Курсовая
Вiковi змiни в системi травлення
Змiст
1. Значення травлення
2. Методи дослiдження дiяльностi травних залоз
6. Травлення в кишечнику
Значення травлення
З їжею органiзм отримує такi складнi органiчнi речовини, як бiлки, жири та вуглеводи. Цi речовини використовуються органiзмом в якостi будiвельного матерiалу при процесах росту i побудовi нових клiтин замiсть вiдмираючих. Поживнi речовини є джерелами енергiї в органiзмi.
Не менше значення мають вiтамiни, якi надходять, мiнеральнi солi i вода. Вони необхiднi для створення умов, в яких протiкають рiзноманiтнi хiмiчнi реакцiї, у багатьох реакцiях вони самi беруть безпосередню участь.
Вода, мiнеральнi солi i вiтамiни засвоюються органiзмом в незмiнному виглядi. Що ж стосується бiлкiв, жирiв i вуглеводiв, якi знаходяться в їжi, то вони просто не можуть бути засвоєнi органiзмом. Перш за все цi речовини утворенi великими молекулами, якi не можуть пройти через стiнку травного тракту. Головне полягає в тому, що вони для органiзму чужорiднi i, як на рiзнi чужорiднi тiла, в органiзмi проти них виробляються захиснi речовини (антитiла). Тепер стає зрозумiлим, чому основнi поживнi речовини, перш нiж потрапити у внутрiшнє середовище органiзму, пiддаються переварюванню.
Травленням
називають процес фiзичної i хiмiчної обробки їжi i перетворення її в бiльш простi i розчиннi сполуки, якi можуть всмоктуватися, переноситися кров'ю, засвоюватися органiзмом.
В органiзмi людини пiд впливом травних сокiв втравному трактi бiлки розщеплюються до амiнокислот, жири - до глiцерину i жирних кислот, а складнi вуглеводи - до простих цукрiв (глюкоза та iн.) Основна роль в такiй хiмiчнiй обробцi їжi належить ферментам, якi мiстяться в травних соках.
- це бiологiчнi каталiзатори бiлкової природи, що виробляються самим органiзмом. Характерна властивiсть ферментiв - їх специфiчнiсть: кожен фермент дiє на речовина або групу речовин тiльки певного фiзичного складу i будову, на певний тип хiмiчного зв'язку в молекулi. Пiд впливом ферментiв, нерозчиннi i нездатнi до всмоктування складнi речовини, перетворюються в розчиннi i легкозасвоюванi бiльш простi речовини.
Методи дослiдження дiяльностi травних залоз
З тих пiр, як було встановлено, що травнi залози виробляють травнi соки, вченi намагалися отримати їх для аналiзу. Так, ще в XVII ст. голландському вченому Граф вдалося зiбрати невелику кiлькiсть травних сокiв за допомогою трубок, введених в просвiт вивiдних проток слинної i пiдшлункової залоз. Вченi пробували отримати шлунковий сiк за допомогою гумової губки, яка ковталась, вбирала вмiст шлунка, а потiм витягали з шлунка за прив'язану до неї нитку. Шотландський лiкар Стiвене виявив перетравлюючу дiю шлункового соку людини, скориставшись послугами фокусника, який володiв рiдкiсною здатнiстю - зригувати рiзнi предмети, якi потрапили в шлунок.
таких методiв було важко встановити склад i властивостi травних сокiв.
Пiзнiше у тварин пiд наркозом розкривали черевну порожнину i з проток травних залоз отримували травнi соки. Але робити якi-небудь висновки про закономiрностi роботи травної залози було майже неможливо: тварина була на операцiйному столi, пiд наркозом. Умови явно вiдрiзнялися вiд нормальних. Значно бiльше вiдомостей про роботу травних залоз можна отримати за допомогою фiстульного методу
дослiдження.
