Аналiз програми та пiдручникiв з української мови щодо вивчення частин мови в початковiй школi
Аналiз програми та пiдручникiв з української мови щодо вивчення частин мови в початковiй школi
(реферат)
Змiст
2. Огляд основних та додаткових пiдручникiв з української мови
3. Методика опрацювання частин мови в початкових класах
4. Список використаної лiтератури
Вивчення iменника як частини мови у початковiй школi передбачене програмою для середньої загальноосвiтньої школи 1-4 класiв (2009 р.).
на основi якого стає можливим узагальнення вiдносно типового для iменника лексико-граматичного значення: означає назву предмета.
Згiдно змiсту навчального матерiалу учнi 1-х класiв повиннi:
· впiзнавати i розрiзняти слова-назви предметiв, ознак, дiй;
· вмiти поставити до слiв питання;
· володiти загальновживаними українськими словами, зокрема тими, що стосується навчальної дiяльностi;
· вiдрiзняти на слух загальновживанi українськi слова вiд слiв спорiднених мов з тим самим значенням.
За програмою, у 2 класi здiйснюється бiльш цiлеспрямована робота над iменниками в процесi вивчення теми "Слова, якi вiдповiдають на питання хто? що?, i :
· учнi повиннi навчитися ставити питання до iменникiв;
· розрiзняти iменники, якi вiдповiдають на питання хто? Що?;
· змiнювати за зразком iменники, якi вiдповiдають на питання хто? що?, за числами (один-багато);
· розумiти роль iменникiв у мовленнi.
За програмними вимогами, на кiнець другого навчального року дiти повиннi вмiти визначати головнi члени речення iз трьох-чотирьох слiв, у якому пiдмет виражений iменником у називному вiдмiнку, а присудок — особовими формами дiєслова, самостiйно добирати синонiми та антонiми до iменникiв i вводити їх у речення.
· мати уявлення i поняття про iменник як частину мови; впiзнавати в текстi i самостiйно добирати iменники, ставити питання до iменникiв, що належать до рiзних родiв;
· будувати сполучення iменникiв з iншими словами, використовуючи для зв’язку закiнчення i прийменники;
· розрiзняти iменники – назви iстот i неiстот, правильно ставити до них питання;
· розрiзняти власнi i загальнi iменники, добирати вiдповiднi приклади;
· вiдносити до iменникiв за поставленим питанням (що) опредмеченi якостi, дiї (зелень, добро, плавання, напис);
· розрiзняти i пояснювати в процесi навчальної роботи iменники в прямому i переносному значеннях;
· визначати рiд iменникiв, ставити питання i вiдносити iменник до одного з родiв;
· знати назви вiдмiнкiв i вiдмiнковi питання; змiнювати iменники рiзних родiв за вiдмiнками з орiєнтуванням на зразок, навчальну таблицю;
· добирати найуживанiшi (1-3) синонiми та антонiм до заданих iменникiв;
· вживати синонiми i антонiми в усних i письмових висловлюваннях; брати участь в удосконаленнi в навчальних i власних текстiв за допомогою синонiмiв.
Цi завдання вирiшуються пiд час вивчення таких тем:
Рiд iменникiв: чоловiчий, жiночий, середнiй.
Вправи на визначення роду iменникiв. Спостереження за родовими закiнченнями iменникiв.
На кiнець третього навчального року учнi повиннi вмiти - виконувати аналiз за частинами мови, встановлювати зв'язок слiв, визначати головнi i другоряднi члени у реченнях iз трьох-шести слiв, у яких пiдмет виражений iменником у називному вiдмiнку, а присудок — особовими формами дiєслова, будувати зв'язну розповiдь за малюнками з використанням дiєслiв з п'яти-шести речень (усно) i з чотирьох-п'яти речень (письмово).
Згiдно вимог програми учнi 4-го класу повиннi:
· вiдносити до iменникiв слова з абстрактним значенням, якi вiдповiдають на питання що?;
· розкривати значення (2-3) багатозначного iменника; вводити його в словосполучення, речення (у процесi виконання навчальних вправ);
· визначати рiд i число iменникiв;
· змiнювати iменники за числами i вiдмiнками;
· визначати початкову форму iменника (називний вiдмiнок однини);
· змiнювати в процесi словозмiни iменникiв;
· перевiряти за словником закiнчення в родовому i орудному вiдмiнках iменникiв на - ар, - яр;
· використовувати в мовленнi паралельнi форми iменникiв чоловiчого роду — назв iстот у давальному i мiсцевому вiдмiнках однини;
· вживати: подвоєння букв на позначення м’яких приголосних перед закiнченням – ю в орудному вiдмiнку iменникiв жiночого роду з основою на приголосний; апостроф перед закiнченням –ю в iменниках з основою на б, п, в, м, ф;
· користуватися навчальними таблицями вiдмiнювання iменникiв у множинi в процесi виконання вправ на практичне засвоєння вiдмiнкових закiнчень iменникiв, вживання прийменникiв з iменниками в окремих вiдмiнках;
"Мова. Мовлення, правопис i розвиток мовлення", який включає вивчення теми "Іменник" у 1—4 класах, забезпечує тiсний взаємозв'язок лексичних, граматичних, орфоепiчних знань та мовленнєвих умiнь i навичок молодших школярiв, якi є фундаментальною основою для подальшого вивчення iменника в старших класах.
