на тему:
«Вiтамiни»
ЗМІСТ.
1. Вiтамiни групи А………………………………………………….……. 3
а) Джерела жиророзчинних вiтамiнiв……………………………........... 3
б) Фiзiологiчне значення……………………………………………….…. 4
а) Джерела………………………………………………………………..…5
б) Фiзiологiчне значення…………………………………………………. 6
3. Вiтамiни групи Е (токофероли)……………………………………...... 7
а) Фiзiологiчне значення………………………………………………….. 8
б) Недостатнiсть………………………………………………………….... 8
4. Вiтамiни групи К (филлохинони)…………………………………….. 9
а) Фiзiологiчне значення…………………………………………………. 9
б) Джерела…………………………………………………………….……9
До жиророзчинних вiтамiнiв ставляться вiтамiни групи А, групи D, групи Е, групи К, групи F. Основне значення жиророзчинних вiтамiнiв полягає в їхнiй постiйнiй участi в структурi й функцiї мембранних систем. Деякi дослiдники (А. А. Покровський) вважають жиророзчиннi вiтамiни "настроювачами" стану й функцiї систем бiологiчних мембран.
1. Вiтамiни групи А
а) Джерела жиророзчиннх вiтамiнiв.
Вiтамiни групи А поєднують речовини iз загальною бiологiчною дiєю. До них ставляться ретинол (вiтамiн А-спирт), ретиналь (вiтамiн А-альдегiд), ретиноева кислота (вiтамiн А-кислота). Вiтамiн А втримується тiльки в продуктах тваринного походження. У чистому видi вiн був видiлений Осборн i Мендель iз вершкового масла. Синтез вiтамiну А здiйснили Каррер i Морф в 1933 р. Вiтамiн А (ретинол)-кристалiчна речовина ясно-жовтого кольору, добре розчиняється в жирi. Вiн стiйкий до лугу й нагрiвання, але нестiйкий до дiї кислот, ультрафiолетових променiв i кисню повiтря, пiд впливом яких инактивируется. Рослиннi пiгменти каротиноиды вiдiграють роль провiтамiну А.
Як провiтамiн А практично мають значення а- i р-каротины й криптоксантин. Найбiльшу цiннiсть представляє р-каротнн, провитаминная активнiсть якого в 2 рази перевищує таку iнших каротинов. У задоволеннi потреби у вiтамiнi А важливiй ролi грають його провiтамiни - каротины. Перетворення каротину у вiтамiн А вiдбувається в основному в стiнцi тонких кишок й у печiнцi. Присутнiсть у їжi жирiв сприяє усмоктуванню ретинолу й каротину. Змiст ^-каротину в основних носiях його наступне (мг на 100 м їстiвнiй частинi продукту): у морквi червоної- 9, шпинатi-4,5, перцi червоному солодкому-2, луцi зеленому- 2, луцi пореї-2, салатi-1,75, зеленi петрушки-1,7, облiписi-1,5, горобинi черноплодной-1,2, томатi ґрунтовому-1,2, перцi зеленому солодкому-1, кропi-1, печiнки яловичої-1.
Таким чином, неперевершеним джерелом каротину є червона морква, у якiй змiст каротину становить 9 мг на 100 р. Найкраще засвоєння каротину вiдзначається при здрiбнюваннi моркви. Високим змiстом каротину вiдрiзняються рослиннi продукти, пофарбованi в зелений й оранжево-червоний колiр (морква, томати, червоний перець й iн.) i зеленi рослини (шпинат, зелений лук й iн.). Харчовi продукти тваринного походження мiстять невелика кiлькiсть каротину (сотi частки мiлiграма), у печiнцi яловичини кiлькiсть каротину досягає 1 мг на 100 р.
Вiтамiн А впливає на розвиток молодих органiзмiв, стан епiтелiальної тканини, процеси росту й формування кiстяка, нiчний зiр шляхом специфiчної участi в хiмiї акту зору. Вiтамiн А бере участь у нормалiзацiї стану й функцiї бiологiчних мембран, здiйснюючи зв'язок мiж внутрiшньоклiтинними бiлками й лiпiдами. Надлишок вiтамiну А робить дiя, що ушкоджує, на лнзосомы й викликає ряд змiн у мембранах мiтохондрiй й еритроцитiв.