Фiстула
- це штучне з'єднання протоки травної залози або порожнини травного тракту з зовнiшнiм середовищем органiзму. Привiд для такого методу дослiдження дали цiкавi, хоча i випадковi, спостереження за людьми, у яких в результатi поранення або захворювання утворився свищ шлунку або кишечнику. В 1842 р. московський хiрург Басов запропонував вивчати шлункову секрецiю у собак за допомогою фiстули шлунка. Але в цьому випадку не можна було отримати для дослiдження чистий шлунковий сiк, вiн був змiшаний з залишками їжi, слиною, слизом, якi завжди є в шлунку.
Система
Поняття про систему органiв травлення.
Система органiв печiнки та пiдшлункової залози, тонка i клубова кишки) i товстої кишки,що складається з слiпої,ободової, i прямої кишок. У ободової 'кишцi розрiзняють висхiдну i спадну сигменти кишки.
функцiя у нього виражена дуже слабко. Пiсля народження харчування спочатку молозива, а зарахованi зрiлим молоком та змiшане вигодовування значною мiрою пiдсилюють функцiю травного апарату у дiтей.
Особливостi травлення в ротовiй порожнинi
Перетравлювання їжi починається в ротовiй порожнинi. Механiчне роздроблення i подрiбнення їжi при її пережовування складають специфiчну функцiю органiв ротової порожнини, тiльки вона одна з усiх органiв травлення має кiсткову основу. У ротовiй порожнинi мiстяться мова та зуби. Мова - рухомий м'язовий орган, вкритий слизовою оболонкою, богато постачений посудинами i нервами. Мова пересуває їжу в процесi жування, є органом смаку й мови.
Зуби подрiбнюють їжу,крiм того, вони беруть участь у формуваннi звукiв мови. По функцiї та формою розрiзняють рiзцi, iкла, малi i великi корiннi зуби. Загальне число зубiв у дорослих 32. У кожнiй половинi верхньої та нижньої щелеп розвиваються 2 рiзця, 1 iкла, 2 малих корiнних i з великих корiнних зуба. Це може бути виражена зубної формулою, в якiй прийнято позначати зуби одного боку обох щелеп.
Кожен зуб має виступаючi з ясна коронки, яка переходить у шийку (пiд яснами) i корено, занурений у зубну лунку щелепи i щiльно зростаються з нею за допомогою надкостнiци. Великi корiннi зуби на нижнiй щелепi. Мають по два, а на верхнiй - по 3 кореня. Іншi зуби однокоренние. Всерединi кореня проходить канал, що розширюється в порожнину зуба; вiн заповнений зубної м'якоттю - пухкої сполучною тканиною, посудом i нервами.
Коронка, шийка, i корiнь складаються з твердих тканин. У порожнинi зуба помiщаються м'якi тканини зуба, або пульпа. Основа пульпи побудована iз сполучної тканини, багатi елементами. У пульпи через кореневий канал входять судини i нерви. Тут вiдбувається iнтенсивний обмiн речовин зуба, i з пульпи пов'язанi вiдновлювальнi процеси у разi будь-яких ушкоджень дентину.
Головну масу всiх частин зуба складає дентин, покритий на коронцi емаллю, а на шийцi i коренi - цементом.
Емаль
, що покриває коронки, - сама тверда тканина в органiзмi: по твердостi вона наближається до кварцу. Але й вона все-таки може стиратися i давати трiщини. Органiчна речовина в емалi складає тiльки 2-4% все iнше - мiнеральнi речовини.
Дентин i цемент
являють собою видозмiненi кiсткову тканину, у порiвняннi з якою мiстять значно бiльше, фосфорнокислий кальцiй.
Зуби закладаються i розвиваються в товщi щелепи. Ще в утробном перiодi розвитку закладаються зачатки постiйних зубiв, якi потiм змiнюють молочнi.
