Історія походження реклами

Історiя походження реклами “ Історiя походження реклами ” “Споживач перебуває у постiйнiй облозi. Його вкрай залякано. Його безжально лупцює телебачення, запекло атакує преса, бере приступом радiо, спантеличує щитова реклама. Дуже важко примусити його запам’ятати будь-що, зате забуває вiн легко i швидко”. Рекламна дiяльнiсть зародилася ще на свiтанку цивiлiзацiї, пе­режила рiзнi етапи еволюцiї разом з еволюцiєю людини, її потреб i культурного розвитку. Слово «реклама» походить вiд латинського «reclamare» — вик­рикувати. Інститут глашатаїв був зафiксований на державному рiвнi дуже давно. Посада глашатая згадується ще в XIV ст. до Рiздва Христового. Глашатаї використовувалися для повсякденного iнформування жителiв стародавнiх мiст. Вони повiдомляли населенню найрiзно­манiтнiшу iнформацiю: про вшанування уславлених полководцiв, про прибуття в мiсто чужоземних послiв, про чергову роздачу хлiба або грандiозну циркову виставу, про виклик громадян у суд, про ви­несення вирокiв i виконання страт тощо. У перiод античностi усна реклама вже вiдокремилась вiд загаль­ної iнформацiї i розвивалась у таких напрямах: — викрикування закликальникiв у мiсцях постiйного пропону­вання товарiв та послуг, тобто на ринках i ярмарках; — заклики рознощикiв, посередникiв та мандрiвних ремiсникiв iз пропозицiєю послуг. Навiть у тi часи велике значення мали окремi елементи процесу рекламування: смислове навантаження закликiв i вигукiв, їх лексич­не значення, iнтонування, тембр голосу, мелодика звуку, а також зо­внiшнiй вигляд (одяг, зачiска, мiмiка, жести, набiр предметiв, якими вони користувалися, намагаючись привернути до себе увагу). Початки iншого виду реклами — образотворчої — тiсно зв'язанi з орнаментом, малюнком, скульптурою. Рiзнi зразки цих видiв твор­чостi, якi належать iще до епохи палеолiту, можуть бути аргумента­ми у суперечцi про те, що було первинним — усна чи образотворча протореклама. До протореклами належать орнаменти татуювань з їхнiм риту­альним змiстом, збереженим досьогоднi; жезли начальникiв, якi символiзували владу; знаки власностi у виглядi клейм, якими познача­ли рiзнi предмети, худобу i рабiв; племеннi тотеми, де були зобра­женi тварини, що вважалися пращурами племенi й утiлювали могут­нiсть, смiливiсть, розум, хитрiсть тощо (порiвняйте iз сучасними фiрмовими знаками). Восковi маски предкiв, що їх носили на трi­умфальних i релiгiйних процесiях, i якi стали неодмiнною частиною iнтер'єрiв вiлл римських патрицiїв, вiдображали древнiсть роду, ве­лич його дiянь, отже, були своєрiдним прообразом того, що нинi на­зивають «фiрмовим стилем». Значна кiлькiсть рекламних елементiв мiстилася у святкових процесiях: декламацiя хвалебних вiршiв, демонстрацiя здобутих у боях трофеїв, вигуки глашатаїв, якi запрошували на видовища, му­зика, спiви, фарсовi вистави. Взагалi святковi процесiї були в антич­нiй культурi однiєю iз форм задоволення суспiльної потреби в само­оцiнцi, самопiзнаннi й самовираженнi. Особливо важливого значен­ня надавали їм у стародавньому Римi, справедливо вважаючи, що населення в такий спосiб призвичаюватиметься до величi iмперiї. Це були попередники сучасних рекламних кампанiй, що спрямованi на потенцiйного споживача i об'єднують значну кiлькiсть знакових засобiв, якi мають справляти шоковий вплив на цiльову аудиторiю. Така реклама