Види позакласної та позашкільної роботи з образотворчого мистецтва у початкових класах

Види позакласної та позашкiльної роботи з образотворчого мистецтва у початкових класах Мiнiстерство освiти i науки України Тернопiльський нацiональний педагогiчний унiверситет iменi Володимира Гнатюка Кафедра образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва i дизайну та методики їх викладання ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: Виконала: Студентка факультету ПВПК Групи 33 Конська О. П. Науковий керiвник: Пацалюк І.І. Тернопiль – 2008 ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПОЗАКЛАСНІЙ ТА ПОЗАШКІЛЬНІЙ РОБОТІ 1. 1 Роль i мiсце образотворчого мистецтва у позакласнiй та позашкiльнiй роботi 1. 2 Ефективнiсть та доцiльнiсть проведення позакласних та позашкiльних занять з образотворчого мистецтва Висновки з роздiлу 1 РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЗАКЛАСНОЇ ТА ПОЗАШКІЛЬНОЇ РОБОТИ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ 2. 1 Суть, мета i завдання позакласної роботи з образотворчого мистецтва у початковiй школi Висновки з роздiлу 2 3. 1 Методика роботи з дiтьми в умовах позашкiльної та позакласної дiяльностi педагога 3. 2 Гурткова робота з образотворчого мистецтва у школi Висновки з роздiлу 3 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП За умов розбудови, демократизацiї та докорiнної трансформацiї суспiльства усвiдомлення загрози, яка криється в бездуховностi, емоцiйної недорозвиненостi людей i юнацтва, низького рiвня креативностi, виникає нагальна потреба пошуку нових та нетрадицiйних форм роботи в процесi навчально-виховної дiяльностi та пошуку особливих засобiв впливу на духовнiсть особистостi. Серед останнiх у загальному русi за гуманiзацiю системи освiти поступово зростає роль мистецтва. Виховний потенцiал мистецтва мiститься у самiй його сутi i пояснюється тим, що емоцiйна сторона свiдомостi, естетичнi iдеали особистостi первиннi стосовно iнтелекту в формуваннi духовних iнтересiв, ставлення до свiту взагалi. та художньо-розвитковi були б провiдними стосовно навчальних. Адже саме вирiшення художньо-розвиткових завдань передусiм формує рiвень художньо-творчої свiдомостi iндивiда, що й визначає ступiнь включення учнiв у глобальнi культурогеннi процеси. З огляду на викладене мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислiй, сконцентрованiй формi можна визначити як: розвиток у дiтей високих естетичних iдеалiв, формування потреб i здiбностей до образотворчого мистецтва в процесi художнього осмислення свiту. Художня дiяльнiсть дитини починається ще задовго до того моменту, коли вона вперше переступить порiг школи. Бiльшiсть наших дiтей вiдвiдує дитячi садки, де заняття образотворчим мистецтвом є обов’язковим. Аналогiчна ситуацiя i у загальноосвiтнiх школах. З метою бiльш глибокого ознайомлення з рiзнобарвним свiтом мистецтва, розвитку образотворчих умiнь та навичок частина дiтей вiдвiдує художнi школи. Позакласна та позашкiльна робота з образотворчого мистецтва проводиться в шкiльних закладах. На жаль, вiдвiдування дiтьми гурткiв та студiй, є нечисленним. На уроках образотворчого мистецтва та художньої працi дiти малюють, вирiзають з паперу, займаються аплiкацiєю, лiпленням, паперопластикою та iн. Все це сприяє розвитковi творчих здiбностей дитини, розширенню її знань та умiнь в царинi образотворчого мистецтва, формуванню таких духовних новоутворень як естетичний смак, естетичний свiтогляд, доброзичливе ставлення до прекрасного як у мистецтвi, так i у життi. Досвiд роботи в загальноосвiтнiх i дитячих художнiх школах, студiях i гуртках образотворчого мистецтва показує, що всiх дiтей можна навчити образотворчого мистецтва. Багато дiтей, якi вступають до студiй, у дитячi художнi школи з низьким або незадовiльним рiвнем образотворчої пiдготовки, завдяки застосуванню вiдповiдних форм i методiв навчання згодом успiшно закiнчують художню школу, а у деяких випадках, i вищi навчальнi заклади. В педагогiчнiй науцi є чимало дослiджень присвячених позакласнiй та позашкiльнiй роботi з образотворчого мистецтва. Зокрема ця проблема висвiтлена в працях Виноградової Н., Бiлецького П., Чарнецького Я., Сухомлинського В., Кириченка Н., Ельконiна Д. та iнших. Особливо актуальною i значимою ця проблема є сьогоднi, коли перед школою стоять важливi завдання: творчо розвинути дитину, сформувати естетичний смак, як виразник духовного розвитку особистостi, зберегти в душi дитини прекрасне та щире ставлення до всього оточуючого – в життi, в мистецтвi, в суспiльних вiдносинах, в людських взаєминах. Реалiзацiю вищеназваних завдань слiд починати з раннього вiку. Обмаль часу, вiдведеного для вивчення образотворчого мистецтва пiд час основних занять, обмеженiсть безпосереднього наближення дитини до об’єктiв образотворчої дiяльностi зумовлюють необхiднiсть систематичної позакласної та позашкiльної роботи в усiх класах початкової школи. Зважаючи на актуальнiсть даної проблеми. Ми обрали наступну тему нашого курсового дослiдження: «Види позакласної та позашкiльної роботи з образотворчого початкових класах» Об'єкт дослiдження - позакласна та позашкiльна робота з образотворчого мистецтва у початковiй школi. Предмет дослiдження Мета дослiдження Згiдно з метою та предметом дослiдження було визначено - визначити роль i мiсце в позакласнiй та позашкiльнiй роботi образотворчого мистецтва; - з' ясувати ефективнiсть i доцiльнiсть проведення позакласних та позашкiльних занять з образотворчого мистецтва; - визначити особливостi позакласної та позашкiльної роботи з образотворчого мистецтва; - описати рiзновиди позашкiльної та позакласної роботи в початковiй школi та методику роботи з дiтьми в процесi вищеназваних форм роботи. Методи дослiдження. Для розв'язання поставлених завдань було використано такi методи наукового дослiдження: теоретичний аналiз наукових лiтературних джерел, абстрагування, аналiз, синтез, конкретизацiя та iншi. Структура дослiдження. Дипломна робота складається iз вступу, трьох роздiлiв, загальних висновкiв, списку використаної джерел, додаткiв. . ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПОЗАКЛАСНІЙ ТА ПОЗАШКІЛЬНІЙ РОБОТІ 1. 1 Роль i мiсце образотворчого мистецтва в позакласнiй та позашкiльнiй роботi У вихованнi учнiв, розширеннi i поглибленнi їхнiх знань, розвитковiтворчих здiбностей важлива роль належить спецiально органiзованiй виховнiй роботi у позанавчальний час, яку називають позакласною та позашкiльною. Позакласна робота — рiзноманiтна освiтня i виховна робота, спрямована на задоволення iнтересiв i запитiв дiтей, органiзована в позаурочний час педагогiчним колективом школи. Спрямована вона на задоволення iнтересiв, потреб i запитiв дiтей завдяки добровiльнiй участi у рiзноманiтнiй дiяльностi (обговорення книг, кiнофiльмiв, екскурсiї, змагання, конкурси, свята тощо). Позашкiльна робота — освiтньо-виховна дiяльнiсть позашкiльних закладiв для дiтей та юнацтва. Обидва види роботи мають спiльнi завдання i передбачають застосування переважно однакових засобiв, форм i методiв виховання. Завдання позакласної та позашкiльної роботи полягає в закрiпленнi, збагаченнi та поглибленнi знань, набутих у процесi навчання, застосуваннi їх на практицi; розширеннi загальноосвiтнього кругозору учнiв, формуваннi в них наукового свiтогляду, вироблення вмiнь i навичок самоосвiти; формуваннi iнтересiв до рiзних галузей науки, технiки, мистецтва, спорту, виявленнi i розвитку iндивiдуальних творчих здiбностей та нахилiв; органiзацiї дозвiлля школярiв, культурного вiдпочинку та розумних розваг; поширеннi виховного впливу на учнiв у рiзних напрямах виховання. Її змiст визначається загальним змiстом виховання учнiвської молодi, який передбачає розумове, моральне, трудове, естетичне i фiзичне виховання. Позакласна та позашкiльна робота ґрунтуються на використаннi загальних i специфiчних принципiв виховання, серед яких виокремлюють: а) добровiльний характер участi - учнi можуть обирати профiль занять за iнтересами. Педагоги за таких умов повиннi ретельно продумувати змiст занять, використовуючи новi, ще не вiдомi учням факти, форми i методи, якi б посилювали їх iнтерес; б) суспiльна спрямованiсть дiяльностi учнiв - цей принцип вимагає, щоб змiст роботи гурткiв, клубiв та iнших форм дiяльностi, вiдповiдав загальносуспiльним потребам, вiдображав досягнення сучасної науки, технiки, культури i мистецтва; г) розвиток винахiдливостi, дитячої технiчної та художньої творчостi - пiд час занять перед учнями слiд ставити завдання пошукового характеру (створення нових приладiв, удосконалення наявних) придiляти особливу увагу творчому пiдходу до справи тощо; ґ) зв'язок з навчальною роботою - позакласна та позашкiльна робота повинна бути логiчним продовженням навчально-виховної роботи на уроках. Так, знання з фiзики можуть бути поглибленi й розширенi на тематичному вечорi, а з лiтератури — пiд час обговорення кiнофiльму чи спектаклю за лiтературним твором; д) використання iгрових форм, цiкавiсть, емоцiйнiсть. Реалiзацiя цього принципу передбачає використання пiзнавальних та комп'ютерних iгор, демонстрування цiкавих дослiдiв та iн.. [5, с. 26]. До основних напрямiв позакласної та позашкiльної освiти вiдносять: - соцiокультурний, залучення до участi у розв'язаннi рiзних соцiальних проблем - трудових, соцiально-полiтичних, моральних; - надбань, сприяє виробленню умiнь примножувати культурно-мистецькi традицiї свого народу; - дослiдницько-експериментальний - передбачає включення дiтей i пiдлiткiв у науково-дослiдницьку, пошукову дiяльнiсть, поширення науковихзнань та їх перетворення в iнструмент творчого перетворення в iнституттворчого освоєння свiту; - науково-технiчний - спрямований па формування у дiтей технiко-технологiчних знань, розширення їх полiтичного свiтогляду, задоволення потреб юної особистостi у вдосконаленнi освiти з основ iнформатики та комп'ютеризацiї, конструкторської, експериментальної та винахiдної дiяльностi, реалiзацiї здiбностей шляхом пошуку та розвитку вмiнь, новинок технiчного моделювання, конструювання тощо: - дозвiлево-розважальний - передбачає органiзацiю культурного дозвiлля дiтей та пiдлiткiв, спiлкування з однолiтками рiзної форми iгрової та дозвiлево-розважальної дiяльностi, полiпшення психiчного здоров'я, зняття фiзичної та психологiчної напруги; - еколого-природнiй - забезпечує оволодiння знаннями про навколишнє середовище. Такi напрями дiяльностi можуть створити умови для професiйної орiєнтацiї самовизначення особистостi, вiд формування стiйких мотивiв досамореалiзацiї у професiйнiй дiяльностi, пiдготовку змiн молодi до змiн професiй, адаптацiї до ринкової економiки. Прiоритетною метою розвитку позашкiльної освiти та виховання є сприяння становленню творчої особистостi дитини, пiдлiтка, молодої людини. Роль образотворчого мистецтва у даному випадку є незамiнною. Мистецтво по-своєму пiзнає свiт i в цьому змiстi сприяє пiзнанню навколишнього – в образнiй формi розкриває суть явищ i предметiв, практично без обмежень воно може розповiсти людинi про минуле, сучасне i майбутнє, про людське спiвжиття, культуру, при цьому формує свiтогляд особистостi, виховує її. Якщо ми ведемо мову про мистецтво, слiд наголосити, що саме воно розвиває людину рiзносторонньо, на вiдмiну вiд iнших видiв дiяльностi (наука формує мислення, етика – моральну свiдомiсть i т. д. ). На думку М. С. Кагана „... мистецтво розвиває духовнiсть людини рiзносторонньо та цiлiсно – в єдностi думок, почуттiв, волi, уяви, смакiв, в єдностi її естетичного, морального, громадянсько-полiтичного ставлення до свiту, в єдностi її свiдомостi та самосвiдомостi”.