Баланс ВАТ Житомир-Авто за 1998 рік

Баланс ВАТ Житомир-Авто за 1998 рiк ПЛАН Вступ 1. Пiдприємство в умовах ринкової економiки. 1. 2 Класифiкацiя пiдприємств. 2. 2. 3 Нематерiальнi ресурси та активи пiдприємства 3. Результати й ефективнiсть дiяльностi пiдприємства 3. 1 Продукцiя пiдприємства, її якiсть 3. 2 Показники ефективностi роботи пiдприємства. Розрахункова частина Використана лiтература ВСТУП Однiєї з важливих задач, вирiшенню якої в даний час має займатися держава i, у бiльшому ступенi, самi пiдприємства, є задача формування нової системи прогнозування i планування розвитку територiальних комплексiв, галузей, окремих пiдприємств, нарештi, структурних одиниць цих пiдприємств. На мiй погляд, акцент у вирiшеннi цiєї задачi повинний бути змiщений не убiк можливостей галузей, пiдприємств до виробництва товарiв i послуг, що було одним з головних показникiв могутностi потенцiалу в плановiй економiцi, а убiк здатностi задовольняти потреби i максимально враховувати iнтереси всiх учасникiв на всiх стадiях. Крiм того, бiльш актуальним питанням необхiдно вважати не тiльки здатнiсть виробляти товари i послуги i задовольняти потреби, але i якi обсяги ресурсiв при цьому будуть витраченi. Для оцiнки пропонується використовувати систему показникiв економiчної та пiдприємницької могутностi пiдприємства, що враховує величину накопичених ресурсiв, ступiнь використання потенцiйних можливостей. У вiтчизнянiй практицi для оцiнки економiчної могутностi використовувався такий показник, як економiчний потенцiал господарської системи. потенцiал . У бiльшостi робiт вiдзначається важливiсть вивчення проблем оцiнки потенцiалу i вказується на iснування значних розходжень у визначеннi самого поняття потенцiал, його сутностi, складу i спiввiдношення з iншими категорiями. В етимологiчному значеннi термiн „потенцiал” походить вiд латинського. У словнику iноземних слiв Васюкова приводиться тлумачення термiна як мiць, сила. В етимологiчному словнику росiйської мови вiдзначається походження слова „потенцiйний” як запозиченого в 19 столiттi з французької мови, де potentiel з латинського potentialis похiдного вiд „здатний” буквально „здатний бути” . У Великiй Радянськiй Енциклопедiї приводиться визначення термiна як „засоби, запаси, джерела, що є в наявностi i здатнi бути мобiлiзованi, приведенi в дiю, використанi для досягнення визначених цiлей, здiйснення плану; рiшення якої-небудь задачi; можливостi окремої особи, суспiльства, держави у визначенiй областi” . Широке трактування значеннєвого змiсту термiна „потенцiал” приведена у Великiй Радянськiй Енциклопедiї дозволяють застосувати його до рiзних галузей науки i дiяльностi людини в залежностi вiд того, про яку силу, засоби, запаси, джерела, ресурси йде мова. Змiст економiчного потенцiалу складають два компоненти: об'єктивний - сукупнiсть трудових, нематерiальних, матерiальних i природних ресурсiв, залучених i не залучених по яким-небудь причинам у виробництво; суб'єктивний - здатностi працiвникiв, колективiв до використання ресурсiв i створенню максимального обсягу матерiальних благ i послуг i здатностi управлiнського апарата пiдприємства, органiзацiї, галузi, господарської системи в цiлому до оптимального використання наявних ресурсiв. Для оцiнки економiчного потенцiалу використовують наступнi показники: - чисельнiсть населення; - чисельнiсть трудових ресурсiв; - валовий суспiльний продукт i нацiональний доход; - обсяги мiнеральних, сировинних, водяних, енергетичних i iнших ресурсiв; Дослiдження питання ресурсного потенцiалу пiдприємства є основною метою написання даної курсової роботи. 1. Пiдприємство в умовах ринкової економiки. Пiдприємство - це самостiйний, органiзацiйно вiдособлений суб'єкт виробничої сфери народного господарства, який виробляє i реалiзує продукцiю, виконує роботи промислового характеру чи надає платнi послуги. Пiдприємство має конкретну назву - завод, фабрика, комбiнат, шахта, майстерня i т. п. Будь-яке пiдприємство є юридичною особою, має закiнчену систему облiку i звiтностi, самостiйний бухгалтерський баланс, розрахунковий i iнший рахунки, печатку з власним найменуванням i товарний знак (марку). Головною метою (мiсiєю) створення i функцiонування пiдприємства є одержання максимально можливого прибутку за рахунок реалiзацiї споживачам виробленої продукцiї (виконаних робiт, зроблених послуг), на основi якої задовольняються соцiальнi й економiчнi запити трудового колективу i власникiв засобiв виробництва. повиннi вiдповiдати наступним вимогам: бути конкретними i вимiрними, орiєнтованими в часi, досяжними i взаємно пiдтримуваними. 2. iнновацiйна дiяльнiсть (науково-дослiднi i дослiдно-конструкторськi розробки, упровадження технологiчних, органiзацiйних, управлiнських i iнших нововведень у виробництво); 3. виробнича дiяльнiсть (виготовлення продукцiї, виконання робiт i надання послуг, розробка номенклатури й асортименту адекватних попиту на ринку); 4. комерцiйна дiяльнiсть пiдприємства на ринку (органiзацiя i стимулювання збуту виробленої продукцiї, послуг, дiєва реклама); 5. матерiально-технiчне забезпечення виробництва (постачання сировини, матерiалiв, що комплектують вироби, забезпечення усiма видами енергiї, технiкою, устаткуванням, тарою, i т. д.); 6. економiчна дiяльнiсть пiдприємства (усi види планування, цiноутворення, облiк i звiтнiсть, органiзацiя й оплата працi, аналiз господарської дiяльностi i т. п.); 8. соцiальна дiяльнiсть (пiдтримка на належному рiвнi умов працi i життя трудового колективу, створення соцiальної iнфраструктури пiдприємства, що включає власнi житловi будинки, столовi, лiкувально-оздоровчi i дитячi дошкiльнi установи, i т. д.) пiдприємства. Вiдповiдно до iснуючого законодавства пiдприємство може створюватися: власником чи за рiшенням трудового колективу; у результатi примусового подiлу iншого пiдприємства вiдповiдно до антимонопольного законодавства; у результатi видiлення зi складу дiючого пiдприємства одного чи декiлькох структурних пiдроздiлiв, а також в iнших випадках. Пiдприємство включається до державного реєстру України з дня його реєстрацiї. Для здiйснення цiєї процедури необхiднi заява, рiшення засновника про створення, Статут i iншi документи по перелiку, обумовленому Кабiнетом Мiнiстрiв України. Лiквiдацiя i реорганiзацiя пiдприємства проводиться за рiшенням власника i при участi трудового колективу, або за рiшенням суду чи арбiтражу, а також у випадках: визнання його банкрутом; якщо прийняте рiшення про заборону дiяльностi пiдприємства; якщо рiшенням суду визнанi недiйсними установчi документи й в iнших випадках. радi пiдприємства або iншому органу, передбаченому статутом пiдприємства який представляє iнтереси власника i трудового колективу. Майно пiдприємства складають основнi фонди й оборотнi кошти, а також iншi цiнностi, вартiсть яких вiдбивається в балансi пiдприємства. Джерелами його формування є: - грошовi i матерiальнi внески засновникiв; - доходи вiд основного й iншого видiв дiяльностi; - надходження вiд роздержавлення i приватизацiї власностi; - безоплатнi чи благодiйнi внески пiдприємств, органiзацiй i громадян i iншi джерела. Пiдприємство користується i розпоряджається майном за своїм розсудом: продає, передає безоплатно, обмiнює чи здає в оренду. Узагальнюючим показником фiнансових результатiв господарської дiяльностi пiдприємства вiдповiдно до Закону України про пiдприємство є прибуток (доход), порядок використання якого визначає власник. установлюваної законодавством України), установлює форми, системи i розмiри оплати працi й iншi види доходiв працiвникiв. Пiдприємство самостiйне здiйснює планування дiяльностi i визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцiю. Основу планiв складають договори, укладенi зi споживачами продукцiї, робiт, послуг, i постачальниками матерiально-технiчних ресурсiв. Пiдприємство реалiзує свою продукцiю за цiнами i тарифами, установлюваними самостiйно чи на договiрнiй основi. У розрахунках iз закордонними партнерами застосовуються контрактнi цiни вiдповiдно до умов i цiн свiтового ринку. Питання соцiального розвитку, включаючи полiпшення умов працi, життя i здоров'я членiв трудового колективу i їхнiх родин, вирiшуються трудовим колективом за участю власника вiдповiдно до статуту пiдприємства, колективним договором i законодавчими актами України. допомогою економiчних законiв i стимулiв, реалiзує антимонопольнi мiри; забезпечує пiльговi умови пiдприємствам, якi впроваджують прогресивнi технологiї та створюють новi робочi мiсця. повинне забезпечувати безпеку виробництва, санiтарно-гiгiєнiчнi норми i вимоги по захисту здоров'я його працiвникiв, населення i споживачiв продукцiї. Контроль за окремими сторонами дiяльностi пiдприємства здiйснюють: державна податкова адмiнiстрацiя, податкова полiцiя i державнi органи, на якi покладений нагляд за безпекою виробництва, працi, протипожежної й екологiчної безпеки, iншi органи, визначенi законодавством України. У статутi пiдприємства визначаються: власник i повне найменування пiдприємства, його мiсцезнаходження, предмет i мета дiяльностi, органи керування i порядок їхнього формування, компетенцiя i повноваження трудового колективу i його виборних органiв, порядок утворення майна, умови реорганiзацiї i припинення дiяльностi пiдприємства. У статут можуть включатися положення: про трудовi вiдносини; про повноваження, порядок створення i структура ради пiдприємства; про товарний знак i iн. 1. 2 Класифiкацiя пiдприємств Класифiкацiя пiдприємств може бути дана з використанням ряду ознак. По метi i характеру дiяльностi можна видiлити два види пiдприємств: пiдприємницькi (комерцiйнi ) i непiдприємницькi (некомерцiйнi Вiдповiдно до форм власностi, установленими Законом України про власнiсть, можуть дiяти пiдприємства наступних видiв: · iндивiдуальнi пiдприємства, заснованi на особистiй власностi фiзичної особи i винятково його працi; · приватнi пiдприємства, заснованi на власностi окремого громадянина, iз правом наймання робочої сили; · сiмейнi пiдприємства, заснованi на власностi i працi членiв однiєї родини; · державнi пiдприємства, заснованi на загальнодержавнiй власностi; · колективнi пiдприємства, заснованi на власностi трудового колективу пiдприємства; · оренднi пiдприємства, заснованi на договiрному тимчасовому володiннi i використаннi майна, яке необхiдно орендарю для здiйснення пiдприємницької дiяльностi. Об'єктами оренди можуть бути цiлi майновi комплекси пiдприємств, їхнiх структурних пiдроздiлiв чи окремi одиницi майна. Пiдприємства розрiзняються по ознацi приналежностi капiталу: нацiональнi, закордоннi (капiтал є власнiстю iноземних пiдприємцiв, що контролюють їхню дiяльнiсть) i змiшанi. Вид пiдприємства можуть визначати технологiчна (регiональна) цiлiснiсть i ступiнь пiдпорядкованостi. За цiєю ознакою вiдрiзняються головнi i дочiрнi пiдприємства i їхнi фiлiї. Головнi пiдприємства контролюють дiяльнiсть дочiрнiх i фiлiй. Дочiрнє пiдприємство є юридично самостiйним i органiзацiйно вiдособленим, самостiйно здiйснює комерцiйнi операцiї i складає звiтний баланс, але контрольний пакет акцiй належить головному пiдприємству. На вiдмiну вiд дочiрнiх пiдприємств фiлiя не користається юридичною i господарською