1851 р) назвав "незвичайним педагогом", "великим народним педагогом", "найбiльшим народним наставником", що навчає й виховує дiтей надзвичайно швидко, легко й доступно, якимось незвичайним, властивим тiльки їй способом.
"Мова народу - кращий, що нiколи не в’яне й вiчно знову розпускається, цвiт усього духовного життя... Мова - найважливiший, найбагатший i наймiцнiший зв’язок, що поєднує вiджилi, живущi й майбутнi поколiння народу в одне велике. Історичне живе цiле. Коли зникає народна мова - народу нема бiльше!" [1] - це рядки зi статтi К. Ушинського "Рiдне слово".
До питання ролi рiдної мови в навчаннi й вихованнi, розвитку дiтей, у формуваннi в них духовностi й народного свiтогляду К. Ушинський звертався не раз.
1. 2 Ідея нацiонального виховання в працях Ушинського
"Всяка жива iсторична народнiсть є найпрекраснiшим створiнням Господа на землi, i вихованню залишається тiльки черпати з цього багатого i чистого джерела", - писав вiн у статтi "Про народнiсть в громадському вихованнi".
Пiд народнiстю Ушинський розумiв своєрiднiсть кожного народу, зумовлену його iсторичними та географiчними умовами.
Характерною рисою для народностi, в розумiннi Ушинського, є громадськiсть. Вiн був переконаний у тому, що народна iдея виховання вимагає широкої громадської атмосфери навколо себе i не може бути здiйснена без залучення найширших громадських сил. Ушинський писав: "Сам народ i його великi люди прокладають шлях в майбутнє: виховання тiльки йде по цiй дорозi..."
Керуючись iдеєю народностi, К. Ушинський прийшов до висновку, що народна освiта повинна знаходитися в руках народу, а навчання дiтей здiйснюватися рiдною мовою, яка є найяскравiшим виявом народностi.
Навчання дiтей рiдною мовою, на думку Ушинського, має на метi: розвиток "природженої душевної здiбностi, яку називають даром слова", введення дiтей у свiдоме володiння скарбами рiдної мови, пояснення їм логiки цiєї мови, тобто граматичних законiв у її логiчнiй системi. Цi три цiлi, зауважував педагог, досягаються не одна за одною, а разом.
Загальна оцiнка ролi та значення мови в громадському життi дана Ушинським в його чудовiй статтi "Рiдне слово".
"Мова народу" - найкращий цвiт усього його духовного життя, який нiколи не в’яне".
Вiн вважав, що основними завданнями народної школи у вихованнi особистостi є виховання патрiотизму засобами рiдної мови, яка не тiльки виражає духовнi якостi народу, а й являється найкращим його наставником, що вчив народ ще тодi, коли не було нi книжок, нi школи.
"є лише загальна для всiх природжена схильнiсть, на яку завжди можна розраховувати вихованню: це те, що ми звемо народнiстю... Виховання створене самим народом i побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних iдеях або запозичених в iншого народу". [2]
характеру, визначається його суспiльним життям i розвивається разом iз його розвитком.
Ушинський був переконаний у тому, що "громадське виховання, яке змiцнює i розвиває в людинi народнiсть, розвиваючи водночас її розум i самосвiдомiсть, могутньо сприяє розвитковi народної самосвiдомостi взагалi; воно вносить свiтло свiдомостi у тайники народного характеру i робить сильний i багатотворний вплив на розвиток суспiльства, його мови, його лiтератури, його законiв, словом, на всю його iсторiю". [3]
Ідея народностi виховання була спрямована проти впливу на вiтчизняну школу освiтнiх систем захiдноєвропейських країн. Чиновники Мiнiстерства народної освiти виступали за пiдтримку європейської народної освiти. К. Д. виступав проти механiчного перенесення на вiтчизняний ґрунт систем виховання i навчання, якi склалися в iнших державах, в iнших iсторичних умовах.
За Ушинським, критерiєм використання наукових досягнень у створеннi нацiональної системи освiти i виховання є народнiсть. Народнiсть як глибока вiра у творчi сили своєї країни, як вимога передати справу народної освiти народовi, побудова системи виховання у вiдповiдностi з особливостями рiзних нацiй, що населяють країну, i умовами життя. Великий педагог висунув вимогу, щоб справа народної освiти була звiльнена вiд важкої i гальмуючої розвиток урядової опiки. Засноване на народностi виховання розвиває у дiтей почуття патрiотизму, нацiональної гордостi, почуття обов’язку перед батькiвщиною, привчає завжди ставити загальнi iнтереси вище особистих. Народнiсть виховання пов’язана з питанням про виховання i освiтнє значення рiдної мови, яка вiдбиває все багатство i багатограннiсть людського життя.