Таблиця 1
Основнi та додатковi пiдручники та навчальнi посiбники
| Назва |
Автор |
Клас |
Видавництво |
Рiк видання |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| Основнi пiдручники та навчальнi посiбники. |
| Буквар (пiдручник) |
Вашуленко М. С.,
Скрипченко Н. Ф.
|
1 |
Освiта |
2004,
2007
|
| Рiдна мова (пiдручник) |
Бiлецька М. А., Вашуленко М. С. |
2 |
|
2002 |
| Рiдна мова (пiдручник) |
Бiлецька М. А., Мельничайко 0. 1. |
3 |
Освiта |
2003 |
| Рiдна мова (пiдручник) |
Вашуленко М. С. та iн. |
4 |
Освiта |
2004 |
|
|
|
1 |
|
2004 |
| Буквар (пiдручник) |
Чорна М. М., Грабар Д.І. |
1 |
Свiт |
1995 |
| Буквар (пiдручник) |
Луцик Д. В., Проць М. М., Савшак А. С. |
1 |
Свiт |
2004-2007 |
Одним з аспектiв навчання мови є мовленнєва дiяльнiсть. Програми для середньої загальноосвiтньої школи передбачають набуття учнями елементарних знань про мову i мовлення, однак основна увага придiляється забезпеченню i розвитковi всiх видiв мовленнєвої дiяльностi: слуханню-розумiнню (аудiюванню), говорiнню, читанню, письму.
Навчання грамоти за Букварем М. С. Вашуленка, Н. Ф. Скрипченко побудоване на мовленнєвiй основi i цьому слугують малюнки, тексти i вправи.
Вiдповiдно до мети вивчення мови у букварi є достатня кiлькiсть синтетичних вправ, завдань, текстiв для ознайомлення зi словами-назвами предметiв.
Вивчаючи букви, вчителi прокладають мовну стежину вiд звука до знайомих дiтям слiв, а також i до нових слiв, якi можуть стати гарними помiчниками дитини у здiйсненi нею однiєї з найважливiших потреб-потреби в спiлкуваннi, у мовному самовираженi.
Пiдручники написанi вiдповiдно до вимог школи, на належному науково-теоретичному та методичному рiвнi. Навчальний матерiал, його змiст та розмiщення повнiстю вiдповiдають вимогам програми для середньої загальноосвiтньої школи.
та актуалiзацiї знань.
Для кожного роздiлу у пiдручниках пiдiбрано цiкавий i рiзноманiтний матерiал, робота над яким забезпечує розвиток усного i писемного мовлення, творчої уяви, сприяє досягненню виховної та розвивальної мети навчання. Крiм того, видiлено окремi групи завдань: на класифiкацiю та узагальнення, з логiчним навантаженням, з елементами дослiджень.
Вдало авторами пiдручникiв розроблено i методичний апарат: завдання нестандартнi, рiзної складностi з урахуванням вимог програми. Поданi вони в логiчнiй послiдовностi з поступовим нарощуванням труднощiв.
Інструкцiї до вправ чiткi та зрозумiлi.
Шрифт чiткий i вiдповiдає вiковим особливостям учнiв, гарне полiграфiчне оформлення пiдручникiв, якiсний папiр.
Важливе завдання початкового навчання української мови — прищепити молодшим школярам звичку осмислено ставитись до мовних явищ, орiєнтуватися в мовнiй структурi, сформувати науково правильнi уявлення з фонетики i графiки, лексики, словотворення, граматики (морфологiї i синтаксису).
Коли учнi беруть у руки перший пiдручник з української мови, слiд виховувати в них почуття гордостi за рiдну мову. Адже успiх в оволодiннi мовними знаннями, мовленнєвий розвиток дiтей значною мiрою залежатимуть вiд того, як буде сформовано в них iнтерес до рiдного слова, до пiзнання нового в мовi, вiд того, як часто на уроках дiти "вiдкриватимуть" для себе маленькi таємницi мовної глибини.
У ходi первинного ознайомлення учнiв 2 класу з iменником їхню увагу звертають на лексичний бiк слова, тобто на його значення, i на граматичний — постановку до слова граматичного питання, зв'язок його в реченнi з iншими словами, на те, яким членом речення, головним чи другорядним, може бути слово.
