Регiстри жiночих i чоловiчих голосiв
Змiст
Вступ
1. Регiстри чоловiчого голосу
2. Регiстри жiночого голосу
3. Голоси, що сформувалися
4. Поняття „Прикритий звук” та „Тесiтура”
5. Механiзм утворення регiстрiв
Висновок
Список використаної лiтератури
Вступ
Специфiчною особливiстю вокальної мови є використання рiзних спiвочих регiстрiв - у звичайнiй мовi вони використовуються тiльки у випадках крайнiх емоцiйних станiв.
Спiвочий регiстр - природна характеристика голосу; дiлянка дiапазону спiвочого голосу, що характеризується єдиним тембром i єдиним фiзiологiчним механiзмом голосоутворення.
У чоловiчому голосi розрiзняють:
- грудний регiстр у нижнiй частинi дiапазону, що вiдрiзняється силою i багатством звучань;
- слабкий i бiдний за тембром фальцетний регiстр у верхнiй частинi дiапазону.
У жiночому голосi розрiзняють:
- грудний регiстр;
В iдеалi голос повинний створювати всi доступнi йому звуки без рiзких змiн у тембрi, але на практицi це недосяжно. З приводу визначення i класифiкацiї регiстрiв у науковiй лiтературi маються суперечливi думки. Найбiльш розповсюдженим є наступне визначення: "Регiстр - фонацiонний ряд частот, у якому всi звуки звучать однаково за тембром (при цьому, очевидно, вони i створюються подiбним чином)". Перехiд вiд одного регiстра до iншого вiдбиває змiни у фонацiоннiй технiцi, тобто змiни взаємодiї мускул гортанi i голосових зв'язок.
Змiна регiстрiв вiдчувається як зрушення у фонацiоннiй частотi (висотi тону), i як змiна тембру. При цьому вiдбувається i змiна iнших акустичних характеристик звукового сигналу: змiна форми спектральної що огинає, структури атаки i спаду та iн.
Оскiльки змiна регiстрiв використовується в спiвi як засiб художньої виразностi, то аналiз змiн акустичних характеристик, що вiдбуваються при цьому, може виявитися корисним у практицi роботи звукорежисера при обробцi голосу.
Для класифiкацiї i назв регiстрiв у рiзних вокальних школах використовуються зовсiм рiзнi поняття, в iталiйськiй школi, наприклад, видiляється три регiстри: грудний (chest), середнiй (middle), головний (head) у жiночому голосi, i грудний (modal, normal), головний i фальцет (falsetto) у чоловiчому голосi. Звичайно прийнято вважати, що механiзми голосоутворення сильно розрiзняються в нижнiх ("важких") i верхнiх ("легких") регiстрах; середнi регiстри сполучать якостi їх обох.
Колоратурнi сопрано спiвають у легких регiстрах, iнодi використовуючи "важкий" механiзм на нижчих нотах - але нiколи не спiвають тiльки в грудному регiстрi. Інодi додатково видiляються в самому верхньому дiапазонi жiночого голосу "свистячi" регiстри, або дуже низькi регiстри в чоловiчому голосi (так званий "strohbass").
"соль" першої октави, середнiй-головний (middle-head) 660 Гц, нота "мi" другої октави. У чоловiчих голосах зона перекриття 200... 350 Гц.
Головна задача вокальної педагогiки - зробити перехiд вiд одного регiстра до iншого плавним, зменшити варiацiї тембру так, щоб цей перехiд був майже непомiтний при сприйняттi.
1. Регiстри чоловiчого голосу
Пiд регiстром спiвочого голосу розумiється ряд однорiдно звучних звукiв, виконаних єдиним фiзiологiчним механiзмом. У наслiдку рiзної анатомiчної будiвлi чоловiчої i жiночої гортанi, реєстрова будiвля чоловiчого i жiночого голосiв теж рiзна. Чоловiчий голос має 2 основних регiстри (грудний i фальцетний) i один перехiд. Жiночi голоси мають 3 регiстри (грудний, центр i головний) i 2 переходи. Є педагоги, що розрiзняють бiльше регiстрiв. Однак є, i такi якi взагалi заперечують їхню наявнiсть. Щоб пояснити цi явища, треба проаналiзувати фiзiологiю регiстрiв.