У дитини на 6-8-му мiсяцi життя спочатку починають прорiзатись тимчасовi, або молочнi, зуби. Зуби можуть з'являтися ранiше чи пiзнiше в залежностi вiд iндивiдуальних особливо-стей розвитку, якостi; харчування. Найчастiше першими прорiзаються середнi рiзцi нижньої щелепи, потiм з'являються верхнi середнi i верхнi бiчнi, в кiнцi першого, року прорезиваются зазвичай 8 молочних зубiв. Протягом другого року життя, а iнодi i початку третього року закiнчується прорiзання всiх 20 молочних зубiв. Зубна формула в цьому випадку має наступний вигляд:
2 10 2 верхня щелепа (одна сторона)
2 10 2 нижня щелепа (одна сторона)
Молочнi зуби нiжнi й крихкi, це слiд враховувати при органiзацiї харчування дiтей.
У 6-7 рокiв у дiтей починають випадати молочнi зуби, i на змiну їм поступово зростають постiйнi зуби. Перед змiною корiння молочних зубiв розсмоктується, пiсля чого вони випадають. Малi корiннi i третi великi корiннi, або зуби мудростi, виростають без молочних попередникiв. Прорiзання постiйної змiни зубiв закiнчується до 14-15 рокiв, Виняток становлять зуби мудростi, «поява яких часом затримуються до 25-30 рокiв, у 15% випадкiв вони вiдсутнi на верхнiй щелепi взагалi. Цi зуби були добре розвиненi у древнiх людей (сiнантропов, неандертальцiв).
У зв'язку з тим, що постiйнi зуби протягом декiлькох »рокiв перебувають пiд молочними зубами, варто особливо звернути увагу на стан порожнини рота i зубiв у дiтей шкiльного, так i дошкiльної, вiку.
За даними Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я (ВООЗ), 7-9 чоловiк з 10 обстежених мають потребу в лiкуваннi зубiв. Ів першу чергу це пов'язано з карiєсом. Суть його полягає в наступному. При хiмiчному впливi на емаль вiдбувається демiнералiзацiя, розчинення мiнеральних солей емалi кислотами, якi утворюються в основному в результатi розпаду залишкiв їжi. Демiнералiзацiя йде i в тканини зуба, розташованої пiд емаллю-в дентин.
Найбiльш згубно дiє на емаль молочна кислота - основний продукт бродiння вуглеводiв. В подальшому вiдбувається вже безпосереднiй вплив мiкробiв на демiнералiзовану емаль i дентин. У результатi вiдбувається розпад органiчних речовин зуба.
На карiозний процес, впливають i зовнiшнi (екзогеннi) фактори. В їх числi нестача вiтамiнiв (особливо групи В i Р), солей кальцiю, фосфору, фтору в їжi i питної в «де, вiдсутнiсть або нестача ультрафiолетових променiв. Все це призводить до порушення мiнерального та бiлкового обмiну в органiзмi, що впливає на харчування емалi i дентину,
Першорядне значення в механiзмi карiєсу зубiв грають мiкроорганiзми порожнини рота, головним чином стрептококи.
Пiд дiєю кислоти в емалi вiдбувається розчинення мiнеральних речовин. В ураженiй дiлянцi емалi створюються все бiльш сприятливi умови для життєдiяльностi мiкроорганiзмiв. Виникають бляшки зубного нальоту з кислотоутворюючi мiкроорганiзми. Тутчастiше за все i починається процес розвитку карiєсу, з'являється видиме оком бiла пляма. Мiнеральних речовин в дiлянцi поразки стає все менше в результатi утворюється карiозна порожнина.
Щоб запобiгти освiти порожнини, треба збалансувати рацiональне харчування, забезпечивши достатнє надходження з їжею кальцiю, фосфору i фтору.
В даний час широко застосовують фторопрофiлактику карiєсу. Це i фторування питної води, i мiсцеве зрошення розчином фтористого натрiю, спецiальнi зубнi щiтки.