[25, с. 21]. Твори мистецтва, написанi яскраво та оригiнально, допомагають розкрити змiст того, що в життi, здається, вже давно зрозумiлим та вiдомим, тому що через мистецтво ми пiзнаємо свiт бiльш iнтенсивно, бiльш емоцiйно. Завдяки художнiм образам, якi несуть в собi найбiльш узагальненi, яскравi, типовi риси навколишнього, мистецтво проникає в суть об'єктивної дiйсностi, суспiльних процесiв, аналiзує i розкриває їх значення для особистостi, допомагає людинi образно вiдтворити у свiдомостi життєву реальнiсть, духовно осмислити i оцiнити її, а отже воно допомагає формувати людину – стимулює почуття, спрямовує думки, розкриває складний внутрiшнiй свiт особистi, задовольняє потребу в красi. Мистецтво виконує двояку функцiю: з одного боку воно передбачає споглядання, сприйняття форми, з iншого – вимагає художнього бачення, актуалiзацiї всiх духовних i практичних здiбностей особистостi „... всього її життєвого досвiду, що кристалiзується в її суб'єктивному „я” „ [21, с. 23]. Мистецтво є важливим джерелом естетичної насолоди. Його справедливо називають „наукою почуттiв”, адже сприймати мистецтво, розумiти його – особлива праця душi, напружена праця почуттiв i думки. Образи мистецтва, що сприймаються та вiдповiдають iнтересам i поглядам особистостi, адекватно впливають на її суб'єктивний свiт, породжують багатограннi i складнi переживання. Цей процес є не лише iнтелектуальним. Вiн насичений позитивними чи негативними почуттями. „В людськiй душi немає нi однiєї гранi, нi однiєї струни, на яку не вплинуло б мистецтво”[7, с. 18]. В результатi людина не лише усвiдомлює, але й глибоко вiдчуває об'єктивний змiст, закладений в художнiх узагальненнях. Сила мистецтва не лише в тому, що його твори викликають у нас емоцiї i почуття – завдяки мистецтву ми вчимося естетично сприймати дiйснiсть, образно мислити i оцiнювати. Емоцiї, думки, фантазiї, породженi мистецтвом формують характер, волю, свiтогляд особистостi в цiлому. Мистецтво створює конкретно-чуттєвi образи, завдяки яким вiдбувається духовно-активне спiлкування людини i мистецтва „Специфiчнiсть мистецтва полягає у тому, що воно є духовно-практичним способом освоєння дiйсностi ”[21, с. 125]. Мистецтво не потребує особливої галузi практичного впровадження, на вiдмiну вiд наукових досягнень. Бо твори мистецтва сприймаються як елементи життєвого, форма їхнього iснування дозволяє входити в побутову сферу людей i завдяки цьому вони зверненi до особистостi, її iндивiдуальних i суспiльних потреб, iнтересiв та здiбностей. Дана властивiсть мистецтва особливо актуальна у сучасних мiстах та селах, особливо це стосується мiста. Швидкi темпи мiстобудування, стандартизацiя позбавляє їх iндивiдуальностi. Лише намагання iнтегрувати образотворче мистецтво та архiтектуру створює естетичне середовище для працi, побуту та вiдпочинку. В цьому процесi приймають участь усi види образотворчого мистецтва. Як бачимо, образотворче мистецтво в процесi духовно-практичного виховання виконує нiчим не замiниму роль. Кiлькiсть урокiв образотворчого мистецтва, що проводяться у початковiй школi, не є достатньою для повноцiнного розвитку та формування тих якостей особистостi, якi є виразниками духовностi, креативностi. Тому особлива роль вiдводиться сьогоднi iншим формам роботи з пiдростаючим поколiнням. Позашкiльна та позакласна робота мають сприяти: • творчiй спрямованостi особистостi, усвiдомленню нею значення передусiм творчих, гуманiтарних потреб, мотивiв, цiлей як провiдне у її розвитку та життєдiяльностi; • розвиток творчих рис, характеру, а саме цiлеспрямованостi, iнiцiативностi, допитливостi, самостiйностi, вимогливостi, винахiдливостi, оригiнальностi, працелюбностi, вiдповiдальностi тощо; • творчiй самосвiдомостi, що виявляється у самопiзнаннi та адекватнiй самооцiнцi, самоорганiзацiї, самореалiзацiї, самовдосконалення; • розвиток творчих якостей iнтелекту - логiчного, дiалектичного та цiлiсного сприйняття дiйсностi, спостережливостi дослiдника, творчої уяви i фантазiї, уваги i пам'ятi; • постiйному зростанню потенцiалу творчої дiяльностi - бажання систематично здобувати новi знання у певнiй галузi, вмiнню творчо їх використовувати, експериментувати, дослiджувати; • формування психiчних якостей творчої особистостi, її темпераменту, властивостей нервової системи; Отже, позашкiльна та позакласна робота надають дiтям та молодi знання, вмiння i навички за iнтересами, забезпечують iнтелектуальний, духовний та фiзичний розвиток, пiдготовку їх до активної професiйної та громадської дiяльностi, створює умови розвитку та органiзацiї змiстового дозвiлля, вiдповiдного до iнтересiв, здiбностей, талантiв, обдарувань i стану здоров'я дiтей та молодi. Позашкiльна та позакласна робота є складовою частиною системи безперервної освiти, визначеної Законом України "Про освiту". Ми бачимо, що i образотворче мистецтво належить до основних напрямiв позакласної та позашкiльної освiти. 1. 2 Ефективнiсть i доцiльнiсть проведення позакласних та позашкiльних занять з образотворчого мистецтва Виходячи з мети та завдань позакласної та позашкiльної роботи, виховання формування естетичного свiтогляду - це не тiльки навчання бачити красиве, а й намагання викликати бажання дiяти, брати посильну участь у створеннi прекрасного, тобто творити самостiйно. Творчiсть - важлива складова не лише навчально-образотворчої дiяльностi, але й необхiдна передумова адаптацiї до дорослого життя, передумова духовного розвитку. Творча дiяльнiсть потребує формування певних здiбностей дитини – сприйняття, вiдчуття, вмiння аналiзувати, оперувати образами, створювати щось нове. Дуже важливим є розвинути емоцiйно-почуттєву сферу дитини, оскiльки саме вони є виразником ставлення людини до навколишнього свiту, мистецтва, пiд впливом емоцiй у дiтей розвиваються фантазiя, уява. Психолого-педагогiчнi дослiдження доводять, що творчi здiбностi людини особливо iнтенсивно розвиваються в дошкiльному i в молодшому шкiльному вiцi у процесi навчання, якщо воно органiзоване належним чином. Досить значну роль вiдiграє у формуваннi творчих здiбностей належно органiзована позакласна та позашкiльна образотворча робота. Це пiдтверджують i дослiдження Л. Виготського, П. Гальперiна, В. Давидова, Д. Ельконiна, О. Леонтьева та iн. Вивчаючи працi Г. Єрмаша, Ж. Лейтеса, Я. Пономарьова, В. Сухомлинського можна проаналiзувати етапи творчого розвитку та якостi особистостi, що є його структурними компонентами. Безпосереднiсть дитячого сприйняття свiту i його вiдтворення у мистецтвi (музика, танець, живопис) зумовлена синкретизмом художнiх образiв. Тому дитинi потрiбно дати матерiали: глину для лiплення, олiвцi i папiр для малювання i навчити працювати з ними. В малюнках, лiпленнi, аплiкацiї учнi не лише вiдображають свiт, а й власне ставлення до дiйсностi, що є основою художньої творчостi. Думки про те, що дитина за своєю психологiчною будовою є “вродженим” художником, висловлювалися Ф. Лоркою, М. Пришвiним, Я. Корчаком, В. Вансловим, К. Станiславським, В. Сухомлинським. Так, Сухомлинський писав: “Дитячий малюнок, процес малювання — це частка духовного життя дитини. Дiти не просто переносять на папiр щось iз навколишнього свiту, а й живуть в цьому свiтi, входять в нього, як творцi краси, насолоджуються цiєю красою”[56, с. 521]. Творчiсть завжди iндивiдуальна, i в нiй переплiтаються свiдомi й несвiдомi, iнтелектуальнi й емоцiйнi, пiзнавальнi й оцiнювальнi процеси. Отож, якою б iндивiдуальною творчiсть не була, у нiй проглядаються деякi загальнi закономiрностi та етапи, що входять у поняття сутностi творчого розвитку учнiв засобами образотворчого мистецтва. На початковому етапi творчий розвиток (за В. Сухомлинським) залежить вiд таких творчих якостей учнiв: спостережливiсть, здiбнiсть уявляти i фантазувати, здатнiсть вiдчувати гумор, дотепнiсть, вмiння абстрагуватися, наполегливiсть у доведеннi справи до кiнця, вмiння зберегти в пам'ятi знання, творчо застосовувати їх на практицi, мiсткiсть i гнучкiсть мислення, здатнiсть аналiзувати i синтезувати, критична оцiнка своєї дiяльностi, здатнiсть знаходити рiзноманiтнi способи розв'язання творчого завдання, широта думки, вiдчуття краси [56, с. 521]. Важливу роль у творчому розвитку школярiв вiдiграють емоцiї i почуття. Особливо це стосується їх ставлення до всього яскравого, нового, незвичайного, цiкавого, насиченого живими образами. Багато позитивних емоцiй викликає в школярiв спiлкування з природою. Навколишнiй свiт приваблює дитину розмаїттям та рiзнобарв'ям своїх об'єктiв i динамiчнiстю процесiв. Шум лiсу, спiв пташок, кольори квiтiв та листя, рiзнi способи пересування живих iстот — усiм цим дiти цiкавляться, за всiм спостерiгають з пiднесеним настроєм, радiстю, запам'ятовуючи на все життя. Перший етап творчостi — це попереднє художнє накопичення знань, спостережень, вражень, навичок, майстерностi. Результатом усього перелiченого, на думку Г. Єрмаша, є виникнення задуму або кiлькох задумiв майбутнiх творiв. Другий етап творчостi — художнiй задум — евристичне прозрiнняу художника, початок цiлеспрямованої роботи над картиною. Задум ґрунтується на уявi окремих частин майбутнього твору як цiлiсного образу. Причому задум — лише його ескiз. Щоб утiлити задум в життя, потрiбно багато працювати. Але саме задум визначає мету i напрям усiєї роботи, стимулює дiяльнiсть фантазiї та уяви, викликає прилив творчої енергiї й натхнення. матерiалу, власного досвiду. Четвертий етап включає плани, чернетки, етюди, ескiзи, пробнi варiанти. Така робота пояснює структуру майбутнього твору, змiст, характер образiв. П'ятим етапом є фаза кiнцевої розробки. У цей перiод вiдбувається становлення твору як цiлого. Пiдготовчий матерiал витiсняється кiнцевим його варiантом. Проявляється евристичний характер творчої дiї, народжуються великi i малi вiдкриття, знахiдки тощо. Художник досягає найбiльш вiльного володiння матерiалом, пiдпорядковує його iдейно-емоцiйнiй атмосферi. Тепер твiр уявляється як єдине цiле, хоча художник потребує використання нової iнформацiї та фактiв, перевiрки й уточнення