самостiйнiстю, не має власного статуту i балансу, дiє вiд iменi i з доручення головного пiдприємства. Майже весь акцiонерний капiтал фiлiї належить головному пiдприємству. лiзинговi, банкiвськi, страховi, туристичнi, пiдприємства зв'язку i т. п. Вiдповiдно до обсягiв господарського обороту пiдприємства i чисельностi його працiвникiв пiдприємство може бути вiднесене до малого, середнього i великого. До малого вiдносяться пiдприємства з чисельнiстю працюючих: - в iнших галузях виробничої сфери - до 50 чоловiк; - у науцi i науковому обслуговуваннi - до 100 чоловiк; - у роздрiбнiй торгiвлi - до 15 чоловiк. Пiдприємства можуть поєднуватися в: · - договiрнi об'єднання, створенi з метою постiйної координацiї господарської дiяльностi, але лише в тiй областi, до якої має вiдношення асоцiацiя; · - договiрнi об'єднання, створенi на основi сполучення виробничих, наукових i комерцiйних iнтересiв, з делегуванням окремих повноважень централiзованого регулювання дiяльностi кожного з учасникiв; · консорцiуми - тимчасовi статутнi об'єднання промислового i банкiвського капiталу для досягнення загальної мети. Пiсля виконання задач консорцiум припиняє своє iснування; · концерни · картелi - договiрнi об'єднання пiдприємств однiєї галузi для здiйснення спiльної комерцiйної дiяльностi; · - рiзновид картельної угоди, що припускає реалiзацiю продукцiї через єдиний спiльний збутовий орган чи уже наявну збутову мережу одного з учасникiв об'єднання; · трести - монополiстичне об'єднання пiдприємств, що ранiше належали рiзним пiдприємцям, у єдиний виробничо-господарський комплекс. Оскiльки тут iнтегруються всi напрямки дiяльностi, такi пiдприємства цiлком утрачають свою юридичну i господарську самостiйнiсть. · холдинги - специфiчнi органiзацiйнi форми об'єднання капiталiв. Подiбнi об'єднання утворяться, коли акцiонерне товариство (товариство) саме безпосередньо не займається виробничою дiяльнiстю, а лише використовує свої фiнансовi засоби для придбання контрольних пакетiв акцiй iнших акцiонерних фiрм iз метою фiнансового контролю за їх роботою й одержання доходу на вкладений в акцiї капiтал. · фiнансовi групи (фiнансово-промисловi групи) - об'єднання юридично й економiчно самостiйних пiдприємств рiзних галузей народного господарства, при формуваннi яких у якостi головних ставиться задача об'єднання банкiвського капiталу i виробничого потенцiалу. Фiнансову групу очолюють один чи кiлька банкiв, що розпоряджаються капiталом пiдприємств, що входять в об'єднання, координують усi сфери їхньої дiяльностi. При цьому основним доходом дiяльностi банку повиннi бути дивiденди вiд пiдвищення ефективностi роботи пiдприємств, а не вiдсоток на кредит. 2. Ресурсний потенцiал пiдприємства 2. 1 Характеристика трудових ресурсiв пiдприємства Розрiзняють поняття "трудовi ресурси" i "трудовi ресурси пiдприємства (персонал)" пiдприємства. Трудовi ресурси так i потенцiйних працiвникiв. Трудовi ресурси пiдприємства (персонал) - це сукупнiсть працiвникiв рiзних професiйно-квалiфiкацiйних груп, зайнятих на пiдприємствi i якi входять у його облiковий склад. Усi працiвники пiдприємства подiляються на двi групи: - - непромисловий персонал , зайнятий в основному в соцiальнiй сферi дiяльностi пiдприємства. По характеру виконуваних функцiй промислово-виробничий персонал (ПВП) пiдроздiляється на чотири категорiї: робiтникiв, керiвникiв, фахiвцiв i технiчних виконавцiв (службовцiв). У залежностi вiд характеру участi у виробничому процесi робiтники, у свою чергу, подiляються на основних (виробляючих продукцiю) i допомiжних (обслуговуючий технологiчний процес). Керiвники - працiвники, що займають посади керiвникiв пiдприємств i їхнiх структурних пiдроздiлiв (функцiональних служб), а також їхнi заступники. Фахiвцi - працiвники, що виконують iнженерно-технiчнi, економiчнi й iншi функцiї. До них вiдносяться iнженери, економiсти, бухгалтери, соцiологи, юрисконсульти, нормувальники, технiки й iн. Технiчнi виконавцi (службовцi) - працiвники, що здiйснюють пiдготовку й оформлення документiв, господарське обслуговування (дiловоди, секретарi-друкарки, табельники, креслярi, копiювальницi, архiварiуси, агенти й iн.). Спiввiдношення працiвникiв по категорiях характеризує пiдприємства. У залежностi вiд характеру трудової дiяльностi персонал пiдприємства пiдроздiляють по професiях, спецiальностям i рiвню квалiфiкацiї. Професiя - визначений вид дiяльностi (занять) людини, обумовлений сукупнiстю знань i трудових навичок, придбаних у результатi спецiального навчання. Спецiальнiсть - вид дiяльностi в рамках тiєї чи iншої професiї, що має специфiчнi особливостi i жадає вiд працiвникiв додаткових спецiальних знань i навичок. Наприклад: економiст-плановик, економiст-бухгалтер, економiст-фiнансист, економiст-трудовик у рамках професiї економiста. Чи: слюсар-наладчик, слюсар-монтажник, слюсар-сантехник у рамках робочої професiї слюсаря. Квалiфiкацiя розрядах i категорiях. Для характеристики трудового потенцiалу пiдприємства використовується цiла система показникiв. Кiлькiсна характеристика персоналу вимiряється в першу чергу такими показниками, як облiкова, явочна i середньоспискова чисельнiсть працiвникiв. Явочна чисельнiсть включає лише працiвникiв, що з'явилися на роботу. Для визначення чисельностi працiвникiв за визначений перiод використовується показник середньоспискової чисельностi. Середньоспискова чисельнiсть працiвникiв за мiсяць визначається як частка вiд розподiлу суми всiх облiкових даних за кожний день на календарне число днiв у мiсяцi. При цьому у вихiднi i святковi днi показується облiкова чисельнiсть працiвникiв за попередню дату. Середньоспискова чисельнiсть працiвникiв за квартал (рiк) визначається шляхом пiдсумовування середньомiсячної чисельностi працiвникiв за всi мiсяцi роботи пiдприємства в кварталi (року) i розподiлу отриманої суми на 3 (12). Рух працiвникiв на пiдприємствi (оборот) характеризують наступнi показники: - коефiцiєнт обороту по прийому - це вiдношення чисельностi всiх прийнятих працiвникiв за даний перiод до середньоспискової чисельностi працiвникiв за той же перiод; - коефiцiєнт обороту по вибуттю - це вiдношення усiх вибулих працiвникiв до середньосписковаої чисельностi працiвникiв; - коефiцiєнт плинностi кадрiв - це вiдношення вибулих з пiдприємства по неповажних причинах (з iнiцiативи працiвника, через прогули й iн.) до середньоспискової чисельностi (визначається за визначений перiод). = ; а) окремих категорiй працюючих = б) Розрахунок чисельностi працюючих - найважливiша задача визначення обґрунтованої потреби в кадрах для забезпечення безперебiйного виробничого процесу на пiдприємствi. Плановi розрахунки по кожнiй категорiї працюючих ведуться з застосуванням рiзних методiв визначення необхiдної їхньої чисельностi. Розрахункова чисельнiсть промислово-виробничого персоналу на плановий перiод визначається виходячи з базисної чисельностi (Чб) , планованого iндексу змiни обсягу виробництва (Jq)(ЭЧ) : Чп =Чб* Jq* ЭЧ. Керування персоналом зв'язано з розробкою i реалiзацiєю кадрової полiтики, основними цiлями якої є: - задоволення потреби пiдприємства в кадрах; - забезпечення рацiонального розмiщення, професiйно-квалiфiкацiйного i посадового просування кадрiв; Реалiзацiя цих цiлей припускає виконання багатьох функцiй, а саме: - планування, наймання i розмiщення робочої сили, включаючи добiр, орiєнтацiю й адаптацiю; - навчання, пiдготовку i перепiдготовку працiвникiв, пiдвищення квалiфiкацiї; - мотивацiю працi i дотримання дисциплiни; - забезпечення формальних i неформальних зв'язкiв, створення сприятливого психологiчного клiмату в колективi; - контроль за безпекою працi. Роботу з кадрами на пiдприємствi здiйснюють усi лiнiйнi керiвники, а також деякi функцiональнi вiддiли i менеджери: вiддiл кадрiв, вiддiл працi i заробiтної плати, вiддiл технiчного навчання, керуючi (директора, менеджери) персоналом. Наймання працiвникiв здiйснюється з зовнiшнiх i внутрiшнiх джерел. Виробiток - це кiлькiсть продукцiї, зробленої в одиницю робочого часу чи що приходиться на одного середньострокового працiвника в рiк (квартал, мiсяць). Трудомiсткiсть характеризує витрати робочого часу на виробництво одиницi продукцiї чи роботи. Виробiток - найбiльш розповсюджений i унiверсальний показник працi. Для його вимiру використовують натуральнi, умовно-натуральнi i вартiснi (грошовi) одиницi вимiру. Одиницi трудомiсткостi – нормо-години. Праця, витрачена на виробництво продукцiї, може бути виражена у людино-годинах, людино-днях чи середньостроковою чисельнiстю працюючих. У залежностi вiд способу вираження обсягу продукцiї розрiзняють три основних методи вимiру продуктивностi працi: натуральний, трудовий i вартiсний. При рiвень продуктивностi працi обчислюється як вiдношення обсягу продукцiї у фiзичних одиницях вимiру до середньострокової чисельностi персоналу. При обсяг продукцiї обчислюється в нормо-годинах. Рiвень продуктивностi працi вартiсним методом визначається шляхом розподiлу обсягу продукцiї в грошовому вираженнi на середньострокову чисельнiсть персоналу. У залежностi вiд складу витрат, що включаються в трудомiсткiсть продукцiї, розрiзняють наступнi її види: а) технологiчна трудомiсткiсть (витрати працi основних робiтникiв); б) трудомiсткiсть обслуговування виробництва (витрати працi допомiжних робiтникiв); в) виробнича трудомiсткiсть (витрати працi основних i допомiжних робiтникiв); г) трудомiсткiсть керування виробництвом (витрати працi керiвникiв, фахiвцiв i службовцiв); д) повна трудомiсткiсть (витрати працi всього промислово-виробничого персоналу). 1) фактори, що створюють умови для росту продуктивностi працi: рiвень розвитку науки, пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв, змiцнення трудової дисциплiни, скорочення плинностi кадрiв i iн.) 2) фактори, що сприяють росту продуктивностi працi: матерiальне i моральне стимулювання, удосконалювання оплати працi, упровадження науково i технiчно обґрунтованих норм працi, упровадження прогресивної технологiї й iн. керування й органiзацiї працi й iн. 2. 