Догляд за зубами насамперед повинен виражатися в обов'язковому прополощуваннi рота кип'яченою, злегка теплуватою водою пiсля кожного прийому їжi, щоб по можливостi видалити всi застрялi мiж зубами частинки їжi. Потрiбно щоденно ввечерi перед сном чистити зуби щiткою з зубним порошком, щоб бiльш грунтовно видалити всi залишки їжi.
Не можна давати дiтям занадто гарячу або дуже холоднуїжу, а також дозволяти їм розкушувати зубами горiхи або iншi твердi речовини, так як це може викликати пошкодження емалi.
Змикання верхнiх рiзцiв знижнiми називають прикус. При правильному прикусi верхнi - рiзцi займають положення попереду вiд нижнiх, що посилює їх рiжучу дiю.
Подрiбнена механiчно їжа в порожнинi рота змiшується зi слюною. У ротову порожнину вiдкриваються протоки трьох пар великих слинних залоз: привушних, пiднижньощелепних i пiд'язиковi. Крiм великих, є дрiбнi слизовi слиннi залози. Вони розкиданi майже по всiй слизовiй оболонцi ротової порожнини.
- Слиннi залози функцiонують з моменту, народження дитини, але в першi мiсяцi слини видiляється мало. З появою молочних зубiв слиновидiлення посилюється настiльки,що дiти часто не встигають її проковтують i вона випливає з рота.
їжа легше ковтається. У складi слини є ще речовина бiлкової природи - лiзоцим, що володiє знезаражуючою дiєю. Цим, мабуть, можна пояснити, що рани i подряпини слизової оболонки ротової порожнини гояться швидше, нiж на поверхнi тiла.
З вiком кiлькiсть видiляємої слини збiльшується; найбiльш помiтнi зрушення в слиновидiленнi вiдзначаються у дiтей вiд 9 до 12 мiсяцiв, де всього за добу у дiтей вiддiляється до 800 см3 слини.
Регуляцiя слиновидiлення
При попаданнi їжi в рот через кiлька секунд починається слиновидiлення. Така швидка вiдповiдь слинних залоз на роздратування ротової порожнини говорить про те, що слиновидiлення здiйснюється рефлекторно, за участю нервової системи.
Їжа, що надiйшла в порожнину рота, дратує закiнчення смакових нервiв, що виникає в них збудження, яке по центру стрiмким нервам передається в довгастий мозок,в центр слиновидiлення Тут вiдбувається передача збудження з доцентрових нервiв на вiдцентровi симпатичної / i парасимпатичнi),що йдуть до слинних залоз. Збудження охоплює секреторних клiтини слинних залоз, i вiдбувається вiддiлення слини певної якостi та кiлькостi. Так здiйснюється безумовний слюновидiльний рефлекс.
Слюна може виддiлятися не тiльки при попаданнi їжi в рот, але й при виглядi, запаху їжi, розмовi про їжу. Це теж рефлекс, але рефлекс особливий, який І. П. Павловим названий умовним рефлексом. Умовно рефлекторно вiддiлення слини вiдбувається лише в тому випадку, якщо вигляд, запах їжi, або розмови про смачну їжу збiгалися з першим прийомом їжi. .
Їжа, подрiбнена в ротовiй порожнинi i просочена слиною, сформована в харчовi комочки, через зев надходить в глотку, а з неї в стравохiд.
Стравохiд
- м'язова трубка довжиною у дорослої людини близько 25 см. Внутрiшня оболонка стравоходу - слизова - вкрита багатошаровим плоским епiтелiєм з ознаками ороговiння у верхнiх шарах. Епiтелiй захищає стравохiд при русi по ньому грубого харчового комка. Слизова оболонка утворює глибокi поздовжнi складки, що припускає значне розширення стравоходу при проходженнi по ньому харчового комка.
У дiтей слизова оболонка стравоходу нiжна, яка легко може поранитись грубою їжею, багата кровоносними судинах. Довжина у новонароджених близько 10 см, у вiцi 5 рокiв-16 см, в 15 рокiв-19 см.
