Болонський процес - сутність, концепції, методика

Болонський процес - сутнiсть, концепцiї, методика Болонський процес: сутнiсть, концепцiї, методика Змiст 1. "Болонський процес": його мiсце у сучасних процесах соцiально-економiчного та культурного розвитку європейського спiвтовариства "Болонського процесу" 1. 2. Економiчнi аспекти "Болонського процесу" 2. Особливостi вiтчизняної системи вищої освiти та розмаїття систем вищої освiти в європейських державах "Болонського процесу" 4. Концептуальнi положення "Болонського процесу". 5. "Болонський процес" в Українi. Правовi, органiзацiйнi та методичнi проблеми його розгортання в вiтчизняних умовах 6. Система ECTS та особливостi її впровадження в вiтчизняну вищу школу Бiблiографiя Додатки 1. "Болонський процес": його мiсце у сучасних процесах соцiально-економiчного та культурного розвитку європейського спiвтовариства 1. 1 Полiтична життєдiяльнiсть сучасного суспiльства i Болонський процес У останнє десятирiччя стають все бiльш звичними словосполучення "європейська iнтеграцiя" та "глобалiзацiя". На жаль, сприйняття цих понять та проблем, якi вони визначають, на основi поверхневого тлумачення засобами масової iнформацiї не завжди є адекватним. Пiсля розпаду СРСР Україна є державою, на яку впливають найбiльш сильнi та активнi суб¢єкти мiжнародної полiтичної, правової, економiчної та культурної дiяльностi. Це, з одного боку, США, а з iншого – європейське спiвтовариство. Термiн "глобалiзацiя" фактично позначає нi що iнше, як експансiю США в усiх сферах життедiяльностi людства. Процесам так званої "глобалiзацiї" протистоять процеси європейської "iнтеграцiї" в рiзних формах їхнього розгортання. Однiєю iз складових європейської iнтеграцiї є Болонський процес. Термiн "Болонський процес" позначає комплекс форм мiждержавної дiяльностi на рiвнi уряду, мiнiстерств освiти та науки, так званих "Мiнiстерств по справам Європи", ЮНЕСКО, iнших позаурядових органiзацiй, спрямованих на виробку загальних для всiх європейських країн методiв управлiння системою вищих навчальних закладiв. "Болонський процес, - пiдкреслює В. Кремiнь, - спрямований на перетворення Європи на найбiльш конкурентноспроможнiй i розвинутий простiр у свiтi". (В. Кремiнь: “Інтеграцiя системи освiтньої та навчальної дiяльностi є фактором, якiй впливає на хiд полiтичного протистояння мiж США ї Європою: "Європа знань" тепер уже широко визнана"). (ESIB); Європейська асоцiацiя мiжнародної освiти (EAIE); Конфедерацiя спiлок ректорiв ЄС; Союзи ректорiв Данiї, Іспанiї; Асоцiацiя студентiв Австрiї; Французький нацiональний фонд освiти у сферi управлiння (FNEGE); Асоцiацiя полiтичних iнститутiв Фiнляндiї; Європейське товариство iнженерної освiти (SEFI); Європейська асоцiацiя вищих навчальних закладiв - коледжiв, полiтехнiчних iнститутiв та вищих навчальних закладiв професiйної освiти (EURASHE); Генеральна дирекцiя ЄС з освiти та культури; Унiверситет у м. Саламанка; Європейська мережа органiзацiї контролю якостi (ENQA); робочi групи мережi NARIС/ENIC за пiдсумками Болонської декларацiї тощо). 1. 2 Економiчна життєдiяльнiсть сучасного суспiльства i Болонський процес й пiдтримуються багатьма монопольними виробничими кампанiями, промисловими пiдприємствами, крупними фiрмами. Ця щедрiсть має свою глибоку мотивацiю: сфера матерiального виробництва зацiкавлена в кадрах з вищою освiтою – висококвалiфiкованiй iнтелектуальнiй робочiй силi. Вартiсть робочої сили фахiвцiв з вищою освiтою в державах Заходу завжди висока в порiвняннi з робочою силою робiтникiв. На сьогоднi, крiм того, iснує глибока диференцiацiя в оплатi труда фахiвцiв в залежностi вiд того, якiй навчальний заклад вони закiнчили i який мають тип диплома. Очiкується, що зближення форм органiзацiї навчальної дiяльностi вищих навчальних закладiв в деякiй мiрi приведе до подолання їхнього традицiйного розподiлу на "престижнi" i "непрестижнi". Диплом загальноєвропейського зразку позначає юридичну рiвнiсть дипломованих фахiвцiв в правах при прийомi на роботу i право на рiвну оплату. Внаслiдок цього здiйснюється вирiвнювання оплати iнтелектуальної робочої сили i в цiлому зниження її вартостi для пiдприємцiв. Щодо особливостей вiтчизняного варiанту розвитку процесiв матерiальної оцiнки вартостi iнтелектуальної робочої сили, то, за нашим поглядом, вони в перший перiод трансформацiї дiяльностi вищої школи виявляються зовсiм по-iншому. Внаслiдок особливостей нашої економiчної системи та механiзму адмiнiстративно-бюрократичного управлiння оплатою труда фахiвцiв, iснуючого протирiччя мiж рiвнем оплати працi робiтникiв розумового та фiзичного труда є можливим очiкувати пiдвищення рiвню оплати iнтелектуальної робочої сили. 2. Особливостi вiтчизняної системи вищої освiти та розмаїття систем вищої освiти в європейських державах К початку 21-го столiття в Європi склалися такi рiзноманiтнi та несумiснi нацiональнi системи вищої освiти (i органiзацiї шкiльного навчання теж), що саме для європейського спiвтовариства проблема їх iнтеграцiї є бiльш гострою, нiж для України та Росiї. До Великої Жовтневої соцiалiстичної революцiї на територiї України, як i Росiї взагалi, iснувало декiлька типiв шкiльної та пiсляшкiльної освiти. Тiльки система навчальної освiти складалась iз приблизно 60-ти типiв навчальних закладiв, якi мали рiзнi устави ти програми, рiвень викладання, освiтнiй ценз вчителiв, вiдомчу належнiсть. (Це були, наприклад, сiльськi одно- та двокласнi училища Мiнiстерства народної просвiти, церковноприходськi школи та школи писемностi Святiшого Синоду, мiськi училища пiд керуванням Попечителiв навчальних округiв, учбовi заклади в казачьх войсках, училища для дiтей залiзничникiв. Приватнi школи також находились пiд керуванням Мiнiстерства народної просвiти. Існували також лiтнi школи для лiквiдацiї безписемностi пiд керуванням земських управ тощо. В системi середнiх навчальних закладiв центральне мiсце займали чоловiчi класичнi гiмназiї, закiнчення яких давало право для вступу до унiверситетiв. "Другосортним" типом середнього навчального закладу були реальнi училища. Крiм того, iснували вiйськовi гiмназiї, кадетськi корпуса, жiночi мiнiстерськi гiмназiї, гiмназiї i iнститути для жiнок вiдомства iмператрицi Марiї, духовнi, комерцiйнi училища, та iн. Основу системи вищої освiти в Росiї та Українi добi iмперiалiзму складали державнi навчальнi заклади (всього – 124, з яких 65 були державними, 59 – громадянськими та приватними). Державнi заклади були пiдвладними