2 Виробничi фонди пiдприємства До основних виробничих фондiв вiдносяться тi засоби труда, що, знаходячись у сферi матерiального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленнi матерiальних благ (машини, устаткування i т. п.), створюють умови для здiйснення виробничого процесу (виробничi будинки, спорудження, електромережi, трубопроводи й iн.), служать для збереження i перемiщення предметiв труда. У практицi облiку i планування вiдтворення основних фондiв пiдприємства використовуються як грошовi, так i натуральнi показники, оскiльки основнi фонди у виробничому процесi виступають не тiльки як носiї вартостi, але i як сукупнiсть певних засобiв труда. пiдприємства, а також для здiйснення господарського розрахунку. У зв'язку з тривалою участю основних фондiв у процесi виробництва, їхнiм поступовим зношуванням, а також iз змiною за цей перiод умов вiдтворення iснує декiлька видiв грошової оцiнки основних фондiв: 1) по повнiй початковiй вартостi; 2) по початковiй вартостi за вiдрахуванням зносу; 3) по повнiй вiдбудовнiй вартостi; 4) по вiдбудовнiй вартостi з облiком зносу. Повна початкова вартiсть являє собою фактичну вартiсть по цiнах придбання (включаючи витрати на доставку i монтаж) або будiвництва основних фондiв. Початкова вартiсть за вiдрахуванням зносу виражає вартiсть основних фондiв, ще не перенесену на виготовлену продукцiю. Вона менше повної початкової вартостi на величину зносу основних фондiв i часто називається залишковою вартiстю. Цi два види грошової оцiнки утрудняють порiвняннiсть даних про динамiк основних фондiв, тому що цiни на устаткування i вартiсть будiвництва змiнюються й основнi фонди, придбанi (побудованi) у рiзнi роки, виражаються в змiшаних цiнах. Порiвняннiсть створених у рiзнi роки однакових елементiв основних фондiв досягається завдяки їхнiй оцiнцi по вiдбудовнiй вартостi. Повна вiдбудовна вартiсть • Вiдбудовна вартiсть з урахуванням зносу Оцiнка основних фондiв по вiдбудовнiй вартостi -складний, трудомiсткий процес, що потребує значних витрат часу i засобiв для переоцiнки всiх елементiв основних фондiв. Переоцiнка основних фондiв здiйснюється перiодично. Облiк i планування основних фондiв здiйснюються не тiльки в грошовому вираженнi, але й у натуральних показниках у видi конкретних засобiв труда. Це необхiдно для того, щоб визначити технiчний склад, виробничу потужнiсть пiдприємств i галузей промисловостi, установити завдання i шляхи ефективного використання виробничої потужностi скласти баланс устаткування i т. д. Такi данi можна одержати за результатами iнвентаризацiї основних фондiв, що перiодично здiйснюються в промисловостi. За допомогою натуральних i грошових показникiв здiйснюються необхiднi групування рiзноманiтних елементiв основних фондiв, У цих групуваннях окремi елементи основних фондiв видiляються в щодо однорiднi групи вiдповiдно до їхнього призначення у виробничому процесi. В даний час центральне статистичне управлiння класифiкує основнi виробничi фонди по наступних основних групах. 1. 2. Споруди. Сюди входять пiдземнi i вiдкритi гiрськi виробiтки, нафтовi i газовi свердловини, гiдротехнiчної й iншої споруди. 3. Передатнi пристрої. Це пристрої, за допомогою яких вiдбувається передача, наприклад, електричної або iншої енергiї до мiсць її споживання. 4. У цю групу входять усi види технологiчного устаткування, а також первиннi i вториннi двигуни. У данiй групi видiляються двi пiдгрупи: преси, молоти, хiмiчна апаратура, доменнi i мартенiвськi печi, прокатнi стани й iншi машини й устаткування. 5. Транспортнi засоби. У їхнiй склад входять усi види транспортних засобiв, у тому числi: цеховий, мiжцеховий i мiжзаводський транспорт, рiчковий i морський флот рибної промисловостi, трубопровiдний магiстральний транспорт i т. д. 6. Сюди вiдносять iнструменти рiжучi, що давлять, ударнi й iншi; iнвентар виробничого i господарського призначення, що сприяє полегшенню i створенню нормальних умов труда (устаткування контор, верстати, контейнери, iнвентарна тара, предмети протипожежного призначення й iн.). Для простоти облiку до складу основних фондiв, що входять у шосту групу, включаються лише iнструменти, виробничий i господарський iнвентар iз термiном служби понад один рiк i вартiстю бiльш 500 грн за одиницю. Інший iнструмент, iнвентар, а також iншi приналежностi (незважаючи на те що теоретично вони по всiх економiчних ознаках повиннi вiдносити до основних фондiв) у господарськiй практика прийнято вважати оборотними фондами. Кожна група приведеної класифiкацiї у свою чергу пiдроздiляється на пiдгрупи, що складаються з ще бiльш родинних основних фондiв iз приблизно рiвними термiнами служби, нормами амортизацiї й умовами експлуатацiї. i розрiзiв, нафтовi i газовi свердловини) приймають особисту участь у виробничому процесi, сприяють збiльшенню випуску продукцiї i тому вiдносять до активно дiючої частини основних фондiв. Іншi елементи основних фондiв (виробничi будинки, iнвентар) роблять лише непрямий вплив на виробництво продукцiї i тому їх називають пасивною частиною основних фондiв. Користуючи цим групуванням, можна визначити виробничу структуру основних фондiв. Виробнича структура основних фондiв i її змiна за той або iнший вiдрiзок часу дають можливiсть характеризувати технiчний рiвень промисловостi й ефективнiсть використання капiтальних вкладень в основнi фонди. Зокрема, чим вище в складi основних фондiв питома вага машин, устаткування й iнших елементiв активної частини основних фондiв, тим бiльше продукцiї буде зроблено на кожну стоймосну одиницю основних фондiв. Розходження виробничої структури основних фондiв у рiзних галузях промисловостi є результатом технiко-економiчних особливостей цих галузей. Навiть пiдприємства усерединi однiєї i тiєї ж галузi промисловостi, як правило, мають неоднакову виробничу структуру основних фондiв. Найбiльше висока питома вага активних елементiв основних фондiв на пiдприємствах iз високим рiвнем технiчної оснащеностi i електро-озброєностi працi, де виробничi процеси механiзованi й автоматизованi i широко використовуються хiмiчнi методи обробки. На виробничу структуру основних фондiв впливає розвиток концентрацiї, спецiалiзацiї, кооперування i комбiнування виробництва, на її впливає також капiтальне будiвництво. Домагаючись зниження вартостi будiвництва. наприклад, виробничих будинкiв, можна зменшити частку пасивних елементiв основних фондiв у загальної їхньої вартостi i тим самим пiдвищити ефективнiсть витрат, вкладених в основнi фонди нового пiдприємства. в пiдвищеннi частки машин i устаткування -найбiльше активної частини основних фондiв i в зниженнi питомої ваги насамперед будинкiв i господарського iнвентарю без збитку для ефективного функцiонування виробничого процесу. цехiв, розмiщення його на вiдкритих площадках, де це можливо, а також виносу з виробничих майданiв невиробничих служб (складiв, контор i т. д.) i розмiщення на них додаткової кiлькостi устаткування. Структуру промислово-виробничих основних фондiв варто розглядати й у галузевому розрiзi. Вона вiдбиває рiвень матерiально-технiчної бази промислового виробництва, а також ступiнь iндустрiального розвитку країни. Основна частина виробничих основних фондiв промисловостi знаходиться на пiдприємствах важкої промисловостi, у тому числi значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технiчний прогрес у народному господарствi (у електроенергетицi, машинобудуваннi, у хiмiчнiй, нафтохiмiчнiй i паливнiй промисловостi, у чорнiй металургiї й iнших галузях). Основнi фонди, що знаходяться на пiдприємствах, поступово зношуються. Розрiзняють i знос. Фiзичний знос означає матерiальний знос основних виробничих фондiв пiд впливом процесу працi, сил природи (стирання робочих органiв, корозiя металевих частин i конструкцiй, гниття дерев'яних частин, вивiтрювання i т. п.). Фiзичний знос основних виробничих фондiв знаходиться в прямої залежностi вiд навантаження, якостi вiдходу, рiвня органiзацiї виробництва, квалiфiкацiї робочих i iнших факторiв. Вiн визначається спiввiдношенням фактичного i нормативного термiнiв служби основних фондiв. Для бiльш точного визначення зносу проводиться обстеження технiчного стану основних фондiв. Пiд моральним зносом З метою компенсацiї зносу основних фондiв i нагромадження необхiдних засобiв для вiдтворення i вiдновлення основних фондiв використовується система амортизацiйних вiдрахувань. Амортизацiєю називається грошове вiдшкодування зносу основних фондiв. Амортизацiйнi вiдрахування є одним з елементiв витрат виробництва i включаються до складу собiвартостi продукцiї. Розмiр амортизацiйних вiдрахувань, виражений у вiдсотках до первiсного (балансової) вартостi кожного виду основних фондiв, називається нормою амортизацiї i розраховується по формулi: де, Фп(б) - первiсна (балансова) вартiсть основних фондiв; Фл Тсл - термiн служби основних фондiв. до них, що враховують конкретнi умови експлуатацiї окремих видiв засобiв працi. Величина амортизацiйних вiдрахувань визначається трьома методами: рiвномiрним, рiвномiрно-прискореним i прискореним Існують рiзнi форми простого i розширеного вiдтворення основних фондiв. Форми простого вiдтворення - ремонт (поточний, середнiй, капiтальний i вiдбудовний), модернiзацiя устаткування (удосконалювання його з метою запобiгання технiко-економiчного старiння i пiдвищення технiко-експлуатацiйних параметрiв до рiвня сучасних вимог виробництва) i замiна фiзично зношених i технiчно застарiлих засобiв працi. Форми розширеного вiдтворення основних фондiв: - технiчне переозброєння (на якiсно новому рiвнi) дiючого пiдприємства; - реконструкцiя i розширення; Основнi напрямки полiпшення використання основних фондiв i виробничих потужностей: скорочення простоїв устаткування i пiдвищення коефiцiєнта його змiнностi; замiна i модернiзацiя зношеного i застарiлого обладнання; упровадження новiтньої технологiї й iнтенсифiкацiя виробничих процесiв; швидке освоєння потужностей, що знову вводяться; мотивацiя ефективного використання основних фондiв i виробничих потужностей; розвиток акцiонерної форми господарювання i приватизацiя пiдприємств i iн. 2. 3 Нематерiальнi ресурси - це частина потенцiалу пiдприємства, що приносить економiчну вигоду протягом тривалого перiоду i має нематерiальну основу одержання доходiв. До них вiдносяться об'єкти промислової й iнтелектуальної власностi, а також iншi ресурси нематерiального походження. Промислова власнiсть - поняття, використовуване для позначення виключного права на нематерiальнi цiнностi: винаходи, промисловi зразки, кориснi моделi, товарнi знаки i знаки обслуговування, фiрмовi найменування i вказiвки походження чи найменування мiсця походження товару, а також право по припиненню недоброякiсної конкуренцiї. Інтелектуальна власнiсть - юридичне поняття, що охоплює авторське право й iн. права, що вiдносяться до iнтелектуальної дiяльностi в областi виробництва, науки, програмного забезпечення, лiтератури i мистецтва. Характеристика об'єктiв промислової власностi: - винахiд чи патентом; - промисловий зразок - нове художньо-конструкторське рiшення виробу, що визначає його зовнiшнiй вигляд, яке вiдповiдає вимогам технiчної естетики, придатне до здiйснення промисловим способом. Існує двi форми охорони промислового зразка: посвiдчення i патент. Не пiдлягають охоронi як промисловi зразки вироби, зовнiшнiй вигляд яких обумовлений винятково їх функцiєю (гайки, болти, гвинти i т. п.), а також галантерейнi, швейнi, трикотажнi вироби, тканини (крiм декоративних), взуття, головнi убори; - кориснi моделi - це новi по зовнiшньому виглядi, формi, розмiщенню частин чи по будiвлi моделi. Для реєстрацiї корисної моделi досить будь-яких змiн, навiть у просторовому компонуваннi моделi; - - позначення (iм'я, знак, символ чи сполучення їх), що помiщається на товарi чи його упакуваннi для iдентифiкацiї його i виробника. Якщо пiд товарним знаком надаються послуги, то вiн називається знаком обслуговування. Основними вимогами до товарних знакiв є їхня iндивiдуальнiсть, впiзнаваємiсть, привабливiсть для споживачiв i охраноздатнiсть, тобто можливiсть їхньої офiцiйної реєстрацiї. Об'єкти iнтелектуальної власностi зв'язанi з iнформацiйною системою й iнформацiйною дiяльнiстю пiдприємства. До них вiдносяться: програмне забезпечення (сукупнiсть програм, використовуваних у роботi ЕОМ); банк даних (сукупнiсть програмних, органiзацiйних i технiчних