Якщо спiває нагору по дiапазону ненавчений спiвак, то, пiдходячи до перехiдних нот, вiн вiдчуває напругу i неможливiсть далi спiвати. А голос нижче перехiдних нот звучить могутньо. Це красивий, повний тембру голос, i по вiдчуттю спiвака "вiдлунює" у нього в грудях. Вiд цього "грудного вiдлунювання" i утворилася назва регiстра - грудний регiстр.
надставну трубку, але й у бронхiальне дерево.
Якщо прикласти руку до грудей при спiвi, то вiдчувається тремтiння грудної клiтки. Перехiднi ноти, суб'єктивно незручнi, звичайно можуть бути взятi й у грудному, i у фальцетному регiстрах.
Вище перехiдних нот починається фальцетний регiстр. Саме слово "фальцет" означає "помилковий голос". Росiйський синонiм його - фiстула.
щiлина. В оперному i концертному спiвi фальцет служить для особливого фарбування звуку.
Фальцет у чоловiкiв розширює дiапазон приблизно на половину октави нагору i здатний опускатися вниз до середини грудного регiстра. При фальцетi замикання голосової щiлини неповне (вiдкрита у видi овалу), зв'язування вiбрують тiльки вiльними середнiми краями, резонують в основному порожнинi надставної трубки. Фальцет слабкiше, бiднiше тембром, чим грудний регiстр. У сольному спiвi фальцет уживається зрiдка, як своєрiдна фарба. Деякi тенори, виконуючи гранично високi ноти, користуються "озвученим" фальцетом, що наближається до мiксту.
Оскiльки при фальцетному голосоутвореннi "вiдлунює" голова, такий регiстр називають "головним ". Як показали науковi дослiдження, грудне i фальцетне звучання голосу залежить вiд характира роботи голосових складок. Щiльне змикання складок i їхнє повне включення в роботу створює тембр, багатий обертонами. Так само треба сказати, що в спiвочiй практицi часто пiд словом "мiкст" розумiється недостатньо якiсний звук, не повноцiнний спiвочий голос.
Voix mixte sombree - змiшане прикрите звучання голосу - вiдкрило новi можливостi для чоловiчих голосiв. І до наших днiв це один iз прийомiв вирiвнювання всього дiапазону i придбання повноцiнних верхнiх звукiв. Мiкст - це не полегшене формування верхнього регiстра, а принцип побудови всього дiапазону При верхнiй мiкстовiй побудовi голос не має перехiдних звукiв i природно розвивається в змiстi дiапазону.
Змiшаний регiстр характеризується сполученням елементiв грудного i фальцетного (головного) голосоутворення. Протягом усього дiапазону спiваки фактично користуються змiшаною формою голосоутворення.
Сучасний оперно-концертний стиль виконання жадає вiд спiвака володiння повним двохоктавим дiапазоном рiвного звучання. Неоднорiднiсть у звучаннi, наприклад, занадто вiдкритий верх або, навпаки, занадто темний, перекритий, вважається серйозним недолiком. Рiвнiсть голосу є предметом постiйної турботи педагога й учня.
2. Регiстри жiночого голосу
пiвтори октави, у жiночих голосiв мається тiльки на найнижчих звуках дiапазону, охоплюючи в низьких голосiв приблизно квiнту, а у високих - терцiю. Вище грудного регiстра, пiсля перехiдних нот йде центральна дiлянка дiапазону, що поширюється на октаву нагору, а iнодi i бiльш. Вище в жiночих голосiв розташовується головний регiстр до граничних верхнiх нот. У високих сопрано граничнi верхнi звуки приймають флажелотний характер. Таким чином, у жiночому голосi розрiзняють три регiстри i два переходи.
Верхнiй регiстр жiночого голосу - це, фактично, теж змiшаний регiстр iз перевагою головного звучання. Тому вiн багатий тембром, динамичнiший, чим фальцет чоловiкiв. Фальцет зустрiчається в колораторних сопрано на крайнiх верхнiх звуках (мi, фа третьої октави), що називають "флейтовими" звуками, а iнодi "фiстулою".