Особливостi травлення у шлунку
Шлунок
- мала кривизна. У шлунку розрiзняють вхiд (кардiальна частина), дно (або фун-Наступнi частини) i вихiд (пiлорична частина).
Придвернi вiдкривається в дванадцятипалу кишку.
Зсередини шлунок вистлан слизовою оболонкою, утворюютьщей багато складок. У товщi слизової оболонки знаходяться залози, трубчастi за формою. Залози виробляють шлунковий сiк. Розрiзняють три типи клiтин шлункових залоз: головнi виробляють ферменти шлункового соку, окладовi - соляну кислоту, додатковi слиз.
Шлунковий сiк людини
- безбарвна рiдина кислої реакцiї, з великим вмiстом соляної кислоти (0,5%) i слизу. Слиз, що виробляється клiтинами слизової оболонки шлунка, оберiгає її вiд механiчних i хiмiчних ушкоджень. Соляна кислота має здатнiсть згубно дiяти на бактерiї, що попадають в шлунок, виконуючи тим самим захисну
Функцiю, пом’якшуючи волокнисту їжу, викликає набухання бiлкiв, сприяє активацiї травного ферменту пепсину.
За добу у дорослої людини видiляється 1,2-2. л соку.
В шлунковому соку є два бiлкових ферменти - пепсин i хiмозин. Пепсин виробляється шлунковими залозами у неактивнiй формi i активiзується соляною кислотою.
Пепсин
, або сичужний фермент, викликає створажування молока у шлунку.
Виявляється хiмозин в шлунковому соку у дiтей, особливо в перiод молочного вигодовування. У старших дiтей створажiванiе вiдбувається пiд впливом пепсину i соляної кислоти шлункового соку. Мiститься в шлунковому соку фермент-лiпаза розщеплює жири до глiцерину i жирних кислот. Шлункова лiпаза дiє на жири, що знаходяться в станi емульсiї (жири молока).
У шлунку їжа затримується вiд 4 до 11 год i пiддається в основному хiмiчной обробцi за допомогою шлункового соку. Крiм того, у шлунку їжа пiддається i механiчнiй обробцi. У товщi стiнок шлунка знаходиться потужний м'язовий Епо, що складається з гладеньких м'язiв, якi йдуть в поздовжньому, косому i круговому напрямках. Скорочення м'язiв шлунка сприяють кращому перемiшуванню їжi з травним соком, а також пересування їжi з шлунка в кишечник.
Шлунок немовлят має швидше горизонтальне положення, розташований майже весь в лiвому пiдребер’ї i лише тодi, коли дитина починає стояти й ходити, шлунок займає бiльш
грудного вiку є причиною зригування i блювоти.
У новонароджених дiтей залозистий епiтелiй шлунка слабодиференцiйований, головнi клiтини ще недостатньо готовi. Процес клiтинного диференцiювання залоз шлунка у дiтей завершується в основному до семи рокiв, але повного розвитку вони досягають лише до перiоду статевої зрiлостi.
У дiтей пiсля народження загальна кислотнiсть шлункового соку пов'язана з наявнiстю молочної кислоти. Функцiя синтезу лiпазноїкислоти розвивається в перiод вiд 2,5 до 4рокiв. У вiцi вiд 4 до 7 рокiв загальна кислотнiсть шлункового соку в середньому
складає 35,4 одиницi; у дiтей вiд-7 до 12 рокiв вона дорiвнює 63.
Вiдносно низький вмiст соляної кислоти в; шлунковому соку дiтей дошкiльного вiку веде до зниження його бактерицидних властивостей i значною мiрою проявляється в схильностi дiтей до шлунково-кишкових захворювань.