засобiв, призначених для централiзованого нагромадження i використання iнформацiї); база знань (сукупнiсть систематизованих основних зведень, що вiдносяться до визначеної галузi знань i зберiгаються в пам'ятi ЕОМ). Іншi нематерiальнi ресурси: - "ноу-хау" - технологiя виробництва, науково-технiчнi, комерцiйнi, органiзацiйнi й управлiнськi знання, необхiднi для функцiонування виробництва. На вiдмiну вiд секретiв виробництва "ноу-хау" не патентується, оскiльки в значнiй своїй частинi складається з визначених прийомiв, навичок i т. п. Поширення "ноу-хау" здiйснюється насамперед за допомогою висновку лiцензiйних договорiв; - рацiоналiзаторська пропозицiя - найменування мiсця походження товару . Вiдбиває назву країни (чи мiсцевостi) для позначення виняткових властивостей товару, викликаних природними умовами, людськими факторами, нацiональними особливостями, характерними для даного регiону. - "гудвiл" - визначає iмiдж (репутацiю) пiдприємства (фiрми). - це права на користування нематерiальними ресурсами. Власники об'єктiв промислової власностi одержують виключне право на їхнє використання за допомогою патентiв. Патент - документ, що засвiдчує державне визнання технiчного рiшення винаходом i закрiпляючий за особою, якому вiн виданий, виключне право на винахiд. Патент включає патентну грамоту єдиного зразка з розкриттям назви винаходу i дати його прiоритету, прiзвища автора, а також патентний опис - характеристику технiчного рiшення. Термiн дiї патенту складає в середньому 15-20 рокiв. У цей час виключається доступ фiрм-конкурентiв до запатентованої новинки i забезпечуються умови для одержання додаткового прибутку, поки нова технiка не стане надбанням багатьох пiдприємств галузi. На кориснi моделi не видається патентна грамота. Модель заносять до спецiального реєстру, про що робиться публiкацiя в офiцiйному виданнi, а заявник одержує посвiдчення про виключне право на корисну модель термiном на 5 рокiв. для ЕОМ i їхнiх взаємин з iншими контрагентами. Ноу-хау, рацiоналiзаторськi пропозицiї, гудвiл є власнiстю пiдприємства i не мають спецiального правового захисту, тому є складовою частиною так називаної комерцiйної таємницi пiдприємства. Реалiзацiя права власностi на нематерiальнi ресурси можлива шляхом їхнього використання самим власником чи наданням (з його згоди) такого права iншiй зацiкавленiй сторонi у формi лiцензiйної угоди. Лiцензiя - дозвiл лiцензiара на використання приналежних йому прав промислової власностi (на винахiд, промисловий зразок, товарний знак), видаване iншому обличчю (лiцензiатовi) на визначених умовах. Цi умови (термiн, обсяги, винагороду) складають змiст лiцензiйної угоди, що укладається ними. На практицi використовують кiлька видiв розрахункiв за лiцензiї: 1) перiодичнi вiдсотковi вiдрахування ("ройялтi") вiд вартостi виробленої i продаваної лiцензiйної продукцiї; 2) одноразовi винагороди - виплати твердо встановлених паушальних сум; 2. 4 Фiнансовi ресурси пiдприємства Фiнансовi ресурси пiдприємства - це грошовi доходи i надходження, що знаходяться в розпорядженнi суб'єкта господарювання i призначенi для виконання фiнансових зобов'язань, здiйсненню витрат по розширеному вiдтворенню й економiчному стимулюванню працюючих. Формування фiнансових ресурсiв здiйснюється за рахунок власних i прирiвняних до них засобiв, мобiлiзацiї ресурсiв на фiнансовому ринку i надходження коштiв вiд фiнансово банкiвської системи в порядку перерозподiлу. Первiсне формування фiнансових ресурсiв вiдбувається в момент становлення пiдприємства, коли утвориться статутний фонд. Його джерелами в залежностi вiд органiзацiйно-правових форм господарювання виступають: акцiонерний капiтал, пайовi внески членiв кооперативiв, галузевi фiнансовi ресурси (при збереженнi галузевих структур), довгостроковий кредит, бюджетнi засоби. Величина статутного фонду показує розмiр тих коштiв - основних i оборотних, - якi iнвестованi в процес виробництва. Основним джерелом фiнансових ресурсiв на дiючих пiдприємствах виступає вартiсть реалiзованої продукцiї (наданих послуг), рiзнi частини якої в процесi розподiлу виторгу приймають форму грошових доходiв i нагромаджень. Фiнансовi ресурси формуються головним чином за рахунок прибутку (вiд основного й iншого видiв дiяльностi) i амортизацiйних вiдрахувань. Поряд з ними джерелами фiнансових ресурсiв також виступають: - виторг вiд реалiзацiї вибулого майна, - стiйкi пасиви, - рiзнi цiльовi надходження (плата за перебування дiтей у дошкiльних установах i т. д. ), - мобiлiзацiя внутрiшнiх ресурсiв у будiвництвi й iн. Поряд з перерахованими вище важливу роль грає ще одне джерело фiнансових ресурсiв - пайовi й iншi внески членiв трудового колективу. Значнi фiнансовi ресурси, особливо по знову створюваним i реконструйованим пiдприємствам, можуть бути мобiлiзованi на фiнансовому ринку. Формами їхньої мобiлiзацiї є: продаж акцiй, облiгацiй i iнших видiв цiнних паперiв, що випускаються даним пiдприємством, кредитнi iнвестицiї. упровадження комерцiйних початкiв у дiяльнiсть пiдприємств, природно, зажадали принципово iнших пiдходiв до формування фiнансових ресурсiв. Орiєнтацiя на iнiцiативу i заповзятливiсть, повна матерiальна вiдповiдальнiсть обумовили двi найважливiших змiни в областi фiнансових взаємозв'язкiв пiдприємств з iншими структурами: по-перше, розвиток страхових операцiй, i, по-друге, iстотне скорочення сфери безоплатно одержуваних асигнувань. У цьому зв'язку при переходi на ринковi основи господарювання в складi фiнансових ресурсiв, формованих у порядку перерозподiлу, усе велику роль поступово будуть грати виплати страхового вiдшкодування, що надходять вiд страхових компанiй, i все меншу - бюджетнi i галузевi фiнансовi джерела. Пiдприємства зможуть одержувати фiнансовi ресурси: вiд асоцiацiй i концернiв, у якi вони входять (лише в тому випадку, якщо це передбачено механiзмом використання вiдповiдних грошових фондiв); вiд вищестоящих органiзацiй - при збереженнi галузевих структур; вiд органiв державного керування - у видi бюджетних субсидiй на строго обмежений перелiк витрат. Зате в умовах функцiонування ринку цiнних паперiв з'являться такi види фiнансових ресурсiв, як дивiденди i вiдсотки по цiнних паперах iнших емiтентiв, а також прибуток вiд проведення фiнансових операцiй. Використання фiнансових ресурсiв здiйснюється пiдприємством по багатьом напрямкам, головними з який є: - платежi органам фiнансово-банкiвської системи, обумовленi виконанням фiнансових зобов'язань. Сюди вiдносяться; податковi платежi в бюджет, сплата вiдсоткiв банкам за користування кредитами, погашення ранiше узятих позичок, страховi платежi i т. д. ; - iнвестування власних засобiв у капiтальнi витрати (реiнвестування), зв'язане з розширенням виробництва i технiчним його вiдновленням, переходом на новi прогресивнi технологiї, використання "ноу-хау" i т. д.; - iнвестування фiнансових ресурсiв у цiннi папери, що здобуваються на ринку: акцiї й облiгацiї iнших фiрм, звичайно тiсно зв'язаних кооперативними постачаннями з даним пiдприємством, у державнi позики i т. п. ; - використання фiнансових ресурсiв на благодiйнi цiлi, спонсорство i т. п.. В даний час надзвичайно зростає не тiльки роль керiвникiв пiдприємств, членiв правлiнь акцiонерних компанiй, але i фiнансових служб, що грали другорядну роль в умовах адмiнiстративно-командних методiв керування. Вишукування фiнансових джерел розвитку пiдприємства, напрямкiв найбiльш ефективного iнвестування фiнансових ресурсiв, операцiї з цiнними паперами й iншi питання фiнансового менеджменту стають основними для фiнансових служб пiдприємств в умовах ринкової економiки. Суть фiнансового менеджменту полягає в такiй органiзацiї керування фiнансами з боку вiдповiдних служб, що дозволяє залучати додатковi фiнансовi ресурси на самих вигiдних умовах, iнвестувати їх з найбiльшим ефектом, здiйснювати прибутковi операцiї на фiнансовому ринку, купуючи i перепродуючи цiннi папери. Досягнення успiху в областi фiнансового менеджменту багато в чому залежить вiд такого поводження працiвникiв фiнансових служб, при якому головними стають iнiцiатива, пошук нетрадицiйних рiшень, масштабнiсть операцiй i виправданий ризик, дiлова хватка. Мобiлiзуючи кошти iнших власникiв на покриття витрат свого пiдприємства, працiвники фiнансової служби насамперед повиннi мати ясне представлення про цiлi iнвестування ресурсiв i уже вiдповiдно до них давати рекомендацiї про форми залучення засобiв. Для покриття короткострокової i середньострокової потреби в засобах доцiльно використовувати позички кредитних установ. При здiйсненнi великих капiтальних вкладень у реконструкцiю i розширення пiдприємства можна скористатися випуском цiнних паперiв; однак, подiбна рекомендацiя може бути дана лише в тому випадку, якщо фiнансисти ґрунтовно вивчили фiнансовий ринок, проаналiзували попит на рiзнi види цiнних паперiв, врахували можливу змiну кон'юнктури i, зваживши все це, проте упевненi в порiвняно швидкiй i вигiднiй реалiзацiї цiнних паперiв свого пiдприємства. 3. Результати й ефективнiсть дiяльностi пiдприємства 3. 1 Продукцiя пiдприємства, її якiсть напiвфабрикату чи готового виробу (продукцiї). - це вироби промислового пiдприємства, що довершенi виробництвом, вiдповiдають державним стандартам чи технiчним умовам, прийнятi вiддiлом технiчного контролю, укомплектованi документами, що засвiдчують якiсть i призначенi для реалiзацiї на сторону. Напiвфабрикати - це напiвпродукти, технiчна обробка яких закiнчена в одному з виробництв (цехiв) пiдприємства, але вимагає доробки чи переробки в сумiжному виробництвi (iншому цеху) цього ж пiдприємства, чи що можуть бути переданi для подальшої обробки на iншi пiдприємства. - це продукцiя, що не одержала закiнченого виду в межах виробництва, а також продукцiя, не перевiрена ОТК i не здана на склад готової продукцiї. Життєздатнiсть пiдприємства, що займається як виробництвом, так i обслуговуванням залежить вiд його здатностi домагатися задоволеностi споживача. Дуже часто багато менеджерiв вважають головним для продажу цiну i термiни постачання, при цьому недостатньо придiляючи увагу цiнностi продукцiї. Необхiдно розглядати пiдвищення цiнностi як один з найважливiших факторiв у визначеннi конкурентноздатностi. Багато споживачiв розглядають збiльшення цiнностi як щось бiльш важливе, чим зменшення цiни. Митецький продавець може одержати замовлення на виконання робiт в умовах конкуренцiї iнших фiрм, однак тiльки якiсть товару чи послуги визначає в бiльшому ступенi чи повторить споживач своє замовлення в цього продавця ще раз. Показник якостi продукцiї являють собою кiлькiсну характеристику одного чи декiлькох властивостей продукцiї, що складають її якiсть i розглянутi стосовно до визначених умов її створення, експлуатацiї чи споживання. - органолептичнi показники - це зовнiшнiй вигляд, колiр, смак, запах; - технологiчнi показники - питома вага сировини на вироблення одиницi продукцiї; коефiцiєнт використання вихiдної сировини, матерiалiв, енергетичних ресурсiв i т. д.; - патентно-правовi показники характеризують ступiнь вiдновлення технiчних рiшень, використаних при виробництвi продукцiї, їхнiй патентний захист, а також можливiсть безперешкодної реалiзацiї продукцiї в країнi