Взаємозв`язок елементів управління підприємством

Взаємозв`язок елементiв управлiння пiдприємством РЕФЕРАТ на тему: Взаємозв'язок елементiв управлiння пiдприємством Взаємозв'язок елементiв управлiння Органiзацiйний механiзм господарювання включає: • правила, органiзацiйно-правовi нормативи i стандарти, що визначають та регулюють структуру управлiння, обов'язки, права та вiдповiдальнiсть органiв управлiння i управлiнських працiвникiв, органiзацiю процесу їхньої дiяльностi; • розподiл робiт мiж рiзними виконавцями; • оснащення управлiнської працi засобами оргтехнiки, чисельнiсть працiвникiв в управлiннi, матерiальне i моральне стимулювання їхньої працi. Отже, органiзацiйний механiзм охоплює органiзацiю структури управляючої системи (статики) i органiзацiю процесу функцiонування системи, якою управ­ляють (динамiки). В економiчнiй лiтературi сформульовано емпiричнi правила органiзацiї управлiння: єднiсть мети: розумна iєрархiя; стiйкiсть; безперервне удосконалення; пряме пiдпорядкування; обсяг контролю; порiвняннiсть; вiдповiднiсть даним повноваженням; виключення; прiоритет завдань; комбiнування. Центральним елементом органiзацiйного механiзму є структура управлiння, за допомогою якої поєднуються рiзнi боки дiяльностi пiдприємства (технiчний, економiчний, виробничий, соцiальний), регламентуються внутрiшнi виробничi зв'язки i досягається стiйка система службових взаємовiдносин мiж структурними пiдприємствами i працiвниками апарату управлiн­ня. Отже, вiд структури управлiння значною мiрою залежить дiєвiсть усього господарського механiзму. Структура управлiння — це упорядкована сукупнiсть взаємопов'язаних елементiв системи, що визначає подiл працi та службових зв'язкiв мiж структурними пiдроздiлами i пра­цiвниками апарату управлiння з пiдготовки, прийняття та реалiзацiї управлiнських рiшень. Вона органiзацiйно закрiплює функцiї за структурними пiдроздiлами й працiвниками i регламентує потоки iнформацiї у систему управлiнської структу­ри, виражається в схемi й параметрах структури управлiння, штатному розписi, певному спiввiдношеннi структурних пiдроздiлiв i працiвникiв апарату управлiння, положеннях про вiддiли та служби, у системi пiдпорядкування i функцiональних зв'язкiв мiж персоналом управлiння. Структуру управлiння по горизонталi подiляють на окремi ланки, а по вертикалi — на ступенi управлiння. Ланки управлiння становлять органiзацiйно вiдособленi структурнi пiдроздiли (вiддiли, служби, групи), кожен з яких виконує певну сукупнiсть завдань згiдно з вимогами функцiонального подiлу працi i її кооперацiї при опрацюваннi, прийняттi та реалiзацiї рiшень. Ланки управлiння взаємозв'язанi прямими i зворотними зв'язками по горизонталi i вертикалi. — це сукупнiсть управлiнських ланок, якi перебувають на вiдповiдному iєрархiчному рiвнi управлiння i вiдображають послiдовнiсть їх пiдроздiлiв знизу догори. Сукупнiсть ланок управлiння (структурних пiдроздiлiв), об'єднаних за ознакою подiбностi виконуваних функцiй, утворює службу управлiння (економiчну, комерцiйну, iнженерну тощо). Для виконання функцiї управлiння виробництвом ство­рюється апарат управлiння. виробництва. На структуру апарату управлiння впливають такi фактори: — характер виробництва та його галузевi особливостi: склад продукцiї, яка виробляється, технологiя виготовлення, тип виробництва та рiвень його технiчної оснащеностi; — форми органiзацiї управлiння виробництвом (лiнiйна, лiнiйно-функцiональна, матрична); — ступiнь вiдповiдальностi структури апарату управлiння iєрархiчнiй структурi виробництва; — спiввiдношення мiж централiзованою i децентралi­зованою формами управлiння; — рiвень механiзацiї та автоматизацiї управлiнських робiт, квалiфiкацiя працiвникiв, ефективнiсть їхньої працi. Аналiз органiзацiйних схем управлiння показує, що управ­лiнськi зв'язки i вiдносини можуть мати вертикальний або горизонтальний характер. Основою вертикальних управлiнських вiдносин є вiдносини субординацiї мiж вищими i нижчими ланками системи управлiння (вертикальнi зв'язки вниз), нижчими ланками i вищими (вертикальнi зв'язки вгору) або функцiональнi вiдносини мiж спецiалiстами вищого та нижчого рiвнiв управлiння, а також мiж функцiональними ланками управлiння i керiвниками середньої ланки. Як горизонтальнi зв'язки можуть розглядатися службовi (професiйнi) вiдносини мiж ланками (працiвниками) одного рiвня господарської iєрархiї. У цьому разi кожен структурний пiдроздiл (працiвник) має зв'язки з iншими пiдроздiлами, але дiстає розпорядження тiльки зверху. — координацiї, iнспекцiї i контролю, консультацiйнi i методичнi зв'язки тощо. З&тежно вiд поєднання вiдповiдних функцiй з елементами субординацiї на пiдпри­ємствах формуються лiнiйна, функцiональна та лiнiйно-штабна системи управлiнських вiдносин. При лiнiйнiй системi подiл працi мiж керiвниками здiйсню­ється