Вiтамiни та їх вплив на здоров’я людини
План
1. Загальна характеристика вiтамiнiв
2. Авiтамiноз А
3. Авiтамiноз В, (берi-берi)
5. Авiтамiноз РР (пелагра)
6. Авiтамiноз С (скорбут)
7. Авiтамiноз D (рахiт)
8. Авiтамiноз К
9. Список лiтератури
1. Загальна характеристика вiтамiнiв
Вiтамiни — необхiднi для життєдiяльностi органiзму органiчнi сполуки рiзного хiмiчного походження, якi мiстяться у продуктах харчування.
Умовно вiтамiни позначають великими лiтерами латинського алфавiту: А, В, С, В, Е, К. Розрiзняють жиророзчиннi та водорозчиннi вiтамiни. На даний час виявлено декiлька десяткiв вiтамiнiв. Деякi з них одержують шляхом синтезу.
Органiзм людини потребує всiх вiтамiнiв, оскiльки нi один iз них не може замiнити iншого. Вони беруть участь у процесах асимiляцiї бiлкiв, жирiв, вуглеводiв, солей, дiючи на бiогеннi стимулятори, причому кожний вiтамiн виявляє особливий вплив на органiзм.
Ось чому для правильного розвитку органiзму необхiдно вживати рiзноманiтну їжу. Нестача вiтамiнiв призводить до розладiв рiзних функцiй органiзму, вiдомих пiд назвою гiповiтамiнози та, авiтамiнози.
За походженням розрiзняють такi форми гiпо- та авiтамiнозiв:
· первиннi, або екзогеннi, переважно алiментарного походження, внаслiдок недостатнього вмiсту в їжi того чи iншого вiтамiну;
· вториннi, або ендогеннi, зумовленi порушенням засвоєння вiтамiнiв при достатньому вмiстi їх у їжi, наприклад при тяжких ураженнях шлунково-кишкового тракту з порушенням всмоктування. Ендогенний гiпо- i (або) авiтамiноз розвивається внаслiдок тривалого вживання деяких лiкувальних засобiв (антибiотики, сульфанiламiднi препарати, глюкокортикоїди), а також пiдвищеного руйнування вiтамiнiв при загальних iнфекцiях (сепсис, пневмонiї, скарлатина);
За виразнiстю клiнiчної картини розрiзняють певнi форми авiтамiнозiв (берi-берi, скорбут тощо), гiповiтамiнози, коли клiнiчна картина стерта, i стани безсимптомно перебiгаючої нестачi вiтамiнiв в органiзмi, якi можна виявити лише лабораторним шляхом, дослiдивши вмiст вiтамiнiв у кровi, сечi чи тканинах органiзму.
У медичнiй практицi частiше трапляються гiповiтамiнознi стани, якi виникають при частковiй вiтамiннiй недостатностi й характеризуються легкими розладами самопочуття, кволiстю, дратiвливiстю, схудненням, зниженням стiйкостi до iнфекцiй, особливо вiрусної етiологiї.
До жиророзчинних належать вiтамiни А, О, Е, К.
Вiтамiн А (ретинол) необхiдний для рецепторiв зорового аналiзатора, пiдвищення гостроти нiчного зору, пiдтримання нормального стану шкiри i слизових оболонок. Стимулює епiтелiзацiю, попереджує ороговiння епiтелiю. Мiститься вiн у тваринних жирах, молоцi, жовтку яєць, печiнцi, шпинатi, морквi, капустi, гарбузах, зеленому горошку.
Вiтамiн D (ергокальциферол) регулює фосфорно-кальцiєвий обмiн i бере участь у процесах розвитку i окостенiння скелету. Мiститься вiн у багатьох продуктах, а також у шкiрi людини у виглядi провiтамiну ергостерину. Пiд впливом ультрафiолетового промiння ергостерин перетворюється у вiтамiн D. Багатi на вiтамiн D вершкове масло, риб'ячий жир, яйця, капуста, баклажани.
