Реферат на тему:
“Абсорбцiя лiкарської речовини в органiзмi”
Абсорбцiя (транспорт, всмоктування) лiкарської речовини - проникнення крiзь бiологiчнi мембрани в кров i тканини до специфiчного клiтинного рецептора. Незалежно вiд шляху введення лiкарська речовина має проникнути крiзь рiзнi бiологiчнi мембрани.
Процес надходження лiкарської речовини до рецептора залежить вiд способу транспортування (проникнення) їх з мiсця введення у внутрiшнє середовище органiзму, яке вiдокремлене бар'єрами мембран.
пiноцитоз.
Пасивна дифузiя вiдбувається без витрат енергiї i можлива у двох протилежних напрямках - усередину клiтини i з клiтини назовнi.
(за градiєнтом концентрацiї) i триває до повного вирiвнювання концентрацiї по обидва боки клiтинної мембрани, тобто до досягнення термодинамiчної рiвноваги.
Таким шляхом транспортуються лiпофiльнi (головним чином неполярнi) речовини. Чим вища лiпофiльнiсть речовини, тим легше вона проникає крiзь клiтинну мембрану. Проте значна кiлькiсть лiкарських речовин є або слабкими лугами, або слабкими кислотами, схильними до йонiзацiї.
Шляхом пасивної дифузiї проникають електролiти (калiй, натрiй), слабкi органiчнi кислоти (наприклад, бензойна), органiчнi неелектролiти (наприклад, спирт етиловий).
кислоти) визначається за допомогою рiвняння Хендерсона -Хассельбаха.
Змiна рН середовища на 1 (одиницю) призводить, таким чином, до змiщення ступеня дисоцiацiї розчинених у ньому молекул у десять разiв, на порядок. Зниження рН (пiдкислення середовища), якщо лiкарська речовина є слабкою кислотою, зумовлює пiдвищення концентрацiї нейонiзованої форми НА i прискорює процес транспортування. Навпаки, пiдвищення рН шлункового соку (пiдлужнення) пiсля прийому натрiю гiдрогенкарбонату перешкоджає транспортуванню, наприклад, кислоти ацетилсалiцилової з шлунка. З iншого боку, лiкарськi речовини - слабкi основи (наприклад, анальгiн) у кислому середовищi майже повнiстю дисоцiйованi i не можуть абсорбуватися з шлунка на висотi травлення.
Менша кислотнiсть шлункового соку у дiтей раннього вiку (рН близько 5) також iстотно впливає на транспортування лiкарських речовин, що можуть дисоцiювати у шлунку, прискорюючи, порiвняно з дорослими, транспорт органiчних основ i сповiльнюючи - органiчних кислот.
Полегшена дифузiя - це транспорт лiкарських речовин крiзь бiологiчнi мембрани за участю молекул — специфiчних носiїв. Як i при пасивнiй дифузiї, перенесення речовин вiдбувається за градiєнтом концентрацiї i не пов'язане з затратами енергiї, проте швидкiсть його є значно вищою.
Прикладом надходження речовин за механiзмом полегшеної дифузiї може бути надходження всередину клiтини пуринових i пiримiдинових основ нуклеїнових кислот, деяких бiологiчно активних лiкарських речовин (глюкози, глiцерину, амiнокислот, вiтамiнiв тощо). Класичним прикладом полегшеної дифузiї є абсорбцiя на поверхнi епiтелiю тонкої кишки цiанокобаламiну (вiт. В12) за участю спецiального транспортного бiлка - гострому копротеїду (внутрiшнiй фактор Касла).
Фiльтрацiя. Речовини, не розчиннi в лiпiдах, погано дифундують через бiологiчнi мембрани i можуть частково проникати всередину клiтини шляхом фiльтрацiї через пори клiтинної оболонки. Дiаметр пор у мембранах епiтелiоцитiв кишок не перевищує 0,4 нм*, тому через них проникає тiльки вода, деякi йони (Na+, Са2+), а також дрiбнi гiдрофiльнi молекули (наприклад, сечовина). Інтенсивнiсть фiльтрацiї залежить вiд гiдростатичного i осмотичного тиску.
У бiологiчних мембранах є спецiальнi ферменти-носiї, що забезпечують активний транспорт. Полярна молекула (або йон) лiкарської речовини, що наблизилась до мембрани, утворює пухкий комплекс з носiєм. Швидкiсть утворення комплексiв залежить вiд структури молекул речовини.
також можливiсть конкурентного гальмування її. Наприклад, спорiдненiсть з носiями кислоти ияра-амiнобензойної у 1600 разiв бiльша, нiж у її структурного аналога - стрептоциду. Тому лiкарськi речовини, ефект яких ґрунтується на принципi конкурентного антагонiзму, призначають у високих, постiйно пiдтримуваних дозах. Проте можливостi транспортної системи обмеженi кiлькiстю молекул носiїв. Саме тому пiдвищення дози не завжди зумовлює посилення терапевтичного ефекту. У таких випадках надлишок лiкарської речовини виводиться з органiзму в незмiненому виглядi.
Суттю активного транспорту є циклiчне перетворення носiя: висока спорiдненiсть з лiкарською речовиною на зовнiшнiй поверхнi мембрани i низька - на внутрiшнiй, де утворений комплекс знову розпадається. Лiкарська речовина надходить усередину клiтини, а носiй повертається до зовнiшньої поверхнi мембрани i т. д. Цей механiзм отримав назву бiологiчного насоса.
Активний транспорт проти градiєнта концентрацiї зумовлює у тканинах нерiвномiрний розподiл речовин: при перенесеннi, наприклад, йоду всередину фолiкулiв щитоподiбної залози з плазми кровi градiєнт концентрацiї у тканинах становить вiд 50 до 500. Таке значне збiльшення хiмiчного потенцiалу речовини, що транспортується, здiйснюється за рахунок енергiї оксидного фосфорування або гiдролiзу АТФ спецiальнимиутранспортними АТФ-азами. Пригнiчення ЖФ-аз при рiзних патологiчних станах, а тажш пiд впливом метаболiчних токсинiв може iстотно порушувати абсорбцiю i внутрiшньоклiтинний розподiл лiкарських речовин.
За допомогою активного транспорту здiйснюється абсорбцiя у травному каналi низькомолекулярних катiонiв Na+, K+, Са2+, амiнокислот, сильних органiчних кислот i основ, серцевих глiкозидiв, пiримiди-нових основ, тiамiну та iнших вiтамiнiв групи В, кортикостероїдiв тощо.
Пiноцитоз (грец. рiпо - пити, поглинати i cytus - клiтина) - це корпускулярна абсорбцiя, або персорбцiя, яка здiйснюється шляхом втягування (iнвагiнацiї) поверхнi мембрани з наступним утворенням пухирця (везикули, вакуолi) навколо речовини, що транспортується, як при фагоцитозi. Пухирець мiгрує через товщу мембрани, i настає екструкцiя (звiльнення) його вмiсту в цитоплазму або у зовнiшнiй простiр. Шляхом пiноцитозу клiтини можуть захоплювати макромолекули (бiлки i нуклеїновi кислоти з дiаметром частинок до 750 нм), а також жирнi кислоти, жиророзчиннi вiтамiни.
Викликає iнтерес можливiсть надходження всередину клiтин лiпосом - нової перспективної лiкарської форми у виглядi фосфолiпiдних мiхурцiв з умiщеними в них лiкарськими й iншими бiологiчно активними речовинами. Лiпосоми захищають цi речовини вiд руйнування ферментами органiзму, що значно подовжує їх дiю.
| 