рiзним мiнiстерствам, Головним управлiнням, Святiшому Синоду, Канцелярiї по закладам iмператрицi Марiї Федорiвни, та фiнансувались казначейством. Середи недержавних вищих навчальних закладiв перебувала значна кiлькiсть жiночих Інститутiв та Курсiв, з 1912 р. прирiвняних до розряду унiверситетiв, так званi Народнi унiверситети, та iн. В Українi в 1914–1914 рр. iснувало 27 вищих навчальних закладiв. Спецiалiстiв вищої квалiфiкацiї готували Київський, Харкiвський, Одеський унiверситети, Київськi Полiтехнiчний та Комерцiйний iнститути, Фребелiвський педагогiчний iнститут, Консерваторiя, Вищi жiночi курси, Київсько-Могiлянська духовна академiя; Харкiвськiй Технологiчний та Ветеринарний iнститути, Жiночий медичний iнститут, Вищi жiночi курсi Спiлки жiнок-робiтниць, Вищi сiльгосподарчi курси; Нiжинський iсторико-фiлологiчний iнститут, Єкатеринославський Вищий гiрничий iнститут, Глухiвський, Полтавський i Федорiвський вчительськi iнститути. вiд 9 листопаду 1917 р. було створено Державну комiсiю з просвiти. Управлiння навчальними закладами на мiсцях було передано Радам робочих, солдатських та селянських депутатiв. 11 грудня 1917 р. було прийнято постанову "Про передачу справи виховання та освiти iз духовного вiдомства до вiдому Народного Комiсарiату з просвiти". Всi учбовi заклади, якi находилися в веденнi церкви, перетворювалися на свiтськi та переходили в ведiння Наркомпросу. 5-го червня 1918 р. було прийнято декрет СНК про передачу в ведення Наркомпросу всiх iнших навчальних та загальноосвiтнiх , а також професiйних навчальних закладiв. [ Див.: 32, 334 –336]. Саме тодi покладено начало створенню системи загальнодержавной єдиної, унiфiкованої початкової та середньої школи, а також процесу послiдовної державної централiзацiї управлiння та контролю за iдеологiчним, свiтоглядним, науковим змiстом навчальних програм у вищiй школi. К 1991 р. всi вищi навчальнi заклади Радянського Союзу (i, вiдповiдно, України) працювали в умовах єдиного централiзованого програмного та методичного забезпечення та контролю. Ця система в Українi частково була руйнована в перiод з 1992 по 1995 р, коли в зв¢язку з розгортанням трансформацiйних процесiв пострадянського перiоду розпочалось швидке стихiйне формування нових форм органiзацiї навчання на всiх його ступенях. Але в наступнiй перiод система державного управлiння та контролю неухильно здiйснюється її розбудова. школи на навчання поступають 408 тисяч осiб. (При тому ця цифра за % останнiх рокiв зросла вдвiчi). За кошти держави навчаються 50 % студентiв. Професорсько-викладацький корпус – це 78 тисяч викладачiв, iз яких 12 % - доктора наук, професори. В Європi сьогоднi iснує не менш нiж 10 рiзних моделей вищої освiти. Вони дуже рiзнi по формам власностi та управлiння, строку навчання, складу дисциплiн, якi вивчаються студентами одного i того же фаху. Так, в Австрiї термiн навчання складає вiд 3 до 5 рокiв. Вiсi вишi навчальнi заклади є державними; навчання безкоштовне. В Великої Британiї система вищої освiти створена унiверситетами 3-х типiв. К 1-му вiдносяться Оксфордський, Кембрiджський i Даремський, якi мають систему коледжiв-iнтернатiв, кожний з яких в свою чергу є автономною корпорацiєю с правами самоуправлiння. 2-й тип складають установи Лондонського унiверситету. Це федерацiя 62 iнститутiв, "шкiл", коледжiв, вищих полiтехнiчних училищ з правами автономностi. 3-iй тип створено так званими новими, або провiнцiйними, унiверситетами, якi не мають в своїх структурах внутрiшнiх федеративних елементiв. Термiн навчання – 3 роки, на медичних факультетах – 4 роки. Управлiння всiх унiверситетiв автономне, вони пiдвладнi тiльки парламенту. В Шотландiї та Ірландiї також iснує 3-х рiчний термiн навчання. В Іспанiї iснують двi паралельних системи навчання – державна та приватна, яка находиться в веденнi католицької церкви. Державнi школи iменуються iнститутами, приватнi – колегiумами. Випускники католицьких колегiумiв приймаються до унiверситетiв без iспитiв. Але i державна система контролюється церквою. Із 12 державних унiверситетiв одним iз старiших є знаменитий Саламанкський унiверситет, на базi якого здiйснюються в останнi рок вiдповiднi конференцiї, зв¢язанi з Болонським процесом. В Італiї iснують також державнi i приватнi унiверситети з термiном навчання вiд 4 до 6 рокiв. Централiзоване управлiння державними навчальними закладами та контроль над приватними здiйснює Мiнiстерство народної просвiти. В Нiдерландах зберiгається сильний вплив на всi рiвнi системи освiти з боку церкви, але єдинiм законним державним органом управлiння навчальними закладами є Мiнiстерство освiти, мистецтв та науки. Вищу освiту дають державнi, мунiципальнi, "вiльнi" релiгiйнi (протестантський та католицькiй) унiверситети та фаховi iнститути. Термiн навчання складає вiд 4 до 7 рокiв. В Нiмеччинi не iснує федерального просвiтницького законодавства та органа управлiння освiтою. Органом регуляцiї та методичних консультацiй є постiйна Конференцiя мiнiстрiв культiв, яка вiдає процесами просвiти i має Секретарiат з 3-ма комiтетами: по вищiй школi i науковим закладам, по середнiй i професiйнiй школi i по культурi. В межах окремих земель управлiння здiйснюється Мiнiстерствами освiти або культiв, в землях-городах – управлiння Сенату. Термiн навчання в унiверситетах складає 4 – 5 рокiв. Навчання в унiверситетах безкоштовне, яке було введено внаслiдок загостреної потреби держави в кадрах вищої квалiфiкацiї. У Францiї державна система просвiти вiдповiдно зi законодавством вiдокремлена вiд церкви. Але iснують i приватнi навчальнi заклади, бiльшiсть з яких є католицькими. При цьому держава фiнансує i приватнi заклади. В державних же навчальних закладах iснують посади духовникiв для здiйснення релiгiйного виховання учнiв. Коледжами у Францiї називаються неповнi середнi школи. Середня школа називається лiцеєм. Також iснують професiйнi технiчнi коледжi та лiцеї. Навчання у всiх типах державних навчальних закладiв безкоштовне. Керує всiма навчальними закладами Мiнiстерство нацiональної освiти. Територiя Францiї розподiлена на 19 навчальних округiв (Академiй). До кожного з яких входить по декiлька департаментiв. Головою Академiї є ректор, якiй є водночас ректором мiсцевого унiверситету або деканом одного з його факультетiв. Вища освiта дається в унiверситетах i так званих "великих школах". Крiм державних, iснують також 5 католицьких унiверситетiв. Термiн навчання складає вiд 3 – 4 до 5 – 6 рокiв. Пiсля