за принципом подiлу об'єктiв, а не функцiй управлiння. Вiдносини керiвникiв i пiдлеглих будуються так, що всi функцiї управлiння здiйснюють керiвники всiх ступенiв, кожний працiвник пiдпорядковується одному керiвниковi i вiд нього одержує вказiвки. Наприклад, робiтник безпосередньо пiд­порядковується майстру, майстер, у свою чергу, — начальнику цеху, начальник цеху - директору, директор - генеральному директоровi. При лiнiйнiй системi розпорядження i вказiвки пiдлеглим дає тiльки їхнiй безпосереднiй начальник. Лiнiйна система вiдрiзняється простотою та чiткiстю у взаємозв'язках, вiдповiдальнiстю, швидкiстю реакцiї на прямi розпорядження. Проте ця система має недолiки: зволiкання у розв'язаннi невiдкладних завдань i спотвореннi iнформацiї через збiльшення рiвнiв iєрархiї, можливе перевантаження централь­ного апарату управлiння пiдприємства, велика потреба у спецiалiстах широкого профiлю [167, с. 138 - 140]. Функцiональна система управлiння, компетенцiї (планування, бухгалтерський облiк, технiчне обслуговування тощо). службовi зв'язки, мають мiсце множиннiсть у пiдпорядкуваннi, дублювання розпоряджень рiзними керiвниками, тенденцiя до централiзацiї в органiзацiї управлiнського процесу. Нинi переважає лiнiйно-функцiональна (лiнiйно-штабна) система управлiння, при якiй лiнiйне пiдпорядкування всiх питань, пов'язаних з управлiнням даним об'єктом, поєднується з функцiональним управлiнням. Загальна кiлькiсть зв'язкiв залишається майже такою, як i при функцiональнiй системi, але змiнюється характер зв'язкiв. Лiнiйно-функцiональна система забезпечує ефективне поєднання лiнiйного управлiння з консультацiйним обслуговуванням з боку функцiональних служб без порушення прав i обов'язкiв лiнiйних керiвникiв. Кожен працiвник може одержати при цьому обов'язковi для нього вказiвки вiд iнших службових осiб однакового з ним або вищого рангу. Цi вказiвки стосуються тiльки технiки, технологiї чи органiзацiї працi, але нi в якому разi не можуть стосуватися всiєї дiяльностi працiвника, а також його адмiнiстративної (чисто управлiнської) дiяльностi. Проте при лiнiйно-штабних системах часто виникають проблеми взаємовiдносин лiнiйних керiвникiв i спецiалiстiв, зокрема безвiдповiдальностi пiд час прийняття та виконання управлiнських рiшень. Цi недолiки можна усунути за умов чiткого розмежування обов'язкiв, прав i вiдповiдностi керiвних працiвникiв, а також правильного налагодження неформальних комунiкацiй. Зв'язки вiдносин, що утворюють структуру управлiння, подiляють на формальнi (офiцiйнi) i неформальнi (неофiцiйнi). Пiд неформальними зв'язками розумiють такi доповнення до формальних структур управлiння, як конференцiї, збори, наради тощо, а також вiдносини, що виникають мiж не­формальними лiдерами i членами колективу. Неформальнi зв'язки забезпечують певну iнформацiйну надмiрнiсть, потрiбну в усiх елементах системи для досягнення її гнучкостi. Проте слiд враховувати, що основну частину завдань органiзацiї потрiбно розв'язувати на основi офiцiйних зв'язкiв i вiдносин. Переважання формальних комунiкацiй у системi зумовлює високий рiвень невизначеностi i свiдчить про її недосконалiсть. Органiзацiйнi структури управлiння виробництвом орiєнто­ванi на виконання таких завдань: створення умов для ви­робництва i збуту високоякiсної продукцiї; забезпечення розробки, освоєння i поставки на ринок нових видiв виробiв. Збiльшення масштабiв виробництва, складнiсть його в умовах використання автоматизованих систем збору та обробки iнформацiї обумовлюють розвиток нових органiзацiйних структур. В основi цього розвитку лежить перехiд до структур, якi забезпечують швидку реакцiю на змiни, якi вiдбуваються на виробництвi. Використана лiтература Герасимчук В. Г. Стратегiчне управлiння пiдприємством. Графiчне моделювання: Навч. посiб. — К: КНЕУ, 2000. — 360 с Менеджмент: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. - 480 с. Котлер Ф. X ., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М: Дело, 1992. - 702 с. Кардашевский В'., Бондаренко А. Повышение производительности: европейский подход//Вопр. экономики. — 2000. — № 11. — С. 35—40. Растимешин В., Куприянова Т. Управление производительностью: путь к росту // Человек и труд. — 1996. — № 8. — С. 70-73; № 9. — C. 67-69. Фильев В. Управление ростом производительности труда // Экономист. - 1997. - № 3. - С. 60-66. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. Учеб. пособие. - М: ИНФРА-М, 1999. - 260 с. Рекламный менеджмент: Пер. с англ. — 5-е изд. — М.; СПб.; К.: Издат. дом "Вильяме", 1999. — 784 с. Управление сбытом: Пер. с нем. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 112 с. Герасимчук В. Г. Стратегiчне управлiння пiдприємством. Графiчне моделювання: Навч. посiб. — К: КНЕУ, 2000. — 360 с Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. - 480 с.