Змiни епiтелiальної тканини при недолiку ретинолу в органiзмi проявляються у виглядi метаплазии епiтелiю шкiри й слизуватих оболонок, що супроводжується перетворенням його в багатошаровий плоский ороговевающий епiтелiй (кератоз). Спостерiгається атрофiя залiзистого апарата.
Метаплазия епiтелiю слизуватих оболонок верхнiх дихальних шляхiв супроводжується зниженням резистентностi тканин до iнфекцiї, що спричиняє частiшання випадкiв ринiту, ларингiту й бронхiту, а також розвиток важкої пневмонiї. На конъюнктиве очей спостерiгається явище ксерозу. У важких випадках А-вiтамiнної недостатностi дивується роговиця ока (ксерофтальмия й кератомаляцпя). Пiд впливом А-вiтамiнної недостатностi явища метаплазии розвиваються й у травнiй системi, особливо в слизуватiй оболонцi стравоходу й вивiдних проток травних залоз. Істотнi змiни вiдбуваються й у видiльнiй системi, де метаплазии пiддається епiтелiй як самої бруньки, так й у сечовивiдних шляхiв.
Найважливiшою функцiєю вiтамiну А є його участь в актi нiчного зору. Сутiнкове (нiчне) зiр здiйснюється за допомогою паличкового апарата сiткiвки. У паличкових клiтках утримується чутливе до свiтла речовин-зоровий пурпур, або родопсин, що представляє собою з'єднання бiлка з ретннолом. Пiд впливом свiтла родопсин розкладається зi звiльненням жовтого пiгменту - ретинена (альдегiд ретинолу). Вiдновлення родопсину вiдбувається в темрявi шляхом перетворення ретинена в ретинол i наступне з'єднання його з бiлком. При недолiку ретинолу вiдновлення родопсину затримується або припиняється, у результатi чого губиться здатнiсть до сутiнкового зору й розвивається так називана гемералопия (куряча слiпота).
Недолiк ретинолу позначається й на денному зорi, викликаючи звуження поля зору й порушення нормального цветоощущения. Участь ростинола в процесi фоторецепцiї є найбiльш з'ясованою функцiєю цього вiтамiну в органiзмi.
мiстить ретинолу.
Вiтамiн А втримується тiльки в харчових продуктах тваринного походження. Основними його джерелом є наступнi харчовi продукти. У печiнцi з утримується 4,4 (мг вiтамiни А на 100 м їстiвнiй частинi продукту), печiнки баранячої-3,6. печiнки свинячий-3,45, печiнки яловичої-3,83, iкрi бiлугової зернистої-1,05, iкрi кети зернистої-0,45, яйцi курячому- 0,35, яйцi перепелиному-0,47, вугрi-0,8, молоцi-0,02, вершках 35% жирностi-0,25, сметанi 30% жирностi-0,23, маслi вершковому несолоному - 0,5, сирi голландському - 0,2.
Таким чином, дуже високим змiстом вiтамiну А вiдрiзняється печiнка тварин i риб.
Улiтку в молочних продуктах (молоко, вершки, сметана, масло) змiст вiтамiну А и каротину значно вище, нiж узимку, що порозумiвається бiльшим змiстом каротину в лiтнiх кормах.
Добова потреба дорослої людини у вiтамiнi А становить 1000 мкг (ретиноловых еквiвалентiв).
а) Джерела.
холекальциферола. При дiї на шкiру ультрафiолетових променiв сонця або штучного джерела ультрафiолетових променiв (довжина хвилi 275-310 нм) утвориться холекальциферол (вiтамiн Dз), що володiє високою вiтамiнною активнiстю:
1 мкг холекальциферола вiдповiдає 40 ME (ME-0,025 мкг чистого кристалiчного эргокальциферола).
б) Фiзiологiчне значення.
