План
Вступ
§ 2. Ми слухаємо музику природи
§ 1. В. О. Сухомлинський i сучаснiсть
§ 3. Значення творчостi видатного педагога
Вступ
В. О. Сухомлинського. Мене це зацiкавило i я вирiшила глибше i детальнiше вивчити спадщину видатного українського педагога. Ця тема є дуже актуальною на сьогоднiшнiй час, адже система освiти на даний час не пiднесена на належний рiвень. А щоб удосконалювати систему освiти, нам потрiбно використовувати ефективнi методи, засоби i форми в навчаннi i вихованнi. Адже, якi основи ми закладемо в початкових класах, така й буде навчально-виховна дiяльнiсть дитини в майбутньому.
Пишучи курсову роботу я ставлю перед собою такi завдання: - ознайомитися з творчiстю В. О. Сухомлинського; з’ясувати, як вплинула дiяльнiсть В. О. Сухомлинського на творчiсть сучасних педагогiв; дослiдити, як використовуються методи В. О. Сухомлинського на практицi.
Я вважаю, що моя тема є розкрита повнiстю, адже є достатньо лiтератури для написання цiєї теми.
"Школа радостi" В. О. Сухомлинського
§ 1. Школа пiд блакитним небом
помiтною сторiнкою, його педагогiчнi, публiцистичнi i лiтературнiй працi та вчительський досвiд значно вплинули на практичну дiяльнiсть школи, збагатили педагогiку України новими положеннями i думками. В численних педагогiчних виданнях бiльшостi країн свiту з " являються популярнi чи критично - аналiтичнi статтi, розвiдки, окремi брошури i навiть книги, присвяченi теоретичнiй спадщинi i практичнiй дiяльностi визначного педагога, а в Українi складається своєрiдна школа сухомлинознавство, що об’єднує авторiв праць про Добротворця - Василя Олександровича Сухомлинського.
Створивши "Школу радостi", Василя Олександровича хвилювало, щоб школа не забрала в малюкiв їхнiх дитячих радощiв. Треба так ввести їх у шкiльний свiт, щоб перед ними вiдкривались усе новi й новi радощi, щоб пiзнання не перетворювалось на нудне навчання. І разом з тим, щоб школа не стала для дiтей нескiнченною, зовнi захоплюючою, але пустою грою. Кожний день має збагачувати розум, почуття, волю дiтей.
"Я прагнув, щоб перш нiж розгорнути книжку, прочитати по складах перше слово, дiти прочитали сторiнки прекрасної в свiтi книги - книги природи. Тут, серед природи, особливо чiткою, яскравою була думка : ми, вчителi, маємо справу з найнiжнiшим, найтоншим, найчутливiшим, що є в природi, - з мозком дитини. Коли думаєш про дитячий мозок, уявляєш нiжну квiтку троянди, на якiй тремтить крапля роси. Яка обережнiсть i нiжнiсть потрiбнi для того, щоб, зiрвавши квiтку, не зронити краплю. Ось така обережнiсть потрiбна нам щохвилини :адже ми торкаємося найтоншого i найнiжнiшого в природi - мислячої матерiї органiзму, що росте.
Дитина мислить образами. Це означає, що слухаючи, наприклад, розповiдь учителя про подорожi краплини води, вона малює в своїй уявi i срiбнi хвилi вранiшнього туману, i темну хмару, i гуркiт грому, i весняний дощ. Чим яскравiшi в її уявленнi цi картинки, тим глибше осмислює вона закономiрнiсть природи. Нiжнi чутливi нейрони її мозку ще не змiцнiли, їх треба розвивати, змiцнювати. Дитина мислить... Це означає, що вiдповiдна група нейронiв кори пiвкуль її мозку сприймає образи (картини, предмети, явища, слова i iн.) навколишнього свiту i через найтоншi нервовi клiтини -як через канали зв’язку йдуть сигнали. Нейрони „обробляють" цю iнформацiю, систематизують її, групують, зiставляють, порiвнюють, а нова iнформацiя в цей час надходить i надходить, її треба знову i знову сприймати, „обробляти".
Щоб справитись iз прийомом нових i нових образiв, iз „обробкою" iнформацiї, нервова енергiя нейронiв у надзвичайно короткий вiдрiзок часу блискавично переключається вiд сприймання образiв на їх «обробку».
що нормально працювати вони можуть лише за умови, коли об’єктом сприймання, осмислення є образ, що його можна бачити, чути, до якого можна доторкнутися. Переключення думки, яка є сутнiстю мислення, можливе лише тодi, коли перед дитиною, або наочний реальний образ, або ж настiльки яскраво створений словесний образ, що дитина немов би бачить, чує, вiдчуває на дотик те, про що розповiдають (ось чому дiти так люблять казки).