1. 4 Проблема мети i засобiв морального виховання у педагогiчнiй спадщинi К. Д. Ушинського
"Про моральний елемент виховання" вiн розмiрковує про його важливiсть: збагачення розуму пiзнанням приносить користь, проте чесною людиною навряд чи стане П.І. Чигинов, навiть якщо буде посвячений у всi таємницi органiчної хiмiї або полiтичної економiї; головне завдання виховання становлять явища моралi, i вони значно важливiшi, нiж розвиток розуму взагалi, наповнення голiв пiзнанням. Моральне виховання розвиває в дiтей гуманнiсть, чеснiсть, скромнiсть, слухнянiсть, повагу до старших, вiдчуття власної гiдностi. Воно сприяє формуванню почуття обов’язку, волi.
Цiнуючи розумiння великим педагогом законiв розвитку природи, основнi риси його етичних поглядiв, слiд мати на увазi, що моральнiсть у К. Д. Ушинського поєднується з релiгiєю. Хоча його погляди на релiгiю i змiнювалися, у моральному вихованнi чiльне мiсце залишалося за пiдготовкою дiяльного, з почуттям громадського обов’язку громадянина своєї Вiтчизни.
Дослiдники творчостi К. Д. Ушинського вiдмiчають, що найважливiшими засобами морального виховання вiн вважав:
навчання, яке вмiло поєднує розвиток мовлення, повiдомлення знань i моральне виховання учнiв;
особистий приклад учителя;
переконування, якому вiн надавав дуже велике значення;
заходи попередження;
заохочення i стягнення. [1]
1. 5 Внесок К. Д. Ушинського в розробку методологiї та теорiї виховного процесу
Перiод плiдної науково-педагогiчної i практичної педагогiчної дiяльностi Ушинський К. Д. Ушинського збiгся iз бурхливим розвитком свiтової науки, зокрема педагогiки. Найбiльш вiдомi педагоги свiту вели дискусiї про те, що ж таке педагогiка. Чи є вона самостiйною наукою? У чому особливостi педагогiки як науки? Якi зв’язки педагогiки з iншими науками?
"самостiйною соцiальною галуззю знання... нарiвнi з iншими науками". Розробляючи проблеми педагогiчної науки, вiн написав працi "Людина як предмет виховання", "Три елементи школи", "Питання про народнi школи", "Праця в її психiчному i виховному значеннi", "Про моральний елемент у вихованнi", "Про користь педагогiчної лiтератури", пiдручники та методичнi вказiвки до них. Саме цими працями Костянтин Дмитрович заклав мiцний фундамент педагогiчної науки, чiтко визначив її мету i завдання.
Особливу цiннiсть становить його головна робота "Людина як предмет виховання", задумана як пiдручник з педагогiки. Цей твiр став класикою педагогiчної думки. Першi два томи опублiкованi ще за життя автора. Вони присвяченi фiзiологiчним i психологiчним основам навчання i виховання. Третiй том, де мала бути викладена система педагогiка та педагогiчнi настанови, що випливають з положень, розвинених у педагогiчнiй антропологiї, автор не встиг закiнчити, але ряд матерiалiв вiн опублiкував у журналах.
Головним завданням, яке ставив педагог, було наукове обґрунтування педагогiки. Тому вiн звертається до записiв фiзiологiї, анатомiї, логiки, психологiї, iсторiї та iнших наук. Педагогiчнi факти вiн вбачає в об’єктивному станi процесу навчання i виховання. І для того, щоб цi факти стали досвiдом, вони повиннi бути осмисленi, узагальненi.
цi правила випливають: "Ми не говоримо педагогам - робiть так чи iнакше; але кажемо їм: вивчайте закони психологiчних явищ, якими ви хочете керувати, i робiть, керуючись цими законами i тими обставинами, в яких ви хочете їх застосувати". [1] Саме тому Костянтин Дмитрович формулює важливе педагогiчне кредо: якщо педагогiка хоче виховувати людину у всiх вiдношеннях, вона повинна попередньо пiзнати її також у всiх вiдношеннях.