сьогоднi, як i колись, формує нацiональний менталi­тет, а також спонукує окрему людину пiдтримувати цi заходи влас­ними дiями. І що ефективнiша реклама, то бiльше вона вiдповiдає цим настановам. Із розвитком писемностi (6 — 8 тисячолiття до Рiздва Христово­го) реклама набуває вигляду писаного тексту, найбiльш поширеного спочатку у близькосхiдних культурах. Як приклад полiтичної пись­мової реклами античностi можна назвати хвалебнi написи («камiн­ня, що говорять») на статуях правителiв, зробленi з метою пропагу­вання їхнiх поглядiв i здобуткiв, написи («книги пiрамiд») з давньо­єгипетських гробниць, а також на так званiй Стiнi коршунiв, де опи­суються подвиги шумерського правителя XXIV ст. до Р. Х. Сполученням малюнкiв i текстiв широко користуються в реклам­нiй дiяльностi й нинi, базуючись на досвiдi багатьох столiть. Сучаснi дослiдники реклами вважають одним з найдавнiших ре­кламних текстiв викарбуваний на каменi напис, знайдений на руїнах Мемфiса: «Я, Рiно з острова Крит, з ласки богiв тлумачу сновидiння». Дешевшими i поширенiшими були написи, надряпанi або нама­льованi фарбою на стiнах, так званi графiтi (вiд латинського слова «graftio» — дряпати). Особливо багато їх збереглося в законсерво­ваному вулканiчним попелом стародавньому мiстi Помпеї, їх налi­чується понад 1,5 тисячi. Серед них символiчнi зображення шкiл, таверн, терм зi стрiлками, якi вказують напрям до них, iнформацiя про видовища, передвиборнi гасла римських i мiсцевих полiтикiв i адмiнiстраторiв, а також перестороги щодо заборони реклами у неналежних мiсцях. Приклад останнього: «Забороняється писати тут. Горе тому, чиє iм'я буде згадуватись тут. Хай не буде йому ласки богiв». Для впорядкування рекламної стихiї стiни громадських будiвель були спецiально побiленi чи покритi бiлою фарбою. Вони мали наз­ву «альбум» (вiд латинського слова «albus» — бiлий) i призначались для оперативних повiдомлень, об'яв, новин. Спецiально обробленi бiлi дошки виставляли на площах бiля будинку верховного жерця, понтифiка. На них писали для загального вiдома важливi державнi новини, висновки з ауспiцiй (гадань по польоту птахiв), про щасливi або нещасливi днi, прогноз погоди, урядовi розпорядження. Потiм цi щити-таблицi ховали в архiв. У 59 p. вiд Р. Х. консул Юлiй Цезар наказав оперативно повiдом­ляти на вибiлених дошках поточнi рiшення сенату. Досi ж змiст об'яв був найрiзноманiтнiшим: вiд свiтської хронiки до приватних Отже, можна сказати, що в античний перiод уснi об'яви вже до­повнювалися багатим набором письмових i зображальних засобiв, що створювали рекламнi образи, метою яких було глибше проник­нення у психiку потенцiйного споживача, бажання пiдштовхнути його до вигiдних для рекламодавця дiй. Початки таких понять, як афiша, плакат, торгова марка, реклам­на акцiя, треба шукати саме в античному перiодi iсторiї людства. Перiод середньовiччя, який починається iз завоювання Рима вар­варами в V столiттi й триває до епохи Вiдродження в XV — XVI столiттях н. е., практично не дає нам iсторичних пiдтверджень iсну­вання рекламних текстiв. Це зрозумiло, тому що весь устрiй еконо­мiчного життя грунтувався на натуральному господарствi i не пере­дбачав активного розвитку такого типу дiяльностi. Це можна порiвняти iз радянським етапом розвитку України, коли також не було потреби у рекламному бiзнесi, а найпоширенiшим рекламним