Природа мозку дитини потребує, щоб її розум виховувався бiля джерела думки - серед наочних образiв, i насамперед серед природи, щоб думка переключалась з наочного образу на „ обробку " iнформацiї про цей образ. Якщо ж iзолювати дiтей вiд природи, якщо з перших днiв навчання дитина сприймає тiльки слово, то клiтини мозку швидко стомлюються i не справляються з роботою, яку пропонує вчитель. А цим клiтинам треба розвиватися, мiцнiти, набиратися сил. Ось де причина того явища, з яким багато вчителiв часто зустрiчаються в початкових класах : дитина тихо сидить, дивиться тобi в очi, немовби уважно слухає, але не розумiє жодного слова, тому, що педагог розповiдає i розповiдає, тому що треба думати над правилами, розв’язувати задачi, приклади - все це абстракцiї, узагальнення, немає живих образiв, мозок стомлюється... Тут i виникає вiдставання. Ось чому треба розвивати мислення дiтей, змiцнювати розумовi сили дитини серед природи - це вимога природних закономiрностей розвитку дитячого органiзму. Ось чому кожна подорож у природу є уроком мислення, уроком розвитку розуму.
Ми сидимо на курганi, навколо нас звучить злагоджений хор коникiв, у повiтрi пахощi степових трав. Ми мовчимо. Дiтям не треба багато говорити, не треба начиняти їх розповiдями, слово - не забава, а словесне пересичення - одне з найшкiдливiших пересичень. Дитинi треба не тiльки слухати слово вихователя, а й мовчати; в цi хвилини вона думає, осмислює почуте й побачене. Учителевi дуже важливо знати мiру в розповiдi. Не можна перетворювати дiтей на пасивний об’єкт сприймання слiв. Щоб осмислити кожний яскравий образ - наочний чи словесний, потрiбно багато часу й нервових сил. Умiння дати дитинi подумати - одна з найтонших якостей педагога. А серед природи дитинi треба дати можливiсть послухати, подивитися, вiдчути...
" Школи радостi " не обмежувалось строгим регламентом. Не було встановлено, скiльки часу повиннi перебувати дiти пiд блакитним небом. Найголовнiше, щоб їм не набридло, щоб у дитячi серця не проникло тоскне чекання того моменту, коли вчитель скаже : "Час додому".
В. О. Сухомлинський старався скiнчити роботу школи в той момент, коли в дiтей загострювався iнтерес до предмета спостереження, до працi, якою вони зайнятi. Нехай малюки з нетерпiнням чекають завтрашнього дня, нехай вiн обiцяє їм новi радощi, нехай вночi їм сняться срiбнi iскорки, якi розсипає по землi Сонце...
"... не обрушуйте на дитину лавину знань, не прагнiть розповiсти на уроцi про предмет вивчення все, що ви знаєте, - пiд лавиною знань можуть бути похованi допитливiсть i любов до знань. Умiйте вiдкрити перед дитиною в навколишньому свiтi щось одне, але вiдкрити так, щоб шматочок життя заграв усiма кольорами веселки. Залишайте завжди щось недомовлене, щоб дитинi захотiлося ще i ще раз повернутися до того, про що вона дiзналася. Досягнення людської думки безмежнi. Людина, наприклад, створила безлiч книжок, книжки, покажiть так, щоб кожна дитина назавжди полюбила читання, була готова вийти в самостiйне плавання по книжковому морю. Я дiлився з учителями своїми думками про " подорожi до першоджерел живого слова " - так я назвав яскравi, короткi, емоцiйно насиченi розповiдi малюкiв про предмети i явища навколишнього свiту, якi вони бачать своїми очима. Учителi початкових класiв за моїм прикладом почали здiйснювати такi самi " подорожi ". Це не було вiдмовою вiд уроку або втечею вiд книжки, вiд науки в свiт природи. Навпаки, це збагачувало урок, оживляло книжку, науку.