чоловiкiв. У центрi - у головнiй дiлянцi дiапазону жiночого голосу - по змiшаному типi. На флажелотних граничних звуках у високих голосiв - близько до фальцетного типу. Фальцет, яскраво виражений у чоловiкiв, у бiльшостi жiнок вiдсутнiй, пов'язано це з формою гортанi й iншим розташуванням волокон у вокальних м'язах. Тiльки деякi, звичайно сильнi i низькi голоси можуть його вiдтворити в чистому видi.
дiапазону.
Основнi принципи роботи над рiвнiстю дiапазону в жiнок тi ж, що й у чоловiкiв: удосконалювання змiшаного голосоутворення на центрi, вiрна динамiка звуку, плавна подача подиху. Основним правилом у вихованнi рiвнозвучного по всьому дiапазонi голосу є культивування вiльного, природного змiшаного звучання центра. Для цього треба звернути увагу на: м'якiсть атаки, гарну пiдтримку спокiйним подихом, одночасне, вiдлунювання грудного i головного резонаторiв, повна вимова голосних.
У жiночих голосiв найбiльш помiтний "перелом" голосу при переходi вiд грудного резонатора до медiума. Перехiд вiд середнього регiстра до верхнього менш помiтний, тому що тут вiдбувається не змiна механiзму голосоутворення, а лише посилення i перебудова головного резонування.
Регiстри чоловiчих i жiночих голосiв у натуральному видi застосовувалися в художньому спiвi до XІ столiття, їх можна почути й у нашi днi в спiвi деяких народних i ненавчених спiвакiв. Бiльшiсть педагогiв домагається рiвного звукоутворення без змiни тембру, завдяки чому весь дiапазон добре обробленого голосу являє собою як би єдиний регiстр.
Якщо говорити про голоси, що уже сформувалися, то розрiзняють наступнi типи голосiв: бас, баритон, тенор, контральто, меццо - сопрано i сопрано. Кожен тип по своїй сутностi пiдроздiляють на рiзнi вiддiлення.
Границi регiстрiв визначаються так званими перехiдними звуками, постiйними для кожного типу голосу:
сопрано - мi (фа) першої октави (при переходi до змiшаного регiстра) i фа-дiез (фа) другої октави (при переходi до головного регiстра);
контральто i сопрано - фа-дiез (фа) першої октави (при переходi до змiшаного регiстра) i ре-дiез (ре) другої октави (при переходi до головного регiстра );
тенор - фа-дiез (фа) першої октави;
баритон - ре-дiез (ре) першої октави;
бас - до-дiез (до) першої октави.
Бас, iтал. Basso; фр. Basse - чоловiчий голос найнижчого регiстра. Має найбiльшу по розмiрах гортань. Голосовi зв'язування товще, грубiше, нiж у бiльш високих голосiв. Баси по тембру легко визначаються навiть у розмовнiй мовi. Високий бас (basso cantante) - м'який, по тембру мало вiдрiзняється вiд низького баритона, низький бас (basso profundo) - має менш рухливий i спiвучий голос.
Баритон, iтал. Baritono; нiм. Bariton, вiд грец. Barytonos - важкий - чоловiчий голос середнього регiстра, мiж тенором i басом. Розрiзняють лiричнi i драматичнi баритони. Голосовi зв'язування ширше i довше, нiж у тенорiв. Баритон вiдрiзняється вiд баса бiльшою м'якiстю i вiльними верхнiми нотами, вiд тенора - бiльшою густотою звуку на низах.
Драматичний баритон - оксамитовий, об'ємний, сильний по всьому дiапазонi чоловiчий голос, у нижньому регiстрi наближається до басу.
Тенор - має короткi i тонкi голосовi зв'язування. У лiричного тенора вони також вузькi, а в драматичного - ширше. Тенор по характеру звуку буває: драматичний, лiричний, легкий.
Контральто, iтал. Contralto - найнижчий за регiстром, оксамитовий жiночий голос. Гортань у порiвняннi з iншими жiночими голосами найбiльша. Ємнiсть легень дуже велика.
Меццо–сопрано, iтал. Mezzo-soprano - жiночий голос середньої висоти, мiж сопрано i контральто. Для сопрано характернi: повнота звучання в середньому регiстрi; наявнiсть нижнього грудного регiстра. Розрiзняють: - високе сопрано за характером звучання, що наближається до драматичного сопрано; i - низьке сопрано, що наближається до контральто. По характеру центральних тонiв має велику подiбнiсть з контральто. Верхнi тони як у драматичного сопрано, але бiльш соковитi.