У складi шлункового соку новонародженої дитини є ферменти пепсин, хiмозiн, лiпаза, молочна кислота i зв'язана соляна кислота. У зв'язку з низькою кислотнiстю шлункового соку пепсин у новонароджених дiтей здатний розщеплювати лише бiлки, що входять до складу молока. Активнiсть ферменту хiмозину, створажуючого молока, рiзко пiдвищується до кiнця першого року життя до 256-512 одиниць (у порiвняннi з 16 - 32 одиницями в перший мiсяць життя дитини). Що перебуває в. складi шлункового соку грудних дiтей фермент лiпаза розщеплює до 25% жиру молока. Однак слiд зауважити, що жир материнського молока розщеплюється не тiльки шлунковою лiпазою, але i лiпазою материнського молока. Тому розщеплення жиру в шлунку дiтей, годувати штучно, завжди повiльнiше, нiж при грудному вигодовуваннi. В коров'ячому молоцi лiпази замало. З вiком дитини активнiсть лiпази наростає вiд 10-12 до 35-40 одиниць.
Кiлькiсть шлункового соку, його кислотнiсть i перетравлюються сила залежать вiд роду їжi (так само як i у дорослого). При живленнi жiночим молоком видiляється шлунковий сок з низькою. кислотнiстю i перетравлюються силою. З вiком, по мiрi становлення шлункової секрецiї найбiльш кислий сiк вiдокремлюється на м'ясо, а потiм на хлiб i найменшою кислотнiстю вiдрiзняється сiк на молоко.
- Для вiддiлення шлункового соку зовсiм не обов'язково, щоб їжа потрапила в шлунокдосить того, що вона надiйде в ротову порожнину. Переконатися в цьому можна у досвiдi з уявнi годуванням собаки. Для цього тваринi оперативним шляхом вводять всередину шлунка фiстульну трубку, другий кiнець трубки змiцнюють на поверхнi живота та поза досвiду закривають пробкою. На шиї таким чином пiдготовленого тваринного перерiзає стравохiд, краї перерiзаного стравоходу вшивають шкiрну в рану на шиї. Через кiлька днiв пiсля операцiї тварина їсть їжу, однак в шлунок вона не потрапляє. Разом з тим iз фiстули шлунка випливає чистий шлунковий сiк. Це удаване годування.
Шлунковий сiк при уявної годiвлi вiддiляється рефлекторно у вiдповiдь на подразнення смакових рецепторiв ротової порожнини.
Секреторним нервом для шлункових залоз є блукаючий нерв.
рецептори їли зiстой оболонки рота. Це сложнорефлекторная фаза желудоч ної секрецiї: пiд час цiєї фази шлунковий 'сiк вiдокремлюється "за рахунок комплексу безумовних i умовних рефлексiв.
Коли їжа потрапляє в шлунок, на неї продовжує вiддiлятися Шлунковий сiк рефлекторно, за рахунок механiчного подразнення слизової оболонки шлунку. Важлива роль тут також належить хiмiчних речовин, що циркулюють в кровi при травленню i гуморальнi шляхом шлункову секрецiю збудливим.
Особливо активнi в цьому вiдношеннi речовини, що мiстяться в м'ясному бульйонi, капустяний вiдвар, вiдварах риби, грибiв.
Крiм того, пiд впливом соляної кислоти або продуктiв
переварювання в слизовiй оболонцi шлунка утворюється особливий
гормон - гастрин, який всмоктується в кров i пiдсилює се
крецiю шлункових залоз,
Вiддiлення шлункового соку пiд впливом рiзних впливiв може гальмуватися. Вид несвежей убогi, неприємний запах її, неряшлiвая. Обстановка, читання пiд час їжi Приводят
в шлунку 4,5-6,5год.
Травлення в кишечнику
Вмiст шлунка у виглядi харчової кашки, просочену кислим шлункових соком, частково переваривши, рухами мускулатури шлунка перемiщається, до вихiдної його частини - пiлоричному вiддiлу - i порцiями проходить з шлунка в початковий вiддiл тонкого кишечника - дванадцятипалу кишку. В середину дванадцятипалої кишки вiдкривається загальна жовчна протока печiнки i протока пiдшлункової залози.