§ 2. Ми слухаємо музику природи
У "Школi радостi" велика увага придiлялася слуханню музики - музичних творiв i музики природи. При цьому насамперед ставилося завдання - викликати емоцiйну реакцiю на мелодiю i потiм поступово переконати дiтей, що джерелом краси музики є краса навколишнього свiту; музикальна мелодiя немовби закликає людину - спинися, прислухайся до музики природи, насолоджуйся красою свiту, бережи цю красу й примножуй її. Багаторiчний досвiд переконує, що людина опановує i рiдну мову, i азбуку музичної культури - здатнiсть сприймати, розумiти, вiдчувати, переживати красу мелодiї - тiльки в роки дитинства. Те, що упущено в дитинствi, дуже важливо, майже неможливо надолужити в зрiлi роки. Дитяча душа однаково чутлива i до рiдного слова, i до краси природи, i до музичної мелодiї. Якщо в ранньому дитинствi донести до серця красу музичного твору, якщо в звуках дитина вiдчуває багатограннi вiдтiнки людських почуттiв, вона пiднiметься на такий щабель культури, якого не можна досягти нiякими iншими засобами. Почуття краси музичної мелодiї вiдкриває перед дитиною власну красу – маленька людина усвiдомлює свою гiднiсть. Музичне виховання - це не тiльки виховання музиканта, а передусiм виховання людини.
Музика - це могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцiнний розумовий розвиток дитини. Першоджерелом музики є не тiльки навколишнiй свiт, а й сама людина, її духовний свiт, мислення, мова. Музичний образ по - новому розкриває перед людьми особливостi предметiв i явищ дiйсностi. Увага дитини немовби зосереджується на предметах i явищах, якi в новому свiтлi вiдкрила перед нею музика, i її думка малює яскраву картину; ця картина проситься в слово.
"Музика - уява - фантазiя - казка - творчiсть - така дорiжка, йдучи якою, дитина розвиває свої духовнi сили. Музична мелодiя пробуджує в дiтей яскравi уявлення. Вона нi з чим не зрiвняний засiб виховання творчих сил розуму. Слухаючи мелодiю Е. Грiга, дiти малювали в своїй уявi казковi печери, непролазнi лiси, добрих i злих iстот... Музика будила енергiю мислення навiть у найiнертнiших дiтей. Здавалося, вона вливає в клiтини мислячої матерiї якусь чудодiйну силу. В цьому пiднесеннi розумових сил пiд впливом музики я бачив емоцiйне джерело мислення".
Я звертаю свою увагу на музику, як засiб виховання, тому що це в школах, особливо в сiльських школах найменше використовується.
§ 3. Як дiти вчилися читати i писати
Дiти повиннi жити в свiтi краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазiї, творчостi. Цей свiт повинен оточувати дитину i тодi, коли ми хочемо навчити її читати i писати. Так, вiд того, як почуватиме себе дитина, пiднiмаючись на першу сходинку драбини пiзнання, що вона переживатиме, залежить весь її подальший шлях до знань. Просто страшно подумати, що ця сходинка стає для багатьох малюкiв каменем спотикання. Якщо придивитись до життя шкiл, то можна побачити, що саме в перiод навчання грамоти багато дiтей втрачають вiру в свої сили. Процес навчання письма i читання буде легким, якщо грамота стане для дiтей яскравим, захоплюючим шматком життя, сповненим яскравими образами, звуками, мелодiями. Те, що дитина повинна запам'ятати, насамперед має бути цiкавим. Навчання грамоти треба тiсно пов’язувати з малюванням.
У "подорожi" до джерел слова Василь Олександрович i дiти йшли з альбомами i олiвцями. Вiн хотiв показати дiтям красу i найтоншi вiдтiнки слова луг. Вони спочатку спостерiгали, що це таке, потiм В. О. Сухомлинський намалював луг i пiдписав. Для бiльшостi малюкiв лiтери - це малюнки. Тому вiн зiгнув стеблинку - i вийшов малюнок Л. Склав двi стеблинки - ось i новий малюнок -У. Дiти пiдписують свої малюнки словом луг. Потiм читають це слово. Запам'ятовується начертання кожної лiтери, дiти вкладають у кожний малюнок живе звучання, i лiтера легко запам'ятовується.
в початкових, а й у середнiх та у старших класах. В. О. Сухомлинський писав : " 3 нашого багаторiчного досвiду можна зробити дуже важливий висновок щодо ролi вiльного, виразного, свiдомого читання в iнтелектуальному розвитку дитини, в творчiй розумовiй працi в процесi навчання. Цей висновок полягає ось в цьому : чим ранiше дитина почала читати, тим органiчнiше пов’язане читання з усiм її духовним життям, тим складнiшi процеси мислення, що вiдбуваються пiд час читання, тим бiльше дає читання для розумового розвитку. У дитини, яка навчилася читати до семи рокiв виробляється дуже цiнне вмiння : її зорове i розумове сприйняття слова й частини речення випереджує вимову в голос. Читаючи, дитина не прикута до слова, вона має можливiсть на якусь частку секунди вiдiрвати свiй погляд вiд книжки й подумати i осмислити, що буде сказано в голос. Таким чином, дитина одночасно читає i думає, осмислює, мiркує... Саме таке вiльне читання є однiєю з умов свiдомого читання".
