Венеричнi захворювання
Змiст:
1. Поняття про венеричнi хвороби.
2. Перебiг сифiлiсу.
4. Боротьба з венеричними захворюваннями.
Що таке СНІД?
2)Як можна заразитись СНІДом?
Поняття про венеричнi хвороби.
Венеричнi захворювання – це особлива група iнфекцiйних хвороб, якi передаються переважно статевим шляхом; на них хворiють однаковою мiрою як чоловiки, так i жiнки. На вiдмiну вiд звичайних iнфекцiйних захворювань венеричнi хвороби не залишають пiсля себе iмунiтету, i при повторному зараженнi хвороба розвивається знову. При венеричних хворобах видужання не настає само по собi: без медичної допомоги людина не може позбутися такої хвороби i хворiє на неї все життя.
Венеричнi хвороби називають iнодi “хворобами поведiнки”, бо їх поширенню сприяють моральна розбещенiсть, випадковi статевi зв’язки та iн. Саме неправильна поведiнка певної частини людей – причина iснування венеричних хвороб у наш час.
Кожне венеричне захворювання спричиняється певним видом мiкроорганiзму: сифiлiс – блiдою спiрохетою, гонорея (трипер) – гонококом; вiдомi й iншi венеричнi захворювання.
Перебiг сифiлiсу.
ознаки захворювання при цьому не виявляються. Потiм на мiсцi оселення спiрохети з’являється виразка або садно округлої форми з блискучою поверхнею та затвердiнням в основi. Через кiлька днiв пiсля появи виразки рiзко збiльшуються найближчi лiмфатичнi вузли. Це – первiсний перiод сифiлiсу. Вiн триває приблизно мiсяць, та оскiльки сифiлiтична виразка i збiльшення лiмфатичних вузлiв не супроводяться болем, хворий на сифiлiс може не помiчати ознак хвороби i не звернутися вчасно за медичною допомогою.
Спiрохети, iнтенсивно розмножуючись, поширюються в органiзмi. Вони з’являються в усiх його органах i тканинах, у кровi й лiмфi. У цей вторинний перiод сифiлiсу спостерiгаються явища iнтоксикацiї (отруєння) органiзму трутою спiрохет. При цьому немає якихось характерних ознак, за якими можна було б безпомилково визначити захворювання на сифiлiс; звичайнi загальна слабкiсть, головна бiль, нездужання, бiль у м’язах, суглобах i кiстках, невелике пiдвищення температури. Часом усе це хворий розцiнює як грип. Єдина характерна ознака вторинного перiоду сифiлiсу – рожево-червонi плями по всьому тiлу; вони не завжди легко виявляються , а якщо хворий їх i помiчає , то, як правило, вважає, що це алергiя на якусь їжу. У вторинний перiод сифiлiсу хворий дуже заразний для навколишнiх. У третинному перiодi сифiлiсу в мiсцях скупчення спiрохет дуже уражаються тканини: спочатку тканина сильно набрякає, а потiм мертвiє i розпадається, на її мiсцi утворюється глибокий рубець, характерний тiльки для сифiлiсу. Такi ураження тканини (гуми) можуть з’ явитись на будь-якiй дiлянцi тiла. Поява гуми на дiлянцi твердого пiднебiння спричиняє руйнування кiстки в цьому мiсцi й виникнення характерної для сифiлiсу гугнявостi. Гума на дiлянцi спинки носа руйнує кiстки носа, призводить до його “провалювання”. Ушкодження рiзних частин тiла спотворюють людину i роблять її iнвалiдом.
до майже миттєвої смертi. Сифiлiтичнi ураження судин i тканин спинного мозку спричиняють появу тяжких неврологiчних ускладнень, при яких порушується чутливiсть рiзних дiлянок тiла, виникають постiйнi або перiодичнi сильнi свердлячi або “стрiляючi” болi. В результатi сифiлiтичного ураження нервової системи порушується координацiя рухiв, хода стає нестiйкою, втрачається рiвновага, людина похитується; типовими є порушення мови, випадiння пам’ятi, розлад лiчби, писання, читання, поступовий розвиток слабоумства. Хворi стають надзвичайно дратiвливими, запальними або, навпаки, млявими й апатичними.
На слизовiй оболонцi статевих органiв збудник гонореї – гонокок – посилено розмножується, спричиняє її запалення, яке супроводиться набряком i сильним видiленням гною. Ушкодженi мiсця слизової оболонки починають дуже рiзати i пекти, на них виникають ерозiї. Хвороба ускладнюється порушенням вiдтiкання сечi. У кровi гонокок швидко гине, тому на вiдмiну вiд сифiлiсу, гонорейна iнфекцiя звичайно має мiсцевий характер. В ослаблених людей iз зниженим iмунiтетом гонокок може поширюватись по всьому органiзму, уражаючи суглоби, серцевий м’яз, навколосерцеву сумку. Гонокок видiляє отруту, i через це, крiм мiсцевих уражень, у хворого спостерiгається слабкiсть, втрата апетиту, головний бiль.
мiхур. Цi ознаки хвороби з’являються через 1 – 3 днi пiсля зараження й досягають найбiльшої iнтенсивностi через 2 – 8 днiв. Через кiлька тижнiв вони стихають, i хвороба переходить у хронiчну форму, яка протiкає майже безболiсно. Хвороба може загостритись при вживаннi алкоголю, при ослабленi органiзму, в жiнок пiд час менструацiї i пiсля пологiв.