i за рубежем. До них вiдносяться показники патентної чистоти, патентного захисту, територiального поширення; - показники безпеки характеризують особливостi продукцiї, що обумовлюють її безпеку для здоров'я людини при її використаннi, чи збереженнi транспортуваннi. Для визначення якостi продукцiї, що випускається на пiдприємствi, застосовують систему загальних показникiв, у яку входять: - частка принципово нових (прогресивних) виробiв у загальному їхньому обсязi; - частка виготовленої продукцiї, на яку отриманi сертифiкати; стандартизацiя i продукцiї; внутрiшнi системи якостi; державний нагляд за дотриманням стандартiв, норм i правил; внутрiвиробничий i технiчний контроль якостi. Стандартизацiя - це встановлення i застосування правил з метою упорядкування дiяльностi у визначенiй галузi. Стандартизацiя охоплює встановлення: - вимог до якостi продукцiї, сировини, матерiалiв i виробничих процесiв; - єдиної системи показникiв якостi продукцiї, методiв її iспиту i контролю; - вимог, що забезпечують безпеку працi i життя людей, а також схороннiсть матерiальних цiнностей; - єдиних систем класифiкацiї i кодування продукцiї, носiїв iнформацiї, форм i методiв органiзацiї виробництва i т. п. Стандартом називається нормативно-технiчний документ, що установлює вимоги до груп однорiдної продукцiї, а в необхiдних випадках до конкретної продукцiї, правила, що забезпечують її розробку, виробництво i застосування. У залежностi вiд сфери дiї, змiсту i рiвня твердження нормативно-технiчнi документи пiдроздiляються на: державнi стандарти (ДСТ), галузевi стандарти (ГСТ), стандарти науково-технiчних i iнженерних товариств, стандарти пiдприємств (СП), а також мiжнароднi стандарти. Внутрiвиробничий технiчний контроль на пiдприємствi здiйснює вiддiл технiчного контролю (ВТК), головною задачею якого є забезпечення необхiдного рiвня якостi, зафiксованого в нормативно-технiчних документах, шляхом безпосередньої перевiрки кожного браку i цiлеспрямованого впливу на умови i фактори, що формують його. 3. 2. Показники ефективностi роботи пiдприємства Прибуток i доход є основними показниками фiнансових результатiв виробничо-господарської дiяльностi пiдприємства, ефективностi використання його ресурсiв. Доход - це виторг вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг) за винятком матерiальних витрат. Вiн являє собою грошову форму чистої продукцiї пiдприємства, тобто мiстить у собi оплату працi i прибуток. У цьому випадку пiсля вiдрахування податку вiн пiдроздiляється на фонди споживання, iнвестицiйний i страховий. Фонд споживання використовується на оплату працi персоналу i виплати за пiдсумками роботи за визначений перiод, за частку в статутному майнi (дивiденди), матерiальну допомогу i т. п. В умовах ринкової економiки прибуток є одним з основних джерел нагромадження i поповнення дохiдної частини державного i мiсцевого бюджетiв; основним фiнансовим джерелом розвитку пiдприємства, його iнвестицiйної й iнновацiйної дiяльностi, а також джерелом задоволення матерiальних iнтересiв членiв трудового колективу i власника пiдприємства. На величину прибутку (доходу) iстотно впливають як обсяг продукцiї, що випускається, так i її асортимент, якiсть, величина собiвартостi, удосконалювання цiноутворення й iншi фактори. У свою чергу прибуток впливає на такi показники, як рентабельнiсть, платоспроможнiсть пiдприємства й iншi. Загальна величина прибутку пiдприємства (валовий прибуток) складається з трьох частин: - прибутку вiд реалiзацiї продукцiї - прибутку вiд реалiзацiї матерiальних цiнностей i iншого майна (це рiзниця мiж цiною їхнього продажу i витратами на їхнє придбання i реалiзацiю). Прибуток вiд реалiзацiї основних фондiв буде представляти рiзницю мiж виторгом вiд продажу, залишковою вартiстю i витратами на демонтаж i реалiзацiю; - прибутку вiд позареалiзацiйних операцiй сплаченими й iн.). Розподiл прибутку пiдприємства в самому загальному видi можна представити в такий спосiб (Рис. 1):   Рис. 1 Приблизна схема розподiлу прибутку пiдприємства Прибуток пiдприємства залежить вiд його операцiйної активностi, яка на виробничих пiдприємствах виражається передусiм обсягом виготовлення i продажу продукцiї. Якщо йдеться про динамiку активностi, тобто темп її змiни, то на величину прибутку iстотно впливає ще структура витрат, а саме: їх подiл на змiннi та постiйнi витрати. - який обсяг виробництва забезпечує цiльовий прибуток пiдприємства; - як реагує величина прибутку на змiну обсягу виробництва. Цiльовим у даному випадку називається прибуток, який пiдприємство хотiло б одержати в певному перiодi виходячи зi своїх стратегiчних завдань. Тому виникає питання, скiльки треба виготовляти i продавати продукцiї за певних цiн i рiвня витрат, щоб зазначений прибуток забезпечити. Такий обсяг продукцiї обчислюється за формулами: o за натурального виразу обсягу продукцiї , або o у випадку вартiсного вимiру обсягу продукцiї Пц – цiльовий прибуток, грн. Приклад. щоб за даних умов одержати 200 000 грн. прибутку за рiк? Nц = за даного обсягу виробництва. Пц = 25 000 * (50 – 30) – 300 000 = 200 000 грн. Тепер щодо вiдносної реакцiї прибутку на змiну обсягу виробництва. Цей аспект аналiзу називають операцiйною залежнiстю. Вона визначається за допомогою такого показника, як операцiйний лiверидж (важiль). Операцiйний лiверидж характеризує прирiст прибутку на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто , ∆Рп – змiна прибутку, % ∆Рв – змiна обсягу виробництва, % Операцiйний лiверидж значною мiрою залежить вiд частки постiйних витрат у сукупних витратах пiдприємства. З її зростанням величина L збiльшується i навпаки. Чим бiльша величина операцiйного лiверидж, тим чутливiша реакцiя прибутку на змiну обсягу виробництва i продажу продукцiї. Це можна показати на простому прикладi з двома варiантами структури витрат. І ІІ 1. Виручка вiд продажу продукцiї, грн.. 700 000 700 000 2 Змiннi витрати на весь обсяг продукцiї, грн. 350 000 3. Постiйнi витрати, грн. 250 000 350 000 Маржинальний прибуток: І варiант – 700 000 – 350 000 = 350 000 грн. Прибуток у двох варiантах однаковий – П = 700 000 – 600 000 = 100 000 Операцiйний лiверидж: ІІ варiант – 450 000 / 100 000 = 4. 5 При збiльшеннi обсягу виробництва на 10% у І варiантi прибуток зростає на 35% (10*3. 5), у другому – на 45% (10*4. 5) На вiдмiну вiд прибутку, що показує абсолютний ефект дiяльностi, iснує вiдносний показник ефективностi роботи пiдприємства - рентабельнiсть . У загальному видi вiн обчислюється як вiдношення прибутку до витрат i виражається у вiдсотках. Рентабельнiсть виробництва (рентабельнiсть виробничих фондiв) - РВ, розраховується по формулi: , де, П - загальний (валовий) прибуток за рiк (чи iнший перiод) ОВФ НОЗ Рентабельнiсть використання активiв Рентабельнiсть власного капiталу визначають як частку вiд дiлення прибутку на суму середньорiчної вартостi власного капiталу. Рентабельнiсть операцiйної дiяльностi визначають як частку вiд дiлення прибутку вiд операцiйної дiяльностi на повну собiвартiсть проданих оборотних активiв пiдприємства. фiнансових пропорцiй, що аналiзуються за даними бухгалтерського балансу. Спiввiдношення мiж окремими елементами активiв i пасивiв балансу використовуються для оцiнки i дiагностики фiнансового стану пiдприємства. Розрахункова частина 1. ВАТ "Житомир - Авто", зареєстровано, як вiдкрите акцiонерне Засновниками товариства були слiдуючи юридичнi особи: - Фонд державного майна України; - Акцiонерна компанiя "Авто"; - Органiзацiя орендарiв "Автосервiс", Житомирського обласного орендного пiдприємства "Автосервiс". ВАТ "Житомир - Авто" було створено 25 рокiв тому, як державне пiдприємство. У травнi 1993 року орендне пiдприємство "Автосервiс" було перетворено в процесi приватизацiї у вiдкрите акцiонерне товариство "Житомир-Авто" згiдно наказу Фонду Державного майна України № 10-АТ вiд 25. 05. 93 року. Викуп державної долi проводився на протязi І993-1994 рр., свiдоцтво про викуп видана Держорендом України 31. 08. 94 р. У вереснi 1993р. загальними зборами акцiонерiв було прийнято рiшення про структуру акцiонерного товариства. До складу ВАТ "Житомир-Авто" увiйшли: - Головний комерцiйно-виробничий центр; - 3 фiлiали; - 5 дочiрнiх пiдприємств. Рiшення акцiонерiв про змiну структури ВАТ “Житомир-Авто” було викликано наступними причинами. Керiвництво пiдприємств, якi входили до складу ВАТ "Житомир-Авто", не мало достатньої самостiйностi, а необхiднiсть узгодження багатьох дiй та рiшень з Таким чином виходячи з територiального принципу було створено головне пiдприємство, в яке входило 3 фiлiали, 5 дочiрнiх пiдприємств. ВАТ “Житомир-Авто" включав Головний виробничо – комерцiйний Головний виробничо - комерцiйний центр знаходиться у мiстi Житомирi. До його складу входять 3 фiлiали: - Фiлiал ВКЦ "Новоград – Волинськ -Авто". Мiсцезнаходження – мiсто Новоград-Волинськ. Кiлькiсть працюючих-27. Мають 2 виробничих корпуса, склад i магазин для прожу запчастин; "Овруч - Авто". Мiсцезнаходження - с. Зарiччя, Овруцький - Фiлiал “Корнiн – Авто”. Мiсцезнаходження - смт. Корнiн, Попельнян-ського району. Предметом дiяльностi ГВКЦ i фiлiалiв, що до нього входять є: - торгiвельна дiяльнiсть щодо реалiзацiї (торгiвлi) транспортних засобiв та номерних агрегатiв, що не пiдлягають реєстрацiї, в органах МВС, а також обладнання автомобiлiв, запасних частин та iнших пiдставах, не заборонених чинним законодавством. запчастин у мiстi Житомирi i магазин запчастин у мiстi Радомишль. Основнi напрямки дiяльностi - централiзоване забезпечення запчастинами та допомiжними матерiалами торгiвлi i виробництва. ВАТ "Житомир-Авто" є материнською компанiєю 5 дочiрнiх пiдприємств, а саме: - ВКЦ “Полiсся-Авто" - спецiалiзоване пiдприємство що здiйснює торгiвлю запчастинами i надає послуги по ремонту автомобiлiв, пiдприємство має 2 склади, салом-магазин, адмiнiстративно – виробничий корпус. Мiсцезнаходження - м. Житомир. Частка материнської компанiї в статутному фондi складає 100%. Кiлькiсть працюючих - 46. - ВКЦ "Сiнгаї - Авто” - надає послуги по ремонту автомобiлiв, має кафе-бар, 2 автостоянки, виробничий корпус, склад запчастин. Мiсцезнаходження – с. Сiнгаї, Коростенський район, частка - ВКЦ “Радомишль - Авто" - надає послуги по ремонту, автомобiлiв. Має виробничий корпус, склад запчастин. Мiсцезнаходження - мiсто Радомишль. Частка материнської компанiї в статутному фондi складає І00%. Кiлькiсть працюючих - І4. - "Олевськ - Авто" — здiйснює торгiвлю запчастинами, надає послуги магазин. Мiсцезнаходження – пгт. Олевськ. Кiлькiсть працюючих – 21. Частка материнської компанiї в статутному фондi складає 100%. - ВКЦ “Малин-Авто” — надає послуги по ремонту автомобiлiв, займається торгiвлею запчастин та автомобiлiв. Має адмiнiстративно - виробничий корпус, магазин запчастин. Мiсцезнаходження - м. Малин. "Житомир-Авто" являється дiлером Запорiзького заводу "АвтоЗАЗ -ДЕУ" по продажу автомобiлiв його виробництва, з 1999 року — дiлером по продажу автомобiлiв марок "Волга" i "Газель" НПО "Укрзахiдiмпекс". ВАТ "Житомир-Авто" має договори з iншими пiдприємствами, якi дають на комiсiйний та iншiй основi, не заборо- нених чинним законодавством, автомобiлi на реалiзацiю. В зв’язку з тим, що держава звiльнила вiд обкладання ПДВ i акцизного збору автомобiлi виробництва заводу "АвтоЗАЗ-ДЕУ"— цi автомобiлi, особливо марки "Таврiя" i "Славута" мали великий попит у населення. Це дало змогу розширити ринок збуту. ВАТ "Житомир-Авто" успiшно конкурує з iншими магазинами завдяки доступним цiнам та бiльш широкому асортименту вибору запчастин i автомобiлiв. Конкуренцiя з надання послуг по технiчному обслуговуванню i ремонту автомобiлiв дуже висока. Пiдприємство конкурує, як з тують в своїх гаражах i не несуть великих затрат на обслуговування адмiнiстрацiї, матерiальних витрат, податки, так i з великими приватними пiдприємствами. ВАТ "Житомир-Авто" пiдвищує свою конкурентну спроможнiсть тим, що старається придбати сучасне обладнання, спецiальний iнструмент, орiєнтується на технологiчно складнi роботи ремонту автомобiлiв. Але в 1999 роцi цей вид дiяльностi був збитковий через невелику кiльквiсть машинозаводiв. Проте керiвництво очiкує, що з часом, завдяки рекламним заходам, клiєнти будуть бiльш обiзнаними, попит на послуги i на торгiвлю зростатиме. "Житомир-Авто" виступають державнi установи, органiзацiї та населення. Досвiд показує що автосервiс залежить вiд загальних економiчних умов, впевненостi в майбутньому, стабiльностi доходiв населення, рiвня попиту на окремi запчастини i автомобiлi. Але так, як пiдприємства сьогоднi не всi працюють, населення має низькi доходи, то наше пiдприємство має великi проблеми. i приватних пiдприємств. Є проблема сезонностi робiт. В осiнньо-зимовий перiод рiзко падає обсяг реалiзацiї послуг i обсяг товарообiгу. Із соцiальних проблем — найболючiша — це низька зарплата працiвникiв. 