§ 1. Що таке початкова школа
"Мiцний фундамент знань закладається в початкових класах", "Початковi класи - це основа основ", - цi слова часто чуєш, коли мова заходить про недолiки i прорахунки в навчаннi учнiв середнiх i старших класiв, про поверховi, немiцнi знання. Початкову школу звинувачують найчастiше в тому, що вона не дала дiтям певного кола знань i вмiнь, потрiбних для дальшого навчання.
Так, досвiд переконує в тому, що початкова школа насамперед повинна навчити вчитися. Про це писали видатнi педагоги - як Амос Коменський, К. Ушинський, А. Дiстерверг. Це пiдтверджується i практикою, досвiдом учителiв. Найважливiше завдання початкової школи - дати учням певне коло мiцних знань i вмiнь. Умiння вчитися включає в себе ряд умiнь, пов'язаних з оволодiнням знаннями: вмiння читати, писати, спостерiгати явища навколишнього свiту, думати, висловлювати свою думку. Цi вмiння є, образно кажучи, iнструментами, без яких неможливо оволодiти знаннями.
Готуючись до навчання дiтей у початкових класах, В. О. Сухомлинський прагнув точно визначити, що дiти повиннi глибоко запам'ятати й твердо зберiгати в пам'ятi, що їм треба вмiти.
Але цим завдання початкової школи не вичерпується. Не можна нi на хвилину забувати, що в початкових класах учитель має справу з дитиною.
вiдрiзок людського життя. Дитина в цей перiод повинна не тiльки готуватися до подальшого навчання, накопичувати багаж знань i вмiнь, щоб успiшно навчатися далi. Вона має жити багатим духовним життям. Роки навчання в початкових класах - цiлий перiод морального, iнтелектуального, емоцiйного, фiзичного, естетичного розвитку, який буде реальною справою, а не пустою розмовою лише за умови, що дитина живе багатим життям сьогоднi, а не тiльки готується до оволодiння знаннями завтра.
Багато прекрасних учителiв є в наших початкових школах. Кожний з них - не тiльки свiточ знань для дитини, а й наставник, учитель життя в справжньому розумiннi цього поняття. Початкова школа - це мiцний фундамент загальної середньої освiти, та не можна не сказати про те, що в роботi деяких початкових шкiл i особливо початкових класiв середнiх шкiл є ще серйознi недолiки. Василь Олександрович писав : "У деяких школах уявляється менi незавидною доля учня початкових класiв : у дитини за спиною мiшок, в який учитель прагне вкласти якомога бiльший вантаж. Донести цей вантаж до вiдповiдної межi, тобто до навчання в середнiх i старших класах - у цьому нерiдко бачить учитель змiст життя й дiяльностi учня".
знань, умiнь, практичних навичок, якi треба дати дитинi, немає школи. Одним iз серйозних недолiкiв початкового навчання в багатьох школах є те, що вчитель часом випускає з поля зору, якi правила, визначення дитина повинна глибоко осмислити i запам'ятати на першому, другому i т. д. роках навчання, якi слова вона повинна навчитися правильно писати i нiколи не забувати їх правопису. Прагнучи максимально полегшити розумову працю дiтей, окремi вчителi забувають, що дитина повинна глибоко осмислити i запам'ятати й назавжди зберегти в пам'ятi, а не тiльки щось взнати. Сьогоднi багато говорять про загальний розвиток учня початкових класiв. Зрозумiло, загальний розвиток - це винятково важливий елемент навчання й виховання, та не менш значну роль вiдiграють тi елементарнi знання, без запам'ятовування й мiцного збереження в пам'ятi яких не може бути й загального розвитку, тому що загальний розвиток - це постiйне оволодiння знаннями, а для цього потрiбне вмiння вчитися.
на мозок людини як на живий пристрiй, даний учителю в готовому виглядi для того, щоб знання засвоювалися, запам'ятовувалися, зберiгалися в пам'ятi. Мозок дiтей вiком 7-11 рокiв перебуває в процесi бурхливого розвитку.
Навчання не повинно зводитися до безперервного нагромадження знань, до тренування пам'ятi, до зубрiння, яке отупляє, одурманює i нiчого не дає, крiм шкоди, для здоров'я i розумового розвитку дитини. В. О. Сухомлинський поставив собi за мету домогтися того, щоб навчання було частиною багатого духовного життя, яке б сприяло розвитку дитини, збагачувало її розум. Не зубрiння, а цiкаве, рiзноманiтне iнтелектуальне життя, що проходитиму в свiтi казки, гри, краси, музики, фантазiї, творчостi - таким буде навчання його вихованцiв.