матерiалу, збагачення додатковими враженнями. А це вже шостий етап творчостi — авторедагування. Займаючись дослiдженням процесу художньої творчостi, П. Якобсон визначив шiсть його етапiв: 1) поява задуму; 2) розробка задуму; 3) наявнiсть досвiду життєвих вражень; 4) пошук форм втiлення задуму твору; 5) реалiзацiя задуму; 6) доопрацювання твору [62, с. 18-46]. Проте на цьому творчий процес не закiнчується. Та коли завершується якась його частка, виражена у художньому творi, певний перiод оцiнюється, аналiзується зроблена робота. І за потреби її доопрацьовують (скорочення, замiна, пошук нових виражальних деталей), пiсля чого художник вiдчуває задоволення або, навпаки, незадоволення своїм твором. Настає така мить, коли у нього виникає потреба у нових задумах. Таким чином, наявний процес творчостi. А з'являється нова картина тодi, i лише тодi, коли людина вiдчуває внутрiшню потребу творити. Цiкаво визначає етапи творчостi Я. Пономарьов. На його думку, першим етапом (свiдомою роботою) є пiдготовка — особливий дiяльнiсний стан, який є передумовою для виникнення нової iдеї. Другий етап — дозрiвання — пiдсвiдома робота над проблемою, iнкубацiя iдеї. Перехiд пiдсвiдомого у свiдоме є третiм етапом творчостi — натхненням — коли в результатi пiдсвiдомої роботи у сферi свiдомостi виникає iдея винаходу, вiдкриття (спочатку в гiпотетичному виглядi). І четвертий етап (свiдома робота) — розвиток iдеї, її остаточне оформлення i перевiрка [53, с. 24-32]. В естетицi художньо-творчий процес схематично подiлено на такi етапи: загальне пiзнання i спостереження; виникнення задуму; спостереження i пiзнання, обмеженi задумом; безпосереднє втiлення художнього задуму в мистецькому творi. в уявi, передається на полотно i стає витвором мистецтва. Щоб навчити так працювати дiтей, потрiбно проводити уроки, враховуючи такi компоненти: мотивацiйний (стимули для пiдвищення емоцiйностi, змiцнення сенсорної чутливостi, розвитку уяви, фантазiї); пiзнавальний (iнформацiйно-когнiтивний); ментальний (неповторнiсть, iндивiдуальнiсть); практичний (умiння, навички, самостiйна творча дiяльнiсть). Описанi вище схеми творчого процесу є вказiвником для вчителiв, вихователiв, батькiв. Побудувавши навчально-виховний процес саме таким чином, можна досягнути розвитку творчих якостей особистостi. Визначенню цих якостей присвятили науковi дослiдження вченi О. Лук, В. Моляко, В. Сухомлинський; американськi психологи К. Бейттел, В. Лоунфельд. Актуальним у виокремленнi творчих якостей школярiв є розроблена В. Сухомлинським власна система творчої особистостi, яку вiн назвав “гармонiєю педагогiчних впливiв”. Суть її полягає у вираженнi однiєї з найважливiших закономiрностей виховання: засобiв впливу на особистiсть i реалiзацiя цих виховних впливiв на практицi. образи. І вона мовби надiлена здатнiстю пiдбирати враження, думки i образи, спiвзвучнi тому настроєвi, який ми маємо в даний момент. Таким чином, почуття впливають на уяву так само, як i уява на почуття. К. Станiславський називав баченням увесь комплекс образних i почуттєвий уявлень, якi мають бути динамiчними. Звiдси його порада акторам прокручувати у своїй уявi кiнострiчку бачень. Для визначення згаданого комплексу уявлень педагог вживав також вираз “образнi уявлення”[ 46, с. 21 -24]. Смiливiсть уяви i фантазiї є однiєю iз найважливiших якостей творчої особистостi. Без цiєї якостi процес, не можна назвати творчим. Завдяки здатностi уявляти i фантазувати особистiсть надає своїм уявленням художньої форми, подумки вимальовуючи усi об'єкти. А розвиненi уява i фантазiя допомагають мрiям втiлитися у художньому творi. З розвитком уяви i фантазiї, розвивається i творче мислення. Адже художньо-творча дiяльнiсть — це не просте копiювання дiйсностi, а художнє її переосмислення через iнтенсивну творчу роботу мозку. Бiльшiсть учених, якi займаються дослiдженнями дитячої творчостi, вважають, що творчий розвиток здiйснюватиметься за умови творчої свободи (внутрiшня свобода i впевненiсть у собi). Цi якостi особистостi, якi формуються у шкiльному вiцi, зумовлюють рiшучiсть i стiйкiсть у досягненнi життєвих успiхiв. Через малюнок набувається певне вмiння вiдкрито i без страху виражати власнi iдеї та почуття, бо саме художня творчiсть тут є синтезуючим,конструктивним, об'єднуючим й iнтегруючим засобами, вiд яких залежить внутрiшнiй свiт особистостi. грамотою є фундаментом будь-якого творчого процесу, — це конструктивно-знакова та формоутворююча сторони творчої дiяльностi. Отже, у творчому розвитку школярiв засобами образотворчого мистецтва ми видiляємо такi творчi якостi особистостi, якi потрiбно виховувати: емоцiйнiсть; смiливiсть уяви i фантазiї; творчий склад мислення; творча свобода особистостi. Одночасно творчий розвиток особистостi, її творча дiяльнiсть є однiєю iз складових естетичного смаку, духовного розвитку. Висновки з першого роздiлу Позакласна та позашкiльна робота узагалi спрямована на задоволення потреб, iнтересiв, природних нахилiв дiтей в процесi ознайомлення з рiзноманiтними науками. Її можливостi, у порiвняннi з звичайними уроками бiльш ширшi, оскiльки заняття в рiзноманiтних гуртках є внутрiшньою потребою дитини. еколого-природний. Художньо-естетичний напрям дiяльностi реалiзується в процесi вивчення образотворчого мистецтва - його видiв та жанрiв, основних виражальних засобiв, художнiх технiк, творцiв мистецтва, власнiй образотворчостi. Можливостi образотворчого мистецтва – необмеженi. Основним завданням, яке необхiдно вирiшити в процесi реалiзацiї позакласної та позашкiльної роботи є становлення творчої особистостi. Це в свою чергу передбачає розвиток умiнь сприймати, вiдчувати, мислити, оперувати образами, створювати щось нове. Такi умiння формуються пiд час навчання образотворчому мистецтву. Це пiдтверджує ефективнiсть та доцiльнiсть проведення позакласних та позашкiльних занять в цiй галузi мистецтва. в майбутнiй професiйнiй дiяльностi. Розумiння вищеназваних особливостей позакласної та позашкiльної роботи, ролi та завдань образотворчого мистецтва у цьому навчально-виховному процесi дозволить вчителям та керiвникам гурткiв розв’язувати поставленi перед ними завдання в вихованнi пiдростаючого поколiння. РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЗАКЛАСНОЇ ТА ПОЗАШКІЛЬНОЇ РОБОТИ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ 2. 1 Суть, мета i завдання позакласної роботи з образотворчого мистецтва у початковiй школi позакласна робота - це органiзована на добровiльних засадах дiяльнiсть учнiв, спрямована на розширення й поглиблення їхнiх знань, умiнь i навичок, розвиток самостiйностi, творчих здiбностей, iнтересу до вивчення образотворчого мистецтва. Ця дiяльнiсть базується на iнтересi i бажаннi дiтей її виконувати, тому вона необов'язкова для всiх учнiв класу. Позакласна робота ґрунтується на добровiльнiй iнiцiативi й активностi молодших школярiв. Змiст її виходить за межi шкiльної програми. Позакласна робота має бути цiкавою для учнiв, задовольняти їхнi iнтереси й запити. Позакласна робота сприяє вирiшенню основних завдань школи. Головнi її напрямки: - розширення й поглиблення знань, умiнь i навичок, передбачених програмою, розвиток самостiйностi, творчих здiбностей, iнтересу до вивчення образотворчого мистецтва, формування у дiтей позитивного ставлення до образотворчої дiяльностi; - виявлення найпростiших образотворчих закономiрностей; - встановлення зв'язкiв i взаємозв'язкiв мiж окремими мистецькими елементами та явищами; - розширення уявлень дiтей про єднiсть природи i мистецтва; - забезпечення застосування знань i вмiнь на практицi. [59, с. 39] Дiти, якi беруть участь у позакласнiй роботi, мають конкретнiшi знання, їх вiдповiдi бiльш точнi й виразнi. Позакласна робота сприяє розвитковi мислення молодших школярiв. Пiд час проведення позакласної роботи у дiтей виховується повага до працi, в тому числi й до фiзичної. В учнiв, що беруть участь у позакласнiй роботi, виховується почуття вiдповiдальностi за доручену справу, дисциплiнованiсть, дiти привчаються виконувати роботу своєчасно. У позакласнiй роботi вiдкриваються широкi можливостi для виявлення iнiцiативи, творчостi, в учнiв розвивається любов до мистецтва. Найголовнiшою умовою органiзацiї позакласної роботи є керiвна роль учителя. Завдання вчителя полягає в тому, щоб формувати в дiтей стiйкий iнтерес до мистецтва, захоплення рiзноманiтними дослiдженнями. Щоб зацiкавити молодших школярiв, учитель має досконало знати мистецтво i бути готовим вiдповiсти на будь-яке запитання дитини. Разом з тим вiн повинен багато чого вмiти: спостерiгати, аналiзувати результати спостережень i використовувати їх у своїй навчальнiй роботi. І справдi, без вiдповiдних знань i вмiнь, а також без прагнення та бажання з боку вчителя позакласну роботу органiзувати неможливо, адже вона ґрунтується на добровiльнiй iнiцiативi та активностi молодших школярiв. Тому все залежить вiд учителя i його активностi. Особливостями позакласних занять слiд вважати: добровiльнiсть участi учнiв у рiзних заходах; змiст занять не обмежується рамками програми; методи i форми занять основанi на творчiй дiяльностi й iнтересах учнiв [49, с. 239]. За своїм змiстом, формами органiзацiї та методами проведення позакласна робота з образотворчого мистецтва рiзноманiтна. Видiляють такi види позакласної роботи: iндивiдуальнi, груповi, масовi. Індивiдуальна позакласна робота проводиться з тими учнями, якi виявляють iнтерес до об'єктiв i явищ образотворчого мистецтва. Пiзнавальний iнтерес зароджується в них на уроках i в позаурочнiй роботi. Спочатку вiн нестiйкий, ситуативний i проявляється у збираннi марок, листiвок, кольорових фотографiй, на яких зображенi твори мистецтва; читаннi дитячих книжок про них; переглядi телепередач. Однак все це школярi роблять безсистемне, нецiлеспрямовано. Завдання учителя - вчасно помiтити, виявити i перетворити це захоплення в стiйкий довготривалий iнтерес до змiсту навчального предмета. Вiдповiдно до цього iндивiдуальна позакласна робота повинна бути цiлеспрямована, планомiрна. Розпочинається вона з побудови завдань на тому змiстi i тих видах дiяльностi, якими цiкавиться дитина. Наприклад, якщо вона збирає кольоровi листiвки про мистецтво, рослини, то їй пропонується зробити з них тематичнi пiдбiрки, знайти до кожної з тем загадки, прислiв'я, цiкаву iнформацiю. Ефективнiсть iндивiдуальної позакласної роботи залежить вiд рiвня усвiдомлення учнем мети завдання, його вагомостi, вiд оволодiння способами виконання й оформлення його результатiв, а також вiд оцiнювання товаришами й учителем. Виявлення i розвиток iндивiдуальних iнтересiв дозволяє за спiльнiстю об'єднувати i залучати дiтей до групової та масової позакласної роботи. Індивiдуальна робота проводиться з окремими учнями, якi виявляють особливий iнтерес до образотворчого мистецтва. Учителевi слiд виявити дiтей, що