слоганом був такий: «Лiтайте лiтаками Аерофлоту!». У перiод раннього середньовiччя обiг товарiв вiдбувався пере­важно в рамках локальних феодальних общин i базувався на особис­тих стосунках їх власникiв. Проте не можна категорично твердити про вiдсутнiсть навiть у тi часи будь-якої реклами. Оскiльки за середньовiччя основами суспiльства були релiгiйний свiтогляд, християнська iдеологiя, церква, то на цьому етапi розви­валась переважно своєрiдна релiгiйна реклама — проповiдi, наста­нови, повчання — з намiром утвердження в масовiй свiдомостi вищих релiгiйних цiнностей. Демонстрацiї таких цiнностей пiд час релiгiйних процесiй на канонiчнi свята i на честь значної кiлькостi мiсцевих святих мали риси рекламного аранжування — iкони, святi Дари, скульптурнi зображення Христа i Богоматерi, проповiдi свя­щеннослужителiв iз «повчальними прикладами». глашатаям: «Кожний паризький глашатай, починаючи з пе­ршого дня, як тiльки вiн буде записаний, i до того, як вiн буде випи­саний, може пiти у будь-яку корчму, в яку забажає, щоб там викрикувати цiну на вино... Якщо корчмар, який продає вино в Па­рижi, не має глашатая i зачинить дверi перед глашатаєм, то глаша­тай може викрикувати королiвську цiну, тобто 8 деньє, коли вино дешеве, i 12 деньє, коли воно дороге». У глашатаях мали потребу духiвництво, лицарство, бюргерство, купецькi гiльдiї. Були також королiвськi й лицарськi глашатаї (герольди) i мiськi глашатаї, якi iнформували населення про адмi­нiстративнi розпорядження мiської влади. 192 типи рознощикiв i посильних, що пропонують товари i послуги, а навiть подано їхнi зображення, рiзнi за одягом, екiпiруванням, навiть з рiзним виразом обличчя. Можна навести такий, наприклад, крик англiйського корчмаря XIV ст.: «Бiле вино з Ельзасу i червоне вино з Гасконi, з Рейну i з Рошелi, щоб перетравити печеню». У XII — XIII ст. починається регламентацiя дiяльностi закликальникiв. Так, у тому ж «Реєстрi ремесел i торгiвлi Парижа» вказу­валося: «Нiхто не може i не повинен закликати i тягнути покупця, який знаходиться бiля iншої ляди або в iншiй лавцi; якщо хтось так зробить, вiн сплатить королю 5 су штрафу i 5 су цеху». Англiйськi статути XIV ст. попереджали: «Нiхто не має права рекламувати будь-що своїм криком. Якщо хтось так зробить, намiсник має пра­во притягти його до суду й оштрафувати. Іншим разом у нього може бути вiдiбрано все майно». У XII ст. з'явились першi вiдомостi про живописнi вивiски, якi спочатку вирiзали з дерева або полотна, а потiм фарбували чи вкри­вали позолотою. Вони повiдомляли назву будинку, були рекламою лавок, служили головним орiєнтиром у мiському лабiринтi, коли нi назв вулиць, нi номерiв будинкiв iще не було. У XI — XII ст. набула великого поширення знакова система у ви­глядi геральдики, початки якої— у первинних тотемах i знаках вла­сностi. Продуктом цiєї системи були лицарськi герби, якi увiнчували портали родових замкiв, красувались на щитах, шлемах, ефесах шпаг, полкових прапорах. Дiяла також торгова й цехова геральдика, геральдика окремих мiст i країн. Спецiально маркувалася продукцiя каменярiв, зброярiв, гончарiв, чинбарiв, виготовлювачiв паперу тощо. Знак цехової гiльдiї був гарантом якостi й мав рекламний характер. У XIV — XV ст. набули поширення сигнатури, якими користувались майстернi художникiв. Спочатку сигнатури складались iз комбiнацiї монограми