Виведення лiкарської речовини з органiзму
Реферат на тему:
Виведення лiкарської речовини
з органiзму
Завершувальним етапом взаємодiї лiкарської речовини й органiзму є виведення (екскрецiя) її (або її метаболiтiв) рiзними органами i тканинами: нирками, печiнкою, легенями, слизовою оболонкою травного каналу, сльозовими, потовими, молочними (пiд час лактацiї) залозами тощо.
Основним шляхом виведення багатьох лiкарських речовин та iнших метаболiтiв з органiзму є ниркова екскрецiя, яка охоплює клубочкову фiльтрацiю, канальцеву секрецiю i реабсорбцiю.
кровi, оскiльки здатнiсть до екскрецiї зберiгає тiльки їхня вiльна фракцiя. Можливе порушення клубочкової фiльтрацiї у випадках розладу мiкроциркуляцiї в нирках (колапс, шок, гломерулонефрит тощо).
Шляхом канальцевог секрецiї з органiзму виводяться органiчнi основи (дофамiн, хiнiдин, гiстамiн), кислоти (фуросемiд, бутадiон, пенiцилiн). У цих процесах беруть участь специфiчнi переносники, якi є ферментативними системами мембранного транспорту i локалiзованi переважно у проксимальних канальцях нефрону. У разi патологiчних змiн ниркової паренхiми, що призводить до порушення енергетичних процесiв, можливi розлади канальцевої секрецiї.
У процесi видiлення речовин з органiзму деяка частина їх пiддається зворотному транспорту, тобто канальцевiй реабсорбцiї, в основi якої лежить механiзм активного транспорту. Крiм того, у проксимальних i дистальних канальцях нефрону можлива пасивна дифузiя нейонiзованих форм лiкарських речовин (наприклад, слабких кислот i лугiв), добре розчинних у лiпiдах. На канальцеву реабсорбцiю впливає рН сечi. Змiщення цього показника в бiк кислої реакцiї викликає пiдвищену реабсорбцiю речовин, якi є слабкими кислотами. Внаслiдок цього екскрецiя таких речовин, як барбiтурати, сульфанiламiди, салiцилати, може знижуватися. Якщо реакцiя сечi лужна, навпаки, пiдвищується реабсорбцiя основ (наприклад, деяких ненаркотичних анальгетикiв, протигiстамiнних засобiв), що спричиняє зниження їх екскрецiї.
Процеси ниркової екскрецiї залежать вiд вiку i наявностi патологiчних змiн в органiзмi. У дiтей, особливо першого року життя, та осiб похилого вiку видiльна функцiя нирок, як правило, знижена, що може призводити до затримки клубочкової фiльтрацiї лiкарських речовин. При запальному ураженнi нирок (наприклад, гломерулонефрит) екскрецiя речовин знижується, внаслiдок чого можлива кумуляцiя їх i розвиток токсичних ефектiв.
Виведення лiкарських речовин слинними залозами може вiдбуватися шляхом дифузiї й активної секрецiї. Крiзь слизову оболонку шлунка у просвiт його з кровi видiляються алкалоїди i деякi основи, що в кишках можуть частково пiдлягати зворотному транспорту.
Печiнкою з жовчю у дванадцятипалу кишку екскретуються лiкарськi речовини та їхнi метаболiти шляхом фiльтрацiї або активної секрецiї. При цьому на процес видiлення речовин впливає їхня молекулярна маса, зi зниженням якої (менше 300) екскрецiя утруднюється, фiзико-хiмiчнi властивостi (наприклад, здатнiсть розчинятися у водi й лiпiдах). Високополярнi речовини активнiше виводяться з жовчю (наприклад, строфантин), лiпофiльнi частiше реабсорбуються в кишках (наприклад, фенолфталеїн, дигiтоксин), здiйснюючи кишково-печiнковий кругообiг (кишково-печiнкова, або ентеропатична, циркуляцiя). На процеси печiнкової екскрецiї значною мiрою впливають функцiональний стан гепатоцитiв i жовчних шляхiв, а також ступiнь фiксацiї лiкарських речовин та їхнiх метаболiтiв у печiнцi.
Через кишки виводяться речовини, що не абсорбувалися з їх просвiту(фталазол, денол), а також тi, що видiленi печiнкою (з жовчю) i слизовою оболонкою кишок.
ся тiльки шляхом пасивної дифузiї, при цьому особливо активно видiляються лiпофiльнi речовини.
вiд глибини i частоти дихання. Деякi леткi речовини, що мають мiсцево-подразнювальнi властивостi (хлор, скипидар та iн.), проходячи крiзь легенi, можуть викликати їх запалення чи набряк.
Через потовi залози видiляються салiцилати, барбiтурати та iншi лiкарськi речовини. При цьому можливi небажанi ефекти: подразнення шкiри (видiлення сполук брому, йоду), дефiцит в органiзмi вiтамiнiв i мiкроелементiв.
Молочними залозами в перiод лактацiї шляхом пасивної дифузiї видiляються рiзноманiтнi речовини (антикоагулянти, транквiлiзатори, цитостатики тощо) у невеликiй кiлькостi. Проте концентрацiя речовин, якi мають властивостi слабких основ, у молоцi матерi може досягати значного рiвня, небезпечного для здоров'я немовляти. Це зумовлено тим, що реакцiя молока дещо кислiша (рН 6,4-7) порiвняно з реакцiєю плазми кровi (рН 7,4), що призводить до пiдвищення йонiзацiї основ i екскрецiї їх у процесi лактацiї. На видiлення молочними залозами лiкарських речовин, якi не є електролiтами, рН середовища не впливає.
Виведення лiкарських речовин та їхнiх метаболiтiв через рiзнi системи є заключним етапом фармакокiнетичного процесу, що забезпечує повну елiмiнацiю їх з органiзму.
|