закiнчення унiверситетiв випускник може готуватися та складати iспит на звання агреже – викладача лiцею, або два роки веде наукову роботу i отримує пiсля її захисту ступень доктора унiверситету. Пiсля захисту дисертацiї iншого виду присуджується вища вчена ступiнь – державна ступiнь доктора наук. "великих шкiл" - фахових вищих навчальних закладiв, якi знаходяться у веденнi окремих мiнiстерств та вiдомств. Туди, як правило, приймають осiб iз практичним стажем роботи за фахом, iснують значнiконкурси. Особливе мiсце середи вищих навчальних закладiв займає Коллеж де Франс. В цьому закладi найкращi вченi держави викладають всi сучаснi науки гуманiтарного i природничого циклу. Коллеж де Франс користується широким самоуправлiнням, не має стабiльних державних навчальних планiв та програм. Вхiд на лекцiї вiльний. По закiнченнi цього закладу не складаються iспитi, не видаються дипломи, не присвоюються вченi ступенi. Слухачi, якi регулярно навчалися, отримують про це довiдку. Розмаїття європейських систем вищої освiти доповнюється ще i такими рисами. Ступiнь бакалавра мають тiльки 3 iз європейських країн, магiстра – 4 країни. В Швецiї iснує 2 рiзних типи документiв, якi видаються пiсля закiнчення унiверситетiв, в Нiмеччинi i Нiдерландах – по 5 типiв, в Великобританiї, Італiї – до 14 типiв, у Францiї – до 23 типiв. Значнi вiдмiнностi iснують в системах оцiнювання якостi знань. Так, у Францiї та в Португалiї дiє 20-бальна шкала вiд 1 мiнiмального до 20 максимальних балiв, в Нiмеччинi – 5-ти бальна вiд 5 мiнiмальних до 1 максимального, в Іспанiї i Нiдерландах – 10-ти бальна вiд 1 до 10. Пiсля прийняття Сорбоннської декларацiї вiдбулися гарячi дискусiї з проблем сумiсностi та гармонiзацiї у вищiй освiтi. Було багато збентежених вiдгукiв з приводу прийняття системи вищої освiти, що передбачає 3-, 5- i 8рiчнi термiни навчання, хоча формально Декларацiя цього не рекомендувала. Також висловлювались занепокоєння щодо намагань нав'язати єдину модель, яка загрожуватиме рiзноманiттю вищої освiти Європи. Ситуацiя з вiдмiнностями нацiональних систем освiти настiльки складна, що може квалiфiкуватися як хаос. Неспiвпадiння ступенiв, iнституцiй i систем є єдиною найбiльшою перепоною мобiльностi європейської вищої освiти. Не iснує 3-, 5- i 8-рiчної моделi вищої освiти. Багато країн мають одно-, дворiчнi програми, першi ступенi (традицiйнi або нововведенi), що передбачають навчання протягом 3-4 рокiв. Деякi країни проводять взаємно погодженi реформи вищої освiти. Вони вiддають перевагу коротшим навчальним циклам (скорочення тривалостi занять, впровадження перших ступенiв у системи, де цього не було), двоступеневим структурам (впровадження навчальних циклiв на здобуття ступеня "бакалавр" i "магiстр" замiсть довготривалих навчальних циклiв, що передбачають здобуття квалiфiкацiї тiльки пiсля 5, 6 або навiть 7 рокiв навчання), розвитку системи залiкiв, зовнiшньому оцiнюванню, бiльшiй автономiї у поєднаннi з бiльшою пiдзвiтнiстю. Іншою тенденцiєю є розмивання кордонiв мiж унiверситетом i неунiверситетським сектором (надання деяким iнституцiям унiверситетських прав, установлення тiснiших зв'язкiв мiж двома секторами). Не iснуєє стандартної 8-рiчної моделi навчання для здобуття ступеня "доктор наук". Але дуже поширений 5-рiчний цикл навчання для одержання ступеня "магiстру". Також не iснує готової для запозичення зовнiшньої моделi здобуття вищої освiти. Як наслiдок, Європi слiд створювати свою власну модель, яка вiдповiдатиме її культурним та освiтнiм потребам. 3. Основнi iсторичнi етапи "Болонського процесу" Хронологiю Болонського процесу прийнято вести вiд 1997 року, коли пiд егiдою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено i прийнято Лiсабонську конвенцiю про визнання перелiку квалiфiкацiй, якi присвоюються на територiї Європи в системi вищiй освiти при закiнченнi навчального закладу. Ця конвенцiя була пiдписана 43 країнами (Україною в тому числi). 25 травня 1998 р. в Парижi мiнiстри освiти 4-х країн (Францiї, Італiї, Великої Британiї i Нiмеччини) пiдписали так звану Сорбонську декларацiю. Європа "повинна стати також в Європою знань", - стверджувалося в цьому документi. Людство неухильно йде "до перiоду iстотних змiн в освiтi й умовах працi, до розмаїтостi шляхiв становлення фахової кар¢єри з очевидною необхiднiстю навчання й пiдготовки протягом усього життя. Ми заборгували нашим учням (i нашому суспiльству в цiлому) систему вищої освiти, у якiй їм давалися б кращi можливостi шукати й знаходити галузi, в котрих вони мали б перевагу перед iншими людьми". ("Спiльна декларацiя про гармонiзацiю архiтектури європейської системи вищої освiти"). В декларацiї були визначенi таке завдання для спiльноти вищих навчальних закладiв: - створення вiдкритого європейського простору вищої освiти, якiй має стати бiльш конкурентноспроможнiм на свiтовому ринку освiтнiх послуг; - створення системи вищiй освiти, в котрiй для мiжнародного порiвняння i еквiвалентностi повиннi iснувати два основних цикли: доступеневий i пiсляступеневий; - досягнення новизни i гнучкостi системи через використання семестрiв i кредитiв аналогiчно схемi ECTS. Це забезпечує перевiрку правильностi отриманих кредитiв для тих, хто вибирає початкову освiту або продовження навчання в унiверситетах, i тих, хто хотiв би одержати ступiнь у будь-який зручний для себе час протягом життя; - студенти доступеневого циклу мусять мати доступ до диверсифiковних програм, що сприяють можливостi отримання мiждисциплiнових занять, розвитку знання iноземних мов i використання нових iнформацiйних технологiй. Перший цикл вiдповiдає сумiрному рiвневi квалiфiкацiї; - у пiсляступеневому циклi мусить бути вибiр мiж бiльш короткою за тривалiстю програмою отримання ступеня магiстра i бiльш тривалою програмою одержання докторського ступеня з можливiстю переходу вiд однiєї програми до iншої; - прогресивна гармонiзацiя всiх ступенiв i циклiв навчання досягається через змiцнення вже iснуючого досвiду, спiльнi дипломи, експериментальнi iнiцiативи i дiалог iз усiма зацiкавленими особами; - всi європейськi унiверситети закликаються об¢єднатися для пiдсилення становища Європи у свiтi через плавно регульоване полiпшення й модифiкацiю освiти для своїх громадян. В березнi 1999 р. в м. Веймар (Нiмеччина) вiдбулась зустрiч генеральних директорiв ЄС i керiвництва Ради ректорiв європейських країн для обговорення проблем акредитацiї i оцiнки у вищий школi. В травнi 1999 р. опублiковано звiт "Тенденцiї у вищiй освiтi – 1", пiдготовлений Конфедерацiєю Рад ректорiв країн, якi входять в Євросоюз (EU), при фiнансовiй пiдтримцi EU. 18 - 19 червня 1999 р. в м. Болонья (Італiя) вiдбулася Перша зустрiч європейських мiнiстрiв, якi вiдповiдають за вищу освiту, було прийнято спiльну декларацiю. В цiй декларацiї пiдтверджено необхiднiсть пiдтримувати рiшення, якi було зазначено в Сорбонської декларацiї, та поглиблювати координацiю спiльної дiяльностi. Для створення Зони європейської вищої освiти визначено такi цiлi: - затвердження загальноприйнятної та порiвнянної системи вчених ступенiв, у тому числi шляхом запровадження додатка до диплома, з метою сприяння працевлаштуванню європейських громадян i мiжнароднiй конкурентоспроможностi європейської системи вищої освiти; - запровадження системи на основi двох ключових навчальних циклiв: додипломного та пiслядипломного. Доступ до другого циклу навчання потребуватиме успiшного завершення першого, який має тривати щонайменше три роки. Учений ступiнь, що присвоюється пiсля завершення першого циклу, на європейському ринку працi сприйматиметься як вiдповiдний рiвень квалiфiкацiї. Кiнцевим результатом другого навчального циклу має бути вчений ступiнь магiстра та/або кандидата наук, як у багатьох європейських країнах; - створення системи кредитiв на зразок Європейської системи трансферу оцiнок (ЕСТS) як вiдповiдного засобу сприяння бiльшiй мобiльностi студентiв. Кредити можуть бути отриманi також поза межами вищих навчальних закладiв, включаючи постiйне навчання, за умови їхнього визнання з боку вiдповiдного унiверситету-отримувача; - сприяння мобiльностi через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вiльне пересування з безпосередньою метою: забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей, а також до вiдповiдних послуг; - забезпечення визнання та зарахування часу, який учитель, дослiдник чи член адмiнiстративного персоналу провiв у європейському навчальному закладi, дослiджуючи, викладаючи та виконуючи вiдповiдну своєму фаховi роботу, зi збереженням їхнiх законних прав; - просування необхiдних європейських стандартiв у галузi вищої освiти, зокрема щодо розробки навчальних планiв, спiвробiтництва мiж освiтнiми закладами, схем мобiльностi й iнтегрованих навчальних, дослiдних i виховних програм. 19 –20 вересня в Берлiнi вiдбулася 3-я Конференцiя мiнiстрiв вищої освiти. Були визначенi завдання: - розвиток ефективних систем забезпечення якостi навчання ( в т. ч. оцiнювання рiвню роботи окремих вузiв, навчальних програм; розробка механiзму внутрiшньої i зовнiшньої оцiнки, де була би можлива участь студентiв; створення системи акредитацiї, атестацiї, набору погоджених стандартiв, процедур, принципiв управлiння та керiвництва, орiєнтованих на збiльшення сумiсностi i сумiрностi освiти); - просування ефективного використання системи, заснованої на 2-х циклах навчання; - удосконалення системи визнання ступенiв i перiодiв навчання, прийняття системи чiтких i сумiрних ступенiв. Пiсля циклу зустрiч i семiнарiв 29 –30 березня 2001 р. в м. Саламанка (Іспанiя) (див. додаток 1 "Хронологiя подiй Болонського процесу") вiдбулася Конференцiя європейських вищих навчальних закладiв i освiтнiх органiзацiй, на якiй прийнято спiльний документ. Таким чином, Болонський процес завдяки iстотним досягненням на протязi 4-х рокiв сиає дедалi вiдчутнiшою реалiєю для всiєї Європи та її громадян. - Країни, якi пiдписали Болонську декларацiю (Болонья, 1999 р.), засновницi Болонського процесу: Австрiя, Литва, Чехiя, Нiдерланди, Фiнляндiя, Португалiя, Грецiя, Словенiя, Ірландiя, Швейцарiя, Лiхтенштейн, Болгарiя, Мальта, Естонiя, Польща, Нiмеччина, Словакiя, Ісландiя, Швецiя, Латвiя, Бельгiя, Люксембург, Данiя, Норвегiя, Францiя, Румунiя, Угорщина, Іспанiя, Італiя, Великобританiя; , Сербiя та Чорногорiя, Македонiя. 4. Концептуальнi положення Болонського процесу Центральними теоретичнимi поняттями, якi опрацьовуються в документах Болонського процесу, є поняття європейського простору вищої освiти та навчання протягом усього життя. Заключне комюнiке зборiв спостерiгачiв за Болонським процесом у Празi 2001 року пiдкреслило, що "навчання протягом усього життя" є важливiшою метою, для досягнення якої i створюється "європейський простiр вищої освiти". Навчання протягом усього життя складається iз послiдовних вiкових фаз навчання, починаючи з дошкiльного i до пiсля пенсiйного. Навчання протягом усього життя включаєть в себе усi iснуючи види формального та неформального навчання. Цей задум виконується завдяки поєднанню загальної та професiйної освiти.. Структура навчання протягом усього життя має бути розвиненою так, щоб будь-хто мiг вибирати навчальне середовище, роботу, регiон та країну як для вдосконалення своїх знань, умiнь та компетенцiй, так i для наступного працевлаштування. навчання. У цьому випадку взаємозалiк квалiфiкацiй мiж школами, унiверситетами та роботою може бути забезпечений. Із продовженням навчання та подальшим тренуванням, звичайно, збiльшується бажання змагатися та використовувати новi технологiї, якi є основними досягненнями стратегiчних цiлей Європи. Як наслiдок, європейськi країни матимуть суспiльство з конкурентноздатною системрою вищ освiти i будуть спроможнi змагатися за лiдерство (Рада Європи, Лiссабон, березень 2000 року). У жовтнi 2000 року Європейська комiсiя присвятила цьому питанню окремитй меморандум та роком пiзнiше опублiкувала звернення двох членiв комiсiї - Вiв'єн Редiнг (освiта та культура) та Анни Дiамантопоулоу (соцiальнi зв'язки). ¢язаними з вихiдною теоретичною концепцiєю. Це: - прийняття зручнiх та зрозумiлiх градацiй дипломiв, ступенiв i квалiфiкацiй; - введення двоступеневої структури вищої освiти; - напрацьовання, пiдтримка i розвиток європейськiх стандартiв якостi iз застосуванням порiвнянних критерiїв, механiзмiв i методiв їх оцiнки; освiтнiх систем рiзних країн Європи; є багатоварiантним, гнучким, вiдкритим, поступовим. Але не слiд iдеалiзувати Болонський процес. Вiн нерiвномiрний, суперечливий, складний. Його цiлi ще дуже гiпотетичнi. Як приєднання до цього процесу, так i неприєднання мають свої переваги та ризики. Втiм з урахуванням усiх <за> i <проти> для країн, якi ставлять за мету економiчний i суспiльний розвиток i, зрештою, вступ до Європейського Союзу (ЄС), альтернативи Болонському процесовi немає. " в Українi. Правовi, органiзацiйнi та методичнi проблеми його розгортання в вiтчизняних умовах Україна