цiкавляться мистецтвом, розвивати їхнi iнтереси, спрямовувати в потрiбне русло з тим, щоб потiм спиратись на таких дiтей при органiзацiї гурткової i масової позакласної роботи. Для них можна добирати окремi завдання: прочитати ту чи iншу книжку, провести не передбаченi програмою спостереження в куточку живої природи або в природi, виготовити певну наочнiсть i намалювати те, що бачили. Для заохочення учнiв до виконання iндивiдуальних завдань слiд використовувати на уроках знання i практичнi вмiння, яких дiти набули в процесi позакласної роботи. Позакласнi заняття з окремими учнями проводяться у всiх початкових класах. Учитель повинен допомогти дiтям намiтити об'єкти зображення, скласти план занять, органiзувати систематичне керiвництво та облiк роботи. Уже в 1-му класi вiн може доручити дiтям оформити колекцiю гiлок i листкiв рiзних дерев як майбутню наочнiсть, провести за планом спостереження. Завдання можуть мати практичну спрямованiсть. Змiст позакласної роботи кожного наступного класу розширюється та поглиблюється залежно вiд набутих на уроках знань i вмiнь. Тому поступово практикуються види занять, коли дiти об'єднуються в невеликi тимчасовi групи для спiльного виконання певної роботи Отже, при органiзацiї iндивiдуальної позакласної роботи з образотворчого мистецтва класовод, враховуючи iнтереси молодших школярiв, спочатку планує iндивiдуальнi завдання для окремих учнiв, надалi об'єднує їх у тимчасовi групи вiдповiдно до виявлених iнтересiв, а вже учнiв 3-4-х класiв залучає до групових i масових видiв позакласної роботи. або виконуються пiсля проведення заняття i розрахованi на тривалий час (кiлька тижнiв чи увесь термiн роботи гуртка). Ефективнiсть виконання довготривалих завдань залежить вiд осмислення школярами їхньої мети, оволодiння прийомами виконання дiй у необхiднiй послiдовностi. Тому, поставивши завдання, варто одразу ж актуалiзувати опорнi знання та умiння, при потребi продемонструвати учням зразок виконання окремих дiй або дiяльностi в цiлому, органiзувати дiяльнiсть дiтей (iз рiзним рiвнем самостiйностi), яка спрямовується на пошук нових способiв дiяльностi. Основою органiзацiї всiх позакласних заходiв є гурткова робота. У початкових класах переважають гуртки юних художникiв. З учнями 2-4 класiв учитель органiзовує гурток юних митцiв, який об'єднує 15- 20 чоловiк. Члени гуртка обирають старосту, який разом з учителем (керiвником) складає план роботи, пiдтримує зв'язок з iншими предметними гуртками. До гуртка треба залучати як учнiв, що добре навчаються, так i тих, що вiдстають у навчаннi. Робота в гуртку сприяє розвитку iнтересу до образотворчого мистецтва: навiть учнi з поганою поведiнкою часто починають поводитися значно краще, у багатьох iз них виявляються здiбностi, iнiцiатива. У гуртку треба поєднувати iндивiдуальну творчу роботу кожного учня з колективною. Робота повинна органiзовуватися так, щоб в учнiв виховувалось чуття колективiзму, вiдповiдальностi за доручену справу. Заняття гуртка проводять двiчi на мiсяць. Мета гуртка- зацiкавити учнiв предметом, поглибити i розширити їхнi знання, виробити в них навички спостережень, проведення експерименту, естетичне сприймання творiв мистецтва [61, с. 5]. кожний, хто вступає в гурток, повинен дотримуватись правил [61, с. 8]: - членом гуртка може бути кожний бажаючий; - кожний повинен працювати над темою, вести роботу за планом; - кожну роботу юннат має доводити до кiнця; - кожний школяр повинен вiдвiдувати збори гуртка, почергово звiтувати за проведену роботу перед загальними зборами i брати активну участь у масових заходах гуртка. Методи роботи з гурткiвцями рiзноманiтнi - бесiда i розповiдь учителя, робота з малювання, груповi екскурсiї тощо. Пiд час вивчення матерiалу проводяться дослiди, спостереження. Роботи, якi виконуються в гуртку, обов'язково фiксуються за допомогою записiв, зарисовок, складання колекцiй малюнкiв. учнiв. Обирається рада клубу, яка готує заняття. Складається тематика засiдань, що проводяться 1-2 рази на мiсяць. Наведемо приблизну тематику засiдань клубу: “Осiннiй букет”, “Фарби золотої осенi”, “Осiнь у лiсi”, “Грибне царство”, “Подорож кiмнатних рослин”, “Життя пiд снiгом”, “Хто де зимує?”, “Слiди на снiгу” тощо. На таких заняттях дiти вчаться шукати вiдомостi про явища неживої природи, рослини та тварин, користуватись науково-популярною i довiдковою лiтературою та удосконалюють навички виконання зображень. свят з рiзноманiтної образотворчої тематики. У цих заходах беруть участь учнi лише за бажанням, причому з рiзних класiв. До масових позакласних занять належать ранки. кращих робiт учнiв: малюнками, фотографiями тощо. Тривалiсть доповiдi до 5 хв. Художня частина повинна бути пов'язана з темою. Потрiбно звернути увагу на оформлення ранку. Сцена має бути оздоблена картинами, картами, портретами вiдомих учених (вiдповiдно до тематики ранку). До масових заходiв вiдносяться виставки робiт учнiв. Це найцiкавiша i дуже корисна форма фiксацiї робiт дiтей. Виставка повинна мати чiтко поставлену мету, визначену тему. До кожного експонату потрiбно додати стислу анотацiю, щоб кожний вiдвiдувач мiг самостiйно ознайомитись з експонатом. Пiдготовкою до виставки керує виставочний комiтет iз числа учнiв. На виставку запрошуються батьки, учнi iнших шкiл. Слiд органiзувати облiк вiдвiдувачiв. Пiсля закiнчення виставки проводяться вiдкритi збори гуртка, на яких кращi експонати премiюють книгами. Туристськi походипроводяться в рiзнi пори року. У початкових класах вони, як правило, одноденнi. Ця форма позакласної роботи цiнна тим, що дає можливiсть збагатити чуттєвий досвiд дiтей пiд час безпосереднього спiлкування з природою, розширити i поглибити засвоєнi знання, набути практичних умiнь поводження в природi та умiнь природоохоронної роботи (обгородити мурашник, зiбрати сухi гiлки, розчистити джерело, посадити рослини, розвiшати годiвницi i т. iн.). Крiм того, вона має виховне значення. Дiти вчаться спiлкуванню мiж собою в незвичних умовах. У них формуються такi якостi особистостi, як вiдповiдальнiсть за товариша, взаємодопомога, турбота про слабших, цiлеспрямованiсть, витривалiсть, дисциплiна. вiршi про природнi об'єкти, якi можуть зустрiтися в походi. Перед походом проводиться iнструктаж про правила безпеки й поведiнки на природi, роздаються iндивiдуальнi та груповi практичнi завдання на картках. За результатами походiв, позакласних екскурсiй оформляються стенди, виставки малюнкiв, фотографiй, виробiв з природного матерiалу, тематичнi альбоми, колекцiї. Позакласна робота в школi є органiчною частиною всiєї системи навчально-виховної роботи школи. Заняття в гуртках, секцiях, клубах проводяться вiдповiдно до типових програм для позашкiльних установ i загальноосвiтнiх шкiл, а також по програмах, розроблених окремими педагогами. Програма позакласних занять з образотворчого мистецтва школярiв І—IVкласiв ставить за мету : - збуджувати i закрiплювати iнтерес i любов до образотворчого мистецтва, розвиваючи естетичнi вiдчуття i розумiння прекрасного; - удосконалювати образотворчi здiбностi, художнiй та естетичний смак, спостережливiсть, творчу уяву i мислення; - знайомити з мистецтвом рiдного краю, з творами образотворчого i декоративно-прикладного мистецтва. Такi заняття в школi повиннi проводитися в тiсному контактi вчителя-вихователя початкової школи з вчителем образотворчого мистецтва або керiвником позакласної роботи з образотворчого мистецтва, а також з вчителями музики, української мови та iн. метою спостереження i зарисовок, проведення бесiд про образотворче мистецтво. учнiв з рiзними образотворчими технiками — так званим «видряпуванням», аплiкацiєю, монотипiєю (друк на склi), мозаїкою i вiтражем, з рiзними графiчними i живописними матерiалами. Для них цi роботи є виразниками творчих здобуткiв у галузi мистецтва, своєрiдним самовираженням. Тематика виставок рiзноманiтна: приурочення до свят, лiтературнi iлюстрацiї, творчi здобутки певних класiв та iн.. Не менш важлива i пiдготовка дiтей до святкових ранкiв: виготовлення подарункiв, естетичне оформлення кабiнету чи зали, створення декорацiй та iн. такi ранки та виставки пропонується проводити систематично. Найважливiшими завданнями всiх видiв позакласної роботи з образотворчого мистецтва є розширення i поглиблення знань та уявлень школярiв про прекрасне; виховувати умiння бачити, вiдчувати i розумiти прекрасне. Виховується емоцiйно-естетичне ставлення учнiв не тiльки до предметiв i явищ навколишнього середовища, але i до витворiв мистецтва, розвивається їх творча активнiсть. 2. 2 Особливостi образотворчої дiяльностi молодших школярiв у позашкiльнiй роботi Позашкiльна робота — освiтньо-виховна дiяльнiсть позашкiльних закладiв для дiтей та юнацтва. Позашкiльната позакласна робота мають спiльнi завдання i передбачають застосування переважно однакових засобiв, форм i методiв виховання. Мета полягає в закрiпленнi, збагаченнi та поглибленнi знань, набутих у процесi навчання, застосуваннi їх на практицi; розширеннi загальноосвiтнього кругозору учнiв, формуваннi в них наукового свiтогляду, вироблення вмiнь i навичок самоосвiти; формуваннi iнтересiв до рiзних галузей науки, технiки, мистецтва, спорту, виявленнi i розвитку iндивiдуальних творчих здiбностей та нахилiв; органiзацiї дозвiлля школярiв, культурного вiдпочинку та розумних розваг; поширеннi виховного впливу на учнiв у рiзних напрямах виховання. Вiдмiннiсть цих форм роботи полягає не у метi та засобах реалiзацiї, а в так званiй професiйнiй орiєнтацiї. художня школа . До художньої школи дiти можуть прийматися рiзнi за вiком. Формуються вiдповiднi вiковi групи, якi працюють за програмами, розробленими для кожного класу iндивiдуально. Учнi початкових класiв, зважаючи на вiк, не займаються академiчним малюнком, оскiльки у них ще не сформованi вмiння спостерiгати та бачити натуру та малюнок, графiчно виражати те що бачать i вiдчувають. Саме тому програма художньої школи зорiєнтована на формування здiбностей сприйняття, вiдчуття, оцiнювання, розвиток початкових графiчних навичок. Не є можливим вивчення iсторiї мистецтв у її класичному варiантi. Це не говорить про те, що дiтей не ознайомлюють з творами мистецтва та творчiстю художникiв, не розширюють знань про стильовий, видовий та жанровий подiл мистецтв. В даному випадку використовують iгровi форми роботи – короткочаснi вiзуальнi екскурсiї, iгри “Знайди героя за описом”,“Зобрази квiтку” та iн.. Велика увага на заняттях придiляється вираженню емоцiйних станiв через колiр, лiнiю, асоцiативнi побудови (“зла цеглина”, “сумне дерево” та iн.), власного ставлення до навколишнього i творiв мистецтва, до подiй, людей засобами образотворчого мистецтва – кольором, графiкою, пластикою, стилiзацiєю та iн.. Переломним, як правило є 10- рiчний вiк. Саме у цей перiод життя дитини вже достатньо розвиненi