Розробляючи основи вiтчизняної педагогiчної науки, Костянтин Дмитрович називав педагогiку ще й мистецтвом. Спiввiдношення науки педагогiки i мистецтва виховання Костянтин Дмитровим розглядав у передмовi до першого тому "Педагогiчнi антропологiї", статтях "Про користь педагогiчної лiтератури", та "Про народнiсть у громадському вихованнi". Розмежування педагогiки як науки, з одного боку, i педагогiки як мистецтва виховання, з iншого, мало мiсце в тих випадках, якi не переслiдували iншої мети, окрiм вивчення сутностi предметiв i явищ, вивчення закономiрних, об’єктивних. Вiд волi людини не залежних зв’язкiв мiж предметами i явищами
2. 1 Ушинський про гармонiю розвитку людини
елементи цих систем, вiн намагався виробити свiй самостiйний оригiнальний свiтогляд.
У своїх поглядах на природу, людину вiн дотримувався еволюцiйного вчення Ч. Дарвiна. Вважаючи людину частиною живої природи, в роботi "Людина як предмет виховання" Ушинський розпочинає свiй вигляд з характеристики органiзму взагалi, його зв’язку з середовищем, i переходить далi до особливостей тваринного i людського органiзмiв.
Йдучи за Ч. Дарвiном, вiн розглядає живi органiзми як предмет i продукт бiологiчного їх розвитку, вказує на змiну спадковостi пiд впливом змiни умов iснування, виступає проти вiталiзму, хоч i зберiгає це поняття "сила розвитку". Водночас Ушинський зважає i на специфiчнi особливостi людського органiзму, суспiльно-iсторичнi умови їх походження, вказує на значення працi в життя людини, хоч i не пiднiмається до розумiння тiєї ролi, яку вона вiдiграла в iсторичному становленнi її природи. В своїй статтi "Праця в її психiчному i виховному значеннi" пiдходить до оцiнки працi з етико-релiгiйної точки зору.
У теорiї пiзнання в психологiї у нього багато матерiалiстичних елементiв. у метафiзичних абстрактних елементах психологiї І. Гербарта, К. Ушинський намагався побудувати психологiю на основi фiзiологiї. Вiн докладно розглядає будову i функцiї нервової системи, її значення в життi й дiяльностi органiзму, пiзнання навколишнього свiту.
Вiн подiляв думку І. М. Сєчєнова про те, що вся дiяльнiсть нервової системи є рефлекторною, вiдтворюючою дiяльнiстю, висуває iдею "засвоєних рефлексiв", тобто таких, що набуваються в процесi iндивiдуального життя, i справедливо вважає їх фiзiологiчною основою навичок i звичок, виховання яких є одним з найважливiших завдань педагога. К. Д. Ушинський розглядає великi пiвкулi головного мозку як орган свiдомої дiяльностi людини; зi своєї точки зору про будову i функцiї нервової системи вiн робить ряд важливих педагогiчних висновкiв про фiзичне виховання дiтей, рацiональну органiзацiю режиму їх працi i вiдпочинку, про потребу органiзму в снi, як засобi вiдновлення його сил.
Широке використання Ушинським даних анатомiї i фiзiологiї в рядi роздiлiв працi "Людина як предмет виховання" свiдчать про його матерiалiстичний пiдхiд до висвiтлення проблем психологiї пiзнання. Проте, будучи неспроможним зрозумiти перехiд вiд матерiї до свiдомостi i, вважаючи, що останню не можна вивести з жодних законiв iнертної матерiї, Ушинський зупинився на дуалiстичному розв’язаннi цiєї психофiзичної проблеми.
Дидактика К. Ушинського глибинна, розмаїта й оригiнальна. Вiн вимагав будувати навчання на основi врахування нацiональних, вiкових, статевих i психологiчних особливостей дiтей, наголошував на значеннi повторення в процесi навчання, обґрунтував дидактичнi принципи свiдомостi, наочностi, систематичностi, мiцностi засвоєння знань.
Вагоме мiсце в дидактичнiй системi К. Д. Ушинського займає висвiтлення проблем оптимiзацiї пiзнавальної активностi школярiв, емоцiйностi навчання, розвитку мислення i мовлення учнiв, забезпечення наступностi в навчаннi, належної органiзацiї самостiйної роботи й творчостi школярiв, шкiльного краєзнавства. Надзвичайно важливо те, що вiн не просто проповiдував свою дидактику, а й дав їй глибоке наукове обґрунтування та класичний взiрець втiлення на практицi. У цьому вiдношеннi неординарними за своїм дидактичним змiстом i методикою є його пiдручники для початкового навчання "Дитячий свiт" (1861 р), "Рiдне слово" (1864 р), статтi "Три елементи школи" (1867 р), "Недiльнi школи" (1861 р), "Про початкове викладання росiйської мови" (1864 р).