2. А та ефективностi використання ресурсного потенцiалу В АТ „Житомир – Авто” Провiвши аналiз структури та динамiки балансiв пiдприємства за 1998, 1999 та 2000 роки можна зробити слiдуючи висновки про фiнансовий стан пiдприємства. Станом на кiнець 1998 року спостерiгається значне зростання грошових коштiв пiдприємства (197. 46%) (Див. таблицю 2. 10). Проте питома вага їх в валютi балансу залишається дуже низькою (на початок року – 0. 18%; на кiнець року – 0. 53%). На пiдприємствi вiдчувається значна не хватка грошових коштiв, що вкрай негативно впливає на показники лiквiдностi пiдприємства. Також спостерiгається негативна тенденцiя до зменшення грошових коштiв пiдприємства (див. таблицю 2. 10). Питома вага в валютi балансу їх становила: на кiнець 1999 року – 0. 45%; на кiнець 2000 року – 0. 47%. що свiдчить про неможливiсть погашення своїх зобов’язань в термiновому порядку, але з iншого боку, ймовiрнiсть того, що всi кредитори одночасно пред’являть свої борги, мала. Цей коефiцiєнт визначає спроможнiсть пiдприємства швидко погасити свої зобов’язання лiквiдними активами. Вiн показує, яка частина поточної заборгованостi може бути погашена на дату складення звiтностi. Розраховується на основi спiввiдношення величин абсолютно лiквiдних активiв до величини поточної короткострокової заборгованостi. Ознакою погiршення лiквiдностi пiдприємства є зростання суми дебiторської заборгованостi (див. таблицю 2. 10) . Тiльки у 2000 йде її зменшення (-56. 6%). Сума дебiторської заборгованостi на протязi дослiджуваних рокiв складає бiльш нiж 20% вiд суми оборотного капiталу, що є дуже негативною тенденцiєю i може свiдчити про значнi проблеми з розрахунками у споживачiв послуг пiдприємства. стан його незадовiльний, керiвництвом ВАТ "Житомир-Авто" було прийнято рiшення про його реалiзацiю i списання. Основнi засоби мають найбiльшу питому вагу у структурi балансу (див. Табл. 2. 7, Табл. 2. 8, Табл.. 2. 9). це свiдчить про гостру не хватку оборотних коштiв на пiдприємствi, що iлюструє нам коефiцiєнт поточної лiквiдностi. Коефiцiєнт поточної лiквiдностi характеризує достатнiсть обiгових коштiв для погашення боргiв пiдприємства протягом року. Критичне значення цього коефiцiєнта дорiвнює 1. При значеннi бiльше 1 на пiдприємствi спостерiгається не хватка оборотних коштiв. На АТ „Житомир – Авто” цей коефiцiєнт дорiвнює: 1998 – 2. 74, 1999 – 2. 88, 2000 – 1. 33. Як видно з даних наведених у таблицях 2. 7, 2. 8, 2. 9, 2. 10 пiдприємство є збитковим для покращення ситуацiї на пiдприємствi планується збiльшити обсяг реалiзацiї i скоротити запаси товарiв за рахунок освоєння нових ринкiв збуту. -Планується посилити юридичну службу пiдприємства, покращити договiрну та претензiйно-позовну роботу. Цi заходи повиннi привести до збiльшення надходження грошових коштiв. Однiєю з важливих характеристик фiнансової дiяльностi акцiонерного товариства є його фiнансова незалежнiсть вiд зовнiшних джерел. Коефiцiєнт фiнансової стабiльностi дорiвнює: 1998 - 0. 96, 1999 – 0. 93, 2000 – 0. 93 при нормативi 0. 5, що свiдчить про фiнансову незалежнiсть. Фiнансовий стан Товариства за аналiзуємий перiод характеризується як стiйкий, при нормативi менше 0. 5 на пiдприємствi цей показник становить: 1998 – 0. 04, 1999 - 0. 07, 2000 – 0. 07. В результатi проведеного аналiзу дiлової активностi (див. Таблицю 2. 11) ми бачимо, що тривалiсть обороту оборотних активiв за 1998 та 1999 рiк збiльшилась, що свiдчить про погiршення фiнансового стану пiдприємства (кошти, вкладенi в аналiзуємому перiодi в оборотнi активи, проходять повний цикл i знову приймають грошову форму на 7 та 8 днiв вiдповiдно довше нiж в попередньому перiодi). В результатi пiдприємство потребувало додаткових коштiв для продовження виробничо – комерцiйної дiяльностi хоча б на рiвнi минулого перiоду. Розрахувати величину додатково залучених в оборот коштiв можна за наступною формулою: Залученi кошти в оборот = (Виручка / 360) * (перiод обороту оборотних активiв звiтного перiоду – перiод обороту оборотних активiв попереднього перiоду) Таким чином, уповiльнення обороту на 7 (1998 рiк) та 8 (1999 рiк)днiв потребувало залучення додаткових коштiв за один оборот в розмiрi 30. 92 тис. грн. (1998) та 665. 26 тис. грн (1999). За даними таблицi 2. 11 оборотнiсть оборотних активiв за звiтний перiод склала вiдповiдно 2. 62 раза у 1998 роцi та 2. 48 раза у 1999 роцi, значить за цi роки необхiдно було додатково залучити коштiв в сумi 1730. 85 тис. грн. (30. 92*2. 62 + 665. 26*2. 48). Як показав аналiз пасиву балансiв цього не було зроблено i пiдприємство виходило на кiнець звiтного перiоду iз значними збитками. Дещо покращилась ситуацiя в 2000 роцi. Так за даними Таблицi 2. 11 ми бачимо, що тривалiсть обороту оборотних активiв суттєво зменшилась (на 52 днi). що свiдчить про покращення фiнансового стану пiдприємства. В результатi пiдприємство змогло додатково отримати за оборот 283. 1 тис. грн.. а за рiк пiдприємство додатково отримало 1089. 94 тис. грн. (3. 85 * 283. 1). В наслiдок чого на кiнець року пiдприємство вийшло iз значно кращими результатами нiж в попереднiх роках. Як видно з даних бухгалтерської звiтностi (див. Таблицi 2. 1 – 2. 3) пiдприємство не використовує кредити банкiв, а намагається обiйтися власними коштами. В наслiдок чого його платоспроможнiсть знаходиться в повнiй залежностi вiд об’єму i строкiв надання кредиту покупцям та їх добросовiсностi. Затримка в надходженнi коштiв вiд одного чи декiлькох крупних покупцiв може створити серйознi фiнансовi труднощi у пiдприємства. перiод товарного обороту обслуговується капiталом кредитора. тим легше пiдприємству забезпечити свою платоспроможнiсть. Перiод погашення кредиторської заборгованостi = Кредиторська заборгованiсть * 360 / Собiвартiсть реалiзацiї Перiод погашення дебiторської = 360 / Коефiцiєнт оборотностi дебiторської заборгованостi. Перiод погашення дебiторської заборгованостi в розбивцi по роках складає: 1998 – 31 день; 1999 – 67 днiв; 2000 – 25 днiв. З наведених розрахункiв ми бачимо, що перiод погашення кредиторської заборгованостi за аналiзує мий перiод бiльший нiж перiод погашення дебiторської заборгованостi. Це значить, що капiталом кредитора (по сутi безкоштовним кредитом) обслуговується бiльший перiод операцiйного циклу, чим той перiод на протязi якого пiдприємство, в свою чергу, кредитує (безкоштовно) покупця. Одною з основних вимог фiнансового благополуччя пiдприємства є надходження грошових коштiв, яке забезпечує покриття його обов’язкiв. Вiдсутнiсть такого мiнiмально необхiдного запасу грошових коштiв свiдчить про серйознi фiнансовi труднощi. Необосновано велика сума грошей на рахунку в свою чергу свiдчить про упущену можливiсть їх вигiдного розмiщення та отримання додаткового прибутку. У зв’язку з чим виникає потреба оцiнити рацiональнiсть управлiння грошовими коштами на пiдприємствi. З цiєю метою рацiонально буде розрахувати коефiцiєнт пласпроможностi. Розрахунок даного коефiцiєнту необхiдний для того, щоб показати, наскiльки в силу негативних факторiв можуть бути скороченi надходження грошових коштiв, щоб при цьому була можливiсть проводити необхiднi платежi. Коефiцiєнт платоспроможностi = Виручка вiд реалiзацiї / Витрати Значення коефiцiєнта платоспроможностi в розбивцi по роках: 1998 – 1. 89, 1999 – 1. 96, 2000 – 1. 90. Розрахувавши цей показник можна зробити наступний висновок, що навiть при скороченнi грошових надходжень на 89% (1998), 96%(1999), 90%(2000) пiдприємство зможе забезпечити поточнi платежi. Що ми й бачимо в бухгалтерськiй звiтностi (заборгованiсть з поточних платежiв пiдприємства займає в структурi пасивiв незначну частку). використання основних фондiв, це фондовiддача та обернений йому показник фондомiсткостi. виручки вiд реалiзованої товарної продукцiї без акцизу та ПДВ до середньорiчної вартостi основних виробничих фондiв. Фв = Ф№1(ряд. 031пк )*0,5 1999 р. = 1394. 9 / (9110. 8 + 8824. 7)*0. 5 = 0. 155 де п — на початок звiтного перiоду; к — на кiнець звiтного перiоду. Аналiз рентабельностi господарської дiяльностi ВАТ “Житомир- Авто”. Абсолютна сума прибутку не характеризує рiвень ефективностi господарської дiяльностi. Щоб зробити висновки про рiвень ефективностi господарювання, отриманий прибуток необхiдно порiвняти з понесеними витратами. Рентабельнiсть — це вiдносний показник, тобто рiвень прибутковостi, що Р=(П/В)*100% П — прибуток, Показник рентабельностi показує, скiльки копiйок прибутку одержує пiдприємство при понесених витратах в його господарськiй дiяльностi у розмiрi 1 грн. здiйснювати за такими показниками: 1. Рентабельнiсть використання активiв визначають як частку вiд дiлення балансового прибутку на суму середньорiчної вартостi власного капiталу. Ра = *100% 1998 р. = -114. 5 / (6575. 4 + 6500. 5)*0. 5 = -0. 0175 2000 р. = -29. 4 / (6145. 3 + 6138. 1)*0. 5 = -0. 0047 2. Рентабельнiсть власного капiталу визначають як частку вiд дiлення прибутку на Ф №2(ряд. 170+ ряд. 200) Рв. к. = *100% Ф№1(ряд. 380п + ряд. 380к ) *0,5 1998 р. = -114. 5 / (6281. 4 +6146. 1)*0. 5 = -0. 018 1999 р. = -92. 3 / (6146. 1 + 5715. 7)*0. 5 = -0. 015 3. Рентабельнiсть операцiйної дiяльностi визначають як частку вiд дiлення прибутку вiд операцiйної дiяльностi на повну собiвартiсть проданих оборотних активiв Ф №2 ряд. 100 Ро. д. = *100% 1998 р. = -114. 5 / (1278. 7 + 246. 7 + 150. 8) + 35. 7 = -0. 066 1999 р. = -92. 3 / (1333. 9 + 213. 2 +152. 2) + 158. 8 = -0. 052 Провiвши структурний аналiз витрат пiдприємства за даними балансiв за 1998, 1999 та 2000 роки (див. таблицю 2. 