нацiональної освiти. З того, як В. О. Сухомлинський розповiдає про початкову школу, можна зробити такий висновок, що початкова школа має дуже важливе знання в системi освiти.
§ 2. Навчання - частина духовного життя
Дуже важливо, щоб чарiвний свiт природи, гри, краси, музики, фантазiї, творчостi, що оточує дiтей до школи, не закрився перед дитиною класними дверима. Навчання в першi мiсяцi й роки шкiльного життя не повинно перетворюватися на єдиний вид дiяльностi. Дитина лише тодi полюбить школу, коли вчителi щедро розкриють перед нею тi самi радостi, якi були в неї ранiше. Разом з тим навчання не можна пристосувати до радостей, навмисно полегшувати тiльки для того, щоб дитинi воно не здавалося нудним. Дiтей треба поступово готувати до найголовнiшої справи всього людського життя - до серйозної, наполегливої, старанної працi, яка неможлива без напруження думки.
Навчання може стати для дiтей цiкавою, захоплюючою справою, якщо воно осявається яскравим свiтлом думки, почуття, творчостi, краси. Турбота про успiхи в навчаннi в В. О. Сухомлинського починалася з турботи про те, як харчується i спить дитина, яке її самопочуття, як вона грається, скiльки годин протягом дня перебуває на свiжому повiтрi, яку книжку читає i яку казку слухає, що малює i як виявляє в малюнковi свої думки i почуття, якi почуття викликає в її душi музика природи i музичнi мелодiї, створенi народом i композиторами, яка в дитини улюблена праця, наскiльки чутливо сприймає радостi i незгоди людей, що вона створила для iнших i якi почуття пережила в зв'язку з цим.
Навчання стає часткою духовного життя дiтей, коли знання невiддiльнi вiд активної дiяльностi. Важко досягнути того, щоб дитину захопили самi собою таблиця множення або правила обчислення площi прямокутника. Знання стають бажаним надбанням маленької людини за умови, що вони - засiб досягнення творчої, трудової мети. Вiн прагнув до того, щоб уже в молодшому вiцi фiзична праця хвилювала дiтей, вiдкривала можливiсть виявити кмiтливiсть i винахiдливiсть. Одне з найважливiших завдань школи – навчитися користуватися знаннями. Небезпека перетворення знань у мертвий багаж виникає саме в молодших класах за своїм характером розумова праця найбiльше пов'язана з набуттям нових умiнь i навичок. Якщо цi вмiння i навички тiльки засвоюються i не застосовуються на практицi, навчання поступово виходить за сфери духовного життя дитини, неначе вiддiляється вiд її iнтересiв i захоплень. Прагнучи запобiгти цьому явищу, вчитель дбає, щоб кожна дитина творчо застосовувала свої вмiння i навички.
§ 1. В. О. Сухомлинський i сучаснiсть
Успiшне навчання i виховання молодi сьогоднi неможливе без глибокого вивчення i творчого впровадження в життя педагогiчної спадщини В. О. Сухомлинського, яка стає особливо актуальною в умовах розбудови нацiональної освiти5. Цiкавi iдеї i традицiї, започаткованi видатним педагогом, продовжують жити в Павлиськiй школi. Та iнакше й бути не може. Адже в цiй школi ще працюють вчителi, якi розпочинали свою педагогiчну дiяльнiсть пiд керiвництвом Василя Олександровича. І це накладає на нас особливу вiдповiдальнiсть. Тому зусилля всiх вчителiв школи сьогоднi спрямованi на збереження, творче впровадження i поширення iдей В. О. Сухомлинського.
щоб роки навчання для наймолодших були справжньою школою радостi, як i радив В. О. Сухомлинський. Школа радостi iснує тодi, коли учням цiкаво навчатися. А вихованцям початкових класiв у нас дiйсно i цiкаво, i радiсно, i весело. І це тому, що класоводи, за пропозицiєю В. О. Сухомлинського обирають найкращий клас до сердець малюкiв: через казку, цiкавi iгри, музику, дитячу творчiсть. Найголовнiшим джерелом розвитку своїх вихованцiв учителi вважають природу, тому що "... серед природи,- писав Василь Олександрович,- багатої на живi образи, легше думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найтоншими вiдтiнками".
Учнi всiх початкових класiв мають свої куточки краси: Зелений клас, Дубова, Горобинова, Бузкова алеї, клумби лiкарських рослин, Куточок лiсу, висока кучерява береза, привезена з Бiлорусiї ще Василем Олександровичем, стрункi ялини, посадженi разом з бiлоруськими учнями та вчителями понад тридцять рокiв тому. В куточках краси класоводи проводять уроки мислення серед природи, керуючись порадами свого наставника проте, що "уроки серед природи це подорожi до джерел живої думки". Вдало використовують можливостi урокiв мислення для виховання в учнiв любовi до рiдного краю вчителi Т. М. Свистун та С. М. Лiдкова.