Виховна система К. Ушинського базується на мудростi народної педагогiки й висунених ним теоретичних положеннях педагогiчної науки. Виховання вiн визначає як певний цiлеспрямований i систематичний вплив на тiло, душу й розум дитини з метою прищеплення їй якостей здорової, розумової, моральної, релiгiйної, нацiонально свiдомої, творчо iнiцiативної, культурної, освiченої людини.
Розкриваючи психолого-педагогiчну суть виховного впливу, К. Д. Ушинський писав: "Виховання бере людину всю, якою вона є, з усiма її народними й поодинокими особливостями, - її тiло, душу i розум, - i передусiм звертається до характеру людини..." [1]
А тому вiн прагнув у "самiй природi людини" знайти "засоби виховної дiяльностi", переконливо доводячи, що "засоби цi величезнi". Тому кожен учитель, за його словами, "повинен набути всебiчних знань про людську природу, за виховання якої береться".
"Поняття виховної людини - дуже широке поняття", - писав К. Ушинський. Тому розроблена ним виховна система включає всi провiднi компоненти пiдготовки всебiчно розвиненої людини: формування наукового свiтогляду, розумове виховання, духовно-моральне, господарсько-трудове, естетичне, фiзичне.
Воно передбачає набуття знань, розвиток пiзнавальних i творчих здiбностей, прищеплення iнтересу i потреби в розумовому збагаченнi впродовж усього життя, самостiйному здобуваннi знань i застосуваннi їх на практицi. За висновком К. Ушинського, свiдомiсть "збагачується тiльки:
примноженням фактiв та переробкою їх.
Чим бiльше фактичних знань набув розсудок i чим краще вiн переробив цей сирий матерiал, тим вiн розвиненiший i сильнiший". [2]
Могутнiм фактором розумового виховання молодi виступає вдавання до феноменальної мудростi рiдного народу, до невичерпних джерел фольклору.
дисциплiнованiсть. Завдання i змiст духовно-морального виховання вiн визначив з огляду вселюдських, народних i нацiональних культурних цiнностей, виходячи з вимог народних чеснот i норм християнської моралi, дбаючи, щоб воно розвивало в дитини твердий характер i волю, стiйкiсть, почуття громадського обов’язку. Основа духовно-морального виховання - протиставлення: Бога - дияволу, Добра - злу, Свiтле - темрявi, Правди - брехнi, Милосердя - жорстокостi, Розуму - невiгластву, Честi - ганьбi, Працьовитостi - неробству, Краси - потворству.
"Духовний розвиток, духовне виховання людини зокрема i народу взагалi, - зазначив К. Ушинський, - здiйснюється не лише школою, а кiлькома великими вихователями: природою, життям, наукою i релiгiєю". [3]
Господарсько-трудове виховання в педагогiчнiй системi К. Д. Ушинського виступає як основа всiх напрямiв виховання.
"щоб розвинути в людинi звичку й любов до працi: воно повинно розвинути в людини звичку й любов до працi".
Етичне й естетичне виховання К. Д. Ушинський трактував як цiлеспрямований, органiзований процес формування у дiтей розвиненої естетичної свiдомостi, художньо-естетичного смаку, здатностi сприймати, творити й цiнувати прекрасне, поводитися культурно, ґречно й достойно.
"Дитячий свiт" (роздiл "Про людину") та в третьому томi "Педагогiчної антропологiї" (роздiл "Загальнi зауваження про фiзичне виховання", має на метi змiцнення здоров’я, сили, досягнення правильного тiлесного розвитку й утвердження здорового способу життя, вироблення навичок санiтарно-гiгiєнiчної культури учнiв.
"Громадське виховання є для народу його сiмейне виховання".
За висновком К. Д. Ушинського, повне досягнення навчальної й виховної мети можливе, коли її втiлює висококвалiфiкований вчитель, вихователь.
2. 2 Вимоги до вчителя
ставлення до обов’язкiв педагога, освiченiсть, ґрунтовне знання педагогiки i психологiї, статечнiсть, володiння педагогiчною майстернiстю й педагогiчним тактом - ось провiднi риси справжнього вчителя.