Хронiчна гонорея поступово ускладнюється враженням чоловiчих статевих залоз (яєчок) i передмiхурової залози; при цьому нерiдко розвивається безплiднiсть. У жiнок безплiднiсть може спричинитися гонорейним ураженням матки i маткових труб. Хронiчна гонорея загострюється пiд час пологiв. Оскiльки в пiсляпологовому перiодi слизова оболонка статевих органiв особливо сприятлива до iнфекцiй, хвороботворний процес дуже поширюється на всi статевi органи i ушкоджує їх.
Боротьба з венеричними захворюваннями.
В нашiй країнi створено всi необхiднi умови для успiшної боротьби з венеричними захворюваннями. Проводяться заходи, що запобiгають поширенню цих хвороб; хворим подається безплатна медична допомога. усiх хворих обов’язково ставлять на облiк у спецiальнi медичнi заклади – шкiрно-венерологiчнi диспансери, а тих , хто ухиляється, карають у кримiнальному порядку.
Працiвники шкiрно-венерологiчних диспансерiв лiкують хворих i обов’язково знаходять джерело зараження, незалежно вiд того, звертається цей носiй хвороби в диспансер чи нi. Обстежують також усiх, хто був у контактi з хворим. З профiлактичною метою регулярно обстежують працiвникiв сфери обслуговування, харчових пiдприємств, дитячих закладiв – дитячих садкiв, ясел, шкiл-iнтернатiв та iн., оскiльки їх захворювання може завдати навколишнiм особливо великої шкоди.
Лiкують хворих на венеричнi захворювання як в умовах диспансеру, так i в стацiонарi. У стацiонар направляють хворих в заразному перiодi сифiлiсу, а також хворих з будь-яким венеричним захворюванням, якщо вони лiкуються нерегулярно, порушують строки вiдвiдування лiкаря для контролю за лiкуванням, що проводиться в диспансерi.
венеричних захворювань. Проте хворi часом намагаються ввести в оману медичних працiвникiв. Вони приховують захворювання, перекручують вiдомостi про джерело та обставини захворювання, багато чого замовчують. Це ускладнює боротьбу з венеричними хворобами.
Поведiнка людей, якi знають про своє захворювання, але приховують його i заражають iнших людей, розцiнюється як суспiльно небезпечна. Статтi Кримiнального Кодексу України передбачають кримiнальну вiдповiдальнiсть за таку поведiнку.
Щодо венеричних захворювань iснує немало передсудiв, якi сприяють їх поширенню. Наприклад, деякi люди вважають, що заразитись венеричними хворобами можна тiльки пiсля певного вiку. Але зараження може статись у будь-якому вiцi. Заразитись можна вiд людини iншої статi й нестатевим шляхом – якщо користуватися чужою губною помадою, посудом хворого, докурювати чужу сигарету, а також на громадських пляжах. Сприйнятливiсть до зараження венеричними захворюванням пiдвищується у станi сп’янiння.
СНІД
СНІД (синдром набутого iмунодефiциту) визивається специфiчним вiрусом. Цей вiрус потрапляє у кров i пошкоджує певний тип бiлих кров’яних кульок (лiмфоцитiв), якi є важливим ланцюгом захисної (iмунної) системи органiзму. В результатi заражена людина стає “беззахисною” перед мiкробами та опухлями. Хвороба розвивається повiльно, на протязi декiлькох рокiв єдиною ознакою хвороби може бути збiльшення декiлькох лiмфатичних вузлiв. Потiм починаються пiдвищення температури, розлад шлунку, пiтливiсть, похудiння. Пiзнiше настає запалення легень, сепсис(зараження кровi), злоякiснi пухлини, переважно на шкiрi. Все це призводить до смертi хворого.
Як можна заразитись СНІДом?
СНІД – мало заразна хвороба. Внаслiдок вивчення декiлькох тисяч хворих, зареєстрованих в свiтi, встановлено, що вiрус СНІДу передається:
при статевому контактi з хворими або зараженими вiрусом СНІДу, частiше при статевих збоченнях;
в результатi використовування для iн’єкцiї нестерильних шприцiв, в основному наркоманами;
шляхом введення кровi або її препаратiв , якi вмiщують вiрус;
Жодного випадку зараження СНІДом не виникло при побутових контактах чи при контактах на роботi. Жоден медичний працiвник не заразився при допомозi хворим на СНІД.
При спiльному перебуванi здорових дiтей i дiтей , хворих СНІДом, не було вiдмiчено передачi вiрусу в школах i шкiльних закладах.
Чи є методи дiагностики СНІДу?
При проникненнi вiрусу СНІД в органiзм виникає вiдповiдна реакцiя – утворюються антитiла. Цю реакцiю можна виявити спецiальними методами, при дослiдженнi проби кровi. Позитивна реакцiя вказує на те, що людина заразилась вiрусом СНІДу. У частини осiб з позитивною реакцiєю надалi розвивається СНІД. Іншi можуть зовнi залишатись здоровими, але зберiгають вiрус в органiзмi i тому можуть заразити iнших людей. По результатам реакцiї не можна сказати хто захворiє, а хто буде лише вiрусоносiєм.
Реакцiя на СНІД проводиться при кожнiй здачi донорської кровi. Донорська кров, яка дає позитивну реакцiю знищується.
| 