На уроцi "Осiнь в нашому куточку краси" вчителi наполегливо вчать дiтей придивлятися до чарiвного свiту природи, до того, як непомiтно вона вкриває осiннiм серпанком землю, як голубить її ще теплим сонячним промiнням. Дiти уважно спостерiгають за осiннiми змiнами в природi, порiвнюють, узагальнюють, збагачують свiй словниковий запас. Незабутнє враження залишив у серцях вихованцiв урок"В гостях у осiннього дуба". Дiти на просто думали, а й спостерiгали. Вони шукали i знаходили вiдповiдi серед природи на численнi дитячi "чому". На згадку про проведення уроку мислення "Дуб восени" учнi пiд керiвництвом учительки В. Г. Найденко посадили на територiї школи свої деревця. Нехай ростуть вони на користь людям,- вирiшили третьокласники. Цiкавим був i урок мислення та розвитку зв’язного мовлення "Сон озимини", проведений Валентиною Георгiївною бiля шкiльної дiлянки, на якiй її вихованцi восени посiяли пшеницю. Дiти вчилися складати цiкавi розповiдi про те, що присниться озимiй пшеницi взимку.
Урок мислення "Де срiблiє вербиця" класовод 4-А класу Л.І. Роскос провела на березi рiчки Сухий Омельничок, що протiкає неподалiк вiд школи, серед розкiшних старих верб, якi розрослися у невеличкий вербовий гай. Школярi дивувалися, спостерiгали, вiдшукували незвичайне у навколишнiй природi, складали казочки. А ще вони почули хвилюючу iсторiю про стару вербу, яку розповiла баба Марiя. На уроцi "Шукаємо казку у природi" Людмила Іванiвна вчить дiтей складати описи, добирати образнi вислови серед дивинок, якi приховала чарiвниця - осiнь, вiдшукувати теми для своїх казочок. Вони спостерiгають як вiтерець зриває з дерев листя, i одразу ж народжується казочка "Золотий дощик". Учнi часто складають казки, користуючись опорними словами, образними висловами з казок В. О. Сухомлинського. Запам'яталися цiкавi уроки мислення i вихованцям К. М. Перун. У шкiльному саду матерi вона провела урок "Стоять сади у вiнчальному вбраннi". Дiти вивчали будову квiтiв фруктових дерев, спостерiгали за бджолами, складали захоплюючi казки. А каштанову алею вчителька використала для проведення уроку "Знову цвiтуть каштани". Такi уроки залишають у кожного вихованця iскру любовi до природи. Дiти слухають її чарiвний свiт, засвоюють образнi слова i вирази, збагачують свою мову. Широко використовують класоводи можливостi таких урокiв для складання казок. "Казка,- завжди повторював В. О. Сухомлинський,- це образно кажучи, свiжий вiтер,що роздмухує вогник дитячої думки i мови6". Вчителi Павлиської школи нагромадили чималий досвiд пiдготовки дiтей до самостiйного складання казок. Тематика їх досить рiзноманiтна: квiти i рослини, дерева i кущi, тварини i птахи. Початкiвцi працюють не тiльки над змiстом учнiвської казки, а й над збагаченням словникового i фразеологiчного запасу школярiв, наполегливо дбають, щоб дiти влучно добирали епiтети, порiвняння, проводять рiзноманiтнi вправи з розвитку мовлення. Для колективного складання казки обирається одна спiльна тема. Учнi з радiстю розповiдають про те, як вони уявляють основнi казковi подiї, складають кiлька варiантiв початку i кiнця казки. Окремi учнi розповiдають складенi ними казки, iншi - доповнюють, удосконалюють їх. Найкращi казки, "знайденi" серед природи, записуються в спецiальнi збiрки "Павлиськi казки" i передаються до педагогiчно-меморiального музею В. О. Сухомлинського. 6 Сухомлинський В. О. Вибранi твори у Зт. - К., 1977. -с. ЗЗ.
Викладач Уманського державного педагогiчного унiверситету iм. П. Тичини Наталiя Безлюдна - педагог-нова-тор, яка працює за моторикою В. О. Сухомлинського. За результатами аналiзу емпiричного досвiду педагога-новатора можна видiлити сукупнiсть прийомiв i засобiв мотивацiйно-процесуального забезпечення кожного з етапiв розвивального навчання. На пiдготовчому етапi "вивчення матерiалу починається в активнiй взаємодiї з природою". В. О. Сухомлинський визначав тематику окремих занять: "Променi сонця грають у краплинах роси", "Подорож краплi води", "Як квiти зустрiчають схiд сонця" та iн., якою передбачене "конкретне коло речей i явищ для спостережень".