Вiтамiн Е (токоферол) полiпшує живлення i скоротливу активнiсть мiокарда, попереджує мимовiльнi аборти та передчаснi пологи, є антиоксидантом лiпiдiв (знижує прояви атеросклерозу). Мiститься вiтамiн Е майже у всiх зелених овочах, кукурудзi, коноплянiй олiї, житi, борошнi, бобових.
Вiтамiн К (фiлохiнолiн, вiкасол) забезпечує нормальне зсiдання кровi за рахунок стимуляцiї синтезу протромбiну у печiнцi. Мiститься вiн у капустi, люцернi, помiдорах, шпинатi. Вiкасол — водорозчинний аналог вiтамiну К.
Вiтамiн В1 (тiамiн) має кардiотрофiчну дiю, особливо його кофермент кокарбоксилаза, який полiпшує енергетичний обмiн у мiокардi, дiє нейтронно (нормалiзує вуглеводневий обмiн у нервовiй тканинi), впливає на активнiсть холiнестерази, знижує рiвень цукру в кровi. Тiамiн у великiй кiлькостi мiститься в оболонках зерен злакiв, дрiжджах, бобових, менше — у молоцi й м'ясi, вiдсутнiй у борошнi тонкого помелу, полiрованому рисi. Добова потреба в тiамiнi 2,5—3,0 мг.
Вiтамiн В2 (рибофлавiн) нормалiзує порушений обмiн жирiв, бере участь в обмiнi вуглеводiв, амiнокислот, залiза, у кровотворнiй дiяльностi кiсткового мозку. Запобiгає розвитковi дерматитiв, стоматитiв, кон'юктивiтiв, сприяючи процесам епiтелiзацiї i рубцюванню. Мiститься в м'ясi, молочних продуктах, дрiжджах. Добова потреба 2—4 мг.
Вiтамiн В3 (пантотенова кислота) входить до складу коензиму А, який бере участь у синтезi, активуваннi й окисленнi нейтральних жирiв i жирних кислот. Сприяє утворенню ацетилхолiну— унiверсального медiатора нервової системи. Стимулює синтез кортикостероїдiв. Мiститься у печiнцi, м'ясi, бобових. Основне джерело пантотенової кислоти для органiзму — її синтез нормальною мiкрофлорою кишок людини.
Вiтамiн В6 (пiридоксин) забезпечує функцiю серцевого м'яза, печiнки, гемопоез, бере участь у бiлковому, жировому i мiнеральному обмiнi. Його нестача виникає переважно при вагiтностi, тяжких захворюваннях, тривалих кишкових iнфекцiях, якi супроводжуються дисбактерiозом, оскiльки основне джерело пiридоксину для органiзму – синтез вiтамiну кишковою мiкрофлорою. Добова доза вiтамiну В6 1-2 мг.
Вiтамiн В12 (цiанокобаламiн) впливає на нормобластичний тип кровотворення, беручи участь у синтезi тiмiдин-монофосфату, який входить до екпаду ДНК, активiзує процеси регенерацiї, активiзує обмiн жирних кислот. При його нестачi в органiзмi накопичуються токсичнi метилмалонова i пропененова кислоти, що спричиняє порушення синтезу мiєлiну.
Джерело вiтамiну В12 — печiнка, нирки, риба, яйця. Синтезується вiн також нормальною кишковою мiкрофлорою, депонується у печiнцi. У зв'язку з цим екзогенний алiментарний авiтамiноз В12 трапляється надзвичайно рiдко (вiдомий пiд назвою псевдобiрмерiвська алiментарна анемiя Люс—Вiлла), виникає у людей, якi не вживають м’яса.
Вiтамiн В15 (кальцiй пангамат) вiдновлює дихальну активнiсть тканин в умовах гiпоксiї, попереджує розвиток жирової iнфiльтрацiї печiнки, полiпшує лiпоїдний обмiн.