12) можна зазначити, що в загальнiй сумi затрат найбiльшу питому вагу мають витрати на оплату працю: 1998 – 36. 68%, 1999 – 35. 96%, 2000 – 39. 04%. Іншi витрати мають практично однакову питому вагу, але як видно з таблицi 2. 12 вага цих витрат також дещо змiнюється з року в рiк. Прослiдкувавши тенденцiю в змiнi матерiальних витрат: 1998 – 15. 40%, 1999 – 21. 36%, 2000 – 22. 30% можна сказати, що питома вага матерiальних витрат збiльшується ймовiрнiше всього за рахунок зростання цiни на сировину та матерiали, якi використовуються в процесi надання ремонтних та iнших послуг, а не в наслiдок збiльшення матерiалоємностi наданих послуг. 14. 36%. Як видно сума амортизацiйних вiдрахувань, по даних балансу за 1999 рiк, збiльшилась. Це пояснюється тим, що обладнання не вiдповiдало сучасним вимогам, технiчний стан його незадовiльний, i у 2000 роцi керiвництвом було прийнято рiшення про його реалiзацiю i списання. При вивченнi причин вiдхилень рiвня матерiальних витрат вiд планового, попереднього перiоду й iнших баз порiвняння цi причини умовно називають факторами цiн, норм i замiни. Пiд факторами цiн мають на увазi не тiльки змiну цiни на сировину i матерiали, але i змiну транспортно-заготiвельних витрат. Фактор норм вiдбиває не тiльки змiну самих норм витрати, але i вiдхилення фактичних витрат на одиницю продукцiї (питомої ваги витрати) вiд норм. Пiд фактором замiни розумiється, крiм впливу повної замiни одних видiв матерiальних цiнностей iншими, змiна їхнього складового змiсту. Прийоми аналiзу з видiленням цих груп факторiв однаковi по всiх статтях матерiальних витрат, тобто по сировинi й основних матерiалах, паливу, покупним напiвфабрикатам i комплектуючим виробам. Фактор цiн, тобто група факторiв, що визначають заготiвельну собiвартiсть матерiалiв складається з вартостi самих матерiалiв за цiнами постачальникiв i транспортно-заготiвельних витрат (ТЗВ). матерiалiв i палива. Цi данi можна одержати з аналiтичного облiку до рахунка "Матерiали". постачальникiв. Фактичний середнiй рiвень ТЗР досяг 5%. Перевитрата склала 1% (105% - 104%). Маючи фактичну заготiвельну собiвартiсть витрачених матерiалiв, перевитрату по ТЗВ визначаємо в такий спосiб: (105% - 104%) * Фактична собiвартiсть матерiалiв 105% В розбивцi по роках перевитрата складає: 1998 – 1. 28 тис. грн., 1999 – 1. 74 тис. грн., 2000 – 1. 87 тис. грн. тобто вартiсть витрачених матерiалiв виявилася на вказанi суми бiльше через перевищення фактичного вiдсотка ТЗВ запланованої величини. стаття, видiляється тiльки зарплата виробничих робiтникiв. Зарплата iнших категорiй промислово-виробничого персоналу включається до складу комплексних статей собiвартостi, а також транспортно - заготiвельних витрат. Зарплата робiтникiв, зайнятих у допомiжних виробництвах, входить у собiвартiсть пари, води, електроенергiї i впливає на собiвартiсть товарної продукцiї через тi комплекснi статтi, на якi вiднесена витрата пари, води й енергiї. Вiд виконання плану виробництва залежать прямо чи побiчно зарплата робiтникiв-вiдрядникiв i премiї, виплачуванi з фонду заробiтної плати (премiї, виплачуванi з фонду споживання, на фонд заробiтної плати не впливають). Іншi зарплати, що складаються фонду, залежать вiд чисельностi працiвникiв, тарифних ставок i посадових окладiв, тобто на них впливають багато загальних факторiв. Тому доцiльно було б провести аналiз фонду зарплати як основного елемента витрат на виробництво. Перед початком аналiзу використання фонду зарплати важливо проаналiзувати обґрунтованiсть його планової величини. Конкретна методика такого аналiзу буде залежати вiд прийнятого на пiдприємствi способу планування фонду заробiтної плати. Крiм того, при плануваннi фонду заробiтної плати i контролю за його витратою обов'язково перевiряється дотримання запланованого спiввiдношення мiж темпами росту середнього заробiтку (включаючи виплати з фонду споживання) i продуктивностi працi. Розрахунок змiни фонду зарплати (D Фз) пiд вплив зростання середньорiчного виробiтку i середньорiчної зарплати одного працюючого чи робiтника проводиться по формулi ∆Фз = Фзп * (З% - W%) / W% де, Фзп З% i W% - темп росту вiдповiдно середньорiчної зарплати одного працюючого i середньорiчної продуктивностi працi в порiвняннi з планом, % Данi для розрахунку цiєї формули наведенi у таблицi 2. 13 Плановий фонд заробiтної плати на пiдприємствi складав на протязi трьох аналiзуємих рокiв 37. 6 тис. грн. Темп росту середньорiчної продуктивностi працi розраховується як рiзниця мiж плановим i звiтним показником середньорiчного виробiтку на одного працюючого, а сам середньорiчний виробiток розраховується як вiдношення собiвартостi наданих послуг до чисельностi працюючих. Темп росту середньорiчної заробiтної плати на одного працюючого являє собою рiзницю мiж плановими та звiтними показниками середньорiчної заробiтної плати на одного працюючого. Пiдставивши у формулу данi таблицi 2. 13 отримаємо суму економiї фонду заробiтної плати внаслiдок зростання середньорiчного виробiтку: 1998 – 3. 6 тис. грн., 1999 – 0. 05 тис. грн., 2000 – 0. 52 тис. грн. ∆Фз1998 = 37. 6 * (102. 8% - 113. 7%) / 113. 7% = -3. 6 ∆Фз1999 = 37. 6 * (107. 4% - 107. 5%) / 107. 5% = -0. 05 ∆Фз2000 = 37. 6 * (101. 4% - 102. 8%) / 102. 8% = -0. 52 Знак „мiнус” перед показником показує на економiю фонду заробiтної плати. цiєю метою ми на прикладi ВАТ „Житомир – Авто” з’ясуємо який об’єм реалiзацiї продукцiї буде беззбитковим. Для розрахунку нам будуть необхiднi данi наведенi у таблицi 2. 14 Т = Н / (Дм/ВР) Т – точка беззбиткового об’єму реалiзацiї послуг, Дм – маржинальний прибуток. Дм = П + Н П – прибуток Дм2000 Дм1999 = 92. 3 + 398. 5 = 490. 8 Дм1998 Т2000 = 434. 2 / (756. 6 / 2006. 7) = 1173. 5 Т1999 Т1998 = 385. 7 / (500. 2 / 1649. 5) = 1285. 6 За отриманими даними будуємо графiки (див. мал. 2. 1, 2. 2, 2. 3) Як видно з малюнкiв найбiльший „простiр” прибутку ВАТ „Житомир – Авто” мало у 2000 роцi. Це зумовлюється тим, що у цей рiк практично з однаковим рiвнем витрат ( у порiвняннi з минулими роками) одержало майже в двiчi прибуток. ЗБ = (ВР – Т) / ВР ЗБ1998 ЗБ1999 ЗБ2000 Висновок Результати дiяльностi пiдприємства рiзноманiтнi i включають поряд з виробничими й економiчними (фiнансовими) пiдсумками досягнення в областi технiчного i соцiального розвитку. Порiвняння ресурсного потенцiалу i результатiв господарської дiяльностi дозволяє оцiнити ефективнiсть роботи пiдприємства. росту iнших показникiв. аналiзу витрат ресурсiв i управлiння ними на пiдприємствi. Управлiння ресурсами - засiб досягнення пiдприємством високого економiчного результату. Воно не зводиться тiльки до зниження ресурсоємностi , але поширюється на всi елементи управлiння. В умовах, коли спад виробництва в Українi досяг критичної риси i поставив цiлi галузi буквально на грань виживання, три чвертi промислових пiдприємств не мають прибутку, цього основного джерела розвитку. Бiльшiсть керiвникiв i фахiвцiв усвiдомили нарештi, що тiльки грамотне вiдношення до ресурсiв на всiх етапах виробничого процесу дозволить виправити положення. До цього рiшення пiдштовхує i систематичний рiст цiн i тарифiв на усi види ресурсiв. Практично на кожнiм пiдприємствi маються резерви для зниження витрат до рацiонального рiвня, що дозволяє домогтися росту економiчної ефективностi дiяльностi, пiдвищення конкурентноздатностi. пiдприємств у доперебудовний перiод. якої, на мою думку, немає. 1. Задоя А. О., Ткаченко І. П. “Структура та функцiї сучасного фiнансового ринку”// Фiнанси України №5,1999. 3. Паламарчук В. О. “Фiнансовi пiдвалини держави”// Фiнанси України №2,1999 4. Економiка пiдприємства: Пiдручник / За редакцiєю проф. С. Ф. Покропивного. -К.: У "Хвиля-Прес", 1995. 6. Руденко А. І. Стратегiчне планування на пiдприємствi. КФ КІЕУ. Сiмферополь, 1997. 7. Самоукин А. И. Потенциал нематериального производства - М.: Знание, 1991г. 8. Этимологический словарь русского языка. / Ред. Шаинского Н. М.. - М., 1994 г. 9. Словарь иностранных слов. / Ред. Васюкова. - М., 1972 г. 10. Словарь русского языка. / Ред. Ожегова С. И. - М., 1984г. 11. Большая Советская Энциклопедия. / Ред. Введенский Б. А. т. 34 Баланс ВАТ „Житомир-Авто” за 1998 року Таблиця 2. 1 АКТИВ Код На початок року На кiнець року 1. Основнi засоби та iншi поза оборотнi активи Основнi засоби: залишкова вартiсть 010 5999 5855. 7 знос 011 3117. 6 3255. 1 первiсна вартiсть 012 9116. 6 9110. 8 Нематерiальнi активи: 020 знос 021 022 Незавершенi капiтальнi вкладення 030 5. 2 14. 2 Устаткування 035 Довгостроковi фiнансовi вкладення 040 Розрахунки з учасниками 050 Майно в орендi 055 Іншi поза оборотнi активи 060 Всього по роздiлу 1 070 6004. 2 2. Запаси i затрати 080 46. 5 45. 9 Тварини на вирощуваннi i вiдгодiвлi 090 МШП: залишкова вартiсть 100 11 16. 6 знос 101 4. 9 4. 8 первiсна вартiсть 102 15. 9 21. 4 Незавершене виробництво 110 11. 4 8. 9 Витрати майбутнiх перiодiв 120 1. 5 2. 4 Готова продукцiя 130 Товари: купiвельна вартiсть 140 108. 8 торгова нацiнка 141 150. 5 159. 4 продажна вартiсть 142 390. 3 368. 2 Витрати обiгу на залишок товару 150 120 115 Всього по роздiлу 2 160 557 3. Грошовi кошти, розрахунки та iншi активи - за товари, роботи i послуги, строк оплати по 170 АКТИВ Код На початок року На кiнець року - за товари, роботи i послуги, не сплаченi в строк 180 23. 2 90. 7 - по векселях одержаних 190 - з бюджетом 200 68. 5 29. 1 - з персоналом за iншими операцiями 210 8 - по авансах виданих 220 4. 1 0. 8 - з дочiрнiми пiдприємствами 230 1. 4 1. 4 - з iншими дебiторами 240 1. 5 12. 7 250 Грошовi кошти: - каса 260 0. 1 0. 6 - розрахунковий рахунок 270 7. 3 25. 7 280 - iншi грошовi кошти 290 4. 4 8. 8 300 Іншi оборотнi активи 310 Всього по роздiлу 3 320 110. 5 188. 6 БАЛАНС 350 6695. 4 6615. 5 Продовження Таблицi 2. 1 Баланс АТ „Житомир-Авто” за 1998 рiк ПАСИВ Код На початок року 1. Джерела власних та прирiвняних до них коштiв 400 6275. 8 Резервний капiтал 410 67. 2 67. 2 Резерв сумнiвних боргiв 415 Фiнансування капiтальних вкладень 420 425 Спец фонди i цiльове фiнансування 430 50. 8 Амортизацiйний фонд 440 Розрахунки з учасниками 450 0. 2 0. 1 Доходи майбутнiх перiодiв 455 460 470 Заборгованiсть за майно в орендi 475 Прибуток: - нерозподiлений звiтного року 480 - використаний у звiтному роцi 481 482 Всього за роздiлом 1 495 6395. 1 6343. 1 500 Довгостроковi позиковi кошти 510 Довгост. кредити та позики не погаш. в строк 520 Всього за роздiлом 2 530 3. Розрахунки та iншi пасиви 600 Короткостроковi позиковi кошти 610 Короткостроковi кредити та позики, що не погашенi в строк 620 630 177. 3 - за товари, роботи i послуги, не сплаченi в строк 640 21. 1 125 - по векселях виданих 650 - по авансах одержаних 660 3. 1 5. 2 - з бюджетом 670 18. 9 31. 6 Таблиця 2. 2 - по позабюджетних платежах 680 3. 4 7. 1 690 14. 6 25 700 38. 8 61. 9 710 5. 8 5. 8 - з iншими кредиторами 720 17. 3 10. 8 730 740 Всього по роздiлу 3 750 БАЛАНС 760 6695. 4 6615. 5 Продовження таблицi 2. 2 Баланс ВАТ „Житомир-Авто” за 1999 рiк Таблиця 2. 3 АКТИВ Код На початок року На кiнець року 1. Основнi засоби та iншi поза оборотнi активи Основнi засоби: залишкова вартiсть 010 знос 011 3255. 1 3407. 8 012 9110. 8 Нематерiальнi активи: залишкова вартiсть 020 знос 021 первiсна вартiсть 022 Незавершенi капiтальнi вкладення 030 14. 