Метою тематичних занять у природi є установка: дивитися i помiчати, помiчати i вiдчувати, вiдчувати i думати, думати i творити. Треба, щоб "кожна з названих тем несла дитинi безлiч вiдкриттiв, зроблених нею самостiйно", "щоб дитина заглибилась подумками в якусь деталь, зосередила на нiй всю увагу, забула про все iнше"
На пiдготовчому етапi створюється база для ефективного проведення запланованих завдань, (зовнiшня готовнiсть дiтей, обладнання, маршрут, правила поведiнки).
На дiагностичному етапi з'ясовуються внутрiшня готовнiсть дiтей до емоцiйно - естетичного сприймання довкiлля.
Далi процес розвивального навчання продовжується мотивацiйним компонентом, методичними прийомами якого є: дiалог, вiдгадування загадок, декламування i складання вiршiв, пiдбирання мелодiй i т. д.
Епiзод перший. Лiто "спiває" голосно, врочисто, радiсно. Звучить справжня симфонiя звукiв. Особлива партiя – шум лiтнього дощу. Пригадайте цi звуки. Якi вони за характером? Як можна словами передати шум лiтнього дощу? За допомогою яких музичних iнструментiв можна вiдтворити лiтнiй дощ? Уявiмо себе композиторами i спробуємо придумати мелодiю лiтнього дощу до вiрша "Музика дощу": Лiтнiй дощ iде над гаєм, лiсом i стає веселим цимбалiстом. Б’ють краплини, молоточки срiбно, Тихо, лунко, густо а то й дрiбно... (Степан Желих)
Епiзод другий. Погляньте на лiтнє небо. Якого воно кольору? Коли небо буває нiжно-голубим? Бездонно-синiм? Синьо-фiолетовим? Придивiться до хмарок, що вони вам нагадують? Якi кольори ви бачите навколо себе? Який з них найвеселiший? Вiдгадайте загадки:
В голубому морi фантастичнi, дивнi плавають щоденно зграйки лебединi. (Хмари)
В синє небо й землю врiс рiзнобарвний чудо-мiст. (Веселка)
Епiзод третiй. Спiймайте люстерками сонячних зайчикiв. Помилуйтеся розмаїттям барв калейдоскопа. Надмiть мильнi бульбашки. Хто творить райдуги i мильнi бульбашки? (Крапельки i сонячнi зайчики).
На iнтелiгiбельному етапi розвивального навчання виконується ряд вправ: складання текстiв учнями i вчителем, придумування задач, проектування побутових речей i технiчних об’єктiв на основi природних аналогiв.
Слово вчителя:"Давайте створимо композицiю пейзажу iз сонячним дощиком, краплинками роси, що грають сонячними промiнчиками. Проiлюструємо малюнками словеснi образи: зустрiлися пiд небесами хмаринки i сонце - двi мами. (Малювання контурiв хмари i сонечка) Матусi удвох розмовляли, їх дiти про дощик спiвали. (Малювання сонячного дощику з краплинок i сонячних зайчикiв).
Краплинки та зайчики впали І буйною зеленню стали. (Вiдкриття "секрету" утворення зеленого кольору). На основi малюнка - проекту школярi виконують аплiкацiю з природних матерiалiв: вiдшукують листочки, схожi на хмаринку, квiтку, яка може бути сонечком, пiдбирають пелюстки квiток, якi утворюють сонячний дощик, збирають травинки, якi наклеюють у своїх аплiкацiях.
Характерною ознакою методики розвивального навчання у природi є словесне, колiрно-графiчне i предметно-виражене образотворення. Повнiстю задiюються засоби комплексного впливу на учнiв: природа, мистецтво, казка, художня праця. В такiй формi проводить свої уроки Наталя Безлюдна, яка продовжує традицiї В. О. Сухомлинського.
Одинадцять рокiв... Чималий промiжок часу. "Усе добре, сказане кимось, належить i менi",- говорив Платон, тому у практицi Галина Василiвна продовжує iдеї В. О. Сухомлинського. Вона переконана: дитину лiпше похвалити. Вчителька поставила перед собою завдання виховувати в учнiв стiйкий iнтерес до навчання, працьовитiсть, що могло б допомогти їм не лише успiшно закiнчити початкову школу, а й охоче вчитися надалi. Це i стало її педагогiчним принципом.