вмiння та навички, необхiднi для бiльш серйозного заняття мистецтвом – дiти навченi сприймати натуру, вiдчувати, аналiзувати, систематизувати, видiляти головне та другорядне, володiють рiзноманiтними художнiми засобами, знають особливостi видових та жанрових подiлiв мистецтва, художнi технiки та матерiали. Можемо стверджувати, що при наявностi такого рiвня художньо-естетичного розвитку вони готовi до сприйняття академiчного мистецтва та самореалiзацiї у ньому. Термiн навчання класичному образотворчому мистецтву - 4 роки. У художнiй школi можуть бути органiзованi 5 класи - професiйної орiєнтацiї. Усi класи художньої школи з 4-рiчним термiном навчання є старшими. У класи професiйної орiєнтацiї приймаються учнi, якi мають професiйнi здiбностi, бажання продовжувати навчання у художнiх закладах вищого рiвня. Завданням класiв професiйної орiєнтацiї є: - цiлеспрямована пiдготовка учнiв у художнi училища, коледжi, iнститути тощо; рiшенням адмiнiстрацiї можуть бути органiзованi пiдготовчi групи з термiном навчання вiд 1 до 4 рокiв. Кiлькiсть осiб у класi - 8-12. Навчальна практика проводиться на паперi 2 тижнi протягом року. Заняття з учнями проводиться з учнями 3-4 рази на тиждень, вiд 3 до 5 годин в день. проводитися лiтературно-мистецькi композицiї, художнi вечори, а також вiдвiдування пам'ятних мiсць, музеїв, картинних галерей. Цiкавою формою проведення є малювання на природi, що зумовлює пробудження в душi добрих почуттiв, чуйностi, здатностi до спiвпереживання. Таблиця. Типовий навчальний план художньої школи [60] № Назва предметiв Кiлькiсть учбових тижнiв Усього годин на групу Іспити 1 2 3 4 1 Декоративно-прикладне мистецтво 3 3 3 3 34 408 2 Композицiя 3 3 3 3 34 408 3 Рисунок 3 3 4 4 34 476 4 Живопис 3 3 3 3 34 408 5 Скульптура 2 2 1 1 34 204 6 Історiя мистецтв 1 1 1 1 34 136 7 Предмет за вибором 1 1 1 1 34 136 Всього: 13 13 13 13 34 1 768 У будинках дитячої творчостi iснують рiзноманiтнi гуртки з образотворчого мистецтва – рисунку, живопису, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва. Оскiльки суть, мета та завдання цих гурткiв спiвпадає з гуртковою роботою у школi, немає потреби зупинятись на них ще раз. До позашкiльної роботи вiдносять i заняття у студiях . Особливiсть студiйних занять полягає у вузькiй мистецькiй спецiалiзацiї – заняття у майстернi скульптора, живописця та iн.. Дiти молодшого шкiльного вiку нi психологiчно, нi за рiвнем пiдготовки не готовi до такого навчання (за винятком окремих дiтей, з природними задатками). З вищеназваних причин заняття у студiях молодшi школярi не вiдвiдують. До цього ж виду навчальної дiяльностi сьогоднi вiдносять рiзнобарв’я навколишнього та iн.. Прогулянки i екскурсiї розширюють знання, що набуваються дiтьми на заняттях образотворчого мистецтва, сприяють мiцнiшому i бiльш свiдомому засвоєнню матерiалу, що вивчається, розвивають iнтерес до предмета, умiння i бажання набувати знання i застосовувати їх на практицi, мають велике значення як для естетичного виховання, так i для всебiчного розвитку. Метою цих занять є i пiдготовка до наступного вивчення матерiалу на уроках образотворчого мистецтва, чи на заняттi у гуртках. Милування передбачає накопичення певних зорових вражень, якi згодом дiти використають у своїх малярських роботах, при оцiнцi творiв мистецтва, власних образотворчих робiт, робiт однокласникiв, для творчих задумiв при оформленнi свят, вечорiв, при естетизацiї шкiльного побуту. Завдяки екскурсiям у природу в дiтей виховується почуття любовi до природи, розвивається здатнiсть сприйняття прекрасного в навколишньомуi явищах природи. Перегляд пейзажних творiв пiсля спiлкування з природою дає учням можливiсть бiльш тонко вiдчувати красу рiдного краю, гострiше вiдчути зображене на картинах. Екскурсiї до музеїв, огляд пам’яток культури розкриває перед учнями безмежний свiт образотворчого мистецтва у розмаїттi його жанрiв та видiв, дозволяє дiтям усвiдомити мистецтво як особистiсну цiннiсть, адже саме мистецтво має безпосереднiй вплив на розвиток естетичних почуттiв, смакiв, суджень, художнiх здiбностей, що є основою виховання творчої i висококультурної особистостi. Спiлкування з ним, перш за все, спрямоване на виховання у iндивiда гуманiстичних якостей, iнтересiв i любовi до життя. Прогулянки i екскурсiї можна органiзувати з рiзних навчальних тем: “Осiннi фарби парку, лiсу ”, “Льодохiд ”, “Птахи прилетiли ”, “Наша вулиця”, “Природа нашого краю ”, “Наш сад” i т. д. Окрiм милування та розширення знань про мистецтво, екскурсiї та прогулянки несуть i практичне навантаження. Пiд час екскурсiй в лiс, парк, по вулицях мiста, дiти роблять зарисовки з натури, збирають природнi матерiали для занять з образотворчого мистецтва. Щоб усвiдомити плановiсть простору, будову та колiр спостережуваних об’єктiв на екскурсiї можна використовувати видошукач. Вiн виготовляється з щiльного паперу або картону розмiром приблизно 15x10. Прямокутний отвiр має такi ж пропорцiї, що i лист паперу, на якому буде зображений малюнок. Розмiр отвору приблизно 8x7. Для дiтей І класу робота з видошукачем — це iгровий момент, гра в “фотографування” i разом з тим, початок навчання. Учнi старших класiв знайомi з цим прийомом, можуть бути “фотографами-iнструкторами”. Вони навчають молодших школярiв i розповiдають приблизно так: подивися на рiзнi дерева, небо, травичку, кущi. Вибери найцiкавiше, щоб красиво намалювати i розмiстити на паперi, використовуй свiй “фотоапарат”. Подивися одним оком через отвiр на те мiсце, яке ти хочеш намалювати. “Фотоапарат” можна рухати вгору, вниз, управо, влiво до того часу, поки не вибереш найцiкавiше. Вiддаляючи або наближуючи “фотоапарат”, ти побачиш через отвiр в одному випадку багато предметiв, в iншому — мало. Учнiв з І класу потрiбно вчити спостерiгати за природою, переживати радiсть вiд побаченого i вiдображати це в малюнку. — вiд насиченого фiолетового, який здається майже чорним, оксамитовим, до свiтлого рожево-фiолетового кольору. Також i в жовтих вiдтiнках кольору можна вiдмiтити тонкi переходи вiд лимонно-жовтого до жовто-оранжевого. Секрет чарiвностi криється в тому, що в забарвленнi квiтки кольори є сусiдами у колiрному колi. Для кожного основного кольору є свiй додатковий i ця особливiсть також виражена у природних об’єктах – жовто-фiолетовi тюльпани, червоний захiд сонця на зеленому фонi лiсу та iн. Пiсля малювання на уроцi iграшок тварин i птахiв з натури або по пам'ятi, проводяться заняття в живому куточку, в парку. Спочатку вони уважно розглядають тварину або птаха, звертаючи увагу на характернi особливостi. Враховуючи особливiсть цiєї натури, її рухливiсть, вчитель рекомендує малювати вiдразу на одному листi декiлька положень тварин i птахiв. життi птахiв з настанням весни, про користь птахiв, про те, як допомогти пернатим взимку. На прогулянцi учнi також спостерiгають за зовнiшнiм виглядом, звичками птахiв i роблять зарисовки. Цi зарисовки учнi можуть використовувати в тематичному малюваннi i у випуску стiнгазети, наприклад, “Вiкно в природу” та iн. Пiд час прогулянок i екскурсiй дiти малюють з натури листя верби, осики, горобини, тополi, берези; квiти (ромашка, календулу та iн.); ялину i сосну; ялиновi шишки, жолудi i т. д. Вони замальовують об'єкти олiвцем, восковою крейдою в блокнотах або на листах паперу, прикрiплених до фанери. Пiд час прогулянок звертається увага також на красу зимової природи. Дiти спостерiгають за деревами в зимовому “одязi”, за кольором неба i снiгу, освiтленого сонцем, в сутiнках, а також через кольоровi окуляри. дерев i чагарникiв, i т. д.). На прогулянках i екскурсiях учнi II класу закрiплюють умiння i навички в малюваннi листя дерев складнiшої форми, наприклад, листя дуба. З правого боку листа паперу малюється лист дуба, а поряд — лист iншого дерева для порiвняння. Квiти беруться також складнiшої форми. На прогулянках i екскурсiях дiти IIIкласу закрiплюють умiння малювати листя складнiшої форми, наприклад, клена. В живому куточку вони малюють птахiв i тварин. Взимку, пiд час прогулянки, можуть злiпити iз снiгу казкових героїв. Навеснi малюють з натури, наприклад, вербу i тополю з бруньками. Роблять також зарисовки окремих предметiв за своїм бажанням i за завданням вчителя. На прогулянках i екскурсiях учнi IV класу малюють восковою крейдою осiннiй пейзаж з натури (з урахуванням перспективних змiн: ближче — дальше, бiльше — менше), замальовують птахiв i тварин (у парку, в лiсi). Пiд час прогулянок малювання повинно чергуватися з iграми та iншими видами вiдпочинку (особливо це стосується першо- та другокласникiв). Бачимо, що позашкiльна робота з образотворчого мистецтва бiльш рiзноманiтна, нiж позакласна. Вiдповiдно, завдяки їй дiти отримують ширшi знання про красу навколишнього свiту та мистецтво, отримують глибшi знання з образотворчого мистецтва. Висновки з другого роздiлу рiвня, поглиблення знань про образотворче мистецтво i отримання повноцiнних навичок i умiнь з предмета. Позакласна робота з образотворчого мистецтва має рiзноманiтнi форми. Вона може бути пов'язана з суспiльно-корисною працею дiтей (оформлення примiщень до дитячих свят, виставки т. д.), сприяє поглибленню знань дiтей про видовий та жанровий подiл мистецтва, художнi технiки та матерiали, сприяє усвiдомленню мистецтва як особистiсної цiнностi, розширює знання з окремих роздiлiв програми. Виконання окремих завдань (конструювання iграшок, колективне виготовлення панно), читання лiтератури про мистецтво i про художникiв, розгляд окремих картин, перегляд кiно- та дiафiльмiв з образотворчого мистецтва - все це позитивно впливає на розвиток особистостi школяра. в свої сили, вiдчути кориснiсть своєї роботи. Дiти вчаться бути творцями прекрасного. Позашкiльна робота з образотворчого мистецтва передбачає вiдвiдування учнями художнiх шкiл, будинкiв дитячої творчостi, екскурсiї, прогулянки. Мета i завдання цих занять спiвпадає з метою позакласної роботи у школi. Особливiсть екскурсiй i прогулянок у тому, що завдяки їм дiти отримують бiльш глибокi знання про навколишнє та мистецтво, про красу природи рiдного краю, бiльш глибоко усвiдомлюють мистецькi цiнностi, набувають деяких графiчних навикiв. Роздiл 3. ВИДИ ПОЗАКЛАСНОЇ ТА ПОЗАШКІЛЬНОЇ РОБОТИ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ ТА МЕТОДИКА ЇХ ПРОВЕДЕННЯ 3. 