У статтi "Три елементи школи" (1857 р) К. Ушинський видiлив такi найвпливовiшi виховнi сили: адмiнiстрацiю закладу, вихователiв та вчителiв. Вiн переконливо доводить, що коли "вихователь як за освiтою, так i за характером своїм вiдповiдає високому покликанню педагога, то заклад у його руках швидко може досягти довершеностi". [1]
Видатний учитель українських учителiв висловлює своє переконання також у "тому по без особистого впливу вихователя на вихованця справжнє виховання, що проникає в характер, неможливе. Тiльки особистiсть може дiяти на розвиток i визначення особистостi, тiльки характер може формувати характер" [2]
Звичайно, справжнiй учитель, на думку К. Д. Ушинського, - це той, хто постiйно сам вчиться, займається самоосвiтою, знайомиться з найновiшою педагогiчною лiтературою, пiдвищує й удосконалює свою квалiфiкацiю.
Значення К. Д. Ушинського в розвитку педагогiчної думки колосальне. Вiн став основоположником, творцем глибокої, стрункої педагогiчної системи, забезпечивши таким чином високий науковий злет i свiтову славу української педагогiки в усiх її основних напрямках - у галузi новiтньої дидактики й теорiї виховання, школознавства й пiдручникознавства, педагогiчної антропологiї, українознавства, пiдготовки учительських кадрiв.
2. 3 Проблема професiйної пiдготовки вчителя в педагогiчнiй спадщинi К. Д. Ушинського
Знаючи, що навiть досить здiбний педагог може перетворитися на ремiсника, якщо його дiяльнiсть iгнорує запаси виховання, Костянтин Дмитрович пiдкреслював необхiднiсть для мистецтва виховання володiння прикладними знаннями про умови ефективностi виховного процесу, про способи педагогiчної дiяльностi, про засоби педагогiчного впливу. Взагалi, проблемi пiдготовки вчителя-професiонала вiн придiлив велику увагу у своїй науково-практичнiй дiяльностi.
Думки педагога-демократа про пiдготовку вчителiв викладенi в таких роботах: "Проект учительської семiнарiї", "Три елементи школи", "Педагогiчна подорож по Швейцарiї", "Думка колезького радника К. Д. Ушинського про проект реорганiзацiї Гатчинського iнституту" та iншi. Пропонована система пiдготовки вчителя базувалася на усвiдомленнi високої ролi вчителя в життi суспiльства, на великiй вазi особистiсного фактора у педагогiчнiй дiяльностi. Йому належить думка: виховна сила виливається лише з живого джерела людської особистостi. Особистий приклад учителя, за його словами, це промiнь сонця для молодої душi. Вiн прагнув привернути увагу громадської думки до того, яке велике суспiльне значення має праця шкiльного педагога i яка увага i турбота повиннi бути виявленi з боку громадськостi до народного вчителя. У статтi "Про користь педагогiчної лiтератури" вiн пише: "Вихователь, що стоїть на рiвнi з сучасним ходом виховання, почуває себе живим, дiльним членом великого органiзму, який бореться з неуцтвом та недолiками людства, посередником мiж усiм, що було благородного й високого в минулiй iсторiї людей, i поколiнням новим, охоронцем святих заповiтiв людей, якi боролися за iстину i за благо. Вiн почуває себе живою ланкою мiж минулим i прийдешнiм, могутнiм ратоборцем iстини й добра, i усвiдомлює, що його справа, скромна зовнi, - одна з найвизначнiших справ iсторiї, що на цiй справi ґрунтуються царства i нею живуть цiлi поколiння". [1]
Костянтин Дмитрович стверджував, що вчитель не виконає свого обов’язку, якщо буде лише викладачем предмету i не буде вихователем. Знання, вважав вiн, далеко не складають головного достоїнства викладача навчального закладу. Головне, щоб гiмназичний викладач умiв виховувати учнiв своїм предметом.
К. Д. Ушинський розробив змiст спецiальної пiдготовки вчителя, визначив коло наук для вивчення майбутнiми народними вчителями в учительських семiнарiях. Вiн наголошував на всебiчнiй пiдготовцi вчителя, щоб вiн мав пiзнання не лише в законi Божому, граматицi, арифметицi, географiї та iсторiї, але й у природничих науках, медицинi, сiльському господарствi; окрiм того, вчитель має вмiти добре писати, малювати, креслити, читати ясно i виразно i, якщо можливо, навiть спiвати. Центральне мiсце серед цих наук вiн вiдводить рiднiй мовi, бо цей предмет входить в усi iншi предмети i вбирає в себе їхнi результати.