намагається ввiйти як активнимй суб¢єкт в науковий i оссвiтнiй простiр Європи. Тому формулюються концепцiї щодо модернiзацiї освiтньої дiяльностi в контекстi європейських вимог. Засобоми масової iнформацiї повiдомлено, що пiд час Четвертого самiту Болонського процесу, який заплановано провести 19-20 травня 2005 року в Бергенi (Норвегiя), Україною також буде пiдписано акт о вступi до Болонського процесу. Надання високої оцiнки нацiональнiй системi освiти не має заспокоювати нас i стримувати глибинне її реформування. Висока якiсть навчання - це досягнення попередньої епохи, попередньої системи влади, попереднього поколiння. Нинi можна з жалем констатувати, що незважаючи на природнi досягнення освiти, якi забезпечує нова соцiополiтична система, в масовому вимiрi освiта стала менш якiсною, а переважна бiльшiсть випускникiв вищих навчальних закладiв (особливо нових) не конкурентоспроможна на Європейському ринку працi. Це зобов'язує менше говорити про власнi досягнення, а все бiльше аналiзувати свiтовi та європейськi тенденцiї реформування освiти i вiдповiдно до цього напружено i послiдовно вдосконалювати нашу професiйну сферу дiяльностi. Водночас участь системи вищої освiти України в Болонських перетвореннях має бути спрямована лише на її розвиток i набуття нових якiсних ознак, а не на втрату кращих традицiй, зниження нацiональних стандартiв її якостi. Орiєнтацiя на Болонський процес не має призводити до надмiрної перебудови вiтчизняної системи освiти. Навпаки, її стан треба глибоко осмислити, порiвнявши з європейськими критерiями i стандартами та визначити можливостi її вдосконалення на новому етапi.. "Про вищу освiту" та ряд нормативних актiв Мiнiстерства освiти i науки) має деякi спiльнi ознаки з Болонським процесом (уведення ступеневої системи освiти), але за бiльшiстю напрямiв вона йому не вiдповiдає. Це пов'язано з тим, що вихiднi концепцiї такої модернiзацiї не були зорiєнтованi на iнтегрування нацiональної системи освiти в Європейський простiр. Вони бiльшою мiрою мали "внутрiшнiй" характер i переважно зводилися до "прилаштування" системи вищої освiти до нових внутрiшнiх реалiй. Тому очiкується ще один цикл перебудови дiяльностi вищої школи. Потрiбен аналiз i оцiнка: - освiтньо-професiйних програм та державних стандартiв освiти щодо їх узгодження iз євростандартами; а також можливостями застосування ECTS; - питань спiвставлення ступенiв, спецiальностей, назв навчальних дисциплiн, залiкових одиниць, систем контролю i оцiнки знань тощо; - питань створення унiфiкованої термiнологiї, в семантичном полi якої працює вища школа та здiйснюється управлiння нею; - систем управлiння, забезпечення i гарантування якостi освiти; - питання "наповнення" квалiфiкацiй, тобто визначення того, що саме повiнна знати та вмiти людина з квалiфiкацiєю бакалавра, магiстра чи доктора. До сих пир обгговарювалась тiльки їх кредитна вiдповiднiсть. В цiлому ж, як вважає мiнiсть освiти та науки В. Кремiнь, законодавче порле української вищої школи сприяє приєднанню до Болонського процеса. На правовому рiвнi сформованi положення про: вибiрнiсть ректороа i керiвникiв структурних пiдроздiлiв, самоуправлiння вищiх навчальнiх закладiв, вплив на процеси управлiння вузами студентства i громадськостi, створення пiльгових умов щодо фiнансування вищiх навчальнiх закладiв. Цi кроки сприяють зростанню демократизма та автономностi украйнських вузiв. Крiм того, пропонуються змiни до закону "Про вищу освiту" вiдносно документiв, якi отримують студенти пiсля закiнчення навчання у вузi, пiдвищення статусу гнаглядових Рад, прозоростi процесiв управлiння. Закони України "Про освiту", "Про вищу освiту", "Нацiональна доктрина розвитку освiти" пройшли експертизу Ради Європи, комiсiї експертiв безпосередньо в українських унiверситетах i коледжах знайомились iз практикою впровадження задекларованих законодавчих норм. Але проведений аналiз показав, що система пiдготовки фахiвцiв з вищою освiтою має певнi недолiки, а саме: - вiдсутнiсть систематичної роботи студентiв протягом навчального семестру; - нiзкий рiвень активностi студентiв i вiдсутнiсть елементiв змагальностi в навчальних досягеннях; - можливiсть необ¢єктивного оцiнювання знань студентiв; - значнi затрати часу на проведення сесiй; - мала можливiсть вибору студентом навчальних дисциплiн. 7. Система ECTS та особливостi її впровадження в вiтчизняну вищу школу ECTS (European Communiti Course Credit Transfer System - Європейська система трансферу оцiнок) - це методична система, яка пропонує спосiб вимiрювання та порiвняння навчальних досягнень студентiв i переведення їх з одного iнституту до iншого. Спочатку система виникла пiд впливом програми Erasmus (1989-1996 рр.) та тестувалася протягом шести рокiв як пiлотна схема, де було задiяно 145 iнститутiв вищої освiти в усiх країнах - учасницях ЄС та ЄЕС. Із дня впровадження Інституцiйного контракту в програмi Socrates-Erasmus усi європейськi унiверситети можуть брати участь в ECTS. Як ефективний iнструмент створення взаємозалiку та управлiння академiчним впровадженням, система ECTS пiдтримує європейську мобiльнiсть. Переведення створено наданням деталiзованої iнформацiї з курсу навчання. Важливi засоби, якi використовували у роботi ECTS та управлiннi академiчним визначенням, подано в iнформацiйному пакетi, договорi про навчання та дублiкатi офiцiйних документiв. Можливiсть використання ECTS у професiйному навчаннi обговорюється. У рамках реалiзацiї проекту ERASMUS було апробовано передумови створення системи ECTS в масштабi Спiвтовариства. Було створено шестирiчну добровiльну експериментальну структуру. Студенти, якi вивчили ту чи iншу навчальну дисциплiну в будь-якiй з країн ЄС, мали можливiсть одержати залiк у своїй альма-матер. В експериментi взяли участь 48 вищих навчальних закладiв з усiх країн ЄС за п'ятьма напрямами (дисциплiнами): iнженерна механiка, iсторiя, медицина, менеджмент, хiмiя. Вищi навчальнi заклади експериментують iз застосуванням системи ECTS на основi нацiональних систем, а не замiсть їх. Багато суперечок виникає з приводу розширення та поглиблення практики використання системи, особливо щодо накопичення кредитних одиниць. Існують побоювання, що надто квапливе поширення ECTS може призвести до зниження якостi освiти. Проте чимало вищих навчальних закладiв Європи вважають свої нацiональнi системи сумiсними з ECTS (але бiльшою мiрою для переведення академiчних кредитiв, анiж для їх акумулювання). У цих випадках мова