1 Методика роботи з дiтьми в умовах позашкiльної та позакласної дiяльностi педагога Заняття позакласною та позашкiльною образотворчою дiяльнiстю має тi ж психолого-педагогiчнi механiзми, що й iншi форми навчальної дiяльностi. Тому як на уроках образотворчого мистецтва, так i у позаурочнiй та позакласнiй дiяльностi педагог повинен формувати наступнi умiння, якi забезпечать вирiшення навчально-виховних завдань: спостерiгати, вiдчувати, виражати оцiнне судження, творчо вирiшувати поставленi завдання. Оскiльки головне завдання занять позакласної та позашкiльної роботи – творчий розвиток школяра, саме такого педагогiчного забезпечення вимагає робота педагога. Знаючи про те, що вiдвiдування гуртка є добровiльним (не всi дiти вiдвiдують гуртки), а заняття у гуртках сприяють кращому засвоєнню особливостей образотворчого мистецтва, першочергове завдання вчителя - зацiкавити дiтей образотворчим мистецтвом, тобто сформувати естетичний iнтерес школярiв, зорiєнтувати їх на спiлкування з прекрасним у навколишньому та мистецтвi, сприяти пiзнанню прекрасного у життi та творах мистецтва, створити умови для творчої активностi та творчого самовираження. Можливостi вчителя при формуваннi естетичного iнтересу необмеженi, тут пiдiйде будь яка форма роботи, що емоцiйно впливає на свiдомiсть дитини, її розум та почуття - нетрадицiйнi форми подання завдань, доброзичлива iнтрига, диференцiйованi завдання, оригiнальнi художнi технiки та iн., але разом з тим кожен вчитель повинен знати i враховувати у своїй роботi антистимули iнтересу – „... надмiр репродуктивного матерiалу, домiнування словесних форм роботи, повiльний темп уроку, погана органiзацiя, одноманiтнiсть прийомiв заохочення та оцiнювання, неувага до переживань дитини ”[55, с. 165]. Не менш важливим завданням є навчити дитину здатностi бачити, чути, а не лише спостерiгати. Таке умiння ще називають естетичним спогляданням. У бiльшостi випадкiв дiти, що прийшли у школу вже психологiчно готовi до цiєї дiяльностi. „Головне завдання естетичного споглядання - розвиток у школярiв здатностi належним чином сприймати й оцiнювати прекрасне пiд час безпосереднього спiлкування з ним, збагачення їх уявлень чуттєво-образною iнформацiєю. Для цього необхiдне цiлеспрямоване створення певних педагогiчних умов, ситуацiй ”[35, с. 7]. Споглядання - це перший етап у складному процесi осягнення свiту мистецтва. Цей процес є безконечним. Свiдомiсть людини не лише вiдображає об'єктивний свiт - будь що, що сприймається, викликає емоцiйний вiдгук, в залежностi вiд особливостейестетичного досвiду, естетичних iнтересiв вiн може бути як активним, так i пасивним. На споглядальному етапi роботи вчителi зосереджують свої зусилля на органiзацiї безпосереднього контакту школярiв зi свiтом прекрасного, не залежно, чи це сприйняття мистецьких творiв, власних образотворчих робiт, чи сприйняття прекрасного у навколишнiй дiйсностi. Саме у спостереженнi має мiсце єднiсть сприймання та мислення, оскiльки спостереження вимагає осмислення того, що бачимо чи чуємо. „Спостереження та рiзнi види чутливостi, що входять до її складу, розвиваються в учнiв успiшно, коли вони виконують завдання, якi потребують самостiйного, керованого словом учителя здобування знань про зовнiшнiй вигляд предметiв, їх форми, кольори просторове розмiщення та iншi особливостi ”[35, с. 63-64]. Можна сказати, що спостереження є ефективним при умовi переосмислення дитиною побаченого, вiдчутого. Починаючи з першого класу найбiльш доцiльним визначене спостереження у природi, оскiльки дiти вже мають певний досвiд такого спостереження. Вибирає куточки природи сам вчитель. Головна мета такого спостереження - одержання естетичної насолоди вiд побаченого, на основi якої можна поступово сконцентрувати увагу школярiв на окремих об'єктах, явищах. При цьому обов'язково, учнi разом з вчителем повиннi дати естетичну оцiнку побаченого. Крiм того, спостереження, споглядання необхiдно супроводжувати дiями – малюванням, аплiкацiєю, лiпкою, конструюванням. Такий двостороннiй пiдхiд дозволить краще опанувати естетичну iнформацiю. Бажано проводити спостереження одного i того ж об'єкту в рiзнi пори року, завдяки чому дiти зможуть не лише порiвняти i осмислити естетичнi властивостi природних форм, але й побачити й засвоїти природну палiтру - багатство кольорiв та вiдтiнкiв (хоча вони запам'ятають i зможуть назвати лише деякi з них, та емоцiйний вiдгук сприятиме формуванню почуттiв), поєднання кольорової гами, а також перспективнi спiввiдношення. Згодом це виражається у творчих роботах дiтей. Спостереження на природi дає змогу розвивати уяву та фантазiю школярiв. Цьому сприяють асоцiативнi порiвняння на основi завдань вчителя за типом: що на що подiбне, впiзнай на дотик, який колiр чи предмет лишнiй та iн. Такi вправи допомагають дитинi освоїти багатство навколишнього свiту, виробляють умiння аналiзувати, порiвнювати, i вiдповiдно оцiнювати i обґрунтовувати свою естетичну оцiнку. Крiм вище перелiчених вправ на думку Г. С. Костюк хорошими вправами на спостереження є розглядання учнями об’єктiв на вiддалi, при недостатньому їх освiтленнi, словеснi описи явищ природи, пейзажiв, зовнiшностi людини, а також її художнього зображення, малювання з натури. Одночасно це не лише можливiсть для спостережень, але й можливiсть збагатити пам’ять дитини „... конкретними образами, потрiбними для розвитку рiзних здiбностей”[35, с. 64]. Так у першому класi при вивченнi кольорової гами проводяться iгри „Хто стер фарби” (порiвняння хроматичних i ахроматичних кольорiв), „Складемо фарби для кольорiв”, „Вогняна квiтка”, „Осiннє листя”. Поступово дiти на учуються не лише змiшувати фарби для досягнення певного кольору, а й розрiзняти основнi та похiднi кольори, називати їх, розрiзняти виражальнi можливостi та символiку кольору. Аналогiчно будується робота для усвiдомлення цiлiсностi форми, взаємозв'язкуформи i частин, виразностi силуетiв, виразнi можливостi лiнiї, крапки, плями та iн. у другому вибiр матерiалу для виконання завдань бiльш ширший - фломастери, кульковi ручки, дерев'янi палички, туш, рiзноманiтнi матерiали для аплiкацiї (нитки, папiр, тканина та iн.). Вводяться словники образотворчих термiнiв. У другiй половинi навчального року для роботи починають використовувати акварельнi фарби. Бiльш глибоко школярами освоюються жанри та види образотворчого мистецтва („Якi бувають художники?”, „У художника-живописця” та iн.), вивчають виражальнi можливостi об'ємних, силуетних та плоских форм, можливостi їх поєднання у однiй творчiй роботi, на елементарному рiвнi ознайомлюються з рiзновидами рельєфу. Поступово вводяться рiзноманiтнi технiки, притаманнi видам та жанрам мистецтв, що з одного боку ускладнюють виконання завдання, з iншого дають можливiсть виявити здiбностi дитини, розширюють її знання, а також пiдвищити рiвень iнтересу до творчої та оцiнної дiяльностi. У третьому класi вводиться поняття перспективи на основi освоєння просторових явищ (ближче - нижче, далi - вище, з поняттям „лiнiя горизонту”, з поняттям “лiнiя зламу” дiти ознайомилися ще у першому класi); поняття декоративно-прикладне мистецтво та дизайн, вивчаються можливостi цих рiзновидiв мистецтва, їхнi основнi особливостi, характеристики (ритм, симетрiя, асиметрiя, композицiйний центр, художнiй образ в народному декоративному мистецтвi, засоби художньої виразностi та iн.). Образотворчi роботи фарбами ускладнюються. Крiм цього школярi ознайомлюються з пластанатомiчною будовою (на основi лiнiйних силуетiв) тварин i людей в спокої та русi. Четвертий клас умовно можна назвати „перехiдним”. На даному перiодi навчання дiтей образотворчому мистецтву не лише поглиблюють їхнi знання про види та жанри мистецтва, специфiку художнього образу, їх пiдводять до розумiння та сприйняття образотворчого мистецтва як художньо-естетичної цiнностi у власному життi. Це вiдбувається завдяки тому, що дiти ознайомлюються з прийомами роботи професiйних художникiв, пробують самi використовувати цi прийоми, викладання вчителем образотворчого мистецтва набуває так званої „академiчної манери”. Окремо слiд видiлити ознайомлення з творами мистецтва. Серед тем, запропонованих для вивчення образотворчого мистецтва є такi, розкрити якi можливо лише за допомогою картин, репродукцiй, дiафiльмiв чи слайдiв („Яка буває графiка”, „По снiгу на оленях” та iн.). Робота вчителя на такому уроцi повинна бути побудована таким чином, щоб дiти не лише ознайомилися з виразнiстю певного виду мистецтва, стилем художника, але й емоцiйно змогли пережити їх, спробувати уявити „що там за кадром”, обґрунтувати своє судження (на вiдповiдному вiковому та iндивiдуальному рiвнi) вiдносно кольорової гами, композицiйного центру, сюжету картини в загальному. Зробити це учнi зможутьлише тодi, коли матимуть необхiднi знання, володiтимуть термiнами та навичками сприйняття та оцiнювання. Виконання навчальних завдань сприяють розвитку спостережливостi, формують iнтерес та образотворчi умiння, i, вiдповiдно, закладають смаковi критерiї, еталони, на кожному уроцi дiти розвиваються емоцiйно, завдання вчителя - сформувати почуттєву сферу школяра, оскiльки саме емоцiї та почуття, сприйняття та уявлення є основною формою чуттєвого вiдображення, яке дуже необхiдне при оцiнно-творчiй роботi. Як це вiдбувається? Формування емоцiйно-почуттєвої сфери учнiв залежить вiд багатьох факторiв. На вiдмiну вiд вiдчуття, сприйняття, мислення, завдяки яким у свiдомостi вiдкладаються рiзноманiтнi предмети, явища, характернi для них деталi та взаємозв'язки, у емоцiйних станах виявляється ставлення особистостi до побаченого, зробленого чи осмисленого. Будь якi емоцiї та почуття можна умовно подiлити на двi групи: 1) тi, якi виражають позитивне ставлення людини до об'єктiв та явищ дiйсностi (задоволення, радiсть, любов та iн.); 2) тi, якi виражають негативне ставлення на будь що (страх, переляк, огида та iн.). Емоцiї, як негативнi, так i позитивнi по-рiзному впливають на особистiсть. Але у бiльшостi випадкiв саме позитивнi сприяють активнiй дiяльностi, дають поштовх до творчостi. Крiм того емоцiї та почуття виявляють себе тодi, коли у людини iснує реальний iнтерес чи потреба у чомусь. На основi даного твердження можемо зробити висновок, що сформувати позитивне ставлення до мистецтва, його емоцiйне сприйняття можливо лише при наявностi естетичного iнтересу, потреби. Крiм естетичного iнтересу на формування почуттєвої сфери дитини впливає ряд iнших факторiв. На думку О. Я. Савченко їх можна подiлити на внутрiшнi, психологiчнi особливостi дитини та зовнiшнi, при чому „... зовнiшнi... дають лише iмпульс для яскравих емоцiй i почуттiв ”[49, с. 164]. До зовнiшнiх автор вiдносить емоцiйнупiдготовку учнiв (тобто попередньо набутий емоцiйний досвiд), емоцiйну насиченiсть навчального матерiалу та обраних методiв, незвичнiсть способу постановки завдання, а також його чiткiсть, динамiчнi переходи вiд одного виду дiяльностi до iншого, вчасний перехiд вiд пояснення вчителя до дiй учнiв При вивченi образотворчого мистецтва взагалi, а на заняттях гуртка, зокрема, емоцiйнiй насиченостi змiсту навчального матерiалу сприяє добiр: а) iлюстрацiй - твори повиннi бути високохудожнiми, тематично актуальними, цiкавими для дiтей, а також педагогiчно доцiльними; образне, лагiдне. Позитивним емоцiям зацiкавленостi сприяють нетрадицiйнi способи подання завдання. що найбiльш