Сопрано, iтал. Soprano - найвищий за регiстром (прозорий i срiблистий) голос. Звичайно сопрано володiють жiнки i дiти. Розрiзняють три основних рiзновиди жiночого сопрано: колоратурне, лiричне i драматичне. У сопрано, гортань невелика, короткi голосовi зв'язування тонкi i вузькi. Сопрано використовується головним чином головним звучанням. Грудна клiтка вiдносно вузька.
4. Поняття „Прикритий звук” та „Тесiтура”
Виконання перехiдних звукiв (до верхнього регiстра) вимагає вiд них деякого затемнення-прикриття. Прикриття звуку утвориться за рахунок розширення нижньої частини глотки i вiдповiдне формування порожнини рота. В основу прикриття береться темний, округлий тембр звуку. Прикриття здiйснюється через округлення голосних (А через О, О через О) при збереженнi глибокого спiвочого подиху, правильного "настроювання" спiвочих резонаторiв. Загальновiдомi вказiвки М. Глинки "тягти звук на лiтеру А (iталiйське)" i висловлення iнших педагогiв про особливе формування голосних звукiв у спiвi.
першим регiстром i спiвали вiдкритим звуком до частоти переходу. А потiм використовували фальцет, тобто другий регiстр, як тiльки зустрiчалися з труднощями, викликаними недостатньою збудливiстю зв'язувань для даної частотної областi. Художнi недолiки такого спiву були величезнi, тому що при фальцетi звуки на верхнiх нотах позбавляються потужностi i драматизму. Поява драматичних добуткiв на початку XІ столiття привело до того, що деякi тенори почали використовувати механiзм прикриття звуку, що розширило спiвочi можливостi, - без шкоди для гортанi спiваки стали використовувати сильнi верхи i сомбрiрований тембр.
З особливостями звучання голосiв у рiзних регiстрах зв'язане поняття тесiтури. Тесiтура, iтал. Tessitura. - висотне положення звукiв мелодiї стосовно дiапазону спiвочого голосу або музичного iнструменту. Вид тесiтури визначає висота першої частини дiапазону, що використовується в мелодiї. Тесiтура може бути середня, висока i низька, зручна або незручна.
5. Механiзм утворення регiстрiв
Механiзм утворення регiстрiв лежить у змiнi властивостей голосового джерела - гортанi i голосових зв'язок. На коливання зв'язок впливають аеродинамiчнi фактори (величина пiдглоточного тиску), м'язовi (мiоеластичнi) фактори, що залежать вiд натягу основних видiв м'язiв (вокальних, щитовидно-перстеневидних, щитовидно-черпаловидних та iн.), а також пружнi-механiчнi властивостi всiх трьох шарiв самих голосових зв'язок.
У найпростiшому наближеннi частоти коливань голосових зв'язок визначаються так само, як для звичайної струни. Для збiльшення частоти фонацiї необхiдно збiльшувати натяг, однак при цьому мiняється довжина голосових зв'язок i зменшується їхня поверхнева щiльнiсть. У цiлому, при збiльшеннi натягу частота коливань голосових зв'язок зростає.
Таким чином, частота фонацiї залежить вiд натягу i маси, тому при спiвi на низьких частотах зв'язки розслабленi, товст i короткi, а на високих - тонкi, довгi i напруженi. Пiдвищення основної частоти майже лiнiйно зв'язано з подовженням зв'язок.
Можна видiлити два види натягу в голосових зв'язках - внутрiшнє i зовнiшнє, при змiнi яких вiдбувається змiна маси, пружностi i загальної форми зв'язок, тобто їхньої довжини, товщини, ширини i т. д.
Внутрiшнiй натяг визначається стиском вокальних м'язiв, що знаходяться безпосередньо усерединi голосових зв'язок - при цьому зв'язки стають коротше i жорсткiше, i за рахунок цього мiняється фундаментальна частота їхнiх коливань.
Зовнiшнiй натяг вiдбувається за рахунок мiжперстеневидно-щитовидних м'язiв, що при обертаннi щитовидного хряща вiдносно перстеневидного забезпечують як натяг, так i подовження голосових зв'язок. Взаємодiя цих двох видiв м'язiв, а також черпаловидних м'язiв забезпечує як змiну фундаментальної частоти, так i змiну тембру звучання, тобто перехiд до рiзних регiстрiв.