У дванадцятипалiй кишкi вiдбувається найбiльш iнтенсивне переварення харчової кашицi пiд дiєю соку пiдшлункової залози, жовчi i кишечного соку. Пiд впливом цих сокiв бiлки, жири та вуглеводи перетравлюються так, що можуть всмоктуються i засвоюватися органiзмом.
Чистий пiдшлункової сiк
- безбарвна, прозора рiдина лужної реакцiї. У соку є фермент трипсин, що розщеплюють бiлковi речовини до амiнокислот, трипсин виробляється клiтинами залози в неактивнiй формi i активується ферментом кишкового соку, який мiститься соку фермент лiпаза активується жовчю i, дiючи на жири, перетворює їх у глiцерин та жирнi кислоти. ферменти амiлаза i мальтаза перетворюють складнi вуглеводи в моносахариди типу глюкози. Вiддiлення пiдшлункового соку триває 6-14 год i залежить вiд складу i властивостей прийнятої їжi.
У дванадцятипалу кишку надходить i жовч, що виробляється клiтинами печiнки.І хоча у складi жовчi немає ферментiв, якi розщеплюють харчовi речовини, роль жовчi в травлення величезна. По-перше, вона переводить в активний стан лiпази, якi виникають клiтинами пiдшлункової залози, по-друге, жовч емульгуючи жири, перетворюючи їх у дрiбнi крапельки (емульсованiжири легше перетравлюються) по-третє, жовч активно впливає на процеси всмоктування в тонкiй кишцi, по-четверте, жовч сприяє посиленню виддiлення соку пiдшлункової залози.
(близько 4 млн, у дорослої людини). Ворсинки рiзко збiльшують поверхню тонкого кишечника, що має важливе значення для процессувсмоктування живильних речовин. У складi кишкового соку виявлено понад 20 ферментiв, здатних каталiзувати розщеплення харчових речовин.
У стiнках тонкого кишечника є поздовжнi i кiльцевi м'язи, скорочення яких викликають маятникоподiбнi, що покращують контакт харчової кашицi з травними соками i сприяє перемiщенню вмiсту тонкої кишки в товсту кишку. Довжина товстої кишки 1,5-2м. Це найширший вiддiл кишечнику. У товстiй кишцi розрiзняють слiпу кишку з черевоподiбнимним вiдростком (апендикс), ободову i пряму.
Ферментативна обробка їжi в товстiй кишцi вельми не значна. Інтенсивно всмоктується вода, в результатi чого в кiнцевих її вiддiлах формується кал, який виводиться органiзмом. У товстiй кишцi живуть багато численнi бактерii. У дiтей кишечник довший, нiж у дорослих. У дорослої людини довжина кишечника перевищує довжину його тiла в 4-5 разiв, а у немовляти - в 6 разiв. Особливо iнтенсивно кишечник росте у довжину вiд 1 до 3 рокiв у зв'язку з переходом вiд молочної їжi до змiшаної, i вiд 10 до 15 рокiв.
Травнi соки кишечника уже в першi днi життя дитини мiстять всi основнi ферменти, якi забезпечують пропроцес травлення.
Рiст i розвиток пiдшлункової залози триває до 11 рокiв, найбiльш iнтенсивно вона росте у вiцi вiд б мiсяцiв до двох рокiв.
Печiнка у дiтей вiдносно бiльше, нiж у дорослого, її маса подвоюється до 8-10 мiсяцiв, особливо iнтенсивно росте печiнка у 14-15 рокiв, досягаючи маси 1300-1400 р. Жовчевиведiння вiдзначається вже у 3-мiсячного плода. З вiком посилюється жовчевиведiння.