ефективними при вихованнi емоцiйно-почуттєвої сфери є так званi „малi" педагогiчнi впливи на школярiв у виглядi конкретно поставлених питань та творчих завдань. Починаючи з першого класу виховання естетичних почуттiв вiдбувається на основi оцiнної дiяльностi: подобається, не подобається. Така практика, за свiдченням Н. Горобець, дає позитивнi результати. Оцiнювання творiв мистецтва, навколишнього забезпечує певний рiвень як художньої, так i емоцiйної iнформацiї. Дiтям першого року навчання важко видiляти емоцiйну домiнанту художнього твору, чи iдеальне, прекрасне у навколишньому. Методика формування естетичних почуттiв, розроблена Н. Горобець пропонує наступнi прийоми: використання композицiйних та колористичних варiантiв. Суть їх полягає у тому, що вчитель словесно, чиза допомогою кольорової прозорої плiвки показує дiтям змiни, що вiдбуваються у змiстi картини, її колористицi. Найбiльш ефективними є колористичнi змiни, оскiльки саме колiр має найбiльший емоцiйний вплив на свiдомiсть та почуття дитини. Обговорення цих змiн ( як змiнивсянастрiй картини, коли її кольори стали холодними?; як змiнюється навколишнє, коли ми дивимось на свiт через затемненi окуляри? та iн.) формує предметнiсть естетичного почуття, гаму емоцiй та почуттiв. Крiм цього, щоб активiзувати слова, що позначають естетичнi почуття, доцiльно використовувати словеснi вправи (на початкових етапах роботи дiтям подаються слова, що позначають емоцiйнi стани). При роботi з художнiми творами, щоб дiти зрозумiли змiст картини створюються ситуацiї спiввiдношення зображеного i реальної дiйсностi. Така методика найбiльш ефективна при сприйняттi та усвiдомленнi творiв пейзажного мистецтва, картин побутового стилю. Слiд наголосити, що основою сприймання картин у першому класi є розповiдь-опис бачення картини вчителем. Естетичнi почуття недостатньо сформувати, їх необхiдно творчо спрямувати, тобто надати образотворчiй чи оцiннiй дiяльностi творчий характер. У першому класi цьому сприяє проведення навчальної дiяльностi у формi гри-уяви. Прийоми перевтiлення досить рiзноманiтнi. В одних ситуацiях дiти уявляють себе професiйними художниками чи скульптурами, усно, чи у малюнку описують своє бачення зображуваного, в iнших можуть пластично зобразити „красиву квiтку ”, „грозову хмару ”, „глек, повний води ” та iн. Такi iгри-перетворення розвивають уяву дiтей, їх емоцiйнiсть, а також формують умiння розпiзнавати зовнiшнi вираження емоцiй. На вiдмiну вiд першого класу у другому змiнюється суть роботи над розвитком почуттєвої сфери дiтей. Якщо у першому класi ведуча роль належала вчителевi, то у другому дiти „втягуються" у дiалог. Робота по формуванню почуттєвої сфери будується таким чином, щоб учнi не лише видiляли зовнiшнi зв'язки, але й змогли б оцiнити внутрiшню суть зображеного, чи побаченого. За допомогою форми, кольору, або словесного опису дiтей вчать виражати власне емоцiйне бачення. Цьому сприяють емоцiйнi установки поданi вчителем, що опираються на попереднiй емоцiйний досвiд учня. Такi педагогiчнi прийоми спрямованi на те, щоб викликати у дiтей певнi почуття, асоцiативнi зв'язки, прийти до розумiння „чому це подобається чи не подобається ”. Найкраще у даному видi роботи використовувати так званий порiвняльно-зiставний метод.[16, с. 47] Цей метод сприяє розвитку в учнiв бiльш точного сприйняття мистецтва, усвiдомленню почуттiв, викликаних ним, а також засобiв їх виразностi. Завдяки порiвняльнiй дiяльностi ми можемо не лише показати дiтям особливостi видiв та жанрiв образотворчого мистецтва, а й можливiсть розкриття однiєї й тiєї ж теми у музицi, поезiї, художнiй творчостi, проаналiзувати почуття, викликанi цими видами мистецтва. Сприйняття та обговорення таких спiввiдношень, перш за все допомагає усвiдомити дiтям мистецтво, як специфiчну форму вiдображення навколишнього, по-друге - словесно обґрунтовувати своє ставлення та емоцiйне сприйняття побаченого чи почутого, по-третє - стимулює творчу дiяльнiсть. Програмою передбаченi теми, що вимагають використання порiвняльно-зiставного методу - малюємо музику, прочитай, уяви та оживи на паперi казку та iн. Також у другому класi вчителi використовують метод згадування емоцiй та почуттiв. Суть його у актуалiзацiї попередньо набутого емоцiйного досвiду дитини. Програма гурткiв образотворчого мистецтва для початкових класiв побудована за принципом - вiд простого до складного. Аналогiчнi чи подiбнi теми дiти вивчають у кожному наступному класi, але iде не репродуктивне вiдтворення виучуваного, а на основi попереднього емоцiйно-образотворчого досвiду подається нове, ще не бачене i не осмислене. У третьому класi першочергове завдання вчителя - виховання усвiдомленостi естетичного почуття, що виражається в оцiннiй та творчiй дiяльностi дитини. На цьому етапi навчання дiти не лише вступають у дiалог, а виконують у ньому провiдну роль, тобто головним стає словесне чи графiчне емоцiйне вираження побаченого дитиною, що лише при потребi коригується вчителем. Такiй дiяльностi сприяють рольовi iгри у яких учнi виступають „авторами”, „критиками”, „глядачами”. Зрозумiти власнi емоцiї, вмiти розрiзняти емоцiйнi прояви iнших дiтям допомагають вправи творчого характеру, що передбачають персонiфiкацiю емоцiйних станiв, якi передаються творами мистецтва, iгри, якi спрямованi на вiдкриття та усвiдомлення психологiчно-емоцiйного стану iнших людей, а також самоаналiз власних емоцiйних станiв, почуттiв, якi виникають на основi побаченого чи почутого. У четвертому класi формування почуттєвої сфери вiдбувається за такою ж схемою, як у третьому, рiзниця виражається у бiльш ускладнених завданнях. накопичують зоровi враження, еталони, зразки прекрасного та потворного, якими вони згодом будуть керуватися при оцiнюваннi, у власних образотворчих роботах, при вiдборi естетично важливих для них об'єктiв. Наявнiсть таких вражень вкупi з емоцiйним досвiдом допомагає розвинути уяву дитини. Як i iншi психологiчнi процеси, цей також потребує певного методологiчного забезпечення. Методика формування художнiх уявлень молодших школярiв видiляє конкретнi методичнi прийоми: - порiвняння, як основний шлях активiзацiї художнього мислення. До них можна вiднести завдання такого типу: „Що на що подiбне?” ; це i спостереження, i спiвставлення виразних можливостей рiзних матерiалiв, рiзних видiв дiяльностi (зображення, декорування, побудова), рiзних художнiх засобiв (ритм, композицiя, виразнiсть кольору, пластика та iн.); плануванням урокiв; розумiти, що культурi глядача також необхiдно вчитися. Ігри, вiкторини, кросворди допомагають розширити словниковий та зоровий запас учнiв. Сприяють цьому i iншi завдання, якi безпосередньо не пов'язанi з образотворчим мистецтвом: - гра-пошук (знайти героя за описом); - оживи шедеври (iнсценiзацiя картин по пам'ятi); - впiзнай на дотик; - усне малювання (розглянути натуру i описати її та iн.); - домашнi завдання - завдання на спостереження форм мистецтва у побутi та в життi людей. Тут доцiльним є використання методу „забiгання вперед ” – тобто, домашнє споглядання повинно стати емоцiйною та структурно-кольоровою основою того, що пропонується розглядати на наступному заняттi гуртка, або „повернення до вивченого”, в даному випадку дiти повиннi провести порiвняльний аналiз: активiзувати особистiсний попереднiй досвiд i перенести його на те, що виучується. Практичнi навики молодших школярiв, як у образотворчiй так i у споглядальнiй роботi, набуваються на кожному заняттi гуртка, пiд час проведення екскурсiї чи прогулянки. Сприйняття дiйсностi та образотворчого мистецтва з одночасною власною образотворчою та оцiнною працею дитини – двi сторони єдиного навчально-виховного процесу. Розвиток сприйняття, почуттєвої сфери, вмiння уявляти та виражати своє ставлення словесно чи у малюнку - запорука оцiнно-творчої активностi дитини. Хоча творча активнiсть повинна бути наслiдком сформованих вищеназваних здiбностей дитини, необхiдно створити певнi умови для вияву творчої активностi. Якщо при формуваннi сприйняття, почуттєвої сфери та уяви доцiльними є загальнi завдання, при яких реакцiя дiтей коригується учителем, то для прояву творчої активностi є необхiдним особистiсний пiдхiд до кожного учня. Така особливiсть даного виду дiяльностi пов’язана iз психологiчними вiковими особливостями молодших школярiв. Учитель зауважує, що на певному етапi навчально-виховної роботи дiти змiнюють своє ставлення як до процесу зображення, так i до його результатiв. Тобто, в даний момент вiдбувається змiна естетичних вимог до власних творчих робi, а також до робiт iнших дiтей. Стимулом до цього виступає критичне оцiнювання своєї роботи, що виникає на основi порiвняння, спiвставлення. Естетичне судження учня в цей перiод говорить про тi можливостi дитини, якi ще не виражаються у його творчiй дiяльностi, але вже iснують у формi особистих вимог до творчостi. „Чим бiльший розрив мiж зображальними можливостями та естетичними вимогами, мiж творчими задумами та рiвнем пiдготовки, тим бiльш напружений та складнiший процес малювання ”[39, с. 65-66]. Для безболiсного переходу на наступний етап дитинi потрiбнi новi знання, новi умiння. В залежностi вiд iндивiдуальних особливостей та здiбностей дiтей процес переоцiнки та переходу на новий рiвень естетичної дiяльностi вiдбувається по-рiзному. Однi бiльш активнi, iншi – пасивнi, по-рiзному сприймають та використовують вказiвки та пояснення вчителя, змiнюють характер зображення та усної оцiнки. Такi змiни є поступальним рухом як у образотворчiй дiяльностi так i в оцiннiй. На думку Лабунскої Г. В. учитель повинен не лише вчасно помiтити змiни у естетичнiй дiяльностi дiтей, а й зумiти попередньо „налаштувати” їх на це, ознайомити їх з доступними закономiрностями та прийомами зображення, якi допоможуть дитинi легше та краще оволодiти новими знаннями. „Внутрiшнi резерви, узятi нiби в займи, пiдготують дитину до безболiсного переходу до того зображення, яке вона на даному етапi розвитку починає активно шукати i яке естетично її задовольняє” [39, с. 6]. Бачимо, що гурткова дiяльнiсть дiтей має певнi методичнi прийоми, використовуючи якi педагог зможе забезпечити поглиблене вивчення видiв та жанрiв мистецтва, засвоєння художнiх технiк та матерiалiв, розкрити внутрiшнi духовнi резерви дiтей, сформувати творчiсть. Висновки з третього роздiлу Розглядаючи педагогiчне забезпечення гурткових занять з образотворчого мистецтва ми з’ясували, що для успiшного формування творчостi дитини молодшого шкiльного вiку велике значення має умiння вчителя на основi естетичного досвiду дитини та її iнтересу до образотворчого мистецтва залучити її до естетичного споглядання, сформувати емоцiйно-почуттєву сферу та умiння виражати як у кольорi, так i словесно своє ставлення до прекрасного, наштовхувати на творче вирiшення поставлених завдань. в природi, короткочаснi зарисовки, iгровi моменти, вправи на розвиток асоцiативного мислення, словесне та графiчне вираження емоцiйних станiв та iн.. У школi iснують наступнi гуртки з образотворчого мистецтва: гурток живопису i графiки, гурток декоративно-прикладного мистецтва, гурток скульптури. Гурткова робота передбачає глибше та бiльш серйозне вивчення образотворчого мистецтва, його видiв та жанрiв, художнiх технiк. Заняття у гуртках вимагає вивчення бiльш складного матерiалу та роботи з бiльш складними, i разом з тим, цiкавими технiками. будь якого гуртка з образотворчого мистецтва. В залежностi вiд особливостей регiону, у якому проживають дiти, рiвня пiдготовки вчителя, можливостей школи, теми навчальних занять можуть бути змiненi. Особливо це стосується гуртка декоративно-прикладного мистецтва. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ Позашкiльна та позакласна робота надають дiтям та молодi знання, вмiння i навички за iнтересами, забезпечують iнтелектуальний, духовний та фiзичний розвиток, пiдготовку їх до активної професiйної та громадської дiяльностi, створює умови розвитку та органiзацiї змiстового дозвiлля, вiдповiдного до iнтересiв, здiбностей, талантiв, обдарувань i стану здоров'я дiтей та молодi. Одним iз найважливiших прiоритетiв позакласної та позашкiльної роботи є виховання творчої особистостi. у свiтi, людських взаєминах тощо. Не менш важливим є духовний розвиток дитини – доброзичливе, щире ставлення до життя. Образотворчiсть є важливою умовою розвитку творчих можливостей дiтей. Вона допомагає їм визначитись у власних бажаннях, знайти себе, визначити своє ставлення до оточуючої дiйсностi: природи, мистецтва, людей. Основне в роботi – зацiкавити дiтей, не залишати без уваги тих, котрi не впевненi у своїх силах чи вважають себе необдарованими. Важливо допомогти їм вiдкрити в собi талант, свiт творчостi, власнi прихованi можливостi. Розвиток естетичних почуттiв, накопичення спостережень i вражень збуджують асоцiативнiсть, образну уяву, фантазiю, внаслiдок чого дитина творить. І завдяки наполегливiй творчiй працi те, що склалося в уявi, передається на полотно i стає твором мистецтва. Щоб навчити так працювати дiтей, потрiбно проводити заняття, враховуючи такi компоненти: мотивацiйний (стимули для пiдвищення емоцiйностi, змiцнення чутливостi, розвитку уяви, фантазiї); пiзнавальний (розширення знань про мистецтво, його видово-жанровий подiл, виразнi засоби та технiки); ментальний (iндивiдуальнiсть); практичний (умiння, навички, самостiйна творча дiяльнiсть). Особливостями позакласних занять слiд вважати добровiльнiсть участi учнiв у рiзних заходах; змiст занять не обмежується рамками програми; методи i форми занять основанi на творчiй дiяльностi й iнтересах учнiв молодшого шкiльного вiку. Всi форми органiзацiї процесу навчання образотворчого мистецтва тiсно пов'язанi мiж собою, взаємодоповнюють одна одну, чим i забезпечують досягнення освiтнiх, розвивальних i виховних цiлей. Позакласна робота органiзовується на основi самодiяльностi дiтей з урахуванням їхнiх iнтересiв i запитiв, що виникають пiд час вивчення образотворчого мистецтва. Тому така робота дає широкий простiр для виявлення iнiцiативи дiтей i виховує в них такi цiннi риси, як вiдповiдальнiсть за доручену справу, акуратнiсть, наполегливiсть. Правильно органiзована позакласна робота (iндивiдуальна, групова, масова) сприяє формуванню в учнiв пiзнавальних iнтересiв, спрямованих на розширення i поглиблення знань. Усi зазначенi позакласнi заняття пов'язанi мiж собою i доповнюють одне одного. Позашкiльна робота органiзовується у спецiальних освiтнiх закладах i передбачає обов'язкову звiтнiсть з приводу її результатiв. Вона визначається програмою, розробленою вiдповiдно для кожної вiкової групи, з урахуванням iнтересiв i запитiв дiтей, що виникають пiд час вивчення образотворчого мистецтва, а також їхнiх вiкових особливостей. Тому така робота дає широкий простiр для виявлення iнiцiативи дiтей i виховує в них такi цiннi риси, як вiдповiдальнiсть за доручену справу, акуратнiсть, наполегливiсть. Правильно органiзована позакласна робота сприяє формуванню в учнiв пiзнавальних iнтересiв, спрямованих на розширення i поглиблення знань. Педагогiчне забезпечення позакласної та позашкiльної роботи вимагає вiд педагога навчити дiтей спостерiгати, сприймати i бачити, розумiти власнi емоцiї та почуття, розвинути уяву та фантазiю, асоцiативне мислення, творчi здiбностi. За формами органiзацiї та методами проведення позакласна та позашкiльна робота рiзноманiтна. Видiляють такi види позакласної та позашкiльної роботи: гуртки, ранки, вистави, виставки образотворчих робiт, прогулянки, екскурсiї. Позакласна i позашкiльна робота ставить тi ж самi завдання, що i класна робота з образотворчого мистецтва: естетичне виховання учнiв, розширення, поглиблення знань i уявлень учнiв про прекрасне, розвиток якостi розумiти i вiдчувати прекрасне в навколишнiй дiйсностi, творчо виражати власне бачення прекрасного у мистецтвi та навколишньому. 1. Азбука почуттiв: Програма комплексного естетичного розвитку дiтей дошкiльного вiку та молодших школярiв. - К.: Освiта, 1993. -38 с. 2. Антонович Е. А., Процiв В.І., Свид С. П. Художнi технiки в школi. /Курс лекцiй (спецкурс). - Івано-Франкiвськ, 1994. - 247 с 3. Антонович Є. А., Процiв В.І., Свид С. П. Художнi технiки у школi: навчально-методичний посiбник для студентiв художньо-графiчних факультетiв вищих навчальних закладiв, - К.:ІЗМН, 1997. - 312 с. 4. Барташнiкова І. А., Барташнiков О. О. Розвиток уяви та творчих. здiбностей у дiтей 5-7 рокiв. - Тернопiль: Богдан, 1998. - 84 с. 5. Бiлецький П. О. Мова образотворчого мистецтва. –К.: Радянська школа, 1975. 7. Ванслов В. Всестороннее развитие личности и виды искусства. М.: Сов. художник, 1966. - 230 с. 8. Василенко В. О. Цiннiсть i оцiнка. - К.: Наукова думка, 1964. - 160 с 9. Ватагин В. А. Воспоминания: Записки анималиста: Статьи. — М, 1980. — С. 152. 10. Ветлугина Н. А. Общие вопросы художественного творчества ребенка // Художественное творчество и ребенок/ Под ред. Н. А. Ветлугиной -М: Педагогика, 1972. - С. 9-48 11. Выготский Л. С. Психология искусства. - М: Просвещение, 1965. 12. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте. -М.: Просвещение, 1967. 13. Глухенька К. Пошуки неповторної краси // Образотворче мистецтво. - 1989. -№3. -С. 23-25 14. Гончаренко СУ. Український педагогiчний словник. - К.: Либiдь, 1997. 16. Горобець Н. Формування естетичних почуттiв у молодих школярiв засобами мистецтв. Народна вишивка у сiмейному вихованнi дiтей. // Рiдна школа, 1999. - № 11. - С. - 46-49. 18. Громов Е. С. Природа художественного творчества. -М.: Просвещение, 1986. 19. Давидов А. И. Знай, люби, береги. - К.: Веселка, 1989. - 224 с. 20. Державна нацiональна програма "Освiта" / Україна ХХІ столiття. – К.: Райдуга, 1994. -61 с. 21. Эрэнгросс Б. А. Удивительная наука эстетика. - М.: Детская литература, 1974. -207 с. 23. Закон України "Про освiту" //Збiрник державних документiв, що регламентують роботу закладiв освiти України. – Кiровоград, 2004. 24. Ильенко Л. П. Интегрированный цикл эстетических знаний в начальной школе. -М: Нач. Школа. - 1997. -№1. -С. - 36-38. 25. Каган Л. Н. Художественный вкус. Опыт конкретно -социологического исследования. -М.: Мысль, 1966. -213 с. 26. Кабiна І. Ю. Розвиток художнiх здiбностей учнiв шкiльного вiку.// Радянська школа. - 1981 - №3 - С. 18-22. 30. Комiсаренко Н. Особливостi творчої дiяльностi молодших школярiв у позакласнiй роботi // Початкова школа. - 2002. - № 6. - С. 6-7. 31. Коновець С. В. Образотворче мистецтво в початковiй школi: Методичний посiбник. – К.: Інститут педагогiки i психологiї професiйної освiти АПН України, 2000. – 80 с. 32. Концепцiя художньо-естетичного виховання учнiв у загальноосвiтнiх навчальних закладах // Збiрник документiв, що регламентують роботу закладiв освiти України. – Кiровоград 2004. – С. 134-140. 33. Котляр В. П. Основи образотворчого мистецтва i методика художнього виховання дiтей: Навч. посiб. для студ. вищих навч. закл. -К.: Кондор, 2006. 34. Круглик С. Формування творчих здiбностей школярiв на заняттях 35. Костюк Т. С. Здiбностi i їх розвиток у дiтей. - К.: Тов-во ‘3нання”, 1963. 36. Кузин В. С. Вопросы изобразительного творчества. - М.: Просвещение, 1971. 38. Курчевский В. Быль-сказка о карандашах и красках. - М,1980. - 32c. 39. Лабунская Г. В. Изобразительное творчество детей. - М.; Просвещение, 1965. -207 с. 40. Лещенко М. Як розкрити таємницi образотворчого мистецтва. //М-во та освiта. 1998, № 2. -С. 55-62. 41. Леонтьев А. Н. Психологическая теорiя деятельности // Избр. психол. произведения. -Т. 2. -М.: Педагогика, 1983. - С. 93-261. 44. Любарська Л. М. Виховнi можливостi образотворчого мистецтва // Початковашкола. - 1986. - №2. - С. - 55-59. 45. Люблiнська Г. О. Дитяча психологiя. - К.: Вища школа, 1974. - 354с. 46. Мейлах В. С. Психология художественного творчества: Предмети пути исследования // Психология процесов художественного творчества / Под ред.. В. С. Мейлаха. – М.: Наука, 1980. – С. 5-23. 47. Мелик-ПашаевА. А. Педагогика искусства и творческие способности. –М.: Знание. 1981. Неменский Б. М. Мудрости красоты: О проблеме эстетического воспитания. Книга для учителей. 2-е изд. доп. и перераб. – М.: Просвещение, 1987. -253 с. 49. Мойсеюк М.Є. Педагогiка. - К.: Либiдь, 2001. - 446 с. 50. Моляко Б. О. Психологiчна готовнiсть до творчої працi. - К.: 51. Мухина В. С. Изобразительная деятельность ребенка как форма усвоения социального опыта. -М.: Педагогика, 1981. 52. Основи викладання мистецьких дисциплiн / за заг. ред. О. П. Рудницької. – К., 1998. – 183 с. 53. Пономарев Я. А. Психология системно-комплексних исследований творчества // Психология процессов художественного творчества / Под ред. В. С. Мейлаха. - М: Наука, 1980. - С. 24-32. 54. Рудницька О. П. Теоретичнi засади сучасної мистецької освiти // Дiалог культур: Україна у свiтовому контекстi: Мистецтво та освiта: Зб. Наук. пр. – Львiв: Свiт,1998. – Вип. 3. – С. 25-29. 55. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: Пiдручник для студентiв педагогiчних факультетiв. - К.: Ґенеза, 1999. - 368 с. 56. Сухомлинський В. О. Серце вiддаю дiтям: В 3-х томах. — М.: 57. Твори українського образотворчого мистецтва на уроцi у школi: Методичнi рекомендацiї для вчителiв образотворчого мистецтва шкiл рiзного типу навчання. // автор-укладач В. С. Коновець: ІЗМН. – К., 1997. – 64 с. 59. Хмель В. Позакласна виховна робота на основi життєдiяльностi об'єднання-гри // Поч. школа. - 2004. - №12. - С. 39-40. 60. Художньо-естетичний цикл. Програми для ЗНЗ 5-11 класи. 61. Чарнецкий Я. Я. Изобразительное искусство в школе продленного дня. -М.: Просвещение, 1991. – 159 158 с. 62. Якобсон П. М. Психология художественного восприятия. - М.: Мс-во, 1964. - 86 с.