У "Проектi учительської семiнарiї" К. Д. Ушинський висловив цiннi думки не лише щодо питань пiдготовки вчителiв початкової школи, але й для середнiх навчальних закладiв та викладачiв педагогiки. Вiн висунув iдеї, якi набагато випередили час. Вважав за необхiдне вiдкрити при унiверситетах педагогiчнi факультети, визначив для них науковi дисциплiни. Педагогiчнi факультети, що пропонувалися ним, мусили бути центрами розвитку i поширення педагогiчної науки. У проектi К. Д. Ушинський висунув iдею не лише теоретичної, але й практичної пiдготовки вчителiв: "Метод викладання можна вивчити з книги або зi слiв викладача, але набути навичок у застосуваннi цього методу можна тiльки дiяльною i тривалою практикою". [2] Великий педагог у зв’язку з цим запропонував при семiнарiях створити спецiальнi зразковi школи як базу для педагогiчної практики. Одночасно до учительських семiнарiй вiн рекомендував прикрiпити кiлька рядових народних шкiл. К. Д. Ушинським сформульовано завдання педагогiчної практики i розроблено її змiст.
І сьогоднi не втратили свого значення мiркування мудрого педагога про науку i мистецтво виховання, про вiдповiдальнiсть професiї вчителя, її непересiчну роль у забезпеченнi соцiального прогресу. Ще й дотепер не вся програма пiдготовки вчителя, задумана К. Д. Ушинським, повнiстю реалiзована.
2. 4 Внесок К. Д. Ушинського в розвиток дидактики
Видатний педагог К. Д. Ушинський був тiсно пов’язаний з Україною не лише своїм походженням (предки i батьки його жили, в основному, на Українi, та й сам вiн з 46 рокiв свого життя бiля двадцяти провiв на українськiй землi), але й особистими симпатiями до неї, науковими, зокрема етнографiчними iнтересами. [3] У листi вiд 9 грудня 1863 року до свого друга Л. Модзалевського Ушинський називає себе "малоросом", а в листi вiд 4 вересня 1868 року до того ж адресати пише про Україну як про свою Батькiвщину: "Ми поки що оселилися у Петербурзi, хоча наступного року думаю переїхати до себе на батькiвщину - в Київ"
К. Д. Ушинський багато уваги надавав навчанню дiтей рiдною мовою. Вiн звернувся з проханням дозволити вiдкрити йому в маєтку дружини - хуторi Богданка (нинi Шосткинський район Сумської областi) початкову школу з українською мовою навчання. У цьому проханнi йому було вiдмовлено, бо царський уряд проводив полiтику насильної русифiкацiї народiв.
Ушинський прекрасно володiв українською мовою в аналiтичному дослiдженнi "Працi Уральської експедицiї", написаному як рецензiя за формою, але досить великому (161 с) за обсягом, Костянтин Дмитрович дає глибокий критичний вiдгук на чотири великих працi "Записок русского географического общества" з питань географiчної, iсторичної, етнографiчної та лiнгвiстичної наук. Аналiз, представлений К. Д. Ушинським, свiдчить про його глибоку обiзнанiсть в iсторiї i географiї, етнопедагогiцi та психологiї життя України.
Слiд зауважити, що К. Д. Ушинський добре знав i лiтературу, i побутову українську мову, розумiвся на дiалектах. Ушинський визнав мовленнєвий хист українських жiнок, звiдси його рекомендацiї - вивчати українську мову, прислуховуватись до розмов жительок Полтавщини, що, мабуть, робив i сам дослiдник.
Висновок
дiтей молодшого шкiльного i дошкiльного вiку.
Ідеї великого педагога мали великий вплив не лише на розвиток вiтчизняної педагогiчної думки, але й на свiтову педагогiчну науку.
Список лiтератури
1. Ушинський про виховання / Історiя педагогiки, с. 79-92. Мосiященко В. А., Задорожна Л. В., Курак О.І.
3. 22 видатних українських педагоги, с. 160-176.
5. Ідея народностi у вихованнi / За творами К. Д. Ушинського / Рiдна школа. - 2004, №3, с. 66-67.
7. Педагогiчна майстернiсть / За ред. І. А. Зазюка. - К., 1997.
|