i знака. Знак вiдiгравав роль марки майстернi, амонограма належала художнику. У той самий перiод з'явились першi екслiбриси, тобто знаки бiблiофiльської власностi, а також гравюри, тобто малюнки, вирiзьбленi на деревi або каменi, з яких потiм можна було надрукувати кiлькадесят примiрникiв на окремих аркушах. Успiшний розвиток реклами потребував промислового вироб­ництва паперу (з 1320 р. у Нiмеччинi) i друкарського обладнання (середина XV ст.). Крiм того, в цей перiод виникають такi носiї реклами: • летючки, що є прямими попередниками сучасних листiвок, якi використовуються як у полiтичних, так i в торгово-рекламних цiлях; • афiшi рiзних видовищ (коротке рукописне повiдомлення, яке вивiдувалось переважно на поштах i заїздах, з перелiком номерiв та їх виконавцiв); • каталоги виданих книг iз зазначенням цiн; • анотацiї— важливий жанр книготоргової реклами; • видавничi проспекти; Важливою подiєю в розвитку реклами є створення 1530 року у Венецiї iнформацiйного бюро, метою якого було збирати полiтичну й торговельну iнформацiю (вiдомостi про прибуття та вiдплиття морських суден, цiни на товари, безпеку дорiг тощо) i продавати її заiнтересованим особам. Поступово такi iнститути масової iнфор­мацiї створюються i в iнших європейських мiстах. Ще одним нововведенням у цей перiод була поява нових професi­оналiв: у Англiї — ньюзменiв, у Францiї — нувелiстiв, в Італiї — новелантiв, тобто збирачiв та рознощикiв новин, якi мали постiйнi мiсця зустрiчей, надiйнi джерела iнформацiї у рiзних верствах населення. рекламного носiя — видавничої марки i реклами книжкової продукцiї. В Англiї таке видання з'явилося 1622 року, а в Бельгiї— ще ра­нiше, 1619 року. У 60-тi роки XVII ст. в Англiї виникають першi рекламнi агенцiї, пiзнiше вони поширювалися скрiзь у Захiднiй Європi. важко вказати якiсь шляхи для його полiпшення». Крiм того, в цей перiод вiдбулось суворе правове регламентування рекламної дiяльностi. У 1752 p. англiйський парламент прийняв закон, який визначав, що предметом об'яв i публiчних звернень мають бути тiльки надiйнi речi — вiд товарiв до репутацiї фiрм або особистостей. стала мистецтвом, виокремилась у самосiйну галузь, де знайшли собi робочi мiсця десятки мiльйонiв людей. Ре­кламний бiзнес є джерелом мiльярдних прибуткiв. Коли в економiчно розвинутих країнах четвертою владою називають пресу, то п'ятою — рекламу. Вона формує свiтосприймання i впливає на психiку. Вона стала частиною громадської думки, визначаючи свi­домiсть людини так само, як визначає її батькiвський дiм, школа тощо. Вона стала дуже впливовою i справдi дiйовою. Людина по­чала вимагати вiд життя такого самого бурхливого темпу, який вона знаходить у рекламi. Реклама змусила повiрити, що той, хто створює цiкаву рекламу, той i виготовляє якiснi товари. Вона заслуговує на визнання з боку читачiв газет, тому що 80 % вартостi газети покриває реклама, а тiльки 20 % сплачують читачi. Однак найважливiшим є те, що рек­лама — це єдиний елемент маркетингу, який починається з нама­гання зрозумiти споживача i задовольнити його iнтереси. У XX ст. споживачами реклами як послуги стали домогосподар­ки, лiкарi, державнi службовцi, продавцi, пiдприємства (промисловi, оптової та роздрiбної торгiвлi), державнi та некомерцiйнi установи й органiзацiї. Усе це породило появу найрiзноманiтнiших видiв рек­лами, включаючи рекламу