У "важких" i "легких" регiстрах механiзм взаємодiї м'язiв гортанi i вiдповiдно форми коливань голосових зв'язок iстотно розрiзняються.
виникає уздовж товщини хвиля зсуву;
- тривалiсть їхнього змикання перевершує час розмикання;
- перiодичнi рiзкi поштовхи повiтря дають повний звук, багатий обертонами, амплiтуда яких слабко зникає з частотою, додаючи голосу багатий вiдтiнок;
При такому звуцi на переднiй груднiй клiтцi вiдбуваються сильнi вiбрацiї, тому його називають "грудним". Таким чином, у важких регiстрах превалюють м'язовi фактори усерединi голосових зв'язок, при цьому споживаний обсяг повiтря повинний бути досить великим.
Дослiдження показали, що доки вокальнi м'язи активнi, голос тримається в модальному грудному регiстрi. Коли починає слабшати напруга вокальних м'язiв, голос починає переходити в легкi регiстри.
Легкий регiстр (фальцет, головний) характеризується тим, що в ньому голосовi зв'язки коливаються iнакше: внутрiшнi вокальнi м'язи розслабленi, натяг визначається в основному зовнiшнiми м'язами, зв'язування стають довше приблизно на 30%, i тонше, менше маса на одиницю довжини.
вiдбувається ослаблення-посилення струменя повiтря, а не повне її переривання, як при грудному регiстрi.
Закриття голосової щiлини коротке i неповне через великий натяг зв'язок, бiльше 70% циклу зв'язок залишаються вiдкритими. Це приводить до змiни модуляцiї повiтряного потоку, i бiльш "дихальному" звучанню голосу. Фальцетний регiстр не багатий обертонами, коливань грудної клiтки майже немає.
Спектр звукiв у високому регiстрi. Конверсiя легеневої енергiї в звукову енергiю менш ефективна, i звуки не такi голоснi. Форми коливань зв'язок у цьому регiстрi: у горизонтальнiй площинi напiвхвильовий резонанс, резонанс по товщинi вiдсутнiй, у вертикальнiй площинi 3/4-хвильовий резонанс (другий).
При подальшому пiдвищеннi висоти звуку голосова щiлина коротшає i посувається до передньої половини голосових зв'язок, ближче до черпаловидних хрящiв, при цьому задня половина зв'язок залишається щiльно стиснутою й у коливаннях не бере участь - зв'язки мають вигляд Y. Такi частковi коливання зв'язок можливi завдяки особливiй будiвлi голосового мускулу.
турбулентний шум, тому iнодi цю частину дiапазону називають свистячим регiстром. Утворення звукiв у цьому випадку вiдбувається аналогiчно тому, як це має мiсце в лабiальних духових iнструментах (флейтi) за рахунок крайових тонiв. Спiваки рiдко користуються тiльки грудним або тiльки фальцетним регiстром, i уникають швидких переходiв вiд одного до iншого.
Одним iз засобiв непомiтного переходу вiд грудного регiстра до фальцетного служить механiзм змiшаного голосу (середнiй регiстр), коли характерна для грудного регiстра напруга вокальних м'язiв починає слабшати, i замiняється поступово збiльшуючись напругою зовнiшнiх розтягувачiв. Ширина цього регiстра рiзна для рiзних типiв голосiв. При спiвi рiзка змiна тембрiв сприймається як змiна регiстра. Таким чином, змiна регiстрiв - складний процес, зв'язаний у першу чергу зi змiною властивостей голосового джерела: формою коливань голосових зв'язок, змiною взаємодiї рiзних м'язових структур гортанi, формою модуляцiї повiтряного потоку й iн.), що вимагає вiдпрацьовування при постановцi голосу.
Однак, з огляду на специфiку змiн акустичних характеристик, що вiдбуваються при змiнi регiстрiв, звукорежисер у процесi обробки вокалу може виправити небажанi змiни звукового сигналу, що приводять до змiни тембру.
Висновок
Отже, по класичному визначенню М. Гарсiя, пiд регiстром мається на увазi ряд послiдовних i однорiдних звукiв, вироблених дiєю того самого механiзму.