Вiтамiн С (аскорбiнова кислота) бере активну участь в окисно-вiдновних процесах, має неспецифiчну загальнозмiцнювальну дiю, активiзує дiяльнiсть внутрiшньої секрецiї, пiдвищує адаптацiйнi властивостi органiзму i його опiрнiсть до iнфекцiй, стимулює синтез калогену (завдяки чому прискорюються процеси регенерацiї, укрiплюються капiляри), бере учать в обмiнi залiза, вуглеводiв, посилює розпад холестерину. Вiтамiн С мiститься у рослинах. Особливо багато його в лимонах, смородинi, плодах шипшини, часнику, цибулi, хвої, капустi тощо. Мiнiмальна добова потреба у вiтамiнi С становить 50-100 мг.
Вiтамiн Р (рутин) є природним «захисником» аскорбiнової кислоти в органiзмi, запобiгає її надмiрному окисленню, що забезпечує її бiологiчну активнiсть. Водночас вiтамiн Р у присутностi вiтамiну С знижує проникнiсть капiлярiв, тому їх часто застосовують у комплексi (препарат аскорутин).
Вiтамiн РР (нiкотинова кислота) виявляє рiзнобiчну дiю на органiзм — нормалiзує функцiї головного мозку, серцево-судинної системи, органiв травлення, системи кровi. Нiкотинова кислота активiзує вуглеводний, бiлковий i жировий обмiни, дихальну активнiсть, стимулює гемопоез i функцiю ендокринних залоз. Нестача нiкотинової кислоти спричинює розвиток пелагри. Вiтамiн РР мiститься у яйцях, м'ясi, свiжих овочах, рибi.
Вiтамiн В9, В10, Ви (фолiєва кислота та її рiзновиди) бере участь у синтезi бiлкiв, обмiнi холiнiв, є складником холiнестерази. Активiзується аскорбiновою кислотою i, в свою чергу, активiзує цiанокобаламiн, тому фолiєву кислоту призначають у комбiнацiї з останнiм при анемiях. Поширена у природi, синтезується також кишковою флорою, тому екзогенний авiтамiноз виникає рiдко. У тканинах рослин i тварин фолiєва кислота утримується в неактивному станi; активiзується в шлунково-кишковому трактi пiд впливом особливого ензиму шлунка, вiдсутнiсть якого i призводить до фолiєвого гiпо- чи авiтамiнозу. При цьому розвивається анемiя, виникають розлади травлення, гiнгiвiти, гiпотрофiя, судома. Потреба органiзму у фолiєвiй кислотi 1—5 мг.
Вiтамiн Н (бiотин) бере участь у жировому i вуглеводному обмiнах. Клiнiчнi прояви недостатностi вiтамiну Н частiше спостерiгаються у дiтей, якi вживають в їжу велику кiлькiсть сирого яєчного бiлка, авiдин якого зв'язує бiотин. Виявляється хвороба дерматитом iз лущiнням шкiри, себореєю, атрофiєю сосочкiв язика (так званий географiчний язик), пiзнiше виникають м'язовий бiль, гiперестезiї, змiни ходи. Добова доза бiотину 10—25 мг.
2. Авiтамiноз А
Нестача в їжi вiтамiну А призводить до появи симптомокомплексу, який характеризується порушенням зору, змiнами у шкiрi i слизових оболонках, зниженням опiрностi до iнфекцiй.
Порушення зору виявляються зниженням темпової адаптацiї (пристосуванням зору до темноти), а далi розвивається «куряча слiпота» — гемералопiя, коли рiзко погiршується зiр у присмерковий i нiчний час.
Шкiра стає сухою, нерiвномiрно пiгментованою, лущиться, волосянi мiшечки роговiють, волосся випадає, часто виникають фурункули.