в масштабi країни, мiсцеву, споживацьку, промислову, рекламу послуг (побутових, юридичних, банкiвських тощо), зрiвняльну, спiльну (торгово-промислову), пропагандистсь­ку, зустрiчну тощо. Така спецiалiзацiя дає змогу кожному знайти своє джерело iнформацiї, скоротити час на його пошуки. Тим самим пiдвищується ефективнiсть використання часу споживача, бо «час — це грошi». Для того щоб зрозумiти споживача, дiзнатись про його запити i потреби, а потiм задовольнити їх, у XX ст. було створено нову га­лузь дiяльностi — рекламне дослiдження ринку. Деякi дослiднi компанiї в економiчно розвинутих країнах спецi­алiзуються на аналiзi ефективностi реклами, її впливу на вiдповiдну аудиторiю i надають замовникам iнформацiю, необхiдну для успiш­ного проведення рекламних кампанiй. Іншi займаються аналiзом те­ле-, радiо-, друкованої реклами й визначенням цiльових груп читачiв (глядачiв, слухачiв). Виконуються також послуги з планування ви­користання засобiв масової iнформацiї, аналiзу тиражiв газет, жур­налiв, галузевих i комерцiйних засобiв масової iнформацiї. застосовуючи сучасну обчислювальну технiку, i дають рекомендацiї фiрмам i органiзацiям для розробки ними стратегiї по­ведiнки на ринках збуту. Саме вимоги iнформацiї й реклами привели у XX ст. до значних змiн у засобах масової iнформацiї. У 1922 р. новим засобом реклами стало радiо. Тридцятi-сороковi були «золотими роками» радiо. В економiчно розвинутих країнах радiо багато рокiв тримало увагу мiльйонiв слухачiв, транслюючи рекламнi оголошення. З появою телебачення (перед другою свiтовою вiйною) радiо вi­дiйшло на другий план. Але в шiстдесятих роках воно знову знайш­ло своє мiсце, ставши джерелом передачi iнформацiї для тих, хто знаходиться поза домом. Нове життя радiо забезпечувалось уведен­ням рiзних новинок: радiошоу, програми новин зi скритою формою реклами, музичнi програми «хард-рок» з рекламою для молодi i лю­дей середнього вiку, спецiалiзацiя радiостанцiй на обслуговуваннi конкретних груп населення. Зрозумiло, що все це було б неможли­вим без винайдення транзисторiв, якi зменшили радiоприймачi до розмiрiв пачки сигарет i дали змогу людям носити їх у кишенi. Вiд­так радiо стало чудовим засобом передачi iнформацiї на мiсцевому рiвнi i локальнi рекламнi фiрми справдi вiддають на радiо, за дани­ми американських спецiалiстiв, понад 60 % своєї реклами. З 1948 р. починається ера реклами на телебаченнi. Поява ка­бельного телебачення, платних телевiзiйних програм i вiдеозаписiв обiцяє тривале життя реклами на телебаченнi. З'явилася можливiсть робити рекламнi передачi за iнтересами. Нинi глядачi вже не звер­тають уваги на рекламнi вставки загального характеру. Їх може за­цiкавити тiльки iн4юрмативна, розважальна або необхiдна побуто­ва реклама. Щоб вплинути на глядача сьогоднi, треба мати зовсiм iншi пiдходи до тестування реклами. Очiкуються новi вiдкриття в супутниковому зв'язку, що дасть унiкальну перспективу опанува­ти свiтову аудиторiю з використанням сучасних технiчних засобiв типу Internet. Реклама покликала до своїх лав найталановитiших людей, висо­кокласних професiоналiв, творцiв власних оригiнальних стилiв. Во­на стала частиною культури суспiльства. Реклама впливає на кiно, лiтературу i театр. Кiнець-кiнцем, саме реклама творить менталiтет країни. Пiд впливом реклами змiнюються характери людей, їхнi ба­жання, їхнє