Вчителi початкових класiв зберiгають дитячi казки i тiльки на випускному вечорi дарують їх на згадку своїм вихованцям. Двiчi на рiк у школi проводиться велике театралiзоване свято Казки. Наймолодшi школярi з великою радiстю розповiдають та iнсценуються українськi народнi казки, казки, написанi Василем Олександровичем, а також свої власнi, "знайденi серед природи". "Школа - це перш за все книга", - любив повторювати вiдомий педагог. Продовжуючи традицiї, започаткованi своїм Наставником, учителi початкових класiв проводять велику роботу для утвердження культу Книги. Серед усiх заходiв особлива увага придiляється святам Книги. Скiльки казкових несподiванок i цiкавих сюрпризiв чекало першокласникiв пiдчас мандрiвки в книжкове царство, яку органiзувала для них їхня перша вчителька К. М. Перун. А почалися вони вже на першiй зупинцi "Мої першi книжечки". Дiти з великим захопленням розповiдали про свої першi прочитанi книги, обмiнювалися по-дитячому щирими думками вiд прочитаного. На зупинцi (iгрова) вiдбулася цiкава зустрiч першокласникiв з Королевою Книг. Звучали на святi i рiзноманiтнi пiснi, загадки, прислiв’я, приказки про книги, музична вiкторина " 3 якої це казки?". Для учнiв 3-х, 4-х класiв класоводи Л.І. Роскос, О. Г. Мельнiченко, В. Г. Найденко пiдготували свято Книги "В гостях у Павлиського казкаря", яке вiдбувалося у виглядi захоплюючої мандрiвки сторiнками книги видатного педагога "Хрестоматiя з етики".
Свято Книги "Казочки золотої осенi" провела С. М. Лiдкова. Готуючись до нього, вчителька разом з учнями пiдготувала виставку дитячих малюнкiв до казок В. О. Сухомлинського. Свiтлана Миколаївна розпочала свято словами педагога - земляка : "... не уявляю навчання в школi не тiльки без слухання, але i без створення казки ". І запропонувала дiтям подивитися фрагмент кiнофiльму "Вчитель". З екрана щиро усмiхались такi знайомi i рiднi школярам обличчя їхнiх батькiв, якi були тодi такого ж вiку, як зараз їхнi дiти, i теж складали казки на уроках мислення серед природи. Про це розповiдала мама учня цього класу С. Я. Осьмак. Казки своїх батькiв почули й побачили на цьому святi Сергiй Ілло, Карiна Ахкозова, Вiталiй Потерило. Хлопчикам дуже сподобалася казка " Одинокий мурашка ". Вони вже кiлька разiв читали та iнсценували її i тiльки на цьому святi Книги довiдалися про те, що написав її колись батько Патерила Вiталiя. Дiти вчилися складати казки за початком або кiнцем якогось твору. Наприклад:"І це мовчання було для всiх красивим i урочистим...". "Михайлик довго не мiг заснути..." тошо. Цi уривки вчителька брала з творiв Василя Олександровича "Гаряча квiтка" та "хрестоматiя етики". І хоч речення читалось одне для всiх, та казка в кожної дитини була своя, особлива. Панна Осiнь вручила всiм кращим казкарям свої подарунки - золотi листочки з дарчим написом. А вчителька передала збiрочку казок, написаних її вихованцями, до музею В. О. Сухомлинського.
була школою радостi для наймолодших її вихованцiв.
Висновки
Написавши курсову роботу, я взяла для себе багато цiкавого матерiалу з творчостi видатного педагога. Я досконалiше ознайомилася з творами В. О. Сухомлинського, ознайомилася зi зразками урокiв, свят, бесiд, якi доцiльно проводити з дiтьми. Опрацювавши вiдповiдну лiтературу, я взяла для себе багато цiкавого матерiалу не тiльки, як вчитель, але й як майбутня мама для виховання своїх дiтей.
i виховання, а в цiлому покращити систему освiти.
Вчителiв постiйно непокоять питання, як ввести маленьких школярiв у великий свiт суспiльства. Як домогтися того, щоб кожна дитина бачила не тiльки те, що лежить на виднотi - свою родину, школу, своє село, красу рiдної рiчки, степу - але й величезний, безмежний свiт усiєї Батькiвщини. Адже, поки що дiти лише входять на стежину, звiдки починається дорога в життя. І допомагає знайти нам цю дорогу великий педагог В. О. Сухомлинський.
2. Сухомлинський В. А. Об умственном воспитание. - К. : Рад. Школа, 1975. -200 с.
5. Деркач В. Примножуючи спадщину Павлиського Добротворця // Початкова школа. - 2000. - №9. - 46 с.
7. Безлюдна Н. "Про методику розвивального навчання // Початкова школа. - 1299. №7. - с. 46.
|