Замiна цилiндричного епiтелiю слизових оболонок на багатошаровий призводить до розвитку ринiтiв, фарингiтiв, трахеїтiв, гастритiв, колiтiв, циститiв.
Лiкування.
Насамперед призначають повноцiнне харчування, їжа має бути багатою на вiтамiн А. До харчового рацiону повиннi входити яйця, вершкове масло, iншi молочнi продукти, печiнка, рибнi страви, а також фрукти та овочi, багатi на провiтамiн А — каротин (морква, абрикоси, перець тощо).
Із препаратiв вiтамiну А призначають ретинола ацетат всередину (до 10 000—100 000 МО на добу у три прийоми) або олiйний розчин внутрiшньом'язово (по 0,5—1,0 на добу). Приймають всередину концентрат вiтамiну А, шипшинову або облiпихову олiю. Для мiсцевого лiкування також застосовують шипшинову чи облiпихову олiю, каротин або каротолiн.
Гiпервiтамiноз А виявляється головним болем, сонливiстю, порушенням зору (диплопiєю), серцевою слабiстю. У таких випадках необхiдно вiдмiнити ретинол i призначити аргокальциферол (вiтамiн D2).
3. Авiтамiноз В, (берi-берi)
колiти, дизентерiя, амебiаз) iз порушенням всмоктування i тривалий час перебувають на щаднiй дiєтi. Гiпо- чи авiтамiноз В, може розвинутися в алкоголiкiв, при виснажливих iнфекцiйних захворюваннях (малярiя).
Хвороба берi-берi перебiгає у трьох формах: полiневротичнiй, кардiальнiй i набряковiй, залежно вiд того, який симптомокомплекс переважає.
чутливiсть, порушується хода, розвивається паралiч.
Лiкування.
Призначають дiєту, в яку входять продукти, багатi на вiтамiн В,: шпинат, капусту, помiдори, лимони й апельсини, боби, горох, молоко i молочнi продукти, яйця, м'ясо, пивнi дрiжджi (30—50 мл на день). У тяжких випадках призначають тiамiн бромiд у таблетках (0,01—0,02 г 3 рази на день) або в iн'єкцiях (1 мл 3— 6% розчину) внутрiшньом'язово.
4. Авiтамiноз В2 (арибофлавiноз)
Хвороба виявляється ураженням слизових оболонок i шкiри, особливо слизової оболонки нижньої губи та кутикiв рота, з утворенням трiщин, злущенням епiтелiю, рубцюванням, а також почервонiнням слизової оболонки рота й язика, кон'юнктивiтом, себорейною екземою шкiри. Водночас спостерiгаються погiршення апетиту, зниження маси тiла, загальна слабiсть, головний бiль, розлади травлення. Кiлькiсть рибофлавiну у сечi знижена (норма 0,5—0,8 мг на добу).
Призначають харчовий рацiон, до якого входять м'ясомолочнi продукти i дрiжджi, а також рибофлавiн у таблетках чи драже по 0,005—0,1 г. Крiм цього, 0,01% розчин рибофлавiну застосовують як очнi краплi при рибофлавiнових кератитах та кон'юнктивiтах.
5. Авiтамiноз РР (пелагра)
Починається захворювання iз розладу функцiй органiв травлення. Хворi скаржаться на вiдчуття жару, палiння в ротi, слинотечу i постiйнi проноси. Язик стає малиново-червоним, у кутках рота з'являються виразки. Далi приєднуються нервовi розлади: загальна слабiсть, розбитiсть, пригнiченiсть, байдужiсть до навколишнього, яка може доходити до цiлковитого слабоумства (деменцiї). Змiни шкiри характеризуються розвитком дерматиту, який переважно вражає кистi та стопи. З'являються червонi плями (еритема), якi згодом перетворюються у пухирцi i нагноюються. Пiсля їх пiдсихання шкiра лущиться. Ураження шкiри локалiзується симетрично, колiр шкiри набирає брудно-коричневого кольору.