2 25. 6 Устаткування 035 Довгостроковi фiнансовi вкладення 040 Розрахунки з учасниками 050 Майно в орендi 055 Іншi поза оборотнi активи 060 Всього по роздiлу 1 070 5869. 9 080 45. 9 32. 1 Тварини на вирощуваннi i вiдгодiвлi 090 МШП: залишкова вартiсть 100 16. 6 17. 2 знос 101 4. 8 4. 8 первiсна вартiсть 102 21. 4 22 Незавершене виробництво 110 8. 9 5. 5 Витрати майбутнiх перiодiв 120 2. 4 Готова продукцiя 130 купiвельна вартiсть 140 298 торгова нацiнка 141 165. 7 продажна вартiсть 142 463. 7 Витрати обiгу на залишок товару 150 115 Всього по роздiлу 2 160 557 872. 3 Розрахунки з дебiторами: - за товари, роботи i послуги, строк оплати по 170 86. 6 Продовження таблицi 2. 3 АКТИВ Код На початок року 180 90. 7 - по векселях одержаних 190 - з бюджетом 200 29. 1 14. 2 - з персоналом за iншими операцiями 210 8 1. 5 - по авансах виданих 220 0. 8 1. 4 230 1. 4 1. 4 - з iншими дебiторами 240 12. 7 6. 1 Короткостроковi фiнансовi вкладення 250 Грошовi кошти: - каса 260 0. 6 0. 5 - розрахунковий рахунок 270 25. 7 17. 1 - валютний рахунок 280 - iншi грошовi кошти 290 8. 8 9. 8 Використання позикових коштiв 300 Іншi оборотнi активи 310 10. 8 10. 1 Всього по роздiлу 3 320 188. 6 342. 9 БАЛАНС 350 6615. 5 6145. 3 Баланс ВАТ „Житомир-Авто” за 1999 рiк Таблиця 2. 4 ПАСИВ Код На кiнець року 1. Джерела власних та прирiвняних до них коштiв Статутний капiтал 400 5607. 9 Резервний капiтал 410 67. 2 67. 2 415 Фiнансування капiтальних вкладень 420 Розрахунки за майно 425 47. 7 Спец фонди i цiльове фiнансування 430 Амортизацiйний фонд 440 450 0. 1 0. 1 Доходи майбутнiх перiодiв 455 Резерви майбутнiх витрат 460 470 Заборгованiсть за майно в орендi 475 Прибуток: - нерозподiлений звiтного року 480 - використаний у звiтному роцi 481 - звiтного року 482 495 6343. 1 2. Довгостроковi пасиви 500 Довгостроковi позиковi кошти 510 520 530 3. Розрахунки та iншi пасиви Короткостроковi кредити банкiв 600 Короткостроковi позиковi кошти 610 Короткостроковi кредити та позики, що не погашенi в строк 620 Розрахунки з кредиторами: 630 61. 5 640 125 650 - по авансах одержаних 660 5. 2 14. 7 - з бюджетом 670 31. 6 46 - по позабюджетних платежах 680 7. 1 11. 3 - по страхуванню 690 25 43. 7 - по оплатi працi 700 61. 9 60. 3 - з дочiрнiми пiдприємствами 710 5. 8 15. 8 - з iншими кредиторами 720 10. 8 14. 5 730 Іншi короткостроковi пасиви 740 Всього по роздiлу 3 750 272. 4 БАЛАНС 760 6615. 5 Продовження Таблицi 2. 4 Баланс ВАТ „Житомир-Авто” за 2000рiк Таблиця 2. 5 АКТИВ Код 1. Необоротнi активи 010 011 знос 012 Незавершене будiвництво 020 25. 6 43. 4 Основнi засоби : 030 031 знос 032 3495. 2 Довгостроковi фiнансовi iнвестицiї: 040 - iншi фiнансовi iнвестицiї 045 Довгострокова дебiторська заборгованiсть 050 210. 4 Вiдстроченi податковi активи 060 070 Усього за роздiлом 1 080 5585. 5 100 49. 3 62. 0 - тварини на вирощуваннi та вiдгодiвлi 110 - незавершене виробництво 120 5. 5 3. 9 - готова продукцiя 130 0. 1 0. 4 - товари 140 298. 0 302. 4 Векселi одержанi 150 Дебiторська заборгованiсть за товари, роботи, послуги: чиста реалiзацiйна вартiсть 160 первiсна вартiсть 161 211. 8 122. 3 резерв сумнiвних боргiв 162 Дебiторська заборгованiсть за розрахунками: - з бюджетом 170 14. 2 5. 2 - за виданими авансами 180 1. 4 4. 1 - з нарахованих доходiв 190 - iз внутрiшнiх розрахункiв 200 70. 4 210 13. 7 3. 6 Поточнi фiнансовi iнвестицiї 220 Грошовi кошти та їх еквiваленти: - в нацiональнiй валютi 230 27. 4 29. 1 - в iноземнiй валютi 240 Іншi оборотнi активи 250 10. 1 17. 7 Усього за роздiлом 2 260 701. 9 3. Витрати майбутнiх перiодiв 270 1. 0 1. 9 БАЛАНС 280 6145. 4 6138. 1 Продовження таблицi 2. 5 ПАСИВ Код На початок року На кiнець року Статутний капiтал 300 5999. 9 5987. 5 Пайовий капiтал 310 Додатковий капiтал 320 Інший додатковий капiтал 330 47. 1 94. 2 Резервний капiтал 340 20. 1 20. 1 Нерозподiлений прибуток (непокритий збиток) 350 -385. 6 Неоплачений капiтал 360 370 380 5715. 7 5716. 2 2. Забезпечення наступних витрат i платежiв Забезпечення виплат персоналу 400 410 Страховi резерви 415 Частка пере страховикiв у страхових резервах 416 Цiльове фiнансування 420 7. 0 6. 7 Усього за роздiлом 2 430 7. 0 6. 7 Довгостроковi кредити банкiв 440 Іншi довгостроковi фiнансовi зобов’язання 450 Усього за роздiлом 3 480 4. Поточнi зобов’язання Короткостроковi кредити банкiв 500 Поточна заборгованiсть за довгостроковими зобов’язаннями 510 Векселi виданi 520 Кредиторська заборгованiсть за товари, роботи, послуги 530 216. 1 108. 0 540 14. 7 21. 0 550 46. 0 43. 6 - з позабюджетних платежiв 560 11. 3 9. 7 - зi страхування 570 43. 7 51. 7 - з оплати працi 580 60. 3 64. 1 - з учасниками 590 10. 0 10. 0 - iз внутрiшнiх розрахункiв 600 5. 8 1. 3 Іншi поточнi зобов’язання 610 14. 6 105. 8 Усього за роздiлом 4 620 422. 5 415. 2 4. Доходи майбутнiх перiодiв 630 0. 2 БАЛАНС 640 6145. 4 6138. 1 Продовження таблицi 2. 6 Таблиця 2. 7 Показник На початок року Структурний аналiз на поч. року(%) Структурний аналiз на кiн. року(%) Змiни АКТИВ Грошовi кошти 11. 8 35. 1 0. 18 0. 53 0. 35 Оборотнi кошти ВСЬОГО 571. 2 630. 6 8. 53 9. 53 1. 0 в тому числi: - дебiтор. заборгованiсть 98. 7 142. 7 1. 47 2. 16 0. 68 - запаси ТМЦ 447. 8 430. 7 6. 69 6. 51 - iншi оборотнi активи 24. 7 57. 2 0. 37 0. 86 0. 50 Витрати майбутнiх перiодiв 1. 5 2. 4 0. 02 0. 04 0. 01 Незавершене виробництво 11. 4 8. 9 0. 17 0. 13 0. 04 Основнi засоби 5999. 0 5855. 7 89. 6 88. 51 -1. 08 100. 5 82. 8 1. 5 1. 25 -0. 25 6695. 4 6615. 5 100 100 0 ПАСИВ Кредиторська заборгованiсть 224. 6 3. 35 2. 22 -1. 14 Короткостроковi кредити банкiв 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 Довгостроковi кредити банкiв 0 0 0 0 0 6276. 9 6275. 8 93. 75 94. 87 1. 12 67. 2 67. 2 1. 0 1. 02 0. 01 Нерозподiлений прибуток (непокритий збиток) ххх -246. 7 3. 73 3. 73 Іншi постiйнi зобов’язання 126. 7 1. 89 5. 63 3. 74 БАЛАНС 6615. 5 100 100 0 Аналiз структури та балансу ВАТ„Житомир – Авто” за 1999р. Таблиця 2. 8 На початок року Структурний аналiз на поч. року (%) Змiни АКТИВ Грошовi кошти 35. 1 27. 4 0. 53 0. 45 -0. 08 Оборотнi кошти ВСЬОГО 630. 6 674. 5 9. 53 10. 98 1. 44 - дебiтор. заборгованiсть 311. 5 2. 16 5. 07 2. 91 430. 7 347. 4 6. 51 5. 65 -0. 86 - iншi оборотнi активи 57. 2 10. 1 0. 86 0. 16 -0. 70 Витрати майбутнiх перiодiв 2. 4 1 0. 04 0. 02 -0. 02 8. 9 5. 5 0. 13 0. 09 -0. 05 Основнi засоби 5855. 7 5416. 9 88. 51 88. 15 -0. 37 Нематерiальнi активи, довгостроковi фiн. iнвестицiї та iншi необоротнi активи 82. 8 25. 6 1. 25 0. 42 БАЛАНС 6615. 5 100 100 0 ПАСИВ Кредиторська заборгованiсть 422. 5 2. 22 6. 88 4. 66 Короткостроковi кредити банкiв 0 0 0 0 0 Іншi короткостроковi зобов’язання 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 Статутний капiтал 94. 87 97. 63 2. 77 Резервний капiтал 67. 2 20. 1 1. 02 0. 33 -0. 69 -3. 73 -5. 72 -1. 99 54. 1 5. 63 0. 88 -4. 75 БАЛАНС 6615. 5 6145. 4 100 100 0 Аналiз структури та балансу ВАТ„Житомир – Авто” за 2000р. Таблиця 2. 9 Показник На початок року На кiнець року Структурний аналiз на поч. року (%) Змiни АКТИВ 27. 4 29. 1 0. 45 0. 47 0. 03 Оборотнi кошти ВСЬОГО 674. 5 521. 6 10. 98 8. 5 -2. 48 - дебiтор. заборгованiсть 311. 5 135. 2 5. 07 2. 2 -2. 87 364. 8 5. 65 5. 94 0. 29 - iншi оборотнi активи 10. 1 17. 7 0. 16 0. 29 0. 12 Витрати майбутнiх перiодiв 1 1. 9 0. 02 0. 03 0. 01 Незавершене виробництво 5. 5 3. 9 0. 09 0. 06 -0. 03 Основнi засоби 5416. 9 5331. 7 88. 15 86. 86 -1. 28 Нематерiальнi активи, довгостроковi фiн. iнвестицiї та iншi необоротнi активи 25. 6 0. 42 4. 13 3. 72 6145. 4 6138. 1 100 100 0 ПАСИВ Кредиторська заборгованiсть 422. 5 415. 2 6. 88 6. 76 -0. 11 Короткостроковi кредити банкiв 0 0 0 0 0 Іншi короткостроковi зобов’язання 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 97. 63 -0. 09 Резервний капiтал 20. 1 20. 1 0. 33 0. 33 0 Нерозподiлений прибуток (непокритий збиток) -385. 6 -5. 72 -6. 28 -0. 56 54. 1 100. 9 0. 88 1. 64 0. 76 БАЛАНС 100 100 0 Аналiз динамiки балансiв ВАТ „Житомир-Авто” Таблиця 2. 10 Показник Вiдхилення 1998р. Вiдхилення 1999р. Вiдхилення 2000р. тис. грн. % % тис. грн. % АКТИВ Грошовi кошти 23. 3 -7. 7 -21. 94 1. 7 6. 2 59. 4 10. 4 43. 9 6. 96 -152. 9 -22. 67 в тому числi: - дебiтор. заборгованiсть 44. 0 44. 58 168. 8 118. 29 -176. 3 -56. 6 - запаси ТМЦ -19. 34 17. 4 5. 01 - iншi оборотнi активи 32. 5 131. 58 -47. 1 -82. 34 7. 6 75. 25 Витрати майбутнiх перiодiв 0. 9 60. 0 -1. 4 -58. 33 0. 9 90. 0 Незавершене виробництво -2. 5 -21. 93 -3. 4 -1. 6 -29. 09 Основнi засоби -143. 3 -2. 39 -7. 49 -85. 2 -1. 57 Нематерiальнi активи, довгостроковi фiн. iнвестицiї та iншi необоротнi активи -17. 7 -17. 61 228. 2 891. 41 БАЛАНС -79. 9 -1. 19 -470. 1 -7. 11 -7. 3 -0. 12 ПАСИВ -77. 8 -34. 64 275. 7 187. 81 -7. 3 -1. 73 Короткостроковi кредити банкiв 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 Довгостроковi кредити банкiв 0 0 0 0 0 0 Статутний капiтал -1. 1 -275. 9 -4. 4 -12. 4 -0. 21 Резервний капiтал 0 0 0 0 Нерозподiлений прибуток (непокритий збиток) 0 0 -104. 7 42. 44 -34. 20 9. 73 Іншi постiйнi зобов’язання 245. 7 193. 92 -318. 3 46. 8 86. 51 БАЛАНС -79. 9 -1. 19 -7. 11 -7. 3 -0. 12 Таблиця 2. 11 № п/п Показники На початок 1998 р. На кiнець 1998р. На початок 1999р. На кiнець 1999р Вiдхилення На початок 2000р. На кiнець 2000р. Вiдхилення 1 1572. 3 77. 2 1649. 5 1673. 9 24. 4 1673. 9 2006. 7 332. 8 2 Оборотнi активи (тис. грн.) 571. 2 630. 6 59. 4 630. 6 43. 9 674. 5 521. 6 3 Обертання обор. активiв (кiльк. раз) (стр. 1:стр. 2) 2. 75 2. 62 -0. 1 2. 62 2. 48 -0. 1 2. 5 3. 9 1. 37 4 Тривалiсть оборота обор. активiв (360:ст.. 3), днi 130. 78 137. 63 6. 8 145. 1 7. 4 145. 1 93. 6 Структурний аналiз операцiйних затрат ВАТ „Житомир-Авто” Таблиця 2. 12 Показник 1998р 1999р 2000р Структурний аналiз за 1998р (%) Структурний аналiз за 1999р (%) Структурний аналiз за 2000р (%) Матерiальнi затрати 134. 2 15. 4 21. 36 319. 7 307 35. 96 Вiдрахування на соцiальнi заходи 144. 9 113 125. 1 16. 63 14. 19 Амортизацiя 146. 3 168. 8 126. 6 Іншi операцiйнi витрати 126. 4 82. 6 89. 1 14. 50 9. 67 10. 11 РАЗОМ 871. 5 853. 8 881. 6 100. 00 100. 00 100. 00 Аналiз трудових затрат ВАТ „Житомир – Авто” Таблиця 2. 13 Показники 1998 % виконання 1999 % виконання 2000 план звiт план звiт план звiт Собiвартiсть наданих послуг 1156. 2 1278. 7 110. 6 1332 1330 1348. 6 101. 4 Операцiйнi затрати 850 871. 5 853. 8 101 890. 3 881. 6 99 73 71 97. 3 73 68 93. 2 73 72 98. 6 37. 6 37. 6 100 37. 6 37. 6 100 37. 6 37. 6 100 Середньорiчний виробiток на одного працюючого 15. 84 18 18. 25 19. 62 107. 5 18. 22 18. 73 102. 8 Середньорiчна зарплата на одного працюючого 0. 52 0. 53 0. 52 0. 55 107. 4 0. 52 0. 52 Показники для розрахунку точки беззбитковостi Таблиця 2. 14 Показник 1998 1999 2000 1649. 5 1673. 9 2006. 7 1278. 7 1333. 9 1348. 6 Прибуток 92. 3 324. 4 Постiйнi витрати 383. 7 398. 3 434. 2 Змiннi витрати 1149. 3 1183. 1 1248. 1 Малюнок 2. 1 Y – собiвартiсть реалiзованої продукцiї + прибуток Х – об’єм реалiзацiї послуг Точка беззбитковостi – 1999 рiк малюнок 2. 2 Y – собiвартiсть реалiзованої продукцiї + прибуток Х – об’єм реалiзацiї послуг Точка беззбитковостi – 2000 рiк Y – собiвартiсть реалiзованої продукцiї + прибуток Х – об’єм реалiзацiї послуг