Вiтамiн D нормалiзує усмоктування з кишечнику солей кальцiю й фосфору, сприяє вiдкладенню в костях фосфату кальцiю. Вiн робить регулюючу дiю на обмiн фосфору й кальцiю в органiзмi, сприяючи перетворенню органiчного фосфору тканин у неорганiчний; стимулює рiст. Недолiк вiтамiну D в органiзмi викликає порушення кальцiєвого й фосфорного обмiну, що приводить до розвитку захворювання дiтей рахiтом. Рахiт є типовим авiтамiнозом, розповсюдженим серед дiтей молодшого вiку (вiд 2 мес до 2 рокiв). Вiн проявляється затримкою окостенiння джерелець i прорiзування зубiв. Вiдзначається при рахiтi й ряд загальних порушень: загальна слабiсть, дратiвливiсть, пiтливiсть. З бiологiчних показникiв спостерiгається рiзке пiдвищення активностi лужної фосфатази. Найважливiшими симптомами рахiту є змiни кiстяка, розм'якшення й деформацiя костей, виражене скривлення костей стегон i гомiлок, а також скривлення хребта. Можливi випадки так називаного пiзнього рахiту, коли захворювання розвивається в бiльше старшому вiцi (в 5 рокiв i пiзнiше). У дорослих до захворювань D-вiтамiнної недостатностi ставляться остеопороз й остеомаляцiя.
Основний процес у патогенезi рахiту - порушення обмiну фосфорних з'єднань, зокрема фосфорних ефноров. Змiст у кровi неорганическою фосфору зменшується до 0,5 У
. моль/Л' (1,55 мг%) замiсть норми 1,6 ммоль/л (5 мг%).
Вiтамiн D, мобiлiзуючи фосфорнi з'єднання тканин i сприяючи переходу їх у кров, вiдновлює порушенi при рахiтi спiввiдношення кальцiю й фосфору, у результатi чого полiпшується утворення костей.
Добова потреба у вiтамiнi D дорослих людний, дiтей i пiдлiткiв становить 100 ME, дiтей до 3 рокiв- / 400 ME, вагiтних жiнок i матерiв, що годують,-500 ME. У звичайних умовах доросла людина не має потреби у використаннi препаратiв вiтамiну D.
пiддаватися систематичному дозованому опромiненню у фотарiях, а при необхiдностi забезпечуватися харчуванням пiдвищеної D-вiтамiнної активностi. У додатковому забезпеченнi вiтамiном D бiдують також дiти й лежачi хворi. Змiст вiтамiну D у продуктах харчування наступне (мкг на 100 м їстiвнiй частинi продукту): в оселедцi атлантичної жирної-30, печiнки трiски-100, лососi (горбуша)-12, нототенiї мармурової-17,5, кетi-16,3, шпротах-20,5, iкрi осетрової зернистої 8, окунi морському 2,3, молоцi коров'ячому - 0,05, маслi вершковому несолоному-1,5, маслi селянському-1,3, вершках 20% жирностi- 0,12.
Таким чином, вiтамiн D добре представлений у рибних продуктах. Його багато в печiнцi трiски й печiночному риб'ячому жирi, в оселедцi, шпротах, нототенiї мармурової й iн. Вiтамiн D утримується й у молочних продуктах, однак у незначних кiлькостях, що не перевищують 1-2 мкг (крiм сухих дитячих молочних сумiшей).
3. Вiтамiни групи Е (токофероли)
Вiтамiни групи Е поєднують 8 токоферолiв. Вiтамiн E у чистому видi, у формi токоферолу видiлений в 1936 Эвансом й Эмерсоном, а в 1938 р. здiйснений його синтез.
Молекула токоферолу складається з кiльця похiдного бензохинона й изопреноидной бiчного ланцюга. Вiтамiн Е включає природнi й синтетичнi речовини, похiднi токола, що характеризуються бiологiчною активнiстю. По бiологiчнiй дiї токофероли дiляться на речовини вiтамiнної й антиокисної активностi.
а) Фiзiологiчне значення
в обмiнi креатину й креатннина).