йде або про можливостi звичайного переведення нацiональних систем в ECTS, або про пряме застосування власне системи ECTS. Визнано переваги цiєї системи для введення модульної органiзацiї освiтнього процесу. спосiб описання освiтньої програми з доданням кредитiв до її компонентiв. Опис кредитiв у системах вищої освiти може базуватися на рiзних параметрах, таких як обсягнавчальной роботи, результати навчання та контактнi (аудиторнi) години. В основу система ECTSпокладено визначення обсягу роботи студентiв, потрiбного для участi у програмi. Вона орiєнтована на спецiалiзованi умови вивчення результатiв навчання та вимiрювання необхiдної компетенцiї. ECTS запропонували у 1989 року в структурi Еrasmus, а нинi вона є складовою програми Socrates. ECTS - це єдина кредитна система, яку успiшно протестували та використали у всiй Європi. Ця система допомагає визначити перiоди навчання за кордоном, збiльшує якiсть i кiлькiсть студентської мобiльностi в Європi. Нещодавно ECTS доповнено накопичувальною системою, якою користуються в роботi окремого навчального закладу, а також на регiональному, нацiональному та європейському рiвнях. Її впровадженняя передбачається одним з головних положень Болонської декларацiї. ECTS полегшує ознайомлення зi змiстом навчальнорй програми, порiвняння навчальних програм для студентiв як мiсцевих, так i iноземних. ECTS пiдвищує мобiльнiсть студентiв i академiчне визнання освiти, з її допомогою унiверситети створюють i порiвнюють мiж собою навчальнi програми. ECTS можна використовувати у будь-яких програмах i методах. ECTS засновано на конвенцiї про 60 кредитних заходiв з обсягу робiт студентiв за один академiчний рiк. Обсяг робiт студентiв за повний робочий час навчальної програми в Європi становить переважно 36-40 тижнiв на рiк, у такому випадку один кредит становить вiд 24 до 30 робочих годин. (В Європейських вищих навчальних закладах робочий час вимiрюється астрономiчними годинами, на вiдмiну вiд України, де використуються так званi умовнi академiчнi години, тривалiсть яких 45 реальних астрономiчних хвилин). Обсяг робiт - це час, за який пересiчний студент отримає необхiдний результат навчання. Кредит також пiдсумовує результат навчання. Результати навчання - це iнформацiя, яка свiдчить про те, яку суму знань, вмiнь та навичок iнтелектуальної та практичної дiяльностi студент буде мати пiсля закiнчення визначеного термину навчання, короткого чи тривалого. Кредити в ECTS можна отримати пiсля закiнчення вiдповiдної роботи та оцiнки здобутого результату. робiт в ECTS включає час, проведений на лекцiях, семiнарах, час для самостiйних робiт, пiдготовки до iспитiв, їх складання тощо. Кредити поширюються на всi компоненти навчальної програми (модулi, курси, дисертацiйнi роботи). Також вони вiдображають обсяг робiт, потрiбних для засвоєння кожного з необхiдних компонентiв, включених у навчальну програму, вiдносно всього обсягу робiт, потрiбного для закiнчення повного строку навчання. Документальне засвiдчення про рiвень та обсяг засвоєних студентом знань здiйснюється на локальному або нацiональному рiвнi, до яких додається ECTS рiвень. Вiдповiдно до шкали рiвнiв ECTS студентiв оцiнюють за статистичною базою. Тому статистичнi данi - це перший крок представлення студента для прийняття до ступеневої системи ECTS. За прохiдним балом визначають, на який ступiнь буде зараховано студента. В системi ECTSвизначенi такi статистичнi рiвнi успiшностi студентiв:А (найкращий) - 10 % студентiв, якi завершили окремий навчальний курс (навчальний семестр, рiк) , В - 25 %, С - 30 %, D – 25 %, E - 10 %. Висновок про поганi результати навчання (FX та F за системою ECTS ) не обов'язково вносити до залiкового документу. 1. Стандартний iнформацiйний пакет (курсовий каталог) навчального закладу двома мовами (або тiльки англiйською мовою для програм, якi вивчаються англiйською) на веб-сайтi i (або) на дискетi чи в буклетi. Інформацiйний пакет (курсовий каталог) має мiстити пункти контрольних робiт, доданих до документа, включаючи iнформацiю для iноземних студентiв. 2. Договiр про навчання складається з перелiку курсiв, якi буде вiдвiдувати студент. Вiн узгоджується зi студентом i вiдповiдальною особою навчального закладу. У разi необхiдностi проведення кредитного взаємозалiку договiр про навчання необхiдно укласти зi студентом та вiдповiдними уповноваженими управлiнськими (мiнiстерськими) органами перед його вiд'їздом в iнжу державу. Копiї документiв подає сам студент, вiн же вказує вивченi курси, отриманi кредити, як локальнi так i, по можливостi, рiвня ECTS. Пiд час кредитного взаємозалiку копiї документiв завiряють на мiсцi до вiд'їзду, а потiм в iнститутi, де навчатиметься студент, наприкiнцi перiоду навчання. суб¢єкта європейської та мiжнародної спiвпрацi. Для отримання вищим навчальним закладом знаку ECTS комплектується iнформацiйний пакет (курсовий каталог) (он-лайн або копiя на дискетi в одному чи декiлькох буклетах) двома мовами (або тiльки англiйською для програм, якi викладаються англiйською), документацiя про використання кредитiв ECTS, зразки договорiв про навчання, копiї документiв i докази офiцiйного академiчного визнання. забезпечує взаємозалiк i керування академiчними та професiйними визнаннями квалiфiкацiй ( при видачi дипломiв, атестатiв, сертифiкатiв тощо). Знак додатка до диплома присуджують вищому навчальному закладу, який видає додаток до диплома всiм випускникам першого та другого циклiв програм. Модель додатка було розроблено Європейською комiсiєю, Радою Європи та ЮНЕСКО (SEPES). Вiдповiдно з наказом Мiнiстерства освiти i науки України № 48 вiд 23. 01. 