мислення, прискорюється темп життя всього суспiльства. але впроваджують у свiдомiсть i пiдсвiдо­мiсть свою власну (на жаль, частiше за все неправдиву) картину життя. У США вже зараз реклама є невiд'ємним елементом «амери­канського стилю життя», що пiдтримується величезним науково-технiчним i виробничним потенцiалом. Це вже породжує невдово­лення найбiльш далекоглядної частини американського суспiльства, яка розумiє, що справжнi людськi цiнностi вимiрюються не тiльки рахунком у банку, престижним авто й розкiшним будинком. Але як би там не було, реклама сприяє створенню певного рiвня життя, якого намагаються досягти. Це теж здобуток столiтнього рекламно­го бiзнесу в США. Реклама в США — щось на зразок «вiзуального повiтря», яким дихають постiйно, не помiчаючи його. Але будь-якi змiни в рекламi негайно впливають на її споживачiв. Через той величезний вплив, який має нинi реклама на людей, вона може бути й небезпечною. Тому було створено мiжнародну правову базу рекламної дiяльностi, яка має гарантувати благоприс­тойнiсть, чеснiсть i правдивiсть реклами. Мiжнародний кодекс рек­ламної практики зобов'язує робити рекламу з почуттям вiдповiдаль­ностi перед суспiльством на принципах добросовiсної конкуренцiї, що властива комерцiї цивiлiзованих країн, а також не пiдривати громадської довiри до реклами. В Українi тiльки-но починає розвиватися рекламний бiзнес. Це зв'язано з тим, що Україна як самостiйна країна також лише почала процес становлення. Початком розвитку рекламного бiзнесу в Українi можна вважати прийняття у 1996 роцi закону «Про рекламу». У цьому пiдручнику за основу взято досвiд американських тео­ретикiв i практикiв рекламного бiзнесу. У США реклама набула майже сучасного вигляду вже наприкiнцi XIX ст. Цiлком природно, що у такiй енергiйнiй, пiдприємливiй країнi, як США, динамiчна й заповзятлива реклама мусила вiдiгравати дуже важливу роль в усьому дiловому життi. За перiод 1840 — 1915 pp. реклама стала окремою iнституцiональною структурою з усiма притаманними таким структурам риса­ми (формами, функцiями та засобами впливу). У США виникла вже тодi загальнонацiональна рекламна дiяльнiсть, а засоби поширення iнформацiї почали розглядати як основне джерело фiнансування. Саме в тi часи рекламний посередник перетворився з оптового продавця мiсця пiд рекламу на дiлового партнера з повним циклом пос­луг, аж до творчих i дослiдницьких включно. Стали з'являтися кри­тичнi огляди реклами, почалася розробка теорiї реклами, а також було прийнято правовi акти, що регулювали дiяльнiсть у цiй сферi. визначення кiлькостi читачiв журналiв i газет. У 20-тi роки А. Крослi здiйснив дослiдження стосовно визначення рейтингу за­собiв масової iнформацiї (Media), у тому числi нового засобу — радiо. Поступово компанiї, якi займались науковими дослiдження­ми, почали пропонувати широке коло послуг для рекламодавцiв — вiд аналiзу споживачiв та їхньої реакцiї на нову продукцiю до аналi­зу ефективностi реклами, визначення цiльової аудиторiї тощо. Тобто з початку столiття американське суспiльство вiд простої розробки рекламного звернення швидко наближалось до того всеосяжного явища, яке пiзнiше отримало назву рекламної кампанiї. соцiальна психологiя й менеджмент. Вдалим початком була, зокрема, книга К. Гопкiнса «Наука реклами» (1923р.). Саме у 20-тi роки XX ст. у США з'являються й монографiї, при­свяченi економiчним аспектам реклами. Серед них можна назвати книгу Р. Вейла «Економiка реклами». У 30-тi роки професор Гарвард­ського унiверситету Н. Борден надрукував свiй класичний твiр про економiчнi результати рекламної роботи (цю тему було продовжено вже в наш час книгою Д. Симона «Питання економiки реклами»). Да­лi рекламнi дослiдження виходять у свiт одне за одним. 