Спiвацькi регiстри:
1. Нижнiй регiстр: мала, велика i т. д. октави. (Чоловiки мають два регiстри: грудний i фальцет).
2. Середнiй регiстр: І октава (сi-ре 2). (Потенцiйна дiлянка з'єднання грудного i головного голосiв).
3. Верхнiй регiстр: ІІ октава, жiнки можуть спiвати вище. (Жiнки мають грудний, середнiй (медiум - mixt) i головний).
4. Суперголовний регiстр - дiлянка, що розташовується на четвертiй перехiднiй дiлянцi жiночого дiапазону, при цьому вiдчувається вiдхiд за межi звичайного головного голосу, а також додаткове почуття волi. У дiвчаток це спостерiгається вiд сi 2 i вище.
Існує два однорiдних способи звукоутворення: грудний i фальцетний (фiстула):
грудний - повне замикання голосової щiлини, зв'язки вiбрують усiєю своєю масою, гортань займає вiдносно низьке положення. З акустичної сторони спостерiгається велике багатство звуку обертонами, їхня сила;
фальцет - замикання голосової щiлини неповне, вiбрують лише краї зв'язок. З акустичної сторони звук набагато бiднiше обертонами, чим грудний.
Грудний регiстр пiдроздiляється на три пiдрегiстра: грудний, медiум (мiкст), головний.
У чоловiкiв їх два: грудний, головний.
У жiнок - три: грудний, мiкст, головний.
Мiкст - це плавний перехiд вiд грудного звучання до головного i фальцетного (змикання зв'язок займає серединне положення).
Спiвак повинний уникнути переломних нот, вирiвнюючи голос за допомогою добре контрольованого подиху й ледве помiтної змiни голосного звуку в змiстi бiльш темного його фарбування, названого "прикриттям" голосного, тому є термiни "вiдкритi " i "прикритi " звуки.
Прикритий звук - це звук бiльш округлений по тембрi з максимальним використанням верхнiх i нижнiх резонаторiв i одночасним збереженням почуття опори.
Прикритi звуки легше вiдтворюються, якщо глотка в мiру розширюється, а гортань опускається нижче її нормального положення, тобто збереженням при спiвi вокального позiху. Згладжування, вирiвнювання звукiв робиться завчасно з бiльш високих або низьких нот.
спiв вiдкритим тембром для чоловiчих високих голосiв.
Спiвачки, що зловживають вiдкритим звуком, незабаром виявляють схильнiсть до детонування, тремолiруванню звуку i швидкому зношуванню голосу.
1. Багабуров В. "Очерки по истории вокальной методологии". Из-во "Музгиз", М. 1967.
2. Витт Ф. "Практические советы обучающемуся пению". Из-во "Музыка", Л. 1963.
"Вокальные параллели". Из-во "Музыка", Л. 1972.
4. Дмитриев Л. "Основы вокальной методики". Из-во "Музыка", М. 1968.
5. Заседателев. Ф. Ф. "Научные основы постановки голоса". Муз. гос. из-во М. 1929.
6. Ж. Дюпре "Искусство пения". Из-во "Музгиз", М. 1955.
7. Егоров А. М."Гигиена голоса и его физиологические основы". Из-во "Медгиз", Л. 1970.
8. И. Левидов "Певческий голос". Л. 1941.
9. И. Кочнева, А. Яковлева "Вокальный словарь". Л. 1986.
10. Кантарович В. С. "Гигиена голоса". М. 1955.
11. Малышева Н. М. "О пении". Из-во "Сов. Композитор", М. 1988.
12. Менабени А. Г. "Методика обучения сольному пению". М. 1987.
13. Морозов В. П. "Вокальный слух и голос". Из-во "Музыка", М. 1965.
"Искусство пения". (Хрестоматия). Из-во "Музыка",М. 1968.
15. О. Чишко "Певческий голос и его свойства". М. 1966.
16. Переверзева М. И. "Творческая и педагогическая деятельность Е. Ф. Петренко". Из-во "Музыка", М. 1970.
"Певческий голос". Из-во "Музыка", М. 1974.
18. Юдин С. П. "Формирование голоса певца". Из-во "Музгиз", М. 1962.
| 