2004р. було затверджено "Програму" та "Тимчасове положення про експериментальну органiзацiю навчального процесу в кредитно-модульнiй системi пiдготовки фахiвцiв". Термiн проведення експерименту: перший етап(2003 - 2004 роки) передбачає розроблення навчально-методичних матерiалiв, змiсту освiти, форм органiзацiї навчального процесу тощо, їх апробацiя в експериментальних групах, визначених напрямiв пiдготовки, спецiальностей. Другий етап(2005 - 2008 роки) передбачає внесення коректив до експериментальних матерiалiв та їх апробацiя на бiльшому масивi учасникiв експерименту. В зв¢язку з єксперiментом предложено використання системи нових термiнiв в процесi органiзацiї та управлiння навчальним процесом: одиниць (залiкових кредитiв); - залiковий кредит – це одиниця вимiру навчального навантаження необхiдного для засвоєння змiстових модулiв або блоку змiстових модулiв; - модуль – це задокументована завершена частина освiтньо-професiйної програми (навчальної дисциплiни, практики, державної атестацiї), що реалiзується вiдповiдними формами навчального процесу; - змiстовий модуль – це система навчальних елементiв, що поєднана за ознакою вiдповiдностi певному навчальному об’єктовi. Формами органiзацiї навчального процесу в умовах КМСОНП є: лекцiйнi, практичнi, семiнарськi, лабораторнi та iндивiдуальнi заняття, всi види практик та консультацiй, виконання самостiйних завдань студентiв та iншi форми i види навчальної та науково-дослiдницької дiяльностi студентiв. Контроль успiшностi студента здiйснюється з використанням методiв i засобiв, що визначаються вищим навчальним закладом. Академiчнi успiхи студента визначаються за допомогою системи оцiнювання, що використовується у вищому навчальному закладi, реєструється прийнятим у вищому навчальному закладi чином з обов’язковим переведенням оцiнок до нацiональної шкали та шкали ECTS. Лiтература 1. Barblan A. The Sorbonne Declaration - Follow-Up and Implications: A Personal View. -Geneva: AEU/CRE, 1999. {Сорбонская декларация - реализация и значение: частный взгляд} 2. Beverwijk J. and van der Maat L. Introducing the Undergraduate-Graduate Structure: Reforming, Adding, and Renaming: Paper presented at the 21st EAIR Conference, Lund, August 1999 {Введение достеленной -послестепенной структуры: реформирование, добавление и переименование: Документ, представленный на 21-й конференции EAIR, Лунд, август 1999 года} (не опубликовано). 3. Bologna by Countries: www.esib.org. 5. ECTS. Ural State Pedagogical University. Information Package. First edition. Ekaterinburg, 2000. - 30 p. 6. ECTS. Ural State Pedagogical University. Information Package. First edition. Ekaterinburg, 2000. - 74 p. 8. From Bologna to Prague - Reform of Study Programmes and Structures in Germany. -Bonn, HRK, 2000. -63 pp. {От Болоньи к Праге -Реформа программ обучения и обучающих структур в Германии} 9. Harris Christopher. In the Shadow of Bologna / EAIE Forum, 2000. -Special Edition. -P. 22-24. {Под сенью Болоньи} 10. Haug G. Visions of a European Future: Bologna and Beyond, 11th EAIE Conference, Maastricht, December 1999: www.eaie. nl. 11. Haug G., Kirstein J. Trends in Learning Structures in Higher Education in Europe, 1999: www.rks. dlk/trends1/htm. 12. Haug G., Tauch C. Bologna, Salamanca, Prague - and what now, EAIE Forum, Autumn 2001: www.eaie. nl. 14. Haug G., Tauch C. Trends 2, April 2001: www.salamanca2001.org. "From Bologna to Prague" - Reform of Study Programmes and Structures in Germany. -Bonn, HRK, 2000. -63 pp. -P. 47-56 {Процесс выполнения Болонской декларации} 17. Haug, G. Trends and Issues in Learning Structures in Higher Education in Europe: Background paper commissioned by the European Commission DG XXII for the Bologna Meeting of 18-19 June 1999 {Перспективы и проблемы обучающих структур в высшем образовании Европы: Базовый документ, представленный DG XXII Европейской комиссии на Болонскую встречу 18-19 июня 1999 года} (не опубликовано). 18. Magna Charta Universitatum. The Signatory Universities, www.magna-charta.org/magnauniversities. ntml 19. News of the Recognition Field: Background Information for the ACE Track, 13th Annual Conference of the European Association for International Education (EAIE) 5 to 8 December, 2001, Tampere, Finland. -Riga: EAIE+Latvian ENIC/NARIC, 2001. -60 pp. {Новости в области признания: базовая информация для семинаров, проводимых АСЕ в рамках 13-ой ежегодной конференции Европейской ассоциации международного образования 5-8 декабря 2001 года в Тампере, Финляндии} 20. Pedrosa J. Notes concerning the preparation of the Bologna meeting (Sorbonne Declaration) -Aveiro: 1999. {Заметки о подготовке Болонской встречи (Сорбонская декларация)} 21. Prodi, R. Idea dell' Europa. -Rome: II Mulino, 1999. {Европейская идея} 22. Quality Assessment and Quality Development in German Universities with Particular Reference to the Assessment of Teaching. -Bonn, HRK, 2000. -41 pp. {Оценка развития качества в немецких университетах со специфическим вниманием на оценку преподавания} 23. Recognition Issues in the Bologna Process: Final Report of the Working Party on Recognition Issues in the Bologna Process / News of the Recognition Field: Background Information for the ACE Track, 13th Annual Conference of the European Association for International Education (EAIE) 5 to 8 December, 2001, Tampere, Finland. -Riga: EAIE+Latvian ENIC/NARIC, 2001. -60 pp. {Признание, вытекающее из Болонского процесса: Заключительный отчет Рабочей группы по (по процедурам) признания (документов об образовании), вытекающим из Болонского процесса} 24. Seminar on Bachelor-level Degrees, Helsinki, Finland, February 2001: www.eaie. nl. 25. Tauch Christian Accreditation: a Change of Paradigm in German Higher Education // EAIE Forum. -2000. -Vol. 2. -No. 1. -P. 12-14 {Аккредитация: смена парадигмы в немецком высшем образовании} 26. The Magna Charta Universitatum: www.univo. it/av1/charta/charta14.htm. 27. Trends in Learning Structures in Higher Education (II): Follow-up Report prepared for the Salamanca and Prague Conferences of March/May 2001. - Helsinki: National Board of Education, 2001. -63 pp. {Перспективы обучающих структур в высшем образовании (II): Сообщение, подготовленное к конференциям в Саламанке и Праге в марте/мае 2001} 28. Байденко В.І. Болонський процес: структурна реформа вищої освiти Європи. - М.: Дослiд. центр проблем якостi пiдготовки спецiалiстiв, Рос. новий ун-т, 2002. - 128 с. 29. Ван дер Венде М. К. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе // Высшee образование в Европе. -2000. -№ 3. -Том XXV 30. Долженко О. В. Сорбонская и Болонская декларации: Информация к размышлению... // Вестник высшей школы: Alma mater -2000. -№ 6 31. Журавський В. С. Вища освiта як фактор державотворення i культури в Українi. - К.: Вид. дiм "Ін Юре", 2003. - 416 с. 32. Константинов Н. А., Медынский , Шабаева М. Ф. История педагогики. - М.: Просвещение, 1982. – 447 с. -С. 13-18. 