1932 року з'являється монографiя А. Коле i Г. Дж. Шлiнка «100. 000. 000 пiддос­лiдних кроликiв», 1935 року — А. Баскера «Реклама, переглянута наново», 1936 року — X. Кенера «Боротьба за правду в рекламi», 1942 року — Н. Бордена «Економiчна ефективнiсть реклами», 1944 року — Б. Кларка «Димова завiса реклами», 1949 року Ф. Бiшопа «Етика реклами», пiзнiше — монографiї В. Паккарда «Таємнi спо­кусники», Ф. Куїна «Етика, реклама й вiдповiдальнiсть» та iн. Цiкаво, що аналiз реклами з погляду її впливу на поведiнку спо­живача у США використовувався вже давно. Як приклад можна на­звати монографiї В. Дiла «Фiлософiя реклами» (1913р.), Д. Лукаса i С. Бенсона «Фiлософiя реклами» (1930р.), Е. Крейна «Ринковi зв'язки» (1950р.), Д. Поттера «Люди бiльшостi» (1954р.), Дж. Янга «Додатковий iнструмент мiльйонерiв» (1961р.) тощо. моделей психологiї, соцiальної психологiї i соцiологiї для розумiння поведiнки покупцiв, комунiкативних вiдносин мiж учасниками рекламного процесу як частини маркетингу. Цей процес триває й досi. Найпопулярнiшими в останнiй час стали такi працi, як «Визнання рекламного агента» Д. Огiлвi, «Реальнiсть у рекламi» Р. Рiвза, «Реклама: теорiя i практика» Ч. Сендiджа, В. Фрайбергера, К. Ротцолла, «Ефективна реклама» Г. Картера, «Знайди свiй шлях у рекламнiй справi» И. Форстера, «Сучасна реклама» Л. Кортленда i Ф. Вiльяма, «Соцiологiя» Ч. Сендiджа, «Реклама у роздрiбнiй торгiвлi США» Ч. Едвардса i Р. Брауна, «Приклад рекламування» Дж. Москiна, «Реклама: прин­ципи i практика» В. Велза, Дж. Бернета, С. Морiартi тощо. Досягнення науки в галузi рекламних дослiджень не обминули й навчальної лiтератури. Уперше в свiтi 1950 року в США вийшов пi­дручник «Рекламний менеджмент: теорiя i ситуацiя» (перевиданий у 1959 р.), де до реклами було застосовано комплексний пiдхiд (роз­робка бюджету, визначення рекламної полiтики та стратегiї, вибiр «масмедiа» тощо). Найсучаснiшi пiдходи до управлiння рекламним бiзнесом знай­шли вiдображення в пiдручнику Д. А. Аакера i Дж. Г. Майєрза «Рекламний менеджмент», виданому в Калiфорнiї (Берклi) у 1987 р. У цьому пiдручнику увагу зосереджено на прийняттi рiшень щодо рекламної кампанiї в усiх ланках рекламного бiзнесу (рекламо­давець — рекламна агенцiя — дослiдницькi фiрми — споживач), наводяться моделi поведiнки споживачiв i засоби кiлькiсних (якiс­них) вимiрювань впливу реклами на цiльову аудиторiю. У пiдручнику Д. Аакера i Дж. Майєрза зв'язано в одне цiле кон­цепцiї рекламного бiзнесу, моделi поведiнки споживачiв, вимiрю­вання результатiв показу рекламного звернення та залежнi вiд них рiшення стосовно проведення рекламної кампанiї, прогнозування її перебiгу i дiєвостi рекламних заходiв. Найважливiшим є те, що рек­ламний менеджмент розглядається в контекстi маркетингу та за­гальної стратегiї фiрми-рекламодавця. Дiхтля i X. Хершгена («Практич­ний маркетинг») та Ф. Котлера («Основи маркетингу»). Останнi два джерела — у тiй частинi, що стосується реклами та керування нею.