Функцiональна роль iменникiв у мовленнi пiдкреслюється не тiльки в поданих визначеннях, а й у формулюваннях завдань до вправ.
Пiд час вивчення iменника значну увагу в пiдручнику придiлено роботi над розкриттям семантичної (значеннєвої) сторони слова (без уживання термiнiв “синонiми”, “антонiми”). Систематично звертається увага учнiв на цi лексичнi явища, пiдкреслюється, що за допомогою синонiмiв вдається уникнути повторення в текстi того самого слова.
Опрацьовуючи матерiал про iменник, учням доведеться виконати значну кiлькiсть так званих словниково-логiчних вправ: на добiр видових i родових назв, на вилучення "зайвих" слiв з ряду подiбних за певною ознакою, на елементарне визначення предмета за його ознаками, на зiставлення i протиставлення предметiв за спiльними i вiдмiнними ознаками, на сполучуванiсть слiв.
складнiшi за змiстом, нiж у пiдручниках з української мови для 2 класу. Значна частина вправ подається у формi зв'язного тексту, складається з прислiв'їв, загадок.
У певнiй послiдовностi подаються вправи на вивчення дiлових паперiв та з розвитку зв'язної мови учнiв.
Враховуючи те, що переважна частина вправ виконується диференцiйовано, необхiдно, беручи до уваги складнiсть i розмiр вправи, до початку уроку визначити вправи для кожної групи учнiв.
Багато вправ є на добiр однокореневих слiв та слiв з близьким або протилежним значенням, визначаються слова для звукового та звуко-буквеного аналiзу, подiлу їх на частини для переносу з рядка в рядок, видiлення у них значущих частин.
Важливе мiсце вiдводиться лексичним вправам, якi не тiльки сприяють збагаченню та активiзацiї словника i розвитку мислення учнiв, але й допомагають зрозумiти рiзницю мiж лексичним i граматичним значенням слiв.
Учням бiльш цiкаво дiзнаватися про лексичне значення слова, нiж про його граматичне значення. Необхiдно систематично проводити лексичний та граматичний аналiз слiв, щоб дiти навчилися розрiзняти обидва значення.
учнi формулюють правило та запам'ятовують його.
Розумiння та глибина засвоєння граматичних i орфографiчних правил перевiряється практично пiд час виконання вправ.
Щоб полегшити учнями засвоєння граматичних правил, необхiдно використовувати новi методи та прийоми навчання, зокрема елементи програмованого навчання. Для цього треба чiтко визначити етапи роботи та їх послiдовнiсть.
Наприклад, пiд час вивчення правила, що називається
видiляємо такi частини:
а) iменник — це слово (або частина мови);
б) означає назву;
в) вiдповiдає на питання що?, хто?
г) змiнюється за родами (чоловiчий, жiночий, середнiй),
д) числами (однина, множина),
е) вiдмiнками,
є) виступає головним членом речення—пiдметом або другорядним членом речення.
Потiм частини правила про iменник об'єднуються (синтезуються), вивчаються свiдомо у тiй формi, що подається у пiдручнику.
Найбiльшими труднощами при вивченнi граматики в З класi для учнiв є розмежування ознак, закладених в основу орфографiчних правил. Учням необхiдно засвоїти правопис закiнчень iменникiв за питаннями.
Деякi учнi допускають змiшування граматичних понять, їм важко буває визначити, до якої частини мови належать слова швидкiсть, швидкiсний,
швидко, крик, крикливий, кричати, зелений, зелень, зеленiти, зелено.
У такому випадку можна використовувати прийом порiвняння та зiставлення мовних явищ, граматичних форм. Наприклад, визначити змiннi слова, слова, що означають назву предмета, слова, що виражають ознаку предмета, слова, що означають дiю предмета, знайти незмiннi слова, визначити будову змiнних слiв, порiвняти значення слiв крик, крикливий,
кричати
та питання, на якi вони вiдповiдають.
Важливо навчити учнiв бачити специфiчнi особливостi кожної частини мови, вмiти розрiзняти граматичнi форми слiв, правильно ставити до кожного слова питання, розрiзняти частини мови та члени речення, одну морфему вiд iншої, одну частину мови вiд iншої, вiдмiнок вiд вiдмiнка.
здiйснювати роботу пошукового характеру, дослiджувати певне звукове чи граматичне явище, правильно пiзнати дiйснiсть.
Елементи проблемного навчання можна впроваджувати на кожному уроцi мови на рiзних етапах, використовуючи запитання, якi збуджують учнiв до пошуку, заохочують їх аналiзувати та порiвнювати мовнi явища, робити необхiднi висновки, добирати iлюстративний матерiал.