35. Реформа высшего образования в Нидерландах // Голландский институт в Санкт-Петербурге: http://www.holinst.spb.ru 36. Янковий В. В. Болонський процес: шляхом європейської iнтеграцiї // Дзеркало тижня. - 2003. - N 40. - 18-24 жовт. - (Інтерв'ю М. З. Згуровського) Додаток 1 ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ Дата Мiсце Подiя проведення Париж, Францiя Прийняття Спiльної декларацiї чотирма мiнiстрами, що представляють Великобританiю, Нiмеччину, Італiю i Францiю 1999 року Веймар, Нiмеччина Зустрiч генеральних директорiв ЄС i керiвництва Ради ректорiв європейських країн для обговорення проблем акредитацiї й оцiнки у вищiй освiтi 1999 року Копенгаген, Данiя 18-19 червня 999 року Болонья, Італiя Перша зустрiч європейських мiнiстрiв, що вiдповiдають за вищу освiту, i прийняття спiльної декларацiї 8-10 лютого 2001 року Семiнар «Акредитацiя / Надання законної сили» 14-15 лютого 2001 року Нацiональний семiнар iз питань Болонського процесу 16-17 лютого 2001 року Гельсiнкi, Фiнляндiя Мiжнародний семiнар «Унiверситетськi ступенi короткого циклу» 1-3 березня 2001 року Упсала, Швецiя Неформальна зустрiч європейських мiнiстрiв, що вiдповiдають за освiту i науковi дослiдження 2-4 березня 2001 року Мальме, 10 березня 2001 року Семiнар фламандського спiвтовариства з проблем Болонського процесу 10-12 березня 2001 року Антверпен, Бельгiя Семiнар студентiв Європи «Втiлення в життя Болонської декларацiї» 13-14 березня 2001 року Белград, Югославiя Нацiональний семiнар iз проблем Болонського процесу 2001 року Ґетеборґ, Швецiя 2001 року Саламанка, Іспанiя Конференцiя європейських вищих навчальних закладiв i освiтнiх органiзацiй, прийняття спiльного документа 2001 року Стокгольм, Швецiя Зустрiч Групи керiвництва в Болонському процесi 21 квiтня Зустрiч Ради Асоцiацiї європейських унiверситетiв 26 квiтня 2001 року Брюссель, Бельгiя Зустрiч у розширеному складi групи, що готує рекомендацiї з Болонського процесу Квiтень 2001 року Гельсiнкi, Фiнляндiя Публiкацiя звiту «Тенденцiї у вищiй освiтi - II» при фiнансовiй пiдтримцi ЄС i ETF 6-8 травня 2001 року Зустрiч генеральних директорiв ЄС i керiвництва Рад ректорiв європейських країн 2001 року Братислава, Словаччина Мiжнародний семiнар i 40-ва зустрiч Ради Асоцiацiї нацiональних спiлок студентiв у Європi 2001 року Прага, Чехiя Зустрiч у розширеному складi групи, що готує рекомендацiї з Болонського процесу 2001 року Прага, Чехiя Червень 2001 року 5-8 грудня 2001 року Тампере, Фiнляндiя 13-а щорiчна конференцiя ЕАІЕ, здебiльшого присвячена Болонському процесовi 1-2 березня 2002 року Брюссель, Бельгiя 2003 рiк Грац, Австрiя 19-20 вересня 2003 рiк Берлiн, Нiмеччина Додаток 2 ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ та спецiальних термiнiв якi використуються в документах Болонського процесу АСЕ - Admissions Officers and Credential Evaluators (англ.). Спiвробiтники унiверситетiв, що займаються прийомом документiв при зарахуваннi й облiком кредитiв (перезарахуванням ранiше вивчених дисциплiн) - професiйна секцiя CRE - Standing Conference of Rectors, Presidents & Vice Chancellors of the European Universities (англ.). Постiйна конференцiя (асоцiацiя) ректорiв, президентiв i вiце-канцлерiв європейських унiверситетiв (iз штаб-квартирою в Женевi, Швейцарiя). DG - Directorate-General (франц.).EC) . ЕАІЕ - European Association for International Education (англ.). Європейська асоцiацiя мiжнародної освiти. EAIR - European Association for Institutional Research (англ.). Європейська асоцiацiя iнституцiйних дослiджень. Європейська комiсiя (органiзацiя EU iз штаб-квартирою в Брюсселi, Бельгiя). ECTS - European Credit Transfer System (англ.). Європейська система перезарахування кредитiв (залiкових одиниць трудомiсткостi) [пiдпрограма програми EC ERASMUS, ENIC - European National Information Centre on Academic Recognition and Mobility (англ.). Європейський нацiональний iнформацiйний центр з академiчного визнання та мобiльностi [мережа центрiв, створених у європейських країнах за рекомендацiєю Рад Європи i ЮНЕСКО]. ENQA - European Network of Quality Assurance in Higher Education (англ.) ERASMUS - European Community Action Scheme for the Mobility of University Students (англ.). Схема дiй Європейського спiвтовариства для мобiльностi студентiв унiверситетiв (програма EC, що стосується вищої освiти). ETF - European Training Foundation (англ.). Європейський фонд (практичної) пiдготовки. EU - European Union (англ.). Європейський союз. EUA - European University Association (англ.) Асоцiацiя європейських унiверситетiв. EURASHE - European Association of Institutions in Higher Education (Polytechnics and Colleges) (англ.). Європейська асоцiацiя вищих навчальних закладiв (полiтехнiкумiв i коледжiв). HRK - Hochschulrectorenkonferenz (нiм.). Конференцiя (асоцiацiя) ректорiв (а також президентiв) унiверситетiв (та iнших вищих навчальних закладiв). LEONARDO - Leonardo da Vinci: a New Vocational Training Policy for the Union (англ.). EC з розвитку початкової i середньої професiйної освiти]. NARIC - National Academic Recognition Information Centre (англ.). Нацiональний iнформацiйний центр iз академiчного визнання (документiв про освiту) [мережа органiзацiй у європейських країнах, створена в рамках програми EC SOCRATES]. EC, що мiстить, зокрема, пiдпрограму ERASMUS ]. TEMPUS - Trans-European Mobility Programme (Scheme) for University Studies (англ.). Програма (схема) трансєвропейської (академiчної) мобiльностi для унiверситетського навчання (мiж країнами Центральної i Схiдної Європи i країнами - членами Європейського спiвтовариства) [програма EC]. Додаток 3 Шкала оцiнювання ECTS Визначення А 10 ВІДМІННО – вiдмiнне виконання лише з незначною кiлькiстю помилок В 25 ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рiвня з кiлькома помилками С 30 ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кiльткiстю грубих помилок D 25 ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зi значною кiлькiстю недолiкiв Е 10 ДОСТАТНЬО – виконання задовiльняє мiнiмальнi критерiї FX - НЕЗАДОВІЛЬНО – потрiбно попрацювати перед тим, як отримати залiк (дозволяється повторне складання iспиту) F - НЕЗАДОВІЛЬНО – необхiдна серйозна подальша робота (повторне складання не дозволяється, є обов’язковим повторне вивчення даної дисциплiни) Шкала оцiнювання успiшностi студента за рекомендацiями КМСОНП (вiтчизняна 4-бальна система оцiнювання знань в порiвняннi зi шкалою ECTS i зi 100-бальною шкалою) За шкалою ECTS За нацiональною шкалою За 100-бальною шкалою А вiдмiнно ВС добре 75–89 DE задовiльно 60–74 FX 35–59 F незадовiльно з обов’язковим повторним курсом 1–34 FX означає: “незадовiльно” – необхiдно виконати певну додаткову роботу для успiшного складання; F означає: “незадовiльно” – необхiдна значна подальша робота.