Всмоктування в травному трактi. Всмоктування вiдбувається майже у всiх вiддiлах травного тракту. Так, якщо пiд язиком довго тримати шматочок цукру, то вiн розчиниться i всмоктнеться. Отже, всмоктування можливо i в ротовiй порожнинi. Однак їжа майже нiколи не знаходиться там протягом часу, необхiдного для всмоктування. У шлунку добре "всмоктується алкоголь, частково глюкоза, в товстiй кишцi - вода, деякi солi.
за рахунок ворсинок - на площi 1 см2 розташовується 2000-3000 ворсинок. Завдяки наявностi ворсинок площа внутрiшньої поверхнi кишечника збiльшується до 4-5 м2, тобто в два-три рази перевищує поверхню тiла людини.
Електронний мiкроскоп показав, що поверхня клiтин, звернених всередину порожнини кишки, не гладенька, вона, в свою чергу покрита пальцеподiбним вирiстом - мiкроворсинками. Величина їх така, що їх не видно навiть при самому великому збiльшеннi свiтлового мiкроскопа. Проте значення їх дуже велике. По-перше, мiкроворсинки ще бiльш збiльшують всмоктуючу поверхню тонкої кишки. По-друге, мiж мiкроворсiнкамi знаходиться велика кiлькiсть ферментiв, якi утримуються тут i лише в незначних кiлькiсть вах потрапляють в, просвiт; кишки. А оскiльки концентрацiя фер ментiв мiж мiкроворсiнкамi велика основний процес їжi варення, вiдбувається не в порожнинi кишки;а в просторi мiж мiкроворсинками, у стiнки клiтин кишкового епiтелiю, Ось чому такий. вигляд травлення був названий
м
.
Пристiнкове розщеплення харчових речовин дуже ефективно для органiзму, особливо для перебiгу процесiв всмоктування. Справа в тому, що в кишечнику постiйно знаходиться значна кiлькiсть мiкробiв. Якщо б основнi процеси розщеплення вiдбувалися в просвiтi кишки, значна частина продуктiв розщеплення використовувалась б мiкроорганiзмами, -. в кров всмоктувалось би значно менша кiлькiсть поживних речовин. Цього не вiдбувається тому, що мiкроворсинки не допускають мiкробiв до мiсця дiї ферментiв, так як мiкроби занадто великиi, щоб проникнути в простiр мiж мiкроворсинками. А харчовi речовини, перебуваючи у стiнках кишкової клiтини, легко всмоктуються.
Всмоктування
Бiлки всмоктуються у кров у виглядi водних розчинiв амiнокислот. У зв'язку з тим, що для дiтей характерна пiдвищена проникнiсть кишкової "стiнки, у невеликiй кiлькостi у них з кишечника всмоктуються натуральнi бiлки молока, яєчний бiлок. Однак надмiрне надходження в органiзм дитини не розщеплення бiлкiв призводить до рiзного роду шкiрнi висипання, зуду та iнших несприятливих явищ. У зв'язку з пiдвищеною проникнiстю кишкової стiнки у дiтей чужорiднi речовини та кишковi отрути, що утворюються в процесi гниття їжi, продукти неповного переварювання можуть потрапляти з кишечника в кров, викликаючи рiзного роду токсикози.
Вуглеводи всмоктуються в кров головним чином у виглядi глюкози. Найбiльш iнтенсивно цей процес йде у верхньому вiддiлi кишечнику. У товстiй кишцi вуглеводи всмоктуються повiльно. Однак можливiсть їх всмоктування в товстому кишечнику знаходить застосування в лiкувальнiй практицi при штучному харчуваннi хворого (так званi поживнi клiзми).
Всмоктування води починається в шлунку. Найбiльш iнтенсивно вода всмоктується у кишечнику (1 л за 25 хв). Мiнеральнi солi всмоктуються у кров у розчиненим виглядi. Швидкiсть всмоктування солей визначається концентрацiєю їх в розчинi.
| 