Метод проблемного навчання успiшно використовується при вивченнi iменника. Наведемо для прикладу ряд запитань, якi вчитель може ставити на уроках мови:
1. Яка частина мови називається iменником?
2. Як змiнюються iменники? Наведи приклади?
4. Чи змiнюються iменники за числами?
5. Якi слова допомагають визначити рiд iменникiв?
6. Наведи приклади iменникiв-синонiмiв та iменникiв-антонiмiв?
7. Якими членами речення можуть виступати iменники?
Пiсля окремих тем у пiдручнику подаються завдання та запитання, якi вчитель може використати для проблемного навчання.
практицi.
Сприяють розумовiй активiзацiї учнiв вправи, якi складаються iз загадок, прислiв'їв, ребусiв. Такi вправи вчать дiтей вмiти бачити суттєвi ознаки предметiв, бути кмiтливими. Вчителевi необхiдно продумати методи i прийоми виконання таких вправ, опрацювати пояснення незрозумiлих слiв та виразiв, самостiйно дiбрати мовнi iгри, ребуси, жарти, прислiв'я, дбаючи про їх змiстовнiсть та актуальнiсть.
У 4 класi, як i в попереднiх, у центрi уваги стоять завдання розвитку i вдосконалення усного i писемного мовлення молодших школярiв. Основна увага звертається на формування практичних умiнь використовувати в мовленнi граматичнi форми iменникiв, прикметникiв i дiєслiв. При цьому важливе значення має вимовляння хором (особливо на етапi набуття вмiнь).
Не треба захоплюватись на уроках української мови визначенням роду, числа, назва власна чи загальна, назва iстоти чи неiстоти тощо. Цi завдання виконуються попутно, найчастiше пiсля виконання вправ, спрямованих на формування вмiнь вживати тi чи iншi закiнчення.
Навчальнi завдання, поданi в пiдручнику, спрямованi на активiзацiю розумової дiяльностi школярiв. Учителю не слiд уникати таких завдань або пiдказуванням знiмати закладену в них проблемнiсть. Адже уроки української мови так само, як i iнших предметiв, мають розвивати мислення школярiв.
Щоб викликати цiкавiсть у дiтей до мовних явищ, пiдсилити розвиток пiзнавальної активностi, в пiдручнику вмiщенi "Завдання для допитливих". Слiд пам'ятати, що це не розважальнi вправи, а тому не можна пропускати роботу з ними. Інша справа, що їх виконання можна органiзувати в iгровiй формi (Який ряд найдопитливiший? Хто швидше дасть вiдповiдь? тощо).
Особливiстю пiдручника є те, що в ньому ряд граматичних вiдомостей дано не у виглядi традицiйних правил, а у вiршованiй формi.
Щоб досягти успiшностi у формуваннi граматичних умiнь, слiд намагатися по можливостi виконувати всi вправи, вiдведенi для уроку, дотримуватись при цьому тiєї послiдовностi, яка пропонується пiдручником.
3 Будна Н., Головко З. Довiдник: Українська мова в схемах i таблицях. Посiбник для учнiв 1-4 класiв. -Тернопiль, 1999,-64 с.
4 Бурдейна А., Городiвський В. Уроки української мови у 3-му класi: Посiбник для вчителя. -К.: Рад. шк.., 1979,-142 с.
5 Вашуленко М. С., Скрипченко Н. Ф. Буквар (пiдручник). –К.: Освiта, 2007. -158 с.
7 Гайова Л. Буду я навчатись мови золотої… Українська мова. Пiслябукварний перiод //Початкова школа. -2008. -№1. –С. 17-18.
9 Горбунцова Т. Цiкавi вправи та iгри на уроках української мови у початкових класах. - К. : Рад. шк..,1966. - 119 с.
10 Данилко О., Боднарчук О. Збiрник рiвневих завдань з української мови 2 кл.. - Тернопiль: Пiдручники i посiбники, 2003 –С. 50-59.
11 Інтегрований урок української мови i логiки // Початкова освiта. -2007. -№48. –С. 18-21.
12 Лобчук О. Вимоги до уроку з рiдної мови // Початкова школа. – 2005. -№ 6. –С. 16-19.
13 Методика вивчення української мови в школi: Посiбник для вчителiв / О. М. Беляев та iн. - К.: Радянська школа, 1987. — 133 с.
14 Методика викладання української мови: Навчальний посiбник / За ред. С. І. Дорошенка, М. С. Вашуленко, О. І. Мельничайко та iн. –К.:Вища школа, 1992. -398 с.
15 Прищепа К., Вашуленко В. Збiрник диктантiв з української мови для 1-3 класiв: Посiбник для вчителiв. - К., Рад. шк..,1984. –192 с.
| 