У харчовий рацiон включають продукти, багатi на нiкотинову кислоту: свiжi овочi, фрукти, дрiжджi, молоко, сире м'ясо. Ефективним є введення препаратiв нiкотинової кислоти. Застосовують 1% розчин кислоти нiкотинової або нiкотинамiду (1,0 i 2,5%) по 3—10 мл протягом 10—15 днiв внутрiшньом'язово або внутрiшньовенно. Можна призначати препарати нiкотинової кислоти всередину в таблетках по 0,005 г 2—4 рази на добу пiсля їди.
6. Авiтамiноз С (скорбут)
Скорбут (цинга) розвивається внаслiдок вiдсутностi в їжi аскорбiнової кислоти (вiтамiну С). Авiтамiноз може виникнути також при пiдвищенiй потребi органiзму у вiтамiнi (iнфекцiї, iнтоксикацiї, вагiтнiсть, лактацiя) або при захворюваннях шлунково-кишкового тракту з порушенням всмоктування, тобто скорбут може бути як екзогенного, так i ендогенного походження.
апетит, хворi скаржаться на пригнiченiсть настрою, тиснення у грудях, серцебиття, м'язовий бiль, частiше у попереку i м'язах гомiлки. Шкiра стає сухою, шорсткою, ясна набрякають, кровоточать. На шкiрi з'являються точковi крововиливи (позитивний симптом джгута).
У стадiї розгорнутої клiнiчної картини до описаної вище симптоматики приєднується геморагiчний синдром. На шкiрi з'являються крововиливи у виглядi дрiбних i великих темно-червоних плям, якi розташовуються навколо волосяних мiшечкiв, пiдшкiрнiй клiтковинi, м'язах, iнодi — в окiстi й суглобах. Часто виникають носовi, шлунковi, кишковi, легеневi кровотечi. Крововиливи при скорбутi частiше локалiзуються на ногах, рiдше — на руках.
Прогресує цинготне ураження ясен i слизової оболонки рота. Ясна набряклi, болять, кровоточать, слизова оболонка цiанотична, а в тяжких випадках з'являються виразки. Зуби розхитуються i випадають.
У кровi зменшується кiлькiсть еритроцитiв i гемоглобiну. Лiмфатичнi вузли збiльшенi, болiснi.
Лiкування.
вiдвар шипшини, кiлькiсть вуглеводiв слiд зменшити. Крiм цього, обов'язково призначають аскорбiнову кислоту по 0,3—1,0 г на день протягом 1—2 мiсяцiв, комбiнуючи з рутином (по 0,02—,05 г).
7. Авiтамiноз
D
(рахiт)
Рахiт — хвороба, яка характеризується розладом процесу росту кiсток у дiтей. У дорослих проявом рахiту є остеопороз iз викривленням кiсток. У кровi знижується вмiст неорганiчного фосфору (норма — 6 мг %) i кальцiю (норма 9— 11 мг %), пiдвищується активнiсть ферменту фосфатази.
Призначають повноцiнне харчування, їжу, багату на вiтамiн D, перебування на свiжому повiтрi, УФ-опромiнення.
8. Авiтамiноз К
внаслiдок рiзкого зниження вмiсту протромбiну в кровi Розпiзнають захворювання лабораторним шляхом — сповiльнюється зсiдання кровi (100% вмiсту протромбiну в кровi вiдповiдає зсiданню кровi мiж 10 i 25 секундами).
Список лiтератури
вiтамiн авiтамiноз хвороба
1. Левченко В. А. и др. Внутренние болезни. – Львов:«Свiт» - 1999 г.
2. Воробйов А. І. Довiдник практичного лiкаря – М. – Онiкс, Альянс-В, 2010 г.
3. Михайлов В. Основы воспитания здорового ребенка // Книга молодой семьи: Сборник. – Л., 1990 г.
|