Токофероли роблять дiя, що нормалiзує, на м'язову систему. Достатнiй рiвень токоферолiв сприяє розвитку м'язiв i нормалiзує м'язову дiяльнiсть, запобiгаючи розвитку м'язової слабостi й стомлення. Токофероли можуть широко використатися в спортивнiй медицинi й у спортивнiй практицi як засiб нормалiзацiї м'язової дiяльностi, при бiльших фiзичних навантаженнях у перiод напружених тренувань. Вiтамiн Е застосовується з лiкувальною метою при прогресуючої м'язової дистрофi-важкому захворюваннi людини.
Недостатнiсть вiтамiну Е в тварин викликає м'язову дистрофiю. При цьому порушується активнiсть ферментiв фосфорнлировання креатину, у м'язах знижується змiст мiозину й одночасно вiдбувається замiна його коллагеном. Важливою стороною бiологiчної дiї вiтамiну Е є його вплив на функцiю розмноження.
У пацюкiв при недолiку токоферолiв виникають порушення полового циклу. У самцiв порушується сперматогенез, дегенеративно змiнюється епiтелiй насiнних канальцев, губиться здатнiсть до заплiднення, у самок наступає безплiднiсть, а при вагiтнiсть-припинення її й загибель плода.
соняшниковому рафiнованому-67, маргаринi молочному-25, сої- 17,3, облiписi-10,3, горосi-9,4, печiнки трiски-8,8, крупi гречаної - 6,65, кукурудзi - 5,5, горошку зеленому - 2,6, яйцi курячому-2, печiнки яловичої- 1,28.
Добова потреба дорослої людини у вiтамiнi Е орiєнтовно визначена в 12-15 мг.
4. Вiтамiни групи К (филлохиноны)
До вiтамiнiв групи К ставляться природнi речовини- вiтамiн K1 i вiтамiн К2 (менахинон). Із синтетичних препаратiв вiдомий вiтамiн Кз (метоннон) i водорозчинний препарат викасол, що володiють високою бiологiчною активнiстю. Своя назва вiтамiн К одержав вiд слова "коагуляцiя" («свертываемость»).
утворення активних тромбопластина й тромбiну.
У дорослої людини вiтамiн К2 синтезується кишковою мiкрофлорою (до 1,5 мг у добу). Синтез вiтамiнiв К кишковою мiкрофлорою виключає можливiсть виникнення в дорослої людини первинного К-авитамнноза. Реальна небезпека К-вiтамiнної недостатностi й розвитку первинного К-авiтамiнозу виникає в дiтей у першi 5 днiв їх постэмбриональной життя, коли їхнiй кишечник ще недостатньо заселений мiкрофлорою, здатної синтезувати вiтамiн К.
У дорослої людини можливi вториннi К-авитаминозы, що розвиваються в результатi припинення засвоєння вiтамiнiв К у кишечнику або внаслiдок припинення його ендогенного синтезу кишковою мiкрофлорою. Найбiльш частою причиною вторинної недостатностi вiтамiну К є хвороби печiнки. Вторинний К-авiтамiноз може мати мiсце при обтурационной жовтяницi, коли внаслiдок припинення надходження жовчi s дванадцятипалу кишку порушується засвоєння жирорастворимых речовин, у тому числi вiтамiнiв групи К.
б) Джерела.
Филлохинон (вiтамiн Ki) утримується в зелених листах салату, капусти, шпинату, кропиви, а також у деяких травах (люцерна й iн.). Пiд впливом сонячного свiтла зеленi з рослин синтезують филлохинон.
Вiтамiн К2 утримується у тваринних продуктах i бактерiях. Вiн може також продуцироваться бактерiями у верхнiх вiддiлах товстого кишечнику. З мiкроорганiзмiв кишкового тракту, що синтезують вiтамiн К, найбiльше значення має кишкова паличка.
" частини продукту): у кольоровiй капустi- 0,06, зеленому горошку-0,1-0,3 мг, моркви-0,1, шпинатi- 4,5, томатi-0,4, суницi-0,12, картоплi-0,08, молоцi- 0,002, яйцi-0,02, курячому м'ясi-0,01, телятинi, баранинi, свининi-0,15, свинячої печiнки-0,6, яловичинi й трiсцi-0,1.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Петровский К. С., Ванханен В. Д. Гiгiєна харчування. - М., 1982.
2. Трактат про харчування. - М., 1987.
|
